ПЕРСОНАЛ ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА - особовий склад дипломатичного представництва чи місії будь-якої д-ви. Поділяється на три категорії: дипломатичний персонал, адм.-технічний персонал, обслуговуючий персонал. Сучасне дип. право чітко визначає статус цих категорій, їх дипломатичні привілеї та імунітети. Дип. персонал, за Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961, містить принаймні дві характерні ознаки: його члени мають дипломатичні ранги і повинні бути, як правило, гр-нами акредитуючої д-ви. Крім того, всі ці особи мають дипломатичні паспорти, які видаються МЗС акредитуючої д-ви, а після нотифікації про їх прибуття до країни перебування їхні прізвища вносяться до окр. дип. списку, який публікується протокол, відділом МЗС країни перебування з наст, одержанням від нього цими особами спец, дип. карток. Зазначені картки підтверджують право членів дип. персоналу на надання їм дип. привілеїв та імунітетів у повному обсязі й на рівних засадах. Першою після посла служб, особою у складі дип. персоналу є радник-посланник (лише у великих посольствах), потім декілька радників, перші, другі й треті секретарі та аташе зі спец, питань. Окр. групу в дип. складі становлять військові (військ.-морські й військ.-повітряні) аташе та їхні помічники. Друга категорія — адм.-технічний персонал. Це референти, перекладачі, шифрувальники, телетайпісти, стенографістки, тех. секретарі, бухгалтери тощо. До обслуговуючого персоналу належать водії, прибиральниці, охоронці, кухарі та ін. Особливістю цієї категорії є те, що сюди входять переважно гр-ни країни перебування на відміну від першої і частково другої категорії, які комплектуються переважно зі складу відповід. співробітників міністерств і відомств акредитуючої д-ви. Питання чисельності персоналу посольств вирішуються, як правило, за обопільною згодою державконтрагентів.