ДОГОВІР РЯТУВАННЯ - у міжнародному морському праві — угода, що укладається між капітаном судна, яке зазнає лиха, та рятувальником, котрий надає допомогу такому судну. Зміст Д. р. визначається Брюссельською конвенцією 1910, яка була розвинена і закріплена Конвенцією про відкрите море 1958, Міжнародною конвенцією про пошук і рятування на морях 1979, а також Конвенцією ООН по морському праву 1982. Згідно зі ст. 12 Брюс. конвенції кожна держава-учасниця зобов'язує капітанів суден: надавати 108 допомогу будь-якій виявленій у морі особі, котрій загрожує загибель; прямувати з максимально можливою швидкістю на допомогу гинучим; у разі зіткнення з ін. судном надавати останньому, його екіпажу та пасажирам необхідну допомогу. В основі Д. р. лежить принцип: «немає порятунку — немає винагороди». У Кодексі торговельного мореплавства України питання винагороди за порятунок на морі регламентується у гл. 6 розд. IX «Надзвичайні морські події» (ст. 326—340). Під час підписання Д. р. у ньому фіксується сума винагороди за порятунок. Після завершення операції рятування ця сума за згодою сторін може бути змінена. Будь-яка угода про рятування, що була укладена в момент і під впливом небезпеки, на вимогу однієї із сторін може бути визнана недійсною або змінена судом чи арбітражем, якщо останні визнають умови угоди несправедливими.