ПРИНЦИП ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СПОРІВ МИРНИМИ ЗАСОБАМИ - принцип заг. міжнар. права, за яким д-ви вирішують спори між собою мир. засобами так, щоб не піддавати загрозі міжнар. мир та безпеку і справедливість. Закріплений у п. 3 ст. 2 Статуту ООН як один з його осн. принципів. Становлення цього принципу пов'язане з прогресом у міжнар. праві щодо заборони застосування сили в міждерж. відносинах, 366 насамперед - з утвердженням принципу незастосування сили або погрози силою. Зміст П. в. м. с. м. з. відповідно до Статуту ООН випливає з необхідності підтримання міжнар. миру та безпеки як однієї з основополож. цілей ООН, що має досягатися мир. засобами, у згоді з принципами справедливості та міжнар. права, владнання або вирішення міжнар. спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру (п. 1 ст. 1). Урегулювання міжнар. спорів мир. засобами розглядається Статутом як обов'язок членів ООН (п. 3 ст. 2, п. 1 ст. 33). Сторони, «котрі беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити спір... мирними засобами на свій вибір» (п. 1 ст. 33). Такий вибір не може бути зроблений односторонньо, а має узгоджуватися сторонами спору. До процедур мир. врегулювання спорів належать: переговори, обслідування, посередництво, примирення, арбітраж, суд. розгляд, звернення до регіон, органів або угод тощо. За Статутом ООН, спір, що загрожує міжнар. миру та безпеці, стосується не лише виключно сторін, які перебувають у конфлікті, а також усіх держав і міжнар. співтовариства в цілому. Зокрема, кожний член ООН може довести до відома РБ ООН або ГА ООН про будь-який спір чи ситуацію, що загрожує підтриманню миру та безпеки (ст. 34 та п. 1 ст. 35). П. в. м. с. м. з. підтверджений у ряді резолюцій ГА ООН, всебічно відображений у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970, Манільській декларації про мирне вирішення спорів 1982, Декларації про запобігання та припинення спорів і ситуацій, які можуть загрожувати міжнар. миру та безпеці, і про роль ООН у цій галузі 1988, а також у багатьох регіон, угодах, у Пакті Ліги араб, держав, Хартії Організації афр. єдності, у Статуті Організації амер. держав, Північноатлантичному договорі 1949 (НАТО). Даний принцип становить важливу частину Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975; з нього ж виходить Конвенція з примирення та арбітражу в рамках НБСЄ 1992. У Декларації про принципи міжнар. права зазначається, що кожна д-ва зобов'язана утримуватися від погрози силою чи від її застосування «як засобу вирішення міжнародних спорів, у тому числі територіальних спорів і питань, що стосуються державних кордонів». У Заключ. акті НБСЄ уточнюється, що жодне застосування сили або погрози силою не буде використовуватися як засіб врегулювання спорів або питань, які можуть спричинити спори між двами. Д-ви повинні прагнути до справедливого вирішення своїх міжнар. спорів «у найкоротший строк». При цьому сторони мають утримуватися від будь-яких дій, що можуть призвести до загострення спору. В Декларації про принципи міжнар. права вказується, що, коли сторони не досягнуть вирішення спору одним з обраних ними засобів, вони повинні прагнути до врегулювання останнього узгодженими між ними мир. засобами.