СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ПІВНІЧНА РАДА - міжнар. регіон, організація консультат. характеру. Утв. Данією, Ісландією, Норвегією та Швецією у березні 1952. На нараді міністрів закорд. справ цих держав 15—16.III 1952 в м. Копенгагені (Данія) розроблено Статут П. р., який був схвалений парламентами країн — членів ради. Згодом до П. р. приєдналася Фінляндія (13.XII 1955). 23.ІІІ 1962 була підписана Гельсінська угода про співробітництво між державами-членами П. р., а 13.ІІ 1971 — Угода про внесення змін до Гельсінської угоди. Згідно із Статутом осн. метою П. р. є сприяння співробітництву між парламентами та урядами держав-членів з шир. кола питань (зак-во, культура, освіта, охорона довкілля, економіка, туризм тощо). Ост. роками до сфери співробітництва включено і питання зовн. політики та міжнар. безпеки, які раніше не розглядалися з причини членства Данії, Ісландії та Норвегії у НАТО. Гол. органи П. р. — Пленарна асамблея, Секретаріат та пост, комітети. Пленарна асамблея 332 (збирається на щорічні сесії) складається з 87 представників, що призначаються нац. парламентами держав-членів зі свого складу. З 1970 авт. регіони (Фарерські острови, Гренландія, Аландські о-ви) направляють до П. р. своїх депутатів. Представники Фарерських о-вів та Гренландії входять до складу дат. делегації, Аландських о-вів — фін. делегації. Майже 80 представників урядів держав-членів, у т. ч. представників місц. урядів авт. регіонів, беруть участь у щоріч. сесіях без права вирішального голосу. Пленарна асамблея приймає рекомендації і формулює постанови, що звернені до нац. урядів держав-членів, або до Північної ради міністрів, затверджує процедурні норми, визначає кількість комітетів і їх повноваження. Кожен член П. р. є одночасно членом одного з пост, комітетів (з економіки, соціальних питань, правових питань, культури, навкол. середовища, бюджету). 1971 утворено Північну раду міністрів як центр координації співробітництва пн. країн, а також співробітництва між урядами цих країн та П. р. Північна рада міністрів не є органом П. р. Це самост. організація, хоч і пов'язана з П. р. і певною мірою підконтрольна їй. До складу Пн. ради міністрів входять по одному міністру від кожної державичлена, а також від кожного авт. регіону. Голова ради (представник однієї з держав-членів) змінюється кожен рік. Засідання відбуваються у різному складі, залежно від питання, що обговорюється. Кожна д-ва призначає нац. міністра з питань пн. співробітництва. Рішення Ради міністрів приймаються одноголосно. Під егідою Пн. ради міністрів утв. бл. 40 інститутів, банків, ктів і груп експертів, яким доручено розвивати співробітництво в різних сферах сусп. життя (економіка, фінанси, торгівля, транспорт і зв'язок, культура і освіта, наука, соціальна сфера, охорона здоров'я, охорона довкілля). Найважливішими серед них є Північний інвестиційний банк та Північний проектний фонд (місцеперебування — м. Гельсінкі, Фінляндія). Сукупність цих організацій та інституцій становить систему співробітництва пн. держав. Роб. мови — датська, норвезька, шведська. Місцеперебування Секретаріату П. р. — м. Стокгольм (Швеція). Місцеперебування Секретаріату Пн. ради міністрів — м. Копенгаген.

ПІДБУРЮВАЧ
(англ. instigator [ˈɪnstɪgeɪtə])
- особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого
співучасника до вчинення злочину

Підвищення  кваліфікації  онлайн  –  підвищення  професійної кваліфікації через Інтернет.

Підвищення кваліфікації – отримання фахівцем додаткової освіти з метою поновлення теоретичних і практичних знань у зв’язку з підвищенням вимог   до   рівня   кваліфікації   і   необхідністю   освоєння   сучасних   методів вирішення професійних завдань.

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
(англ. professional development [prəˈfɛʃənl dɪˈvɛləpmənt])
- набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах
професійної діяльності або галузі знань

Підвищення кваліфікації викладачів – цілеспрямоване і безперервне підвищення професійних знань і педагогічної майстерності співробітників, що беруть участь в реалізації навчального процесу.

ПІДВИЩЕННЯ ОБІЗНАНОСТІ ЩОДО БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
(англ. anti-corruption awareness-raising [ˈænti-kəˈrʌpʃən əˈweənəs-ˈreɪzɪŋ])
- належні заходи держави, у межах своїх можливостей та з урахуванням основоположних
принципів свого внутрішнього права, спрямовані на сприяння активній участі окремих
осіб і груп за межами державного сектора, таких як громадянське суспільство, неурядові
організації та організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й боротьбі
з нею та для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного
характеру корупції, а також загроз, що створюються нею

ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН - бойовий корабель, конструкція і система керування якого призначені переважно для підвод. плавання. П. ч. входять до складу військ.-мор. сил і в міжнар.-прав. відношенні прирівнюються до надвод. кораблів. З появою П. ч. свобода судноплавства у відкритому морі і протоках міжнародних морських стала включати свободу підводного плавання. Транзит, прохід через міжнар. протоки П. ч. можуть здійснювати як у підводному, так і в надвод. плаванні. Конвенцією про режим проток 1936 встановлено особливий порядок проходження П. ч. через Чорноморські протоки. Зокрема, при проходженні через ці протоки П. ч. прибереж, держав повинні повідомляти про це Туреччину, а сам прохід здійснювати вдень, у надвод. положенні (ст. 12). У територіальному морі П. ч. користуються 333 правом мирного проходу з додержанням вимог ст. 20 Конвенції ООН по морському праву 1982 про проходження у надвод. положенні з піднятим прапором. Заходження і перебування у межах тер. моря, внутрішніх морських вод, на рейдах і в портах України іноземних П. ч. допускається тільки на поверхні й під своїм прапором (Закон «Про державний кордон України» 1991, Правила плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів 1996). Іноземні П. ч. вважаються порушниками державного кордону України, якщо при заходженні в тер. море або внутр. води України вони порушують встановлені правила і якщо перетинають кордон у підвод. положенні чи перебувають у цьому положенні під час плавання у водах України. Правове становище і регламентація бойового використання П. ч. не відрізняються від установлених для надвод. військових кораблів. На П. ч. поширюються заг. принципи і норми, закріплені в конвенціях про закони та звичаї війни, а також спец. Правила про дії підводних човнів стосовно торгових суден у воєнний час, які є Додатком до Лонд. протоколу 1936. Ними передбачено, що П. ч. у своїх діях стосовно торг, суден повинні керуватися правилами міжнар. права, як і надводні військ, кораблі. Правила забороняють топити неозброєні торг, судна без попередження і забезпечення безпеки людей та суднових док-тів.

ПІДЗВІТНІСТЬ
(англ. accountability [əˌkaʊntəˈbɪlɪti])
- механізми звітування щодо використання державних ресурсів та щодо наслідків неспроможності
задовільнити заявлені показники діяльності

ПІДЗВІТНА ОРГАНІЗАЦІЯ
(англ. reporting entity [rɪˈpɔːtɪŋ ˈɛntɪti])
- установи, до обов’язків яких входить направляти повідомлення про підозрілі операції
відповідно до вимог Рекомендації 20. Крім того, цей термін також позначає ті установи,
професії і окремих осіб, від яких вимагається вживати заходів з належної перевірки клієнтів
і зберігати дані відповідно до вимог Рекомендацій 10 і 12 (незалежно від того, чи зобов’язані
вони також направляти повідомлення про підозрілі операції)
- підзвітні організації включають:
1) кредитні установи;
2) фінансові установи;
3) фізичні або юридичні особи, які займаються такою професійною діяльністю:
а) аудитори, ревізори та податкові консультанти;
б) нотаріуси та інші незалежні юристи, якщо вони беруть участь, діючи від імені та за
дорученням клієнта, у будь-якій фінансовій операції або операції з нерухомістю, або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операції, що стосуються:
І)
придбання або продажу
нерухомості
чи господарських
одиниць;
ІІ)
управління
коштами,
цінними паперами
або іншими активами
клієнта;
ІІІ)
відкриття або управління розрахунковими рахунками, депозитними рахунками або рахунками
в цінних паперах;
IV)
залучення внесків, необхідних для створення, діяльності компаній або управління ними;
V)
створення, діяльності або управління трастом, компаніями, фондами або подібними
структурами;
в) постачальники трастових та корпоративних послуг, які не підпадають під дію підпункту
а) або б);
г) агенти з нерухомості;
ґ) інші особи, які здійснюють торгівлю товарами, якщо сума здійснених або отриманих
готівкових платежів становить 10 000 євро або більше, незалежно від того, чи відповідна
операція здійснюється у вигляді однієї або кількох пов’язаних операцій;
д) постачальники послуг у сфері азартних ігор

Підкаст1     –   аудіо   файл   викладений   в   онлайн   для   завантаження користувачами через фіди. Зміст файлу може варіюватися від музики до новин, презентацій чи аудіо щоденників.

Підкасти і блогкастинг – блог, основний контент якого надиктовується та викладається у вигляді MP3-файлів.

Підкасти2  – випуски ефіру, різнопланові передачі, авторські програми, шоу та постановки, розміщення аудіо та відео  матеріалів  у блозі  у вигляді випусків, які можна слухати чи завантажувати на MP3-плеєр.

Підкастинг  –  спосіб  створення  і  передавання  звукової  або відеоінформації в Інтернет. Саме слово підкастинг походить від злиття слів iPod (портативний МР3-плеєр) і broadcasting– велике, широке мовлення.

ПІДЛІМІТНІ ОПЕРАЦІЇ
(англ. sublimit operations [ˌɒp.ərˈeɪ.ʃən])
- операції розрахунків платіжними картками за товари в торгівельно-сервісних підприємствах,
сума яких нижча за встановлений ліміт (floor limit), після якого необхідна обов’язкова он-лайн
авторизація

 ПІДОЗРА
(англ. suspicion [səsˈpɪʃən])
- припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити
про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів
пов’язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов’язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння,
яке визначене Кримінальним кодексом України як злочин або за яке передбачені міжнародні
санкції

ПІДОЗРЮВАНИЙ
(англ. suspected [səsˈpɛktɪd])
- термін відноситься до випадків, коли існує інформація чи розвіддані, які оцінюються як такі, що
свідчать про те, що суб’єкт господарювання підтримує або бере участь у тероризмі.

ПІДПИСУВАЧ
(англ. signer [ˈsaɪnə])
- особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за
дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час
створення електронного документа

ПІДПРИЄМНИЦТВО
(англ. entrepreneurship [ɒntrəprəˈnɜːʃɪp])
- самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що
здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних
і соціальних результатів та одержання прибутку

ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ТОВАРИСТВА
(англ. business company’s [ˈbɪznɪs ˈkʌmpəniz])
- товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та
наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені
лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з
обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі
кооперативи

ПІДПРИЄМСТВА
(англ. enterprises [ˈɛntəpraɪzɪz])
- юридичні особи незалежно від форми власності (у тому числі органи державної влади та установи й організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), філії,
представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, у тому числі структурні підрозділи,
виділені в  процесі приватизації, виборчі фонди (політичних партій, виборчих блоків партій та
кандидатів у депутати), представництва юридичних осіб-нерезидентів, іноземних інвесторів,
фізичні особи–суб’єкти підприємницької діяльності

ПІДПРИЄМСТВА, ЩО СТАНОВЛЯТЬ СУСПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС
(англ. enterprises of public interest [ˈɛntəpraɪzɪz ɒv ˈpʌblɪk ˈɪntrɪst])
- підприємства - емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових
біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики,
недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та
недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та
підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств

ПІДПРИЄМСТВО
(англ. enterprise [ɛntəpraɪz])
- будь-яка юридична особа, а також громадянин-підприємець

ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ
(англ. enterprise with foreign investments [ɛntəpraɪz wɪð ˈfɒrɪn ɪnˈvɛstmənts])
- підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному капіталі якого
не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу
підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його
баланс

ПІДПРИЄМСТВО КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ
(англ. collective-owned enterprise [kɒˈlɛktɪv-əʊnd ˈɛntəpraɪz])
- корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника
(засновників)

ПІДРОБЛЕННЯ ГРОШОВИХ ЗНАКІВ
(англ. currency counterfeiting [ˈkʌrənsi ˈkaʊntəfɪtɪŋ])
- обманні дії щодо виготовлення чи зміни грошових знаків у будь-який спосіб, який  застосовується для досягнення цього результату (відповідно до статті 3 Міжнародної
конвенції Ліги Націй щодо протидії підробки грошових знаків, 1929рік)

ПІДРОЗДІЛ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЗОРОСТІ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ
(ПЗПСТ)
(англ. trade transparency unit (TTU) [treɪd trænsˈpeərənsi ˈjuːnɪt])
- підрозділ, що забезпечує запобігання, протидію та ліквідацію транснаціональних кримінальних організацій, що займаються відмиванням коштів у сфері торгівлі. Ініціатива
створення таких підрозділів належить Службі розслідувань у сфері внутрішньої безпеки
США (Homeland Security Investigations, 2004 рік). ПЗПСТ розвиває відносини з митними
та фінансовими органами усього світу для визначення невідповідностей у торгівлі та розслідувань кримінальних порушень, включаючи відмивання грошей у сфері торгівлі.
ПЗПСТ фокусується на обміні інформацією з іноземними партнерами, дозволяючи кожному
ПЗПСТ порівнювати вартості, що прозвітовані у імпорт-/експортних деклараціях США з
відповідними вартостями, що прозвітовані в іноземних імпорт-/експортних деклараціях
контрагентів.
Завдяки розслідуванням можна подивитися два боки торгівельної операції, що збільшує
рівень прозорості

ПІДРОЗДІЛ БАНКУ
(англ. bank office [bæŋk ˈɒfɪs])
- структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені
банком. П. б. можуть бути філії, відділення та представництва

ПІДРОЗДІЛ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ
(англ. internal audit unit [ɪnˈtɜːnl ˈɔːdɪt ˈjuːnɪt])
- структурний підрозділ банку/банківської групи, що забезпечує виконання функцій внутрішнього аудиту (джерело: Положення про організацію внутрішнього аудиту в банках
України:затверджено постановою Правління Національного банку України «Про здійснення
операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 10.05.2016 №311

ПІДРОЗДІЛ КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ НОРМ
(КОМПЛАЄНС)
(англ. compliance control unit (compliance) [kəmˈplaɪəns kənˈtrəʊl ˈjuːnɪt
(kəmˈplaɪəns)])
- структурний підрозділ банку, до складу якого можуть входити один або кілька підрозділів,
що забезпечують виконання функцій контролю за дотриманням норм (комплаєнс), визначених
законодавством України, цим Положенням

ПІДРОЗДІЛ ФІНАНСОВОЇ РОЗВІДКИ (ПФР)
(англ. financial intelligence unit (FIU) [faɪˈnænʃəl ɪnˈtɛlɪʤəns ˈjuːnɪt])
- центральна, національна установа, відповідальна за отримання (та запитування, коли
це дозволено), аналіз та надання компетентним органам, а також розкриття фінансової
інформації:
1) стосовно доходів, які викликають підозру, та потенційного фінансування тероризму, або
2) необхідної згідно з національним законодавством або правилами, з метою боротьби з
відмиванням грошей та фінансуванням тероризму

ПІДРОЗДІЛИ З ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЗОРОСТІ ТОРГІВЕЛЬНИХ
ОПЕРАЦІЙ
(англ. trade transparency units [treɪd trænsˈpeərənsi ˈjuːnɪts])
- утворення, які сприяють інформаційному обміну між митними службами з метою виявлення
та аналізу підозрілої діяльності в торгівлі

Підсистема – частина системи, що вивчається або досліджується самостійно,  є  більшим  компонентом,  ніж  окремий  елемент  системи,  але меншим, ніж система загалом. Будучи наділеною властивостями системи, має власну локальну мету функціонування.

ПІДСТАВНА КОМПАНІЯ
(англ. front company [frʌnt ˈkʌmpəni])
- компанія (корпоративний інструмент), що може бути використана з метою приховування
бенефіціарної правовласності організації

Підсумкова атестація – комплексна оцінка рівня підготовки випускника вищого навчального закладу на відповідність вимогам Державного освітнього стандарту. Включає кілька видів атестаційних випробувань: підсумковий іспит з окремій дисципліні, підсумковий міждисциплінарний іспит за напрямом (спеціальністю), захист випускної кваліфікаційної роботи.

ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ ВІДЕНСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЖАВ-УЧАСНИЦЬ НБСЄ 1989 - міжнар-прав, акт про продовження співробітництва у сфері безпеки на Європ. континенті в рамках Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Підписаний державами — учасницями НБСЄ 15.1 1989 у м. Відні (Австрія). Складається з 11 розділів. Спрямований на вжиття додаткових до передбачених Підсумковим документом Мадридської зустрічі представників держав — учасниць НБСЄ 1980 заходів для того, щоб зробити розрядку всеохоплюючим і життєздат. процесом відповідно до Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975. Держави-учасниці підтвердили свою підтримку десяти принципів Заключного акта, якими мають керуватися відповідні держави у взаємних відносинах. Під впливом перебудов-них процесів у країнах Сх. Європи до Підсумкового документа було включено положення про те, що всі народи мають право в умовах повної свободи визначати свій внутр. і зовн. політ, статус без втручання ззовні й здійснювати на власний розсуд свій соціальний, політ., екон. і культур, розвиток. Д-ви підтвердили свої зобов'язання додержуватися принципів тер. цілісності держав і мирного врегулювання спорів. Вони погодились у цілому на обов'язкове залучення третьої сторони, коли спір не може бути врегульовано ін. мирними засобами. Ряд положень документа стосується засудження тероризму, ефективного здійснення і забезпечення прав і свобод людини. Виділені, зокрема, такі засоби правового захисту, як: право особи апелювати до законод., викон., 334 суд. або адм. органів; право на справедливий і публіч. розгляд у розумні строки відповід. питань у незалежному суді, включаючи право подавати юрид. аргументацію і бути представленим адвокатом на власний вибір; право бути швидко і офіційно повідомленим про рішення, прийняте за апеляцією, включаючи юрид. підстави, на яких грунтується рішення. у док-ті йдеться також про необхідність вжиття заходів щодо вирішення екон. і соціальних проблем, зокрема зайнятості, життя, соціального забезпечення, охорони здоров'я, освіти та культури. Приділена певна увага питанням забезпечення рівноправності чоловіка і жінки, свободи реліг. переконань, прав нац. меншин і біженців. Вказано на згоду держав-учасниць: забезпечувати, щоб ніхто не був підданий довільному арешту, утриманню під вартою або висланню; забезпечувати, щоб з усіма особами, які перебувають під вартою або в місцях відбування покарання, поводилися гуманно; додержуватись прийнятих ООН мін. стандартів правил поводження з ув'язненими, а також прийнятого ООН Кодексу поведінки посад, осіб по підтриманню правопорядку; забороняти тортури та ін. види жорстокого, нелюдського поводження і покарання; захищати осіб від будь-якої психіатр, чи ін. мед. практики, яка порушує права і свободи людини. Щодо питання про смертну кару в док-ті зазначено, що в державах-учасницях, у яких ця кара не скасована, смертний вирок може бути винесений тільки за найбільш тяжкі злочини відповідно до закону, який діяв на момент скоєння злочину, і не всупереч їх міжнар. зобов'язанням.

ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ МАДРИДСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЖАВ- УЧАСНИЦЬ НБСЄ 1983 - міжнар-прав. акт про продовження співробітництва у сфері безпеки на Європ. континенті в рамках Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Підписаний державами — учасницями НБСЄ 6.IX 1983 у м. Мадриді (Іспанія). Спрямований на вжиття заходів щодо перетворення розрядки в безперервний і ефективний процес відповідно до Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975. Акцент у документі зроблено на практ. реалізації 10 принципів, зафіксованих у Заключному акті. Передбачена, зокрема, доцільність того, щоб договори, які укладаються державами-учасницями, враховували відповід. принципи, узгоджувались з ними. Ці д-ви знову підтвердили заг. значення прав і свобод людини, повага до яких є істотним фактором миру, справедливості й добробуту. Вони підкреслили наміри вдосконалювати свої закони і адм. правила у галузі цив., політ., екон., соціальних, культурних та ін. прав людини і осн. свобод, а також забезпечувати ефективне здійснення цих прав і свобод. У Підсумковому док-ті йдеться також про боротьбу проти тероризму, про забезпечення свободи віросповідання, прав нац. меншин, рівноправності чоловіка і жінки, про права трудящих вільно створювати і вступати до профспілок і права цих спілок вільно здійснювати свою 335 діяльність. Актом передбачалося скликати нараду експертів держав-учасниць з питань прав і свобод людини (відбулася у м. Оттаві, Канада, у травні 1985).

Підтвердження достовірності – позитивний результат перевірки правильності введення даних.

ПІДТВЕРДЖУЮЧИЙ БАНК
(англ. confirming bank [kənˈfɜːmɪŋ bæŋk])
- банк, який додає своє підтвердження до акредитива за дорученням або на прохання банку-емітента

Підтримка системи – організаційне, інформаційне, програмне, технічне та інші види забезпечення системи, потрібні для її використання і вдосконалення.

Піксель1  – умовна точка, одиниця виміру різних об’єктів мови розмітки гіпертексту та інших мов програмування. Один піксель дорівнює одній умовній точці, з яких складається зображення на екрані монітора.

Піксель2  – мінімальна ділянка зображення, якій незалежним способом можна задати будь-який колір.

ПІН-код (персональний ідентифікаційний номер) - секретний код, відомий лише власнику платіжної картки і необхідний для здійснення операцій із використанням платіжної картки

Пінг – (від англ. Ping = свист), гудіння. Ping (packet internet groper) – це програма, яка використовується для перевірки доступності адресата шляхом передачі йому спеціального сигналу (ICMP echo request – запит відгуку ICMP) і очікування відповіді.

ПІРАТСТВО - (лат. pirata, грец. букв. -той, що нападає; розбійник, від — спроба, замах) — за міжнародним правом незаконне захоплення, пограбування або затоплення торгових чи цив. суден, здійснювані у відкритому морі приват, чи держ. суднами. До П. прирівнюється напад під час війни кораблів, підводних човнів чи військ, літаків на торг, судна нейтр. країн. Піратські дії є порушенням принципів свободи відкритого моря і свободи судноплавства. Питання б-би з П. регулюються Женев. конвенцією про відкрите море 1958 та Конвенцією ООН по морському праву 1982. П. відоме більше двох тисячоліть. У 14 ст. у значенні слова «пірат» увійшов у вжиток термін корсар, а в середині 17 ст. — «капер» (див. Каперство). Англія, Франція та деякі ін. європ. д-ви використовували піратів для колон, завоювань. Пізніше П. поряд із традиц. формами мор. розбою набуло нових форм (напр., напад військ, кораблів і літальних апаратів на торг, судна ін. країн). Так, у період італо-нім. інтервенції в Іспанії 1936—39 підводні човни Німеччини та Італії топили торгові судна ін. країн у Середземному морі. У відповідь на це Великобританія, Франція, СРСР, Туреччина, Греція, Югославія, Румунія, Болгарія та Єгипет підписали Ніонську угоду 1937, що передбачала спільні заходи б-би з пірат, діями у Середземному морі. В наш час до П. вдаються злочинні, в т. ч. терорист, угруповання. За нормами міжнар. права будь-яка держава у відкритому морі чи ін. місці поза юрисдикцією прибереж, держав може захопити пірат, судно, заарештувати піратів і вилучити майно, що знаходиться на їхньому судні. Відповідальність піратів визначається за законами д-ви, що заарештувала їх. Захоплення судна за вчинення пірат, дій можуть здійснювати військ, кораблі або військ, літальні апарати, а також спец, судна чи літальні апарати, призначені для відповід. мети. Вони повинні мати чіткі зовн. ознаки їх спец, призначення.

ПІРАТСТВО
(англ. piracy [ˈpaɪərəsi])
- це (а) будь-які незаконні акти насильства, затримання або будь-який грабіж, що здійснюються з особистою метою екіпажом чи пасажирами приватного корабля або
повітряного судна і направлені: на відкрите море, проти іншого корабля або повітряного
судна, осіб або майна на борту такого корабля або повітряного судна; проти корабля, повітряного судна,осіб або майна, які перебувають за межами юрисдикції будь-якої держави;
(б) будь-який акт добровільної участі в експлуатації корабля або повітряного судна при наявності фактів, що вказує на його піратський характер; будь-який акт підбурювання або
умисного пособництва діям, описаним вище в пункті (а) або (б)

Післявузівська підготовка – одержання фахівцем вищої кваліфікації шляхом навчання в аспірантурі або докторантурі.

ПІТ
(англ. pit [pɪt])
- зона в казино, де розташовуються гральні столи

ПІТ БОС
(англ. pit boss [pɪt bɒs])
- наглядач у казино, відповідальний за спостереження за гральними столами, які знаходяться
на поверсі казино

ПАЙОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ
(англ. equity securities [ˈɛkwɪti sɪˈkjʊərɪtiz])
- засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або
активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають
власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку
(доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також
проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів. До пайових цінних
паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
в) сертифікати ФОН;
г) акції корпоративного інвестиційного фонду (джерело: Про цінні папери та фондовий
ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

Пакет   –  це  інформаційний  блок  (група  байтів),  що  мають  точно визначену структуру. У пакет входить заголовок із відомостями про маршрут доставки даних за адресою пункту призначення, власні дані, що призначені для контролю повідомлення.

Пакет1  – виробнича одиниця інформації, що передається мережею або  каналом зв’язку. Розмір пакета визначається протоколом, що використовується.

Пакет2 – це набір байтів, що містить власне передані дані та інформацію про відправника та адресата.

ПАКЕТНИЙ ПЕРЕКАЗ
(англ. batch transfer [bæʧ ˈtrænsfə(ː)])
- переказ, що складається з ряду окремих елкетронних переказів, що відправляються до
однієї фінансової установи, але, у кінцевому підсумку, можуть бути чи не бути адресовані
різним особам

ПАКТ - (лат. pactum — договір, угода) — одне з найменувань двостор. або багатостор. договорів щодо конкр. сфери політ, відносин. У міжнар.-прав, практиці П. укладалися з питань ненападу, взаємодопомоги, взаєм, або колект. безпеки. Прикладом П. є Пакт Бріана— Келлога 1928, Пакт про ненапад між СРСР та Францією 1932. В сучас. договірній практиці держав назва «пакт» застосовується при укладанні універсальних міжнар. договорів з питань осн. прав та свобод людини (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 тощо). П. укладаються і реалізуються у такому ж порядку, як і міжнар. договори та угоди.

ПАКТ БРІАНА-КЕЛЛОГА 1928 - Бріана - Келлога пакт 1928 — договір про відмову від війни як засобу нац. політики (Паризький пакт 1928). Прийнятий за ініціативою франц. міністра закорд. справ а. Бріана і держ. секретаря США Ф. Келлога. Підписаний представниками США, Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, Бельгії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки, Ірландії, Індії, Польщі, Чехословаччини, Японії. Набув чинності 1929. П. Б.—К. 1928 складається з 3 статей: у першій ідеться про відмову від війни як засобу нац. політики; друга передбачала вирішення будь-яких спорів і конфліктів тільки мирним шляхом; третя містить умови приєднання до Пакту. Істор. значення П. Б.—К. 1928 полягає у тому, що це перший багатосторонній міжнар. договір, який засудив війну як засіб вирішення спорів між д-вами.

ПАКТ СУНТ СЕРВАНДА - (лат. pacta sunt servanda — договори повинні виконуватися) — лат. вислів, який застосовується у міжнародному праві для визначення положення про обов'язковість укладених договорів, а також принципу міжнар. права, що випливає з цього положення. Один з найдавніших і найважливіших принципів міжнар. права. Рим. юристи так викладали зміст цього принципу: pacta conventa quae neque contra leges, neque dolo malo inita sunt, omni modo observanda sunt (договори, які укладені не всупереч законам і не шляхом шахрайства, повинні точно виконуватися у всіх відношеннях). У сучас. міжнар. праві роль і значення договорів надзвичайно зросли. Стабільність міжнар. системи, що базується на міжнар. договорах, забезпечується сумлін. виконанням суб'єктами міжнар. права обов'язків, що випливають з них. У Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту 00Н 1970 як один з елементів принципу належого виконання д-вами обов'язків, взятих ними згідно зі Статутом 00Н, розглядається положення про те, що «кожна держава повинна сумлінно виконувати свої обов'язки відповідно до міжнародних угод, які мають силу згідно з загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права». Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 — найбільш авторитетне джерело норм права договорів — містить таке визначення цього принципу: «Кожний чинний договір є обов'язковим для його учасників і має сумлінно виконуватися ними» (ст. 26 «Pacta sunt servanda»). Припинення договору, його денонсація або вихід з нього учасника можуть мати місце тільки в результаті застосування положень самого договору або відповід. положень зазнач. Конвенції.

ПАКУВАЛЬНИЙ СПИСОК
(англ. packing list [ˈpækɪŋ lɪst])
- список, що укладається відправником, у випадках розділення вантажу до різних пакунків
чи контейнерів

ПАМ’ЯТНА ЗАПИСКА - один з видів дипломатичного акту. Це короткий меморандум, який додається до усної заяви. Складається у безособовій формі, без звернення, номера та адреси; зазначається тільки місце і дата відправлення. Як правило, П. з. передається з рук у руки під час бесіди дип. представників. Один з видів П. з. — пам'ятна записка-експрес. Вона передається з посланцем і є нагадуванням про те чи ін. питання, яке вже було раніше викладене в ноті або в меморандумі. За формою П. з.-експрес майже не відрізняється від вербальної ноти: записка пишеться від третьої особи на бланку, з номером, датою відправлення, містить звернення та компліменти, але за змістом є тільки нагадуванням про певний факт.

Пам’ять1  – аналог пам’яті людини, пристрій комп’ютера, що дозволяє зберігати інформацію. Пам’ять буває довгострокова (жорсткі диски, дискети, CD-ROM) і короткочасна (RAM). У довготривалій пам’яті інформація зберігається при виключенні живлення, в короткочасній – втрачається.

ПАНЄВРОПЕЇЗМ - політ.-прав. доктрина інтеграції європ. країн на федерат, засадах. Як ідея виникла після Першої світової війни 1914— 18. її сформулював граф Р. Куденхове-Калергі (Австрія) у своїй кн. «Пан-Європа» (1923), розвинувши в наст, книгах «Боротьба за Пан-Європу» та «Європа прокидається». 1925 тодішній прем'єр-міністр Франції Е. Ерріо обгрунтував думку про утворення Сполучених Штатів Європи. За ініціативою Р. Куденхове-Калергі 1926 у Відні відбувся 1-й Панєвропейський конгрес, на якому було засн. Панєвропейський союз. Його почес. президентом став франц. міністр закорд. справ А. Бріан. У травні 1930 він запропонував утворити Європ. Союз у рамках Ліги Націй. За його планом між європ. країнами мали бути встановлені федерат, відносини на зразок США. Проте план не підтримали уряди європ. держав, які побоювалися втратити свій суверенітет. Загострення міжнар. відносин у зв'язку з загрозою Другої світової війни зняло з порядку денного пан-європ. ідею. Вона знову постала у повоєн. час. 1946 за «Сполучені Штати Європи» висловився У. Черчілль. Того ж року представники груп Опору прийняли «Програму з 12 пунктів». У ній йшлося про необхідність утворення Європ. Союзу на федерат, засадах як частини загальносвіт. системи ООН. Країни — члени цього Союзу — мали передати частину своїх екон., політ, і військ, повноважень заг. органу федерації. У 1947—48 активізувався об'єднавчий процес; 1949 була утворена Рада Європи. Ідею інтеграції європ. країн підтримало в цей час багато впливових політ, діячів, зокрема міністр закорд. справ Франції Р. Шуман. Декларація Шумана 1950 стимулювала утворення Європейського об'єднання вугілля і стай, що у свою чергу стало передумовою заснування Європейського Союзу. Останній став орг.-прав. формою реалізації ідеї П. в сучас. період.

ПАНАМЕРИКАНСЬКИЙ СОЮЗ - (Pan American Union; Unidn Panamericana), ПС (PAU; UP) — орган міжнар. співробітництва амер. держав. Утворений на 1-й Міжнар. конференції амер. держав 1889—90 (м. Вашингтон, США) під назвою «Міжнародний союз американських республік» для обміну екон. інформацією. Його викон. органом було Комерційне бюро амер. республік; 1902 перейменовано на Міжнародне американське бюро. 4-а Міжнар. конференція амер. держав 1910 перейменувала бюро на «Панамериканський союз» з постійно діючим органом - Керівною радою. Згідно з Гаван. конвенцією 1928, прийнятою на 6- й конференції, ПС — пост, орган Міжнар. конференцій амер. держав. Після утворення 1948 Організації американських держав ПС став її пост. адм. органом. 1970 його перейм, на Генеральний секретаріат ОАД.

ПАНАМСЬКИЙ КАНАЛ - (Canal de Panama; Panama Canal) — міжнар. водний шлях, що з'єднує Атлантичний і Тихий океани, прокладений територією Панами. Ідея побудови П. к. виникла ще в 16 ст. У 1879 Франція засн. «Загальну компанію міжокеанського каналу», яка внаслідок фін. афер збанкрутувала і була ліквідована 1889. 18.ХІ 1901 був підписаний договір між США і Великобританією про те, що канал будуватиметься під протекцією США. У договорі передбачалося, що основою режиму судноплавства і нейтралізації майб. каналу повинні стати положення Константиноп. конвенції про Суецький канал 1888. 1903 США підтримали вимогу Панами про відокремлення від Колумбії. За договором між США і Панамою від 18.ХІ 1903 США одержували право безстрокового користування визначеними ділянками землі для буд-ва, експлуатації та захисту каналу. Буд-во П. к. почалося 1904. 15.УШ 1914 через нього пройшло перше судно; офіц. відкриття відбулося 12.УІ 1920. 7.IX 1977 у Вашингтоні були підписані нові угоди щодо каналу між США і Панамою: Договір про Панамський канал та Договір про пост, нейтралітет і функціонування Панамського каналу, які стали юрид. підставою для відновлення суверен, 317 прав центральноамер. д-ви над каналом і його зоною. Обидві угоди набули чинності 1979 і відтоді всі попередні договори міжі США і Панамою про канал втратили чинність. Строк дії першого Договору минув 31.XII 1999. У цей день канал та його допоміжні споруди перейшли під суверенітет Панами. На основі договору було ліквідовано амер. колоніальний анклав — Зону каналу, скасовано адм. органи США, що здійснювали кер. Зоною та експлуатацію каналу. Договір про пост, нейтралітет і функціонування П. к. надає право користуватися каналом суднам і військ, кораблям усіх держав як у мирний, так і у воєнний час на рівній, недискримінац. основі (ст. III). Водночас договір передбачає право швидкого і нічим не обумовленого проходу амер. та панамських військ, кораблів через канал. Нейтр. статус каналу гарантується Панамою і США. Договір є безстроковим.

ПАНЧА ШИЛА - (мовою гінді panca-sila — п'ять принципів) — в міжнар. праві п'ять принципів співіснування у відносинах між д-вами з різним соціально-екон. ладом, що були висунуті 1954 Індією та Китаєм. Це принципи взаем, поваги, тер. цілісності та суверенітету; ненападу; невтручання у внутр. справи один одного; рівності та взаєм. вигоди; мир. співіснування.

Папка (Folder)  Название элемента курса «Папка» переведено так по аналогии с термином с весьма популярной системой Windows, чтобы пользователям было понятно их сходство. Термин «Папка» предпочтительно использовать в элементах пользовательского интерфейса, с которыми работают преподаватели и студенты. Обычно, когда речь идет о Папках, имеются в виду виртуальные папки moodle, не связанные с файловой структурой операционной системы.

ПАРАЛЕЛЬНЕ ФІНАНСОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
(англ. parallel financial investigation [ˈpærəlɛl faɪˈnænʃəl ɪnˌvɛstɪˈgeɪʃən])
- проведення фінансового розслідування разом, або в контексті, (традиційного) кримінального
розслідування з відмивання коштів, фінансування тероризму та/або предикатного(-их) злочину(-ів).
Слідчі правоохоронних органів з предикатного злочину повинні бути
уповноваженні
на проведення розслідування будь-яких правпорушень, пов’язаних з відсмиванням коштів та фінансуванням тероризму під час паралелнього розслідування, або ж мати можливість
передати справу іншому агентству для подальшого ведення таких розслідувань

Параметри  інформації  –  характеристики,  за  допомогою  яких оцінюються інформаційні ресурси. До основних параметрів відносяться: зміст, обсяг, час, джерело, якість, відповідність потребам, спосіб фіксації, мова, вартість.

ПАРАФУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ - (франц. — розчерк, скорочений підпис, від грец. — параграф) — підтвердження автентичності тексту договору міжнародного ініціалами уповноважених держав, що домовляються. Воно свідчить, що даний текст договору є остаточним. П. м. д. може стосуватися як усього тексту договору, так і його окремих статей і застосовується, як правило, при укладенні двосторонніх договорів. Парафування не є підписанням договору і не виражає згоди держав на обов'язкову юрид. силу для них договір, положень. П. м. д. не вимагає надання представникам держав спец, повноважень. Після парафування текст не може бути змінений, навіть за згодою між уповноваженими держав, що домовляються. П. м. д. запобігає виникненню можливих спорів щодо остаточних формулювань положень договору. В міжнар. практиці надзвичайно рідкісні випадки, коли парафування одночасно є підписанням договору.

ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947 - міжнар. договори, укладені між двами, які перемогли у Другій світовій війні 1939—45, та кол. союзниками Німеччини в Європі — Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією. Підписані в м. Парижі (Франція) 10.ІІ 1947, вступили в дію 15.IX 1947. Договір із кожною з п'яти переможених держав підписаний тими державами-переможницями, які перебували з нею у стані війни. УРСР 323 підписала договори 10.ІІ 1947, ратифікувала їх 13.ІХ 1947. Всі П. м. д. 1947 побудовані за одним типом. Вони складаються з преамбул і розділів, що стосуються тер., політ., військ, та екон. питань, репарацій і реституцій, а також заключних постанов, пов'язаних з виконанням і тлумаченням договору, порядком його ратифікації та вступу в дію. Договори з Болгарією, Румунією та Угорщиною включають спец, положення, що стосуються Дунаю, остаточний статус якого був визначений на конференції у Белграді в липні — серпні 1948. Усі П. м. д. 1947, крім мирного договору з Фінляндією (яка не була окупована), містять спец, постанови про строки виведення союз, військ. Мирний договір з Італією підписали 20 держав, що перебували у стані війни з нею: СРСР, Великобританія, США, Китай, Франція, Австралія, Бельгія, БРСР, Бразилія, Греція, Ефіопія, Індія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Польща, УРСР, Чехословаччина та Югославія. Тер. постанови договору (ч. 1) передбачали зміну італо-югосл. кордону на користь Югославії [до неї відійшли п-в Істрія, частина Юлійської Крайни, м. Фіуме (Рієка), м. Зара з прилеглими островами] та виділення вільної території Трієст (пізніше згідно з італо-югосл. угодою від 5.Х 1954 Трієст і зона з населенням бл. 290 тис. чол. були передані Італії, а зона з населенням бл. 70 тис. чол. — Югославії). Договір передбачав передачу Італією Додеканезьких о-вів Греції, незначні зміни франц.-італ. кордону на користь Франції на чотирьох ділянках (перевал Малий Сен-Бернар, плато Мон-Сені, Мон-Табор-Шабертон і невеличкі ділянки у верхів'ях річок Тіне, Везубія і Ройя). Політ, постанови договору (ч. 2) зобов'язали Італію забезпечити всім своїм гр-нам осн. свободи (свободу слова, друку, релігії, політ, переконань і публіч. зборів) та не допустити відродження фаш. орг-цій. Договір передбачав відмову Італії від колоній у Африці: Лівії (з 1951 — незалежна д-ва), Італійського Сомалі (в 1950—60 згідно з рішенням Ради з опіки ООН перебувало під управлінням Італії, а з 1960 — незалежна д-ва Сомалі), Еритреї (з 1952 — у складі Ефіопії; з 1993 — незалежна д-ва Еритрея). Італія визнавала незалежність і суверенітет Албанії та Ефіопії і відмовлялася від усіх прав та привілеїв, отриманих у результаті агресії проти цих держав. Договір (ч. 3) зобов'язав Італію забезпечити затримання та видачу для суду над ними військ, злочинців і гр-н союз, держав, які співробітничали з ворогом під час війни. Військ, постанови договору (ч. 4) змушували Італію знищити довгострокові укріплення та військ, споруди вздовж франц.-італійського та італо-югосл. кордонів, демілітаризувати деякі острови. Італії заборонялося виробляти атомну та деякі ін. види зброї і будувати нові військ.-мор. бази. За договором Італія була зобов'язана істотно скоротити свою армію та виплатити репарації від-повід. д-вам. Мирний договір з Румунією підписали 11 держав, що перебували в стані війни з нею: СРСР, Великобританія, США, Австралія, БРСР, Індія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, УРСР та Чехословаччина. Тер. постанови цього договору (ч. 1) передбачали відновлення кордонів Румунії станом на 1.1 1941, за винятком кордону з Угорщиною, який відновлювався станом на 1.1 1938 [тобто Трансільванія поверталася Румунії, а рішення Віденського 324 арбітражу 1940 (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) оголошено недійсним]. Рад.-рум. кордон встановлювався відповідно до рад.-рум. угоди від 28.VI 1940 та рад.-чехосл. угоди 29.VI 1945. Постанови з політ. питань договору (ч. 2) зобов'язували Румунію забезпечити своїм гр-нам осн. свободи (свободу слова, політ, переконань тощо) та заборонити відродження орг-цій, метою яких є позбавлення народу його дем. прав, а також забезпечити затримання і видачу для суду над ними військ, злочинців та гр-н союз, держав, які співробітничали з ворогом у період Другої світ, війни. За договором зменшувалась чисельність збройних сил Румунії та встановлювались репарації, які мала сплатити ця д-ва. Мирний договір з Болгарією підписали 12 держав, що перебували в стані війни з нею: СРСР, Великобританія, США, Австралія, БРСР, Греція, Індія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, УРСР, Чехословаччина, Югославія. Тер. постанови договору (ч. 1) передбачали, що кордони Болгарії залишаються такими, якими вони існували на 1.1 1941. Політ, умови договору з Болгарією (ч. 2) аналогічні умовам договору з Румунією. Договір обмежував чисельність збройних сил Болгарії та зобов'язував її сплатити репарації. Мирний договір з Угорщиною підписали 12 держав, що перебувати в стані війни з нею: СРСР, Великобританія, США, Австралія, БРСР, Індія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, УРСР, Чехословаччина, Югославія. Тер. постанови договору (ч. 1) анулювали рішення Віденських арбітражів 1938 і 1940, залишали кордони Угорщини з Австрією, Румунією та Югославією такими, якими вони були станом на 1.1 1938. Кордон між Угорщиною та Чехословаччиною у районі Братислави зазнав невеликих змін на користь Чехословаччини. Політ, постанови договору (ч. 2) майже такі самі, як і в договорах з Румунією та Болгарією. Чисельність збройних сил Угорщини скорочувалась; також передбачалася виплата нею репарацій. Мирний договір з Фінляндією підписали 10 держав, що перебували в стані війни з нею: СРСР, Великобританія, Австралія, БРСР, Індія, Канада, Нова Зеландія, УРСР, Чехословаччина, Південно-Африканський Союз. Тер. постанови договору (ч. 1) встановлювали кордони Фінляндії станом на 1.1 1941 та підтверджували повернення Фінляндією СРСР області Петсамо (Печенга), яку Фінляндія уступила СРСР за мир. договорами від 14.X 1920 та 12.III 1940. Політ, постанови договору відновлювали з деякими змінами дію рад.-фін. договору від 12.III 1940 (ч. 2). СРСР відмовився від своїх прав на оренду п-ва Ханко, а Фінляндія підтвердила надання СРСР у користування та управління на правах оренди території у районі п-ва Порккала-Удд для створення військ.- мор. бази (1955 СРСР достроково відмовився від оренди). Водночас Фінляндія зобов'язувалася скоротити свої збройні сили та виплатити репарації.

ПАРИЗЬКІ УГОДИ 1954 - комплекс міжнар.-прав, документів, підписаних Бельгією, Великобританією, Італією, Канадою, Люксембургом, 325 Нідерландами, США та Францією з ФРН у м. Парижі (Франція) 23.Х 1954. До складу П. у. 1954 входять: 1) Протокол про закінчення окупаційного режиму ФРН (підписаний США, Великобританією, Францією та ФРН) і Додатки до нього (про відносини між США, Великобританією, Францією та ФРН; про права і обов'язки іноз. військових сил та їх персоналу на тер. ФРН; про врегулювання питань, що виникли в результаті війни і окупації та ін.); 2) Протоколи (підписані Великобританією, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом та ФРН) про зміну Брюссельського пакту 1948 і про утворення у рамках НАТО на базі зміненого та доповненого Брюссельського пакту Західноєвропейського Союзу — військ, угруповання у складі кол. учасників Брюссельського пакту, а також ФРН. [талії; 3) Резолюція держав — членів НАТО про приєднання ФРН до НАТО. На порушення постанов Берлінської (Потсдамської) конференції 1945 П. у. 1954 легалізували озброєння ФРН, дозволивши їй утворення військових сил у складі 12 дивізій, військ.-повітряного та військ.-морського флотів, хоча і заборонили ФРН в-во ядерної та ін. видів зброї масового знищення. Незважаючи на заперечення СРСР та ін. соц. держав. П. у. 1954 після ратифікації їх державами-учасницями вступили в дію 5.V 1955.

ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919-20 - міжнар. конференція, скликана державами — переможницями у Першій світовій війні 1914—18 для вироблення і підписання мирного договору з переможеними д-вами. Відбувалася (з перервами) від 18.1 1919 по 21.1 1920. На конференції були делегації країн-переможниць. Переможені д-ви (Німеччина та її союзниці) для участі у конференції запрошені не були, їх допустили тільки для підписання вироблених проектів мирних договорів. Учасники конференції, офіційно названі «союзними та дружніми державами», були розподілені на 4 категорії: 1) воюючі країни, які мають всеохоплюючі інтереси і беруть участь у всіх засіданнях та в роботі всіх комісій (Великобританія, Італія, США, Франція, Японія); 2) воюючі країни, які мають інтереси часткового характеру (Бельгія, Бразилія, Британські домініони, Румунія та ін.); 3) д-ви, що перебувають у стані розриву дип. відносин з Німеччиною та її союзниками, — здебільшого латино-амер. країни (Болівія, Еквадор, Перу, Уругвай та ін.); 4) д-ви, що перебувають у процесі утворення (країни Прибалтики). Під час роботи конференції були підготовлені й підписані мирні договори: Версальський з Німеччиною (28.УІ 1919), Сен-Жерменський з Австрією (10.IX 1919), Нейїський з Болгарією (27.XI 1919), Тріанонський з Угорщиною (4.VI 1920), Севрський з Туреччиною (10.УІII 1920). На конференції було 319 засновано Лігу Націй і затверджено її Статут. Див. також ВерсальськоВашингтонська система.

ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946 - міжнар. конференція, скликана для розгляду проектів мир. договорів між д-вами антигітлерівської коаліції, які перемогли у Другій світовій війні 1939—45, та кол. союзниками Німеччини в Європі — Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною і Фінляндією. Відбулася 29.VIІ — 15.Х 1946 у м. Парижі (Франція). У роботі П. м. к. 1946 взяла участь 21 д-ва: Австралія, Бельгія, БРСР, Бразилія, Великобританія, Греція, Ефіопія, Індія, Канада, Китай, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, Польща, СРСР, США, УРСР, Франція, Чехословаччина, Югославія. На конференцію були запрошені з правом участі в дискусії Австрія, Албанія, Єгипет, Ірак, Іран, Куба, Мексика. До П. м. к. 1946 підготовкою проектів мир. договорів займалися на Лондонській сесії Ради міністрів закорд. справ Великобританії, Китаю, СРСР, США, Франції (11.ІХ - 2.Х 1945), Моск. нараді міністрів закорд. справ Великобританії. СРСР, США (16-25.ХІІ 1945) та на Париз. сесії Ради міністрів закорд. справ Великобританії, СРСР, США, Франції (25.IV — 16.У, 15.УІ - 12.УІІ 1946). Ряд питань, пов'язаних з підготовкою мирних договорів (статус Трієста, режим судноплавства на Дунаї, екон. питання тощо), на цих нарадах і сесіях не був розв'язаний. П. м. к. 1946 повинна була висловити свою думку і дати рекомендації щодо вже узгоджених у Раді міністрів закорд. справ статей мирних договорів, а також внести пропозиції вирішення питань, які залишилися нерозв'язаними. В ході конференції зіткнулися інтереси США, СРСР, Великобританії та їх союзників з широкого кола питань післявоєн. мирного врегулювання в Європі. На поч. П. м. к. 1946 делегації США, Великобританії, Франції за підтримки деяких ін. держав домоглися прийняття рішень простою більшістю голосів, тоді як СРСР, посилаючись на раніше прийняте рішення у рамках Ради міністрів закорд. справ, вимагав прийняття рішень кваліфікованою більшістю у 2/3 голосів. З метою створення умов для збільшення екон. впливу в країнах Пд.-Сх. Європи (Болгарія, Румунія, Угорщина) зх. д-ви при обговоренні питання про компенсацію збитків, що були завдані власності гр-н Об'єднаних Націй у цих країнах, вимагали повної компенсації вартості їх майна. Пропозиції СРСР про компенсацію у розмірі 25 % вартості цього майна були відхилені, й П. м. к. 1946 прийняла рекомендації про компенсацію у розмірі 75 % вартості. Зх. д-ви вимагали також встановлення принципу рівних можливостей та екон. свободи в країнах, з якими укладалися договори, що викликало заперечення у СРСР, не зацікавленого в проникненні зх. капіталу до сфери його впливу. В питанні про репарації зх. д-ви добивалися зменшення суми репарац. платежів СРСР. Представники США та Великобританії наполягали на виплаті репарацій не товарами, а іноз. валютою, намагаючись примусити переможені д-ви для придбання необхід. валюти продавати товари за кордоном за цінами, 320 встановленими англо-амер. експортерами. Зх. д-ви провели на конференції рішення про інтернаціоналізацію Дунаю. Незважаючи на суперечності між СРСР та США і Великобританією, П. м. к. 1946 підтвердила більшість раніше узгоджених у Раді міністрів закордонних справ положень проектів мирних договорів. Питання, які залишилися нерозв'язаними (італо-югосл. та грец.- болг. кордони, деякі репарац. питання тощо, були обговорені й врегульовані на Нью-Йоркській сесії Ради міністрів закорд. справ (4.XI - 12.XII 1946). Мирні договори з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією були підписані в Парижі 10.ІІ 1947. Див. також Паризькі мирні договори 1947.

