СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КІБЕРАТАКА (англ. cyberattack [ˈsaɪbərəˌtæk]) - спрямовані (навмисні) дії в кіберпросторі, які здійснюються за допомогою засобів електронних комунікацій (включаючи інформаційно-комунікаційні технології, програмні, програмно-апаратні засоби, інші технічні та технологічні засоби і обладнання) та спрямовані на досягнення однієї або сукупності таких цілей: порушення конфіденційності, цілісності, доступності електронних інформаційних ресурсів, що обробляються (передаються, зберігаються) в комунікаційних та/або технологічних системах, отримання несанкціонованого доступу до таких ресурсів; порушення безпеки, сталого, надійного та штатного режиму функціонування комунікаційних та/або технологічних систем; використання комунікаційної системи, її ресурсів та засобів електронних комунікацій для здійснення кібератак на інші об’єкти кіберзахисту (джерело: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 № 2163-VIII

Кіберзалякування – переслідування, погрози, приниження за допомогою інформаційних технологій.

КІБЕРЗЛОЧИН (КОМП’ЮТЕРНИЙ ЗЛОЧИН) (англ. cybercrime (computer crime) [ˈsaɪ.bə.kraɪm (kəmˈpjuːtə kraɪm)]) - суспільно небезпечне винне діяння у кіберпросторі та/або з його використанням, відповідальність за яке передбачена законом України про кримінальну відповідальність та/або яке визнано злочином міжнародними договорами України (джерело: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 № 2163-VIII

КІБЕРЗЛОЧИННІСТЬ (англ. cybercrime [ˈsaɪ.bə.kraɪm]) - сукупність кіберзлочинів (джерело: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 № 2163-VIII

Кіберкультура  –  технократичний  напрям  у  розвитку  культури, заснований на використанні можливостей комп’ютерних ігор та технологій віртуальної реальності.

Кібернетика – наука про управління, зв’язки та обробку інформації, загальні закони керування множиною взаємозв’язаних об’єктів, кожний з яких здатен  сприймати,  запам’ятовувати  й  переробляти  інформацію..  Основний об’єкт дослідження т. зв. кібернетичні системи, що розглядаються абстрактно, незалежно від їх матеріальної природи. Приклади кібернетичних систем: автоматичні регулятори в техніці, комп’ютери, людський мозок, біологічні популяції, людське суспільство. Кожна така система являє собою безліч взаємопов’язаних об’єктів, здатних сприймати, запам’ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися нею.

КІБЕРПРОСТІР (англ. cyber space [ˈsaɪbə speɪs]) - середовище (віртуальний простір), яке надає можливості для здійснення комунікацій та/або реалізації суспільних відносин, утворене в результаті функціонування сумісних (з’єднаних) комунікаційних систем та забезпечення електронних комунікацій з використанням мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних (джерело: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 № 2163-VIII

КІБЕРРОЗВІДКА (англ. cyber intelligence [ˈsaɪbər ɪnˈtɛlɪʤəns]) - діяльність, що здійснюється розвідувальними органами у кіберпросторі або з його використанням (джерело: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 № 2163-VIII

КІБЕРТЕРОРИЗМ (англ. cyberterrorism [ˈsaɪ.bəˌter.ə.rɪ.zəm]) - терористична діяльність, що здійснюється у кіберпросторі або з його використанням (джерело: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 № 2163-VIII

Кількість інформації – міра інформації, що повідомляється появою події певної ймовірності; міра оцінки інформації, що міститься в повідомленні; міра, що характеризує зменшення невизначеності, що міститься в одній випадковій величині відносно іншої.

КІМБЕРЛІТИЧНИЙ ВИДОБУТОК (англ. kimberlitic mine [kĭm′bər-līt ĭk maɪn]) - назва на честь провінції Кімберлі (Південна Африканська Республіка), де містяться найстаріші у світі копальні з видобутку алмазів. Видобуток алмазів здійснюється у копальнях з важкою гірською породою. Алмази доставляються з поверхні магматичного потоку глибоко під землею

КІНЦЕВІ СПОЖИВАЧІ (англ. ultimate customers [ˈʌltɪmɪt ˈkʌstəməz]) - суб’єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб’єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України (джерело: Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 № 549-IV

КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) (англ. ultimate benefìcial owner (controller) [ˈʌltɪmɪt bĕn′ə-fĭsh′əl ˈəʊnə (kənˈtrəʊlə)]) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутногокапіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 50-51. – Ст. 2057; Визначення термінів, що вживаються у Законі України «Про політичні партії в Україні» та законодавстві України про вибори: затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції «Про визначення термінів, що вживаються у Законі України «Про політичні партії в Україні» та законодавстві України про вибори» від 11.08.2016 № 11, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2016 р. за № 1226/29356

КІНЦЕВИЙ ВЛАСНИК (англ. ultimate owner [ˈʌltɪmɪt ˈəʊnə]) - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) або юридична особа, щодо якої відсутній кінцевий бенефіціарний власник (контролер) (джерело: Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами): затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами)» від 23.07.2013 № 1281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2013 р. за № 1576/24108 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 76. – Ст. 2835; Порядок погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління» від 13.03.2012 № 394 (у редакції рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.06.2013 № 1101), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2012 р. за № 635/20948 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 36. – Ст. 365); - фізична особа (контролер) або юридична особа, щодо якої не існує контролерів та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність заявника (ліцензіата) шляхом опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою у заявнику (ліцензіаті), що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів заявника (ліцензіата), або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином (джерело: Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів): затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)» від 14.05.2013 № 817, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2013 р. за № 854/23386

КІНЦЕВИЙ ВЛАСНИК ІСТОТНОЇ УЧАСТІ (англ. ultimate owner of qualifying shareholding [ˈʌltɪmɪt ˈəʊnə əv ˈkwɒlɪfaɪɪŋ ˈʃɛəhəʊldɪŋ]) - фізична особа, юридична особа, серед власників якої немає (не буде) інших власників істотної участі у фінансовій установі, щодо якої отримується погодження набуття або збільшення істотної участі, публічна компанія. Компанія з управління активами є кінцевим власником істотної участі, якщо така компанія діє в інтересах інституту спільного інвестування та набуває або збільшує істотну участь у фінансовій установі за рахунок коштів інституту спільного інвестування (джерело: Порядок погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі: затверджено рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі» від 04.12.2012 № 2531 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.09.2016 № 2290), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2012 р. за № 2190/22502

КІНЦЕВИЙ ВЛАСНИК ІСТОТНОЇ УЧАСТІ В БАНКУ (англ. ultimate owner of bank qualifying shareholding [ˈʌltɪmɪt ˈəʊnə əv bæŋk ˈkwɒlɪfaɪɪŋ ˈʃɛəhəʊldɪŋ]) - фізична особа, юридична особа, у структурі власності якої немає інших власників істотної участі в банку, визначених відповідно до норм цього Положення, міжнародна фінансова установа, публічна компанія, держава або територіальна громада в особі відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування (джерело: Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 08.09.2011 № 306, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 р. за № 1203/1994

КІНЦЕВИЙ ВЛАСНИК ІСТОТНОЇ УЧАСТІ В НЕБАНКІВСЬКІЙ ФІНАНСОВІЙ УСТАНОВІ (англ. ultimate owner of qualifying shareholding in non-banking financial institution [ˈʌltɪmɪt ˈəʊnə əv ˈkwɒlɪfaɪɪŋ ˈʃɛəhəʊldɪŋ ɪn nɒn ˈbæŋkɪŋ faɪˈnænʃəl ˌɪnstɪˈtjuːʃən]) - фізична особа, юридична особа, у структурі власності якої немає інших власників істотної участі в небанківській фінансовій установі, визначених відповідно до вимог цього Положення (джерело: Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків» від 17.08.2017 № 80

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ (англ. Cabinet of Ministers of Ukraine [ˈkæbɪnɪt əv ˈmɪnɪstəz əv juːˈkreɪn]) - вищий орган у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (джерело: Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР 

Кадрове забезпечення ДО – штатні розписи, посадові інструкції, професорсько-викладацький склад, який залучається до проведення ДО і до розробки та поповненню бази навчальних матеріалів в освітній установі дистанційного типу.

Казначейство – підрозділ банку, який здійснює оперативне управління потоками коштів з метою досягнення максимальної рентабельності операцій при забезпеченні достатнього рівня ліквідності, проведення зваженої ризикової політики.

КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ (англ. treasury bond [ˈtrəʒərɪ bɒnd]) - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV

КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ УКРАЇНИ (англ. treasury bond of Ukraine [ˈtrəʒərɪ bɒnd əv juːˈkreɪn]) - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України. Номінальна вартість казначейських зобов’язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

КАЗУС БЕЛЛІ - (лат. casus belli — привід до війни) — форм, привід для розв'язування війни однією д-вою проти іншої. У класичному міжнар. праві К. б. вважався законною підставою для початку воєн, дій, а також слугував виправданням війни. Тісно пов'язаний з доктриною справедливої війни (bellum justum), згідно з якою не можна починати війну без справедливої причини (justa causa). На практиці К. б. часто використовувався д-вами для приховання справжніх цілей і причин війни.

КАЗУС ФЕДЕРІС - (лат. casus foederis - випадок, обумовлений договором) — передбачена міжнар. договором умова (або юрид. факт), настання якої дає сторонам договору підстави розпочати певні дії чи утриматися від них. Напр., К. ф. у міжнар. конвенціях стосовно правил ведення війни слугує визначення моменту, з якого д-ви, які беруть участь у збройному конфлікті, зобов'язані дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права. У двостор. договорах про співробітництво та взаємодопомогу між д-вами К. ф. визначає, що у разі збройного нападу на будь-яку із сторін договору інша сторона повинна надати їй всю необхідну допомогу, включаючи збройні сили. Такий К. ф. передбачається і в багатосторонніх договорах, напр., у ст. 5 Північноатлантичного договору 1949.

Календар Google – он-лайн календар.

КаляМаля – соціальний сервіс, який надає можливість зберігати дитячі художні роботи. Малюнки можуть бути, як намальованими на папері та відсканованими, так і виконаними на комп’ютері в довільному графічному редакторі. Для організації роботи необхідно заповнити просту форму реєстрації з мінімальною кількістю полів. Після реєстрації стає активним «Особисте меню», в якому доступні для редагування профайл користувача та відправка/отримання повідомлень в середовищі сервісу.

Канал – засіб або шлях, по якому передаються сигнали або дані. Каталог Google – веб-сайти, впорядковані за тематичним принципом. Каталог  –   список  об’єктів,  складений  в  порядку,  що  полегшує  їх знаходження. В інформаційних комплексах - один з допоміжних ресурсів, який полегшує сервіс пошуку.

КАНАЛИ МІЖНАРОДНІ МОРСЬКІ - (від лат. — труба, жолоб) — штучно створені водні шляхи, які використовуються для міжнар. судноплавства. Особлива роль К. м. м. полягає у значному скороченні ними світових мор. комунікацій, підвищенні динаміки пасаж, і вантаж, перевезень, регулюванні потоків суден, а також у наявності військ.-стратег. аспекту їх буд-ва та експлуатації. К. м. м. слід відрізняти від проток, які є природ, мор. шляхами, і від нац. (внутрішніх) каналів, які для міжнар. судноплавства не використовуються і знаходяться під виключним суверенітетом конкретної дви. Як штучні споруди, що розміщені на тер. певної д-ви, К. м. м. є невід'ємною частиною її території, а тому вони підпорядковуються її юрисдикції з урахуванням міжнар.-правової регламентації. Можливим варіантом використання каналу є його здача в оренду ін. д-ві. До К. м. м. належать Кільський, Панамський і Суецький канали. Кільський канал з'єднує Балтійське і Північне моря. Побудований Німеччиною на тер. землі ШлезвігГольштейн, відірваної від Данії 1864. Експлуатація каналу почалася 1896. 196 Військ, фактор проектування і буд-ва каналу на поч. 20 ст. переважав над торг.-економічним: канал надавав змогу Німеччині здійснювати швидке маневрування військ.-мор. флотом між Балтикою та Атлантикою. До Першої світової війни 1914—18 Німеччина вважала Кільський канал своїм внутр. водним шляхом, проте Версальський мирний договір 1919 встановив, що канал має бути відкритим на рівноправній основі для військ, і торг, суден усіх держав, які дотримуються миру у відносинах з Німеччиною. Протягом 1936—45 гітлер. уряд в одностор. порядку порушував вимоги Верс. мир. договору. Тепер канал відкритий для торг, кораблів усіх країн. Панамський канал з'єднує Тихий і Атлантичний океани, значно скорочуючи вод. шлях між зх. і сх. узбережжями Амер. континенту. Канал побудовано США у найвужчому місці Центр. Америки і відкрито для плавання 1914. В січні 1903 США підписали з Колумбією договір про оренду каналу на 99 років. Оскільки сенат Колумбії відмовився ратифікувати договір, то за прямої підтримки США в Панамі було ініційоване повстання проти Колумбії, у результаті якого того ж року утв. незалежна Республіка Панама. Нову д-ву швидко визнав Вашингтон, який 1903 підготував і підписав нову угоду, відповідно до якої США отримали право на буд-во і експлуатацію каналу. З боку США було задекларовано пост, нейтралітет каналу. Право спорудження військ, укріплень у його зоні надавалося виключно США. Умови договору 1903 були підтверджені Панамою і США новими угодами 1936, 1947, 1955. Починаючи з 60-х рр. спостерігається активізація політики Панами, спрямованої на обмеження повноважень США у зоні каналу і повернення його під юрисдикцію Панами. У 1977 між США і Панамою укладено 2 договори, де передбачено передачу каналу під суверенітет Панами. Суецький канал з'єднує Середземне м. з Індійським океаном. Побудований у 1854— 69 за ініціативою франц. уряду на тер. Єгипту, який тоді перебував у васальній залежності від Туреччини. Безпосеред. виконавцем буд-ва була Загальна компанія мор. Суецького каналу. У концес. договорі 1866 між Єгиптом і Туреччиною було передбачено, що канал є частиною тер. Єгипту і що свобода проходу через канал надається всім суднам. 1888 в Константинополі Австро-Угорщина, Англія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Росія, Туреччина і Франція підписали конвенцію, яка визначила, що канал повинен бути завжди вільним і відкритим як у мирний, так і у воєн, час для всіх торг, і військ, суден незалежно від їх прапора. Блокада каналу визнавалася неприпустимою. У воєн, час допускався прохід через канал навіть кораблів воюючих держав, якщо відстань між ними унеможливлювала візуальну ідентифікацію. Протягом 1914—56 в зоні каналу перебували англ. військ, підрозділи, виведені під політ, тиском нового уряду проголошеної у 1953 Республіки Єгипет. 1956 декретом єгип. президента Г. А. Насера Суец, канал і Загальна компанія цього каналу були націоналізовані. Військ.-політ. наслідками націоналізації стали англо-франко-ізраїл. агресія 1956 проти Єгипту, активізація зовн. політики СРСР в араб, регіоні і надання ним різнобічної допомоги урядові Єгипту у відстоюванні права на націоналізацію Суецу. Для виходу із кризи 1957 було утворено Організацію Суецького 197 каналу, яка наділялася правами юрид. особи. Право на призначення ключових адм. осіб організації було збережено за президентом Єгипту. Уряд Єгипту заявив, що буде дотримуватись положень конвенції 1888 і забезпечить безперебійне функціонування каналу відповідно до міжнар.- правових норм. Проте ізраїл.-єгип. війна 1967 призвела до зруйнування деяких споруд у зоні каналу, мінування мор. акваторії на підступах до каналу та у його зоні, що своїми наслідками мало тимчас. припинення експлуатації каналу в кін. 60-х — на поч. 70-х рр. Протягом 80 — 90-х рр. відновилося нормальне функціонування каналу та його економічне значення.

КАНАЛИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ (англ. distribution channels [ˌdɪstrɪˈbjuːʃən ˈʧænlz ]) - засоби, через які страхові продукти та послуги надаються клієнтам

КАПІТАЛ БАНКУ (англ. bank capital [bæŋk ˈkæpɪtl]) - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань (джерело: Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» від 11.09.2017 № 89

КАПІТАЛ ПІД РИЗИКОМ (англ. value at risk [ˈvaljuː æt rɪsk]) - метод кількісної оцінки ризику, який полягає у віднайдені величини (економічного капіталу), що постійно перебуває під ризиком і відтак може бути втрачена навіть під час звичайної діяльності. Математично капітал під ризиком визначається як добуток величини позиції, що наражає банк на ризик; волатильності об’єкта, який утворює позицію; фактора довірчого інтервалу; тривалості позиції

КАПІТАЛІЗАЦІЯ (англ. capitalization [ˌkapɪt(ə)lʌɪˈzeɪʃ(ə)n]) - (1) сукупна вартість цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку країни К. визначена у відсотках до ВВВ – рівень капіталізації фондового ринку; 2) сукупна максимальна вартість акцій та облігацій, які може випустити компанія; 3) збільшення вартості підприємства у зв’язку із зростанням його ринкової вартості; 4) додавання нарахованої суми відсотків до основної суми депозиту і подальше нарахування доходів на більшу суму – депозит з капіталізацією доходу (капіталізація відсотків за депозитом); 5) питома вага цінних паперів певного виду у загальній сумі емісії цінних паперів або капіталі компанії – норма капіталізації; 6) додатковий випуск акцій з метою збільшення капіталу або спрямування частини доходів (прибутку, дивідендів) на збільшення капіталу компанії; 7) капіталізація прибутку – метод визначення ринкової вартості підприємства (компанії) на основі капіталізації за певним нормативом (процентом) доходів, одержаних компанією протягом певного періоду часу; 8) капіталізація процентів – у сучасній фінансовій практиці включення нарахованих і сплачених кредитором відсотків за використані кредити у вартість новостворених активів (будівлі, споруди), а не вирахування цих відсотків із прибутку чи віднесення на собівартість. Метою такої К. є чітке відображення реальної вартості капітальних вкладень у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Одне із основних визначень К. – це збільшення вартості (майна) підприємства. У цьому значенні майно розглядають як актив, що приносить дохід, наприклад, облігація. Тому вартість підприємства (компанії) можна розглядати як вартість невизначеного ряду можливих доходів, дисконтованих за ставкою, що існує в даний момент часу на ринку для майна (активів, інструментів) аналогічного класу. Т. ч., майно, яке забезпечує чистий річний дохід 2000 грн. і капіталізується за ставкою 8%, буде коштувати 25 тис. грн. Інколи може виникати надлишкова К. – ситуація, за якої компанія має капітал, що перевищує потребу в ньому, внаслідок чого суттєво знижується дохідність компанії, зростають
процентні виплати, подрібнюються прибутки при сплаті дивідендів тощо. Метод боротьби з надлишковою К. – викуп власних акцій

КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ (англ. capital investment [ˈkæpɪtl ɪnˈvestmənt]) - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI

КАПІТУЛЯЦІЯ - (пізньолат. capitulatio — угода, домовленість щодо певних пунктів) — нерівноправні договори, що фіксували привілейований режим для іноземців порівняно з гр-нами д-ви перебування. Режим К. виник у Серед, віки у взаємовідносинах західноєвроп. країн з Османською імперією. Спочатку мав форму пільг іноземцям, дарованих тур. урядом в однобіч. порядку. У 18—19 ст. зх. країни почали використовувати К. як кабальні умови, що закріплювались у міжнар. договорах із залежними від них країнами (Алжир, Єгипет, Іран, Китай, Марокко, Туніс, Японія та ін.). К., зокрема, передбачали вилучення справ іноземців з місцевої крим. і цив. юрисдикції та передачу до їхніх консулів згідно із законами своєї д-ви. Подібне правозастосування гарантувало іноземцям непідсудність місц. судам. Водночас К. забезпечували представникам і гр-нам зх. держав широкі пільги у сфері торгівлі, мореплавства, місц. самоврядування, оподаткування. Нав'язуючи К., зх. д-ви виправдовували їх застосування нижчим рівнем держ.-правового розвитку залежних країн, їх нездатністю гарантувати безпеку і права іноз. підданих. Відміни режиму К. першою домоглася Японія у кін. 19 ст. Ін. країни звільнились від нього в ході нац.-визв. рухів у 1-й пол. 20 ст.

КАРТКА З ВІДКЛАДЕНИМ ДЕБЕТОМ (англ. delayed debit card [dɪˈleɪd ˈdɛbɪt kɑːd]) - банківська платіжна картка, утримувач якої має право списувати кошти зі свого рахунку в межах дозволеного ліміту. К. в. д. дає її утримувачу можливість здійснювати покупки, але не надає розширений кредит. Повна сума боргу, що виник внаслідок користування карткою, повинна бути погашена після закінчення певного, обумовленого в угоді, періоду. З утримувача К. в. д., як правило, стягується щорічна сума комісійних

КАРТКА ПЕРЕДОПЛАТНА (англ. prepaid card [ˌpriːˈpeɪd kɑːd]) - картка, що надає доступ до грошових коштів, які внесені заздалегідь держателем картки. Передплатні картки поділяються на закриті (для обмежених цілей) та відкриті (для багатьох цілей). При цьому банківські рахунки можуть відкриватися для кожної передплатної картки окремо чи один рахунок на декілька карток

КАРТКОВА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА (англ. card payment system [kɑːd ˈpeɪmənt ˈsɪstəm]) - платіжна система на базі платіжних карток, основу якої становить сукупність нормативних, договірних, фінансових та інформаційно-технічних засобів, а також рішень учасників, які регламентують свої взаємовідношення відносно порядку використання платіжних карток 

КАРТКОВИЙ РАХУНОК (англ. card account [kɑːd əˈkaʊnt]) - банківський рахунок, розпорядження яким може здійснюватись за допомогою банківської платіжної картки. На картковий рахунок зараховуються кошти, призначені для подальшого витрачання за допомогою банківської платіжної картки

КАРТРІДЕР (англ. card reader [kɑːd ˈriːdə(r)]) - пристрій для зчитування інформації з платіжних карток. Використовується в банкоматах, платіжних терміналах, електронних пристроях доступу до приміщень

КАРУСЕЛЬНА СХЕМА УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПДВ (англ. VAT carousel fraud [ˌkærʊˈsɛl frɔːd]) - схема, в якій відбувається циркуляція товарів настільки багато разів, наскільки це можливо, без сплати ПДВ. Товари продаються у рамах «каруселі» за найвищою ціною, що існує у даний момент продажу, оскільки чим вища ціна, тим більшу суму ПДВ можна привласнити. Результатом карусельної схеми стає постійне підвищення вартості товару, що у випадку відсутності перевірок може призвести до безконтрольного зростання його ціни. Це означає, що у межах каруселі вартість товару повинна занижуватись перед його наступним перепродажем. Так часто відбувається, якщо товар знаходиться у «третіх країнах». Заниження вартості має додаткову перевагу, оскільки знижує імпортні мита, які потрібно сплатити у третій країні. Такий «фінансовий збиток» покривається відшкодуванням ПДВ від країни-члена ЄС

КАСА (англ. сash/pay desk [kæʃ] / peɪ desk [pə(r) desk]) - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148 // Офіційний вісник України. – 2018. – № 10. – Ст. 369); - (1) Готівка, що є у розпорядженні підприємства. (2) Структурний підрозділ підприємства, організацій, установи, що виконує касові операції. (3) Рахунок у бухгалтерському обліку, в якому відбувається рух, надходження та видача готівки. (4) Приміщення, спеціально обладнане для приймання, зберігання, видачі грошей та інших цінностей

КАСИР (англ. саshier [kæʃˈɪər]) - службова особа, що безпосередньо виконує касові операції. При прийомі на роботу підприємство, організація, установа укладає з ним угоду про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. К. не має права делегувати виконання дорученої йому роботи іншим особам

КАСОВІ ВИДАТКИ ТА НАДАННЯ КРЕДИТІВ (англ. cash expenses and allowing credit [kæʃ ɪksˈpensɪz ənd əˈlaʊɪŋ ˈkredɪt]) - усі суми коштів, перерахованих органом Казначейства або установою банку з реєстраційних, спеціальних реєстраційних, поточних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівкової оплати рахунків, за всіма операціями (джерело: Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» від 02.04.2014 № 372, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 р. за № 426/25203

КАСОВІ ДОКУМЕНТИ (англ. cash documents [kæʃ ˈdɒkjʊmənts]) - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148

КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ (англ. cash operations [kæʃ ˌɒpəˈreɪʃənz]) - операції суб’єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148 

КАСОВА ГОТІВКА (англ. саsh [kæʃ]) - гроші готівкою, що знаходяться в касах підприємств, організацій, установ, банків тощо. В касах К. г. з’являється за рахунок надходжень у вигляді виручки готівкою від реалізації товарів, включаючи послуги, та інших надходжень (платежі нетоварного характеру, повернення позичок та ін.), а також внаслідок одержання грошей готівкою з кас банків 

КАСОВА КНИГА (англ. cash book [kæʃ bʊk]) - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148 // Офіційний вісник України. – 2018. – № 10. – Ст. 369); - книга встановленої форми, в якій відображаються операції з готівкою. Кожне підприємство, організація, установа може мати тільки одну К. к., яка має бути пронумерована, прошнурована та завірена певним чином. Записи у К. к. виконуються касиром у двох примірниках під копіювальний папір із кожного прибуткового та видаткового касового ордера чи іншого відповідного документа відразу після одержання або видачі грошей

КАСОВИЙ ОРДЕР (англ. cash order [kæʃ ˈɔːdə]) - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148

КАСТОДІАН (англ. custodian [kʌˈstəʊdɪən]) - організація (частіше за все банк), яка забезпечує відповідальне зберігання та управління цінними паперами за дорученням своїх клієнтів, а також може надавати інші послуги, включаючи кліренс, управління грошовими операціями, кредитування в іноземній валюті та у формі цінних паперів

Каталог (Directrory)В переводе административного интерфейса, а также сообщений об критических ошибках, относящихся скорее к компетенции администратора, нежели рядового пользователя, желательно использовать термин «Каталог». Например, «Каталог установки moodle», «Ошибка создания каталога». Обычно, когда речь идет о каталогах, имеются в виду реально существующие каталоги в файловой структуре операционной системы.

Категорія – наукове поняття, що виражає найбільш загальні властивості і зв’язки явищ дійсності.

КАТЕГОРІЯ «А» (ВИЩИЙ КОРПУС ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ) (англ. category «A» (the highest civil service corps) [ˈkætɪgərɪ ə (ðə ˈhaɪɪst ˈsɪvl ˈsɜːvɪs kɔː)]) - посади: Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України (джерело: Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII 

Категорія режиму секретності − категорія, яка характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в державних  органах, органах  місцевого  самоврядування,  на  підприємствах,  в установах і організаціях (Закон України «Про державну таємницю», ст. 1).

Квінтура – візуальна пошукова система головна особливість Quintura – інтерактивність та інтуїтивність пошуку, коли користувач сам може контролювати цей процес та ефективно знаходити потрібну інформацію.

КВАЗІГРОШІ (англ. quasi money [quasi ˈmʌni]) - за методологією МВФ до «квазігрошей» відносять грошові кошти в безготівковій формі, що знаходяться на строкових депозитах і ощадних банківських рахунках, а також високоліквідні фінансові інструменти, що обертаються на ринку. По суті, це депозити банківської системи та інші ліквідні фінансові активи, які офіційно не є законними засобами платежу, але можуть бути використані для погашення зобов’язань, а в окремих випадках – і для здійснення платежів. Тому головним критерієм включення певних видів фінансових інструментів до складу грошової маси є їх ліквідність. У сучасних умовах «квазігроші» – головний компонент грошової маси. В багатьох економічно розвинених країнах на них припадає від половини до двох третин «широких» грошей. Найбільша питома вага в структурі грошової маси належить агрегату М2, який формується за рахунок «квазігрошей». Математично суму «квазігрошей» визначають як різницю між грошовими агрегатами М2 і М1 або М2 і М0. Існують більш широкі визначення «квазігрошей». Наприклад, їх визначають як субститут грошей, грошові кошти, які виконують основні функції грошей та легко можуть бути конвертовані в готівку. До них відносять грошові чеки, короткострокові ощадні та строкові вклади, державні цінні папери, ощадні облігації. При цьому кількісно «квазігроші» визначають як різницю між агрегатами М3 і М2 плюс облігації, державні позики, казначейські зобов’язання та інші цінні папери (джерело: Современные проблемы теории денег и денежного обращения / С.В. Мищенко. – К.: ЦНИ НБУ, УБД, 2011. – 230 с.); - одна із складових грошової маси, що являє собою грошові кошти у безготівковій формі, які містяться на строкових та ощадних вкладах у комерційних банках

КВАЛІФІКАЦІЙНО-ДИСЦИПЛІНАРНА КОМІСІЯ ПРОКУРОРІВ (англ. Prosecutors’ Qualification-Disciplinary Commission [ˈprɒsɪkjuːtəz ˌkwɒlɪfɪˈkeɪʃən ˈdɪsɪplɪnərɪ kəˈmɪʃən]) - колегіальний орган, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає
рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади (джерело: Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII

КВАЛІФІКАЦІЯ LEGE CAUSAE - (лат. — за законом обставин справи) — одна з осн. теорій подолання конфлікту кваліфікацій у міжнародному приватному праві, згідно з якою поняття і терміни колізійної норми слід тлумачити відповідно до принципів і понять того правопорядку, до якого ця норма відсилає. Прихильники цієї теорії вважають, що норма іноз. матеріального права, яка підлягає застосуванню через відсилання до неї нац. колізійної норми, не повинна бути змінена або тлумачитися інакше, ніж її тлумачить іноз. суд. Дана теорія надміру складна для практ. використання і тому не набула широкого застосування.

КВАЛІФІКАЦІЯ LEGE FORI - (лат. - за законом місця судового розгляду) — одна з основних та історично перших теорій кваліфікації у міжнародному 198 приватному праві, відповідно до якої суд при застосуванні колізійної норми кваліфікує її юрид. поняття і терміни згідно з їх змістом у цив. та цив.- процес, праві країни місцезнаходження суду. Цієї теорії дотримується більшість зарубіж. юристів. її прихильники обґрунтовують необхідність застосування К. 1. f. на практиці за допомогою таких міркувань. По-перше, як стверджують відомі юристи Н. Батіффоль (Франція), Г. Мельхіор (Німеччина) та ін., оскільки кожна д-ва має власну систему коліз. права, то відповідно кожна з них користується у процесі застосування своїх коліз. норм тими самими поняттями і термінами, що містяться в її цив. та цив.- процес. праві. По-друге, у деяких випадках дана кваліфікація може бути єдино можливою. її доцільно здійснювати, коли йдеться про т. з. первинну кваліфікацію, тобто коли суд вирішує питання, право якої д-ви слід застосувати щодо цив. справи з іноз. елементом. Якщо це вирішується на користь іноз. права, тоді має місце т. з. вторинна кваліфікація, котра здійснюється на основі принципів і понять права тієї д-ви, до якого відіслана коліз. норма. Критики К. 1. f. (нім. учений М. Вольф та ін.) твердять, що дана теорія, вимагаючи застосування лише вітчизн. юрид. понять, тим самим ігнорує загальновизнаний принцип міжнар. приват, права, згідно з яким суд повинен застосовувати право іноз. д-ви так, як воно було б застосовано в цій же д-ві.

КВАЛІФІКАЦІЯ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ - з'ясування конкр. змісту юрид. понять і термінів, колізійної норми в процесі її застосування; елемент тлумачення норми права. Полягає в юрид. оцінці правової норми і спрямована на встановлення передбаченої нею мети. В л-рі, крім терміна «кваліфікація», використовуються і такі поняття, як «класифікація» і «характеристика». Проблема К. у м. п. п. пов'язана з наявністю розбіжностей у змісті однакових юрид. термінів і понять у різних правових системах, внаслідок чого виникають труднощі при тлумаченні та застосуванні коліз. норм. Аналіз таких, напр., понять, як «правоздатність», «дієздатність», «рухоме та нерухоме майно», «місце здійснення правочину», «право власності», дозволяє зробити висновок про те, що навіть у под. правових системах ці поняття не є однаковими за своєю юрид. природою і змістом. Відмінності виявляються лише в деталях, які нерідко мають велике значення при вирішенні конкр. справ. У міжнар. приват, праві сформувалися три осн. теорії подолання конфлікту кваліфікацій: кваліфікація lege causae, кваліфікація lege fori та кваліфікація автономна.

КВАЛІФІКОВАНІ ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ (англ. qualifying wire transfers [ˈkwɒlɪfaɪɪŋ ˈwaɪə ˈtrænsfə(ː)z ]) - транскордонні грошові перекази, які перевищують застосовуваний грошовий поріг, як це описано у параграфі 5 пояснювальної записки до Рекомендації 16

КВАЛІФІКОВАНЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ (англ. qualified credit reporting agency [ˈkwɒlɪfaɪd ˈkredɪt rɪˈpɔːtɪŋ ˈeɪʤənsɪ]) - Перше всеукраїнське бюро кредитних історій, Українське бюро кредитних історій та Міжнародне бюро кредитних історій (джерело: Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків» від 17.08.2017 № 80

Квантова теорія інформації – футуристична теорія, що описує процеси походження, обробки, передачі і зберігання квантової інформації. На відміну від  класичної  теорії,  яка  абстрагується  від  фізичної  природи  інформації, квантова теорія визначає її як якусь субстанцію, матеріалізовану на квантовому рівні. Операції з даною інформацією виробляються шляхом використання як бітів   стан   елементарних   частинок. Перетворення   квантової   інформації   в класичну     відбувається     за     допомогою     спеціального     декодируючого пристрою. Квантова  теорія  інформації  є  чисто  теоретичної  дисципліною,  а побудовані на її основі технології, поки далекі від практичного втілення.

Квантовий комп’ютер – проектований комп’ютер, що використовує принципи квантової теорії, так званий ефект "квантового паралелізму обчислень". Теоретично квантові комп’ютери здатні забезпечити швидкодії обчислень на багато порядків вище, ніж сучасні напівпровідникові системи. З їх створенням  очікується  безпрецедентний  технологічний  прорив. Вперше  ідея про квантових обчисленнях висловлена російським математиком Ю.І. Маніним у 1980 році.

КВИТАНЦІЯ (англ. receipt [rɪˈsiːt]) - письмове підтвердження про одержання грошей, документів або матеріальних цінностей 

КВКЗ - комп’ютерний відеоконференцзв’язок.

Кейс-технологія1  – вид дистанційної технології навчання, заснований на використанні наборів (кейсів) текстових, аудіовізуальних та мультимедійних навчально-методичних матеріалів та їх розсилці для самостійного вивчення учнями в організації регулярних консультацій у викладачів – тьюторів традиційним або дистанційним способом.

Кейс-технологія2 –  навчальна  технологія  у  відкритій  та  дистанційній освіті, при якій навчально-методичні матеріали чітко структуровані, комплектуються в спеціальній набір ("кейс"), а потім надаються студенту для самостійного вивчення з періодичними консультаціями у викладачів- консультантів (координаторів, тьюторів) у створених для цього центрах дистанційного навчання (ЦДН).

КЕРІВНА ПОСАДОВА ОСОБА (англ. directing official [dɪˈrɛktɪŋ əˈfɪʃəl]) - особа, яка займає керівну посаду в НПО та має можливість визначати аспекти діяльності НПО. До таких керівників відносяться: директора, вищі посадові особи, довірчі власники та релігійні лідери

КЕРІВНИК БАНКУ (англ. bank manager [bæŋk ˈmænɪʤə]) - голова правління (ради директорів) банку (джерело: Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006 № 320, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 р. за № 1035/12909

КЕРІВНИК БАНКУ/УСТАНОВИ (англ. bank/institution manager [bæŋk/ˌɪnstɪˈtjuːʃən ˈmænɪʤə]) - голова правління банку/керівник установи/керівник відокремленого підрозділу банку, установи/керівник філії іноземного банку або особа, яка виконує обов’язки однієї із зазначених осіб (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197

КЕРІВНИК НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ (англ. National Bank manager [ˈnæʃənl bæŋk ˈmænɪʤə]) - Голова Національного банку або заступник Голови Національного банку, або керівник/ заступник керівника структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, який здійснює нагляд за дотриманням банками/установами вимог законодавстваз питань фінансового моніторингу (далі - Департамент), або особа, яка виконує обов’язки однієї із зазначених осіб (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197

КЕРІВНИК ОРГАНУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ (англ. head of pre-trial investigation body [hed əv ˈpriːˈtraɪəl ɪnˌvestɪˈgeɪʃən ˈbɒdɪ]) - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень (джерело: Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI

КЕРІВНИК ОРГАНУ ПРОКУРАТУРИ (англ. head of prosecutor’s office [hed əv ˈprɒsɪkjuːtəz ˈɒfɪs]) - Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень (джерело: Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI

КЕРІВНИК ФІНАНСОВОЇ УСТАНОВИ (англ. head of financial institution [hed əv faɪˈnænʃəl ˌɪnstɪˈtjuːʃən]) - голова виконавчого органу (якщо виконавчий орган колегіальний), директор (президент) (якщо виконавчий орган одноосібний) або інша посадова особа, яка здійснює керівництво суб’єктом господарювання відповідно до законодавства та установчих документів (джерело: Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів: затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» від 07.12.2016 № 913

КЕРІВНИК ФОНДОВОЇ БІРЖІ (англ. head of the stock market [hed əv ðə stɒk ˈmɑːkɪt]) - фізична особа (у тому числі фізична особа - іноземець), яка відповідно до установчих документів фондової біржі здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу або голови колегіального виконавчого органу, яка обрана відповідним органом управління фондової біржі та отримала погодження Комісії (джерело: Порядок погодження кандидатур керівників фондових бірж і вимоги до таких керівників під час їх перебування на посаді: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку погодження кандидатур керівників фондових бірж  і вимоги до таких керівників під час їх перебування на посаді» від 22.01.2013 № 64, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2013 р. за № 269/22801 

КЕРІВНИК ФОНДОВОЇ БІРЖІ (англ. head of the stock market [hed əv ðə stɒk ˈmɑːkɪt]) - фізична особа (у тому числі фізична особа - іноземець), яка відповідно до установчих документів фондової біржі здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу або голови колегіального виконавчого органу, яка обрана відповідним органом управління фондової біржі та отримала погодження Комісії (джерело: Порядок погодження кандидатур керівників фондових бірж і вимоги до таких керівників під час їх перебування на посаді: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку погодження кандидатур керівників фондових бірж і вимоги до таких керівників під час їх перебування на посаді» від 22.01.2013 № 64, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2013 р. за № 269/22801

КЕРІВНИКИ БАНКУ (англ. bank leadership [bæŋk ˈliːdəʃɪp]) - голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку та його заступники. Керівники банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності. Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ

КЕРІВНИКИ БАНКУ (англ. bank leadership [bæŋk ˈliːdəʃɪp]) - голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку та його заступники. Керівники банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності. Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ

КЕРІВНИКИ НЕБАНКІВСЬКОЇ ФІНАНСОВОЇ УСТАНОВИ (англ. leadership of a non-bank financial institution [ˈliːdəʃɪp əv ə nɒn-bæŋk faɪˈnænʃəl ˌɪnstɪˈtjuːʃən]) - одноособовий виконавчий орган або члени колегіального виконавчого органу та члени ради (наглядової, спостережної ради - за наявності) небанківської фінансової установи (джерело: Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків» від 17.08.2017 № 80

КЕРІВНИКИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ (КРІМ БАНКУ) (англ. legal entity leadership (except bank) [ˈliːgəl ˈentɪtɪ ˈliːdəʃɪp (ɪkˈsept bæŋk)]) - керівник підприємства, установи, одноосібний виконавчий орган або члени колегіального виконавчого органу юридичної особи та члени ради (наглядової ради, спостережної ради) юридичної особи (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30).

Кернінг –   враховування   ширини   символів   у   попарних   комбінаціях (підтягування символів).

Керування інформацією – процес, що забезпечує збирання, зберігання й використання інформації, а також маніпулювання нею.

КЕРУЮЧИЙ РАХУНКОМ У ЦІННИХ ПАПЕРАХ (англ. securities account manager [sɪˈkjʊərɪtɪz əˈkaʊnt ˈmænɪʤə]) - статус, якого в депозитарній установі набуває особа, якій депонентом надані повноваження щодо управління його рахунком у цінних паперах, або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у випадках та порядку, встановлених законодавством, або в Центральному депозитарії - юридична особа, якій емітентом надані повноваження щодо управління його рахунком у цінних паперах, або суб’єкт управління об’єктами державної власності/комунальної власності, який відповідно до законодавства України виконує функції з управління цінними паперами, що є об›єктами державної власності/комунальної власності, обсяг повноважень керуючого рахунком встановлюється відповідним правочином або відповідно до актів цивільного законодавства (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616

КЕРЧЕНСЬКА ПРОТОКА - протока між Керченським п-вом (Україна) на Зх. та п-вом Тамань (Росія) на Сх., яка з'єднує Чорне та Азовське моря. Довжина — 41 км, ширина — від 4 до 45 км, глибина — до 15 м. К. п. разом з 199 Кримом відійшла до Рос. імперії за Кючук-Кайнарджийським мирним договором 1774. Разом з Азовським морем вона мала статус «замкнутої чи напівзамкнутої» згідно з Конвенцією ООН по морському праву 1982. У 1941 була проведена розмежувальна лінія між двома суб'єктами РРФСР — Кримською областю та Краснодарським краєм. У лютому 1954 Кримноарм. депутатів як органів центр, та місцевої влади на різних адм.-тер. щаблях УСРР. Найвищим органом держ. влади в УСРР був Всеукраїнський з'їзд рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (з січня 1935 — З'їзд рад УСРР). У губерніях (згодом — округах, а з 1931 — в областях), у повітах і волостях (згодом — районах) існували з'їзди відповід. рад. Вони складалися з представників нижчестоящих рад за нормами, встановленими відповід. нормат. актами. Вибори делегатів були багатоступеневими й нерівними та незагальними (нерівність представництва міського та сільс. населення, позбавлення виб. прав т. з. нетрудових елементів, за кол. дорев. діяльність тощо). У період між з'їздами їх компетенцію здійснювали викон. к-ти: Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК; з січня 1935 — ЦВК УСРР), губернські, окружні, повітові, волосні (пізніше — обласні, районні й міські) та їх президії. Всеукр. з'їзди рад скликалися ВУЦВК. В УСРР з 1917 по 1937 відбулося 13 чергових і 1 надзв. (14-й) з'їзд рад УСРР (останній затвердив Конституцію УРСР 1937). Місцеві з'їзди рад скликалися відповід. виконкомами: чергові — 1 раз на рік, позачергові — в разі необхідності. Компетенції з'їздів не були точно встановлені: зазвичай вони обговорювали питання загальнодерж. значення і вирішували питання діяльності відповід. адм.-тер. одиниці в межах постанов з'їздів республіки та їх органів (а з 1922 також загальносоюз. органів — з'їздів рад СРСР, ЦВК та РНК СРСР). Осн. актами місцевих з'їздів рад були постанови, резолюції та обов'язкові постанови. Всі питання на цих з'їздах вирішувалися відкритим голосуванням. На поч. 20-х pp. 20 ст. делегатами з'їздів рад обиралися також представники укр. лівих партій, яких з часом поступово було усунено з політ, арени. З 1936—37 систему 3. р. У. було замінено системою органів, які стали називатися «радами депутатів трудящих».

КЕШ-КУР’ЄРИ (англ. cash-couriers [kæʃ ˈkʊrɪəz]) - фізичні особи, які фізично транспортують грошові знаки (валютні цінності) та фінансові інструменти на пред’явника від однієї юрисдикції до іншої на собі або за допомогою власного багажу

КИТ (англ. whale [weɪl]) - гравець, що здійснює гру із високими ставками

КЛІЄНТ (англ. client [ˈklaɪənt]) - будь-яка особа, яка: звертається за наданням послуг до суб’єкта первинного фінансового моніторингу; користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу; є стороною договору (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до статті 14 цього Закону 336 К виконує функції державного регулювання і нагляду, а також у випадках, передбачених статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»); є гравцем у лотерею або азартну гру, в тому числі казино, електронне (віртуальне) казино (для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначених у підпункті «в» пункту 7 частини другої статті 5 цього Закону) (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 50-51. – Ст. 2057); - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність (джерело: Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 27. – Ст. 282); - будь-яка юридична або фізична особа, яка користується послугами банку (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444); - особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 908); - особа, в інтересах та за рахунок якої діє торговець на підставі відповідного договору (джерело: Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» від 12.12.2006 № 1449 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.11.2011 № 1638), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за № 52/13319 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 6. – Ст. 235); - людина, з якою ведеться справа, людина, котра платить за послуги

КЛІЄНТ БАНКУ (англ. bank customer [bæŋk ˈkʌstəmə]) - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ

Клієнт1 – прикладна програма, завантажена в комп’ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.

Клієнт2   (англ.  Client)  –  комп’ютер  (або  програма),  що  використовує ресурси,   надані   іншим   комп’ютером   (або   програмою),   який   називається сервером.

КЛІЄНТСЬКІ ОПЕРАЦІЇ (англ. client deals [ˈklʌɪənt diːlz] / transactions [trænˈzækʃənz]) - операції у контексті торговельної книги, які банк здійснює від власного імені, але за дорученнями та за кошти клієнтів – купівля цінних паперів, іноземної валюти та банківських металів. Унаслідок особливостей бухгалтерського обліку ці операції включаються до торговельного портфеля (торговельної книги) банку, оскільки не можуть бути віднесені до банківської книги

КЛІЄНТСЬКІ РАХУНКИ (англ. client accounts [ˈklaɪənt əˈkaʊnts]) - особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) (джерело: Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» від 04.07.2018 № 75

Клік1 – натиснення мишкою.

Клік2 – перехід відвідувача сайту за гіпертекстовим посиланням або банером.

Кліринг (clearing; клиринг) – система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери і послуги, яка ґрунтується на врахуванні банками взаємних вимог і зобов’язань сторін.

КЛІРИНГ (англ. clearing [ˈklɪərɪŋ]) - механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов’язань (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137); - визначення взаємних зобов’язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, у тому числі шляхом неттінгу (джерело: Про депозитарну систему України: Закон України від 06.07.2012 № 5178-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 39. – Ст. 517); - система безготівкових розрахунків між країнами, підприємствами, банками за товари, послуги, цінні папери, валютні цінності, що базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов’язань. Розрізняють міжбанківський К. і міжнародний К. К. може бути двостороннім і багатостороннім. Найбільш поширеним використання К. є у біржовій торгівлі товарами, цінними паперами, валютою, деривативами. У цьому випадку всі платіжні вимоги передаються до клірингової (розрахункової) палати біржі, яка є третьою стороною в біржових угодах, внаслідок чого всі учасники торгів беруть на себе розрахункові зобов’язання не один перед одним, а перед розрахунковою палатою біржі (джерело: Фінанси. Бюджет. Податки: національна та міжнародна термінологія: у 3-х т./ Ін-т світ. екон. і міжнар. Відносин НАНУ, ДННУ «Акад. фін. управління»; за ред. Т.І. Єфименко. – Т. 2. – К., 2010. – С.238).

КЛІРИНГОВА ВИМОГА (англ. clearing requirements [ˈklɪərɪŋ rɪˈkwaɪəmənts]) - документ на переказ, сформований кліринговою установою за результатами клірингу, на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки учасників платіжної системи, відкритих у розрахунковому банку цієї платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137)

КЛІРИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. clearing activities [ˈklɪərɪŋ ækˈtɪvɪtɪz]) - діяльність з визначення зобов’язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи гарантій з виконання зобов’язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96- ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292). Особами, які провадять клірингову діяльність, є клірингові установи та Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках. Центральний депозитарій цінних паперів та Національний банк України можуть провадити клірингову діяльність з урахуванням вимог, встановлених законодавством. Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу особи, яка провадить клірингову діяльність, а також інші обмеження її діяльності визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

КЛІРИНГОВА УСТАНОВА (англ. clearing institution [ˈklɪərɪŋ ˌɪnstɪˈtjuːʃən]) - юридична особа, що за результатами проведеного нею клірингу формує клірингові вимоги та надає інформаційні послуги (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III

Кластер – це група логічно послідовних секторів на диску. Практично всі файли на диску зберігаються у вигляді ланцюжків кластерів.

КЛАУЗУЛА ПРО НЕЗМІННІСТЬ ОБСТАВИН - (лат. clausula rebus sic stantibus) — застереження про те, шо коли порядок речей, який є необхід. умовою міжнар. договору, впродовж певного часу змінився настільки, що виконання договору стає неможливим або втрачає сенс, тоді незалежно від того, була ця умова чітко висловлена чи тільки малася на увазі, договір втрачає обов'язкову силу. За старим міжнар. правом передбачалося: кожний договір так чи інакше містить застереження про те, що він залишається чинним доти, доки обставини залишаються такими самими, як під час укладення договору (лат. rebus sic stantibus — доки обставини не змінилися). У сучас. міжнар. праві такий підхід вважається неприйнятним, оскільки підриває принцип стабільності міжнар. договорів та принцип pacta sunt 200 servanda (лат., букв. — договори повинні виконуватися). І хоча Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 не послуговується формулою «rebus sic stantibus», щоб уникнути асоціацій із застарілим розумінням цього положення, однак у ній закріплено можливість посилання на докорінну зміну обставин для припинення дії міжнар. договору. Так, відповідно до ст. 62 Конвенції припинити договір, посилаючись на докорінну зміну обставин, можна лише в разі, коли: 1) зміна стосувалася тільки обставин, які існували під час укладення договору; 2) зміна обставин мала фундам. характер; 3) зміна не могла бути передбачена учасниками договору під час його укладення; 4) обставини, що змінилися, мають становити суттєву основу згоди учасників договору на обов'язковість цього договору; 5) наслідки зміни обставин мають внести істотні корективи у сферу дії зобов'язань учасника договору, який посилається на докорінну зміну обставин; 6) зобов'язання за договором ще не було виконано (тобто вже виконані договори не підпадають під дію К. про н. о.). На фундам. зміну обставин можна посилатись і для призупинення договору. Разом з тим не можна посилатися на зміну обставин як на підставу припинення договору про держ. кордон, а також якщо докорінна зміна, на яку посилається учасник договору, є результатом порушення ним або зобов'язань за договором, або взятого ним міжнар. зобов'язання стосовно будь-якого ін. учасника договору. З погляду Міжнародного суду ООН (Великобританія проти Ісландії, 1973) ст. 62 Віден. конвенції 1969 віддзеркалює у цьому питанні норми міжнар. звичаєвого права.

Клон – користувач соціальної мережі, який використовує анкетні дані і фотографії іншої реальної особистості, для того щоб його спародіювати або для вчинення дій від імені цієї людини.

Клонування інформаційних комплексів – побудова на базі програм- реплікантів нових інформаційних комплексів, що відповідають єдиним стандартам подання інформації, що мають пересічні бази даних, загальну пошукову систему, ідентичні інтерфейси.

Ключ – конкретний секретний стан деяких параметрів алгоритму криптографічного перетворення даних, що забезпечує вибір одного перетворення з сукупності можливих для даного алгоритму перетворень.

Ключ шифрування – набір даних, необхідних для застосування методу шифрування.

КЛЮЧОВІ РЕКВІЗИТИ (англ. key bank details [kiː bæŋk ˈdiːteɪlz]) - відомості про суб’єкта, вказані у формі обліку, зміна яких потребує присвоєння нового облікового ідентифікатора, зокрема: 1) для суб’єктів, які не є банками, - юридичних осіб (відокремлених підрозділів): код за ЄДРПОУ; тип суб’єкта; 2) для суб’єктів, які є банками (їх відокремленими підрозділами) або філій іноземних банків: код за ЄДРПОУ; тип суб’єкта; код банківської установи; внутрішньобанківський реєстраційний код; 3) для суб’єктів, які є фізичними особами: реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий органі мають відмітку у паспорті); тип суб’єкта (джерело: Порядок формування облікового ідентифікатора та надання довідки про обліковий ідентифікатор: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку формування облікового ідентифікатора та надання довідки про обліковий ідентифікатор та форми такої довідки» від 08.06.2015 № 542, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 р. за № 749/27194 /

Ключова назва – ім’я, надане серіальному виданню в рамках Міжнародної системи даних про серіальні видання (International Serials Data System – ISDS).

КЛЮЧОВИЙ УЧАСНИК ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ (англ. key participant of legal entity [kiː pɑːˈtɪsɪpənt əv ˈliːgəl ˈentɪtɪ]) - будь-яка фізична особа, яка володіє корпоративними правами такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи, і при цьому: 1) якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників - фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників - фізичних осіб, частки яких є найбільшими; 2) якщо однакові за розміром пакети корпоративних прав юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам - фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи; 3) вважається, що публічна компанія не має ключовиx учасників (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради 339 К України. – 2001. – № 5. – Ст. 30; Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків» від 17.08.2017 № 80

КНИГА ОБЛІКУ (англ. record book [ˈrekɔːd bʊk]) - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат/книга обліку доходів (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148

КНИГА ОБЛІКУ ВИДАНОЇ ТА ПРИЙНЯТОЇ СТАРШИМ КАСИРОМ ГОТІВКИ (англ. accounting book of issued and received cash by senior cashier [əˈkaʊntɪŋ bʊk əv ˈɪʃuːd ənd rɪˈsiːvd kæʃ baɪ ˈsiːnjə kæˈʃɪə]) - книга, що застосовується для обліку готівки та сплачених документів (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148

КНИГА ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ/КНИГА ОБЛІКУ ДОХОДІВ (англ. ledger of income and expenditure / ledger of income [ˈleʤə əv ˈɪnkʌm ənd ɪksˈpendɪʧə / ˈleʤə əv ˈɪnkʌm]) - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України  для відображення руху готівки. Форми відповідних книг обліку доходів і витрат/книг обліку доходів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148

КОВЕНАНТ (англ. covenant [ˈkʌv(ə)nənt]) - юридично підтверджене зобов’язання однієї сторони перед іншою на здійснення (або нездійснення) певних дій (виконання певних умов) у разі настання обумовлених договором подій. Прикладом К. може бути кредитна угода між банком і позичальником

Когнітивні технології – інформаційні технології, спеціально орієнтовані на розвиток інтелектуальних здібностей людини. Характерним прикладом такої технології є комп’ютерна графіка, що дозволяє в просторовій формі представляти на екрані комп’ютера не тільки різні геометричні фігури, а й різні математичні формули. Такі уявлення розвивають просторову уяву людини та її асоціативне мислення.

