ПРИМУСОВА ПРАЦЯ - будь-яка робота чи служба, що її вимагають від особи під загрозою покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг. Це визначення містить Конвенція МОП про примусову чи обов'язкову працю 1930. Згідно з Конвенцією МОП про скасування примусової праці 1957 кожний член МОП (сторона Конвенції) зобов'язався скасувати всі види примус, та обов'язкової праці як: а) засобу політ, впливу та виховання або як міри покарання за наявність чи за вияв політ, поглядів або переконань, протилежних установленій політичній, соціальній чи екон. системі; б) методу мобілізації та використання роб. сили для потреб екон. розвитку; в) засобу підтримання труд, дисципліни; г) засобу покарання за участь у страйках; д) форми дискримінації за ознаками расової, соціальної та нац. приналежності або віросповідання (ст. 1). Конституція України (ст. 43) забороняє використання П. п. Не вважається П. п. військова служба чи альтернативна служба (невійськова), а також робота чи служба, що виконується особою за вироком чи ін. рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і надзв. стан.