СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ДІЇ, ЯКІ НАЛЕЖАТЬ ДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ (англ. actions related to legalization (laundering) of the proceeds from crime [ˈækʃ(ə)nz rɪˈleɪtɪd tuː ˌliːgəlaɪˈzeɪʃən (ˈlɔːndəɪŋ) əv ðə ˈprəʊsiːdz frɒm kraɪm]) - будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

Діагностика (грец. diagnostikos – здатний розпізнавати) інноваційної діяльності педагога – сукупність способів вивчення й оцінювання професійної готовності педагога до реалізації інноваційної діяльності.

Діаграма –  графічне відображення числових даних.

ДІАСПОРА - (грец. — розкидання, розсіяння) — етн. групи населення певного народу, що проживають поза межами країни свого походження. Термін спочатку застосовувався щодо євреїв, які жили за межами Палестини ще задовго до ліквідації Римом у 73 н. е. Іудейського царства. Згодом поширився на ін. народи. Д. може бути розселена компактно чи розсіяно. Вона буває автохтонною (коли частина населення того чи ін. етносу внаслідок поділу території опиняється у складі ін. д-ви) чи імміграц. походження. Сучасна Д. виникає за різних обставин: внаслідок насильн. виселення; у результаті війни; геноциду; із соціальних, екон., реліг. та ін. причин. Укр. Д. умовно поділяється на західну (Зх., Центр, і Пд. Європа, Пд. і Пн. Америка, Австралія) та східну (Казахстан, Росія тощо). Найбільша укр. Д. — в Росії (понад 4 млн. чол.), США (2 млн.), Канаді (1 млн.), Казахстані (900 тис). Відповідно до ст. 12 Конституції України «Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави».

ДІЗНАННЯ (англ. preliminary investigation [prɪˈlɪmɪnərɪ ɪnˌvestɪˈgeɪʃən]) - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків (джерело: Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI 

ДІЛОВІ ВІДНОСИНИ (англ. business relationship [ˈbɪznɪs rɪˈleɪʃənʃɪp]) - ділові, професійні чи комерційні відносини, пов’язані з професійною діяльністю підзвітних організацій, які передбачають, в момент встановлення контакту, певний елемент тривалості (джерело: Директива (ЄС) 2015/849 Європейського Парламенту та Ради від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму ([Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eur-lex.europa. eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32015L0849&from=EN); - відносини між клієнтом та суб’єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору (у тому числі публічного) про надання фінансових або інших послуг (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

Ділова гра (навчальне заняття) – вид колективного тренінгу за типом рольової гри, але з супроводом кожного рішення розрахунком економічних і (або) організаційних параметрів.

ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ (англ. business reputation [ˈbɪznɪs ˌrepjuːˈteɪʃən]) - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку

Діловодство1    –  система  автоматизації  документообігу,  що  дозволяє автоматизувати практично  всі  аспекти роботи  суду, починаючи з первинної реєстрації документів і ведення журналів і закінчуючи автоматизованою підготовкою рішень, автоматичною відправкою їх в ЄДРСР, обміном справами і  документами  між  вказаними  судами  і  автоматичною  побудовою статистичного звіту.

Діловодство2 – комплекс заходів щодо документаційного забезпечення керування організацією, систематизацією архівного зберігання документів, забезпеченню руху, пошуку, зберігання й використання документів.

ДІЯЛЬНІСТЬ ІЗ ЗБЕРІГАННЯ АКТИВІВ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ (англ. joint investment institutions assets storage activities [ʤɔɪnt ɪnˈvestmənt ˌɪnstɪˈtjuːʃənz ˈæsets ˈstɔːrɪʤ ækˈtɪvɪtɪz]) - діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування (документів, що підтверджують право власності на активи інститутів спільного інвестування), обслуговування операцій інститутів спільного інвестування та здійснення контролю за їх діяльністю у випадках та порядку, що визначені законом (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР

ДІЯЛЬНІСТЬ ІЗ ЗБЕРІГАННЯ АКТИВІВ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ (англ. pension funds assets storage activities [pɑːnˈsjəʊn fʌndz ˈæsets ˈstɔːrɪʤ ækˈtɪvɪtɪz]) - діяльність з обслуговування пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»

ДІЯЛЬНІСТЬ ІЗ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ (англ. joint investment activities [ʤɔɪnt ɪnˈvestmənt ækˈtɪvɪtɪz]) - діяльність, яка провадиться в інтересах учасників (учасника) інституту спільного інвестування та за рахунок інституту спільного інвестування шляхом вкладення коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування (джерело: Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI

ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ (англ. bank performance at capital markets [bæŋk pəˈfɔːm(ə)ns æt ˈkapɪt(ə)l ˈmɑː.kɪt]) - емісійна, посередницька та інвестиційна діяльність банків з цінними паперами. Залежно від характеру операції банки можуть бути емітентами цінних паперів, інвесторами або посередниками з надання послуг. Діяльність банків з надання послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за ними та управління активами інституційних інвесторів називають професійною діяльністю. До професійної діяльності на ринку цінних паперів відносять діяльність: з торгівлі цінними паперами (дилерська та брокерська діяльність, андеррайтинг і діяльність з управління цінними паперами); з управління активами інституційних інвесторів; депозитарну діяльність; з організації торгівлі на фондовому ринку. Банки, здійснюючи професійну діяльність, стають фондовими посередниками з купівлі-продажу цінних паперів. Діяльність банків на ринку цінних паперів здійснюється на підставі: 1) банківської ліцензії (емісія власних цінних паперів; організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені); 2) письмового дозволу Національного банк України (інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів); 3) ліцензії ДКЦПФР (професійна діяльність з торгівлі цінними паперами (брокерська; дилерська; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами); депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; діяльність з управління іпотечним покриттям)

ДІЯЛЬНІСТЬ З НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (англ. non-government pension provision activities [nɒn -ˈgʌvnmənt pɑːnˈsjəʊn prəˈvɪʒən ækˈtɪvɪtɪz]) - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законодавством дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб (джерело: Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 № 1057-IV

ДІЯЛЬНІСТЬ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ (англ. activity of trade organization in the stock market [ækˈtɪvɪtɪ əv treɪd ˌɔːgənaɪˈzeɪʃən ɪn ðə stɒk ˈmɑːkɪt]) - діяльність фондової біржі із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно пропозицій цінних паперів та інших фінансових інструментів і попиту на них, проведення регулярних біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, централізованого укладання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів згідно з правилами, встановленими такою фондовою біржею, зареєстрованими у встановленому законом порядку. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку може включати здійснення клірингу та розрахунків за фінансовими інструментами, іншими, ніж цінні папери (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292). Розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менш як 15 мільйонів гривень. Розмір власного капіталу фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки, має становити не менш як 25 мільйонів гривень

ДІЯЛЬНІСТЬ З УПРАВЛІННЯ ІПОТЕЧНИМ ПОКРИТТЯМ (англ. mortgage collateral management activities [ˈmɔːgɪʤ kɒˈlætərəl ˈmænɪʤmənt ækˈtɪvɪtiz]) - діяльність, що провадиться управителем іпотечного покриття від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління іпотечним покриттям та передбачає представництво інтересів власників іпотечних облігацій, здійснення контролю за додержанням умов заміни іпотечних активів чи включення нових іпотечних активів до складу іпотечного покриття, здійснення контролю за своєчасністю та повнотою здійснення емітентом платежів за звичайними іпотечними облігаціями, забезпечення відповідності іпотечного покриття вимогам законодавства, виконання інших функцій, визначених законодавством (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР

ДІЯЛЬНІСТЬ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ (англ. asset management activities [ˈæset ˈmænɪʤmənt ækˈtɪvɪtɪz]) - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268; Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292); - професійна діяльність, визначена законодавством про цінні папери та фондовий ринок 

ДІЯЛЬНІСТЬ З УПРАВЛІННЯ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ (англ. securities management activities [sɪˈkjʊərɪtiz ˈmænɪʤmənt ækˈtɪvɪtiz]) - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами, іншими фінансовими інструментами та коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також отриманими у процесі управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і коштами в інтересах установника управління або визначених ним третіх осіб (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292). Договір про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, може передбачати виникнення у торговця цінними паперами права довірчої власності на передані йому в управління цінні папери, інші фінансові інструменти і кошти, призначені для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також виникнення права довірчої власності на кошти, цінні папери, інші фінансові інструменти, отримані торговцем цінними паперами від управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Торговець цінними паперами, який провадить діяльність з управління цінними паперами, може надавати консультації, пов’язані з обслуговуванням установника управління. Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами. Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін. Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами. Торговець цінними паперами здійснює управління цінними паперами відповідно до вимог Цивільного кодексу України, цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

ДІЯЧІ, ЩО ВИКОНУЮТЬ ПОЛІТИЧНІ ФУНКЦІЇ В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ (англ. politically exposed persons, who perform political functions in international organizations [pəˈlɪtɪkəlɪ eksˈpəʊzeɪd ˈpɜːsnz huː pəˈfɔːm pəˈlɪtɪkəl ˈfʌnŋkʃənz ɪn ˌɪntəˈnæʃənl ˌɔːgənaɪˈzeɪʃənz]) - посадові особи міжнародних організацій, що обіймають або обіймали протягом останніх трьох років керівні посади в таких організаціях (директори, голови правлінь або їх заступники) або виконують будь-які інші керівні функції на найвищому рівні, в тому числі в міжнародних міждержавних організаціях, члени міжнародних парламентських асамблей, судді та керівні посадові особи міжнародних судів (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

строк давності – строк, протягом якого позивач може подавати, а суд приймати позовні вимоги до відповідача з приводу невиконаного ним зобов’язання. По закінченню строку давності позивач втрачає такі можливості, а відповідач не несе жодної відповідальності.

