СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Відвідування сайту – серія запитів до сервера, які зроблено одним користувачем   за   заданий   проміжок   часу,   протягом   якого   користувач звертається  до  сторінок  сайту  і  кожен  його  запит  відображається  в  логах сервера. Сесія вважається завершеною, якщо протягом певного відрізку часу від користувача не поступило жодного нового запиту до сервера.

Відвідувач  –  користувач  конкретних  ресурсів  мережі. Деякі  власники серверів (або сайтів) розміщують лічильники числа відвідувачів.

Відділ   дистанційної   освіти    –   спеціальний   відділ   стаціонарного навчального закладу, що займається наданням послуг дистанційної освіти.

Віддалений доступ – технологія взаємодії абонентських систем з локальними мережами через територіальні комунікаційні мережі.

Віддалений доступ (telnet) – сервіс в Інтернеті, спосіб керування комп’ютером у мережі іншим комп’ ютером, якому дозволено це робити, де б він не знаходився.

Відео – навчальні засоби, які включають візуальні зображення: нерухомі – слайди (малюнки, діаграми, графіки, креслення тощо); рухомі – фільми, відеокасети (демонстрація дії інструментів, обладнання, аналіз змін в часі з використанням  анімації  тощо);  аудіо-  відеоконференції  в  реальному  режимі часу.

Відеоадаптер – це пристрій, що керує процесом виведення на екран дисплея текстової інформації і графічних зображень.

Відеоблог – блог з контентом, складеним більше з відео-файлів, ніж із тексту, зображень та аудіо. Основний його зміст відео-файли вміщені в спеціальний програвач.

Відеовведення – пристрій, що забезпечує фізичну взаємодію користувача з персональним комп’ютером у ході роботи з розважальними та діловими програмами і ресурсами Інтернет. Дана перспективна технологія по суті "занурює"людини у віртуальний світ.

Відеоконференц зв’язок1  (Video conferencing) – послуга, що надається операторами електрозв’язку та комп’ютерних мереж і забезпечує обмін аудіо- і відео- інформацією в режимі реального часу між учасниками територіально розподіленої групи.

Відеоконференція1      –    інтерактивні    комунікаційні    технології,    що забезпечують двостороннє передавання, оброблення та подання інформації на відстань в режимі реального часу за допомогою апаратно-програмних засобів обчислювальної техніки.

Відеоконференція2 – інформаційна технологія, що забезпечує одночасно двосторонню передачу, обробку, перетворення і представлення інтерактивної відео-  та  звукової  інформації  на  відстань  у  реальному  режимі  часу  за допомогою апаратно- програмних засобів обчислювальної техніки. Між двома та більше абонентами для проведення відеоконференцій використовується така технологія, як відеоконференцзв’язок.

Відеоконференція3     –   наради,   конференції,   дискусії   між   групами віддалених користувачів за допомогою телекомунікаційних засобів і мереж.

Відеоконференція4    (Desktop  Videoconferencing) -  зустріч,  методичне засідання, або розмова між людьми, що перебувають у різних місцях та використовують   відеотехнології   як   основний   канал   зв’язку.   При   цьому надається двосторонній звук та одно- або двостороннє відео. Термін відеоконференція іноді означає конференції з використанням стислого відео, конференції по наземних лініях комунікацій, а також супутникові конференції.

Відеоконференція5      (Video    conference)    –    захід    з    використанням відеоконференцзв’язку.

Відеоконференція6 – методологія проведення нарад та дискусій між групами віддалених користувачів з виконанням трансляції зображення в середовищі Інтернет.

Відеоконференцзв’язок2   –  телекомунікаційна технологія інтерактивної взаємодії двох і більше віддалених абонентів, при якій між ними можливий обмін аудіо- та відеоінформацією в режимі реального часу з урахуванням передачі керуючих даних.

Відеолекція – лекція фахівця з дисципліни (модуля), записана на електронний носій і призначена для колективного і індивідуального перегляду, тими, хто навчається.

Відеоролик (відеокліп, відеозапис, відеофайл, відео) – незалежний епізод кіно, окремий закінчений кінотвір. Художньо складена послідовність кадрів. Короткометражний (рідше повнометражний) різновид кіномистецтва, що часто містить спецефекти та закодований за допомогою кодеків в контейнерному форматі.

Відеосистема – апаратне забезпечення персонального комп’ютера, призначене  для  відображення  на  екрані  монітора  відеодані,  наданікомп’ютером, чи інформацію, що вводиться з клавіатури.

Відеосистема ПК – складається з відеоадаптера (графічної плати) і дисплея (монітора).

Відеофільм – навчальний матеріал з дисципліни (модуля), відзнятий на відеоплівку за сценарієм, супроводжуваний коментарями, музикою, ілюстративним  та  графічним  матеріалом  і  призначений  для  колективного  і індивідуального перегляду.

Відеохостинг – ресурс, що дозволяє завантажувати і переглядати відеоролики. Сервіс не надає свою відеопродукцію, його наповнюють відеофайлами користувачі.

Віджет – елемент керування, інформаційний блок, графічний елемент інтерфейсу сайту, який бере дані ззовні. Зазвичай один віджет виконує одну певну дію, тобто кожен віджет має своє стандартне призначення. Швидко передає інформацію без переходу на сайт-постачальник. Міні-програма, яка надає користувачеві додаткові зручності для роботи з основним сайтом, інтерфейсом і полегшує функції користувача.

ВІДКЛИЧНИЙ АКРЕДИТИВ (англ. revocable letter of credit [ˈrevəkəbl ˈletə əv ˈkredɪt]) - акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього повідомлення бенефіціару (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за  акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534

Відкриті освітні ресурси (Open Educational Resources) – цифрові навчальні матеріали, що викладаються в публічний доступ і поширюються по відкритій ліцензії. Це можуть бути і матеріали для вчителів, і контент для учнів: конспекти лекцій, зміст відеокурсів, колекції навчальних наукових журналів і публікацій. Сам факт надання своїх напрацювань у відкритий доступ – це великий крок і плюс до репутації для будь-якого освітнього закладу.

(открытые торги) – торги, аукціони, ярмарки, про які заздалегідь до їх початку повідомляють потенційних покупців і продавців і на які вільно допускають відвідувачів.

Відкрита  освіта2   –  освіта,  доступна  кожному  бажаючому  без  аналізу його вихідного рівня знань (без вступних екзаменів). Висока якість знань забезпечується  академічністю  курсів,  урахуванням  потреб  ринку  та підсиленням відповідальності студента за результати навчання. Технології і методики навчання такі ж, як і удистанційній освіті.

Відкрита група – група соціальної мережі, до якої без будь-яких попередніх умов і в будь-який час, може приєднатися будь-який користувач соціальної мережі й прийняти участь у форумі та інших подіях життя групи.

Відкрита дистанційна освіта – це нова модель освіти дорослих, у тому числі управлінської ланки, яка втілила в собі провідні вітчизняні і зарубіжні розробки в галузі конкретних наук, а також наук про поведінку, методології, розвитку особистості тощо. Ця модель принципово відрізняється від моделі традиційної професійної підготовки (в усіх її формах - очній, заочній, вечірній) за метою, змістом освіти, характером діяльності викладачів і студентів, а також результатами.

Відкрита освіта1  – форма освіти з невизначеним попереднім освітнім цензом, невстановленим терміном навчання і з можливістю гнучких змін навчального плану.

Відкрите  навчання  –  спосіб  організації  навчальної  роботи  в  школах (здебільшого початкових), який передбачає відмову від класно-урочної системи і оцінювання успішності на основі заданих норм, гнучку, відкриту організацію навчального простору, змінний склад навчальних груп, вільний вибір учнем видів і способів навчальної роботи. Відкрите навчання сприяє формуванню позитивної мотивації дітей, емоційно насиченої атмосфери взаємин учителів і учнів. Таке навчання було поширене на початку 60-х років XX ст. у Великій Британії, а в 70-ті роки і в інших країнах.

(открытое акционерное общество) – відкрита корпорація – акціонерне підприємство, акції якого вільно продаються на фондовому ринку.

Відкритий (публічний) ключ1  – а) один з пари ключів несиметричного шифрування, технології створення електронного цифрового підпису, який його власник відкрито розсилає своїм адресатам; б) параметр криптографічного алгоритму перевірки  електронного  цифрового  підпису,  доступний  суб’єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

ВІДКРИТИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД (англ. open investment fund [ˈəʊpən ɪnˈvestmənt fʌnd]) - фонд, який випускає інвестиційні сертифікати з зобов’язанням перед учасниками щодо їх викупу (джерело: Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: затверджено Указом Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19.02.1994 № 55/94

ВІДКРИТИЙ ДОЗВІЛ ЧИ ВИСНОВОК (англ. open permission or conclusion [ˈəʊpən pəˈmɪʃən ə kənˈkluːʒən]) - дозвіл чи висновок, який надається суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів для неодноразового проведення відповідних переговорів чи здійснення міжнародних передач товарів із зазначенням тільки їх найменування, особливих умов поставки та назви держави призначення або походження товарів (джерело: Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 № 549-IV

Відкритий ключ2  електронного цифрового підпису – криптографічний ключ, який пов’язаний із секретним (закритим, особистим) ключем за допомогою    особливого    математичного    співвідношення. Відкритий    ключ відомий всім користувачам системи і призначений для перевірки електронного цифрового підпису та її розшифрування, він дозволяє визначити автора підпису та достовірність електронного документа, але не дозволяє визначити секретний ключ.

ВІДКРИТИЙ РИНОК (англ. open market [ˈəʊpən ˈmɑːkɪt]) - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу – зменшується (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV

 Відкритий університет – вищий навчальний заклад, який сповідує відкриту освіту. Відомі відкриті університети: Британський, Канадський, Голландський відкриті університети.

(открытие счетов) – здійснюється підприємствам, організаціям, установам і підприємцям для зберігання грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків. Можуть бути розрахункові і поточні. Розрахункові рахунки банк відкриває підприємствам і організаціям, які є на госпрозрахунку, наділені власними оборотними коштами і мають самостійний баланс. Поточні рахунки відкриваються організаціям, які не мають ознак для відкриття розрахункового рахунка, структурним підрозділам підприємств, громадським організаціям та деяким іншим. Підприємство або установа відкриває розрахунковий або поточний рахунок в установі банку за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку за його згодою.

(отмывание денег) – операції, які проводить власник грошей, аби приховати справжні джерела їх надходження і надати таким операціям законного характеру. При цьому використовують такі прийоми, як численні переведення грошей через дочірні компанії, у ході яких губляться першоджерела платежів, надходження переводяться у готівку. Таким чином часто гроші, одержані в незаконному бізнесі, вкладаються в цілком легітимні та прибуткові проекти.

ВІДМИВАННЯ ГРОШЕЙ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ (англ. trade-based money laundering [treɪd beɪst ˈmʌni ˈlɔːndərɪŋ]) - здійснення дій щодо приховування доходів, одержаних злочинним шляхом та переміщення їх з використанням торговельних операцій з метою надання законності їхньому незаконному походженню

ВІДМИВАННЯ КОШТІВ (ГРОШЕЙ) (англ. money laundering [ˈmʌni ˈlɔːndərɪŋ]) - конверсія або переказ майна, якщо відомо, що таке майно являє собою доходи від злочинів, з метою приховання злочинного походження цього майна або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні основного правопорушення, для того, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої діяння; приховування справжнього характеру, походження, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, прав на майно або його належність, якщо відомо, що таке майно є доходами від злочинів; за умови дотримання основних принципів своєї правової системи: придбання, володіння або використання майна, якщо в момент його одержання відомо, що таке майно являє собою доходи від злочинів; участь, причетність або вступ у змову з метою вчинення будь-якого зі злочинів, визнаних такими відповідно до цієї статті, замах на його вчинення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або надання порад під час його вчинення (відповідно до статті 6 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, 2000 рік, Палермо) (джерело: The FATF report Money Laundering through Money Remittance and Currency Exchange Providers (June 2010), Definitions [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/moneylaunderingthroughmone yremittanceandcurrencyexchangeproviders.html, http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_789); - процес: 1) перетворення або передачі власності, знаючи що така власність походить від злочинної діяльності або від акту участі у подібній діяльності, з метою приховування чи маскування незаконного походження майна, або надання допомоги будь-якій особі, що залучена у здійснення такої діяльності, для ухилення від правових наслідків за подібну діяльність; 2) приховування або маскування справжньої природи, джерела, місцеположення, розпорядника, переміщення, права на майно або власника майна, знаючи що таке майно походить від злочинної діяльності або від акту участі у подібній діяльності; 3) придбання, володіння або користування майном, знаючи на момент отримання, що таке
майно походить від злочинної діяльності або від акту участі у подібній діяльності; 4) участь, асоціація для здійснення, намагання здійснити та сприяти, спонукати, консультувати щодо здійснення будь-якої діяльності, зазначеної у попередніх пунктах (джерело: EU Supranational Risk Assessment Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// eur-lex.europa.eu/resource.html?uri=cellar:d4d7d30e-5a5a-11e7-954d-01aa75ed71a1.0001.02/ DOC_2&format=PDF); - негативне соціально-економічне явище, в основі якого приховування незаконного походження доходів, спотворення інформації про природу їхнього походження, місцезнаходження, розташування, рух, дійсну належність та прав власності на такі доходи, а також надання їм у будь-яких формах правомірного вигляду, коли особі відомо, що ці матеріальні блага є доходами, отриманими незаконним шляхом, а також інші дії, прямо або опосередковано пов’язані з оформленням правомірності фактичних відносин володіння, користування, розпорядження доходами або з приховуванням їх незаконного походження

(отмывающая продажа) – фіктивні біржові операції, здійснення яких не веде до зміни власника і які проводяться за здалегідь наміченим планом для впливу на ціни. Здійснюється шляхом одночасної видачі різним маклерам доручень про продаж і купівлю біржових контрактів на один і той самий товар в один і той самий період поставки.

(отказ от акцепта) – документально оформлена незгода платника на оплату поданих йому розрахункових документів. Буває повна і часткова. Повна відмова можлива у випадках, коли товари не були замовлені і їх поставка непередбачена договором або у випадку відвантаження недоброякісної, нестандартної, некомплектної продукції. Часткова відмова може бути заявлена у разі помилки в розрахункових документах, завищення цін на продукцію і тару, недоброякісності, некомплектності чи невідповідності стандартам і технічним умовам частини одержаного товару, при частковому відвантаженні незамовлених товарів тощо. Суперечок між продавцем і покупцем з приводу відмови банк не розв'язує. За необгрунтовану відмову від акцепту з покупця стягують штраф у розмірі 5 відсотків від суми відмови.

ВІДМОВА НА КОРИСТЬ ДЕРЖАВИ (англ. refusal in favor of the state [rɪˈfjuːzəl ɪn ˈfeɪvə əv ðə steɪt]) - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI

(восстановительная стоимость основных средств) – сума витрат, здійснена у вигляді амортизаційних відрахувань на їх цільове використання, як необхідних для відновлення зношених у процесі виробництва основних фондів.

Відновлення студента – офіційна процедура повернення статусу того, хто навчається людині, що припинила навчання у вищому навчальному закладі і знову заявила про наміри продовжити навчання.

ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ ЛОМБАРДУ (англ. pawnshop separate units [ˈpɔːnʃɒp ˈseprɪt ˈjuːnɪts]) - філії та відділення, що розташовані поза місцезнаходженням ломбарду та здійснюють усі або частину його функцій з надання фінансових та супутніх послуг ломбарду (джерело: Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами: затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами» від 26.04.2005 № 3981, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 травня 2005 р. за № 565/10845 

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ (англ. separate unit [ˈseprɪt ˈjuːnɪt]) - філія, інший відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені (джерело: Положення про Державний реєстр фінансових установ: затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» від 28.08.2003 № 41 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 28.11.2013 № 4368), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 р. за № 797/8118 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 38. – Ст. 2048); - філія, представництво, відділення або інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені юридичної особи-резидента (джерело: Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 № 492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ БАНКУ, ФІНАНСОВОЇ УСТАНОВИ (англ. separate unit of the bank, financial institution [ˈseprɪt ˈjuːnɪt əv ðə bæŋk faɪˈnænʃəl ˌɪnstɪˈtjuːʃən]) - філія, відділення, інший відокремлений підрозділ, в яких здійснюються окремі фінансові послуги (джерело: Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 12.12.2002 № 502

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ СУБ’ЄКТА ПЕРВИННОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ (англ. reporting entity separate unit [rɪˈpɔːtɪŋ ˈentɪtɪ ˈseprɪt ˈjuːnɪt]) - філія, інший підрозділ суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що розташований не за місцезнаходженням такого суб’єкта та здійснює фінансові операції або забезпечує їх здійснення, у тому числі надає послуги від імені суб’єкта первинного фінансового моніторингу (крім здійснення представницьких функцій) (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

(ведомость балансовая) – зведений фінансовий звіт, який характеризує склад і суму активів, зобов’язань і обсяги капіталу організації, установи, фірми за певний період часу. Баланс показує, якими засобами володіє фірма, суму боргу, який відсоток власності належить власникам акцій тощо.

Відомість проміжної атестації – документ, що фіксує результати проходження проміжної атестації студента в певний навчальний період, оформлений в установленому порядку

Відомості – частина знання, критерій істинності якого не однаковий у різних учасників пізнавального процесу, тобто не має повного узгодження із загальноприйнятою на даному етапі розвитку практикою.

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК (англ. compliance officer [kəmˈplaɪəns ˈɒfɪsə]) - працівник, відповідальний за проведення фінансового моніторингу (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 50-51. – Ст. 2057; Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державна служба фінансового моніторингу України: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державна служба фінансового моніторингу України» від 23.07.2015 № 662, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 р. за № 973/27418 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 68. – Ст. 2248); - (для банку) працівник банку, відповідальний за проведення фінансового моніторингу в банку (джерело: Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 26.06.2015 № 417 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 62. – Ст. 2035); - (для небанківської фінансової установи) працівник небанківської фінансової установи, відповідальний за проведення фінансового моніторингу в небанківській фінансовій установі (джерело: Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів» від 15.09.2016 № 338 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 80. – Ст. 2671); - особа, на яку покладаються організація та координація діяльності з проведення суб’єктом (відокремленим підрозділом) фінансового моніторингу (джерело: Положення про здійсненняфінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України» від 22.12.2015 № 1160, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2016 р. за № 63/28193 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 8. – Ст. 402; Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України: затверджено наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України» від 18.06.2015 № 999/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 735/27180 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 52. – Ст. 1698; Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного
фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство економічного розвитку і торгівлі України» від 15.07.2013 № 787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2013 р. за № 1366/23898 

ВІДПОВІДАЧ (англ. defendant [dɪˈfendənt]) - суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (джерело: Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV

ВІДПОВІДНІ ОРГАНИ ВЛАДИ (англ. appropriate authorities [əˈprəʊprɪɪt ɔːˈθɒrɪtiz]) - компетентні органи, включно з регуляторами, податковими органами, ПФР, правоохоронними органами, органами розвідки, акредитаційними установами та, можливо, органами саморегулювання у деяких юрисдикціях

ВІДПРАВНИК (англ. originator [əˈrɪʤɪneɪtə]) - власник рахунку, котрий дозволяє провести електронний платіж з даного рахунку, або, за відсутності рахунку, фізична чи юридична особа, яка розміщує розпорядження до фінансової установи відправника для здійснення переказу (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - відправник платіжного доручення при переказі коштів

ВІДСОТКОВІ ОБЛІГАЦІЇ (англ. interest-bearing bonds [ˈɪntrɪst -ˈbeərɪŋ bɒndz]) - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

Відсоток   відсіву   –   відсоток   студентів,   які   не   закінчили   курс   від загального числа зареєстрованих студентів.

(отсрочка погашения кредитов) – відсунення початково встановленого строку повернення позичок. Застосовується банками при кредитуванні клієнтів у випадках виникнення у них фінансових труднощів з незалежних причин.

ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ (англ. assignment of right of demand [əˈsaɪnmənt əv raɪt əv dɪˈmɑːnd]) - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI 

ВІДСУТНІЙ ТРЕЙДЕР (англ. missing trader [ˈmɪsɪŋ ˈtreɪdə]) - компанія, що завжди знаходиться на початку ланцюжка та ефективно сприяє розкраданню ПДВ, не враховуючи його у звітності. Часто вже створена компанія купується у агентів, які займаються створенням таких компаній, та реєструється за адресою прийома кореспонденції. Вказані директори є чи підставні чи вигадані особи

(отток капитала) – державні кошти, спрямовані в іншу країну у вигляді інвестицій, позик для купівлі фінансових активів. У платіжному балансі відображається на рахунку “рух капіталу”.

ВІДТІК КАПІТАЛУ (англ. capital flight [ˈkæpɪtl flaɪt]) - швидкий відтік грошових коштів з країни, що часто є реакцією на якусь економічну подію, яка схвилювала інвесторів та змусила їх втратити впевненість у фінансовій стабільності країни

(воспроизводство капитала) – поновлення обсягів капіталу за рахунок діяльності, спрямованої на їх ефективне використання.

ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА (англ. alienation of property [ˌeɪljəˈneɪʃən əv ˈprɒpətɪ]) - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI

(возмещение потерь) – за цивільним правом повернення боржником кредиторові матеріальних благ у разі невиконання або неналежного виконання ним зобов’язань, заподіяних збитків.

ВІДШКОДУВАННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ, ЯКА ПОТЕРПІЛА ВІД ЗЛОЧИНУ (англ. compensation for property damage to an individual who has suffered from a crime [ˌkɒm.penˈseɪ.ʃən fə(r) ˈprɒpəti ˈdæmɪdʒ tə ən ˌɪndɪˈvɪdʒuəl huː hæz ˈsʌf.ər frəm eɪ kraɪm]) - вид недоговірного зобов’язання, в силу якого майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо така особа є неплатоспроможною

ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ (англ. compensation for non-pecuniary damage [ˌkɒm.penˈseɪ.ʃən fə(r) nɔn-pɪˈkjuː.njər.iˈdæmɪdʒ]) - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини такої особи. Незалежно від вини моральна шкода відшкодовується у випадках, визначених Цивільним кодексом України

ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ (англ. compensation for non-pecuniary damage [ˌkɒm.penˈseɪ.ʃən fə(r) nɔn-pɪˈkjuː.njər.iˈdæmɪdʒ]) - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини такої особи. Незалежно від вини моральна шкода відшкодовується у випадках, визначених Цивільним кодексом України

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ (англ. compensation for damage [ˌkɒm.penˈseɪ.ʃən fə(r) ˈdæmɪdʒ]) - недоговірне зобов’язання, в силу якого майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Візуальна форма електронного документа – відображення даних, які містять документ, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання його змісту людиною.

ВІЗУВАННЯ (англ. sighsighting [saɪt ˈsaɪ.tɪŋ]) - підписання документа посадовою особою для засвідчення погодження з його змістом або для зобов’язання всіх, кому він адресований, виконувати викладене в ньому

ВІЙСЬКОВЕ КІНЦЕВЕ ВИКОРИСТАННЯ (англ. military ultimate use [ˈmɪlɪtərɪ ˈʌltɪmɪt juːs]) - використання будь-яких товарів з метою розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання виробів військового призначення, у тому числі: використання виробничого, випробувального або технологічного обладнання та його компонентів; використання будь-яких складових частин зазначених товарів, а також обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій чи надання будь-яких послуг; включення таких товарів до складу виробів військового призначення (джерело: Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 № 549-IV

Вікі – технологія взаємодії користувача з веб-сайтом, призначена для колективного розроблення, зберігання і структуризації інформації, в основному гіпертексту.

Вікі –  це  веб-сайт  (або  інша  гіпертекстова  збірка  документів),  що дозволяє користувачам самостійно змінювати зміст сторінок на ньому. Термін Вікі може також стосуватися спільного програмного забезпечення (collaborative software), яке створюється для створення такого сайту. Терміни Вікі (з великої літери) та ВікіВікіВеб (WikiWikiWeb) часом використовують, щоб сказати конкретно про Portland Pattern Repository – перший вікі в історії. Прихильники такого використання пропонують використовувати слово з малої літери для вікі-сайтів загалом. Слово вікі походить з гавайської мови й означає «хуткий» або  ж  «надшвидкий».  Часом  замість слова  вікі  використовують  віківікі  або ВікіВікі

Вікі-сервіси – веб-сервіси, на яких документи зручно і швидко можуть спільно редагуватися  кількома користувачами. При цьому внесок кожного і зазначення авторства не фіксується. Приклад – wikipedia.org, онлайнова енциклопедія, що створюється усіма користувачами.

Вікіпедія1 – вікі-проект, вільна багатомовна енциклопедія.

Вікіпедія2  – вільна загальнодоступна багатомовна універсальна онлайн- енциклопедія. Багатомовний проект з вільно поширюваним вмістом. Будь-який користувач   може   редагувати   існуючі   матеріали,   які   написані   спільно бажаючими з усього світу. Найбільший і найбільш популярний довідник в Інтернеті.

(свободная экономическая зона) – певна територія, де діють особливі пільгові економічні умови для іноземних і національних підприємств. Створюються з метою розв'язання зовнішньоторговельних, загально­економічних, соціальних, регіональних та науково-технічних проблем. Умовно В.е.з. можна поділити на 5 основних груп. 1. Вільні торговельні зони, вільні порти, транзитні зони, безмитні склади, митні зони на окремих підприємствах. Головна ознака – відміна або пом'якшення мита та експортно-імпортного контролю над товарами, що надходять до зони і реекспортуються з неї. 2. Експортні промислові зони. Вони мають пільгові торговельний, митний і фінансовий режими, а також пільгове фінансування. Цільове призначення – виробництво експортної продукції і частково такої, що замінює імпорт. 3. Банківські і страхові зони: вони характеризуються пільговим режимом здійснення банківських і страхових операцій. 4. Технологічні зони, технологічні парки, технополіси, їх призначення – забезпечувати на засадах різних пільг розробку, впровадження у виробництво сучасних технологій за допомогою національних та іноземних підприємств і організацій. 5. Комплексні зони (вільні міста, особливі райони тощо). Передбачають розв'язання широкого кола завдань. Під час їх виконання використовуються елементи діяльності різних видів зон.

ВІЛЬНА МИТНА ЗОНА (англ. free customs zone [friː ˈkʌstəmz zəʊn]) - митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI

(свободная торговля) – міжнародна торгівля, яка передбачає особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів з одночасним збереженням у торгівлі з іншими країнами.

ВІЛЬНИЙ ПОРТ (англ. freeports [friːpɔːts]) - як правило, найбільші зони, з широким набором пільг, де здійснюються всі види діяльності (в тому числі туризм, роздрібна торгівля, будівництво житлових будинків), що орієнтовані не на експорт, а на стимулювання загального економічного зростання

(свободно конвертируемая валюта) – здатність національної валюти вільно обмінюватись (переводитись) з іншими національними валютами з урахуванням діючого ринкового курсу, а також бути вільно проданою чи купленою.

Вільно конвертована валюта – валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу (I група класифікатора валют Національного банку України).

ВІП-ГРАВЦІ (англ. VIP [viː-aɪ-piː]) - преміум-гравці, які постійно грають на високі ставки і великі суми грошей

Віртуал  (від  англійського  virtual  –  уявний,  створюючий  видимість, «фейк», «мульт», «клон», сокпапет) – неологізм, що означає: 1) «фіктивну особистість»,  користувач  сайту,  який  видає  себе  за  іншу  особу.  Обліковий запис, який не може бути асоційованим з реальною особистістю; 2) один із способів забезпечення приватності, коли в стрічці активності залишаються тільки записи загального плану, без вказівки старих імен та прізвищ.

Віртуальні співтовариства1  – новий тип співтовариств, які виникають і функціонують в електронному просторі.

Віртуальні співтовариства2 – об’єднання користувачів мережі в групи зі спільними інтересами для роботи в електронному просторі.

Віртуальна   реальність1    –   комп’ютерні   системи,   які   забезпечують візуальні і звукові ефекти, що занурюють глядача в уявний світ за екраном. Користувач оточується породженими комп’ютером образами і звуками, що створюють враження реальності. Користувач взаємодіє зі штучним світом за допомогою різних сенсорів, таких як, наприклад, шолом і рукавички, які зв’язують його рухи, враження і аудіовізуальні ефекти. Майбутні дослідження в області віртуальної реальності спрямовані на збільшення почуття реальності побаченого.

Віртуальна   реальність3    –   технологія   інформаційної   взаємодії,   що реалізує   за   допомогою   комплексних   мультимедіа-операційних   середовищ ілюзію безпосереднього входження і присутності в реальному часі у стереоскопічно  відображеному  «екранному  світі».  Уявний  світ,  створений  в уяві користувача.

Віртуальна  аудиторія  –  безліч  віддалених  один  від  одного  робочих місць, об’єднаних каналами передачі даних і використовуваних в рамках технології дистанційного навчання учнями для виконання однакових в змістовному відношенні навчальних процедур при можливості інтерактивної взаємодії один з іншим і викладачем.

ВІРТУАЛЬНА ВАЛЮТА (англ. virtual currency [ˈvɜːtjʊəl ˈkʌrənsi]) - цифровий засіб вираження вартості, що може торгуватись у цифровій формі та функціонує як: (1) засіб обміну; (2) розрахункова грошова одиниця; та/або (3) засіб збереження вартості, втім не має статусу законного платіжного засобу. Жодна юрисдикція не випускає та не забезпечує віртуальні валюти (джерело: FATF Report: Virtual Currencies Key Definitions and Potential AML/CFT Risks [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/ media/fatf/documents/reports/Virtual-currency-key-definitions-and-potential-aml-cft-risks.pdf); - цифрове вираження грошової вартості, яка не випускається центральним банком або державним органом влади, і не обов’язково прив’язана до фіатної валюти, але приймається фізичними та юридичними особами як засіб платежу й може передаватись, накопичуватись або торгуватись в електронний спосіб

Віртуальна консультація – on-line консультація за допомогою телекомунікаційних технологій.

Віртуальна освіта – це процес і результат взаємодії суб’єктів і об’єктів освіти,   що   супроводжується   створенням   ними   віртуального   освітнього простору, специфіку якого визначають дані суб’єкти і об’єкти. Основний ефект, завдяки   якому   реалізується   навчання,   ефект   присутності   (занурення   у віртуальну реальність). Системи віртуальної реальності дають змогу бачити, чути і відчувати навколишній віртуальний світ, синтезований комп’ютером. Віртуальна освіта тісно пов’язана з дистанційною освітою, але не зводиться тільки до неї. Подібний ефект може бути створений в процесі звичайної очної взаємодії вчителів, учнів і об’єктів, які вивчаються.

Віртуальна реальність2  – нова технологія безконтактної інформаційної взаємодії, що реалізує за допомогою комплексних мультимедіа-операційних середовищ ілюзію безпосереднього входження і присутності в реальному часі в стереоскопічно представленому «екранному світі».

Віртуальне середовище навчання – відкрита система, що представляє комплекс спеціальних, об’єднаних телекомунікаціями, засобів навчання, які забезпечують узгоджену спільну роботу і можливість інтерактивної взаємодії з усіма учасниками навчального процесу.

Віртуальний   клас2     –   групи   студентів,   які   перебувають   у   різних приміщеннях  або  будівлях  освітнього  закладу  і  об’єднаних  за  допомогою телекомунікаційних технологій для проведення навчального заняття.

Віртуальний клас1  – група студентів, що вивчає один і той же онлайн- курс.

Віртуальний офіс – Інтернет-ресурс, або його частина, що дозволяють географічно роз’єднаним співробітникам компанії організаційно взаємодіяти за допомогою   єдиної   системи   для   обміну,   зберігання,   обробки   і   передачі інформації та керуючих впливів.

Віртуальний університет – самостійний навчальний заклад, незалежний від будь-яких навчальних установ, що надає освітні послуги тільки методами дистанційного навчання, має власну ліцензію, навчальні програми і курси, в якому відсутні навчальні корпуси, гуртожитки, кабінети, актові зали тощо.

Віртуальний1    (від   лат.   Virtuales)   –   існуючий   у   вигляді   образу   в інформаційному середовищі.

Віртуальний2    –  термін,  який  все  частіше  застосовується  до  понять онлайн та Інтернет. У науковій фантастиці використовується для позначення штучно створеного ілюзорного світу, що відчувається, як реальний. Зазвичай використовується у словосполученні «віртуальна реальність».

Вірус комп’ютерний – різновид шкідливої програми, написаної зловмисниками, здатної до розмноження, яка поширюється з комп’ютера на комп’ютер через мережу Інтернет з деструктивними цілями. Може потрапити до комп’ютера користувача разом із інформацією, що копіюється з мережі або електронними листами та миттєвими повідомленнями, може заподіяти серйозну шкоду, знищити або пошкодити дані, що зберігаються на комп’ютері, а може викрасти персональну інформацію користувача (в т.ч. пароль) та надіслати її зловмисникові. Віруси можуть поширюватися під виглядом цікавих картинок, вітальних листівок, звукових і відео файлів, можуть бути завантажені з Інтернет разом з неліцензійним програмним забезпеченням або іншими файлами та програмами. Для захисту від вірусів існують спеціальні програми - антивіруси. І віруси, і антивіруси постійно оновлюються й удосконалюються.

Вітрина  даних –  тематична база даних, що  містить інформацію щодо окремих аспектів діяльності організації. Здебільшого це тематичні підмножини заздалегідь агрегованих даних, які цікавлять певну групу користувачів. Займає значно менше місця, ніж база даних усієї організації.

ВІШИНГ (англ. vishing [vɪʃiŋ]) - один з методів шахрайства з використанням соціальної інженерії, який полягає в тому, що
зловмисники, використовуючи телефонну комунікацію та граючи певну роль під різними приводами спонукають держателя платіжної картки виконати певні дії чи розголосити конфіденційну інформацію

ВАГОВИЙ СЕРТИФІКАТ (англ. weight certificate [weɪt səˈtɪfɪkɪt]) - укладається експортером (постачальником) на вимогу імпортера (замовника) з метою визначення на основі ваги вантажу витрат траспортування, навантаження

(валидность) – ознака надійності, чинності вихідної інформації, яка використовується в економічних дослідженнях; реальність інформації, відсутність у ній помилок, можливих через неточність обраної методики збирання та обробки даних.

Валідність –  комплексна  характеристика  психодіагностичної  методики (тесту), що включає відомості щодо сфери явищ, які досліджуються, та репрезентативності діагностичної процедури стосовно до них. З’ясувати валідність тесту означає – перевірити, чи справді тест вимірює потрібну характеристику і наскільки надійно він це робить.

(валовая продукция) – показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції народного господарства, окремих промислових та сільськогосподарських підприємств у грошовому виразі.

(валовая продукция предприятия) – показник, який відображає загальний обсяг продукції, виготовленої підприємством за певний період (рік, квартал) у грошовому обчисленні. До її складу входить повна вартість готових виробів, приріст залишків напівфабрикатів і незавершеного виробництва, а також роботи промислового характеру, виконані “на сторону”. Обсяг В.п.п. обчислюють у поточних і порівняльних оптових цінах.

(валовый внутренний продукт) – один із найважливіших показників, що виражає обчислену в ринкових цінах сукупну вартість кінцевого продукту (продукції, товарів і послуг), створеного протягом року в країні з використанням факторів виробництва, які належать даній країні, а також з урахуванням показників одержаного валового продукту завдяки економічній діяльності за межами країни.

(валовый доход предприятия) – новостворена вартість колективом підприємства за певний проміжок часу (місяць, квартал, півріччя, рік). Тобто виручка підприємства від реалізованої продукції, послуг та інших надходжень (від невиробничої діяльності, одержання суми від повернення безнадійних боргів тощо).

(валовый национальный продукт) – узагальнюючий показник соціально-економічного розвитку країни, що відображає кінцеві результати діяльності підприємств і організацій виробничої та невиробничої сфер. В розрахунок приймаються результати економічної діяльності всіх господарських одиниць – підприємств, організацій установ, сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, особистих підсобних господарств населення, окремих громадян, зайнятих індивідуального трудовою діяльністю.

(валовая прибыль) – сумарний прибуток без будь-яких відрахувань.

(валюта) – в широкому розумінні – означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривна тощо). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних кредитних організацій – готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн. В залежності від країни-емітента валютних коштів, валюта підрозділяється на іноземну і національну, валюту експортера і валюту імпортера і в залежності від режиму використання – на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій, валюту векселя тощо.

ВАЛЮТА (англ. currency [ˈkʌrənsi]) - банкноти та монети, що знаходяться в обігу як засіб обміну (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - паперові гроші (включаючи банкноти), металеві гроші, що обертаються відповідно до чинного законодавства (відповідно до статті 2 Міжнародної конвенції Ліги Націй щодо протидії підробки грошових знаків, 1929 рік)

ВАЛЮТА ВІДШКОДУВАННЯ (англ. currency of reimbursement [ˈkʌrənsɪ əv ˌriːɪmˈbɜːsmənt]) - іноземна валюта, яку отримують банк, фінансова установа як відшкодування від платіжної організації міжнародної платіжної системи (джерело: Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 12.12.2002 № 502 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 150).

ВАЛЮТА ВІРТУАЛЬНА (англ. virtual currency [vetju.el ke:rensi]) - засіб вираження вартості, яким можна торгувати в цифровій формі і який функціонує як в засіб обміну та/або розрахункова грошова одиниця, а також як засіб збереження вартості, але не володіє статусом законного платіжного засобу (тобто не є офіційно визнаним і законним засобом платежу при розрахунках з кредиторами) у жодній юрисдикції. Віртуальна валюта не емітується і не забезпечується жодною юрисдикцією і виконує вищевказані функції тільки за згодою в рамках спільноти користувачів віртуальної валюти. Віртуальна валюта відрізняється від фіатної валюти («реальної валюти», «реальних грошейа», «національної валюти»), що являє собою монети і паперові гроші країни, які є її законним засобом платежу, перебувають в обігу, повсюдно використовуються і приймаються як засіб обміну в країні-емітента. Віртуальна валюта також відрізняється від електронних грошей, які є цифровим засобом вираження фіатної валюти і використовуються для електронного переказу вартості (вираженої) у фіатній валюті. Електронні гроші є механізмом цифрового вираження фіатної валюти, тобто вони використовуються для електронного переказу валюти, мають статус законного платіжного засобу

ВАЛЮТА ВІРТУАЛЬНА КОНВЕРТОВАНА (АБО ВІДКРИТА) (англ. сonvertible (or open) virtual currency [kənˈvəːtɪb(ə)l ˈvɜː.tju.əl ˈkʌr.ən.si]) - має еквівалентну вартість у реальній валюті і може обмінюватися на реальну валюту і у зворотньому напрямі. Конвертованість віртуальної валюти не гарантована законодавством. Віртуальна валюта є конвертованою виключно до того часу, поки деякі приватні учасники пропонують угоди з нею, а інші учасники є стороною попиту у цих угодах

ВАЛЮТА ВІРТУАЛЬНА НЕКОНВЕРТОВАНА (АБО ЗАКРИТА) (англ. non-convertible (or closed) virtual currency [nankənˈvɜːtəbəl ˈvɜː.tju.əl ˈkʌr.ən.si]) - призначена для використання в конкретних віртуальних сферах або світах, таких як глобальні онлайн рольові ігри з великою кількістю користувачів або магазин Amazon.com, і яка за правилами, що регулюють її використання, не може бути обміняна на фіатну валюту. При цьому слід зазначити, що навіть якщо за умовами, встановленими адміністратором, неконвертована валюта може офіційно використовуватися тільки в конкретному віртуальному світі, можливе виникнення неофіційного додаткового чорного ринку, на якому є можливості для обміну «неконвертованої» віртуальної валюти на фіатну валюту або іншу віртуальну валюту. Зазвичай, адміністратор застосовує санкції (включаючи анулювання облікового запису гравця і/або конфіскацію  віртуальної валюти, яка залишилась) до тих осіб, які намагаються створити або використовувати чорний ринок, порушуючи встановлені правила використання валюти. Розвиток стійкого чорного ринку конкретної «неконвертованої» віртуальної валюти може на практиці призвести до перетворення такої валюти в конвертовану віртуальну валюту. У зв’язку з цим, характеристика «неконвертованості» не обов’язково є постійною і незмінною. Всі неконвертовані віртуальні валюти є централізованими за визначенням, оскільки вони емітуються центральним адміністратором, який встановлює правила, що обмежують їх конвертованість

(валюта векселя) – грошова одиниця, в якій виставлений вексель. Векселі, що циркулюють у внутрішньому обігу країни, виставляють, як правило, у валюті цієї країни, а в міжнародному обігу – у валюті країни-боржника чи країни-кредитора або третьої країни.

(валюта оплаты) – валюта, яка враховує оплату товару за зовнішньоекономічною угодою або погашення кредиту. Незбіг В.о. із валютою угоди спостерігається тоді, якщо фірма-експортер встановлює ціну товару в своїй національній валюті, коли клірингові розрахунки ведуться у валюті іншої країни тощо. У такому разі в угоді, як правило, зазначається, за яким курсом валюту угоди слід привести у відповідність до В.о.

ВАЛЮТА ПЛАТЕЖУ (англ. payment currency [ˈpeɪmənt ˈkʌrənsɪ]) - будь-яка валюта, в якій здійснюється, згідно з умовами договору, оплата товару (джерело: Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» від 24.03.1999 № 136, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631

(валюта сделки) – валюта, що виражає ціну товару за зовнішньоторговельною угодою або суму наданого кредиту.

ВАЛЮТА УКРАЇНИ (англ. currency of Ukraine [ˈkʌrənsi ɒv juːˈkreɪn]) - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI

(валюта цены) – одна з умов, яка разом з валютою оплати погоджується у зовнішньоторговельних контрактах між експортером та імпортером. Валюта оплати, за допомогою якої здійснюються розрахунки, може як збігатися із валютою ціни, так і відрізнятися від неї.

ВАЛЮТА ЦІНИ (англ. currency of price [ˈkʌrənsɪ əv praɪs]) - будь-яка валюта, в якій встановлюється, згідно з умовами договору, ціна товару (джерело: Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» від 24.03.1999 № 136, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631

ВАЛЮТА ЦИФРОВА (анг. digital currency [dɪdʒ.ɪ.təl ˈkʌr.ən.si]) - може виступати як засіб цифрового вираження або віртуальної валюти (нефіатної валюти), або електронних грошей (фіатної валюти), і тому часто вживається як синонім «віртуальної валюти»

ВАЛЮТИ ВІРТУАЛЬНІ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНІ (КРИПТОВАЛЮТИ) (англ. digital currency [ˈdɪdʒ.ɪ.təl ˈkʌr.ən.si]) - розподілені на математичних принципах пірінгові віртуальні валюти з відкритим вихідним кодом, у яких немає центрального адміністратора і відсутній централізований контроль або нагляд. Прикладами є: Bitcoin (Біткоін); LiteCoin (Лайткоін); і Ripple (Ріппл)

(валютные клиринги) – угоди між урядами двох або більше країн щодо взаємних боргів і взаємних платіжних вимог по зовнішньоторговельних та інших операціях, взаєморозрахунках через спеціальні організації або центральні банки своїх країн без переказу іноземної валюти чи відправки золота, тобто взаємне врахування вимог.

ВАЛЮТНІ КОШТИ (англ. currency resources [ˈkʌrənsɪ rɪˈsɔːsɪz]) - валютні цінності: - іноземна валюта готівкою, - платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті,
- цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті, - золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені (джерело: Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377).

(валютные кредиты) – кошти, що надаються у позику однією країною іншій у валюті власній, іноземній або золоті. Країни Заходу, як правило, надають В.к. у власній валюті, однією з обов'язкових умов є їх використання для купівлі товарів у країни-кредитора.

(валютные ограничения) – система економічних, правових та організаційних правил, що регламентують операції (угоди) з національними та іноземними валютами, золотом тощо. В.о. передбачають регулювання платежів та переказів за кордон. Головні підстави В.о. – нестача валюти, зовнішній борг.

(валютные операции) – діяльність підприємств, банківських та фінансово-кредитних установ, юридичних і фізичних осіб по купівлі-продажу, розрахунках та наданні позичок іноземної валюти. В.о. поділяються на: наявні – “спот” з використанням наявної іноземної валюти на час оформлення угоди чи у межах доби; строкові – “форвард” або “ф'ючер” на валютній біржі, за яких платежі здійснюються в обумовлений строк (від 1 тижня до 5 років за курсом, що існує на час укладення контракту).

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ (англ. currency transactions [ˈkʌrənsɪ trænˈzækʃənz]) - операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей (джерело: Про систему валютного регулювання і валютного контролю: декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184); - банківські та фінансові операції, пов’язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності. В. о. характеризують процес використання валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, ввезення, пересилання та переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповідних ліцензій Національного банку України. В. о. поділяють на поточні та термінові. До поточних В. о. належать поточні (касові) операції в готівковій та безготівковій формах. До термінових В. о. відносять форвардні угоди, ф’ючерси, свопи, опціони та їх різновиди і комбінації. Готівкові В. о. здійснюють валютні каси банків і валютні обмінні пункти, а безготівкові – банки, валютні біржі та інші учасники валютного ринку. До поточних операцій відносять операції з короткими термінами валютування – в межах трьох робочих днів. Розрізняють такі поточні В. о.: 1) «ТОД» (англ. today – поставка валюти сьогодні («сьогодні – на сьогодні»); 2) «ТОМ» (англ. tomorrow – поставка валюти наступного робочого дня («сьогодні – на завтра»); 3) «спот» – поставка валюти на другий робочий день («сьогодні – на післязавтра»). На практиці всі ці поточні операції об’єднують однією назвою «спотові В. о.». Такі В. о. використовують переважно для касових операцій та здійснення поточних розрахунків і платежів, а також з метою одержання додаткового прибутку в разі коливань валютних курсів. В. о. «спот» становлять 60% від загального обсягу операцій, а тому мають найбільш важливе значення. Основна мета їх здійснення – забезпечення потреб клієнтів банків у іноземній валюті, конверсія іноземних валют, а також купівля-продаж валюти з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах цих валют. Банки можуть використовувати поточні операції «спот» для підтримки мінімально необхідних робочих залишків у іноземних банках на рахунках «ностро» для зменшення залишків у одній валюті та покриття потреб в іншій. У такий спосіб банки регулюють свої валютні позиції і не допускають утворення непокритих залишків на рахунках. Купівля-продаж валют на умовах «спот» означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється на другий робочий (банківський) день (без урахування дня продажу). Тобто, якщо валюта була продана у вівторок, то на рахунок покупця вона повинна надійти в четвер. Різниця в часі між підписанням (укладенням) валютної угоди та виплатою за нею визначена міжнародною практикою і пов’язана з необхідністю документального оформлення угоди (виписка первинних документів, підготовка платіжних доручень, повідомних телеграм та т. ін.). Угоди «спот» можуть укладатися телефоном, факсом або безпосередньо на валютній біржі, а розрахунки здійснюються банківськими переказами. У міжнародній практиці використовують електронну систему СВІФТ, членом якої є Національний банк і провідні банки України. Термін поставки валюти називають датою валютування. У міжнародній практиці залежно від дати валютування використовують загальновстановлені позначення окремих валютних операцій. Наприклад, укладення угоди «сьогодні» з поставкою валюти на другий робочий день позначається s/n, угоди «сьогодні на сьогодні» – о/n, а «сьогодні на завтра» – t/n. Установлення точної дати валютування потрібно для забезпечення принципу компенсованої вартості, на основі якого й функціонує валютний ринок. Це означає, що розрахунки за укладеними угодами мають здійснюватися паралельними грошовими потоками без надання кредиту одним учасником угоди іншому (джерело: Валюта і валютна політика / С.В. Науменкова, В.І. Міщенко. – К.: Знання, 2010. – 84 с.).

(валютные счета) – спеціальні рахунки в банках юридичних і фізичних осіб для здійснення банківських операцій з іноземною валютою.

(валютные резервы) – централізовані спеціальні запаси іноземної валюти, сконцентровані в системі національного банку країни або міжнародних фінансово-кредитних установах для гарантування своєчасного здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних операціях.

(валютные ресурсы) – сконцентровані у банківсько-фінансовій системі країни або інших суб’єктах фінансово-комерційної діяльності фінансово-грошові ресурси іноземної валюти.

