ПОСТІЙНА ПАЛАТА ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ - (Permanent Court of Arbitration, Cour per-manente d'arbitrage) — орган арбітражного вирішення міжнародних спорів, заснований першою Гаазькою конференцією миру 1899 відповідно до положень Гаазької конвенції про мирне вирішення міжнар. зіткнень, прийнятої Гаазькою конференцією миру 1899 і переглянутої та прийнятої знову Гаазькою конференцією миру 1907. За цією Конвенцією держава-сторона призначає на 6 років (з можливістю продовження ще на один строк) 4 відомих та авторитетних фахівців міжнар. права до заг. списку Палати. Якщо держави-учасниці бажають звернутися до послуг Палати, а також якщо вони не дійшли згоди щодо складу третейського суду, кожна з них має право призначати від себе 2 членів Палати, з яких тільки один може бути її гр-нином. Зі складу утвореного таким чином суду обирається старший суддя. Міжнар. бюро, яке є канцелярією Палати, здійснює орг.-тех. забезпечення роботи третейського суду. Ним керує постійна адм. рада, яка складається з дип. представників країн-учасниць, акредитованих при уряді Нідерландів. Головує у раді міністр закордонних справ Нідерландів. Гаазькі конвенції 1899 і 1907 містять правила, котрі застосовуються до третейського розгляду, якщо сторони не дійшли згоди послуговуватись ін. правилами. Третейське рішення є обов'язковим тільки для сторін у спорі. Найактивніший період діяльності Палати припадає на період 1902—32, коли було вирішено 21 справу. Кількість звернень до П. п. т. с. зменшилася у зв'язку з діяльністю Постійної палати міжнародного правосуддя (з 1920), а потім її правонаступника — Міжнародного суду ООН (з 1946). Членами П. п. т. с. були відомі українські юристи академіки АН УРСР В. М. Корецький, Б. М. Бабій, доктори юридичних наук Н. М. Ульянова, І. І. Лукашук. Місцеперебування П. п. т. с. — м. Гаага (Нідерланди).