СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Бібліографічна інформація – відомості про документи, необхідні для їх ідентифікації та розвідки.

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей, що цитуються,   розглядаються   або   згадуються   в   тексті   документа,   іншого документа (його складової частини або групи документів), необхідних і достатніх для його загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.

Бібліографічний запис – бібліографічне повідомлення, зафіксоване в документальній формі. Складається з бібліографічного опису, який у міру потреби  доповнюється  заголовком,  анотацією  або  рефератом, класифікаційними індексами, предметними рубриками, шифрами зберігання документа та іншими елементами.

Бібліографічний опис – сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за певними правилами і призначених для його ідентифікації та загальної характеристики.

Бібліографія – частина системи соціальних комунікацій, що забезпечує підготовку, розповсюдження та використання інформації про документи.

Бібліотечна   система   –   систематизована   сукупність   електронного каталогу та електронних документів, які об’єднані за тематичними та іншими ознаками,   має   додаткові   сервіси   і   можливості,   що   спрощують   пошук документів і роботу з ними. Сучасні бібліотечні системи побудовані за клієнт- серверною   технологією   і   використовуються   в   локальних   чи   глобальних мережах.

(бедность)  – стан, за якого основні потреби індивіда або сім'ї перевищують наявні засоби для їх задоволення.

(бизнес) – ініціативна економічна (виробнича, підприємницька, посередницька) діяльність в умовах ринкової економіки, спрямована на створення власної справи для одержання прибутку шляхом використання своєї праці, власних або запозичених коштів.

(бизнес государственный) – здійснення державою через засновані нею організації – суб’єкти підприємницької діяльності бізнесово-фінансово-кредитних операцій з метою наповнення державного бюджету шляхом використання власних засобів виробництва, продукції інтелектуальної праці, цінних паперів, фінансових, грошових ресурсів.

БІЗНЕС ДО БІЗНЕСУ (англ. business to business [ˈbɪznɪs tuː ˈbɪznɪs]) - комерційні угоди між суб’єктами господарювання, такі як: між виробником та оптовим продавцем чи оптовим продавцем та роздрібним продавцем

(бизнес мелкий) – підприємницька діяльність малих фірм, що включає в себе трудову діяльність громадян, які наділені статусом юридичної особи (або не мають його) з метою отримання прибутку. До них належать: приватні індивідуальні, сімейні підприємства, фермерські господарства, які функціонують на правах малого підприємства та інших формах власності з обмеженою кількістю громадян. В Україні до структур малого бізнесу належать підприємства, у яких кількість зайнятих не перевищує: у роздрібній торгівлі – 15 осіб; у галузях невиробничої сфери – 25; у науці – 100; у промисловості і будівництві – 200; в інших галузях виробничої сфери – 50 осіб.

(бизнес предпринимательский) – бізнес, об’єктом діяльності якого може бути виробництво продукції, надання послуг, торгівля, комерційно-посередницька діяльність. Все те, що може задовольнити потреби споживачів і пропонується на ринку для придбання, використання, споживання з метою одержання підприємницького прибутку.

(бизнес потребительский) – найпоширеніший вид бізнесу, який здійснюється переважною більшістю громадян і відображає загальну участь населення у системі ділових економічних відносин. Учасниками споживчого бізнесу виступають також самі підприємці, як споживачі продукції і послуг інших підприємницьких структур.

(бизнес трудовой) – бізнес громадян, які працюють у різних сферах виробництва і невиробничої інфраструктури за наймом на підставі трудової угоди з власниками чи керівниками відповідних структур – суб’єктів економічних відносин. Діловий бізнесовий інтерес найманих працівників реалізується через їх працю шляхом одержання винагороди за кількість і якість виконаної роботи чи витраченого часу на здійснення певних операцій. Основою трудового бізнесу є приватна власність на робочу силу.

(бизнес-план) – документ, у якому подані аналіз і оцінка діючої або запланованої до реалізації програми, заходу дій на підприємстві, характеризує і оцінює фактори, які впливають на ефективність (прибутковість) запланованих дій, акцій. Основними розділами бізнес-плану є: опис бізнес-програми; стратегія бізнес-проекту; оцінка ринку і маркетингова стратегія; характеристика стану виробництва і його функціонування; система управління; визначення джерел формування і напрямів оптимального використання фінансів; факторів і ступенів ризику; оцінка конкурентів; прогноз сильних і слабих сторін бізнес-проекту, альтернативних стратегій його реалізації і досягнення прибутку.

Бізнес-рішення – система, що забезпечує функціонування бізнесу, вся діяльність якого ґрунтується на Інтернет-технологіях (портали, каталоги, Інтернет-ЗМІ, електронні магазини, аукціони та ін.)

(казначейские билеты) – паперові гроші, які випускаються державною скарбницею і не обмінюються на золото та срібло, а також короткострокові зобов'язання державної скарбниці, що перебувають в обігу.

БІЛИЙ ПЛАСТИК (англ. white plastic [waɪt ˈplæstɪk]) - будь-яка пластикова картка з магнітною смугою без характерних ознак банківської платіжної картки, на магнітну смугу якої нанесена інформація з оригінальної банківської платіжної картки, отримана в результаті скімінгу, івсдропінгу або програмного скімінгу (джерело: Основи платіжного картознавства: посібник-довідник для прокурорів та суддів

БІЛЛІНГ (англ. billing [ˈbɪlɪŋ]) - підготовка та висилання банкомемітентом власнику кредитної (платіжної) карти виписки з рахунка із зазначенням сум і термінів погашення заборгованості. Білінговий цикл складає близько 30 днів. Виписка з рахунка повинна бути відправлена клієнту наперед (у США згідно із Законом про справедливий кредитний Б. – не пізніше ніж за 14 днів до настання терміну платежу). При підготовці виписки здійснюється розрахунок суми періодичного та трансакційного фінансового збору

БІНГО (англ. bingo [ˈbɪŋgəʊ]) - азартна гра, в якій гравець використовує спеціальну картку або її електронний аналог з номерами та грає, відмічаючи або закреслюючи номери, що випадково випадають зі спеціального лототрону. Виграє той, хто перший закреслить «лінію», що досягається тоді,
коли впродовж однієї гри вперше було заповнено усі 5 номерів на горизонтальній лінії на картці; або «хаус» чи «бінго», коли закреслені/помічені усі номери на кратці

Біоадекватний підручник – підручник з біоадекватним (погодженим з природою) викладенням змісту. Найкращим чином пристосований для самостійної роботи. Дозволяє занести навчальну інформацію у довгочасну (тривалу)  пам’ять,  скоротити  у  3-5  разів  час  навчання,  зберегти  ресурси здоров’я.

БІОМЕТРИЧНІ ДАНІ (англ. biometric data [ˌbaɪ.əʊˈmet.rɪk ˈdeɪtə]) - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук) (джерело: Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI 

БІОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ (англ. biometric parameters [ˌbaɪ.əʊˈmet.rɪk pəˈræmɪtəz]) - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу (джерело: Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI

(биржа) – організаційно оформлений, постійно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами і оптова торгівля товарами. Розрізняють валютну, товарну і фондову біржу.

(биржа валютная) – спеціалізована біржа, на якій відбувається купівля-продаж іноземної валюти й золота. В основному тут відбувається міжбанківська торгівля валютою. Офіційні біржові котирування є основою розрахунків у банках з їх клієнтами за касовими валютними операціями та платіжними оборотами.

БІРЖА ВАЛЮТНА (англ. foreign exchange currency market [ˈfɒrən ɪksˈtʃeɪndʒ ˈkʌr.ən.si ˈmɑːkɪt]) - організаційно оформлений, регулярно діючий ринок іноземної валюти, де формуються курси валют (валютні котирування) на підставі фактичного співвідношення попиту та пропозицій

(биржа труда) – організація, яка здійснює реєстрацію безробітних (центр зайнятості), сприяє їх працевлаштуванню, а також виступає посередником між робітниками та роботодавцем в здійсненні акту влаштування, найму на роботу, забезпечення організації, підприємств трудовими ресурсами.

(биржа товарная) – здійснює оптову торгівлю головним чином сировиною, матеріалами і продовольчими товарами. Товари продаються за стандартами або зразками, які мають перелік основних характеристик. До участі в торгах допускаються брокери, біржові маклери, старший маклер, помічники брокерів і біржових маклерів, співробітники біржі. Правила торгівлі здійснюються на основі дотримання таких головних принципів: ціноутворення відбувається тільки на основі дотримання реального попиту і пропозицій, що складаються на основі гласно проведених торгів; об'єктивного використання інформацій; формування взаємовідносин брокерів і клієнтів на договірній основі.

БІРЖА ТОВАРНА (англ. соmmodity exchange [kəˈmɒd.ə.ti ɪksˈtʃeɪndʒ ]) - (1) Постійно діючий оптовий ринок, що функціонує в певному місці відповідно до встановлених правил торгівлі та регламенту. Угоди на б. т. укладаються на стандартні партії товарів, що дає можливість здійснювати операції не лише без попереднього огляду товару, а й взагалі на неіснуючий товар. (2) Форма організації торгівлі відповідно до заздалегідь встановлених правил. Біржу відрізняє регулярність торгівлі, її прив’язаність до жорстко визначеного місця, уніфікація основних вимог до якості товару, умов і термінів постачання, ведення торгівлі на основі зустрічних пропозицій покупців і продавців, висновок угод із постачання на майбутнє

(биржа фондовая) – спеціалізована фінансова організація, яка зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. Створюється як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути торговці цінними паперами. Членами Ф.б. можуть бути юридичні особи, які оплатили на біржі місце з метою укладання угод з цінними паперами Члени біржі користуються такими ж правами, як і акціонери біржі, за винятком права на одержання дивіденду по акціях. Основними операціями Ф.б. є: проведення обліку цінних паперів, їх прийняття, надання рекомендацій по встановленню початкової котирувальної ціни; організація оформлення угод по купівлі-продажу цінних паперів; виконання централізованих взаєморозрахунків в середині біржового ринку цінних паперів; забезпечення правового оформлення угод.

БІРЖОВІ БРОКЕРИ (англ. exchange brokers [ɪksˈʧeɪnʤ ˈbrəʊkəz]) - фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі (джерело: Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII 

(биржевое собрание) – зібрання членів біржі (робочий сеанс), під час якого реалізуються операції купівлі-продажу цінних паперів або біржових товарів учасниками зборів безпосередньо чи через брокерів, з можливим укладанням відповідних угод. Проводяться у визначені дні та години. Порядок їх проведення визначається біржовим комітетом.

БІРЖОВА ОПЕРАЦІЯ (англ. exchange transaction [ɪksˈʧeɪnʤ trænˈzækʃən]) - угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та  обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (джерело: Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII

(биржевая сессия) – спеціально встановлений час, інтервал робочого дня, протягом якого здійснюється торгівля на біржі, укладаються угоди.

(биржевая спекуляция) – здійснення на біржі операцій з цінними паперами з метою одержання спекулятивного прибутку від різниці між курсами на час укладання та реалізації угоди. Головний метод Б.с. – купівля-продаж цінних паперів на строк. Завершується угода не фактичною передачею цінних паперів контрагенту, а оплатою різниці у цінах.

(биржевая торговля) – організація торгівлі товарами, цінними паперами, нерухомістю на біржах або з участю біржі як посередника.

(биржевая цена) – ціна на товари, цінні папери, яка складається під час біржової торгівлі з урахуванням кон’юнктури ринку, співвідношення попиту і пропозицій на біржових торгах. Публікується у спеціальних друкованих засобах бірж (найчастіше у біржових бюлетенях).

(биржевая пошлина) – мито, яке збирає біржовий комітет з тих, хто придбав цінні папери, за право укладання біржових угод (як правило, у розмірі 2 відсотків продажної ціни).

(биржевой бюллетень) – періодичний друкований орган біржі, в якому публікуються курси цінних паперів і біржові ціни товарів. Випускається, як правило, щоденно з зазначенням переліку цінних паперів, вищого, нижчого і заключного курсу по кожному виду цінних паперів.

(биржевой комитет) – орган управління біржею. Обирається загальними зборами членів біржі на обумовлений час. Визначає економічну політику та основні напрями діяльності біржі, здійснює контроль за роботою структурних підрозділів.

(биржевой курс) – продажна ціна цінних паперів. Б.к. безпосередньо залежить від розміру дивіденду, а опосередковано – від норми позичкового процента. Номінальна ціна акції на Б.к. не впливає, тому що вона (акція) не підлягає викупу підприємством, яке її випустило. Б.к. облігації залежить від її номінальної ціни, він тим вищий, чим ближче строк викупу.

(биржевой маклер) – офіційний комерційний співробітник біржі, який бере участь у біржових операціях як організатор акцій купівлі-продажу товарів, цінних паперів і в укладенні та реєстрації біржових угод.

БІТКОІН (англ. bitcoin [ˈbɪtkɔɪn]) - будучи введеним в обіг у 2009 році, став першою децентралізованої конвертованою валютою і першою криптовалютою. Біткоіни являють собою розрахункові одиниці в формі унікальною ланцюжка цифрових і буквених знаків, що мають цінність тільки внаслідок того, що користувачі готові платити за них. Торгівля біткоінами здійснюється користувачами у цифровій формі з високим ступенем анонімності, і біткоіни можуть обмінюватися (купуватися або продаватися) на долари США, євро та інші фіатні або віртуальні валюти. Будь-хто може завантажити безкоштовний відкритий програмний додаток з веб-сайту для відправлення, отримання та зберігання біткоінів, а також для контролю операцій в системі Біткоін. Користувачі також можуть отримати Біткоін-адреси, які функціонують як рахунки на сайтах провайдерів послуг з обміну біткоінів або на сайтах служб онлайнових гаманців. Інформація про операції (грошові потоки) є загальнодоступною і розміщується в загальному реєстрі операцій, де самі операції ідентифікуються за Біткоін-адресою, яка являє собоюланцюжок цифрових і буквених знаків без систематичної прив’язки до фізичної особи. У зв’язку з цим систему Біткоін називають «псевдонімною». Максимальна кількість біткоінів, яка буде згенерованою, становить 21 мільйон (проте кожна одиниця може бути розділена на більш дрібні частини), і цей рівень буде досягнутий до 2140 році

концепція інтерактивного аналізу, що спирається не тільки на багатовимірний погляд на дані з боку

кінцевого  користувача,  але  й  багатовимірне  подання  даних  у  цільовій  базі даних.

БАГАТОМОВНІ МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ - міжнар. угоди, що складаються з різномовних автент. текстів. Двосторонні договори укладаються, як правило, мовами сторін, але, для поліпшення умов тлумачення, можуть містити третій текст мовою, яку обирають сторони. Саме цей текст має вищу силу в разі виникнення спорів щодо тлумачення договору. Обмежено багатосторонні угоди можуть мати рівно автент. тексти (рівнозначні за юрид. силою) мовами сторін або мовами, які сторони обирають за спільною згодою. Напр., у Маастрихтському договорі 1992 про створення Європейського Союзу, який є обмежено багатосторонньою угодою (на 1997 його підписали 15 країн), зазначається: «Цей договір укладено в одному оригінальному примірнику нідерландською, англійською, французькою, німецькою, грецькою, ірландською, італійською, португальською та іспанською мовами, причому текст кожною з цих мов є рівно автентичним». Багатосторонні договори універсального характеру, які укладаються у межах і під егідою ООН, містять рівно автентичні тексти 6 мовами: англ., араб., ісп., кит., рос, французькою. Укладення міжнар. угод багатьма мовами є виявом тенденції до універсальності міжнар. правопорядку. Багатомовність договору створює більше зручностей для сторін, які отримують тексти рідними мовами, а також у випадку багатостор. угоди, укладеної визнаними дип. мовами, де вміщено текст мовою, яку сторони вважають найбільш прийнятною для себе. Визнання різномовних текстів рівно автентичними означає, що вони мають рівну юрид. силу і на цій підставі застосовуються для тлумачення і здійснення положень договору. Юрид. рівнозначність різномовних текстів, яка презюмується, не означає мовно-се-мант. ідентичності, адже для різних мов характерні різні засоби передачі юрид. і політ, реалій у різних правових системах. Міжнародна практика виробила ряд прийомів для різномовних автент. текстів міжнар. угод, що застосовуються з метою запобігання розбіжностям між текстами (їх паралельна розробка, мікро- та макроаналіз, визначення понять тощо). Для договорів, що мають єдиний за змістом текст, який дублюється різними мовами, використовують особливі принципи тлумачення цих текстів (рівної достовірності; рівної сили; встановлення єдиного змісту всіх текстів). Якщо сторона не має тексту договору своєю мовою, вона робить і публікує його офіц. переклад для внутр. застосування. У разі констатації розбіжностей між офіц. перекладом і різномовним автент. текстом міжнар. угоди вищу силу має останній, саме він підлягає застосуванню.

БАГАТОНОМІНАЛЬНЕ ОБРОБЛЕННЯ БАНКНОТ (англ. multi-nominal banknotes processing [ˈmʌltiˈnɒmɪn(ə)l ˈbæŋknəʊts ˈprəʊsesɪŋ]) - оброблення різних номіналів банкнот, які змішано подаються в автоматизовану систему оброблення банкнот для їх сортування за номіналами, розміщенням, відокремлення на придатні, непридатні для обігу та сумнівні банкноти

БАГАТОСТОРОННІЙ МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР - договір, в якому беруть участь принаймні три учасники — суб'єкти міжнар. права. Б. м. д. бувають з обмеженим числом учасників або ж мають універсальний характер. Обмежені Б. м. д. — такі, в яких участь нових д-в залежить від 24 згоди всіх учасників. Ці договори можуть бути регіональними і нерегіональними. Приклад нерегіонального обмеженого Б. м. д. — Північноатлантичний договір 1949, за яким ств. Організацію Північноатлантичного договору (НАТО), що об'єднує д-ви Європи та Пн. Америки. Регіональним обмеженим Б. м. д. є Маастрихтський договір 1992, який є водночас Статутом Європейського Союзу — міжнар. організації, що налічує 15 членів — європ. держав (1996). Важливу роль у зміцненні міжнар. співробітництва, розв'язанні глоб. проблем безпеки, екології, захисту прав людини, використанні просторів та ресурсів Світового ок. і космосу та ін. відіграють Б. м. д. універсального характеру, що кваліфікуються також як загальні. Такими є договори, що стосуються кодифікації та прогрес, розвитку міжнар. права, або ті, об'єкт та цілі яких становлять інтерес для міжнародного співтовариства в цілому. Такі договори відкриті для участі всіх членів міжнар. співтовариства держав. Прикладом загальних Б. м. д., які мають особливе значення для людства, є Міжнародні пакти про права людини. Низка універсальних Б. м. д. кодифікац. характеру містить загальновизнані норми міжнар. права, в т. ч. його імперативні норми. Це Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969, Конвенція ООН по морському праву 1982 та ін.

БАГАТОСТОРОННІЙ НЕТТІНГ (англ. multilateral netting [ˌmʌl.tiˈlæt.ər.əl ˈnɛtɪŋ]) - угода між трьома або більше сторонами здійснити неттінг за їх зобов’язаннями. Зобов’язання, охоплені такою угодою, можуть виникати за фінансовими угодами або за платежами. Б. н. платіжних зобов’язань, як правило, здійснюється в рамках системи багатостороннього нетто-розрахунку. Б. н. забезпечується шляхом взаємного погашення двосторонніх нетто-позицій кожного учасника з іншими учасниками для одержання багатосторонньої нетто-позиції. Такий неттінг здійснюється через центрального контрагента (зазвичай, це – клірингова палата), який юридично заміщує покупця для кожного продавця і продавця для кожного покупця. Багатостороння нетто-позиція представляє собою двосторонню нетто-позицію між кожним учасником і центральним контрагентом

БАГАТОСТОРОННІЙ РАХУНОК (англ. omnibus account [ˈɒmnɪbəs əˈkaʊnt]) - єдиний рахунок для об’єднаних грошових коштів або позицій кількох сторін. Учасник клірингу часто веде Б. р. в кліринговій палаті для всіх своїх клієнтів. У такому випадку учасник клірингу зобов’язаний вести облікові записи по кожному клієнту

(база) – 1. Сукупність цифрових значень, які належать до конкретного часу й використовуються як основа для порівняння з іншими аналогічними показниками. 2. Будівля (приміщення) – місце складування товарів, перебування (базування людей).

База  даних  аналітична –  база  даних,  яка  містить  інформацію,  що одержана з інших баз даних у формі підсумкової інформації та становить найбільший інтерес для користувача або групи користувачів.

База  даних1    (БД)  –  об’єктивна  форма  представлення  й  організації сукупності даних (статей, розрахунків і т. ін.), систематизованих так, щоб ці дані могли бути знайдені та оброблені за допомогою ЕОМ; 2) сукупність взаємозалежних даних, що характеризуються можливістю використання їх для багатьох додатків, можливістю одержання і модифікації необхідної інформації, мінімальною надмірністю інформації, а також загальним керованим способом пошуку.

(база данных) – сукупність інформаційних матеріалів, числових даних, значень, згрупованих за певними ознаками, які використовуються в аналізі й прогнозуванні.

База даних – це набір організованої певним чином і зв’язаної між собою інформації про деякий об’єкт, в якій забезпечується пошук цієї інформації.

База даних багатовимірна – база даних, що підтримує багатовимірну модель даних на концептуальному рівні та призначена для інтерактивного аналітичного оброблення агрегованих історичних і прогнозованих даних. Використовується в підсистемах з OLAP (Оп-Line analitical processing) – оперативним аналітичним обробленням даних.

(база данных покупателей) – згрупований за певними ознаками, доступний обсяг інформації про покупців, що постійно змінюються й доповнюються. Використовується для таких маркетингових цілей, як створення основної групи оптових та індивідуальних покупців, характеристики їх попиту на товари та послуги, а також ефективність відносин торговельної організації з покупцями. Використовується для прогнозування, розробки ринкової стратегії фірми.

База даних2   – іменована сукупність даних, що відображає стан об’єктів та  їх  відношень  у  визначеній  предметній  області.  БД  можуть використовуватися одним користувачем або їх колективом через відповідні програмно-iнформацiйнiкомпоненти системи.

