ВЕЛИКІ ДЕРЖАВИ - країни, які за своїм екон., наук.-тех., вироб. і військовим потенціалом, а також у силу істор. обставин, закріплених міжнар. правом, несуть особливу відповідальність за підтримання миру і міжнар. безпеки. Склад групи країн, які визнаються В. д., починаючи з 19 ст. постійно змінюється. Після Віденського конгресу 1814—15 до кола В. д. входили Росія, Пруссія, Австрія, Великобританія та Франція. За Вер-сальським мирним договором 1919 «головними державами», тобто великими, проголошувалися Сполучені Штати Америки, Британська імперія, Франція, Італія та Японія. Коло В. д., яким мало бути надано статус пост, членів Ради Безпеки ООН, визначила Кримська (Ялтинська) конференція (4— 11. II 1945). Це-США, Великобританія, СРСР, Франція, Китай. За Потсдамською угодою (17.VII — 2.VIII 1945) ств. Комітет міністрів закорд. справ цих 5 держав для повоєнного врегулювання у світі. За Статутом ООН Китай, Франція, СРСР, Великобританія та США остаточно отримали статус пост, членів Ради Безпеки, на яких було покладено особливу відповідальність за підтримання міжнар. миру та безпеки. їхня спільна позиція у всіх питаннях, що входять до компетенції Ради Безпеки (крім процедурних), стала умовою прийняття рішень. З ін. боку, Рада Безпеки наділена правом прийняття від імені ООН обов'язкових для усіх членів організації рішень. Таким чином, юридично закріплено статус В. д. З розпадом Рад. Союзу та утворенням СНД держави — члени останнього прийняли політ, рішення (Алма-Ата, 21 .XII 1991) про те, щоб Росія посіла місце кол. СРСР як пост, члена Ради Безпеки. Проти цього не заперечували ін. члени ООН. У даному випадку йшлося про політ, і правове наступництво у статусі В. д. Незважаючи на рівний правовий статусВ. д. в ООН, д-ви, які входять до великої п'ятірки, в реальному житті відіграють різну роль у міжнар. відносинах. У наш час постає питання про розширення кола пост, членів Ради Безпеки ООН, тобто визнання В. Д. низки ін. держав світу.