ПАРИЗЬКА ХАРТІЯ ДЛЯ НОВОЇ ЄВРОПИ 1990 - міжнар.-прав, документ, підписаний у м. Парижі (Франція) 21.XI 1990 главами 34 держав та урядів держав — учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Хартія проголосила «тверду відданість демократії, заснованій на правах людини та фундаментальних свободах; процвітання через економічну свободу і соціальну справедливість; рівну безпеку для .всіх країн». Складається з двох розділів і додаткових док-тів, спрямованих на реалізацію положень Хартії. У розд. «Нова ера демократії, миру та єдності» закріплено положення про те, що в центрі уваги урядів мають бути права та свободи людини. Д-ви, які підписали цей док-т, підтвердили свою вірність принципам демократії, прав людини та верховенства закону. Зазначено, що екон. свобода, соціальна справедливість та відповідальне ставлення до довкілля є необхідними для процвітання країн Європи. Свобода і політ, плюралізм є необхідними елементами загальноєвроп. мети — розвитку ринкової економіки в напрямі екон. прогресу, процвітання, соціальної справедливості, вирішення проблем зайнятості та ефектив. використання екон. ресурсів. У док-ті фіксується необхідність розширення та зміцнення дружніх відносин і співробітництва між д-вами Європи, США та Канади. Держави-учасниці домовились утримуватися від використання сили та погроз силою проти тер. цілісності або політ, незалежності будь-якої д-ви та від ін. дій, несумісних з принципами та цілями Статуту ООН і Гельсінського Заключного акта. Важливим кроком на шляху зміцнення стабільності та безпеки в Європі повинно стати скорочення збройних сил. Розділ «Орієнтири на майбутнє» закріплює прагнення держав-учасниць повністю дотримуватись та розвивати положення, які стосуються «людського виміру НБСЄ». Враховуючи внесок нац. меншин у життя кожного сусп-ва, Хартія проголосила необхідність поліпшення їх становища, захисту етн., культур., мовної та реліг. самобутності тощо. Д-ви висловили свою рішучість у б-бі проти будь-яких форм расової та етн. ненависті, антисемітизму, ксенофобії та дискримінації стосовно будь-кого, а також переслідування за реліг. та ідеол. мотивами. Відповідно до зобов'язань по НБСЄ держави-учасниці підкреслили, що «вільне пересування громадян та контакти між ними, а також вільний обмін 321 інформацією та ідеями має важливе значення для збереження та розвитку вільних суспільств та процвітаючих культур». З огляду на кардинальні зміни політ, та воєнної ситуації в Європі, що відбулися у кін. 80-х рр. 20 ст., д-ви, які підписали Хартію, закликали до повної та заг. заборони хім. зброї, підтвердили важливість ініціативи щодо «відкритого неба», засудили всі злочинні акти, методи і практику тероризму, висловили свою рішучість співробітничати з метою б-би з не-закон. обігом наркотиків. Водночас закріплено принципи співробітництва в галузі економіки, науки і техніки як важливої опори процесу НБСЄ, а також визнано невідкладною необхідність вирішення проблем довкілля і важливість індивід, та спільних зусиль у цій сфері. Зокрема, підкреслено роль широкого інформування сусп-ва про екол. стан, організації просвіти в галузі навкол. середовища, використання чистих та маловідхід. технологій тощо. Учасники Хартії закликали до утворення культурних центрів у містах держав-учасниць, а також до актив, співробітництва в аудіовізуальній сфері, широкого обміну в галузі музики, театру, л-ри і мист-ва. В цьому ж розділі констатується необхідність захисту прав працюючих мігрантів та членів їх сімей; приділяється увага проблемам скорочення розриву в розвитку Європи та її середземномор. сусідів; розкривається позит. роль у процесах НБСЄ неуряд. організацій тощо. Підрозділ цього розділу «Нові структури та інститути процесу НБСЄ» декларує, що першорядне значення у справі забезпечення поваги до прав людини, демократії, верховенства закону та зміцнення миру має активізація консультацій між європ. д-вами як на рівні глав держав і урядів, так і на рівні міністрів закорд. справ, котрі повинні збиратися регулярно, не рідше одного разу на рік. Такі зустрічі вважатимуться центр, форумами для політ, консультацій у рамках процесу НБСЄ. Передбачалися й зустрічі ін. міністрів. З метою забезпечення адм. обслуговування цих консультацій утворено секретаріат у м. Празі (Чехія). Зустрічі держав-учасниць планувалося проводити періодично один раз на 2 роки. В рамках Хартії передбачалося утворення у м. Відні (Австрія) ряду інституцій, зокрема Центру щодо запобігання конфліктам.

ПАРИЗЬКИЙ ДОГОВІР 1952 - міжнар. документ, підписаний Францією, ФРН, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом 27.V.1952 у м. Парижі (Франція). Сторони договору домовились утворити військове угруповання — Європейське оборонне співтовариство (ЄОС). П. д. 1952 складається зі 132 статей, кількох дод. протоколів та угод. Мав вступити в дію після ратифікації його всіма державами-учасницями. Договір містив положення про те, що ЄОС діятиме в рамках НАТО. Передбачалося утворити наднаціональну європ. армію, до складу якої мали виділити: Франція — 14 дивізій, ФРН та Італія -по 12, Бельгія, Нідерланди та Люксембург -разом 5 дивізій. Договір визначав, що європ. армія підпорядковуватиметься верх, командувачу військ, сил НАТО в Європі. Включення в ЄОС ФРН було 322 порушенням постанов Берлінської (Потсдамської) конференції 1945 і викликало протести громадськості багатьох європ. країн. Нап. збори Франції не ратифікували договір, і він не вступив у дію. Але після підписання Паризьких угод 1954 і утворення Західноєвропейського союзу багато положень П. д. 1952 було фактично реалізовано.

ПАРИЗЬКИЙ КЛУБ - неформ, міжнар. об'єднання групи держав, що координує питання, пов'язані з виплатою боргів країнам-боржникам. Утв. 1956 в м. Парижі (Франція). Постійними членами П. к. є 19 державкредиторів (Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Росія, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія. Швеція, Японія). Інші держави-кредитори теж можуть брати участь у сесіях клубу. На поч. 2002 П. к. уклав 342 угоди з 78 країнами-боржниками. Договір П. к. з Україною підписано 13.VIІ 2001. У рамках клубу розглядаються питання, пов'язані з боргами та зобов'язаннями, що були видані країнам під уряд, гарантії. Незважаючи на те, що П. к. не має ні кер. органів, ні штаб-квартири, ні статуту, роль цього об'єднання у вирішенні проблем реструктуризації держ. боргів досить велика. Для того, щоб питання про реструктуризацію боргу певної д-ви було розглянуто членами П. к., державі-боржнику необхідно: довести, що без перегляду умов борг, зобов'язань платежі по зовн. боргу не можуть проводитися у повному обсязі; виконати певні вимоги, як правило, передбачені макроекон. програмами Міжнар. валют, фонду (МВФ). Умови реструктуризації боргу перед членами П. к. передбачають однакове ставлення до кредиторів у межах переоформлення заборгованості, тобто для всіх кредитів, що були видані д-ві за певний період, встановлюються однакові характеристики (строки погашення, пільг, умови тощо). Діяльність П. к. регламентується правилами та принципами, узгодженими країнами-кредиторами. Орг. роботу здійснює генеральний секретаріат на чолі з ген. секретарем (у складі 15 співробітників казначейства Франції). Представники країн-кредиторів збираються 10— 11 разів на рік у Парижі. На засіданнях П. к. головує представник франц. казначейства. В них беруть участь представники МВФ, Світового банку та ЮНКТАД. Для ухвалення клубом рішення необхідний повний консенсус між державами-кредиторами.

ПАРИТЕТ КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ
(англ. purchasing power parity (РРР) [ˈpɜːtʃəsɪŋ ˈpaʊə ˈparɪti])
- співвідношення купівельної спроможності окремих валют для певної групи товарів та
послуг у двох країнах. Вважають, що ідея П. к. с. була висунута ще в 1556 р. Мартіном де
Аспікуете Наварро, а основи концепції заклав Ж. Боден. Пізніше її досліджували Д. Рікардо та Д. Юм, а в остаточному варіанті вона була сформульована лауреатом Нобелівської
премії Ірвінгом Фішером (1867–1947). Згідно з теорією П. к. с. валютний курс змінюється
настільки, наскільки це потрібно для того, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Інакше кажучи, ціна одиниці одного й того ж самого товару в одній країні має відповідати ціні на цей
товар в іншій країні, перерахованій на поточний валютний курс

ПАРЛАМЕНТСЬКА АСАМБЛЕЯ РАДИ ЄВРОПИ - (Parliamentary Assembly of the Council of Europe; Assemblee parlementaire du Conseil de l'Europe), ПАРЄ (PACE; АРСЕ; до 1974 - Консультативна асамблея) — один з гол. органів Ради Європи (РЄ). Утв. у 1949. Перша сесія відбулася 10.VIII 1949. До ПАРЄ входить 41 країна (2000), в т. ч. Україна (з 9.ХІ 1995). Складається з представників нац. парламентів держав — членів РЄ. Кількість місць кожної країни визначається К-том міністрів. За основу береться чисельність населення д-ви. Україні в ПАРЄ надано 12 місць (найбільше — по 18 мають Великобританія, Італія, Росія, Франція, ФРН; найменше — Ліхтенштейн і Сан-Марино — по 2 місця). Склад кожної нац. делегації відображає співвідношення сил усередині нац. парламенту. На практиці представники в ПАРЄ виступають як окр. особи, не зв'язані зобов'язаннями перед відповід. д-вою і несуть персональну відповідальність за результати своєї діяльності в цьому органі. В ПАРЄ вони групуються у парт, фракції незалежно від нац. приналежності (сформовані й діють 5 політ, груп/ фракцій: соціалісти, група Європ. нар. партії, Європ. дем. група. Ліберальна, Демократична і Реформістська група і група Об'єднані європ. ліві). Завдяки цьому ПАРЄ відіграє роль установи, яка виражає не вузькодержавні, а загальноєвроп. інтереси. Згідно зі Статутом РЄ Асамблея є її дорадчим органом. Вона може обговорювати будь-яке питання, що належить до компетенції РЄ, приймати рекомендації, які надсилаються К-ту міністрів для вироблення і затвердження останнім остаточного рішення. Рекомендації ПАРЄ приймаються більшістю у 2/3 голосів представників, які беруть участь у голосуванні. Асамблея засідає сесійно 4 рази на рік. Переважна більшість 326 пленар. засідань проводиться у відкритому режимі. Постійно діючим органом є Бюро, яке складається з Президента ПАРЄ, 18 віце-президентів і голів політ, груп. Діє Секретаріат Асамблеї, очолюваний ген. секретарем, якого обирають на 4 роки. Працюють 10 комісій: з політ, справ; з екон. справ і розвитку; з соціальних справ, охорони здоров'я і сім'ї; із суд. справ і прав людини; культури, науки та освіти; навкол. середовища і сільс. г-ва; міграції, біженців і демографії та ін. На практиці більшість рекомендацій, що приймаються Комітетом міністрів від імені РЄ для держав-членів, враховують позицію ПАРЄ. Прийом нових членів до РЄ теж потребує згоди Асамблеї. Ряд функцій ПАРЄ виходить за межі дорадчої компетенції. До таких можна віднести вибори ген. секретаря РЄ та його заступника, суддів Європ. суду з прав людини, Уповноваженого РЄ з прав людини, налагодження безпосеред. відносин з нац. парламентами тощо. Офіц. мови — англ. і французька. Місцеперебування — м. Страсбург (Франція).

Пароль1     (фр.   parole   –   слово)   –   секретне   слово   або   символьна послідовність, призначена для підтвердження особи або прав. Паролі використовують для захисту інформації від несанкціонованого доступу. Паролі разом із логіном використовуються операційною системою для надання користувачу дозволу на з’єднання з комп’ютерною системою та визначення його прав доступу до ресурсів мережі.

Пароль2    –   секретне   слово,   пред’явлене   користувачем   системі   для одержання доступу до даних і програм. Є засобом їх захисту від несанкціонованого доступу.