ВАЛЮТНІ Ф’ЮЧЕРСИ (англ. currency futures [ˈkʌr(ə)nsi ˈfjuːtʃəz]) - контрактні угоди на купівлю або продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та узгодженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, й зобов’язання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Здійснення валютних ф’ючерсів відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування валютних ризиків. На відміну від товарних ф’ючерсів, які широко використовуються з кінця XIX ст., валютні ф’ючерси з’явилися в середині 1970-х років. Особливостями валютного ф’ючерсного ринку є: високий ступінь стандартизації контрактів; обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну; висока ліквідність контрактів; надійність укладених угод; можливість при незначних початкових витратах оперувати значними сумами. Основні учасники ф’ючерсного ринку – великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації, які працюють на фондовому ринку, члени та фахівці ф’ючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи. Уперше валютні ф’ючерси було введено в обіг у США 15 травня 1972 р. на Міжнародному грошовому ринку (ІММ – International Monetary Market) Чиказької комерційної біржі, яка стала найбільшим центром торгівлі ф’ючерсами. Крім Чиказької біржі центрами торгівлі ф’ючерсами стали Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (LIFFE – London International Financial Futures Exchange, із 1982 p.), a також Сінгапурська міжнародна валютна біржа (Singapore International Monetary Exchange), біржі Франкфурта-на-Майні, Сіднея, Токіо та ін. Ціною купівлі валютного ф’ючерсу є взаємно узгоджений між продавцем і покупцем обмінний курс, виражений у доларах США за одиницю іншої валюти, яка ввійшла до стандартного переліку валют даної біржі. Основою для одержання прибутку чи виникнення збитків є різниця між поточним і узгодженим за ф’ючерсною угодою валютними курсами. Таку різницю називають базисом. Відмінною особливістю ф’ючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що забезпечує високу ліквідність укладених угод. Фіксуючи обмінний курс, обидві сторони гарантують відсутність як збитків, так і прибутків. Тобто одна сторона уникає непередбачених збитків, а інша відмовляється від непередбаченого (спекулятивного) прибутку, що дає змогу взаємно зменшити ризик втрат від можливої зміни валютних курсів у несприятливому для обох напрямі. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового торгу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника ф’ючерсної угоди бере на себе функції третьої сторони, тобто здійснюється додаткове страхування укладеної угоди

ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ (англ. currency values [ˈkʌrənsɪ ˈvæljuːz]) - матеріальні об’єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238); - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали (джерело: Про валюту і валютні операції: Закон України від 21.06.1918 № 2473-VІІІ // Офіційний вісник України. – 2018. – № 54); - валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти  на  рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів (джерело: Про систему валютного регулювання і валютного контролю: декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 1593 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184); - цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів. До В. ц. відносять іноземну валюту, платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви) та фондові цінності (акції, облігації) в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння (за винятком ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів та каміння)

(валютная интервенция) – втручання центрального банку в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної валюти. Здійснюється шляхом купівлі-продажу іноземної валюти: щоб підвищити курс національної валюти, центральний банк продає іноземну валюту, а щоб знизити його - скуповує. Є складовою частиною валютної політики держави. Здійснюється за рахунок офіційних золото-валютних резервів або за рахунок міжбанківського кредиту за системою “СВОП”.

(валютная биржа) – організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції.

(валютная выручка) – іноземна валюта, одержана від продажу по експорту товарів чи послуг, виконання робіт в інших країнах, надання міжнародних кредитів, а також реалізації товарів, послуг та виконання робіт в середині країни за іноземну валюту.

(валютная корзина) – добірка національних валют, що використовується під час котирування іноземної валюти, а також для визначення валютного курсу національної або міжнародної колективної валюти, що дозволяє повніше враховувати купівельну спроможність валют, вплив загальноекономічних умов обміну. При розрахунках В.к. у ролі терезів використовуються показники питомої ваги даної країни у сукупному валовому національному продукті, зовнішньо­торговельному обігу певної групи країн.  

(валютный кризис) – надзвичайно гострий розлад грошової системи країни, який проявляється в різкому коливанні валютних курсів, в швидких і значних за масштабами переміщеннях валютних резервів, девальваціях та ревальваціях валют, в погіршенні міжнародної валютної ліквідності.

(валютная монополия) – виключне право держави на здійснення операцій з валютними цінностями, а також розпоряджатися належним їй золотом – валютними резервами. В.м. – складова частина монополії держави на зовнішньоекономічні зв'язки.

ВАЛЮТНА ОПЕРАЦІЯ (англ. currency operation [ˈkʌrənsɪ ˌɒpəˈreɪʃən]) - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов’язаних з цим зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей (джерело: Про валюту і валютні операції: Закон України від 21.06.1918 № 2473VІІІ

(валютная позиция) – співвідношення вимог і зобов'язань в іноземній валюті банку чи фірми. Якщо величини вимог і зобов'язань співпадають, валютна позиція вважається закритою, тобто такою, що не вимагає додаткових зусиль по врегулюванню. Якщо ж вони не співпадають, то валютна позиція вважається відкритою. В цьому випадку вона пов'язана з валютним ризиком і може призвести до збитків і навіть банкрутства банку чи фірми. Тому в багатьох країнах розмір відкритої валютної позиції регламентується державними фінансовими органами. Цей досвід слід запровадити і в практику українських банків і підприємств.

(валютная система) – це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.

(валютная спекуляция) – операції з іноземними валютами з метою одержання прибутку на різниці курсів. Об'єкт В.с. – паперові валюти, курси яких значно змінюються.

ВАЛЮТНЕ КОТИРУВАННЯ (англ. currency quotation [ˈkʌr(ə)nsi kwə(ʊ)ˈteɪʃ(ə)n]) - правила визначення валютних курсів. Повне В. к. означає, що встановлюється курс покупця (bid) і продавця (offer). Різниця (маржа) між курсом покупця і курсом продавця валюти для того, хто здійснює котирування, є джерелом прибутку. Наприклад, курс гривні до долара США банки записують так: USD/UAH = 27,5678–29,1234, при цьому банк купує долари США за ціною 27,5678, а продає за ціною 29,1234 грн. за 1 дол. При цьому маржа становить 1,56 коп. за 1 дол. Інколи банки можуть встановлювати запис курсів у зворотному порядку: 29,1234–27,5678, проте такий запис не змінює економічного змісту валютообмінної операції. За нижчим курсом банк купує валюту, а за вищим продає. Запис залежить від того, хто здійснює В. к. Якщо банк проводить котирування курсу для клієнтів, то запис буде звичним для нас: USD/UAH = 27,5678–29,1234. При котируванні валютних курсів на міжбанківському ринку одним банком іншому запис може бути таким: USD/UAH = 29,1234–27,5678. Зазвичай, курс валют банки встановлюють до четвертого знака після коми десяткового дробу. Офіційні котирування гривні до іноземних валют Національний банк України встановлює як суму в гривні за 10, 100, 1000 і 10000 одиниць іноземної валюти. Коли кажуть, що за умови котирування USD/UAH курс гривні підвищився, то це означає, що він був, наприклад, 27,80 грн., а став 28,00 грн. за 1 дол. США. При цьому кажуть, що купівельна спроможність гривні знизилася, а долара – зросла. Якщо здійснити зворотне котирування, тобто UAH/USD, то можна сказати, що курс долара до гривні знизився. Спочатку він дорівнював 0,0359 дол. (1:27,80), а став 0,0357 дол. за 1 грн. (1:28,00). Однак таку практику використовувати недоцільно, оскільки для гривні прийнято пряме котирування до іноземних валют. У тому випадку, коли курс гривні до долара був 27,80 грн. за 1 дол., а став 28,00, кажуть, що він укріпився (ревальвація). При визначені та записі валютних курсів розрізняють валютукотирування і базу котирування. Валютою котирування є та іноземна валюта, курс якої визначають, а базою – валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю. Наприклад, у записі USD/UAH долар США є базою котирування, а гривня – валютою котирування. При записі GBP/USD валютою котирування буде долар, а базою – англійський фунт стерлінгів. На практиці частіше за все як база котирування використовується долар США, але для окремих валют, зокрема для англійського фунта стерлінгів (GBP), євро (EUR), австралійського (AUD) і новозеландського доларів (NZD), долар США завжди є валютою котирування. Крос-курс (Cross-Rates) – це співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначають на основі курсів цих валют щодо третьої валюти. Найчастіше як третя валюта використовуються долар США та євро. Практично всі курси, за якими не здійснюється котирування до долара США, називають кроскурсами. Найбільш активними ринками валютообмінних операцій за крос-курсами є долар США до євро – EUR/USD; англійський фунт стерлінгів до євро – GBP/EUR; швейцарський франк до євро – EUR/CHF, японська єна до долара США USD/JPY та деякі інші

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ (англ. currency regulation [ˈkʌrənsɪ ˌregjʊˈleɪʃən]) - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами (джерело: Про валюту і валютні операції: Закон України від 21.06.1918 № 2473-VІІІ // Офіційний вісник України. – 2018. – № 54); - діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями. В. р. є однією із найважливіших складових грошового ринку, формування та активний розвиток якого фактично розпочалися в Україні з 1992 р. На сьогоднішній день В. р. розвивається динамічно, характеризується розгалуженою структурою, включає як біржовий, так і позабіржовий сегменти. За роки існування В. р. в Україні розроблено законодавчу та нормативну базу, а також створено інституційні форми організації валютних відносин. Поглиблення економічних реформ, становлення фінансово-кредитної та банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 р. сприяли становленню та зміцненню В. р. України. Фактично В. р. було започатковано в серпні 1992 р. після створення Валютної біржі Національного банку України, яка згодом, у липні 1993 р., була реформована в Українську міжбанківську валютну біржу. Основними завданнями здійснення В. р. та контролю є: організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці; регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу; організація внутрішнього валютного ринку; регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями; регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій; встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей; забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок. Основними напрямами подальшого вдосконалення В. р. як складової грошово-кредитної політики є: забезпечення стабільності гривні та достатнього рівня золотовалютних резервів, зменшення рівня доларизації економіки шляхом підвищення привабливості гривневих активів, стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу, здійснення поточного регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів, вдосконалення структури внутрішнього валютного ринку та створення сприятливих умов для інвестування в національну економіку

(валютная выручка) – іноземні гроші, що їх мають у своєму розпорядженні фірми та підприємства. Він створюється шляхом відрахувань від виручки під час експортно-імпортних операцій в результаті реалізації готової продукції та послуг на зовнішньому ринку.

ВАЛЮТНИЙ ДЕРИВАТИВ (англ. currency derivative [ˈkʌrənsɪ dɪˈrɪvətɪv]) - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання купити, продати та/або обміняти іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому (джерело: Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України» від 10.08.2005 № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 950/11230

(валютный коэффициент) – курсове співвідношення при переведенні цін та грошових сум з однієї валюти в іншу; одна з форм курсу національних валют, що використовується в окремих країнах. 

(валютный курс) – ціна грошової національної валюти, виражена в грошових одиницях іншої країни. У деяких країнах, учасницях економічних угрупувань, застосовується В.к. національних валют щодо міжнародних валютних одиниць (СДР, ЕКЮ тощо). На практиці застосовуються такі В.к.: 1) коливний – вільно змінюється під впливом попиту та пропозиції; 2) плаваючий – різновид коливного, що передбачає використання ринкового механізму валютного регулювання; 3) фіксований – офіційно встановлене співвідношення між
національними валютами, яке грунтується на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах.

ВАЛЮТНИЙ КУРС (англ. exchange rate [ɪksˈtʃeɪndʒ reɪt]) - ціна національної грошової одиниці, яка виражається у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку. Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями та відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці центрального банку. В. к. є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною валютою, виходячи, насамперед, з їх купівельної спроможності. Розрізняють кілька видів В. к.: офіційний, ринковий, біржовий, курс покупця, курс продавця, обмінний тощо

ВАЛЮТНИЙ НАГЛЯД (англ. currency supervision [ˈkʌrənsɪ ˌsjuːpəˈvɪʒən]) - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства (джерело: Про валюту і валютні операції: Закон України від 21.06.1918 № 2473-VІІІ

ВАЛЮТНИЙ ОПЦІОН (англ. currency option [ˈkʌr(ə)nsi ˈɒpʃ(ə)n]) - форма термінової угоди двох сторін – продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання. Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу. Продавець В. о. зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціонною угодою, та забезпечити власникові В. о. виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, вживають терміни «опціон здійснено» або «опціон виконано». Залежно від місця продажу В. о. поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід’ємною складовою фінансового ринку економічно розвинутих країн. Найвідоміші з них Лондонська фондова біржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі, Філадельфійська, Чиказька, Монреальська. Біржові опціони можуть бути в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися та продаватися третіми особами до завершення терміну використання. Вони стандартизовані за певними видами валют, сумами та термінами виконання. Стандартна специфікація В. о. містить такі реквізити: найменування валюти; назву операції (купівля або продаж); суму валюти; курс обміну; дату завершення дії опціонного періоду; умови виконання В. о. (певна дата чи опціонний період). Позабіржові опціони (Over-the-Counter Option, OTC option – через прилавок) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових В. о. банки працюють з великими корпораціями

(валютный паритет) – офіційний валютний курс, законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, що виступає основою валютного курсу.

ВАЛЮТНИЙ РАХУНОК (англ. currency account [ˈkʌr.ən.si əˈkaʊnt]) - будь-який рахунок суб’єкта декларування або члена його сім’ї, відкритий в установі банку-нерезидента в будь-якій валюті (джерело: Порядок інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента: затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції «Про затвердження Порядку інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента та внесення зміни до Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 06.09.2016 № 20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2016 р. за № 1366/29496

(валютный риск) – небезпечність валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної грошової одиниці під час здійснення зовнішньоторговельних, кредитних і валютних операцій.

(валютный рынок) – система усталених економічних та організаційних відносин, що стосуються операцій купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземній валюті. В Україні тільки з переходом до ринкової економіки починає формуватись валютний ринок.

(грузовая таможенная декларация) – документ, який засвідчує вид, обсяг, склад підготовленого до відправки вантажу, що перевозиться через державний кордон, а також відомості про товаровідвантажувача та одержувача вантажу.

Варіативна   (елективна)   частина   освітньої   програми   –   частина освітньої програми, яка пропонує набір навчальних дисциплін, з яких можуть бути складені різні варіанти навчального плану.

Варіативний (лат. variatio – відмінність) компонент в освіті – навчальні програми, що обираються в межах освітньої програми навчально-виховного закладу.

Варез – комерційна програма, що поширюється безкоштовно (рідше - на носіях за символічну плату) незаконним шляхом без дозволу автора. Обов’язково містить зміни і/або доповнення, що дозволяють використовувати її безкоштовно. Джерелами варезу можна назвати "варезні сайти", тобто сайти, що спеціалізуються на зломі ліцензійного ПЗ і його подальшому розповсюдженні, також IRC-мережі і Usenet. Варез створюється програмістами- ентузіастами без переслідування вигоди. Існують цілі колективи програмістів, що займаються зломом ПЗ, наприклад "TEAM ROR", "Team EQUiNOX", "BEAN", "SSG"та інші. З погляду законодавства багатьох країн виготовлення і розповсюдження вареза є кримінальним злочином.

(стоимостный анализ) – аналіз витрат виробництва та обігу, за якого інструментом аналізу обрана ціна товару (послуги) з метою визначення вартості витрат і виявлення резервів підвищення ефективності.

(стоимость) – 1. Втілена й уречевлена в товарі (послузі) абстрактна праця, яка відображає суспільно-виробничі відносини товаровиробників, пов’язаних суспільним поділом праці й розподілом товарів. 2. Виражена в грошах цінність речей (товарів, послуг) або величина суспільних витрат на виробництво товару чи послуги.

ВАРТІСТЬ (англ. value [ˈvæljuː]) - економічна категорія, що виражає втілену й уречевлену суспільно необхідну працю. Існує в умовах товарного виробництва. Формою грошового вираження В. є ціна

ВАРТІСТЬ ЧИСТИХ АКТИВІВ (англ. net assets value [net ˈæsets ˈvæljuː]) - величина, що визначається як різниця між сумою активів інституту спільного інвестування з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов’язань інституту спільного інвестування (джерело: Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI

ВВS    -    (Bulletin   board    system) –    електронна   дошка    оголошень, асинхронний засіб навчання. Комплекс апаратних і програмних засобів, які забезпечують      обмін      інформацією     з      використанням      комп’ютерних телекомунікацій. Користувачі мають можливість залишати на ній повідомлення і файли. На відміну від Usenet, усі файли зберігаються в одному комп’ютері, яким керує один або кілька операторів.

(ввоз) – режим пропуску в країну імпортних товарів через митний кордон.