Дайджест повідомлення – унікальна послідовність символів, що однозначно відповідає змісту повідомлення; є обов’язковим елементом електронного цифрового підпису і вказує на зміни у змісті повідомлення, якщо такі були.

Дайри, diary.ru – популярний російський сервіс з сотнями тисяч щоденників. Користувачі ведуть свої щоденники та читають чужі, а також спілкуються один з одним. Це система онлайнових щоденників – персональних розділів, в яких будь-яка людина може вести записи про себе, своє життя та багато іншого. Зміст щоденників не модерується адміністрацією сервісу.

ДАНІ (англ. data [ˈdeɪtə]) - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами (джерело: Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 № 851-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275; Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України» від 30.08.2016 № 378 

ДАНІ, ЩО ДАЮТЬ ЗМОГУ ВСТАНОВИТИ КІНЦЕВОГО БЕНЕФІЦІАРНОГО ВЛАСНИКА (КОНТРОЛЕРА) (англ. data which enable to determine the ultimate beneficial owner (controller) [ˈdeɪtə wɪʧ ɪˈneɪbl tə dɪˈtɜːmɪn ðiː ˈʌltɪmɪt ˌbenɪˈfɪʃəl ˈəʊnə (kənˈtrəʊlə)]) - відомості про фізичну особу, які включають прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи (фізичних осіб), країну її (їх) постійного місця проживання та дату народження (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

Дані1      -    величини    та    їх    відношення,    словосполучення,    факти, перетворення й обробка яких дозволяє одержати інформацію, а потім і знання про той чи інший предмет, процес або явище; слугують матеріалом, з якого внаслідок оброблення даних створюється інформація.

Дані2 – інформація, подана у вигляді, придатному для її автоматичного опрацювання засобами інформаційних технологій та може передаватися мережею передачі даних незалежно від способу її фізичного та логічного представлення.

ДАТА ВАЛЮТУВАННЯ (англ. settlement date [ˈsetlmənt deɪt]) - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137; Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976

ДАТА ВИЇЗНОЇ ПЕРЕВІРКИ (англ. on-site inspection date [ɒn-saɪt ɪnˈspekʃən deɪt]) - календарна дата, станом на яку здійснюється виїзна перевірка та відображається стан справ банку/установи в довідці про виїзну перевірку (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197

ДАТА ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ (англ. date of contract execution [deɪt əv ˈkɒntrækt ˌeksɪˈkjuːʃən]) - дата підписання документа, який підтверджує виконання сторонами зобов’язань, що передбачені договором, та/або дата настання останньої з таких подій, які можуть відбуватися у будь-якій послідовності: перехід права власності на цінні папери або інші фінансові інструменти, що є об’єктами цивільних прав за договором, або здійснення оплати за договором, якщо сторони не домовилися про інше (джерело: Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: затверджено рішенням Державної  комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» від 12.12.2006 № 1449 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.11.2011 № 1638), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за № 52/13319

ДАТА ЗАКІНЧЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ БЕЗВИЇЗНОГО НАГЛЯДУ З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ (англ. date of the end of the off-site supervision on financial monitoring issues [deɪt əv ðiː end əv ðiː ɒf-saɪt ˌsjuːpəˈvɪʒən ɒn faɪˈnænʃəl ˈmɒnɪtəɪŋ ˈɪʃuːz]) - дата отримання банком/установою від Національного банку повідомлення про закінчення проведення безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу або акта (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197

ДАТА НАБУТТЯ КОНТРОЛЮ (англ. date of control entry into force [deɪt əv kənˈtrəʊl ˈentrɪ ˈɪntuː fɔːs]) - дата отримання можливості здійснювати вирішальний вплив (контроль) на управління та/або діяльність юридичної особи - учасника банківської групи або особи, яка контролює учасника банківської групи (джерело: Положення про порядок ідентифікації та визнання банківських груп: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок ідентифікації та визнання банківських груп» від 09.04.2012 № 134, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 708/21021

ДАТА ПОЧАТКУ ПРОВЕДЕННЯ БЕЗВИЇЗНОГО НАГЛЯДУ З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ (англ. date of off-site supervision commencement on financial monitoring issues [deɪt əv ɒf-saɪt ˌsjuːpəˈvɪʒən kəˈmensmənt ɒn faɪˈnænʃəlˈmɒnɪtəɪŋ ˈɪʃuːz]) - дата отримання банком/установою запиту Національного банку про надання інформації, матеріалів, документів (їх копій та/або витягів з них), письмових пояснень, необхідних для проведення безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197

ДАТА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ (англ. date of contract conclude [deɪt əv ˈkɒntrækt kənˈkluːd]) - дата досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та підписання відповідного договору щодо операцій з цінними паперами або іншими фінансовими інструментами (крім договору позики) (джерело: Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: затверджено рішенням Державної  комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» від 12.12.2006 № 1449 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.11.2011 № 1638), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за № 52/13319

ДЕБІТОРИ (англ. debtors [ˈdetəz]) - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували установі певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів (джерело: Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» від 02.04.2014 № 372, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 р. за № 426/25203

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ (англ. receivables [rɪˈsiːvəbl]) - сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг (джерело: Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» від 11.09.2017 № 89 // Офіційний вісник України. – 2017. – № 80. – Ст. 2471); - сума заборгованості дебіторів установі на певну дату (джерело: Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» від 02.04.2014 № 372, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 р. за № 426/25203

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, СТРОК ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ЯКОЇ МИНУВ (англ. receivable, the expiry date of which has expired [rɪˈsiːvəbl ðiː ɪksˈpaɪərɪ deɪt əv wɪʧ həz ɪksˈpaɪəd]) - дебіторська заборгованість, що обліковується після закінчення терміну позовної давності (джерело: Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» від 02.04.2014 № 372, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 р. за № 426/25203

ДЕБЕТ (англ. debit [ˈdɛbɪt]) - ліва сторона рахунка бухгалтерського обліку, яку використовують для відображення економічних показників господарських операцій. Запис кожної суми на Д. певного рахунка повторюється у кредиті іншого рахунка, що зумовлено методом подвійного запису. Д. активів показує збільшення сум, які обліковують, а Д. пасивів – зменшення їх. В активно- пасивних рахунках Д. може вказувати як на збільшення, так і на зменшення коштів. Зв’язок між двома рахунками внаслідок подвійного запису називають кореспонденцією рахунків. Залишок у Д. рахунків на кінець звітного періоду показують в активі бухгалтерського балансу. Протилежним Д. є кредит (Credit) – права сторона рахунка бухгалтерського обліку. На активних рахунках по кредиту фіксується зменшення об’єкта обліку, а на пасивних – збільшення

Дебетна картка – різновид платіжної картки, за допомогою якої можна сплатити за товари та послуги або отримати готівку в межах залишку на картковому рахунку.

ДЕКЛАРАЦІЯ (англ. declaration [ˌdek.ləˈreɪ.ʃən]) - декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачена Законом України «Про запобігання корупції» (джерело: Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 за № 959/29089

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ (англ. declaration of goods origin [ˌdekləˈreɪʃən əv gʊdz ˈɒrɪʤɪn]) - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44-45; № 46-47; № 48. – Ст. 552

Декомпозиція  (decomposition) –  операція  поділу  цілого  на  частини  зі збереженням ознаки підпорядкування, приналежності. Декомпозиція системи є поділом її на частини, що мотивується не намаганням виділити незмінні великі частини, а зручністю певних операцій з системою. Як правило, декомпозиція здійснюється на основі аналізу функцій. Тому вона спрямована на спрощення роботи з системою і не обов’язково є об’єктивним поділом.

ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ (англ. authority delegating [ɔːˈθɒrəti ˈdel.ɪ.ɡət]) - передача частини прав однієї юридичної особи іншій, як правило, від вищої інстанції до нижчої. На практиці вища посадова особа делегує своїм підлеглим переважно відповідальність за поточні питання діяльності підприємства чи організації, вивільняючи для себе час на розв’язання найважливіших питань. Делегування повноважень повинно здійснюватися в індивідуальному порядку, з урахуванням того, кому передаються. У кожному окремому випадку керівник повинен бути впевнений, що підлеглий в змозі виконати ті завдання, які йому доручаються

Демократизація   (rpeц.   demokratia   –   народовладдя)   педагогічного процесу – впровадження в педагогічну систему принципів демократії, надання свободи творчості педагогу і більших можливостей вихованцям.

ДЕМПІНГ (англ. dumping [ˈdʌmpɪŋ]) - ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару

Денний ліміт по картці – максимальна сума витрат протягом однієї доби, що встановлюється на кожну картку.

Депозит – зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату.

ДЕПОЗИТ (ВКЛАД) (англ. deposit [dɪˈpɒzɪt]) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /. – Ст. 112).

ДЕПОЗИТАРІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОГО (ВЗАЄМНОГО) ФОНДУ (англ. depositary of an investment (mutual) fund [dɪˈpɒzɪtərɪ əv ən ɪnˈvestmənt (ˈmjuːtjʊəl) fʌnd]) - депозитарна установа, яка здійснює відповідальне зберігання активів інвестиційного фонду, створеного відповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року № 55 «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», здійснює обслуговування операцій з активами такого інвестиційного фонду та облік руху цих активів (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616

ДЕПОЗИТАРІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ (англ. investment fund depositary [ɪnˈvestmənt fʌnd dɪˈpɒzɪtərɪ]) - юридична особа, яка здійснює відповідальне зберігання активів, обслуговування операцій з активами інвестиційного фонду та облік руху активів на підставі депозитного договору 

ДЕПОЗИТАРІЙ-КОРЕСПОНДЕНТ (англ. correspondent depositary [ˌkɒrɪsˈpɒndənt dɪˈpɒzɪtərɪ]) - депозитарій іноземної держави або міжнародна депозитарно-клірингова установа, що є клієнтом Центрального депозитарію та/або Національного банку України на підставі встановлених кореспондентських відносин щодо цінних паперів (джерело: Про депозитарну систему України: Закон України від 06.07.2012 № 5178-VI

ДЕПОЗИТАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. depositary activity [dɪˈpɒzɪtərɪ ækˈtɪvɪtɪ]) - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України

ДЕПОЗИТАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПОЗИТАРНОЇ УСТАНОВИ (англ. depositary activity of the depositary institution [dɪˈpɒzɪtərɪ ækˈtɪvɪtɪ əv ðə dɪˈpɒzɪtərɪ ˌɪnstɪˈtjuːʃən]) - діяльність з депозитарного обліку та обслуговування розміщення, обігу цінних паперів та операцій емітента щодо розміщених ним цінних паперів на рахунках у цінних паперах її депонентів

ДЕПОЗИТАРНА ОПЕРАЦІЯ (англ. depositary operation [dɪˈpɒzɪtərɪ ˌɒpəˈreɪʃən]) - сукупність дій Центрального депозитарію, депозитарної установи, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр) або клірингової установи у разі провадження ними депозитарної діяльності депозитарної установи щодо здійснення ними депозитарної діяльності відповідно до законодавства України (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616

ДЕПОЗИТАРНА СИСТЕМА УКРАЇНИ (англ. depositary system of Ukraine [dɪˈpɒzɪtərɪ ˈsɪstɪm əv juːˈkreɪn]) - сукупність учасників депозитарної системи та правовідносин між ними щодо ведення обліку цінних паперів, прав на цінні папери і прав за цінними паперами та їх обмежень, що встановлюються в системі депозитарного обліку цінних паперів, у тому числі внаслідок проведення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів

ДЕПОЗИТАРНА УСТАНОВА (англ. depositary institution [dɪˈpɒzɪtərɪ ˌɪnstɪˈtjuːʃən]) - юридична особа, що утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і яка в установленому порядку отримала ліцензію на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи, Розрахунковий центр або клірингова установа - при провадженні ними депозитарної діяльності депозитарної установи (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616

ДЕПОЗИТАРНИЙ ОБЛІК ЦІННИХ ПАПЕРІВ (англ. depositary securities accounting [dɪˈpɒzɪtərɪ sɪˈkjʊərɪtɪz əˈkaʊntɪŋ]) - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах

ДЕПОЗИТНІ ГРОШІ (англ. deposit money [dɪˈpɒzɪt ˈmʌni]) - безготівкові гроші, які знаходяться у вигляді записів на рахунках клієнтів банків. Д. г. виникли у процесі обліку банком векселів, внаслідок чого замість виплати суми боргу банкнотами банк відкривав власнику векселя рахунок, на якому відображувалася належна йому сума коштів. Потім з цього рахунка за дорученням клієнта банк здійснював відповідні платежі шляхом списання грошей з рахунка. Зараз Д. г. частіше за все створюються (виникають) шляхом внесення готівкових грошей у касу банку при відкритті поточних або депозитних банківських рахунків. Управління Д. г. здійснюється з використанням чека, платіжного доручення, пластикової картки або систем дистанційного доступу до банківських рахунків. Д. г. – форма кредитних грошей

ДЕПОЗИТНІ РАХУНКИ (англ. deposit accounts [dɪˈpɒzɪt əˈkaʊnts]) - рахунки, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України та/або установах банків для обліку депозитних сум, які з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням

Депозитний сертифікат – борговий цінний папір, який засвідчує право клієнта банку на отримання внесеної ним суми та процентів після закінчення встановленого строку дії депозитного сертифіката.

ДЕПОЗИТНИЙ СЕРТИФІКАТ (англ. certificate of deposit [səˈtɪfɪkət ɒv dɪˈpɒzɪt]) - один із монетарних інструментів Національного банку. Д. с. є борговим цінним папером Національного банку в бездокументарній формі з іменною ідентифікацією власників на підставі реєстру власників системи кількісного обліку СЕРТИФ, який свідчить про розміщення в Національному банку коштів банків і їх право на отримання внесеної суми та процентів після закінчення встановленого строку. Д. с. овернайт – борговий цінний папір Національного банку, який свідчить про розміщення банком коштів через постійно діючу лінію проведення тендерів з розміщення депозитних сертифікатів на термін до наступного робочого дня

ДЕПОНЕНТ (англ. bailor [ˈbeɪlə]) - власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах, а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи. Національний банк України може бути депонентом у випадках, передбачених цим Законом

ДЕПОНОВАНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА (англ. deposited wages [dɪˈpɒzɪtɪd ˈweɪʤɪz]) - готівка, одержана суб’єктами господарювання для виплат, пов’язаних з оплатою праці, та не виплачена в установлений строк окремим фізичним особам (джерело: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 № 148

Дерево  цілей –   модель  у  вигляді   зв’язного   графа,  вершини  якого інтерпретуються як елементи (цілі, підцілі, ресурси) дерева, а ребра графа – як зв’язки між ними. Особливістю його є те, що одна й та сама вершина нижчого рівня ієрархії може бути одночасно підпорядкована двом або кільком вершинам вищого рівня.

Деревоподібна (ієрархічна) структура – структура даних, які є частково впорядкованою множиною, що передбачає лише один елемент цієї множини, який не має попереднього елемента, а решта елементів мають лише один попередній елемент.

ДЕРЖАВА ТРАНЗИТУ (англ. transit state [ˈtrænsɪt steɪt]) - держава, через територію якої переміщаються незаконні наркотичні засоби, психотропні речовини і речовини, внесені до Таблиці I і Таблиці II Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин і яка не є ні місцем походження, ні місцем кінцевого призначення таких засобів і речовин

Державні віртуальні школи – віртуальні школи, що створені законодавством або агентствами на державному рівні, і  / або  управляються державним агентством з освіти, і / або фінансуються за рахунок державних асигнувань або грантів, з метою надання можливостей для онлайн-навчання.

ДЕРЖАВНІ ОБЛІГАЦІЇ (англ. government bonds [ˈɡʌv(ə)nˌm(ə)nt bɒndz ]) - цінні папери, що посвідчують внесення їх власниками грошей, визначають відносини позики між власниками облігацій та їх емітентом в особі держави, підтверджують зобов’язання держави повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією. Д. о. України можуть бути: довгострокові – понад п’ять років; середньострокові – від одного до п’яти років; короткострокові – до одного року.
Д. о. України поділяють на облігації внутрішніх державних позик, облігації зовнішніх державних позик та цільові облігації внутрішніх державних позик України. Облігації внутрішніх державних позик України – державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку та підтверджують зобов’язання держави щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Цільові облігації внутрішніх державних позик – облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ, СПЕЦІАЛЬНО СТВОРЕНІ ДЛЯ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ (англ. state authorities specially created to fight organized crime [steɪt ɔːˈθɒrɪtɪz ˈspeʃəlɪ kriːˈeɪtɪd tə faɪt ˈɔːgənaɪzd kraɪm]) До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать: а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України; в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю 

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ (англ. state authorities involved in the fight against organized crime [steɪt ɔːˈθɒrɪtɪz ɪnˈvɒlvd ɪn ðə faɪt əˈgenst ˈɔːgənaɪzd kraɪm]) До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать: а) органи Національної поліції і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті; б) органи прокуратури України; в) органи доходів і зборів, органи Державної прикордонної служби України та органи державного фінансового контролю; д) органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори; е) розвідувальний орган Міністерства оборони України; є) Служба зовнішньої розвідки України; ж) Національне антикорупційне бюро України (джерело: Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 № 3341-XII

ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ (англ. government special earmarked funds [ˈɡʌv(ə)nˌm(ə)nt ˈspɛʃ(ə)l ˈɪə.mɑːk fʌndz]) - фонди грошових коштів, які формуються у процесі розподілу та перерозподілу ВВП за рахунок сплати фізичними та юридичними особами обов’язкових внесків та інших надходжень. Кошти Д. ц. ф. використовуються на фінансування державних економічних та соціальних програм і перебувають у розпорядженні центральних та місцевих органів влади. На сучасному етапі роль Д. ц. ф. є значною – їх бюджети становлять близько однієї чверті обсягу фінансових ресурсів, якими розпоряджається держава. Існування Д. ц. ф. пов’язане з необхідністю задоволення певних економічних та соціальних потреб, які мають особливо важливе значення. Відокремлення коштів Д. ц. ф. від коштів державного бюджету (повне відокремлення від бюджету або виокремлення Д. ц. ф. у складі бюджету) та чітке визначення джерел їх формування і напрямів використання акумульованих ними фінансових ресурсів сприяв підвищенню рівня задоволення суспільних потреб та ефективності контролю за цільовим використанням коштів. В Україні найбільші Д. ц. ф. мають соціальну спрямованість: Пенсійний фонд України; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності

ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ (англ. government securities [ˈgʌvnmənt sɪˈkjʊərɪtɪz]) - облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик та казначейські зобов’язання України, розміщені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику

Державна акредитація вищого навчального закладу – встановлення (підтвердження) на певний термін державного статусу вищого навчального закладу з даного переліку освітніх програм вищої професійної освіти з правом видавати   випускникам   документи   про   вищу   освіту   державного   зразка. Державна акредитація вищого навчального закладу здійснюється на основі атестації.

