ВЕКСЕЛЬ (англ. bill of exchange / promissory note [bɪl ɒv ɪksˈtʃeɪndʒ / ˈprɒmɪs(ə)ri nəʊt]) - використовується експортерами в якості одержання платежу від покупця за поставлений товар. Вексель захищає (зменшує оперційні ризики) двох сторін. Документарні кредити, які видані покупцю банками, вимагають виписувати вексель. Часто вексель виписується продавцем відповідно до умов товарної угоди з покупцем (джерело: The APG Typology Report on Trade Based Money Laundering (July 20, 2012), par. 159 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www. fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/trade-basedmoneylaunderingtypologies.html); - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов’язань та стягнення за векселями визначаються законом (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268); - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444); - цінний папір у вигляді довгострокового зобов’язання, складеного у письмовому вигляді за певною формою. В. дає особі, якій його видано, тобто векселетримачу, безумовне, підтримуване законом право на одержання (повернення) наданого ним на зазначений строк і на певних умовах грошового боргу. В. дає особі, якій він виданий, що іменується векселедержателем, безумовне, підтримуване законом право на одержання вiд векселедавця (простий В.) або іншого вказаного платника (переказний В.) зазначеної у векселі суми. Уперше В. з’явився в Італії у ХІІІ ст. в результаті розвитку міжнародної торгівлі та банківської справи. Прообразом В. були ордери (накази) платежу, позичковi листи, розписки про надані суми. Спочатку В. використовувався для здійснення валютообмiнних операцій та безпеки транспортування повноцінних грошей: банкір виписував свідоцтво про отримання грошової суми, при пред’явленні якого кореспонденту банкіра за кордоном клієнт отримував кошти у місцевій валюті. Із розвитком вексельного права сфера використання В. розширюється, він перетворюється в універсальний кредитний, платіжний та розрахунковий документ