КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ - предмети істор., худож., наук, та ін. культурного значення. Відповідно до Рекомендацій ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі права власності на культурні цінності від 19.ХІ 1964, К. ц. вважається рухоме й нерухоме майно, яке має велике значення для культур, надбання країни, тобто твори мист-ва і арх-ри, рукописи, книги та ін. предмети, що становлять інтерес з погляду мист-ва, історії чи археології, етнолог, док-ти, типові зразки флори і фауни, наук, колекції та важливі колекції книг і архівних доктів, у т. ч. музичні архіви. Дещо інакше сказано про К ц. в Рекомендаціях ЮНЕСКО щодо збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт, від 19.XI 1968. Тут К. ц. визначаються як: а) нерухомі об'єкти — місцевості археол., істор. чи наук, значення, будівлі та ін. споруди, які становлять істор., наук., мист. чи архітектурну цінність, реліг. ансамблі, істор. квартали в містах або сільських нас. пунктах і етнол. споруди поперед, культур, які і досі перебувають у доброму стані (це також стосується їх руїн, археол. чи істор. залишків, їх безпосеред. оточення); б) рухомі цінності, що мають культурне значення, у т. ч. цінності в нерухомих об'єктах чи вилучені з них, а також рухомі цінності, приховані в землі, які можуть бути виявлені в місцях, що мають археол. чи істор. значення, або в ін. місцях. Цей термін охоплює не лише виявлені й зареєстровані архітектурні, археол. та істор. місцевості і споруди, а й незареєстровані залишки минулого, а також сучасні місцевості й споруди, що мають культурне значення. Найширше визначення поняття К. ц. міститься у Гаазькій конвенції про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту 1954, де ним охоплені поряд з нерухом. об'єктами і рухом, предметами також центри зосередження К. ц. Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності, 1970 відносить до К. ц. цінності реліг. і світського характеру, котрі розглядаються д-вою як 226 такі, що мають значення для археології, історії, л-ри, мист-ва і науки. Наведений у Конвенції предметний перелік К. ц. згруповано в 11 категорій: 1) рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та предмети, що становлять інтерес для палеонтології; 2) цінності, що стосуються історії, включаючи історію науки і техніки, історію воєн і суспільств, а також пов'язані з життям нац. діячів, мислителів та з великими нац. подіями; 3) археол. знахідки (зокрема звичайні й таємні) та археол. відкриття; 4) частини розчленованих худож. та істор. пам'яток, археол. місць; 5) старовинні предмети більш ніж 100-літньої давності, зокрема написи, чеканні монети й печатки; 6) етногр. мат-ли; 7) художні цінності, такі як: полотна, картини й малюнки цілком ручної роботи на будь-якій основі та з будь-яких мат-лів (за винятком креслень і пром. виробів, прикрашених від руки); ориг. вироби скульптурного мист-ва з будь-яких мат-лів; ориг. гравюри, естампи й літографії; ориг. художні добірки й монтажі з будь-яких мат-лів; 8) рідкісні рукописи та інкунабули, старовинні книги, док-ти і видання, що становлять особливий інтерес (істор., худож., наук., літературний тощо), — окремо і в колекціях; 9) поштові марки, податкові та аналогічні їм марки — окремо і в колекціях; 10) архіви, в т. ч. фото-, фоно- і кіноархіви; 11) меблі більш ніж 100-літньої давності та старовинні муз. інструменти. В укр. зак-ві визначення К. ц. поданов «Основах законодавства України про культуру» (1992), Законі України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» (1999): до К. ц. належать об'єкти матеріальної і духовної культури, що мають худож., істор., етногр. та наук, значення. Унікальні цінності матеріальної і духовної культури, а також К. ц., що мають виняткове істор. значення для формування нац. самосвідомості укр. народу, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання.