ПРИНЦИП ДОБРОСОВІСНОГО ВИКОНАННЯ МІЖНАРОД-НИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ - принцип заг. міжнар. права, згідно з яким юрид. зобов'язання виконуються відповідно до загальновизнаного морального мінімуму міжнар.-прав. стандартів. Склався як норма звичаєвого міжнар. права в процесі розвитку принципу додержання договорів міжнародних — пакта сунт серванда, який з часу свого виникнення був тісно пов'язаний з рим. правом, а згодом — з розвитком двосторонніх і багатостор. міжнар. договорів. Його сутністю є принцип добросовісності (англ. good faith), що є заг. принципом права. Останній полягає у чесному намірі утримуватися від надання будь-яких недобросовісних переваг іншому, навіть через форм, права або його тех. властивості, разом з ненаданням усієї інформації, повідомлення або достовір. фактів, що представляють справу в неправильному світлі. П. д. в. м. з. є одним із 7 осн. принципів, закріплених у Статуті ООН. У п. 2 ст. 2 Статуту зазначено, що всі члени ООН добросовісно виконують узяті на себе за цим Статутом зобов'язання, щоб забезпечити всім їм у сукупності права та переваги, які випливають з належності до ООН. У преамбулі Статуту підкреслюється рішучість членів ООН «створити умови, за яких можна додержувати справедливості й поваги до зобов'язань, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права». Як універсальний принцип міжнар. права, П. д. в. м. з. набув розвитку в ряді міжнар.-прав. док-тів. Так, у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 підкреслюється, що добросовісне додержання принципів міжнар. права, які стосуються друж. відносин та співробітництва між д-вами, має найважливіше значення для підтримання міжнар. миру і безпеки. Кожна д-ва зобов'язана добросовісно виконувати зобов'язання, прийняті нею відповідно до Статуту ООН, зобов'язання, що випливають із загальновизнаних норм та принципів міжнар. права, а також зобов'язання, що випливають з міжнар. договорів, чинних відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнар. права. Держави — учасниці ОБСЄ підтвердили таке значення цього принципу в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975. Відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 добросовісна поведінка держав полягає, зокрема, в тому, що вони не можуть ухилятися від виконання зобов'язань, що випливають з міжнар.-прав. норм, і не можуть посилатися ні на положення свого внутр. права, ні на ін. обставини як на підставу невиконання або відмови від виконання своїх зобов'язань. Як випливає із Заключ. акта НБСЄ, д-ви повинні узгоджувати своє зак-во та адм. правила зі своїми міжнар. зобов'язаннями і можуть відмовлятися від їх виконання лише на основі міжнар. права.