ДИСКРИМІНАЦІЯ - (лат. discriminatio - відокремлення, розділення, розрізнення) — умисне обмеження або позбавлення прав певних юрид. та фіз. осіб. Відбувається шляхом прийняття відповідного зак-ва, фактично чи приховано. Стосовно фіз. осіб Д. здійснюється за різними ознаками — раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ, та ін. переконань, нац. та соціального походження, майн. стану тощо. Найпотворніших форм Д. набуває за режимів апартеїду та фашизму, котрі «узаконюють» расову Д. Д. у всіх формах, як правило, забороняється внутр. правом дем. держав, а також міжнар. правом. Протиправність Д. випливає із загальновизнаних принципів і норм Статуту ООН та міжнародних актів про права людини, зокрема Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок 1967, Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань 1981. На ліквідацію Д. в окр. сферах сусп. життя спрямовані Конвенція МОП про дискримінацію в галузі праці і занять 1958, Конвенція ЮНЕСКО по боротьбі з дискримінацією у галузі освіти 1960 та Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок 1979. Загальна декларація прав людини 1948, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 закріпили положення про те, що передбачені в цих доктах права і свободи повинні належати кожній людині незалежно від кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ, або ін. переконань, нац. та соціального походження, майнового, станового та будь-якого ін. становища. Відповідні статті містяться у нац. конституціях, зокрема в Конституції України (ст. 24).