ПАРТНЕРСТВА
(англ. partnerships [ˈpɑːtnəʃɪps])
- асоціація двох або більше фізичних чи юридичних осіб, що створена для введення бізнесу.
Більшість партнерств не відностяться до типу структур з обмеженою відповідальністю, а
партнери можуть нести як спільну, так і окрему відповідальність за діяльність партнерства.
Партнерства, як правило, є привабливими через систему оподаткування, що дозволяє уникнути
подвійного оподаткування податком на прибуток.
Партнерства поділяються на повні партнерства, обмежені партнерства, партнерства з обмеженою
відповідальністю.
1. Повне партнерство (англ. general partnership [ˈʤɛnərəl ˈpɑːtnəʃɪp]) – партнерство, де партнери несуть спільну та окрему відповідальність.
2. Обмежене партнерство (англ. limited partnership [ˈlɪmɪtɪd ˈpɑːtnəʃɪp]) – партнерство, що
складається з генеральних партнерів та партнерів з обмеженою відповідальністю. Генеральні
партнери несуть таку ж відповідальність як партнери повних партнерствах.
Партнери з обмеженою відповідальністю зазвичай мають обмежені права контролю та несуть
відповідальність тільки у межах суми їх інвестицій. Більшість юрисдикцій вимагає повної  реєстрації обмежених партнерств.
3. Партнерство з обмеженою відповідальністю (англ. limited liability partnerships [ˈlɪmɪtɪd ˌ
laɪəˈbɪlɪti ˈpɑːtnəʃɪps]) – партнери цієї структури несуть обмежену відповідальність, навіть,
якщо вони виконують (виконували) функції з управління. Більшість юрисдикцій вимагає
обов’язкової реєстрації партнерств з обмеженою відповідальністю

ПАРТНЕРСТВО ЗАРАДИ МИРУ - програма, започаткована Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) в 1994. Відповідно до Рамкового документа програми та Запрошення до «П. з. м.», прийнятих главами держав і урядів країн — членів Організації на зустрічі у м. Брюсселі (Бельгія, січ. 1994), НАТО проводитиме консультації з будь-яким актив, партнером, при існуванні безпосеред. загрози його тер. цілісності, політ, незалежності або безпеці. Рамк. док-т містить конкр. зобов'язання, які має взяти на себе кожен учасник співпраці з НАТО: сприяти гласності в нац. оборонному плануванні та бюдж. процесі; забезпечити дем. контроль над збройними силами; підтримувати готовність та військ, потенціал, необхідні для участі в операціях під егідою ООН та/або ОБСЄ; розвивати відносини військ, співробітництва з НАТО з метою спільного планування, підготовки і навчань, спрямованих на розширення можливостей учасників «П. з. м.» здійснювати місії у таких галузях, як підтримка миру, пошукові та рят. роботи, гуманіт. операції та ін. місії, щодо яких може бути досягнута домовленість; підготувати в перспективі підрозділи, здатні ефективно співпрацювати з силами НАТО. Від 1997 учасники партнерства з НАТО ширше залучаються до політ, консультацій, прийняття рішень і планування заходів у рамках програми. Осн. засадами, на яких грунтується «П. з. м.», є: ідея збереження дем. сусп-ва; дотримання принципів Загальної декларації прав людини 1948; утримання від погрози силою або використання сили проти тер. цілісності чи політ, незалежності будь-якої д-ви; поважання існуючих кордонів та вирішення спорів мир. засобами. Після підписання Рамк. док-та країна-партнер подає НАТО Презентаційний документ, в якому зазначається, що саме нею буде здійснено для досягнення політ, цілей партнерства. Кожен партнер окремо обирає для себе заходи (виходячи з власних індивідуальних вимог та пріоритетів) зі списку, який визначено у Робочій програмі партнерства. Ця програма включає шир. опис різних 327 можливих галузей співпраці та перелік заходів у кожній з них. Гол. робочий орган «П. з. м.» — Політ.-військовий керівний комітет. Він відповідає за заг. координацію Роб. програми партнерства, розробку політ.-військ. рекомендацій для військ, керівництва НАТО щодо військ, навчань та здійснення інших заходів. Діє також Центр координації партнерства (м. Монс, Бельгія), до складу якого входять представники країн — членів НАТО і країн-партнерів. Він координує проведення спільних військ, заходів у рамках «П. з. м.», а також військ, планування, необхідне для реалізації Роб. програми партнерства, особливо у галузі військ, навчань. Україна приєдналася до програми «П. з. м.» у 1994. Президент України підписав Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО (1997).

Партнерська програма – спеціальна схема отримання фінансового прибутку в Інтернеті, згідно з якою учаснику платять за кожного унікального відвідувача, який прийшов на сайт рекламодавця з рекламного банера, розміщеного на сторінці учасника.

Парціальна (лат. partialis, від pars (partis) – частина) освітня програма – освітня програма, яка визначає зміст одного або кількох взаємопов’язаних напрямів роботи закладу (наприклад, гуманістичне виховання, естетичний розвиток, екологічне виховання) на основі своєрідної педагогічної концепції.

ПАСИВНІ АНАЛІТИЧНІ РАХУНКИ ДЕПОЗИТАРНОГО ОБЛІКУ
(англ. passive analytical accounts of depositary records [ˈpæsɪv ˌænəˈlɪtɪkəl
əˈkaʊnts ɒv dɪˈpɒzɪtəri ˈrɛkɔːdz])
- рахунки депозитарного обліку, які Центральний депозитарій, депозитарні установи відкривають для клієнтів/депонентів згідно з їх внутрішніми документами відповідно до Правил
Центрального депозитарію та/або інших внутрішніх документів чи стандартів Центрального
депозитарію,з метою забезпечення депозитарного обліку цінних паперів, прав на цінні
папери на рахунках у цінних паперах та відображення операцій, пов’язаних з передачею
прав на цінні папери та обмеженням щодо передачі цінних паперів та прав на цінні папери

Пасивні знання – знання, які не є обов’язковими з даної дисципліни, але рекомендовані для заучування (знання для впізнавання); поняття що, записані в довготривалій пам’яті малою кількістю синапсів.

ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ
(англ. liability and equity transactions [lʌɪəˈbɪlɪti ænd ˈɛkwɪti trænˈzækʃənz])
- операції, за допомогою яких банки формують свої фінансові ресурси для проведення
кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Завдяки П. о. формуються власні,
залучені та запозичені кошти банку. До П. о. належать: розміщення акцій банку, залучення
вкладів, отримання кредитів від центрального банку та на міжбанківському ринку, випуск
банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати П. о. відображаються у пасиві балансу банку.Часто під П. о. розуміють лише залучення коштів на вклади та в позички, тобто операції з формування ресурсів банку,необхідних йому понад суму власного
капіталу.
П. о.,пов’язані з розміщенням акцій чи залученням внесків засновників, відрахуваннями з
поточного і нерозподіленого прибутку, сприяють збільшенню власного капіталу банку.
Грошові кошти, які банки одержують шляхом приймання вкладів (депозитів), є залученими
коштами. Таке залучення  коштів називають депозитним.
Кошти, одержані шляхом випуску облігацій або інших зобов’язань чи на основі запозичень
на міжбанківському ринку, називають запозиченими коштами.
Запозичені кошти найчастіше залучаються для підтримки ліквідності  та платоспроможності банку. У П. о. центральних банків переважає випуск банкнот, у інвестиційних – випуск i розміщення цінних паперів, а в ощадних – залучення депозитів. Інколи практики називають процес залучення ресурсів фондуванням

Паті покер, partypoker.com– англійський покеррум онлайн сайт для гри в покер в Інтернеті. Безпечний і ліцензований сайт пропонує великі турніри покеру, безкоштовні турніри, гру на реальні гроші і навчання грі в покер.

Педагог інноваційного спрямування – педагог із чіткою мотивацією інноваційної  діяльності  та  визначеною  інноваційною  позицією,  здатний  не лише підтримувати інноваційні процеси, а й ініціювати їх.

Педагог-технолог (в системі дистанційної освіти) – фахівець, який здійснює  практичну  роботу  з  організації  професійного  навчання  на  базі сучасних дистанційних освітніх технологій.

Педагогіка співробітництва – новаторський напрям у педагогіці, що розглядає дитину як активного суб’єкта спільної з педагогом діяльності, заснованої на реальному співробітництві, демократичних і творчих засадах. Сформувався  у  середині  80-х  років  XX  ст.  Авторами  педагогіки співробітництва є Ш. Амонашвілі, І. Волков, Є. Ільїн, С. Лисенкова, В. Сухомлинський, В. Шаталов та ін.

Педагогічні  інформаційні  технології  –  інформаційні  технології, засновані на використанні комп’ютерних і мережевих технологій і дидактичних засобів, що підвищують ефективність і темпи навчання.

Педагогічна  експертиза  (франц.  expertise,  від  лат.  expertus  – досвідчений) – сукупність процедур, необхідних для одержання колективної думки у формі експертного судження чи оцінки педагогічного об’єкту, процесу, явища (навчального плану, підручника тощо).

Педагогічна  майстерність  –  високий  рівень оволодіння педагогічною діяльністю; комплекс спеціальних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей особистості, що дають змогу педагогу ефективно організовувати навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навчається, і здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив і взаємодію.

Педагогічна інноватика – вчення про створення, оцінювання, освоєння і використання педагогічних новацій.

Педагогічна інновація (нововведення) – сукупність нових професійно- педагогічних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання й навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти; цілісна теоретична, технологічна і методична концепція оновлення педагогічної діяльності, що  забезпечує її  вихід на якісно  новий  рівень;  процес освоєння нового (засобу, методики, технології, програми тощо).

Педагогічна аксіологія (грец. axios – цінний і logos – слово, вчення) – наука про сприйняття, освоєння та оцінювання нового в педагогіці. Основними її категоріями є педагогічне співтовариство, оцінювання та різновиди процесів освоєння нового, явища консерватизму і новаторства в педагогіці, особливості інноваційного середовища, готовність педагогічного співтовариства до сприйняття і оцінювання нового тощо.

Педагогічна діагностика (грец. diagnostikos – здатний розпізнавати) – комплекс засобів, методів, прийомів і правил вимірювання динаміки процесів і результатів навчально-виховної роботи.

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
(англ. pedagogical activity [pɛdəˈgɒʤɪkəl ækˈtɪvɪti])
- інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або
самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання,
виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних
компетентностей

Педагогічна кваліметрія (лат. qualis – який за якістю і грец. metrео – вимірюю)  –  застосування  методів  загальної  кваліметрії  (кількісних  оцінок якості об’єкта) в педагогіці під час кількісного оцінювання психолого- педагогічних і дидактичних об’єктів. Основним методом дослідження є метод групових експертних оцінок.

Педагогічна концепція (франц. conception, від лат. conceptio – сприйняття) – спосіб розуміння, трактування педагогічних явищ; основна точка зору на предмет педагогічної науки чи педагогічного явища; керівна ідея для їх систематичного висвітлення; система пов’язаних між собою, взаємозумовлених поглядів на сутність педагогічних явищ.

Педагогічна культура – сутнісна характеристика особистості педагога, здатного до «діалогу культур».

Педагогічна підтримка – особлива сфера спрямованої на самостановлення дитини педагогічної діяльності, яка представляє процес спільного з вихованцем, визначення його інтересів і шляхів подолання проблем з  метою  збереження  власної  гідності  та  досягнення  бажаних  результатів  у різних сферах.

Педагогічна рефлексія (лат. reflexio – відображення, аналіз) – здатність педагога   об’єктивно   оцінити   себе   та   свої   вчинки,   зрозуміти,   як   його сприймають у процесі педагогічного спілкування.

Педагогічна система – педагогічна концепція і досвід її реалізації в педагогічну практику; еталонна модель, результати дії якої апробовані на соціальному рівні і мають свою специфіку.

Педагогічна творчість – прийняття і здійснення педагогом оптимальних нестандартних рішень у змінних умовах навчально-виховного процесу.

Педагогічна теорія – логічне узагальнення педагогічного досвіду, практики виховання й навчання; система педагогічних ідей; наукове пояснення закономірностей педагогічної  діяльності; сукупність положень педагогіки як науки.

Педагогічна техніка – елемент педагогічної технології; комплекс загальнопедагогічних і психологічних умінь педагога, що забезпечує володіння ним власним психофізіологічним станом, настроєм, емоціями, тілом, мовою й організацією педагогічно доцільного спілкування. Виокремлюють вербальні (голос, дикція, інтонація, темпоритм тощо), невербальні (міміка, пластика, артикуляція, жести, експресивне забарвлення пластики та ін.), соціально- перцептивні (сприйняття, увага, спостережливість, уява тощо) уміння та володіння емоційним станом (зняття психічного напруження, саморегуляція, релаксація, аутотренінг, самонавіювання, створення творчого самопочуття).

Педагогічне вміння роботи з технічними засобами навчання – це здатність  викладача  на основі  власних  психолого-педагогічних,  методичних, спеціальних (предметних) і технічних знань успішно реалізувати за допомогою технічних засобів навчання освітньо-виховну мету навчання.

