ДРАГО ДОКТРИНА - (Doctrina de Drago; Drago Doctrine) — доктрина незастосування д-вами сили для одержання боргів, які завинили їм ін. країни. Сформульована міністром закорд. справ Аргентини Л. М. Драго у ноті, адресованій урядові США 29.XII 1902. Доктрина дістала розвиток і була закріплена в Драго — Портера конвенції, прийнятій 18.Х 1907 2-ю Гаазькою конференцією миру за пропозицією Л. М. Драго і представника США X. Портера. У конвенції передбачалася відмова її учасників від застосування збройної сили для одержання договірних боргів, крім випадків, коли в спірних ситуаціях держава-боржник не бажає вдатися до міжнар. арбітражу (третейського розгляду). Після прийняття Статуту ООН у 1945 всі д-ви «утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, не сумісним з цілями Об'єднаних Націй» (п. 4 ст. 2 Статуту).