ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ - надання рішенням судів зарубіж. держав нац. правового режиму, тобто такої самої юрид. сили, яку мають рішення судів України, що набули чинності: незмінність, неспростовність, виключність, виконуваність. Рішення іноз. судів (арбітражних, судів у цив. справах, третейських, міжнар. арбітражу, вироки у крим. справах у частині відшкодування шкоди, заподіяної злочином, акти ін. органів іноз. держав) визнаються і виконуються в Україні, якщо це передбачено міжнар. договорами країн. Такими договорами є: Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 та Нью-Йоркська 39 конвенція про визнання і здійснення виконання іноземних арбітражних рішень 1958, Конвенція про правову допомогу у правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах країн СНД 1993, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності країн СНД 1992, двосторонні угоди про правову допомогу та правові відносини у цив. і крим. справах між Україною і Китайською Нар. Республікою (31.Х 1992), Республікою Молдова (13.ХІІ 1993), Литовською Республікою (7.УІІ 1993), Республікою Грузія (9.1 1995), Естонською Республікою (15.11 1995), Латвійською Республікою (23.У 1995) та ін. За Конвенцією про правову допомогу у правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах країн СНД рішення, прийняті установами юстиції кожної з договір, сторін та які набули закон, сили і не підлягають примус, виконанню, визнаються на тер. інших договір, сторін без спец, провадження, якщо: а) установами юстиції запитуваної договір, сторони у цій справі раніше не винесено рішення, яке набуло законної сили; б) справа, згідно з Конвенцією, а у випадках, не передбачених нею, — за законодавством договір, сторони, на тер. якої рішення має бути визнаним, не належить до її виключної компетенції. Для отримання дозволу на примус, виконання рішення подається клопотання у компетентний суд договір, сторони, де рішення підлягає виконанню. Клопотання можна подати у суд, який виніс рішення у першій інстанції; він надсилає його до суду, компетентного прийняти відповідне рішення. До клопотання додаються: рішення або його засвідчена копія, офіц. документ про те, що воно набуло законної сили і підлягає виконанню (якщо це не випливає із самого рішення); документ про те, що сторона, проти якої ухвалено рішення і яка не брала участі у процесі, належним чином інформована і своєчасно викликана в суд, а в разі її процес, недієздатності — відповідно представлена; документ, який підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; документ, що підтверджує угоду сторін у справах договір, підсудності. Клопотання про дозвіл на примус, виконання рішення і додані документи супроводжуються засвідченим перекладом мовою д-ви, до суду якої адресується клопотання, або рос. мовою. Суд, що розглядає клопотання про надання дозволу на примус, виконання рішень установ юстиції у цив. і сімейних справах, у т. ч. затверджених судом мирових угод у цих справах, та рішень судів з крим. справ про відшкодування шкоди, обмежується перевіркою дотримання умов, передбачених Конвенцією. При їх дотриманні суд приймає постанову про примус, виконання рішення, процес, порядок якого визначається законодавством країни, де його належить виконати. У визнанні рішень і наданні дозволу на примусове виконання постанови може бути відмовлено, якщо: 1) рішення не набуло законної сили згідно із законодавством д-ви, на території якої воно винесене; 2) сторона, щодо якої винесено рішення, була позбавлена можливості взяти участь у суд. процесі, оскільки їй не вручили своєчасно повідомлення про розгляд справи; 3) у справі між сторонами про той самий предмет і на тих самих підставах на тер. договір, сторони, де повинно визнаватися і виконуватися рішення, раніше 40 винесено рішення, яке набуло закон, сили або визнане рішенням суду третьої д-ви, чи коли установою цієї договір, сторони раніше вже здійснювалося провадження зазначеної справи; 4) за Конвенцією, а у випадках, не передбачених нею, згідно із законодавством договір, сторони, на тер. якої рішення повинно бути визнане і виконане, справа належить до виключної компетенції її установи; 5) відсутній документ, який підтверджує угоду сторін щодо справи договір, підсудності; 6) минув строк давності примус, виконання.