(ввоз беспошлинный) – імпорт товарів без сплати імпортного збору. Застосовується при ввезенні товарів, яких недостатньо на внутрішньому ринку країни, і які вкрай необхідні для забезпечення попиту населення.

(ввозная пошлина) – грошовий збір, що стягується державою при ввезенні на її територію іноземних товарів. Розміри ставок визначаються за тарифами, затвердженими відповідними державними органами. На території України діє Єдиний митний тариф. Залежно від ступеня обробки (готовності) виробу розрізняють три види ставок: мінімальні (на сировину), максимальні (для готових виробів) і пільгові.

ВВІЧЛИВІСТЬ МІЖНАРОДНА - таке поводження у міжнар. відносинах, яке обумовлене не юрид. нормами та обов'язками, а міркуваннями пристойності, взаємної поваги, гостинності, доброзичливості, підкресленої пошани, що поділяються також ін. стороною. Д-ви, які дотримуються В. м., роблять це за мовчазною згодою, незважаючи на те, що правила В. м. не є юрид. обов'язковими.

Веб 2.01  (англ. Web 2.0) – поняття, яким користуються для позначення низки  технологій  та  послуг  Інтернету,  точніше  його  частини –  всесвітньої павутини, відомої також як Веб (англ. WWWeb). Окрім цього, цим поняттям описують зміну сприйняття Інтернету користувачами.

Веб 2.02  – Інтернет-спільнота, яка контролюється більше інтерактивнимиінструментами,  ніж  засобами  публікації.  Різновид  сайтів,  на  яких  онлайн контент (внутрішнє наповнення сайту) створений самими користувачами, об’єднаний і розділений між учасниками і контролюється самими членами спільноти.

Веб-альбоми Picasa – сервіс для публікації фото в Інтернеті.

Веб-КЕТ –     мультисерверна     система     комп’ютерного     тестування підключення  до  якої  здійснюється  через  Інтернет,  написана  на  мові  "Реrl". Тести генеруються самою системою, після виконання завдань вони перевіряються і надається результат.

ВЕБ-ПОРТАЛ УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ З ПИТАНЬ ЗАКУПІВЕЛЬ (англ. web portal of the Authorized Purchasing Authority [web ˈpɔːtl əv ðiː ˈɔːʌəraɪzd ˈpɜːʧəsɪŋ ɔːˈθɒrɪtɪ]) - інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять модуль електронного аукціону і база даних, та який є частиною електронної системи закупівель та забезпечує створення, зберігання та оприлюднення всієї інформації про закупівлі, проведення електронного аукціону, автоматичний обмін інформацією і документами та користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою мережі Інтернет. Забезпечення функціонування веб-порталу Уповноваженого органу здійснюється у тому числі за рахунок надання авторизованим електронним майданчикам платного доступу до модуля електронного аукціону та бази даних. Порядок надання доступу та розмір плати встановлюються Кабінетом Міністрів України (джерело: Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015 № 922-VIII

Веб-сайт (від англ. website: web – «павутина», «мережа» та site – «місце», букв. «місце в мережі») – об’єднана під однією адресою (доменним ім’ям або IP-адресою) сукупність сторінок, на яких розміщуються документи і матеріали приватної особи або організації. Веб-сайти в сукупності складають Всесвітню павутину (WWW). Коли говорять «своя сторінка в Інтернет», то мається на увазі цілий веб-сайт або особиста сторінка в складі чужого сайту.

ВЕБ-САЙТ РЕЄСТРУ (англ. website of the Registry [ˈwebsaɪt əv ðə ˈredʒ.ɪ.stri]) - частина офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, через який здійснюються формування, ведення та оприлюднення Реєстру (джерело: Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 за № 959/29089

Веб-сервер – це сервер, що приймає HTTP-запити від клієнтів (зазвичай веб-бровзерів),  і  який  видає  їм  HTTP-відповіді  (зазвичай  разом  з  HTML- сторінкою, зображенням, файлом, медіа-потоком або іншими даними). Веб- сервер   –   це   основа   Всесвітньої   павутини.   Веб-сервером   називають   як програмне забезпечення, що виконує функції веб-сервера, так і безпосередньо комп’ютер, на якому це програмне забезпечення працює.

Веб-служба, веб-сервіс (англ. web service) – програмна система, що ідентифікується рядком URI, публічні інтерфейси та прив’язки якої визначені та описані мовою XML.

Веб-сторінка1    –   складова   частина   веб-сайту.   Може   містити   текст, зображення, гіпертекстові посилання на інші сторінки або на інші сервери.

Веб-сторінка2 – текстовий файл, що містить опис зображення документа мовою гіпертекстової розмітки - HTML (Hyper Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відеооб’єкти. Найважливішою рисою веб-сторінок є гіпертекстові посилання. Передбачається, що веб-сторінка розміщується на сайті в Інтернеті.

Веб-сторінка3  – місце в Інтернеті, яке однозначно визначається своєю адресою (тобто в усіх сторінок – різні адреси). Веб-сторінка – це найдрібніша логічна одиниця Інтернету. Можна сказати, що мережа складається із сайтів, а сайти – із сторінок. Веб-сторінки пишуться мовою HTML. В україномовному Інтернеті – мільярди сторінок і їх число збільшується щодня.

Веб-сторінка4 –  інформаційний  ресурс,  який  є  доступним  у  мережі Всесвітньої павутини і який можна переглянути у веб-браузері. Зазвичай ця інформація записана в форматі HTML або XHTML, і може містити гіпертекст з навігаційними гіперпосиланнями на інші веб-сторінки.

Веб-сторінка5 (домашня сторінка) – сторінка інформації на комп’ютері у форматі  НТМL,  створена  користувачем  за  допомогою  спеціального програмного забезпечення і доступна для інших користувачів.

Веб-сторінка6 – документ, з унікальною адресою, який можна відкрити і подивитися за допомогою браузера, він має заголовок і вихідні дані.

Вебінар – семінар, який проводиться через Інтернет в режимі реального часу. Під час вебінару зв’язок між учасниками підтримується через Інтернет за допомогою  завантаженого  додатка,  встановленого  на  комп’ютері,  або  через веб-додаток. В останньому випадку, щоб приєднатися до конференції, потрібно ввести URL у вікні браузера.

ВЕКСЕЛЕДАВЕЦЬ (англ. promiser [ˈprɒmɪsə]) - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ВЕКСЕЛЕДЕРЖАТЕЛЬ (англ. promisee [ˌprɒmɪˈsiː]) - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред’явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ВЕКСЕЛЕДЕРЖАТЕЛЬ ПЕРШИЙ (англ. first promisee [fɜːst ˌprɒmɪˈsiː]) - особа, на ім’я якої виписано переказний вексель і за наказом якої слід сплатити певну суму грошей за цим векселем (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 

(вексель) – цінний папір, письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що надає його власникові (векселетримачу) право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у В. суми грошей у вказаний строк. Розрізняють прості та переказні В. Простий В. виписується та підписується кредитором (трасантом) і є наказом боржнику (трасатові) про сплату у зазначений строк певної суми грошей іншій особі (ремітентові).

ВЕКСЕЛЬ (англ. bill of exchange / promissory note [bɪl ɒv ɪksˈtʃeɪndʒ / ˈprɒmɪs(ə)ri nəʊt]) - використовується експортерами в якості одержання платежу від покупця за поставлений товар. Вексель захищає (зменшує оперційні ризики) двох сторін. Документарні кредити, які видані покупцю банками, вимагають виписувати вексель. Часто вексель виписується продавцем відповідно до умов товарної угоди з покупцем (джерело: The APG Typology Report on Trade Based Money Laundering (July 20, 2012), par. 159 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www. fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/trade-basedmoneylaunderingtypologies.html); - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов’язань та стягнення за векселями визначаються законом (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268); - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444); - цінний папір у вигляді довгострокового зобов’язання, складеного у письмовому вигляді за певною формою. В. дає особі, якій його видано, тобто векселетримачу, безумовне, підтримуване законом право на одержання (повернення) наданого ним на зазначений строк і на певних умовах грошового боргу. В. дає особі, якій він виданий, що іменується векселедержателем, безумовне, підтримуване законом право на одержання вiд векселедавця (простий В.) або іншого вказаного платника (переказний В.) зазначеної у векселі суми. Уперше В. з’явився в Італії у ХІІІ ст. в результаті розвитку міжнародної торгівлі та банківської справи. Прообразом В. були ордери (накази) платежу, позичковi листи, розписки про надані суми. Спочатку В. використовувався для здійснення валютообмiнних операцій та безпеки транспортування повноцінних грошей: банкір виписував свідоцтво про отримання грошової суми, при пред’явленні якого кореспонденту банкіра за кордоном клієнт отримував кошти у місцевій валюті. Із розвитком вексельного права сфера використання В. розширюється, він перетворюється в універсальний кредитний, платіжний та розрахунковий документ

ВЕКСЕЛЬ ІНОГОРОДНІЙ (англ. non-resident bill [ˈnɒnˈrezɪdənt bɪl]) - вексель, який підлягає оплаті в іншому населеному пункті ніж місцезнаходження векселедержателя 

(вексель бронзовый) – “дутий”, що не має товарного покриття і ніякої цінності. Виставляють підприємці один одному з метою одержання банківських кредитів.

(вексель гарантийный) – вексель, виданий для забезпечення гарантій господарської угоди без одержання векселетримачем від векселедавця зазначеної в ньому суми.

(вексель к получению) – вексель, за яким належить отримати гроші. Усі підписані векселі мають силу В.д.о.

ВЕКСЕЛЬ ДОМІЦИЛЬОВАНИЙ (англ. domiciled bill [ˈdɒmɪsaɪld bɪl]) - вексель, у якому зазначене місце оплати не збігається з місцем проживання векселедержателя (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

(вексель дружественный, “бронзовый”)– на відміну від справжнього векселя не має відповідного забезпечення. В.д. використовується особами або підприємцями, які домовилися надати один одному вексель, аби під час обміну останнього одержати гроші готівкою.

(вексель комиссионный) – такий, що прийнятий від власника векселя для інкассо.

(вексель коммерческий) – видається боржником під заставу товарів.

(вексель краткосрочный) – вексель, що підлягає негайній сплаті за першою вимогою власника (або уповноваженої ним особи).

ВЕКСЕЛЬ МІСЦЕВИЙ (англ. local bill [ˈləʊkəl bɪl]) - вексель, який підлягає оплаті в місцезнаходженні векселедержателя

ВЕКСЕЛЬ ОПРОТЕСТОВАНИЙ (англ. protested bill [ˈprəʊtestɪd bɪl]) - вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати або акцепту цього векселя (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ВЕКСЕЛЬ ПЕРЕКАЗНИЙ (англ. bill of exchange [bɪl əv ɪksˈʧeɪnʤ]) - вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі

(вексель пролонгированный) – вексель, строк сплати за яким продовжений за згодою векселетримача.

ВЕКСЕЛЬ ПРОСТИЙ (англ. ordinary bill [ˈɔːdnrɪ bɪl]) - вексель, який містить зобов’язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)

(вексель срочный) – вексель з фіксованим строком погашення (випуску).

(вексель товарный) – приватний вексель, що виник на основі угод купівлі-продажу товарів у кредит.

(вексель финансовый) – видається одним банком іншому банку для одержання замість нього грошей.

(вексельные брокеры) – посередники в угодах з обліку і переобліку векселів. З розширенням банківських зв'язків, розвитком мережі і філій банків зростає роль останніх в угодах з обліку векселів і знижується роль вексельних брокерів.

(вексельный кредит) – див. Дисконт.

(вексельный курс) – ціна грошової одиниці певної країни, виражена у грошових одиницях іншої країни.

ВЕЛИКІ ДЕРЖАВИ - країни, які за своїм екон., наук.-тех., вироб. і військовим потенціалом, а також у силу істор. обставин, закріплених міжнар. правом, несуть особливу відповідальність за підтримання миру і міжнар. безпеки. Склад групи країн, які визнаються В. д., починаючи з 19 ст. постійно змінюється. Після Віденського конгресу 1814—15 до кола В. д. входили Росія, Пруссія, Австрія, Великобританія та Франція. За Вер-сальським мирним договором 1919 «головними державами», тобто великими, проголошувалися Сполучені Штати Америки, Британська імперія, Франція, Італія та Японія. Коло В. д., яким мало бути надано статус пост, членів Ради Безпеки ООН, визначила Кримська (Ялтинська) конференція (4— 11. II 1945). Це-США, Великобританія, СРСР, Франція, Китай. За Потсдамською угодою (17.VII — 2.VIII 1945) ств. Комітет міністрів закорд. справ цих 5 держав для повоєнного врегулювання у світі. За Статутом ООН Китай, Франція, СРСР, Великобританія та США остаточно отримали статус пост, членів Ради Безпеки, на яких було покладено особливу відповідальність за підтримання міжнар. миру та безпеки. їхня спільна позиція у всіх питаннях, що входять до компетенції Ради Безпеки (крім процедурних), стала умовою прийняття рішень. З ін. боку, Рада Безпеки наділена правом прийняття від імені ООН обов'язкових для усіх членів організації рішень. Таким чином, юридично закріплено статус В. д. З розпадом Рад. Союзу та утворенням СНД держави — члени останнього прийняли політ, рішення (Алма-Ата, 21 .XII 1991) про те, щоб Росія посіла місце кол. СРСР як пост, члена Ради Безпеки. Проти цього не заперечували ін. члени ООН. У даному випадку йшлося про політ, і правове наступництво у статусі В. д. Незважаючи на рівний правовий статусВ. д. в ООН, д-ви, які входять до великої п'ятірки, в реальному житті відіграють різну роль у міжнар. відносинах. У наш час постає питання про розширення кола пост, членів Ради Безпеки ООН, тобто визнання В. Д. низки ін. держав світу.

ВЕЛИКІ ПІДПРИЄМСТВА (англ. large enterprises [lɑːʤ ˈentəpraɪzɪz]) - підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - понад 20 мільйонів євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - понад 40 мільйонів євро; середня кількість працівників - понад 250 осіб (джерело: Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV

(венчур) – 1. Невеликі науково-дослідні конструкторські підприємства (фірми) або спеціалізовані підрозділи великих корпорацій, з участю яких реалізуються нові проекти, розробки ноу-хау з метою одержання прибутку. 2. Обов’язковий елемент венчурного підприємництва.

(венчурное предпринимательство) – діяльність, спрямована на впровадження ризикових проектів для одержання прибутків і підприємницького та засновницького доходів, шляхом організації компанії, котра займається впровадженням нововведень. Це забезпечує засновникам можливість отримати контрольний пакет акцій.

(венчурный бизнес) – вид бізнесу, орієнтований на практичне використання технічних новинок, результатів наукових досягнень, ноу-хау, ще не випробуваних на практиці. Пов’язаний з великим ризиком.

(венчурный капитал) – 1. Капітал, який функціонує у нових сферах діяльності й пов’язаний з великим ризиком. 2. Інвестиції у проекти освоєння нових технологій чи продукції.

ВЕНЧУРНИЙ ФОНД (англ. venture fund [ˈvɛntʃə fʌnd]) - недиверсифікований інвестиційний фонд закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів інституту спільного інвестування серед юридичних і фізичних осіб. Активи В. ф. більше ніж на 50% складаються із корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі. Учасниками В. ф. можуть бути переважно юридичні особи. Фізична особа може бути учасником В. ф. виключно за умови придбання цінних паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат. В. ф. не інвестує власний капітал у венчурні підприємства акції яких він викуповує, він виступає в ролі посередника між інвестором та інвестованим підприємством, тобто основна мета В. ф. – акумулювання капіталу для подальшого інвестування у перспективні та привабливі ризикові інноваційні проекти. В. ф. організовуються переважно у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Саме така форма вважається найбільш прийнятною для здійснення фінансування венчурним капіталом. Процес формування В. ф. називається «збором інвестицій для фінансування ризикових проектів» 

Вербальні моделі – моделі, що відтворюють систему за допомогою слів. Наприклад,   різні   статути,   розпорядження   щодо   експлуатації,   законодавчіматеріали, процесуальні кодекси тощо.

