ДОВІРЧЕ УПРАВЛІННЯ (англ. trust managing [trʌst ˈmanɪdʒɪŋ]) - надання довірителями трастовим установам свого майна без передачі права власності на нього для подальшого інвестування цих коштів від імені власників і за їх дорученням на різних фінансових ринках з метою отримання прибутку або одержання інших доходів чи переваг. У зарубіжній практиці під довірчими (трастовими) операціями переважно розуміють операції банків і небанківських фінансових установ з управління майном і виконання інших послуг за дорученням і на користь клієнтів на правах його довіреної особи. Д. у. активами в США та Великий Британії характеризують поняттям «trust». У континентальній Європі переважно використовують термін «довірче управління». У світовій практиці зустрічаються такі види трастів: 1) забезпечувальний – використовується при опосередкуванні реалізації кредитором заставленого майна або позбавленні боржника права його викупу за рішенням суду; 2) охоронний – застосовується у разі тривалого збереження майна з метою одержання довірителем доходу від його управління; 3) дискреційний – якщо довірена особа самостійно визначає час і розмір виплат довірителю доходу, одержаного від управління переданим майном; 4) благодійний – який характеризується необмеженим терміном передачі майна в довірче управління та невизначеним колом вигодонабувачів і може мати різне призначення – допомога інвалідам, сиротам, підтримка соціальних програм тощо; 5) голосуючий – використовується для концентрації пакетів акцій або інших майнових прав з метою забезпечення контрольного пакета та права вирішального голосу в управлінні компанією. У вітчизняній літературі «траст» характеризується як особлива форма розпорядження власністю, що визначає права на майно, яке передається в трастове управління, на розподіл прибутку, отриманого в результаті цього управління, і є відносинами між засновником трасту, довірчим власником (розпорядником) і бенефіціаром. Д. у. майном та фінансовими активами може здійснюватися в трьох формах: повне довірче управління, довірче управління за узгодженням, довірче управління за наказом. Повне довірче управління передбачає вчинення довіреною особою дій щодо предмета довірчого управління самостійно в межах, визначених довірчим договором, з обов’язковим повідомленням довірителя про кожну вчинену дію. Довірче управління за узгодженням передбачає вчинення дій щодо предмета довірчого управління за умови обов’язкового попереднього узгодження з довірителем кожної вчиненої довіреною особою дії. Довірче управління за наказом передбачає вчинення довіреною особою дій щодо предмета довірчого управління лише за умови видання довірителем наказу у формі та порядку, передбачених довірчим договором. Залежно від характеру розпорядження майном послуги з Д. у. поділяють на: 1) активні, коли майно, що перебуває у розпорядженні довіреної особи, може видозмінюватися, наприклад, шляхом його продажу, надання в позику або заставу без додаткової згоди довірителя; 2) пасивні, коли майно не може бути видозмінене або використане довіреною особою без згоди довірителя. Фінансові установи, що здійснюють Д. у., за свою діяльність отримують комісійні у вигляді фіксованої суми або як відсоток від вартості операції чи як відсоток від одержаного прибутку. Послуги з Д. у. для фізичних осіб, які надаються довіреними особами, класифікують за чотирма групами: 1) заповідальний траст – розпорядження майном клієнтів за заповітом чи спадщиною (одержання рішення суду; збір та інвентаризація майна; сплата адміністративних витрат і податків; здійснення розрахунків з кредиторами; розподіл майна між спадкоємцями тощо); 2) прижиттєвий траст – управління майном, грошовими коштами та іншими фінансовими активами відповідно до угоди (зберігання та інвестування активів, розпорядження одержаним доходом, оформлення страхування і внесення страхових платежів, депозитні операції з готівкою, облікові операції, виплата доходів, аналіз ефективності
використання майна тощо); 3) опікунство та забезпечення зберігання майна та фінансових активів; 4) агентські послуги – встановлення договірних зобов’язань між принципалом і третьою особою (збереження активів, купівля-продаж цінних паперів, погашення облігацій, сплата податків, оформлення страхових полісів, оплата рахунків, укладання від імені клієнта договорів, отримання кредитів, купівля-продаж іноземної валюти тощо). На сьогоднішній день для фізичних осіб найбільшу частку в трастових операціях складають агентські послуги – різноманітні операції з цінними паперами, отримання грошей під заставу, оренда сейфів, оплата рахунків довірителів, сплата податків та оформлення всіх видів доходів за дорученням клієнтів. До послуг з Д. у. для юридичних осіб належать: тимчасове управління справами компанії у випадку зміни власників, реорганізації, ліквідації тощо; агентські послуги; депозитарні послуги; розпорядження активами, включаючи управління нерухомістю; інвестиційні послуги, у т.ч. інвестування коштів, формування інвестиційних портфелів, придбання пакетів акцій тощо; створення різноманітних фондів компанії та управління ними (страхових і резервних фондів, для погашення боргів, сплати відсотків, податків, викупу облігацій; виплати дивідендів акціонерам, пенсій, винагород працівникам, забезпечення функціонування благодійних фондів тощо). Надання послуг з Д. у. здійснюється шляхом виконання наступних фінансових операцій: 1) формування інвестиційного портфеля та управління активами інвестора, розміщеними в довірче управління, на його замовлення; 2) отримання платежів за дорученням клієнта, наприклад, процентів, дивідендів, орендних платежів тощо; 3) укладання договорів на брокерське обслуговування, купівля-продаж цінних паперів від імені та за дорученням клієнта, проведення розрахунків з покупцями та продавцями; 4) зберігання цінних паперів; 5) виконання заявок клієнта на пошук контрагента по угодах або цінних паперах, податкове планування, пошук та придбання нерухомості, антикваріату, постійне інформування клієнта про стан ринку цінних паперів; 6) формування інвестиційної стратегії з урахуванням побажань клієнта, диверсифікація структури активів на основі використання різних інвестиційних інструментів; 7) створення окремих фондів компанії та управління ними тощо. У вітчизняній практиці найбільшого поширення набули довірчі операції банків і небанківських установ щодо інвестування коштів на грошовому ринку та ринку капіталів. Відмінність між управлінням активами інститутів спільного інвестування та Д. у. полягає в тому, що при спільному інвестуванні кошти клієнтів акумулюються в один загальний фонд для подальшого управління ними за однією стратегією, а в індивідуальному Д. у. управління портфелем інвестора відбувається за стратегією, розробленою особисто для конкретного довірителя з урахуванням його запитів. При цьому винагорода управляючого залежить безпосередньо від кінцевого результату інвестування. Д. у. здійснюється на підставі довірчого договору, укладеного в письмовій формі між довірителем і довіреною особою