ВИКЛЮЧНА (МОРСЬКА) ЕКОНОМІЧНА ЗОНА - особливий район, що знаходиться за межами територіального моря і прилягає до нього, завширшки до 200 мор. миль. Конвенцією ООН по морському праву 1982 для В. (м.) е. з. встановлено спеціальний правовий режим. Зокрема, прибережні д-ви у цій зоні здійснюють суверенні права з метою розвідки і розробки природ, ресурсів, а також права на деякі ін. види діяльності (напр., в-во енергії шляхом використання води, течії, вітру). Ці ж країни можуть тут створювати і використовувати штучні острови, установки та споруди, здійснювати мор. наук, дослідження і заходи охорони мор. середовища. Конвенцією передбачено право ін. держав за відповідних умов брати участь у промислі живих ресурсів зони, а також у деяких ін. видах діяльності. Проте це право може здійснюватися тільки за погодженням з прибереж, д-вою. Разом з тим усі д-ви, як морські, так і ті, що не мають виходу до моря, користуються у В. (м.) е. з. свободою судноплавства, польотів над нею, прокладання кабелів і трубопроводів, а також ін. видами використання моря, пов'язаними з реалізацією цих свобод. Жодна д-ва не має підстав претендувати на підпорядкування даної зони своєму суверенітетові. Заг. принципом міжнар. права є положення про те, що кожна прибережна д-ва та ін. країни при здійсненні своїх прав і обов'язків у В. (м.) е. з. мають враховувати права та обов'язки одна одної і діяти відповідно до положень Конвенції ООН по мор. праву. Нині понад 80 країн мають В. (м.) е. з. або риболовні зони завширшки до 200 мор. миль. Однією з цих держав є й Україна. Правовий режим відповідної зони регулюється Законом «Про виключну (морську) економічну зону України» (1995), за яким до цієї зони віднесені мор. райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо 42 островів, що їй належать. Делімітація В. (м.) е. з. провадиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з д-вами, узбережжя яких протилежні (або суміжні) узбережжю України, на підставі загальновизнаних у міжнар. праві принципів і критеріїв. Україна у своїй В. (м.) е. з. має: а) суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природ, ресурсів, як живих, так і неживих, у водах, що покривають мор. дно, на мор. дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і здійснення ін. видів використання зазначеної зони; б) юрисдикцію, передбачену згаданим вище законом та нормами міжнар. права (зокрема, Конвенції ООН по морському праву), щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення мор. наук, досліджень, захисту та збереження мор. середовища; в) ін. права, передбачені внутр. законодавством та нормами міжнар. права. Здійснюючи свої права і зобов'язання у В. (м.) е. з., Україна належним чином враховує права і зобов'язання ін. держав. Охорона суверенних прав України у В. (м.) е. з. та контроль за реалізацією і виконанням у ній зобов'язань ін. країн, укр. та іноз. юрид. і фіз. осіб, міжнар. організацій здійснюється прикорд. військами, органами Держ. к-ту риб. г-ва України і М-ва охорони навколишнього природ, середовища та ядер, безпеки України. Проти суден, які порушують законодавство України про її В. (м.) е. з., у відповідь на застосування ними сили, а також в ін. виняткових випадках уповноважені органи і війська вживають залежно від обставин заходи, необхідні для припинення порушення та затримання порушників у встановленому порядку. У разі арешту або затримання іноз. судна відповідні органи повідомляють про це державу прапора. Затримане судно та його екіпаж негайно звільняються після внесення забезпечення у розумному розмірі. Юрид. і фіз. особи, винні у порушенні правового режиму В. (м.) е. з. України, притягаються до відповідальності за законодавством України. Якщо Конвенцією ООН по мор. праву або міжнар. договором України встановлено ін. норми, ніж ті, що містяться у Законі «Про виключну (морську) економічну зону України», то застосовуються норми Конвенції або відповідного міжнар. договору.