ДЕРЖАВНА ЛОТЕРЕЯ (англ. state lottery [steɪt ˈlɒtərɪ]) - лотерея, що проводиться оператором лотерей відповідно до цього Закону (джерело: Про державні лотереї в Україні: Закон України від 06.09.2012 № 5204-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 31. – Ст. 369).

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ, ЩО НЕ МАЮТЬ СТАТУСУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ, ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ – ПІДПРИЄМЦІВ (англ. state registration of legal entities, public formations, that do not have the status of a legal entity, and individuals – entrepreneurs [steɪt ˌreʤɪsˈtreɪʃən əv ˈliːgəl ˈentɪtɪz ˈpʌblɪk fɔːˈmeɪʃənz ðæt duː nɒt həv ðə ˈstaeɪtəs əv ə ˈliːgəl ˈentɪtɪ ənd ˌɪndɪˈvɪdjʊəlz ˌɒntrəprəˈnɜːz]) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (джерело: Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: ЗаконУкраїни від 15.05.2003 № 755-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263)

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА (англ. state service [steɪt ˈsɜːvɪs]) - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством (джерело: Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 4. – Ст. 43).

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ УКРАЇНИ (ДЕРЖФІНМОНІТОРИНГ) (англ. State Financial Monitoring Service of Ukraine (SCFM) [steɪt faɪˈnænʃəl ˈmɒnɪtəɪŋ ˈsɜːvɪs əv juːˈkreɪn (ɛs-siː-ɛf-ɛm)]) - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (джерело: Положення про Державну службу фінансового моніторингу України: затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну службу фінансового моніторингу України» від 29.07.2015 № 537 // Урядовий кур’єр. – 2015. – № 150). Зв’язок з іншими термінами: див. термін «спеціально уповноважений орган»

ДЕРЖАВНА СТАТИСТИКА (англ. state statistics [steɪt stəˈtɪstɪks]) - централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації (джерело: Про державну статистику: Закон України від 17.09.1992 № 2614-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – Ст. 608). Зв’язок з іншими термінами: див. термін «статистична інформація».

ДЕРЖАВНА СТАТИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. state statistical activity [steɪt stəˈtɪstɪkəl ækˈtɪvɪtɪ]) - сукупність дій, пов’язаних з проведенням державних статистичних спостережень та наданням інформаційних послуг, спрямована на збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної методології (джерело: Про державну статистику: Закон України від 17.09.1992 № 2614-XII

ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ (англ. State Judicial Administration of Ukraine [steɪt ʤuːˈdɪʃəl ədˌmɪnɪsˈtreɪʃən əv juːˈkreɪn]) - державний орган у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ДФС) (англ. State Fiscal Service of Ukraine (SFS) [steɪt ˈfɪskəl ˈsɜːvɪs əv juːˈkreɪn(ɛs-ɛf-ɛs)]) - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску

ДЕРЖАВНЕ (КОМУНАЛЬНЕ) ГОСПОДАРСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ (англ. state (communal) economic association [steɪt (ˈkɒmjʊnl)ˌiːkəˈnɒmɪk əˌsəʊsɪˈeɪʃən)] - об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування

ДЕРЖАВНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ (англ. State Bureau of Investigations [steɪt bjʊəˈrəʊ əv ɪnˌvestɪˈgeɪʃənz]) центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції

ДЕРЖАВНЕ ЗАПОЗИЧЕННЯ (англ. public borrowing [ˈpʌblɪk ˈbɒrəʊɪŋ]) - операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету

ДЕРЖАВНЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО (англ. state commercial enterprise [steɪt kəˈmɜːʃəl ˈentəpraɪz]) - суб’єкт підприємницької діяльності, що діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу

ДЕРЖАВНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ (англ. state prosecution [steɪt ˌprɒsɪˈkjuːʃən]) - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО (англ. state enterprise [steɪt ˈentəpraɪz]) - підприємство, що діє на основі державної власності, або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 50 і більше відсотків

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (англ. banking activity state regulation [ˈbaŋkɪŋ akˈtɪvɪti steɪt rɛɡjʊˈleɪʃ(ə)n]) - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. Державне регулювання банківської діяльності в Україні здійснює Національний банк на основі використання методів адміністративного та індикативного регулювання. Шляхом регулювання банківської діяльності відбувається реалізація правового статусу Національного банку як особливого центрального органу державного управління, визначеного Законом України «Про Національний банк України»

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ (англ. financial services markets state regulation [faɪˈnænʃəl ˈsɜːvɪsɪz ˈmɑːkɪts steɪt ˌregjʊˈleɪʃən]) - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ (англ. state regulation of the [ði:] financial services market [steɪt rɛɡjʊˈleɪʃ(ə)n ɒv ði: fʌɪˈnanʃ(ə)l ˈmɑːkɪt]) - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам. Основною метою державного регулювання ринку фінансових послуг є забезпечення стабільного та динамічного розвитку вітчизняного фінансового сектору та його ефективного впливу на розвиток усієї економічної системи. Головними напрямами реалізації цієї мети є: проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; запобігання  монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ (англ. securities market state regulation [sɪˈkjʊərɪtɪz ˈmɑːkɪt steɪt ˌregjʊˈleɪʃən]) - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері

ДЕРЖАВНЕ УНІТАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО (англ. state unitary enterprise [steɪt ˈjuːnɪt(ə)ri ˈentəpraɪz]) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами

ДЕРЖАВНИЙ АБО УРЯДОВИЙ ОБ’ЄКТ (англ. state or government facility [steɪt ɔː ˈgʌvnmənt fəˈsɪlɪti]) - будь-який постійний чи тимчасовий об’єкт чи транспортний засіб, який використовують або займають представники держави, члени уряду, представники законодавчого або судового органу чи посадові особи або державні службовці або службовці будь-якого іншого державного органу або установи, чи службовці або посадові особи міжурядової організації у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків

ДЕРЖАВНИЙ БАНК (англ. state bank [steɪt bæŋk]) - банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144); - банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі (джерело: Про фінансову реструктуризацію: Закон України від 14.06.2016 № 1414-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 32. – Ст. 555). Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов›язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов›язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку.Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ (англ. state debt [steɪt det]) - загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення

ДЕРЖАВНИЙ ДЕРИВАТИВ (англ. state derivative [steɪt dɪˈrɪvətɪv]) - цінний папір, що розміщується державою на міжнародних фондових ринках і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення цього цінного папера здійснити виплати власнику цього цінного папера в разі досягнення певних показників валового внутрішнього продукту України, а також здійснити інші виплати. Емісія державних деривативів є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Рішення про розміщення державних деривативів та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України та законами України

Державний документ про вищу професійну освіту – документ державного зразка (диплом), що видається акредитованим вищим навчальним закладом на підтвердження того, що його власник успішно завершив основну акредитовану професійну освітню програму і має право продовжити освіту на наступному рівні і (або) здійснювати професійну діяльність відповідно до отриманої кваліфікації за напрямом (спеціальністю) навчання.

ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНИЙ КОНТРОЛЬ (англ. state export control [steɪt ˈekspɔːt kənˈtrəʊl]) - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов’язань України 

ДЕРЖАВНИЙ ОРГАН (англ. state authority [steɪt ɔːˈθɒrɪtɪ]) - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб’єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю (джерело: Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 49. – Ст. 2056).

Державний освітній стандарт – базовий нормативний документ державного   значення,   що   визначає   зміст   і   рівень   підготовки   учнів   за визначеною освітньою програмою.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР БАНКІВ (англ. state register of banks [steɪt ˈreʤɪstə əv bæŋks]) - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків 

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ (англ. state register of financial institutions [steɪt ˈreʤɪstə əv faɪˈnænʃəl ˌɪnstɪˈtjuːʃənz]) - система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТРАТОР ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ФІЗИЧНИХ ОСІБ - ПІДПРИЄМЦІВ ТА ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ (англ. state registrar of legal entities, individuals - entrepreneurs and public formations [steɪt ˌreʤɪsˈtrɑː əv ˈliːgəl ˈentɪtɪz ˌɪndɪˈvɪdjʊəlz -ˌɒntrəprəˈnɜːz ənd ˈpʌblɪk fɔːˈmeɪʃənz]) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації, нотаріус 

ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ (англ. civil servant [ˈsɪvl ˈsɜːvənt]) - громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (джерело: Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ АУДИТ (англ. public financial audit [ˈpʌblɪk faɪˈnænʃəl ˈɔːdɪt]) - різновид державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ (англ. state financial monitoring [steɪt faɪˈnænʃəl ˈmɒnɪtəɪŋ]) - сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу і спрямовуються на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: державний фінансовий моніторинг, який проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - сукупність заходів із збору, обробки та аналізу зазначеним органом інформації про фінансові операції, що подається суб’єктами первинного і державного фінансового моніторингу та іншими державними органами, відповідними органами іноземних держав, іншої інформації, що може бути пов’язана з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями, а також заходів з перевірки такої інформації згідно із законодавством України; державний фінансовий моніторинг інших суб’єктів державного фінансового моніторингу - сукупність заходів, які здійснюються іншими суб’єктами, визначеними частиною третьою статті 5 цього Закону, і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

ДЕРЖАТЕЛЬ ЕЛЕКТРОННОГО ПЛАТІЖНОГО ЗАСОБУ (англ. electronic payment instrument holder [ɪlekˈtrɒnɪk ˈpeɪmənt ˈɪnstrʊmənt ˈhəʊldə]) - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу

ДЕРИВАТИВ (англ. derivative [dɪˈrɪvətɪv]) - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством. Стандартна (типова) форма деривативів затверджується Кабінетом Міністрів України

ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ (англ. budget deficit [ˈbʌʤɪt ˈdefɪsɪt]) - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету)

Дефолт – відмова від зобов’язань.