ВЕРБАЛЬНА НОТА - (від лат. verbalis - словесний, nota — знак, зауваження) — найпоширеніша форма дип. листування. Вона може стосуватися будь-яких питань між-держ. відносин. При її складанні керуються традиціями та існуючою практикою. Як правило, В. н. складається від імені МЗС чи посольства. Друкується на спец, нотному бланку. 32 Починається і закінчується протокольними формами ввічливості (т. з. компліментами). Має номер і дату відправлення, засвідчується мастиковою печаткою МЗС або дип. представництва. В. н. не підписується, але іноді візується. Вручається адресату особисто або надсилається з кур'єром. В. н., крім того, застосовується як форма обміну інформацією між ООН і урядами або пост. представництвами.

ВЕРБУВАННЯ (англ. recruitment [rɪˈkruːtmənt]) - включає, але не обмежується, розробку та розповсюдження пропагандистських матеріалів, навчання вербувальників та рекрутів, покриття витрат нових рекрутів

ВЕРБУВАННЯ АКТИВНЕ (англ. active recruitment [ˈæktɪv rɪˈkruːtmənt]) - виникає тоді, коли існує прямий особистий контакт між вербувальником (рекрутером) та
особою(ами), яка(і) є ціллю рекрутера у залученні до терористичного угрупування

ВЕРБУВАННЯ ПАСИВНЕ (англ. passive recruitment [ˈpæsɪv rɪˈkruːtmənt ]) - виникає тоді, коли терористичні організації вербують осіб через непрямі засоби, такі як звернення до груп осіб через кампанії у засобах масової інформації та через матеріали для вербування із наміром залучити таких осіб до цілей та діяльності терористичної організації 

ВЕРИФІКАЦІЯ (англ. verification [verification]) - (1) Перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом їх порівняння з об’єктами, що спостерігаються, реальними даними, експериментом. (2) В соціології – процедура оцінки соціологічних гіпотез, складова при порівнянні їх з фактами, станом справ у дійсності

ВЕРИФІКАЦІЯ КЛІЄНТА (англ. customer verification [ˈkʌstəmə ˌverɪfɪˈkeɪʃən]) - встановлення (підтвердження) суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1919 - міжнар. угода, яка завершила 1-у світ, війну 1914-18. Укладена 28.УІ 1919 між США, Великобританією, Францією, Італією, Японією, Бельгією, Болівією, Бразилією, Кубою, Еквадором, Грецією, Гватемалою, Гаїті, Хіджазом (тепер — провінція у складі Саудівської Аравії), Гондурасом, Ліберією, Нікарагуа, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, Сіамом (тепер — Таїланд), Чехословаччиною та Уругваєм, з одного боку, і Німеччиною та її союзниками — з другого. У В. м. д. 1919, який складався з 439 статей, містився Статут Ліги Націй, опис кордонів багатьох європ. країн, регулювалися питання політ, устрою Європи. Ліга Націй як свою осн. мету декларувала «розвиток співробітництва між народами і гарантію миру і безпеки», гарантувала незалежність і тер. суверенітет своїх членів; запровадила принцип колект. відповідальності всіх членів Ліги за мирний розвиток світу. У межах Ліги Націй було створено мандатну систему для управління в її рамках кол. колоніями Німеччини; встановлено договірні відносини з Німеччиною, Болгарією, Угорщиною, Туреччиною, Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Югославією та Грецією щодо захисту національних меншин у цих країнах. За В. м. д. 1919 для прийняття рішень з міжнар. спорів було ств. Постійну палату міжнародного правосуддя, а з метою поліпшення умов праці в усіх країнах — Міжнародну організацію праці (МОП). Ці нововведення у міжнар. праві означали, що принцип балансу сили, якого намагалися дотримувати у різних формах великі д-ви, починаючи з Вестфальського миру 1648, втратив своє попереднє значення якщо не формально, то фактично. Нейтралітет як правова категорія, що виражає індиферентне ставлення третіх держав до воюючих сторін, поступився зобов'язанню брати участь у боротьбі з агресором. За В. м. д. 1919 та наст, мирними договорами — СенЖерменським 1919 (з Австрією), Нейїським 1919 (з Болгарією), Тріанонським 1920 (з Угорщиною) і Севрським 1920 (з Туреччиною), території Німеччини та її союзників були перекроєні державами-пе-реможницями, що супроводжувалося істот, обмеженнями прав переможених держав у політичній, військ., екон. та ін. сферах. Німеччина повернула Франції загарбані 1871 Ельзас та Лотарингію, Бельгії — округи Морене, Ейпен та Мальмеді, Данії — пн. частину Шлезвігу, Італії — Пд. Тіроль, Істрію та смугу Адріатичного узбережжя. Австрія втратила більшість територій, де проживали меншини кол. імперії, і перетворилася на сухопутну д-ву з 33 доступом до Адріатичного м. через отримання певних екон. прав у її кол. володіннях. їй заборонялося вступати в союз з Німеччиною чи приєднуватися до неї. Румунія скористалася ситуацією і розширила свою територію за рахунок анексії Бесса-рабії, Буковини, Трансільванії та частини Угор. рівнини. Німеччина визнала незалежність усіх територій, які до 1 .VІІІ 1914 входили до складу колишньої Рос. імперії, а також скасування БрестЛитовського (Брестського) мирного договору 1918 і всіх ін. договорів, ухвалених нею з рад. Росією. Вона зобов'язалася визнати всі договори, укладені державами-переможницями з д-вами, які виникли на тер. колишньої Рос. імперії після її розпаду, в т. ч. з Україною. З В. м. д. 1919 безпосередньо пов'язане й виникнення ін. нових держав: Албанія дістала статус незалежної; як суверенні д-ви постали Польща, Чехословаччина, Фінляндія, Естонія, Латвія і Литва; з держав Сербії та Чорногорії і тер. поступок Австрії та Угорщини утворилася Югославія. Туреччину змусили виділити з її території араб, д-ву Хіджаз. «Вільним містом» під протекторатом Ліги Націй став Данциг (тепер польс. м. Гданськ). Німеччина відмовилася від власних колоній, управління якими почало здійснюватися на основі мандатної системи. Відбулися й ін. зміни в тер. організації міжнар. співтовариства. В. м. д. 1919 встановив вину Німеччини та її союзників у розв'язанні 1-ї світ, війни. Було передбачено провести спец, суд над нім. кайзером Вільгельмом II і суд. переслідування осіб, «звинувачених у скоєнні дій, що суперечать законам і звичаям війни». Створювалася Міжсоюзницька репараційна комісія з метою одержання від Німеччини репарацій. Договір регулював екон. відносини з Німеччиною. Остання зобов'язувалася не встановлювати будьяких заборон або обмежень на ввезення будь-яких товарів із союзних країн і поширити на торгівлю та судноплавство (рибальство і каботаж) союзних та об'єднаних держав принцип найб. сприяння. Ці д-ви дістали також право на свободу польоту та посадки повітр. суден на тер. всієї Німеччини. З військ, питань В. м. д. 1919 містив положення про те, що повне роззброєння Німеччини має стати передумовою заг. обмеження озброєнь усіх країн. Встановлювалися кількісні (не більше 100 тис. військовослужбовців) та якісні обмеження нім. сухопутної армії і військ.-мор. флоту та видів їх озброєнь. Нім. армія мала використовуватися виключно для підтримання порядку всередині країни. Договір зобов'язував Німеччину визнати повну силу мирних договорів і дод. конвенцій, які можуть бути ухвалені союзними та об'єднаними д-вами з переможеними країнами, а також погодитися з майб. рішеннями щодо території колишніх Австро-Угорської монархії, Болг. королівства та Оттоманської імперії і визнати нові д-ви в їхніх кордонах. В. м. д. 1919 набув чинності 10.1 1920 після ратифікації його Німеччиною і союзними д-вами — Великобританією, Францією, Італією та Японією. США, однак, не ратифікували договір, оскільки сенат не дав згоди на вступ країни до Ліги Націй; замість цього було укладено майже ідентичний Амер.-нім. договір 1921, який не містив статей про Лігу Націй. Хіджаз і Еквадор підписали цей договір, але відмовилися його ратифікувати. Китай взагалі не 34 підписав В. м. д. 1919. Міжнар.-правова і тер. організація міжнар. співтовариства, створена на засадах В. м. д. 1919, дістала назву версальської системи. Ця система внесла позит. новації у розвиток міжнар. права, особливо в межах Ліги Націй та МОП, і стала першою спробою створення організованого співтовариства держав світу. Однак вона не змогла подолати анексіоніст, духу, який панував у міждерж. відносинах, і перешкодити розв'язанню 2-ї світ, війни.

ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКА СИСТЕМА - система міжнар. угод, визначена та ініційована державами-переможницями у 1-й світ, війні й укладена на Паризькій та Вашингтонській мирних конференціях: Версальський, Сен-Жерменський, Нейїсь-кий (усі—1919), Тріанонський, Севрський (обидва — 1920) мирні договори; Амер.-нім. договір 1921 (практично повторював Версальський, але без статей про Лігу Націй); Договір США, Великобританії, Франції та Японії 1921 про спільний захист прав на о-ви у Тихому ок.; Договір США, Великобританії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії та Китаю 1922 про суверенітет, тер. і адм. недоторканність Китаю; Договір США, Великобританії, Японії, Франції та Італії 1922 про обмеження мор. озброєнь; ряд ін. міжнар. угод. Безпосередньо України стосувалися договори, тексти яких вироблялися на Паризькій мирній конференції, що почалася 16.1 1919 і тривала (з перервами) рівно рік. У дебатах брали участь представники 32 офіційно запрошених країн. Але держави-переможниці тримали осторонь численні делегації від новоутв. держав на тер. колишньої Рос. імперії (від «Російської політичної наради» у Парижі, УНР, ЗУНР, Білоруської нар. республіки, Республіки горців Північного Кавказу, Естонії, Литви, Латвії, Грузії, Вірменії, Азербайджану тощо). Не запрошувалися на конференцію і рад. уряди. Однак більшості з тих, хто приїхав до Парижа без запрошення, було надано можливість висловити свої пропозиції. Головував на конференції прем'єрміністр Франції Ж. Клемансо, а вищий її орган постійно змінювався: спочатку це була Рада десяти, з березня — Рада чотирьох (Ж. Клемансо; англ. прем'єр-міністр Д. Ллойд Джордж, президент США В. Вільсон і прем'єр-міністр Італії В. Орландо, якого у травні змінив Ф. Нітті), з червня 1919 — Рада п'яти (з представником від Японії маркізом К. Сайондзі). «Російське питання» стало одним з головних на конференції. Однак сподівання Директорії УНР та керівників ЗУНР на «гарячу підтримку» Антантою ідеї незалежності України виявилися марними, як і зусилля представників УНР та ЗУНР у Парижі А. Марголіна та В. Паней-ка. Рішення конференції були згубними не лише для укр. нац.-визв. руху, а й для розбудови укр. державності взагалі. Країни Антанти спочатку виступили з ініціативою скликання конференції усіх урядів державних новоутворень кол. Рос. імперії на Принцевих о-вах, а потім від цього відмовилися. Нічого позитивного не принесли Україні і направлені до неї у лютому—квітні 1919 35 В. Вільсоном місії Нулянса, Бартелемі, Боти, Булліта. Результати переговорів Бул-літа з представниками ЗУНР і Директорії навіть не були оприлюднені, а Ж. Клемансо і Д. Ллойд Джордж офіційно від них відмежувалися. Зазнав краху і висунутий у квітні план Ф. Нансена, який мав на меті певну підтримку втягнутих у громадян, війну народів Росії. У червні Париз. конференція фактично визнала омський уряд О. Колчака і відмовилася зробити те саме щодо України та Білорусі. Вона підтримувала Польщу, Фінляндію, Румунію, визнала автономію Естонії, Литви, Латвії, дозволила Денікіну закупівлю зброї у Німеччині, всіляко заохочувала Юденича у його наступі на Петроград, врешті-решт, де-факто визнала уряди Азербайджану, Грузії і Вірменії, а від Директорії вимагала підпорядкування рос. білогвардійщині. 12.XII 1919 Рада п'яти встановила «санітарний кордон» навколо Росії, а 16.1 1920 скасувала це рішення. Саме Париз. мирна конференція санкціонувала загарбання Румунією Пн. Буковини і Бессарабії, Чехословаччиною — Закарпатської України, Польщею — Сх. Галичини і Зх. Волині. Антанта і США відкрито знехтували законними правами українців, хорватів, словаків, словенців, албанців.

(вертикальная маркетинговая система) – підприємницька система, яка складається з виробника, одного чи кількох оптових (гуртових) і роздрібних торговців, котрі функціонують як єдине ціле, але при цьому один із учасників товаропровідного каналу є власником останніх, або володіє силою, що забезпечує їх повне співробітництво.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ (англ. Verkhovna Rada of Ukraine [verkhovna rɑdɑ ɒv juːˈkreɪn]) - єдини орган законодавчої влади в Україні (джерело: Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141).

ВЕРХОВНИЙ СУД (англ. Supreme Court [sjuːˈpriːm kɔːt]) - найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (джерело: Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 31. – Ст. 545).

ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИР 1648 - перша європ. хартія, у якій зроблено спробу встановити певну єдність держав Європи на засадах взаємного визнання тер. суверенітету кожної з них. Він став поворотним пунктом у розвитку міжнар. співтовариства і міжнар. права зокрема. Від часу ухвалення В. м. 1648 держ. суверенітет став загальновизнаною юрид. категорією і вже не розглядався як сфера застосування виключно грубої матеріальної сили, як це було раніше. Вважають, що В. м. 1648 започаткував європ. право націй. Ухвалений 24.Х 1648 у нім. м. Мюнстері (Вестфалія) В. м. 1648 підбив підсумки Тридцятилітньої війни 1618—48. Було укладено два мирні договори: а) на Оснабрюкському конгресі 1645—48 між імператором Священної Римської імперії та її союзниками, з одного боку, і Швецією та її союзниками — з другого; б) на Мюнстерському конгресі 1645—48 між імператором Священної Рим. імперії та її союзниками, з одного боку, і Францією та її союзниками, з другого. За В. м. 1648 поразки зазнали Священна Рим. імперія, катол. церква та Іспанія, а переможцями стали Франція, Швеція і певною мірою Англія. Священна Рим. імперія була ослаблена остаточним відокремленням від неї Нідерландів та Швейцарії, передачею Ельзасу Франції. Ще згубнішою для імперії виявилася реформа її устрою, внаслідок чого утворилося понад 300 майже суверен, територій, що практично паралізувало владу імператора. В екон. та культур, розвитку Німеччина була відкинута більш як на століття назад. Катол. церква також зазнала втрат через секуляризацію багатьох церковних земель та міжнар. визнання протестант, держав під гарантією катол. Франції. Папа Іннокентій X своєю буллою засудив В. м. 1648 як незаконний; проте цей крок не мав жодних наслідків. Іспанія, яка 1641 втратила Португалію, змушена була 36 визнати незалежність Нідерландів. Франція зайняла домінуюче становище серед європ. держав. Франц. мова поступово витіснила латинську з дип. практики і стала засобом спілкування дипломатів різних національностей. З цього часу аксіомою політики Франції вважалася позиція, за якою кращою гарантією франц. безпеки була розділена та ослаблена Німеччина. Такий стан останньої у разі необхідності мав підтримуватися правом Франції на втручання у внутр. справи Німеччини задля збереження принципу священності договорів. Англія вийшла на друге місце серед європ. держав. У Тридцятилітній війні вона не вела жодних активних дій. Така політика надала Англії великі переваги — безперешкодно нарощувати морську міць, розбудовувати колон, імперію та нагромаджувати значні екон. і фін. сили. Водночас вона спромоглася досягти політ, успіхів у боротьбі проти власного абсолютизму, зумівши зберегти вірність традиц. ідеалу верховенства права у публічних відносинах. Оскільки причиною Тридцятилітньої війни частково був реліг. конфлікт між католиками і протестантами, В. м. 1648 освятив принцип терпимості шляхом декларування рівноправності катол. і протестант, держав та надання певних гарантій реліг. меншинам. Цим було визнано, хоч і неповно, принцип свободи совісті, який започаткував у світі захист прав меншин. Другим аспектом В. м. 1648, що відчутно вплинув на майб. розвиток Європи, було встановлення у ньому гарантій для підтримання миру. Так, ст. 123 Мюнстерського договору проголошувала, що ухвалений мир повинен залишатися у силі, а його учасники «зобов'язуються підтримувати і захищати всі статті в цілому та кожну окремо». Окрім того, як дод. гарантії у договорах було сформульовано норми щодо мирного розв'язання спорів та застосування санкцій проти агресора. Вони стали новаціями, які утверджували вищий рівень дотримання договорів між д-вами, особливо у сфері забезпечення миру. Так, ст. 113 і 124 Мюнстерського договору встановили трирічний мораторій на війну. Було записано зобов'язання вирішувати всі спори мирними засобами, а в разі необхідності (після закінчення вказаного терміну) застосовувати індивід, та колект. санкції проти агресора. Хоча ці положення спочатку стосувалися тільки членів Священної Рим. імперії, що передали їй свої суверенні права на ухвалення союз, договорів, вони водночас слугували моделлю для укладання наст, договорів між д-вами. Отже, Європа вперше отримала щось подібне «до міжнар. конституції, яка надала всім її послідовникам право застосовувати дії, спрямовані на виконання встановлених у них зобов'язань» (Д. Хілл). В історії міжнародних відносин В. м. 1648 характеризується як етап, що започаткував розвиток сучас. міжнар. права. Завдяки йому утвердилася «перша невиразна основа міжнародного конституційного права і він став першим прикладом заздалегідь обміркованого прийняття загальних постанов шляхом узгодження дій» (Ф. Данн). Визнано особливу заслугу в розвитку міжнар. права в цей період голл. юриста Г. Греція. Він пристосував старе, природне право, щоб заповнити вакуум, ств. згасанням верх, влади імператора та папи римського, розвинув систему міжнар. права, звернену як до віруючих, так і до атеїстів, що визнавалася ними і поширювалася на всі д- 37 ви незалежно від характеру та чеснот їхніх правителів. В. м. 1648, який став віхою у розвитку міжнар. права, сприяв відокремленню цього права від будьякої реліг. основи і, виходячи з принципу рівноправності, поширив його дію на монарх, і респ. д-ви. В. м. 1648 дав також теор. і практ. імпульс розвиткові принципу балансу сил, тобто рівновазі як необхідній основі існування права націй. Це привело до аксіомат. розуміння того, що підтримка створеної В. м. 1648 міжнар. системи залежить від збереження балансу сил між її компонентами та незалежними частинами. Це знаменувало кінець істор. доби, що жила ідеєю христ. співдружності і мала управлятися у дух. і світській сферах папою та імператором, і початок іншої, що утверджувала нову міжнар. систему з множинністю держав, де кожний суверен у межах своєї території був рівний іншому і вільний від будь-якої зовн. влади. Всесвіт.-істор. результати В. м. 1648 не означали, однак, досягнення у Європі консенсусу щодо прийняття його осн. цінностей. Зокрема тому, що він водночас став поворот, пунктом у дезінтеграції публічного права в Європі. Ідеї єдиної міжнар. христ. спільноти, пропагованій видатними мислителями Середньовіччя, було протиставлено ідею суверенітету й незалежності кожної д-ви. Остання поряд з необхідністю співробітництва неминуче стимулювала і суперництво, що виявилося у визнанні принципу балансу сил як єдино можливої за цих умов форми співіснування держав. Однак, як би не оцінювати втрату для людства ідеї христ. єдності і намагань створити на її основі відповідний світ, порядок, європейська, а за нею і всесв. історія розвивалася саме через утвердження та збагачення цінностей В. м. 1648. Наступними віхами цього процесу стали Віденський конгрес 1815, Версальський мирний договір 1919, Ліга Націй, Пакт Бріана — Келлога 1928 (Паризький пакт) та Організація Об'єднаних Націй.

