ПРИЄДНАННЯ ДО МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ - акт згоди д-ви або міжнар. міжуряд. організації на обов'язковість договору, прийнятого ін. двами чи міжнар. міжуряд. організаціями. Виражає форм, прийняття договору д-вою або міждерж. організацією, які не брали участі в переговорах та підписанні даного договору. В цьому плані приєднання має такий самий юрид. зміст, що й підписання та ратифікація договору. Процедура приєднання заохочує ширшу участь держав у договорах міжнародних, особливо у багатосторонніх. Приєднання до міжнар. договору можливе лише стосовно договору в цілому. Приєднання до частини договору має силу тільки в тому разі, якщо це допускається договором чи якщо з цим згодні ін. договірні д-ви (ст. 17 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969). У праві міжнародних договорів не визначена відмінність між згодою на обов'язковість міжнар. договору, яка виражена шляхом ратифікації, та згодою шляхом приєднання. Д-ва чи міжнар. організація, що приєдналися до 364 міжнар. договору, мають такі самі права та обов'язки, що й первісні учасники договору. Сучасна міждерж. практика дозволяє приєднання до міжнар. договору, який ще не набув чинності. Встановлення порядку оформлення приєднання до міжнар. договору є внутр. справою кожної д-ви. В Україні згідно зі ст. 10 Закону «Про міжнародні договори України» (1993) рішення про приєднання України до міжнар. договорів або їх прийняття ухвалюються щодо: а) договорів, які потребують ратифікації, — Верх. Радою України у формі закону; б) договорів, які не потребують ратифікації і приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені України, — Президентом України у формі указу; в) договорів, які не підлягають ратифікації і приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені Уряду України, — Урядом у формі постанови. Приєднання здійснюється шляхом повідомлення чи передачі на зберігання відповід. акта, який не потребує дальшого затвердження чи ратифікації.