Дефрагментація  – це оптимізація дискового  простору,  упорядкування інформації кластерів, які належать одному файлу.

ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНА ВІРТУАЛЬНА ВАЛЮТА (англ. decentralised virtual currency [diːˈsɛntrəlaɪzd ˈvɜːtjʊəl ˈkʌrənsi]) - віртуальна валюта, що також відома як криптовалюта, що є розподіленою заснованою на математичних принципах з відкритим початковим кодом, у якої немає централізованого адміністратора та відсутній централізований контроль чи нагляд

Джіпег, Jpg (Joint Photographic Expert Group) – популярний в Інтернет графічний формат. Для зберігання зображення формат JEPG використовує алгоритм сильного стиснення з втратою інформації, завдяки чому дозволяє досягати величезних рівнів стиснення. Застосовується в основному для зберігання високоякісних фотографій. Формат не дозволяє використовувати анімацію і прозорість. Зазвичай формат JPEG застосовується для зберігання високоякісних   фотографій.   Дозволяє   використовувати   до   16   мільйонів відтінків.

ДЖАНКЕТ АГЕНТ (англ. junket agent [ ʤʌŋkɪt ˈeɪʤənt]) - особа або компанія, яка підписує договори із клієнтами казино, щодо участі у джанкет-турі

ДЖАНКЕТ-ТУР (англ. junket [ ʤʌŋkɪt ]) - група людей, які подорожують до казино, перш за все, щоб грати в азартні ігри. Джанкет-тур зазвичай включає трансфер, проживання, стимули щоб грати в казино і перевезення коштів з та до казино

ДЖЕК-ПОТ (англ. jackpot [ˈʤækpɒt]) - максимальний приз, що формується відповідно до умов проведення державної тиражної лотереї в кожному тиражі, в декількох тиражах або іншим способом, визначеним в умовах проведення лотереї

ДЖЕРЕЛА ПОХОДЖЕННЯ КОШТІВ (АКТИВІВ) (англ. origin of funds (assets) [ˈɒrɪʤɪn əv fʌndz (ˈæsets)]) - документально підтверджені [на підставі офіційних документів, належним чином засвідчених їх копій або інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою)] відомості, що дають можливість зробити обґрунтований висновок щодо наявності достатніх фінансових можливостей клієнта, адекватних його фінансовому стану та/або соціальному статусу (джерело: Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників» від 15.08.2016 № 369

Джерело інформації – об’єкт, що ідентифікує походження інформації; одиничний елемент підмножини того чи іншого класу інформаційних ресурсів, доступного   користувачу,   що   володіє,   як   правило,   деякою   проблемною визначеністю.

ДЖЕРЕЛО КОШТІВ (англ. source of funds [sɔ:s ɔv fʌnd]) - походження конкретних коштів або активів, які є предметом ділових відносин між публічною особою (ПО) і фінансовою установою / визначеною нефінансовою установою та професією (ВНУП) (наприклад, кошти, що інвестуються; кошти, що вносяться на депозит, або які переводяться в процесі ділових відносин) 

ДЖЕРЕЛО СТАТКІВ (англ. source of wealth [sɔ:s ɔv welθ]) - походження всіх статків публічної особи (ПО) (тобто всіх активів). Ця інформація зазвичай відображає дані про те, які статки має клієнт і як публічна особа (ПО) їх отримала

ДИВІДЕНД (англ. dividend [ˈdɪvɪdend]) - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /. – Ст. 112); - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів

Диверсифікація (лат. diversificatio – зміна, різноманітність) системи освіти  – процес розширення системи освіти за рахунок зростання кількості типів і видів навчальних закладів.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ (англ. diversification [daɪˌvɜːsɪfɪˈkeɪʃən]) - обмеження впливу фактора ризику за рахунок уникнення надмірної концентрації за одним портфелем шляхом пошуку та поєднання портфелів, які за однакових умов приводять до різних не обов’язково прямо протилежних результатів. Диверсифікація є методом пом’якшення ризику, який застосовується як щодо активних, так і пасивних операцій

Дидактика (від грец. Didaktikos – навчальний, той що відноситься до навчання)  –  частина  (розділ)  педагогіки,  яка  розробляє  теорію  освіти  і навчання, виховання в процесі навчання.

Дидактичні засоби – педагогічні прийоми, що підвищують ефективність засвоєння навчальної дисципліни.

Дидактична   матриця   –   таблиця,   яка   об’єднує   дані   за   складом навчальних занять (в годинах) і навчальне обладнання, що застосовується. Є основою для підготовки навчальних матеріалів, замовлення устаткування, визначення трудомісткості роботи викладачів і допоміжного персоналу.

Дидактична   система   в   дистанційній   освіті –   містить   в   собі   12 елементів: мета; зміст; викладачі; студенти (слухачі); методи навчання; засоби навчання; форми навчання; підсистеми – навчально-наукова, матеріальна; фінансово-економічна; нормативно-правова; ідентифікаційно-контрольна; маркетингова.

Дидактична  система  –  сукупність  елементів  (мета,  дидактичні принципи, зміст, форми організації і методи навчання), що утворюють єдину цілісну функціональну структуру, орієнтовану на досягнення цілей навчання.

Дидактична одиниця – невелика тематична частина навчальної дисципліни, яка містить логічно об’єднані поняття, кількість яких (обсяг знань) визначається автором дидактичної одиниці – дидактом.

Дидактичне забезпечення  системи дистанційного навчання – виконує функції: організаційну, навчальну, коректувальну, комунікативну, рефлексивну, контролювання і прогнозування. Комплекс  дидактичного забезпечення може бути представлений у вигляді трьох блоків: інформаційно-змістовного; контрольно-комунікативного; корекційно-узагальнюючого.

Дидактичне програмування – один із підходів до конструювання освітніх процесів і систем, пов’язаний  з поетапним визначенням необхідної інформації, елементарних процедур її засвоєння і контролю. Особливого поширення набуває у зв’язку із впровадженням комп’ютерів і навчальних пристроїв.

Дидактичний   енциклопедизм   –   педагогічний   принцип   і   стратегія відбору змісту освіти, що реалізуються через вибір основних фактів і подій, які підлягають засвоєнню.

Дидактичний (тематичний) план – перелік основних дидактичних одиниць (тем, підтем), що визначає обсяг і послідовність вивчення навчальної дисципліни і складових її модулів (юніт).

Дидактичний утилітаризм (франц. utilitarisme, від лат. utilitas – користь, вигода) – педагогічний принцип і стратегія визначення змісту освіти, що реалізуються через вибір практично необхідних для життя елементів знання, досвіду й умінь.

ДИЛЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. dealer activity [ˈdiːlə ækˈtɪvɪtɪ]) - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом

ДИЛЕРСЬКИЙ ДОГОВІР (англ. dealership contract [ˈdiːləʃɪp ˈkɒntrækt]) - договір купівлі-продажу (міни, позики) цінних паперів або інших фінансових інструментів, що укладається торговцем від свого імені та за свій рахунок (джерело: Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: затверджено рішенням Державної  комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» від 12.12.2006 № 1449 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.11.2011 № 1638), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за № 52/13319 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 6. – Ст. 235).

ДИНАМІКА ВИТРАЧАННЯ (англ. burn rate [bɜːn reɪt]) - сума грошей, яку ІДІЛ витрачає відносно своїх доходів, що має важливе значення для розпізнавання її загального фінансового стану та сили

Диплом державного зразка про неповну вищу професійну освіту  – документ  про  освіту,  що  видається  особам,  які  успішно  освоїли  частину основної освітньої програми в обсязі не менше перших двох років відповідно до навчальних планів вищого навчального закладу за очною формою навчання.

ДИСКОНТ (англ. discount [ˈdɪskaʊnt]) - винагорода, що беруть банки під час врахування векселів та купівлі векселів у векселедержателів до закінчення терміну їх сплати (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444).

ДИСКОНТНІ ОБЛІГАЦІЇ (англ. discount bonds [ˈdɪskaʊnt bɒndz]) - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення становить доход (дисконт) за облігацією (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

ДИСКРЕЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ (англ. discretionary powers [dɪsˈkreʃnərɪ ˈpaʊəz]) - сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта (джерело: Методологія проведення антикорупційної експертизи: затверджено наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» від 24.04.2017 № 1395/5 

ДИСКРИМІНАЦІЯ - (лат. discriminatio - відокремлення, розділення, розрізнення) — умисне обмеження або позбавлення прав певних юрид. та фіз. осіб. Відбувається шляхом прийняття відповідного зак-ва, фактично чи приховано. Стосовно фіз. осіб Д. здійснюється за різними ознаками — раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ, та ін. переконань, нац. та соціального походження, майн. стану тощо. Найпотворніших форм Д. набуває за режимів апартеїду та фашизму, котрі «узаконюють» расову Д. Д. у всіх формах, як правило, забороняється внутр. правом дем. держав, а також міжнар. правом. Протиправність Д. випливає із загальновизнаних принципів і норм Статуту ООН та міжнародних актів про права людини, зокрема Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок 1967, Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань 1981. На ліквідацію Д. в окр. сферах сусп. життя спрямовані Конвенція МОП про дискримінацію в галузі праці і занять 1958, Конвенція ЮНЕСКО по боротьбі з дискримінацією у галузі освіти 1960 та Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок 1979. Загальна декларація прав людини 1948, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 закріпили положення про те, що передбачені в цих доктах права і свободи повинні належати кожній людині незалежно від кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ, або ін. переконань, нац. та соціального походження, майнового, станового та будь-якого ін. становища. Відповідні статті містяться у нац. конституціях, зокрема в Конституції України (ст. 24).

