ДОЛАР - [англ. dollar, від нім. Taler — талер, скорочення від Joachimstaler — йоахімсталь-ська (монета)] — грош. одиниця США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Сінгапуру та деяких ін. країн. Поділяється на 100 центів. У США Д. увів 1785 Конгрес країни (срібний Д.). Законом 1792 було запроваджено біметалізм з вільним карбуванням Д. із золота й срібла. З 1873 грош. одиницею став золотий Д. Офіційно золотий стандарт Д. США встановлено 1900 — вміст чистого золота в Д. становив 1,50463 г. Після Першої світ, війни амер. Д. почав відігравати провідну роль серед валют кап. країн. Світова екон. криза 1929—33 похитнула позиції Д., його золотий вміст 116 знизився до 0,888671 г чистого золота (або на 40,94 %). Після Другої світ, війни Д. США — осн. валюта доларової зони й гол. резервна валюта індустріально розвинених країн світу, тобто Д. США став поряд із золотом основою валютної системи капіталізму. При цьому центр, банки іноз. держав мали право вільно обмінювати Д. США на золото за твердою ціною (35 Д. за одну унцію золота). З 60-х pp. у зв'язку з посиленням інфляції, дефіцитом платіж, балансу і зменшенням золотого запасу США купівельна спроможність амер. Д. значно знизилася, його міжнар. позиції ослабли. Внаслідок загострення екон. та валют.-фін. становища в країні, пов'язаного, насамперед, з величезними воєн, витратами, США провели (1971, 1973) девальвацію Д., золотий вміст його знижено до 0,736662 г чистого золота. Від серпня 1971 припинено обмін Д. США на золото. Нині половина комерційних і бл. 80 % валютно-фін. операцій у світі здійснюється в амер. Д. У цій валюті тримають понад 57 % своїх резервів центральні банки країн світу, у т. ч. НБУ. Після запровадження (1999) 11 д-вами Європейського Союзу єдиної валюти (евро) спостерігається тенденція часткової заміни (конвертації) багатьма країнами світу своїх валютних резервів з Д. США на нову європ. валюту.