ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ (англ. currency transactions [ˈkʌrənsɪ trænˈzækʃənz]) - операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей (джерело: Про систему валютного регулювання і валютного контролю: декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184); - банківські та фінансові операції, пов’язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності. В. о. характеризують процес використання валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, ввезення, пересилання та переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповідних ліцензій Національного банку України. В. о. поділяють на поточні та термінові. До поточних В. о. належать поточні (касові) операції в готівковій та безготівковій формах. До термінових В. о. відносять форвардні угоди, ф’ючерси, свопи, опціони та їх різновиди і комбінації. Готівкові В. о. здійснюють валютні каси банків і валютні обмінні пункти, а безготівкові – банки, валютні біржі та інші учасники валютного ринку. До поточних операцій відносять операції з короткими термінами валютування – в межах трьох робочих днів. Розрізняють такі поточні В. о.: 1) «ТОД» (англ. today – поставка валюти сьогодні («сьогодні – на сьогодні»); 2) «ТОМ» (англ. tomorrow – поставка валюти наступного робочого дня («сьогодні – на завтра»); 3) «спот» – поставка валюти на другий робочий день («сьогодні – на післязавтра»). На практиці всі ці поточні операції об’єднують однією назвою «спотові В. о.». Такі В. о. використовують переважно для касових операцій та здійснення поточних розрахунків і платежів, а також з метою одержання додаткового прибутку в разі коливань валютних курсів. В. о. «спот» становлять 60% від загального обсягу операцій, а тому мають найбільш важливе значення. Основна мета їх здійснення – забезпечення потреб клієнтів банків у іноземній валюті, конверсія іноземних валют, а також купівля-продаж валюти з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах цих валют. Банки можуть використовувати поточні операції «спот» для підтримки мінімально необхідних робочих залишків у іноземних банках на рахунках «ностро» для зменшення залишків у одній валюті та покриття потреб в іншій. У такий спосіб банки регулюють свої валютні позиції і не допускають утворення непокритих залишків на рахунках. Купівля-продаж валют на умовах «спот» означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється на другий робочий (банківський) день (без урахування дня продажу). Тобто, якщо валюта була продана у вівторок, то на рахунок покупця вона повинна надійти в четвер. Різниця в часі між підписанням (укладенням) валютної угоди та виплатою за нею визначена міжнародною практикою і пов’язана з необхідністю документального оформлення угоди (виписка первинних документів, підготовка платіжних доручень, повідомних телеграм та т. ін.). Угоди «спот» можуть укладатися телефоном, факсом або безпосередньо на валютній біржі, а розрахунки здійснюються банківськими переказами. У міжнародній практиці використовують електронну систему СВІФТ, членом якої є Національний банк і провідні банки України. Термін поставки валюти називають датою валютування. У міжнародній практиці залежно від дати валютування використовують загальновстановлені позначення окремих валютних операцій. Наприклад, укладення угоди «сьогодні» з поставкою валюти на другий робочий день позначається s/n, угоди «сьогодні на сьогодні» – о/n, а «сьогодні на завтра» – t/n. Установлення точної дати валютування потрібно для забезпечення принципу компенсованої вартості, на основі якого й функціонує валютний ринок. Це означає, що розрахунки за укладеними угодами мають здійснюватися паралельними грошовими потоками без надання кредиту одним учасником угоди іншому (джерело: Валюта і валютна політика / С.В. Науменкова, В.І. Міщенко. – К.: Знання, 2010. – 84 с.).