Дискурсивний катехізис (управління вищим навчальним закладом) – основні істини, встановлені науково і експериментально підтверджені, в короткому   і   логічному   викладі.   Дискурсивний   катехізис   складається   з постулатів  (тверджень),  стилю  (необхідних  процедур)  і  функцій  (розподілу

відповідальності).

Дискусія (навчальне заняття) – вид колективного тренінгу для таких навчальних дисциплін (або окремих модулів дисциплін), в яких можна сформулювати спірні твердження, з кожного з яких можливі дві діаметрально протилежні точки зору.

ДИСМИСЛ - (англ. dismissal — звільнення, відставка, відсторонення) у міжнародному праві — оголошення дип. агента приват. особою. Д-ва перебування застосовує процедуру Д., передбачену п. 2 ст. 9 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961, якщо акредитуюча д-ва відмовляється виконати чи не виконала протягом певного строку свої обов'язки щодо відкликання чи припинення функцій у представництві дип. агента, якого д-вою перебування оголошено персоною нон грата, чи будьякого ін. члена персоналу — особою неприйнятною. Д. не слід ототожнювати з оголошенням дипломата персоною нон грата, після чого він ще 105 користується дип. імунітетом до моменту його фактич. від'їзду з країни перебування (якщо він здійснюється без зайвої затримки). Після Д. надання дипломатичних привілеїв та імунітетів припиняється.

ДИСПЕНСЕР (англ. dispenser [dɪˈspen.sər]) - пристрій для видачі готівки в банкоматі

Дисплей – пристрій візуалізації текстової і графічної інформації, що вводиться користувачем чи виведеної комп’ютером.

Дистанційні  навчальні  заклади –   це  комерційні  структури  надання освітніх послуг, які працюють на принципах самооплачуємсті.

Дистанційні освітні технології – освітні технології, що реалізовані в основному  із  застосуванням  інформаційних  та інформаційно-комунікаційних технологій  при  опосередкованому  (на  відстані)  або  не  повністю опосередкованій взаємодії того, хто навчається і педагогічного працівника.

ДИСТАНЦІЙНІ ПОСЛУГИ (англ. remote services [rɪˈməʊt ˈsɜːvɪsɪz]) - послуги, які передбачають проведення фінансових операцій без попереднього прямого (особистого) контакту з клієнтом (джерело: Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» від 08.07.2016 № 584, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 р. за № 1047/29177

Дистанційна   освіта1      –   освіта,   яка   здійснюється   за   допомогою комп’ютерів і телекомунікаційних технологій і засобів. Учасники процесу знаходяться на відстані один від одного.

Дистанційна   освіта4     –   цілеспрямоване   і   методично   організоване керівництво навчально-пізнавальною діяльністю осіб, які перебувають на відстані від освітнього центру, що здійснюється за допомогою електронних і традиційних засобів зв’язку.

Дистанційна   освіта5 –   навчання   (teaching)   і   самостійне   вивчення (learning), в якому самостійне вивчення звичайно відбувається окремо від навчання. Часто вживається в значенні синоніму "дистанційного навчання". Однак, дистанційна освіта звичайно має на увазі розподіл навчальних ресурсів серед студентів в освітніх закладах.

Дистанційна  комунікація  –  застосування  телекомунікаційних технологій  для  реалізації  таких  адміністративних  функцій,  як  організація ділових зустрічей, дискусійних груп njoj, в умовах, коли учасники перебувають у різних місцях.

Дистанційна  освіта2    –  система  освіти,  в  якій  реалізується  процес дистанційного  навчання  (на  відстані)  і  здійснюється  досягнення  і підтвердження індивідумом освітнього цензу.

Дистанційна  освіта3   –  процес  одержання  знань,  умінь  і  навичок  за допомогою спеціалізованого освітнього середовища, заснованого на використанні ІКТ, що забезпечує обмін навчальною інформацією на відстані і реалізує систему супроводу і адміністрування навчального процесу.

Дистанційна  освіта7    –  це  освіта,  яка  може  використовувати  окремі елементи денної (очної), заочної, вечірньої форм навчання та екстернату на основі нових інформаційних технологій та систем мультимедіа. Сучасні засоби телекомунікацій та електронних видань дають змогу подолати недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи, при цьому, всі їх переваги.

ДИСТАНЦІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ (англ. remote identification [rɪˈməʊt aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən]) - процес розпізнавання фізичної або юридичної особи абонентами - надавачами послуг шляхом підтвердження успішної автентифікації користувача системи BankID абонентом-ідентифікатором (джерело: Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України» від 30.08.2016 № 378

Дистанційна освіта6  – освітні послуги учням, фізично віддаленими від освітніх центрів, за допомогою засобів масової інформації та зв’язку. Найбільш відомими у світі центрами дистанційної освіти є „Університет без стін” (США), „Університет по повітрю” (Японія), „Національний центр дистанційного навчання” (Франція), „Інститут навчання на відстані” (Німеччина), „Сучасний гуманітарний університет” (Росія).

Дистанційна технологія навчання (освітнього процесу) – сукупність методів і засобів навчання та адміністрування навчальних процедур, що забезпечують проведення навчального процесу на відстані на основі використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Дистанційне    вивчення    (Distance    learning) –    термін,    що    часто використовується як синонім "дистанційна освіта", однак не тотожний йому, оскільки дистанційна освіта включає як самостійне вивчення, так і навчання (teaching). Дистанційна освіта – це система та процес, що надає студентам навчальні ресурси. Дистанційне вивчення може приймати безліч різних форм, і звичайно характеризується наступним: 1) відділення в просторі і/або в часі студента   від   викладача,   інших   студентів,   і   навчальних   матеріалів   й   2) взаємодією між студентом і викладачем, іншими студентами та навчальними матеріалами з використанням однієї або декількох технологій; не обов’язкове використання саме електронних технологій.

Дистанційне    навчання5      –    спосіб    реалізації    процесу    навчання, заснований на використанні сучасних інформаційних та інформаційно- комунікаційних технологій, що дозволяють здійснювати навчання на відстані без безпосереднього, особистого контакту між викладачем і учнями.

Дистанційне  навчання6   –  навчання,  в  якому  всі  або  більша  частина навчальних процедур здійснюється з використанням сучасних інформаційно- комунікаційних технологій при територіальній роз’єднаності викладача і студентів.

Дистанційне  навчання7   –  цей  термін  був  відомий  задовго  до  появи інформаційних технологій та можливості обміну інформацією в Інтернеті. Взагалі, дистанційне навчання передбачає взаємодію учня і вчителя на відстані. Раніше це було можливо зробити за допомогою пошти – ще у XVIII столітті в Європі студенти могли одержувати поштою навчальні матеріали та листуватися з педагогом. Поява радіо, телебачення, а потім і веб-технологій викликала популярність дистанційної форми навчання. Зараз навчальні теле- і радіопередачі замінені на онлайн-курси і підкасти.

ДИСТАНЦІЙНЕ БАНКІВСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ (англ. remote banking [rɪˈməʊt ˈbaŋkɪŋ]) - сукупність техніко-технологічних і організаційно-правових методів і прийомів надання банками послуг своїм клієнтам на основі розпоряджень, які клієнт передає на відстані (віддаленим способом), тобто без відвідання банку. Для характеристики такої технології використовують різні терміни: Інтернет-банкінг, Інтернет-банк, система Д. б. о., електронний банк, on-line banking, home banking, internet banking, PC banking, phone banking, mobile-banking, SMS-banking та ін. Види Д. б. о.: 1) системи «клієнт-банк» (PC-banking, remote banking, direct banking, home banking), доступ до яких здійснюється через персональний комп’ютер; 2) системи «телефон-банк» (телефонний банкінг (phonebanking), телебанкінг, телефон-клієнт, SMSbanking); 3) обслуговування з використанням банкоматів (АТМ-banking) і пристроїв банківського самообслуговування. Технології Д. б. о. з використанням пристроїв банківського самообслуговування сьогодні найбільш популярні у світі. Існує кілька видів Д. б. о. за типом використовуваних пристроїв: з використанням банкоматів (ATM-banking), платіжних терміналів та інформаційних кіосків (джерело: Електронний бізнес на ринку фінансових послуг / В.І. Міщенко, А.В. Шаповалов, Г.В. Юрчук. – К.: Знання, 2003. – 278 с.); - технологія надання банківських послуг на підставі розпоряджень отриманих від клієнта віддалено через комп’ютерні або телефоні мережі, тобто без його візиту в банк (джерело: Основи платіжного картознавства: посібник-довідник для прокурорів та суддів

Дистанційне навчання1   –  навчання, засноване на сукупності  освітніх технологій, при яких цілеспрямована опосередкована або не повністю опосередкована взаємодія учня і викладача здійснюється незалежно від місця їх знаходження і розподілу в часі на основі педагогічно організованих інформаційних    технологій,    перш    за    все    з    використанням    засобів  телекомунікацій.

Дистанційне навчання2 – одержання освіти на основі сучасних педагогічних та інформаційних методів через застосування телекомунікаційних технологій.

Дистанційне навчання3  – сучасна освітня технологія з використанням засобів передачі навчально-методичної інформації на відстань (телефони, телебачення, радіо, модемний та супутниковий зв’язок, комп’ютери, аудіовізуальні засоби навчання та ін). Технологія ДН сприяє зростанню ефективності навчального процесу, активізації учнів, підвищенню інтересу до навчання, можливості використання унікального досвіду видатних педагогів різних країн, збагаченню вітчизняних освітніх технологій, формуванню більш гнучкої системи освітніх курсів та дисциплін, більш якісному контролю знань учнів та ін.