(взаимные расчеты) – взаємозалік, спосіб здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, фірмами, кожна з яких має здійснити платежі іншій, оскільки має перед нею заборгованість.

ВЗАЄМНА ПРАВОВА ДОПОМОГА (англ. mutual legal assistance [ˈmjuːtʃʊəl ˈliːɡ(ə)l əˈsɪst(ə)ns]) - офіційний процес співпраці між двома чи більше юрисдикціями, наприклад, з питань транскордонного відмивання грошей, повернення активів та випадків ухилення від сплати податків. Завдяки такому співробітництву, яке зазвичай оформлено через договір, держава може попросити та отримати допомогу у зборі інформації та доказів із приватних та державних джерел для використання в офіційних розслідуваннях та судовому переслідуванні 

(взаимный маркетинг) – спілкування між двома активними суб’єктами ринку, кожний з яких зацікавлений в обміні товарів та послуг і співпраці задля реалізації поставленої мети, поліпшення кон’юнктури ринку для створення сприятливої власної ситуації.

ВЗАЄМНИЙ ФОНД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОМПАНІЇ (англ. mutual fund of the investment company [ˈmjuːtjʊəl fʌnd əv ðiː ɪnˈvestmənt ˈkʌmpənɪ]) - філіал, який від імені інвестиційної компанії здійснює спільне інвестуванн

Взаємодія – своєрідне втілення зв’язків, взаємин між людьми, котрі, виконуючи спільні завдання, взаємовпливають, доповнюють один одного і досягають успіху у розв’язанні поставлених задач.

Взаємодія педагога і вихованців у педагогічному процесі – взаємний вплив дорослого і дітей, у процесі якого здійснюється їхній взаєморозвиток. Каналами взаємодії у педагогічному процесі є діяльність і взаємини вихователя й  вихованців. Модель педагогічної взаємодії  визначає характер педагогічної системи.

(взаимозаменяемые товары) – товари або послуги, для яких діє пропорція між ціною на одне з них і попитом на інше, тобто зниження (підвищення) ціни одного товару чи послуги призводить до зменшення (збільшення) попиту на інший (іншу).

ВИЇЗНА ПЕРЕВІРКА (англ. on-site inspection [ɒn-saɪt ɪnˈspekʃən]) - перевірка банку/установи, яка проводиться безпосередньо за його/її місцезнаходженням, за визначений період його/її діяльності інспекційної групою Національного банку (далі - інспекційна група) (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 55. – Ст. 2218); - перевірка, яка проводиться в приміщенні суб’єкта та/або його відокремленого підрозділу за його місцезнаходженням (джерело: Порядок проведення перевірок Міністерством фінансів України суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством фінансів України суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 06.05.2015 № 489, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2015 р. за № 596/27041 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 45. – Ст. 1443); - планова або позапланова перевірка СПФМ, пов’язана з виходом працівників Держфінмоніторингу за місцезнаходженням СПФМ (джерело: Порядок проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 14.04.2015 № 436, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2015 р. за № 492/26937 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 38. – Ст. 1156); - планова або позапланова перевірка суб’єкта працівниками Мін’юсту (управління юстиції), пов’язана з виїздом працівників Мін’юсту (управління юстиції) за місцезнаходженням суб’єкта (джерело: Порядок проведення перевірок Міністерством юстиції України та його територіальними органами суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України та його територіальними органами суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 13.05.2015 № 673/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 травня 2015 р. за № 528/26973 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 41. – Ст. 1285); - планова або позапланова перевірка суб’єкта працівниками Мінекономрозвитку, пов’язана з виходом працівників Мінекономрозвитку за місцезнаходженням суб’єкта (джерело: Порядок проведення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 12.08.2011 № 36, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2011 р. за № 1036/19774 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 71. – Ст. 2702); - планова або позапланова перевірка Суб’єкта та/або його відокремленого підрозділу, пов’язана з виходом працівників Мінінфраструктури за місцезнаходженням Суб’єкта та/або його відокремленого підрозділу (джерело: Порядок проведення Міністерством інфраструктури України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку проведення Міністерством інфраструктури України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 28.09.2017 № 328, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2017 р. за № 1484/31352

(выбор сегментов рынка) – оцінка і вибір одного або декількох сегментів ринку для забезпечення виходу на них з певними товарами.

Вибіркові навчальні дисципліни – установлюються вищим навчальним закладом і вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу,  регіональних  потреб  тощо.  Вибіркові  дисципліни  поділяються  на цикли дисциплін: самостійного вибору навчального закладу та самостійного вибору студента.

ВИБОРНІ ОСОБИ (англ. elected individuals [ɪˈlektɪd ˌɪndɪˈvɪdjʊəlz]) - Президент України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови (джерело: Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII

(вывоз капитала) – експорт капіталу в інші країни державою, підприємствами, фірмами, приватними особами з метою вигідного його використання, розміщення або приховання.

(вывозная пошлина) – вид митного збору, що застосовується як тимчасовий захід для регулювання торговельного й платіжного балансів країни. Використовують при вивезенні окремих видів сировини, а також предметів мистецтва й сировини.

ВИВЕДЕННЯ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОГО БАНКУ З РИНКУ (англ. excluding an insolvent bank from the market [ɪksˈkluːdɪŋ ən ɪnˈsɒlvənt bæŋk frɒm ðə ˈmɑːkɪt]) - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону 

ВИВЧЕННЯ КЛІЄНТА (англ. client examination [ˈklaɪənt ɪgˌzæmɪˈneɪʃən]) - процес отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов’язаних з ними осіб; з’ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири) (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ВИВЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЛІЄНТА (англ. examination of clients financial activity [ɪgˌzæmɪˈneɪʃən əv ˈklaɪənts faɪˈnænʃəl ækˈtɪvɪtɪ]) - проведення порівняльного аналізу інформації, отриманої під час здійснення аналізу фінансових операцій клієнта, з інформацією, отриманою під час установлення ділових (договірних) відносин (у тому числі в процесі уточнення інформації з питань ідентифікації, змісту діяльності, фінансового стану), та з інформацією, отриманою за час обслуговування за попередній період, з метою переоцінки рівня ризику клієнта (джерело: Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 26.06.2015 № 417 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 62. – Ст. 2035); - проведення порівняльного аналізу інформації, отриманої під час здійснення аналізу фінансових операцій цього клієнта, з інформацією, отриманою під час установлення ділових відносин, оформлених у письмовій формі (у тому числі в процесі уточнення інформації з питань ідентифікації, змісту діяльності, фінансового стану), та з інформацією, отриманою за час обслуговування за попередній період (зокрема квартал, півріччя), з метою переоцінки рівня ризику клієнта (джерело: Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів» від 15.09.2016 № 338

(выгода упущенная) – дохід, який міг би отримати суб’єкт підприємництва в разі здійснення своїх прав, але не отримав через незалежні від нього обставини чи протиправні щодо нього дії інших суб’єктів.

ВИГОДООДЕРЖУВАЧ (англ. beneficiary [ˌbenɪˈfɪʃərɪ]) - особа, яка отримує перераховані кошти (джерело: FATF Report: Money Laundering through Money Remittance and Currency Exchange Providers (June 2010) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.fatf-gafi.org/media/fatf/ML%20through%20Remittance%20and%20 Currency%20Exchange%20Providers.pdf); - особа, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

Виділена лінія – лінія зв’язку (канал передачі даних), встановлена постійно   або   на   тривалий   час.   Такий   канал   може   називатися   також орендованим (leased), оскільки устаткування зазвичай належить телекомунікаційним компаніям і здається ними в оренду для виключного користування. Виділена лінія – лінія зв’язку, що встановлює безпосереднє з’єднання між двома точками у системі зв’язку. Використовується для безпосереднього підключення   корпоративного   користувача   (локальної   мережі)   до   вузлу Інтернет.

ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ (англ. budget expenditures [ˈbʌʤɪt ɪksˈpendɪʧəz]) - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування; компенсація частини суми штрафних (фінансових) санкцій, що перераховується покупцям (споживачам) за рахунок штрафних (фінансових) санкцій, застосованих органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій

ВИДАТКОВА ФІНАНСОВА ОПЕРАЦІЯ (англ. withdrawal financial transaction [wɪðˈdrɔːəl faɪˈnænʃəl trænˈzækʃən]) - фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активі

ВИДАЧА ЗЛОЧИНЦІВ, ЕКСТРАДИЦІЯ - передача злочинців д-вою, на тер. якої вони перебувають, іншій д-ві (на її вимогу) для притягнення їх до крим. відповідальності або для приведення у виконання обвинувального 38 судового вироку, який набув чинності. Питання В. з. регулюється як внутр. правом, так і міжнар. угодами — двосторонніми та багатосторонніми (Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957, Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 та ін.). В. з. є суверенним правом кожної д-ви. Обов'язок екстрадиції виникає у неї на підставі взятих на себе міжнар. зобов'язань. Вимогу про В. з. може пред'явити д-ва, гр-нином якої є злочинець, або на тер. якої вчинено злочин, або якій завдано шкоду злочином. Вимога підлягає задоволенню лише у разі, коли скоєний злочин караний як за законом країни, що вимагає видачі, так і за законом країни, до якої звернено вимогу. Міжнар. договори можуть містити положення про відстрочку видачі, тимчасову видачу, видачу за клопотанням кількох держав, межі крим. переслідування виданої особи. В. з. з метою проведення крим. переслідування передбачається тільки з приводу таких злочинів, за котрі, як правило, загрожує позбавлення волі на строк понад рік або суворіше покарання, а видача з метою виконання покарання — щодо особи, засудженої до позбавлення волі на строк не менш як 6 місяців або до суворішого покарання (напр., п/п «с» п. 1 ст. З Конвенції про передачу засуджених осіб 1983). У В. з. може бути відмовлено, коли стосовно особи, котра вчинила злочин на тер. д-ви, до якої звернено вимогу, суд цієї д-ви виніс вирок або постанову про закриття провадження у справі, що вступила в законну силу, тощо. В більшості держав видачі не підлягають власні гр-ни. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Конституції України та ст. 9 Закону «Про громадянство України» (1991) гр-нин України не може бути виданий ін. д-ві. В законодавстві деяких держав зазначається, що видача громадян цих країн іноз. д-ві не допускається, крім передбачених міжнар. угодами випадків. Це може стосуватися, зокрема, осіб з подвійним громадянством, а також тих, які вчинили злочини проти осіб, що користуються міжнар. захистом. Не підлягають видачі особи, які вчинили політ, злочини і користуються правом притулку. Не розглядаються як політ, злочинці особи, котрі вчинили воєнні злочини, злочини проти миру і людства. Діє також ряд міжнар. договорів, в яких передбачено, що окр. види правопорушень не підпадають під категорію злочинів, які виключають В. з. (напр., Конвенція ООН про боротьбу з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988).

ВИДАЧА ЛІЦЕНЗІЇ (англ. issuance of a license [ˈɪʃuːəns əv ə ˈlaɪsəns]) - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (джерело: Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 02.03.2015 № 222-VIII

ВИДАЧА ОСОБИ (ЕКСТРАДИЦІЯ) (англ. issuance of a person (extradition) [ˈɪʃuːəns əv ə ˈpɜːsn (ˌekstrəˈdɪʃən)]) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави

(выдача кредитов) – надання грошових коштів у борг юридичним та фізичним особам для проведення розрахунків з господарчими партнерами. В.п. здійснюється готівкою або в безготівковій формі.

ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ (англ. types of administrative penalties [taɪps əv ədˈmɪnɪstrətɪv ˈpenltɪz]) 1) попередження; 2) штраф; 2-1) штрафні бали; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті (джерело: Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122).

(виды банковского кредита) – банківські позички, згруповані в залежності від певних ознак. Можуть бути: внутрішні і міжнародні; центрального та комерційних банків; виробничі і споживчі; в оборотні фонди обертання і основні фонди; строкові і довгострокові; забезпечені і незабезпечені. Забезпечені позички припускають наявність застави. Забезпечення не гарантує повернення позички, але зменшує ризик. Надання незабезпечених кредитів – це виявлення особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на підставі глибокого знання економічного становища клієнта. Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на покриття державного боргу.

Види навчальних занять у системі ДН – установочні лекції; групові семінари (тьюторіали); співбесіди та консультації: аналіз ситуацій (кейс-стаді); програмувальний контроль; психологічне тестування; практичні заняття; комп’ютерні ділові ігри; курсове проектування тощо.

ВИДИ ПОКАРАНЬ (англ. punishment types [ˈpʌnɪʃmənt taɪps]) 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі (джерело: Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131).