Когнітивне навчання – вид навчання, що будується на застосуванні теорій   свідомості   і   мислення   сучасної   психології   –   з   їх   допомогою вибудовується така модель педагогічного процесу, яка розвиває не тільки інтелектуальні навички, а й способи пізнання через емоційну сферу та інтуїцію, асоціативні механізми, сенсорно-перцептивні канали. Головне в цьому навчанні – розуміння власної спроможності виконати завдання і побудувати стратегію вирішення проблеми.

Когнітологія соціальна – наука про закономірності формування та використання сукупного інтелектуального потенціалу суспільства.

Код – результат перетворення даних чи подання даних в іншій формі відповідно до наперед встановленої множини правил.

КОД АВТОРИЗАЦІЇ (англ. authorization code [ˌɔːθəraɪˈzeɪʃən kəʊd]) - набір цифр або букв і цифр, який формується і надається емітентом або юридичною особою - учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації (джерело: Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705

КОД БАНКУ (англ. bank code [bæŋk kəʊd]) - умовна шестизначна числова ознака, що ідентифікує банк, філію, іншу установу, розраховується Національним банком і є обов’язковим реквізитом Електронного технологічного довідника банків України та інших установ і Довідника учасників СЕП (джерело: Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006 № 320, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 р. за № 1035/12909 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 36. – Ст. 2507); - реквізит банку, визначений і включений до довідника банківських установ України згідно з нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Україні (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 908)

КОД ПЛАТНИКА/ОТРИМУВАЧА (англ. payer/recipient code [ˈpeɪə/rɪˈsɪpɪənt kəʊd]) - ідентифікаційний код або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта, якщо фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті/ запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово «відмова» (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976

КОДЕК БЛЮНЧЛІ - «Сучасне міжнародне право» («Das moderne Volkerrecht») — проект кодифікації міжнар. права, складений визначним швейцарським та нім. юристом-міжнародником Й. К. Блюнчлі в 1868. К. Б. був однією з найавторитетніших доктринальних кодифікацій міжнар. права; неодноразово перевидавався, перекладений кількома мовами. 1876 виданий рос. мовою у перекладі Л. О. Камаровського під назвою «Сучасне міжнародне право цивілізованих держав, викладене у вигляді кодексу». Кодекс складається з 9 книг, що висвітлюють осн. інститути тогочасного міжнар. права, а саме: основу, природу та сферу дії міжнар. права; правовий статус міжнар. осіб (суб'єктів міжнар. права); органи міжнар. зносин; верховенство д-ви щодо території; верховенство д-ви стосовно особи; міжнар. договори; порушення міжнар. права та засоби його відновлення; право війни; право нейтралітету. Кожне запропоноване положення К. Б. підкріплюється факт, матеріалом з міжнар.-правової практики багатьох держав. Й. К. Блюнчлі розглядав міжнар. право як визнаний світовий порядок, що пов'язує д-ви в єдине загальнолюдське юрид. співтовариство. Основу міжнар. права він убачав у правовій свідомості людини. Відсутність єдиного міжнар. законод. органу не є підставою для заперечення існування та обов'язкової юрид. сили міжнар. права. Кодифікація загальновизнаних 201 принципів і норм міжнар. права приват, особами (однією з таких спроб і є К. Б.) має, на думку автора кодексу, сприяти піднесенню правової свідомості як держ. та військ, діячів, так і звичайних гр-н різних держав.

Кодекс – зведений законодавчий акт, в якому об’єднуються і систематизуються правові норми, що регулюють подібні між собою однорідні суспільні відносини.

Кодування – процес подання даних послідовністю символів.

КОЕФІЦІЄНТ ОБСЛУГОВУВАННЯ (ПОКРИТТЯ) БОРГУ (англ. debt service coverage ratio [det ˈsəːvɪs ˈkʌv(ə)rɪdʒ ˈreɪʃɪəʊ], DSCR) - відношення чистого доходу від об’єктів комерційної нерухомості за певний проміжок часу до суми вартості обслуговування кредиту за цей же період. Чим вище значення К. о. п. б., тим вища якість забезпечення

КОЛІЗІЙНА НОРМА В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ - норма, яка визначає право д-ви, що застосовується до конкр. цив. правовідносин з іноз. елементом. На відміну від матеріально-правової норми, яка безпосередню регулює поведінку суб'єктів міжнар. приват, права, К. н. в м. п. п. не визначає змісту прав та обов'язків цих суб'єктів, а лише вказує на компетентний матеріально-правовий закон, який підлягає застосуванню в разі конфлікту (колізії) цив. зак-ва різних країн. Тобто за допомогою колізійної норми здійснюється вибір права країни, яке застосовується щодо цив. правовідносин з іноз. елементом для подолання колізії. Коліз. норма міститься у внутрішньому (національному) зак-ві або в міжнар. договорі й складається з дюх елементів: обсягу та прив'язки. Обсяг її вказує на відносини цив.-пра-вового характеру, до яких ця норма застосовується, а прив'язка—на праюву систему країни, що підлягає застосуванню до даного виду відносин. Так, у коліз. нормі «речові права визначаються за законом місцезнаходження речі» слова «речові права» позначають обсяг, а термін «закон місцезнаходження речі» — прив'язку. Коліз. норму, яка вказує лише на те, в яких випадках застосовують право своєї країни, називають одностороннюю коліз. нормою. Коліз. прив'язку, котра вказує на ознаку (загальний принцип), за якою можна визначити, право якої країни підлягає застосуванню до даних правовідносин з іноз. елементом, називають двостороннюю, оскільки юна визначає межі застосування як національного, так і іноз. права. Прив'язку двосторонньої К. н. в м. п. п. називають формулою прикріплення. Найпоширенішими формулами прикріплення у міжнар. приват, праві є такі: lex personalis (особистий закон фізичної особи), lex patria (закон громадянства), lex domicilii (закон місця проживання), lex societatis (особистий закон юридичної особи), lex rei sitae (закон місцезнаходження речі), lex loci actus (закон місця здійснення юридичного акту), lex loci contractus (закон місця укладення договору), lex venditoris (закон країни продавця), lex loci delicti commissi (закон місця вчинення правопорушення), lex loci celebrationis (закон місця укладення шлюбу), lex flagi (закон прапора), lex fori (закон суду) та ін.

Колективні системи підтримки прийняття рішень – системи об’єднують комунікації , обчислення і технологію підтримки рішень з метою допомоги колективу користувачів розв’язати набір відносно неструктурованих задач.

КОЛЕКТИВНА БЕЗПЕКА - система закріплених у Статуті ООН норм міжнародного права, яка регулює колект. застосування сили під егідою ООН з метою підтримання або відновлення міжнар. миру та безпеки. Осн. складовими сучасної системи К. б. є: 1) система загальновизнаних принципів і норм міжнар. права, найважливішими з яких є заборона застосування сили чи погрози силою у міжнар. зносинах; розв'язання міжнар. спорів виключно мирними засобами; суверенна рівність держав; поважання осн. прав і свобод людини; невтручання держав у внутр. справи одна одної; 2) система засобів мирного розв'язання міжнар. спорів; 3) система колект. заходів для запобігання актам агресії та усунення загрози мирові; 4) система колект. заходів із роззброєння; 5) система заходів, спрямованих на зміцнення довіри між д-вами. Система К. б. існує на універсальному та регіон, рівнях. Універсальна система К. б. грунтується на положеннях Статуту ООН і охоплює: а) систему передбачених Статутом ООН колект. заходів примус, і превентивного характеру (ст. 2, 5, 50); б) заходи, спрямовані на заборону пофози силою чи її застосування у відносинах між д-вами (п. 4 ст. 2); в) заходи, спрямовані на роззброєння (ст. 11, 26, 47); г) заходи щодо використання регіон, організацій безпеки (гл. VIII); д) заходи, спрямовані на забезпечення безпеки у перехід, період (гл. XVII); е) тимчас. заходи, спрямовані на припинення порушень миру (ст. 40); є) примус, заходи без використання збройних сил (ст. 41); ж) примус, заходи з використанням збройних сил (ст. 42). Відповідальність за підтримання міжнар. миру і безпеки в межах універсальної системи К. б. покладено на Раду Безпеки ООН. Це єдиний орган ООН, який має право від імені ООН вдаватися до дій превентивного або примус, характеру, включаючи створення і застосування міжнародних збройних сил. РБ ООН визначає існування будь-якої загрози мирові, будь-якого порушення миру чи акту агресії, а її рішення мають обов'язковий характер. Регіон, системи К. б. є складовою міжнар. системи К. б. Щодо них Статут ООН висуває низку вимог: брати участь у регіон, системах К. б. можуть лише д-ви одного політ.-геогр. регіону; дії через регіон, угоди не повинні виходити за межі цього регіону; ці дії не можуть суперечити діям ООН і мають відповідати цілям та принципам Статуту ООН. Пріоритетними у системі регіон, заходів К. б. є розв'язання міжнар. спорів мирним шляхом. Примус, заходи можуть вживатися регіон, організаціями лише за рішенням РБ ООН і під її керівництвом, за винятком заходів щодо кол. ворожих держав (ст. 107 Статуту ООН). Регіон, системами К. б. є, зокрема, Організація африканської єдності та Ліга арабських держав.

Колективний   або   соціальний   блог   –   ведеться   групою   осіб   за правилами, які визначає власник.

Колективний або соціальний блог – ведеться групою осіб за правилами, які визначає власник

Колективний тренінг – активні аудиторні заняття за заздалегідь розробленим і затвердженим сценарієм, що проводяться зі студентами в соціумі («дискусія», «рольова гра», «круглий стіл», «ділова гра», «питання-відповіді» тощо). Може проводитися контактно, за допомогою телекомунікацій або комбінованим методом.

КОЛЕКТОР (англ. collector [kə’lektə]) - особа, яка приймає гроші від злочинців за дорученням контролера та розміщує їх згідно його вказівок

Колекції  “закладок”  –  посилання  на  цікаві  користувачу  Веб-ресурси (social bookmarking).

КОЛОНІАЛІЗМ - (франц., від лат. — поселення) — політика екон. експлуатації, пограбування і гноблення менш розвинених країн метрополіями. Пройшов у своєму розвитку кілька етапів. Перший збігається з періодом великих геогр. відкриттів (15—16 ст.), які супроводжувалися насильн. захопленням рядом європ. держав (Англією, Голландією, Іспанією, Португалією, Францією) вел. територій в Америці, Азії та Африці. Це був початок створення колоніальної системи. Другий етап тривав до поч. 20 ст., коли більша частина світу виявилася поділеною між відносно невеликою кількістю держав-метрополій. До згаданих вище додалися Бельгія, Італія, Німеччина, США, Японія. Після Другої світ, війни під зростаючим впливом нац.-визв. рухів колоніальна система зазнала глибокої кризи. На поч. 60-х pp. 203 десятки кол. колоній стали незалежними і суверенними д-вами. ГА ООН під тиском соп. країн прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960. У цьому акті було зафіксовано, що всі народи мають право на самовизначення, а К. суперечить Статутові ООН і шкодить розвитку співробітництва та встановленню миру у всьому світі. ООН закликала покласти край К. у будь-яких формах. Повний розпад колоніальної системи в основному завершився у 70-х pp. Останньою великою колонією, яка отримала незалежність, була Намібія (1990). Нині під владою деяких держав (Великобританії, Нідерландів, США, Франції) перебувають кілька невеликих, здебільшого острівних територій. Але їх правовий режим тільки в окр. елементах нагадує систему відносин між колоніями і метрополіями.

Колонтитул – заголовні дані видання, розташовані на верхньому полі кожної сторінки видання; – назва, звичайно скорочена, яка повторюється вгорі чи внизу кожної сторінки.

Комісійні банку (bank commission; комиссионные банка) – комісійні, які одержує банк за надання певних банківських послуг (операцій).

КОМІТЕНТ (англ. consignor [kənˈsaɪnə]) - юридична або фізична особа, яка доручає банку здійснити операцію з векселем на підставі укладеної угоди з банком (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення 343 К банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

КОМІТЕТ МІНІСТРІВ РАДИ ЄВРОПИ - (КМ РЄ) — один з гол. органів Ради Європи. Складається з міністрів закорд. справ держав — членів РЄ. В КМ РЄ по черзі (через кожні 6 місяців) головують всі країни-учасниці. Кожна д-ва наділена одним голосом. КМ РЄ проводить свої чергові сесії перед відкриттям та на поч. кожної сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (двічі на рік; у квітні або травні та в листопаді); за потреби скликаються спец, та позачергові сесії. Згідно зі Статутом РЄ Комітет є органом, що діє від імені Організації. Він розробляє і затверджує програми діяльності РЄ, її бюджет, приймає остаточні рішення з пропозицій Парлам. Асамблеї. До виключної компетенції Комітету належить вирішення питань членства (прийому до Організації нових держав, їх виключення). Розробляє та приймає загально-європ. конвенції з питань співробітництва відповідно до компетенції РЄ. На форумах КМ РЄ обговорюються політ, аспекти європ. співробітництва. Рішення приймаються у формі рекомендацій для урядів держав — членів РЄ, яким К-т міністрів пропонує інформувати Раду Європи про заходи щодо виконання цих рекомендацій. Такі рішення потребують одностайного схвалення представниками держав-членів, які беруть участь у голосуванні, за умови, що їх голоси становлять більшість від заг. кількості голосів представників, котрі мають право засідати в КМ РЄ. Рішення з внутріорг. питань є обов'язковими і приймаються простою більшістю представників у К-ті міністрів. Місцеперебування — м. Страсбург (Франція).

КОМІТЕТИ І КОМІСІЇ ООН - спеціаліз. структурні підрозділи Організації Об'єднаних Націй, утворені відповідно до Статуту ООН на пост, або тимчас. основі. Метою їх є координація зусиль світ, співдружності націй у вирішенні нагальних проблем спільного розвитку. К. і к. ООН безпосередньо входять до осн. ланок Організації — Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і соціальної ради ООН, Ради з опіки ООН, Міжнародного суду 204 ООН і Секретаріату ООН. Гол. к-ти ГА ООН (сесійні органи): Перший комітет (питання роззброєння та міжнародної безпеки); Спеціальний політичний комітет (політ, питання і питання безпеки); Другий комітет (екон. і фін. питання); Третій комітет (соціальні і гуманітарні питання та питання культури); Четвертий комітет (питання деколонізації); П'ятий комітет (адм. і бюдж. питання); Шостий комітет (правові питання). До сесійних органів ГА належать і процедурні к-ти: Генеральний комітет і Комітет з перевірки повноважень. Члени цих к-тів обираються ГА та її гол. к-тами на поч. кожної сесії. У період сесійних засідань ГА надають допомогу два пост, к-ти ООН — Консультативний комітет з адміністративних і бюджетних питань та Комітет з питань внесків. Статутом ООН (ст. 22) передбачено утворення допоміжних органів для виконання окр. функцій і завдань ГА на певний період. Такими були: 1) комітети і комісії з роззброєння та ін. політ, питань — Погоджувальна комісія ООН для Палестини (утв. 1948), Комісія з роззброєння (1950), Науковий консультативний комітет ООН (1954), Науковий комітет з питань дії атомної радіації (1955), Комітет ООН з використання космічного простору в мирних цілях (1959), Спеціальний комітет з операцій щодо підтримання миру (1965), Спеціальний комітет по Індійському океану (1972), Спеціальний комітет з посилення ефективності принципу незастосування сили у міжнародних зносинах (1977), Комітет з інформації (1978), Підготовчий комітет зі сприяння міжнародному співробітництву в галузі використання ядерної енергії у мирних цілях (1980), Спеціальний комітет з виконання положень Статуту ООН про колективну безпеку (1983) та ін.; 2) комітети і комісії з деколонізації — Спеціальний комітет з виконання Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам (1961), Спеціальний комітет проти апартеїду (1962), Спеціальний комітет проти апартеїду у спорті (1976) та ін.; 3) комітети і комісії з екон. і соціальних питань — Бюро Координатора ООН з надання допомоги у разі стихійного лиха (1971), Всесвітня продовольча рада (1974), Спеціальний фонд ООН для країн, що не мають виходу до моря (1975), Комітет високого рівня з огляду технічного співробітництва країн, що розвиваються (1978), Комітет з ліквідації дискримінації стосовно жінок (1979), Комісія ООН з питань кордонів континентального шельфу (1997) та ін.; 4) комітети і комісії з правових питань — Комісія міжнародного права (1947), Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (1966), Комітет ООН по запобіганню злочинності й боротьбі з нею (1971), Комітет з питань стосунків із країною перебування (1971), Спеціальний комітет з міжнародного тероризму (1972), Спеціальний комітет зі Статуту ООН і посилення ролі Організації (1974), Спеціальний комітет з розробки Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (1980) та ін.; 5) комітети і комісії з адм. і бюдж. питань — Консультативний комітет з адміністративних і бюджетних питань (1946), Комісія ревізорів (1946), Комітет з інвестицій (1947), Об'єднаний пенсійний фонд персонала ООН (1948), Адміністративний трибунал ООН (1949), Комітет з конференцій (1974), Комісія з міжнародної цивільної служби 205 (1974). Крім того, свої комісії та комітети мають спеціаліз. установи ООН. Так, у складі ЮНЕСКО діє Комісія примирення і добрих послуг для вирішення суперечностей (розбіжностей), що можуть виникнути між державами, які беруть участь у Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1968); у складі ЕКОСОР - Комісія ООН з прав людини (1946). Заг. кількість К. і к. ООН не є сталою, оскільки залежить від конкретних геополіт., демогр., соціальних, духовно-культурних та ін. умов діяльності Організації і може коригуватися під впливом не лише стратегічних, а й ситуативних чинників.