ПРАВА ДИТИНИ - система прав і свобод, що характеризують правовий статус дитини, з урахуванням особливостей її розвитку, до повноліття. Відповідно до ст. 1 Конвенції про права дитини 1989 дитиною визнається кожна люд. істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом повноліття не настає раніше. П. д. регулюються нормами міжнар. і нац. права. Зокрема, за вказаною Конвенцією першочергова увага як державних, так і приват, установ, що займаються питаннями соціального забезпечення, а також судів, адм. чи законод. органів приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3). За Законом України «Про охорону дитинства» (2001) основні принципи охорони дитинства полягають у тому, що всі діти на тер. України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ, або ін. переконань, нац., етн. або соціального походження, майн. стану, стану здоров'я і народження дітей та їхніх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких ін. обставин, мають рівні права і свободи. В порядку, встановленому зак-вом, д-ва гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юрид. допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав. До системи П. д. належать права на: рівноправність усіх дітей незалежно від будь-яких обставин; життя, ім'я, набуття громадянства; піклування з боку батьків; збереження своєї індивідуальності; заслухання у ході будь-якого розгляду, що стосується дитини; свободу совісті та релігії; особисте та сімейне життя; недоторканність житла; таємницю кореспонденції; вільне висловлювання своїх думок; користування найдосконалішими послугами системи охорони здоров'я; загальну й однакову відповідальність батьків за виховання і розвиток дитини; рівень життя, необхідний для фіз., розум., дух., морального і соціального розвитку; освіту; відпочинок; захист від усіх форм секс, експлуатації; особливий захист — від викрадень та продажу, фіз. форм експлуатації, фіз. і псих, насильства, участі у воєнних діях; вжиття д-вою всіх необхід. заходів щодо сприяння фіз. та псих, відновленню і соціальній інтеграції дитини, яка стала жертвою зловживань або злочину; застосування норм міжнар. гума-нітар. права у період збройних конфліктів тощо. Реалізація П. д. забезпечується усією системою органів держ. влади, місц. самоврядування, адвокатури, судів, прокуратури та ін. правоохор. органів. П. д. регламентуються такими міжнар.-правовими актами, як: Декларація прав дитини 1959, Конвенція про П. д. 1989, Загальна декларація прав людини 1948, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 тощо. На нац. рівні П. д. закріплені в Законах України «Про державну допомогу 346 сім'ям з дітьми» (1992, у ред. 2001), «Про охорону дитинства» та «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (обидва — 2001).