База даних3   – впорядкований набір логічно взаємопов’язаних даних, що спільно використовується, який призначений для задоволення інформаційних потреб   користувачів.      Головним   завданням   бази   даних   є   гарантоване збереження значних обсягів інформації (записів даних) та надання доступу до неї користувачеві або ж прикладній програмі.

База знань – центральна частина експертної системи, в якій зберігаються факти і правила для виведення нових фактів.

(база контракта) – визначена двостороннім біржовим контрактом кількість різновидів товарів, представлена на продаж за ціною, що дорівнює базисній ціні, за якою товар котирується на біржі.

(базар) – 1. Спеціально відведене місце у населених пунктах для демонстрації товарів повсякденного попиту. 2. Періодичні торги, які організуються в закритих приміщеннях і на майданах у приурочені до певних подій дні. Напр., книжковий, шкільний, ялинковий.

БАЗЕЛЬ II (англ. Basel II [ˈbaːzl] ) - угода про визначення достатності банківського капіталу для забезпечення ефективної та стабільної діяльності банківських установ та їх регулювання. Вона була прийнята Базельським комітетом з питань банківського нагляду в 2004 р. на заміну попередньої (Базель І), запровадженої в 1988 р. Метою прийняття Базеля II є сприяння адекватній капіталізації банків, вдосконаленню систем управління ризиками, і, таким чином, посиленню стабіль-
ності банківської системи в цілому. Для цього регулятивний капітал банку має відповідати його реальним ризикам, покривати всі основні ризики та визначати обсяг операцій, який може здійснювати банк відповідно до рівня свого капіталу. Нова система стандартів капіталу є спробою досягти цих цілей шляхом застосування трьох взаємодоповнюючих концептуальних компонентів – опор (стовпів, принципів), як вони названі в доповіді Базельського комітету: 1) мінімальні вимоги до достатності капіталу; 2) вдосконалення наглядового процесу з урахуванням ризиків; 3) вдосконалення розкриття інформації для підтримки ринкової дисципліни. Перший компонент (опора) визначає мінімальні вимоги до достатності капіталу. Порядок визначення загальної суми регулятивного капіталу залишився практично без змін. Норматив достатності капіталу (відношення загальної суми регулятивного капіталу до активів, зважених за ступенем ризику, теж залишився незмінним – 8%. Базель II орієнтований переважно на банки, які є активними учасниками міжнародного ринку і передбачає поширення нагляду на банківські групи та холдингові компанії, тобто стосується не лише активів банків, а й страхових та інших організацій. Таким чином розрахунок здійснюється на консолідованій основі. Основні зміни, закладені в новій схемі, стосуються процедури зважування активів за степенем ризику і вимог до мінімального розміру капіталу та більш тісно пов’язуються з фактичними основними ризиками банків та ступенем ділової активності банку і системами внутрішнього контролю. Базельський комітет запропонував розширити коло ризиків, які беруться до розрахунку регулятивного капіталу. Загальна сума активів, зважених за ступенем ризику, визначається як сума показників за видами ризику: кредитного, розрахованого за одним з трьох альтернативних підходів; ринкового ризику; операційного ризику, розрахованого шляхом множення відповідних вимог до капіталу на 12,5 (тобто на обернену величину до мінімального коефіцієнта покриття ризику капіталом, що дорівнює 8%). Головним видом ризику залишається кредитний ризик. З метою підвищення точності оцінки ризиків, пов’язаних з різними категоріями активів, і їх чутливості до якості цих активів, Базельський комітет надає можливість використовувати зовнішні кредитні рейтинги спеціалізованих фінансових агентств, серед яких найвідомішими є Standard and Poor`s, Moody`s Servise, Fitch IBCA. У зв’язку з активізацією процесів на фінансових ринках, учасники яких чинять зовнішній вплив на банки, все більшого значення для банківських установ набуває оцінка ринкових ризиків. Відповідно до поправки 1996 р. обов’язковим є врахування ринкових ризиків при розрахунку показника достатності капіталу. Також розглядається можливість введення капіталу третього рівня, до складу якого входив би короткостроковий субординований борг. Пропонується оцінювати ринкові ризики або шляхом використання стандартизованої методики, або за допомогою внутрішньої моделі банку. Сукупний ризик банку розраховується як сума кредитного, операційного та ринкового ризиків. Базель II встановлює чіткі вимоги до капіталу стосовно ризиків у діяльності самого банку – операційних ризиків, пов’язаних або з помилками у внутрішніх системах, процесах, діях персоналу, або із зовнішніми подіями. Розрахунок потреби в капіталі для покриття операційного ризику може здійснюватися за допомогою одного з трьох підходів: 1) базовим індикативним, який базується на зовнішніх рейтингах згідно з яким потреба у капіталі розраховується в процентах від середнього валового доходу за 3 роки; 2) стандартизованим, який базується на поділі операцій банку на вісім так званих бізнес-ліній і визначення потреби у капіталі за кожною з них із вико-
ристанням коефіцієнтів покриття капіталом: корпоративні фінанси, торговельні операції, платежі й розрахунки – 18%; комерційне кредитування та агентські послуги – 15%; роздрібний банківських бізнес, управління активами та роздрібні брокерські операції – 12%; 3) удосконаленим, за якого розмір необхідного капіталу дорівнює величині ризику, розрахованого на підставі розроблених банками внутрішніх системи вимірювання операційного ризику, основаного на комбінації кількісних та якісних критеріїв. Другий компонент – це здійснення ефективного контролю за виконанням банками вимог щодо достатності капіталу з боку органів банківського нагляду, яким він забезпечує можливість надання оцінки визначенню банками своїх власних ризиків і встановлення, наскільки така власна оцінка ризиків банком є обґрунтованою. У Базелі II чітко підкреслюється необхідність застосування нагляду, який ґрунтується на оцінці ризиків. Другий компонент передбачає право органу нагляду вимагати від банків дотримання вищого (порівняно із базовим 8%) значення адекватності капіталу, залежно від рівня ризиків та практики управління ними. Для банку або органів нагляду недостатньо покладатися на мінімальний обсяг регулятивного капіталу, визначеного відповідно до першого компонента, необхідно також доповнювати більш ретельним аналізом ризиків, що загрожують банкам, а також систем управління і контролю, що сприяють зменшенню таких ризиків. Збільшення масштабів і складності роботи банківських груп і фінансових ринків потребує розширення міжнародної співпраці органів банківського нагляду. Ефективне поєднання належного нагляду на місцевому рівні в країні знаходження банку з дієвим наглядом на консолідованій основі в країні реєстрації вимагає встановлення більш тісної співпраці, в основному через обмін інформацією, а також поглиблення знань фінансових інструментів і зміцнення зв’язків з фінансовими групами. Третій компонент піднімає значимість ринкової дисципліни з метою розумного управління банками шляхом підвищення ступеня відкритості офіційної звітності. Дотримання ринкової дисципліни має бути важливим елементом успішної політики керівництва банків. Прозорість звітів є умовою дотримання ринкової дисципліни. Клієнти і партнери банків при прийнятті спільних рішень звертають увагу на рівень корпоративного управління в них. Банк зобов’язаний публікувати в достатньому обсязі інформацію, яка дає змогу учасникам ринку оцінювати фінансовий стан банку, його прибутки та збитки, характер ризиків, а також практику управління і контролю. При цьому не повинні порушуватися банківська таємниця і конфіденційність операцій. Базель II завдяки третьому компоненту системи має слугувати завчасному обмеженню надмірно ризикованих дій, його завдання – зменшити вірогідність виникнення неочікуваних подій, що відбуваються у разі відсутності прозорості і здатних призвести до збоїв у фінансовій системі. Запровадження Базеля II розпочалося у 2007 р. і передбачалося, що в більшості країн воно триватиме до 2015 р., коли будуть повністю запроваджені всі його опори. У грудні 2009 р. Базельський комітет прийняв рішення щодо впровадження нових форм регулювання діяльності банків «Базель ІІІ», яке було підтримано учасниками саміту G-20 у 2010 р. в Сеулі

