КОНФІСКАЦІЯ (англ. confiscation [ˌkɒnfɪsˈkeɪʃən], seizure [ˈsiːʒə]) - термін конфіскація, що включає, де це доречно, відчуження, означає остаточне позбавлення коштів чи інших активів через наказ компетентного органу влади чи рішення суду. Конфіскація чи відчуження відбувається через судову чи адміністративну процедуру, що переносить власність над визначеними коштами чи іншими активами до держави. У такому випадку, особа(и) чи підприємство(а), які мали частку у визначених коштах чи активах на момент конфіскації чи відчуження втрачають усі права над конфіскованими чи відчуженими коштами або активами. Рішення з конфіскації чи відчуження зазвичай пов’язані із кримінальним засудженням чи рішенням суду, за яким конфісковане чи відчужене майно визначено як таке, що отримане в результаті протиправної діяльності або призначене для використання у протиправній діяльності ; - остаточне позбавлення майна за постановою суду або іншого компетентного органа ; - конфіскація означає, що гроші вже більше не належать особі, в якої вони були конфісковані ; - покарання або захід, призначені судом після розгляду справи стосовно кримінального злочину чи кримінальних злочинів, результатом якого є остаточне позбавлення власності