КОНСУЛЬСЬКА КОНВЕНЦІЯ - договір між д-вами, що визначає порядок допущення консулів до виконання ними обов'язків, коло їх компетенції, привілеї та імунітети, які взаємно надаються сторонами для працівників консульських установ. На сьогодні діє понад тисяча багатостор. і двосторонніх К. к. З-поміж багатосторонніх виділяються три основні К. к.: Каракаська конвенція про консульські функції 1911 і Гаванська конвенція про консульських чиновників 1928 (поширюються тільки на країни Лат. 209 Америки) та Європейська конвенція про консульські функції 1967. Осн. ідеї, закладені в названих конвенціях, відбиті в документі універсального характеру — Віденській конвенції про консульські зносини 1963, яка набула чинності 18. III 1967. Вона містить розгорнутий перелік конс, функцій, які раніше регулювалися міжнар. звичаєвим правом, встановлює привілеї та імунітети для конс, установ з метою ефективного виконання їх функцій від імені посилаючої д-ви. Двосторонні К. к. укладаються між д-вами для врегулювання питань, які не мають належного закріплення в універсальних договорах. Таким конвенціям передує, як правило, прийняття меморандуму про взаєморозуміння з питань конс, зносин між зацікавленими д-вами. К. к. встановлюють порядок заснування конс, установ, призначення конс, посадових осіб, конс, функції, пільги, привілеї та імунітети конс, посадових осіб, конс, службовців. Вони чітко визначають також права та обов'язки конс, посадових осіб щодо захисту інтересів своїх гр-н.