БАЗЕЛЬ III (англ. Basel III [ˈbaːzl] ) - стандарт «Базель ІІІ» передбачає: Збільшення акціонерного капіталу. Головним нововведенням Базеля ІІІ стало істотне підвищення вимог до форми капіталу першого рівня (Tier 1), до якого рекомендовано включати тільки акції та нерозподілений прибуток. Показник капіталу першого рівня повинен зрости з 4 до 6%. Це означає, що інші інструменти капіталу першого рівня – відкладені податкові активи, інвестиції в інші фінансові компанії (additional going concern capital) можуть складати до 1,5% від загального розміру капіталу першого рівня. Мінімальні вимоги до капіталу залишаються на рівні 8% з урахуванням нового буфера капіталу. Причому, в загальному капіталі розмір капіталу першого рівня (основний капітал) повинен складати 6%, а капітал другого рівня (додатковий) – не більше 2%. Таким чином змінюються акценти у структурі капіталу. Основний капітал згідно Базеля ІІІ повинен втричі перевищувати додатковий. Капітал 3-го рівня, який згідно базельських вимог використовувався виключно для страхування від ринкового ризику, буде скасовано. Таким чином, для страхування від ринкового ризику банки матимуть капітал, якість складу якого буде подібною до якості капіталу, що використовується для виконання вимог із страхування кредитного та операційного ризику. Це дозволить забезпечити таку ж високу якість капіталу, який використовується для виконання вимог із страхування ринкового ризику, що й капітал, який використовується для виконання вимог із страхування кредитного та операційного ризиків. Зменшення частки позикових коштів. В оновлених вимогах Базельського комітету передбачається обмеження банків від надмірних ризиків шляхом встановлення нового розміру коефіцієнта лівериджу – відношення обсягу позикових коштів банку до власних – на рівні 3%. Система нових стандартів включає гармонізований на міжнародному рівні коефіцієнт лівериджу, який повинен доповнювати показники капіталу з урахуванням ризиків. Частка позикових активів є абсолютним нововведенням Базельського комітету. Цей показник ніколи раніше не розглядався як складова Угоди про капітал. З метою підтримки достатності банківського капіталу Базель ІІІ передбачає запровадження показників буферу збереження капіталу та контрциклічного буферу капіталу. Буфер збереження капіталу. Мета запровадження цього показника – надати можливість банкам підтримувати рівень капіталу протягом значних спадів економіки та скоригувати рівень виплати дивідендів у такі періоди. Для всіх банків буде встановлено мінімальну вимогу щодо рівня акціонерного (власного) капіталу – 4,5% від активів, зважених на ризик. Якщо банки будуть провадити свою діяльність «на межі» встановленого граничного значення, то в скрутні часи достатність капіталу відразу буде втрачено. Щоб запобігти цьому, запроваджується так званий «буфер збереження капіталу». В періоди виникнення стресових ситуацій або криз акціонерний капітал може зменшуватись, але тільки в межах буфера збереження капіталу. Джерело наповнення цього буфера співпадає із джерелом формування мінімального рівня капіталу – це акціонерний капітал після всіх необхідних відрахувань (нагадаємо, згідно вимог Базеля І, відраховується гудвіл) як найбільш надійна та незмінна форма капіталу. Розмір буфера встановлено в розмірі 2,5% від активів, зважених на ризик. Вимога щодо рівня буферного капіталу, який повинен пом’якшити тиск на банківський капітал у кризові періоди, тепер має мінімальне значення на рівні 4,5 та 2,5%, що в сумі дає 7% ефективного рівня акціонерного капіталу від активів, зважених на ризик. Таким чином вимоги до капіталу першого рівня збільшуються більше, ніж у три рази у порівнянні з нинішніми 2%. Таким чином, у періоди економічного зростання нові вимоги будуть стимулювати банки до
створення буферів збереження капіталу. Натомість у періоди падіння економічної активності до банків не будуть застосовуватися заходи впливу, доки мінімальна вимога дотримується. Контрциклічний буфер капіталу. У фазі економічного зростання регулятори будуть вимагати від кожного банку сформувати капітал понад регулятивний мінімум. Таким чином буде запроваджено новий підхід до формування додаткового резервного капіталу (буфера) на основі моделі очікуваних втрат, а не тих, що зазнали банки. Передбачено, що розмір «контрциклічного» резерву складатиме 2,5% від капіталу залежно від розмірів банків. Тому, фактично за нових вимог, банки повинні забезпечити дотримання співвідношення регулятивного капіталу до зважених за ризиком активів на рівні 10,5, а не 8%, як було раніше. При цьому формально мінімальний рівень достатності капіталу залишається без змін – 8% від зважених за ступенем ризику активів. У періоди надмірного зростання кредитування наглядові органи використовуватимуть контрциклічний буфер як інструмент макропруденційного регулювання. Згідно Базеля ІІІ всі відрахування з капіталу повинні проводитись з капіталу першого рівня. Ця вимога є суттєво посиленою у порівнянні з діючими правилами, згідно яких відрахування здійснюються пропорційно: половина відрахувань – з капіталу першого рівня (Tier 1), а половина – з капіталу другого рівня (Tier 2). Нагадаємо, що згідно Базеля ІІ до відрахувань з основного капіталу відноситься гудвіл, а до відрахувань з регулятивного капіталу – вкладення в статутні фонди, що перевищують 10% та вкладення в статутні фонди інших банків, що перевищують 10%. Для пом’якшення вимог міжнародні регулятори дозволили не відносити до відрахувань міноритарні (до 10%) частки в інших фінансових компаніях та відкладені податкові активи. Попереднє доповнення до Базельської угоди стосувалося тільки тих ризиків, під які банки повинні утримувати капітал: кредитний, ринковий (процентний, валютний, пайових цінних паперів, товарний), операційний. А ризик ліквідності автори угоди не вважали настільки важливим, як ризики, розглянуті у Базелі ІІ, тому мова про нього в цьому документі взагалі не йшлася. Фінансова криза, через яку банківські установи світу зазнали значних втрат ліквідних коштів, внесла свої корективи. Стало зрозумілим, що платоспроможний, але неліквідний банк шансів на виживання майже не має. Тому у відповідь на процеси, що відбулися в банківських системах у період кризи, Базельський комітет пропонує запровадити контроль за ризиком ліквідності. Таким чином, в оновленій базельській угоді створюється та пропонується міжнародна концептуальна основа для оцінки, стандартизації та моніторингу ризику ліквідності. Базелем ІІІ встановлені два обов’язкові параметри контролю ризику ліквідності: коефіцієнт ліквідного покриття та коефіцієнт чистого стабільного фінансування. Коефіцієнт ліквідного покриття. На основі показника мінімальної ліквідності (аналог нормативу короткострокової ліквідності, який використовується в Україні) можна оцінити, чи може банк існувати найближчі 30 днів. Згідно нових базельських вимог банки повинні мати ліквідні активи, які б на 100% покривали короткострокові зобов’язання банків терміном менше місяця. У разі виникнення в банківській установі гострої кризи ліквідності органи нагляду можуть дозволити їй для компенсації чистого відтоку грошових коштів використовувати високоякісні ліквідні активи, що не мають обтяжень. Банки можуть отримати такий дозвіл при наступних умовах: різке скорочення кредитного рейтингу установи; часткова втрата депозитної бази; втрата незабезпеченого інвестиційного фінансування; значне збільшення обмежень забезпеченого фінансування; збільшення відтоків коштів за рахунок деривативів і позабалансових інструментів. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування характеризує наявність довгострокових стабільних джерел фінансування і розраховується на 1 рік.
Коефіцієнт лівериджу (частка позикових коштів) є нововведенням Базельського комітету. Цей показник раніше не розглядався як коефіцієнт Угоди про капітал. Гармонізований на міжнародному рівні коефіцієнт лівериджу повинен доповнювати показники капіталу з урахування ризиків. Передбачається обмежити банки від надмірних ризиків шляхом встановлення нового розміру коефіцієнта лівериджу (максимального плеча) – відношення обсягу капіталу першого рівня (Tier 1) до сукупних активів без їх зважування на коефіцієнти ризику – на рівні 3%. Протягом перших двох років (01.01.2011 р. –01.01.2013 р.) наглядові органи будуть здійснювати лише моніторинг цього коефіцієнта. З 1 січня 2013 р. до 1 січня 2017 р. цей коефіцієнт стане обов’язковим для виконання, але розкриття його значення у звітності банків розпочнеться тільки з 1 січня 2015 р. Далі, протягом 2017 р. буде проведено ґрунтовний аналіз отриманих фактичних даних щодо дотримання коефіцієнта лівериджу та, у разі потреби, його доопрацювання (методики розрахунку чи нормативного значення). Планується, що з 1 січня 2018 р. цей показник буде офіційно включено до тексту Компоненти 1 «Адекватність капіталу» Базельської угоди. Як засвідчила практика, попередні правила Базельського комітету виявились недостатніми, щоб запобігти нещодавній фінансовій кризі. Поступово відновлюючись, світова банківська система навіть зараз відчуває серйозні проблеми структурного характеру, незважаючи на значну фінансову допомогу від урядів. Тому регулятори розглядають введення нових стандартів Базель ІІІ як своєчасний та виправданий захід. Автори реформи розраховують на те, що при повторенні кризи у банків не буде необхідності для уникнення банкрутства звертатись за допомогою до держави. Задля цього запроваджуються спеціальні вимоги до формування додаткового резервного капіталу (буферу), який можна використовувати, проте через певний час необхідно відновлювати. У випадку системної кризи у банків буде певний «буферний» капітал, який вони зможуть зменшувати, порушуючи мінімальне значення коефіцієнта достатності без санкцій регулятора. Проте після кризи банки повинні будуть цей капітал відновити. Оновлені вимоги, представлені світовій фінансовій спільноті, є більш жорсткими та обов’язковими до виконання, на відміну від показників Базеля ІІ, більшість з яких мали рекомендаційний характер