Педагогічне тестування – це метод оцінювання знань, умінь, навчальних досягнень, компетентності учнів і студентів за допомогою тестів.

ПЕНСІЙНІ АКТИВИ
(англ. pension assets [ˈpɛnʃən ˈæsɛts])
- активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно
до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати

ПЕНСІЙНІ ДЕПОЗИТНІ РАХУНКИ
(англ. pension deposit accounts [ˈpɛnʃən dɪˈpɒzɪt əˈkaʊnts])
- вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, що відкриваються банківськими установами з
урахуванням умов, установлених законодавством, для накопичення заощаджень на виплату
пенсії

ПЕНСІЙНА ВИПЛАТА
(англ. retirement benefit [rɪˈtaɪəmənt ˈbɛnɪfɪt])
- грошова виплата учасникові недержавного пенсійного забезпечення або його спадкоємцям,
що здійснюється за рахунок накопичених у недержавному пенсійному фонді та облікованих
на індивідуальному пенсійному рахунку грошових коштів у випадках, передбачених цим
Законом

Пеня (fine, penalty; пеня) – фінансова санкція за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

ПЕРІОД АКТУАЛЬНОСТІ ТРАНСАКЦІЇ
(англ. transaction validity period [tranˈzakʃ(ə)n vəˈlɪdɪti ˈpɪərɪəd])
- проміжок часу, що відраховується з дати формування документа в електронному вигляді
за фінансовою операцією із застосуванням платіжної картки (трансакції, запису журналу
операцій картки, запису журналу SAM тощо), протягом якого документи за цією трансакцією
мають бути розглянуті системою (емітентом) щодо включення її в кліринг за виконанням
певних додаткових умов

Період навчання – проміжок часу освоєння освітньої програми, документально підтверджений навчальним планом.

ПЕРІОД, ЩО ПІДЛЯГАЄ ВИЇЗНІЙ ПЕРЕВІРЦІ
(англ. period subject to the onsite inspection [pɪərɪəd ˈsʌbʤɪkt tuː ði onsite ɪnˈspɛkʃən])
- період діяльності банку/установи, що перевіряється інспекційною групою щодо дотримання
ним/нею вимог законодавства з питань фінансового моніторингу

ПЕРВИННИЙ ДОКУМЕНТ
(англ. primary document [ˈpraɪməri ˈdɒkjʊmənt])
- документ, який містить відомості про господарську операцію.

- документ, який містить обов’язкові реквізити [найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу  ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)] та  є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

ПЕРВИННИЙ ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ
(англ. primary financial monitoring [ˈpraɪməri faɪˈnænʃəl ˈmɒnɪtərɪŋ])
- сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу
і спрямовані на виконання вимог цього Закону, нормативно-правових актів суб’єктів державного
фінансового моніторингу, що включають, зокрема, проведення обов’язкового та  внутрішнього
фінансового моніторингу

Переадресація – перенаправлення клієнтського браузера з поточної web- сторінки на інший ресурс Інтернету або заміщення URL цієї сторінки www- псевдонімом.

ПЕРЕВІРКА З ПИТАНЬ ДОТРИМАННЯ ВИМОГ
ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ
(англ. check of compliance with the requirements of financial monitoring
legislation [ʧɛk ɒv kəmˈplaɪəns wɪð ðə rɪˈkwaɪəmənts ɒv faɪˈnænʃəl ˈmɒnɪtərɪŋ
ˌlɛʤɪsˈleɪʃən])
- планова або позапланова виїзна перевірка, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу

ПЕРЕВЕДЕННЯ ТИТУЛУ
(англ. title transfer [ˈtʌɪt(ə)l trænsˈfɜː(r)])
- передача права власності на майно від одного контрагента іншому. П. т. використовується
як один із методів забезпечення. При П. т. використовується пряма передача права власності
на майно, яке є забезпеченням. Особа, яка надає забезпечення, переводить титул або право
власності на активи, надані як забезпечення, замість угоди про те, що одержувач забезпечення
поверне еквівалентні активи відповідно до умов угоди

Перевернуте   навчання   (flipped   learning)   –   це   форма   активного навчання,  що  дозволяє  «перевернути»  звичайний  процес  навчання  таким чином: студенти поза аудиторією переглядають відповідні навчальні матеріали, що будуть розглядатися на наступному занятті, самостійно вивчають теоретичний матеріал, а в аудиторії здійснюють його обговорення, виконують практичні завдання.

Перевернутий клас – концепція «перевернутого класу» передбачає навчання  навпаки:  зазвичай  в  школу  і  в  аудиторію  приходять  послухати вчителя, а вдома виконують завдання; в цій концепції учні вдома знайомляться з навчальним матеріалом (зазвичай у відеоформаті), а в аудиторії разом працюють над завданнями і беруть участь в обговоренні.

ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
(англ. excess of authority or official authority [ɪkˈsɛs ɒv ɔːˈθɒrɪti ɔːr əˈfɪʃəl ɔːˈθɒrɪti])
- умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих
йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам,
інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб

ПЕРЕГОВОРИ МІЖНАРОДНІ - одна з широко використовуваних форм контактів між представниками різних держав з метою вирішення питань, що становлять взаєм, інтерес, урегулювання суперечностей при виникненні конфліктів, розвитку співробітництва у різноманітних сферах, вироблення спільних дій та заходів, укладення міжнар. договорів, обміну думками тощо. П. м. ведуться уповноваженими представниками держав. Вони можуть проходити на рівні глав держав або урядів, міністрів, послів тощо. За формою проведення розрізняють двосторонні та багатосторонні П. м. Формою багатосторонніх переговорів є міжурядові конференції. Формою П. м. є також міжнар. консультації. Відповідно до норм, що містяться у Статуті ООН, П. м. повинні проводитись на принципах рівності, поваги до держ. суверенітету, мирного вирішення спорів, незастосування сили або загрози її застосування та ін. Ведення П. м. є одним з ефектив. засобів мир. вирішення міжнар. спорів і конфліктів.

ПЕРЕЙНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
(англ. criminal proceedings [krɪmɪnl prəˈsiːdɪŋz])
- здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення
особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави,
за її запитом

ПЕРЕКАЗ ВАЛЮТНИХ КОШТІВ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ
(англ. transfer of currency funds outside Ukraine - transfer of currency outside
Ukraine [trænsfə(ː)r ɒv ˈkʌrənsi ˌaʊtˈsaɪd juːˈkreɪn])
- переказ грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб’єкта господарської діяльності або у банківсько-кредитну установу, що не є суб’єктом господарської
діяльності України

ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ
(англ. money remittance [ˈmʌni rɪˈmɪtəns])
- платіжна послуга, яка може надаватись банками, установами е-грошей та авторизованими
платіжними установами

ПЕРЕКАЗ ГРОШОВИХ КОШТІВ
(англ. transfer of funds [trænsfə(ː)r ɒv fʌndz])
- переказ коштів між двома сторонами, які беруть участь у торгівельній операції (наприклад,
банківський переказ)

ПЕРЕКАЗ КОШТІВ
(англ. money transfer [ˈmʌni trænsˈfɜː(r)])
- рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в
готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією й тією ж особою.
Помилковий П. к. – рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта
переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на
рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Неналежний П. к. – рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який
не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування
на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій
формі.

ПЕРЕКАЗ ЦІННИХ ПАПЕРІВ (ПРАВ НА ЦІННІ ПАПЕРИ ТА/АБО
ПРАВ ЗА ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ)
(англ. transfer of securities (rights on securities and /or securities rights)
[ˈtrænsfə(ː)r ɒv sɪˈkjʊərɪtiz (raɪts ɒn sɪˈkjʊərɪtiz ænd / ɔː sɪˈkjʊərɪtiz raɪts)] )
- рух певної кількості цінних паперів (прав на цінні папери та/або прав за цінними паперами),
що відображає у професійного учасника депозитарної системи або Національного банку
України переведення цінних паперів (прав на цінні папери та/або прав за цінними паперами)
відповідного випуску з одного рахунка в цінних паперах на інший рахунок у цінних паперах, при якому обсяг депозитарного активу за цим випуском не змінюється,
або проведення операцій,пов’язаних із встановленням та зняттям обмежень прав на цінні папери та/або прав за цінними  паперами

ПЕРЕКАЗ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ БЕЗ ВІДКРИТТЯ РАХУНКУ
(англ. transaction that is carried out without opening an account [trænˈzækʃən ðæt
ɪz ˈkærid aʊt wɪˈðaʊt ˈəʊpnɪŋ ən əˈkaʊnt])
- рух певної суми коштів, який ініційовано в готівковій формі без використання рахунку з
метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі

Перекодувальники кирилиці – спеціальні програми, що дозволяють змінювати поточне кодування документів HTML і текстових файлів.

ПЕРЕМІЩЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ
(англ. import / export of foreign currency [ˈɪmpɔːt / ɪkˈspɔːt ɒv ˈfɒrɪn ˈkʌr(ə)nsi])
- правила та порядок вивезення i ввезення національної та іноземної валют i валютних
цінностей при перетинанні митного кордону України громадянами-резидентами i нерезидентами
України, включаючи тих, що прямують транзитом.

ПЕРЕМІЩЕННЯ ОСОБИ - 1) Особи, які були насильно вивезені в період Другої світової війни 1939—45 нацист. Німеччиною та її союзниками з тимчасово окупованих ними територій для примус, використання на важких роботах. В останній рік війни країни антигітлерівської коаліції уклали угоди про репатріацію П. о. на батьківщину. Це, зокрема, угоди між СРСР, США та Великобританією (11.ІІ 1945), між СРСР та Бельгією (13.ІІІ 1945), між СРСР та Францією (29.VI 1945). У 1951 між Великобританією, Францією, ФРН, Швейцарією та деякими ін. країнами було укладено багатосторонню конвенцію про надання біженцям і П. о. національного режиму в цив,-прав. відношенні. З метою сприяння поверненню П. о. на батьківщину та вирішення проблеми цих осіб як жертв війни в 1946 утв. Міжнародну організацію у справах біженців [з 1951 — Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ)]. 2) У наш час термін «переміщені особи» набув ширшого значення. З кін. 40-х рр. 20 ст. поряд з проблемою зовнішніх П. о. у рамках ООН почало обговорюватися питання щодо внутрішніх П. о. 1972 УВКБ, керуючись гуман. принципами, включило осіб, яких було переміщено всередині країни, у свої програми допомоги. 1992 в рамках ООН запроваджено посаду Представника у справах осіб, переміщених усередині країни. За визначенням Викон. к-ту УВКБ, до категорії внутрішніх П. о. (вимушених переселенців) 1994 включено: а) осіб, чий стан схожий зі становищем біженців; б) осіб, які рятуються від переслідування, воєнних конфліктів або громадян, ворожнечі. На П. о. поширюється дія актів міжнар. права, а також нац. зак-ва. В Україні, зокрема, відповідні відносини регулюються Законом «Про біженців» (1993).

Переміщення файлів (ftp- filetransferprotocol) – сервіс в Інтернеті, призначення якого полягає в копіюванні файлів даних із серверів у мережі на власний комп’ютер.

ПЕРЕМИР’Я - у міжнар. праві припинення бойових дій за домовленістю між воюючими сторонами або на вимогу Ради Безпеки ООН (ст. 33 Статуту ООН). Розрізняють П. загальне, що поширюється на всі збройні сили, та П. місцеве або часткове, що встановлюється на окр. ділянках фронту (у зв'язку з направленням парламентерів для переговорів про П., проведенням переговорів про припинення збройного конфлікту, святкуванням загальних чи нац. свят, щодо збереження пам'яток історії та культури тощо). П. також буває тимчасовим, яке може бути припинене у зв'язку з закінченням визначеного в угоді про П. строку чи настанням передбаченої у домовленості про П. події, або остаточним — до поч. дії мир. договору або ін. акта, спрямованого на врегулювання збройного конфлікту. Найпоширенішим та простим видом П. є припинення вогню на театрі воєнних дій. На відміну від мирного договору П. припиняє не стан війни між д-вами, а лише бойові дії між воюючими сторонами. Осн. засади встановлення і дотримання умов П. 328 викладені у Гааз. конвенції про закони і звичаї сухопут. війни 1907. Загальне П., що встановлюється на заключ. етапі війни, сприяє веденню мир. переговорів та укладенню миру між воюючими сторонами. Тому угоди про П. містять положення, що визначають порядок мир. врегулювання конфлікту, тимчас. режим відносин між сторонами, а також, як правило, попередні умови майб. мир. договору. Угоду про загальне П. підписує головнокомандувач збройних сил за уповноваженням уряду, а про часткове — місц. командування за уповноваженням головнокомандувача. Будь-яке суттєве порушення умов П. однією з воюючих сторін надає право іншій відмовитись від П. і навіть негайно відновити бойові дії. В сучас. період при встановленні П. між воюючими сторонами з метою недопущення відновлення бойових дій між конфліктуючими сторонами міжнар. співтовариством широко залучається контингент миротворчих сил під егідою ООН.

