ПОВІТРЯНИЙ ПРОСТІР - частина земного простору, заповнена атм. повітрям. У нормат. розумінні — це простір, який входить до складу державної та міжнародної територій. За конфігурацією П. п. нагадує усічений конус з вершиною у центрі земної кулі й перпендикулярними до земної поверхні бічними сторонами, які пролягають через сухопут. та мор. кордони д-ви вгору. Розрізняють П. п. суверенний (національний) і П. п. міжнародний (відкритий). Перший є елементом держ. території (поряд із суходолом, надрами та водами), другий знаходиться за межами поширення держ. суверенітету, над відкритим морем та Антарктикою. Прав, режим міжнар. П. п. грунтується на принципі свободи використання. Вш визначається нормами міжнар. права і є вільним для польотів будь-яких літальних апаратів. Напр., П. п. над Антарктидою вільний для польотів цив. повітр. суден усіх країн, а держ. повітр. судна можуть виконувати польоти виключно із зазначеною у Договорі про Антарктику 1959 метою як над материком, так і над територією, що прилягає до неї на південь від 60-ї паралелі. Структура нац. П. п. України складається з: повітр. трас та місцевих повітр. ліній, повітр. коридорів для перетинання держ. кордону, встановлених та невстановлених маршрутів польотів, районів виконання авіац. робіт, заборонених зон, обмежених зон, зон обмеження польотів і небезпечних зон. Повітр. траси та місцеві повітр. лінії повинні бути серти-фіковані на відповідність їх чинним в Україні нормам придатності до експлуатації з видачею відповід. сертифіката. Вони заносяться до Передиху повітр. трас і місц. повітр. ліній України. За використання П. п., аеронавігац. та інформ. забезпечення стягується 339 відповідна плата. В разі порушення встановлених правил використання П. п. України настає цив., адм., крим. та ін. відповідальність (ст. 9, 10, 49, 50 Повітряного кодексу України). Суверенітет д-ви над П. п. може мати певні прав, обмеження з огляду на спец, питання забезпечення нац. безпеки, безпеки польотів чи неконтрольованих зон польотів тощо. Але такі обмеження, згідно з принципом взаємності, не повинні зачіпати суверенітету ін. держав. Особливий статус має відкритий П. п. над міжнародними протоками. Він є вільним для транзитних польотів. У цьому випадку співвідношення суверенних нац. прав припротокових держав і норм міжнар. права грунтується на принципі взаємодії норм міжнар. та нац. права. Оскільки суверенітет д-ви діє у рамках міжнар. права, вона не може на власний розсуд, без урахування взаємності, встановлювати для транзит, польоту норми, які б суперечили нормам міжнар. права. Однак з огляду на свої нац. інтереси кожна держава самостійно встановлює та оприлюднює повітр. коридори над протоками. Право транзит, прольоту не діє щодо проток, які використовуються для міжнар. судноплавства з урахуванням навігац. та гідрогр. умов. У протоках, які знаходяться між відкритим морем і територіальним морем, у т. ч. у виключній (морській) економічній зоні діє право мирного проходу (прольоту) всіх суден. Правовий статус П. п. над ними підпорядковується виключному суверенітету та нац. правилам виконання польотів. Польоти над архіпелажними водами виконуються виключно по встановлених повітряних трасах з метою безперервного, швидкого та безперешкодного транзиту з однієї частини відкритого моря в іншу. При цьому власники повітр. суден повинні утримуватися від загрози застосування сили проти суверенітету, тер. недоторканності та незалежності держави-архіпелагу, а екіпажі повітр. суден зобов'язані чітко дотримуватися вимог нац. повітряного права та міжнар. рекомендованої практики. З метою підтримання належ, безпеки польотів встановлюється і прав, режим використання П. п. (національний та міжнародний), який є встановленою сукупністю юрид. норм, котрі визначають права д-ви щодо порядку та правил використання нац. П. п., порядку повітр. руху, прав, статусу повітр. суден, їх екіпажів, пасажирів, вантажів тощо. В Україні ці питання регулюються Повітр. кодексом, а також Положенням про використання П. п. України (затв. КМ України 29.ІІІ 2002).