Дистанційне навчання4 – це форма здобуття освіти, поряд з денною та заочною, при якій в освітньому процесі використовуються кращі традиційні та інноваційні засоби, а також форми навчання, що ґрунтуються на комп’ютерних та інформаційно-комунікаційних технологіях.

ДИСТАНЦІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ (англ. remote service [rɪˈməʊt ˈsɜːvɪs]) - комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976

ДИСТАНЦІЙНЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ (англ. remote arrangements [rɪˈməʊt əˈreɪnʤmənts]) - розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976

Дистрактори – неправильні альтернативи у тестових питаннях.

ДИСТРИБ’ЮТОР (ВКЛЮЧАЮЧИ РОЗДРІБНИХ ТОРГОВЦІВ) (англ. distributor (including retailer) [dɪs’trɪbju(tə]) - установа з продажу та поширення передплачених карток серед клієнтів від імені емітента. Дистриб’ютори можуть також надавати інші послуги клієнтам

Дисциплінарна комісія – комісія, на вирішення якої виносяться питання дотримання студентами правил внутрішнього розпорядку, поведінки.

ДИСЦИПЛІНАРНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (англ. disciplinary proceedings [ˈdɪsɪplɪnərɪ prəˈsiːdɪŋz]) - процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку (джерело: Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII

ДИТИНА (англ. child [ʧaɪld]) - будь-яка фізична особа віком до вісімнадцяти років (джерело: Про протидію торгівлі людьми: Закон України від 20.09.2011 № 3739-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 19-20. – Ст. 173); - особа віком до 18 років (джерело: Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 № 2235-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65); - особа до досягнення нею повноліття (джерело: Сімейний кодекс України: Закон України
від 10.01.2002 № 2947-III

Диференціація (лат. differentia – відмінність) освіти – процес у сучасній освіті, що забезпечує різноманітність форм навчання, які дають змогу максимально враховувати індивідуальні можливості, інтереси, нахили, ціннісні та професійні орієнтації тих, хто навчається. Базується на прийнятті психологічних відмінностей між індивідами і групами людей (за статтю, віком, соціальною належністю тощо).

Диференційоване навчання – навчання, яке враховує індивідуальні відмінності між учнями в класі або в навчальному плані школи; 1) профільне навчання,  організоване  для  досягнення  глибшої  підготовки  у  визначеній ділянці. 2) стосовно загальноосвітньої школи – розподіл навчальних планів і програм у старших класах середньої школи. Виокремлення та посилання профілюючих навчальних предметів здійснюється із збереженням державних стандартів загальноосвітніх знань з усіх предметів. ДН може будуватися як за науково-теоретичними профілями (гуманітарний, фізико- математичний, хімічний, біолого-агрономічний), так і за науково-технічними. Комплектування профільних класів здійснюється згідно з нахилами та інтересами учнів. Після закінчення будь-якого відділення молодь одержує достатню підготовку та однакові права до вступу у вищі навчальні заклади освіти. ДН також може здійснюватися у формі додаткових занять за вибором (за рахунок часу, який відведеного для цього навчальним планом).

Диференційований підхід – це не стільки цілісна стратегія викладання, а й методологія процесу. Диференційований підхід передбачає розроблення спеціального освітнього контенту, практик і продуктів (підручників, програм, сервісів), які враховують рівень підготовки і досягнення груп учнів. Цей підхід не передбачає, що для кожної категорії учнів будуть складатися різні завдання – але завдання різного виду і складності будуть надаватися їм тоді, коли вони будуть  до цього  готові.  Цей  підхід  дуже близький  до  персоналізованого  та індивідуального підходів.

ДОБРІ ПОСЛУГИ - один з видів мирного вирішення спорів, зміст якого полягає у наданні державам — учасникам спору третьою д-вою чи міжнар. організацією матеріальних можливостей для встановлення контакту і ведення переговорів між ними. Д. п. можуть бути надані за проханням сторін спору або за ініціативою третьої д-ви чи міжнар. організації. З початком переговорів повноваження третьої д-ви чи міжнар. організації припиняються. Якщо держави — учасниці спору запрошують третю д-ву чи міжнар. організацію взяти участь у переговорах, то Д. п. переходять у посередництво. Нормат. закріплення Д. п. отримали в Конвенції про мирне вирішення міжнародних зіткнень (1907), а в Манільській декларації про вирішення міжнар. спорів (1982) і Принципах урегулювання спорів та Положеннях процедури НБСЄ по мирному врегулюванню спорів (1991) Д. п. включені в перелік мирних засобів вирішення міжнар. спорів. Д. п. надаються відповідно до осн. принципів міжнар. права і спец, принципів права мирного вирішення спорів (вільного вибору засобів вирішення спору, невизнання пропозиції про Д. п. недружнім актом тощо). Практика держав і міжнар. організацій свідчить про велике значення Д. п. у мирному вирішенні міжнар. спорів. Так, після невдалого завершення Мадридської конференції 1991 Норвегія запропонувала Д. п. Ізраїлю та Організації визволення Палестини у справі продовження мирного процесу на Близькому Сході. Вона забезпечила можливість закритих зустрічей ізраїльської і палестинської делегацій, що 106 дало їм можливість виробити Палестино-ізраїльську декларацію принципів про проміжну автономну владу, яка була підписана 13.IX 1993 у Вашингтоні і стала поворотним пунктом у мирному вирішенні спору про Палестину. Міжнар. організації, особливо ООН, також часто пропонують Д. п. для мирного вирішення спорів. У 1998 Ген. секретар ООН запропонував Д. п. Індонезії та Португалії для вирішення міжнар. спору шодо Східного Тимору і з цією метою організував зустріч міністрів закорд. справ двох країн у НьюЙорку. Під час зустрічі в серпні 1998 вперше з 1975 було визначено шляхи вирішення конфлікту. Таким чином, Д. п. не вирішують безпосередньо міжнар. спір, а створюють для цього відповідні передумови.

ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА (англ. voluntary refusal [ˈvɒləntərɪ rɪˈfjuːzəl]) - остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (джерело: Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III

ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (англ. voluntary insurance [ˈvɒləntərɪ ɪnˈʃʊərəns]) - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (джерело: Про страхування: Закон України від 07.03.1996 № 86/96-ВР

ДОБРОСОВІСНИЙ НАБУВАЧ МАЙНА (англ. bona fide acquirer of property [ˈfaɪdɪ -rɚ əv ˈprɒpəti]) - набувач, який не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння

ДОБРОЧЕСНІСТЬ СУДОВОЇ СИСТЕМИ (англ. integrity of judiciary [ɪnˈtɛgrɪti ɒv ʤu(ː)ˈdɪʃɪəri]) - цілісна концепція, яка стосується спроможності судової системи або окремого члена судової влади протистояти корупції, при цьому повністю поважаючи основні цінності незалежності, неупередженості, особистої недоторканності, пристойності, рівності, компетенції та старанності

ДОВІДКА ПРО ВИЇЗНУ ПЕРЕВІРКУ (англ. on-site inspection certificate [ɒn-saɪt ɪnˈspekʃən səˈtɪfɪkɪt]) - офіційний документ, що містить результати виїзної перевірки та складається інспекційною групою (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197 

ДОВІДКА ПРО ОБЛІКОВИЙ ІДЕНТИФІКАТОР (англ. account id certificate [əˈkaʊnt ɪd səˈtɪfɪkɪt]) - документ установленого зразка, що надається на вимогу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, який став на облік у Держфінмоніторингу, та використовується ним при направленні запитів до державних органів та державних реєстраторів стосовно ідентифікації клієнтів та в інших визначених законодавством випадках (джерело: Порядок формування облікового ідентифікатора та надання довідки про обліковий ідентифікатор: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку формування облікового ідентифікатора та надання довідки про обліковий ідентифікатор та форми такої довідки» від 08.06.2015 № 542, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 р. за № 749/27194

Довідкова правова система – програмний комплекс, що включає масив правової інформації і програмні інструменти, що дозволяють фахівцеві працювати   з   цим   масивом   інформації   (проводити   пошук   конкретних документів або їх фрагментів, формувати добірки необхідних документів, виводити інформацію на друк тощо).

ДОВІДНИК УЧАСНИКІВ СЕП (англ. directory of EPS participants [dɪˈrektərɪ əv iː-piː-ɛs pɑːˈtɪsɪpənts]) - систематизований перелік усіх учасників СЕП, що є складовою частиною СЕП і використовується під час роботи всіх її програмно-технічних комплексів (джерело: Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006 № 320, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 р. за № 1035/12909