ПЕРЕМОЖЕЦЬ ПРОЦЕДУРИ ЗАКУПІВЛІ
(англ. the winner of the procurement procedure [ðə ˈwɪnər ɒv ðə prəˈkjʊəmənt
prəˈsiːʤə])
- учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені
у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник
повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір
укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі

ПЕРЕРОБКА ЗА МЕЖАМИ МИТНОЇ ТЕРИТОРІЇ
(англ. processing outside the customs territory [prəʊsɛsɪŋ ˌaʊtˈsaɪd ðə ˈkʌstəmz
ˈtɛrɪtəri])
- митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування
заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення
цих  товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту

ПЕРЕРОБКА НА МИТНІЙ ТЕРИТОРІЇ
(англ. processing on the customs territory [ˈprəʊsɛsɪŋ ʊn ðə ˈkʌstəmz ˈtɛrɪtəri])
- митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством
порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ПО ГАРЯЧИХ СЛІДАХ - загальновизнане міжнар. право переслідування торгового судна у відкритому морі військ, кораблями або спеціально уповноваженими на те суднами прибереж, д-ви за порушення її законів або правил, зроблене у водах, на які поширюється суверенітет або юрисдикція цієї д-ви. Це право закріплене Конвенцією про відкрите море 1958 та Конвенцією ООН по морському праву 1982. Відповідно до цих актів переслідування іноз. судна може бути розпочато, коли компет. органи прибереж, д-ви мають достатньо підстав вважати, що це судно порушило закони або правила даної д-ви і за умови, що судно (одна з його шлюпок) перебувають у внутрішніх морських водах чи територіальному морі. Якщо іноз. судно перебуває у зоні, прилеглій до тер. моря, переслідувати його можна тільки у зв'язку з порушенням прав, для захисту яких встановлена ця зона. Переслідування може бути почато лише після подачі зорового або звукового сигналу про зупинку судна-порушника. Право П. по «г. с.» припиняється, як тільки переслідуване судно входить у тер. море своєї або третьої д-ви. Переслідування може здійснюватися також літальними апаратами. Затримане в результаті П. по «г. с.» судно-по-рушник доставляється до порту відповід. д-ви для вжиття відповід. заходів щодо нього. Якщо судно було зупинено або затримано поза тер. морем без додержання встановлених правил, йому мають бути відшкодовані завдані збитки. В Україні П. по «г. с.» регламентується Законом «Про державний кордон України» (1991).

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ У ВІДКРИТОМУ МОРІ - право прибережної д-ви переслідувати й арештовувати у відкритому морі іноз. судно, яке порушило її закони і правила під час перебування у внутр. водах, тер. морі або прилеглій зоні цієї д-ви. Прав, підстави для такого переслідування закріплені в Конвенції ООН по морському праву 1982. За Конвенцією, переслідування можливе у випадках, коли компет. органи прибереж, д-ви мають достатні підстави вважати, що дане судно порушило закони і правила даної д-ви. Це право може бути реалізоване тільки військовими кораблями або військ, літальними апаратами з чіткими зовн. знаками, котрі дають змогу розпізнати їх як таких, що перебувають на держ. службі й уповноважені для цього. Переслідування починається лише після подачі зорового або звукового сигналу зупинитися з дистанції, яка дає змогу іноз. судну побачити або почути цей сигнал. П. у в. м. припиняється, як тільки судно, що переслідується, входить у тер. море своєї або будь-якої ін. д-ви. В Україні право на П. у в. м. надано Прикорд. військам і Військам протиповітр. оборони України. За чинним зак-вом вони мають право не тільки переслідувати порушника держ. кордону, а й затримувати його. Проте П. у в. м. може відбуватися лише за умов, що воно розпочалося у тер. морі або внутр. водах України і велося безперервно. Право на П. у в. м. і підстави затримання суден закріплено в Законі «Про державний кордон України» 330 (1991). П. у в. м. припиняється у разі заходу судна — порушника держ. кордону в тер. море своєї країни або третьої д-ви (ст. 28). Рішення про затримання іноз. невійськ. судна-порушника приймається Прикорд. військами України після його огляду. За відповід. підстав воно конвоюється до найближчого порту або ін. відповід. пункту. Щодо іноз. військ, кораблів, які порушують закони України про порядок плавання або перебування у тер. морі чи внутр. водах України, діють окр. правила.

ПЕРЕСТРАХОВІ БРОКЕРИ
(англ. reinsurance brokers [riːɪnˈʃʊərəns ˈbrəʊkəz])
- юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні
від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник

ПЕРЕСТРАХУВАННЯ
(англ. reinsurance [riːɪnˈʃʊərəns])
- страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого
страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або
перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він
зареєстрований

ПЕРЕХІДНИЙ БАНК
(англ. transition bank [trænˈsɪʒən bæŋk])
- банк, який створено у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, єдиним
акціонером якого є Фонд до дня продажу цього банку інвестору (об’єднанню інвесторів)

ПЕРЕХІДНИЙ РОЗРАХУНОК
(англ. rolling settlement [ˈrəʊlɪŋ ˈsɛt(ə)lm(ə)nt])
- процедура, при якій розрахунок за угодами з цінними паперами здійснюється кожен день.
Однак розрахунок за окремою угодою здійснюється через обумовлену кількість днів після
укладення угоди (на наступний день за днем укладення угоди або через один розрахунковий
день). Така процедура протилежна процедурам облікового періоду, при яких розрахунок за
угодами здійснюється тільки у визначені (розрахункові) дні, наприклад, у визначений день
тижня чи місяця для всіх угод, які були виконані протягом облікового періоду

ПЕРЕХРЕСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
(англ. cross-collaterizing [krɒskəˈlat(ə)rʌɪzɪŋ])
- спосіб додаткового забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань, що враховує
заставу кожного об’єкта нерухомості в іпотеці, за всіма кредитами, одержаними одним
позичальником. П. з., зазвичай, використовується в комерційних іпотечних кредитах

ПЕРСОНА ГРАТА - (лат. persona grata - бажана особа) — в дип. практиці глава дипломатичного представництва, який отримав агреман, а також будьякий ін. іноз. дипломат, якому дозволено в'їзд у країну перебування.

ПЕРСОНА НОН ГРАТА - (лат. persona non grata — небажана особа) — у дип. праві й практиці член дип. персоналу дипломатичного представництва, який визнається державою перебування як небажана особа. Приймаюча д-ва може в будь-який час зажадати відкликання глави представництва, а також кожного з членів дип. персоналу без пояснення мотивів вимоги. У більшості випадків такі дії супроводжуються відповідним обгрунтуванням. Відсутність мотивації найчастіше трапляється при загостренні двостор. відносин. Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 вимога щодо відкликання повинна бути нотифікована акредитуючій д-ві. Мотивом для оголошення особи П. н. г. може бути будь-яке втручання у внутр. справи країни перебування, неповага до її законів і звичаїв, неправомірна критика держ. органів цієї д-ви, зловживання дипломатичними привілеями та імунітетами, а також здійснення дій, передбачених крим. законом країни перебування. З метою ненадання офіц. характеру та розголошення такої вимоги, особливо у випадку членів персоналу, які не виконують функції глави представництва, ця вимога може бути зроблена в усній формі від імені МЗС главі представництва. Стосовно членів дип. персоналу така вимога за назвою формулюється лат. мовою як визнання persona non grata; стосовно ін. членів дип. представництва — як «небажана» особа. Така відмінність не має істотного значення і вказує лише на форм, відмінність прав, статусу категорії членів дип. представництва. В обох випадках акредитуюча д-ва зобов'язана відкликати дану особу або припинити її повноваження, якщо вона є гр-нином країни перебування або постійно проживає у ній. Член дип. представництва може бути оголошений П. н. г. або «небажаною особою» ще до прибуття на тер. відповідної д-ви. Оголошення глави дип. представництва П. н. г. стосується лише його особи і не поширюється на ін. членів представництва та існуючий стан двостор. дип. відносин. Якщо особа, оголошена П. н. г., не залишає д-ву перебування у зазнач, строк, до неї може бути застосований дисмисл — оголошення дип. агента приват. особою.

ПЕРСОНАЛ ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА - особовий склад дипломатичного представництва чи місії будь-якої д-ви. Поділяється на три категорії: дипломатичний персонал, адм.-технічний персонал, обслуговуючий персонал. Сучасне дип. право чітко визначає статус цих категорій, їх дипломатичні привілеї та імунітети. Дип. персонал, за Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961, містить принаймні дві характерні ознаки: його члени мають дипломатичні ранги і повинні бути, як правило, гр-нами акредитуючої д-ви. Крім того, всі ці особи мають дипломатичні паспорти, які видаються МЗС акредитуючої д-ви, а після нотифікації про їх прибуття до країни перебування їхні прізвища вносяться до окр. дип. списку, який публікується протокол, відділом МЗС країни перебування з наст, одержанням від нього цими особами спец, дип. карток. Зазначені картки підтверджують право членів дип. персоналу на надання їм дип. привілеїв та імунітетів у повному обсязі й на рівних засадах. Першою після посла служб, особою у складі дип. персоналу є радник-посланник (лише у великих посольствах), потім декілька радників, перші, другі й треті секретарі та аташе зі спец, питань. Окр. групу в дип. складі становлять військові (військ.-морські й військ.-повітряні) аташе та їхні помічники. Друга категорія — адм.-технічний персонал. Це референти, перекладачі, шифрувальники, телетайпісти, стенографістки, тех. секретарі, бухгалтери тощо. До обслуговуючого персоналу належать водії, прибиральниці, охоронці, кухарі та ін. Особливістю цієї категорії є те, що сюди входять переважно гр-ни країни перебування на відміну від першої і частково другої категорії, які комплектуються переважно зі складу відповід. співробітників міністерств і відомств акредитуючої д-ви. Питання чисельності персоналу посольств вирішуються, як правило, за обопільною згодою державконтрагентів.

ПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ
(англ. personalization [ˌpərsənələˈzeɪʃən])
- стадія процесу виготовлення платіжної карти з інтегральною схемою, під час якої в неї
завантажується інформація про клієнта

Персоналізоване навчання – освітня програма, яка враховує індивідуальні особливості учнів.

Персоналізований підхід (адаптивне навчання) – на відміну від індивідуального підходу, де вчитель підлаштовує навчальну програму під особистісні особливості учня, і від диференційованого підходу, де різні підходи реалізуються для груп учнів, персоналізований підхід йде ще далі. Залежно від потреб і здібностей кожного учня змінюється навчальний матеріал, модель навчання,   модель   оцінювання   і   застосування   знань.   Такий   підхід   став можливий завдяки масштабному збору даних про поведінку учнів і прогрес їх навчання.

ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ
(англ. personal data [pɜːsnl ˈdeɪtə])
- відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути
конкретно ідентифікована

ПЕРСОНАЛЬНИЙ ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ НОМЕР (ПІН)
(англ. Personal Identification Number (PIN) [pɜːsnl aɪˌdɛntɪfɪˈkeɪʃən ˈnʌmbə])
- набір цифр або букв і цифр, відомий лише користувачу електронного платіжного засобу
і потрібний для його ідентифікації та автентифікації під час здійснення операцій із ви-
користанням електронного платіжного засобу

ПЕРСОНАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ КАБІНЕТ
(англ. personal electronic cabinet [ˈpɜːsənl ɪˌlekˈtrɒnɪk ˈkæbɪnət])
- індивідуальна персоніфікована веб- сторінка суб’єкта декларування на веб-сайті Реєстру,
за допомогою якої здійснюється подання електронних документів, обмін повідомленнями
тощо

ПЕРШИЙ ВЛАСНИК
(англ. first owner [fɜːst ˈəʊnə])
- особа, яка набула права власності на цінні папери безпосередньо від емітента або особи,
яка видала неемісійний цінний папір, чи андеррайтера

Письмова курсова робота – самостійна розробка конкретної теми невеликого обсягу з елементами наукового аналізу, що відображає набуті студентом теоретичні знання і практичні навички, вміння працювати з літературою, аналізувати джерела, робити ґрунтовні і обґрунтовані висновки.

ПИСЬМОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ
(англ. written proceedings [rɪtn prəˈsiːdɪŋz])
- розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в
суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників
справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Питання-відповіді  (навчальне  заняття)  –  найпростіший  вид колективного тренінгу по знаходженню правильних відповідей на навчальні питання,  застосовуваний  в  тих  випадках,  коли  неможливо  застосувати  інші види колективних тренінгів.

Плаваюча процентна ставка (floating interest rate; плавающая процентная ставка) – процентна ставка за середньо-, і довгостроковими кредитами, розмір якої може змінюватись банком в односторонньому порядку та в строки передбачені умовами кредитного договору.