ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ МІЖНАРОДНА - здатність суб'єкта міжнародного права бути учасником міжнар. правовідносин, зокрема укладати та виконувати договори міжнародні. Полягає у наявності відповід. прав та обов'язків, встановлених нормами міжнар. права. П. м. володіють тільки учасники міжнар. відносин. Вони створюють норми, якими регулюються їхні взаємини й якими передбачені відповідні права та обов'язки. Здатність суб'єктів міжнар. права бути учасниками міжнарод. 363 відносин не є однаковою і залежить від юрид. природи суб'єкта. Розрізняють первинні (основні) й вторинні суб'єкти міжнар. права. До перших належать дви, а також нації, які борються за незалежність, до других — міжнар. організації. Д-ва володіє П. м. у повному обсязі з моменту утворення, що пояснюється самим фактом її існування і належним їй суверенітетом. П. м. націй, які борються за незалежність, грунтується на їх праві на самовизначення. Від імені цих націй П. м. володіють органи нац. визволення, що виконують функції публіч. влади. П. м. вторинних суб'єктів міжнар. права обумовлена волевиявленням держав — членів міжнар. організацій і зафіксована у статутах цих організацій. Права міжнар. організацій є похідними від прав держав-засновниць і делеговані їм цими д-вами, а обсяг прав вторин. суб'єктів міжнар. права обмежений цілями і завданнями тієї чи ін. міжнар. організації. За сучас. доктриною окр. індивіди та громад, (неурядові) організації не належать до учасників міжнар. відносин, тому не володіють П. м. Водночас існують теор. концепції, спрямовані на обгрунтування П. м. гр-нина у його правовідносинах з д-вою.