ПІРАТСТВО - (лат. pirata, грец. букв. -той, що нападає; розбійник, від — спроба, замах) — за міжнародним правом незаконне захоплення, пограбування або затоплення торгових чи цив. суден, здійснювані у відкритому морі приват, чи держ. суднами. До П. прирівнюється напад під час війни кораблів, підводних човнів чи військ, літаків на торг, судна нейтр. країн. Піратські дії є порушенням принципів свободи відкритого моря і свободи судноплавства. Питання б-би з П. регулюються Женев. конвенцією про відкрите море 1958 та Конвенцією ООН по морському праву 1982. П. відоме більше двох тисячоліть. У 14 ст. у значенні слова «пірат» увійшов у вжиток термін корсар, а в середині 17 ст. — «капер» (див. Каперство). Англія, Франція та деякі ін. європ. д-ви використовували піратів для колон, завоювань. Пізніше П. поряд із традиц. формами мор. розбою набуло нових форм (напр., напад військ, кораблів і літальних апаратів на торг, судна ін. країн). Так, у період італо-нім. інтервенції в Іспанії 1936—39 підводні човни Німеччини та Італії топили торгові судна ін. країн у Середземному морі. У відповідь на це Великобританія, Франція, СРСР, Туреччина, Греція, Югославія, Румунія, Болгарія та Єгипет підписали Ніонську угоду 1937, що передбачала спільні заходи б-би з пірат, діями у Середземному морі. В наш час до П. вдаються злочинні, в т. ч. терорист, угруповання. За нормами міжнар. права будь-яка держава у відкритому морі чи ін. місці поза юрисдикцією прибереж, держав може захопити пірат, судно, заарештувати піратів і вилучити майно, що знаходиться на їхньому судні. Відповідальність піратів визначається за законами д-ви, що заарештувала їх. Захоплення судна за вчинення пірат, дій можуть здійснювати військ, кораблі або військ, літальні апарати, а також спец, судна чи літальні апарати, призначені для відповід. мети. Вони повинні мати чіткі зовн. ознаки їх спец, призначення.