ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО - перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. До таких осіб застосовується і термін «множинне громадянство». Воно виникає у випадках: а) при народженні дитини в країні, де діє «принцип крові», вона набуває громадянство своїх батьків, незалежно від місця свого народження; там, де діє «принцип фунту», — громадянства тієї д-ви, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків; б) внаслідок шлюбу жінки з іноземцем, якщо зак-во її країни зберігає за нею громадянство, а зак-во країни чоловіка автоматично 340 надає їй своє громадянство (США — Іспанія, ФРН — Ліберія); в) при зміні громадянства шляхом натуралізації, якщо зак-во країни, гр-нином якої була особа, не передбачає позбавлення громадянства в разі натуралізації його в ін. д-ві. Сучасне міжнар. право не знає єдиної загальновизнаної регламентації питань, що виникають у зв'язку з подвійним чи множинним громадянством. Більшість держав негативно ставиться до такого громадянства. В Україні за Конституцією також діє принцип єдиного громадянства. Водночас ост. часом спостерігається тенденція до лібералізації П. г. (множинного) в міжнар. праві. Зокрема, відповідно до Європейської конвенції про громадянство 1997 держава-учасниця дозволяє гр-нам автоматично набувати ін. громадянство при одруженні, а дітям — при народженні. Конвенцією також передбачається важливе положення про те, що гр-ни держави-учасниці, які мають ін. громадянство, користуються на тер. держави-учасниці, де вони проживають, рівними правами та обов'язками з гр-на-ми цієї д-ви. Винятки становлять лише деякі політ, права і виконання військ, обов'язку. Див. також Громадянство України.