ВИЗНАНІ ВИРОБНИКИ (англ. recognized manufacturers [ˈrekəgnaɪzd ˌmænjʊˈfækʧərəz]) - афінажні компанії - визнані постачальники на Лондонський ринок дорогоцінних металів, які внесені до спеціального списку афінажних компаній, що зареєстровані Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів (LBMA), або до списку афінажних компаній, які є учасниками Лондонського ринку платини та паладію (LPPM) (джерело: Положення про здійснення операцій з банківськими металами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 06.08.2003 № 325, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2003 р. за № 749/8070

ВИЗНАННЯ (англ. recognition [rɛkəɡˈnɪʃ(ə)n]) - процес включення до балансу або до звіту про фінансовий результат статті, яка відповідає визначенню елемента та наступним критеріям визнання: а) існує ймовірність надходження до суб’єкта господарювання або вибуття з нього будь-якої майбутньої економічної вигоди, пов’язаної зі статтею; б) має собівартість або вартість, яку можна достовірно визначити

ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ - надання рішенням судів зарубіж. держав нац. правового режиму, тобто такої самої юрид. сили, яку мають рішення судів України, що набули чинності: незмінність, неспростовність, виключність, виконуваність. Рішення іноз. судів (арбітражних, судів у цив. справах, третейських, міжнар. арбітражу, вироки у крим. справах у частині відшкодування шкоди, заподіяної злочином, акти ін. органів іноз. держав) визнаються і виконуються в Україні, якщо це передбачено міжнар. договорами країн. Такими договорами є: Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 та Нью-Йоркська 39 конвенція про визнання і здійснення виконання іноземних арбітражних рішень 1958, Конвенція про правову допомогу у правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах країн СНД 1993, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності країн СНД 1992, двосторонні угоди про правову допомогу та правові відносини у цив. і крим. справах між Україною і Китайською Нар. Республікою (31.Х 1992), Республікою Молдова (13.ХІІ 1993), Литовською Республікою (7.УІІ 1993), Республікою Грузія (9.1 1995), Естонською Республікою (15.11 1995), Латвійською Республікою (23.У 1995) та ін. За Конвенцією про правову допомогу у правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах країн СНД рішення, прийняті установами юстиції кожної з договір, сторін та які набули закон, сили і не підлягають примус, виконанню, визнаються на тер. інших договір, сторін без спец, провадження, якщо: а) установами юстиції запитуваної договір, сторони у цій справі раніше не винесено рішення, яке набуло законної сили; б) справа, згідно з Конвенцією, а у випадках, не передбачених нею, — за законодавством договір, сторони, на тер. якої рішення має бути визнаним, не належить до її виключної компетенції. Для отримання дозволу на примус, виконання рішення подається клопотання у компетентний суд договір, сторони, де рішення підлягає виконанню. Клопотання можна подати у суд, який виніс рішення у першій інстанції; він надсилає його до суду, компетентного прийняти відповідне рішення. До клопотання додаються: рішення або його засвідчена копія, офіц. документ про те, що воно набуло законної сили і підлягає виконанню (якщо це не випливає із самого рішення); документ про те, що сторона, проти якої ухвалено рішення і яка не брала участі у процесі, належним чином інформована і своєчасно викликана в суд, а в разі її процес, недієздатності — відповідно представлена; документ, який підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; документ, що підтверджує угоду сторін у справах договір, підсудності. Клопотання про дозвіл на примус, виконання рішення і додані документи супроводжуються засвідченим перекладом мовою д-ви, до суду якої адресується клопотання, або рос. мовою. Суд, що розглядає клопотання про надання дозволу на примус, виконання рішень установ юстиції у цив. і сімейних справах, у т. ч. затверджених судом мирових угод у цих справах, та рішень судів з крим. справ про відшкодування шкоди, обмежується перевіркою дотримання умов, передбачених Конвенцією. При їх дотриманні суд приймає постанову про примус, виконання рішення, процес, порядок якого визначається законодавством країни, де його належить виконати. У визнанні рішень і наданні дозволу на примусове виконання постанови може бути відмовлено, якщо: 1) рішення не набуло законної сили згідно із законодавством д-ви, на території якої воно винесене; 2) сторона, щодо якої винесено рішення, була позбавлена можливості взяти участь у суд. процесі, оскільки їй не вручили своєчасно повідомлення про розгляд справи; 3) у справі між сторонами про той самий предмет і на тих самих підставах на тер. договір, сторони, де повинно визнаватися і виконуватися рішення, раніше 40 винесено рішення, яке набуло закон, сили або визнане рішенням суду третьої д-ви, чи коли установою цієї договір, сторони раніше вже здійснювалося провадження зазначеної справи; 4) за Конвенцією, а у випадках, не передбачених нею, згідно із законодавством договір, сторони, на тер. якої рішення повинно бути визнане і виконане, справа належить до виключної компетенції її установи; 5) відсутній документ, який підтверджує угоду сторін щодо справи договір, підсудності; 6) минув строк давності примус, виконання.

ВИЗНАННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ - акт, за допомогою якого д-ва, група держав чи міжнар. організація констатують наявність фактів, що є основою для правовідносин, різних за обсягом та формами. У міжнар.- правовій науці і практиці існують дві осн. доктрини визнання держав: декларативна і конститутивна. Перша заснована на тому, що д-ва набуває статусу суб'єкта міжнар. права від часу свого виникнення, визнання тільки констатує цю правосуб'єк-тність. Конститутивна ж грунтується на твердженні, що нова д-ва стає суб'єктом міжнар. права лише після визнання ін. д-ва-ми. У міжнар. відносинах наявні елементи обох доктрин. Насправді ж визнання, не породжуючи нового суб'єкта міжнар. права, сприяє входженню визнаної д-ви в систему міжнар. дво- і багатосторонніх відносин, реалізації нею прав і зобов'язань у стосунках з ін. д-вами. Статут ООН не містить положень про визнання держав, але ця організація, що уособлює міжнар. спільноту, висуває певні вимоги до держав, які мають намір вступити до неї. Це, зокрема, миролюбність, прийняття зобов'язань за Статутом ООН, здатність виконувати їх (ст. 4). На думку багатьох фахівців з міжнар. права, це і є тими вимогами, яким повинна відповідати д-ва, що прагне визнання. Для визнання чи невизнання держав або недерж. формувань істотне значення мають рішення міжнар. універсальних і регіон, організацій. Підкреслюючи правову різницю між рішеннями про прийом до організації або виключення з неї та актом визнання з боку держав-учасниць, слід зауважити, що й колективна думка в межах організації дозволила нац.-визв. рухам (напр., Організації визволення Палестини) набути певних прав у міжнар. організаціях, зумовила позбавлення статусу визнаної д-ви (напр., рішення ООН, ін. міжнар. організацій щодо Тайваню) чи була виявом консенсусу про категоричне невизнання д-вами світу незалежності Родезії, бантустанів Пд. Африки, т. з. Турецької республіки Північного Кіпру. Визнання д-ви означає водночас і визнання її уряду. Питання про окр. визнання уряду виникає у разі захоплення ним влади насильницьким шляхом, ігноруючи конст. норми і права людини. За сучас. умов такі уряди стикаються із серйозними проблемами їх визнання. До нових урядів висувається вимога ефективності здійснення ними владних повноважень на своїй території, а також міжнар. зобов'язань. Міжнародно-правове визнання урядів виявляється у готовності вступити з ними у дипломатичні відносини. Ін. види В. м.-п. — це визнання 41 нац.-визв. рухів в особі їхніх органів або орг-цій, яке базується на праві народу (нації) на самовизначення. Таке визнання означає констатацію специфічної міжнар. правосуб'єкт-ності (вже згадана Організація визволення Палестини як єдиний закон, представник араб, народу Палестини; Народна організація Пд.-Зх. Африки як представник народу Намібії тощо). У роки 2-ї світ, війни застосовувалася практика визнання органів антифашист, опору в країнах, які стали жертвами агресії. Визнання цих органів означало поширення на них норм ведення війни, юридично обгрунтоване надання їм допомоги. Особливим видом В. м.-п. є визнання певної країни «стороною, яка воює» за сучас. правом збройних конфліктів, що є підставою для надання повсталій стороні певних прав і покладає на неї обов'язки, закріплені у міжнар. праві. Формами В. м.-п. є визнання де-юре і де-факто. Де-юре — це повне, остаточне визнання, здійснюється, як правило, у чітко висловленій заяві про визнання конкр. пра-восуб'єкта та бажання встановити з ним дип. відносини. Де-факто — специф. юрид. форма неповного визнання: відносини, співробітництво здійснюються у різних сферах та формах, не досягаючи, як правило, рівня дипломатичних.

ВИЗНАЧЕНІ КАТЕГОРІЇ ЗЛОЧИНІВ (англ. designated categories of offences [ˈdɛzɪgneɪtɪd ˈkætɪgəriz ɒv əˈfɛnsɪz]) - визначені категорії злочинів охоплюють: участь в організованому злочинному угрупованні та рекет; тероризм, в тому числі фінансування тероризму; торгівлю людьми та незаконне ввезення мігрантів; сексуальну експлуатацію, включно із сексуальною експлуатацією дітей; незаконну торгівлю наркотичними та психотропними речовинами; незаконну торгівлю збороєю; незаконну торгівлю вкраденими та іншими товарами;
корупцію та хабарництво; шахрайство; підробку валюти; підробку продуктів та піратство; екологічні злочини; вбивство, важкі тілесні ушкодження; викрадення людей, незаконне обмеження свободи та захоплення заручників; грабіж або крадіжки; контрабанду (у тому числі стосовно митних та акцизних зборів та податків); податкові злочини (пов’язані із прямим та непрямими податками); шантаж, вимагання; підробку, фальсифікація; піратство; та інсайдерську торгівлю та маніпулювання на ринку. Приймаючи рішення про коло правопорушень, що підлягають розгляду як предикатні правопорушення у кожній із зазначених вище категорій, кожна країна може вирішити, у відповідності до свого внуцтрішнього законодавства, як вона визначатиме ці злочини та характер будь-яких особливих елементів цих злочинів, що роблять їх серйозним правопорушенням

ВИЗНАЧЕНІ НЕФІНАНСОВІ УСТАНОВИ ТА ПРОФЕСІЇ (англ. designated non-financial businesses and professions [ˈdɛzɪgneɪtɪd nɒn-faɪˈnænʃəl ˈbɪznɪsɪz ænd prəˈfɛʃənz]) - термін визначені нефінансові установи та професії означає: а) казино; б) агенти з нерухомості; в) торговці дорогоцінними металами; г) торговці дорогоцінним камінням; ґ) адвокати, нотаріуси, інші незалежні правники та бухгалтери – термін відноситься до практиків-одноособовців, партнерів або найнятих фахівців у професійних фірмах. Термін не відноситься до «внутрішніх» фахівців, які є працівниками в інших видах підприємницької діяльності; до фахівців, що працюють на державні агентства, які вже є предметом заходів з протидії відмиванню коштів/фінансуванню тероризму; д) постачальники послуг зі створення юридичних осіб. Відноситься до усіх осіб чи установ, що не охоплюються деінде у цих Рекомендаціях, і які в якості ведення бізнесу, надають третім сторонам одну з наступних послуг: виступають в якості агента зі створення юридичних осіб; виступають в якості (або організовують для іншої особи, щоб вона діяла в якості) директора чи секретаря компанії, партнера у товаристві чи аналогічної позиції у відношенні інших юридичних осіб; надають зареєстрований офіс; юридичну адресу чи приміщення, кореспондентську чи адміністративну адресу для компанії, твоариства чи будь-якої іншої юридичної особи або утворення; діють в якості (чи організують для іншої особи, щоб вона діяла в якості) довірчої особи в трасті,
чи виконують еквівалентну функцію для іншої форми правового утворення; діють в якості (чи організують для іншої особи, щоб вона діяла в якості) номінального акціонера для іншої особи (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/ fatf-recommendations.html); - а) казино (включаючи інтернет-казино); б) агенти з операцій з нерухомістю; в) дилери з дорогоцінних металів; г) дилери з дорогоцінного каміння; ґ) адвокати, нотаріуси, інші незалежні юристи і бухгалтери – це стосується осіб, які здійснюють діяльність як самостійно так і в якості партнерів чи найманих спеціалістів у професійних фірмах. Це визначення не стосується ні «штатних» спеціалістів, які є працівниками підприємств інших галузей, ні спеціалістів, які працюють у державних установах, щодо яких можуть поширюватись заходи з протидії видмиванню грошей; д) організації, що надають послуги траста чи компанії – це стосується всіх осіб та підприємств, які не охоплені іншими розділами діючих Рекомендацій, та як підприємства надають наступні послуги третім особам: виконють роль агентів зі створення юридичних осіб, виконують роль (чи організовують для інших осіб, щоб вони виконували роль) директора чи секретаря компанії, партнера у товаристві чи аналогічної посади в юридичних особах, надають зареєстрований офіс, юридичну адресу чи приміщення, кореспондентську чи адміністративну адресу компанії, товариства чи будь-якої іншої юридичної особи чи правового утворення, виконують роль (чи організовують для інших осіб, щоб вони виконували роль) управителя довірчим фондом, створеним за згодою сторін, виконують роль (чи організовують для інших осіб, щоб вони виконували роль) номінального акціонера для іншої особи

ВИЗНАЧЕНА ОСОБА ЧИ ПІДПРИЄМСТВО (англ. designated person or entity [ˈdɛzɪgneɪtɪd ˈpɜːsn ɔːr ˈɛntɪti]) - термін визначені особи чи підприємства відноситься до: (і) окремих осіб, груп, підприємств та організацій, що визначені Комітетом Ради Безпеки, заснованого відповідно до резолюції 1267 (1999) (Комітет 1267), як особи, які пов’язані з Аль-Каїдою, або підприємства та інші групи і організації, що пов’язані з Аль-Каїдою; (іі) окремих осіб, груп, підприємств та організацій, що визначені Комітетом Ради Безпеки, заснованого відповідно до резолюції 1988 (2011) (Комітет 1988), як такі, хто пов’язаний з Талібаном, створюючи загрозу миру, стабільності та безпеці в Афганістані, або підприємства та інші групи і організації, що пов’язані із Талібаном; (ііі) будь-які фізичні або юридичні особи чи підприємства, визначені юрисдикцією або наднаціональною юрисдикцією у відповідності до резолюції Ради Безпеки 1373 (2001); (iv) будь-які фізичні або юридичні особи чи підприємства, визначені для застосування цільових фінансових санкцій у відповідності до резолюції Ради безпеки 1718 (2006) та будь-яких подальших резолюцій, що наслідуватимуть резолюцію 1718 (2006), Ради Безпеки, або Комітетом Ради безпеки, заснованого відповідно до резолюції 1718 (2006) (Санкційний Комітет 1718); та (v) будь-які фізичні або юридичні особи чи підприємства, визначені для застосування цільових фінансових санкцій відповідно до резолюції Ради безпеки 2231 (2015) та будь-яких подальших резолюцій Ради Безпеки, що наслідуватимуть резолюцію 2231 (2015)

ВИЗНАЧЕНЕ ПОРОГОВЕ ЗНАЧЕННЯ (англ. designated threshold [ˈdez.ɪɡ.neɪtɪd ˈθreʃ.həʊld]) - сума, визначена у пояснювальних записках до Рекомендацій ФАТФ

ВИЗНАЧЕННЯ (англ. designation [ˌdɛzɪgˈneɪʃən]) - термін визначення відноситься до ідентифікації особи або підприємства, що є об’єктом цільових фінансових санкцій відповідності до: Резолюції 1267 (1999) Ради Безпеки ООН та резолюцій, що їй наслідують Резолюції 1373 (2001) Ради Безпеки, включаючи визначення про те, що відповідні санкції будуть застосовані до особи або підприємства, і включаючи публічне повідомлення про таке визначення Резолюції 1718 (2006) Ради Безпеки та подальших резолюцій, що їй наслідують Резолюції 2231 (2015) Ради Безпеки та подальших резолюцій, що їй наслідують; та Будь-яких наступних резолюцій Ради Безпеки, що накладатимуть цільові фінансові санкції у контексті фінансування розповсюдження зброї масового знищення

Викладання    із    застосуванням    комп’ютера    (Computer    Assisted Instruction - CAI) – процес викладання, в якому комп’ютер використовується для поліпшення навчального середовища, допомагаючи студентам опанувати деякими практичними навичками.

ВИКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. teaching activity [ˈtiːʧɪŋ ækˈtɪvɪtɪ]) - діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору (джерело: Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII

Викладач (предметний фахівець) – висококваліфікований фахівець професорсько-викладацького  складу  вищого  навчального  закладу  в  певній галузі знань.

Викладач, тьютор (Tutor) – методист, викладач або консультант- наставник, який входить до професорсько-викладацького складу системи дистанційної  освіти,  який  здійснює  методичну  та  організаційну  допомогу учням в рамках конкретної програми дистанційного навчання.