Довіреність – документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

ДОВІРИТЕЛЬ (англ. settlor [ˈsɛtlə]) - особа чи компанія, яка передає право власності на належне їй майно довірчому власнику на основі трастової угоди. Якщо довіритель бажає надати вказівки щодо інвестування чи розподілу трастового майна, то угоду може супроводжувати лист, який не несе юридичної сили та в якому зазначені побажання довірителя щодо дій з майном (джерело: The FATF study «The misuse of corporate vehicles, including trust and company service providers» (October 13, 2006), Anex I. Glossary. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/ publications/methodsandtrends/documents/themisuseofcorporatevehiclesincludingtrustandcomp anyserviceproviders.html); - юридична або фізична особа, яка передає банку повноваження власника щодо належних їй векселів відповідно до умов договору, укладеного між ними (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ДОВІРЧЕ УПРАВЛІННЯ (англ. trust managing [trʌst ˈmanɪdʒɪŋ]) - надання довірителями трастовим установам свого майна без передачі права власності на нього для подальшого інвестування цих коштів від імені власників і за їх дорученням на різних фінансових ринках з метою отримання прибутку або одержання інших доходів чи переваг. У зарубіжній практиці під довірчими (трастовими) операціями переважно розуміють операції банків і небанківських фінансових установ з управління майном і виконання інших послуг за дорученням і на користь клієнтів на правах його довіреної особи. Д. у. активами в США та Великий Британії характеризують поняттям «trust». У континентальній Європі переважно використовують термін «довірче управління». У світовій практиці зустрічаються такі види трастів: 1) забезпечувальний – використовується при опосередкуванні реалізації кредитором заставленого майна або позбавленні боржника права його викупу за рішенням суду; 2) охоронний – застосовується у разі тривалого збереження майна з метою одержання довірителем доходу від його управління; 3) дискреційний – якщо довірена особа самостійно визначає час і розмір виплат довірителю доходу, одержаного від управління переданим майном; 4) благодійний – який характеризується необмеженим терміном передачі майна в довірче управління та невизначеним колом вигодонабувачів і може мати різне призначення – допомога інвалідам, сиротам, підтримка соціальних програм тощо; 5) голосуючий – використовується для концентрації пакетів акцій або інших майнових прав з метою забезпечення контрольного пакета та права вирішального голосу в управлінні компанією. У вітчизняній літературі «траст» характеризується як особлива форма розпорядження власністю, що визначає права на майно, яке передається в трастове управління, на розподіл прибутку, отриманого в результаті цього управління, і є відносинами між засновником трасту, довірчим власником (розпорядником) і бенефіціаром. Д. у. майном та фінансовими активами може здійснюватися в трьох формах: повне довірче управління, довірче управління за узгодженням, довірче управління за наказом. Повне довірче управління передбачає вчинення довіреною особою дій щодо предмета довірчого управління самостійно в межах, визначених довірчим договором, з обов’язковим повідомленням довірителя про кожну вчинену дію. Довірче управління за узгодженням передбачає вчинення дій щодо предмета довірчого управління за умови обов’язкового попереднього узгодження з довірителем кожної вчиненої довіреною особою дії. Довірче управління за наказом передбачає вчинення довіреною особою дій щодо предмета довірчого управління лише за умови видання довірителем наказу у формі та порядку, передбачених довірчим договором. Залежно від характеру розпорядження майном послуги з Д. у. поділяють на: 1) активні, коли майно, що перебуває у розпорядженні довіреної особи, може видозмінюватися, наприклад, шляхом його продажу, надання в позику або заставу без додаткової згоди довірителя; 2) пасивні, коли майно не може бути видозмінене або використане довіреною особою без згоди довірителя. Фінансові установи, що здійснюють Д. у., за свою діяльність отримують комісійні у вигляді фіксованої суми або як відсоток від вартості операції чи як відсоток від одержаного прибутку. Послуги з Д. у. для фізичних осіб, які надаються довіреними особами, класифікують за чотирма групами: 1) заповідальний траст – розпорядження майном клієнтів за заповітом чи спадщиною (одержання рішення суду; збір та інвентаризація майна; сплата адміністративних витрат і податків; здійснення розрахунків з кредиторами; розподіл майна між спадкоємцями тощо); 2) прижиттєвий траст – управління майном, грошовими коштами та іншими фінансовими активами відповідно до угоди (зберігання та інвестування активів, розпорядження одержаним доходом, оформлення страхування і внесення страхових платежів, депозитні операції з готівкою, облікові операції, виплата доходів, аналіз ефективності
використання майна тощо); 3) опікунство та забезпечення зберігання майна та фінансових активів; 4) агентські послуги – встановлення договірних зобов’язань між принципалом і третьою особою (збереження активів, купівля-продаж цінних паперів, погашення облігацій, сплата податків, оформлення страхових полісів, оплата рахунків, укладання від імені клієнта договорів, отримання кредитів, купівля-продаж іноземної валюти тощо). На сьогоднішній день для фізичних осіб найбільшу частку в трастових операціях складають агентські послуги – різноманітні операції з цінними паперами, отримання грошей під заставу, оренда сейфів, оплата рахунків довірителів, сплата податків та оформлення всіх видів доходів за дорученням клієнтів. До послуг з Д. у. для юридичних осіб належать: тимчасове управління справами компанії у випадку зміни власників, реорганізації, ліквідації тощо; агентські послуги; депозитарні послуги; розпорядження активами, включаючи управління нерухомістю; інвестиційні послуги, у т.ч. інвестування коштів, формування інвестиційних портфелів, придбання пакетів акцій тощо; створення різноманітних фондів компанії та управління ними (страхових і резервних фондів, для погашення боргів, сплати відсотків, податків, викупу облігацій; виплати дивідендів акціонерам, пенсій, винагород працівникам, забезпечення функціонування благодійних фондів тощо). Надання послуг з Д. у. здійснюється шляхом виконання наступних фінансових операцій: 1) формування інвестиційного портфеля та управління активами інвестора, розміщеними в довірче управління, на його замовлення; 2) отримання платежів за дорученням клієнта, наприклад, процентів, дивідендів, орендних платежів тощо; 3) укладання договорів на брокерське обслуговування, купівля-продаж цінних паперів від імені та за дорученням клієнта, проведення розрахунків з покупцями та продавцями; 4) зберігання цінних паперів; 5) виконання заявок клієнта на пошук контрагента по угодах або цінних паперах, податкове планування, пошук та придбання нерухомості, антикваріату, постійне інформування клієнта про стан ринку цінних паперів; 6) формування інвестиційної стратегії з урахуванням побажань клієнта, диверсифікація структури активів на основі використання різних інвестиційних інструментів; 7) створення окремих фондів компанії та управління ними тощо. У вітчизняній практиці найбільшого поширення набули довірчі операції банків і небанківських установ щодо інвестування коштів на грошовому ринку та ринку капіталів. Відмінність між управлінням активами інститутів спільного інвестування та Д. у. полягає в тому, що при спільному інвестуванні кошти клієнтів акумулюються в один загальний фонд для подальшого управління ними за однією стратегією, а в індивідуальному Д. у. управління портфелем інвестора відбувається за стратегією, розробленою особисто для конкретного довірителя з урахуванням його запитів. При цьому винагорода управляючого залежить безпосередньо від кінцевого результату інвестування. Д. у. здійснюється на підставі довірчого договору, укладеного в письмовій формі між довірителем і довіреною особою

ДОВІРЧИЙ ВЛАСНИК (англ. trustee [trʌsˈtiː]) - фахівець (напр., в залежності від юрисдикції, юрист чи трастова компанія), якому платять за те, щоб він діяв як довірена особа у рамках своєї професійної діяльності. Довірчим власником може бути і не фахівець (напр., особа, що діє без винагороди від імені сім’ї) (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - фахівець, що працює професійно у трастовій сфері за певну плату чи компанія або приватна особа, що виконує свої обов’язки безкоштовно. Довірчий власник утримує довіренне йому майно окремо від інших активів. Довірчий власник інвестує та розпоряджається майном, яке йому довірили, відповідно до трастового договору, укладеного з довірителем, звертаючи увагу на листи-побажання останнього. Також є можливим призначення протектора трасту, який може накласти вето на пропозиції довірчого власника чи відхилити їх. Також може бути назначений опікун, який розпоряджається майном (неповнолітньої чи неповносправної особи) відповідно до вказівок довірчих власників-управителів

ДОВІРЧИЙ ФОНД, ЩО СТВОРЕНИЙ ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН (ВИРАЖЕНИЙ (ВИСЛОВЛЕНИЙ) ТРАСТ) (англ. express trust [ɪkˈspres trʌst]) - фонд, який безпосередньо створений засновником, що зазвичай зафіксовано у вигляді якогось документа, для прикладу, письмового трастового договору. Такі фонди відрізняються від фондів, які створені у силу дій законів та не є результатом чіткого наміру чи рішення засновника щодо створення трасту чи іншого аналогічного правового утворення (так званий конструктивний траст)

ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА (англ. bringing to bankruptcy [ˈbrɪŋɪŋ tə ˈbæŋkrəptsɪ]) - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору (джерело: Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III

ДОГОВІР - угода двох або більше сторін про встановлення, зміну чи припинення відповідних прав і обов'язків. Д. поділяються на цивільні, трудові, з адм. відносин, письмові та усні. Найпоширенішими є договори у цивільному праві (дарування, доручення, комісії, купівлі-продажу, підряду тощо). Окр. групу становлять договори міжнародні — декларація, конвенція, пакт, угода тощо, які є джерелами міжнародного права. Видом усного Д. є джентльменська угода. В Україні порядок укладання і виконання Д., а також питання юрид. відповідальності за їх порушення регулюються чинним заквом, зокрема Цивільним кодексом України. Міжнародні Д. регулюються правом міжнар. договорів (Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969, Віденська конвенція про правонас-тупництво держав стосовно договорів 1978).

ДОГОВІР (англ. contract [ˈkɒntrækt]) - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356).

ДОГОВІР АНДЕРРАЙТИНГУ (англ. underwriting contract [ˈʌndəraɪtɪŋ ˈkɒntrækt]) - договір, який укладається між торговцем (андеррайтером) та емітентом щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов’язаних з таким відчуженням, від імені та за рахунок емітента за винагороду (джерело: Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: затверджено рішенням Державної  комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» від 12.12.2006 № 1449 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.11.2011 № 1638), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за № 52/13319

ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО ВКЛАДУ (ДЕПОЗИТУ) (англ. bank deposit contract [bæŋk dɪˈpɒzɪt ˈkɒntrækt]) - договір за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV

ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО РАХУНКА (англ. bank account contract [bæŋk əˈkaʊnt ˈkɒntrækt]) - договір за яким банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV