КОНСТИТУЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (Договір, що встановлює Конституцію для Європи) — міжнар.-правовий док-т, прийнятий на саміті глав держав і урядів країн — членів Європейського Союзу у м. Брюсселі (Бельгія) 17-18.VI. 2004. Складається з 465 статей, об'єднаних у 4 частини. У першій частині визначено цілі, компетенцію та інституц. структуру ЄС; друга - містить текст Хартії основних прав Європейського Союзу, яка є найважливішим док-том, що регулює питання прав людини у праві Європейського Союзу, в третій - регулюються питання, пов'язані зі здійсненням політики ЄС у різних галузях; у четвертій частині містяться загальні та перехідні положення, які визначають, зокрема, порядок набуття чинності К. Є. С. Конституція істотно змінює інституц. структуру і механізм прийняття рішень у ЄС. Зокрема, передбачено збільшення повноважень Європейського парламенту, запровадження посади президента Європейської Ради з обмеженими повноваженнями, який обиратиметься строком на 2,5 року, а також міністра закорд. справ ЄС, який відповідатиме за представництво ЄС на зовн. арені. Питання про представництво державчленів у Європейській комісії вирішене так: до 2014 кожна д-ва матиме свого комісара, а потім кількість членів Європ. комісії становитиме 2/3 від кількості держав — членів ЄС. Конституція передбачає прийняття рішень кваліфік. більшістю голосів в Європ. Раді: рішення вважатиметься прийнятим тоді, коли за нього проголосує 55% держав-членів, що представляють 65% населення ЄС. З ратифікацією всіма державами - членами ЄС Конституція має замінити всю систему договорів (Римський, Маастрихтський, Амстердамський та Ніццький), що покладені в основу ЄС.