БАЗЕЛЬСЬКИЙ КОМІТЕТ З ПИТАНЬ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ (англ. Basel Committee on Banking Supervision [ˈbaːzl kəˈmɪti ɒn ˈbaŋkɪŋ ˌsuːpəˈvɪʒn]) - організація, що об’єднує національні наглядові установи, які регулюють банківську діяльність. Комітет з питань банківського нагляду було засновано керівниками центральних банків країн-членів Групи 10 у 1974 р. при Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements, BIS), який розташований у місті Базель (Швейцарія). Саме від назви міста цей комітет і отримав свою назву – Базельський комітет. Спочатку до складу Комітету ввійшли представники вищого керівництва наглядових органів і центральних банків Сполучених Штатів Америки, Канади, Японії, Об’єднаного Королівства, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії та Швейцарії. Пізніше до них приєдналися Аргентина, Австралія, Бразилія, Китай, спеціальний адміністративний регіон – Гонконг, Індія, Індонезія, Південна Корея, Люксембург, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, Сінгапур, ПАР, Іспанія, Швеція, Туреччина. Європейська комісія бере участь у роботі.
Базельського комітету на правах спостерігача. Зазвичай, засідання Комітету відбуваються у Банку Міжнародних Розрахунків, у Базелі, де знаходиться постійний секретаріат, 4 рази на рік. Основним завданням Базельського комітету є впровадження єдиних стандартів у сфері банківського регулювання. З цією метою він розробляє директиви та рекомендації для органів регулювання країн-членів Комітету. Ці рекомендації не є обов’язковими до виконання, однак у більшості випадків вони відображуються у національному законодавстві багатьох країн. На добровільних засадах ці принципи, рекомендації та підходи можуть використовувати всі країни світу. Розробка директив і рекомендацій здійснюється шляхом співробітництва з банками та національними органами регулювання багатьох країн. У своїй діяльності Базельський комітет керується двома основоположними принципами: 1) жодна банківська система не повинна залишатися поза банківським наглядом; 2) нагляд повинен бути надійним

(базис) – 1. У біржовій практиці надбавка до первинної (базисної) ціни біржового котирування або знижка з неї, що є предметом торгів. Вона залежить від споживчих якостей товару, умов поставки тощо. 2. Сукупність виробничих відносин суспільства (держави) у певний час, що відповідають характеру та  розвиткові продуктивних сил даного суспільства.

(базисная валюта) – валюта, яка є базовою, зрівняльною відносно курсу, до якого встановлюється котирування інших валют (напр., долар США, Євро).

(базисное условие поставки) – визначені зовнішньоекономічними контрактами, угодами умови поставок експортної продукції, якими передбачаються розподіл зобов’язань: види документів, порядок їх оформлення, сум і строків оплати, розподіл транспортних, митних, страхових та інших витрат, відповідальність за збереження вантажу тощо.

(базисная цена) – ціна певного товару відповідної якості, розміру, хімічного складу. Фактична ціна відрізняється від Б.ц., а тому застосовуються надбавки і знижки до Б.ц. Відхилення фактичних цін від Б.ц. визначається умовами реалізації товару і станом економіки країни.

(базисная прибыль) – розрахунковий, очікуваний прибуток поточного звітного року, який береться, як правило, при розрахунках основних показників економічної ефективності діяльності підприємства, організації та оцінці прогностичних величин.

БАЗОВІ ВІДНОСИНИ (англ. basic relationships [ˈbeɪsɪk rɪˈleɪʃənʃɪps]) - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов’язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321

Базова  освіта  –  суспільно  необхідний  рівень  загальноосвітньої підготовки, який передбачає всебічний розвиток і ціннісно-етичну орієнтацію особистості, формування загальнокультурної основи її освіти, громадянського та професійного становлення.

БАЗОВА (БАЗИСНА) СТАВКА (англ. prime rate [prʌɪm reɪt]) - ставка процента, від величини якої вираховується значення змінної процентної ставки під час її переоцінки. Як правило, використовують як базові, так звані, «безризикові» ставки (на зразок LIBOR), прайм-рейт (ставка процента для першокласних найбільш надійних позичальників), або «специфічні» ставки на зразок собівартості залучених коштів банку. В Україні як базова ставка може використовуватися облікова ставка Національного банку

(базовая рентабельность) – рентабельність попереднього року, яка використовується при плануванні прибутку за допомогою аналітичного методу. Визначається як відношення базового прибутку з порівняльної або усієї товарної продукції за звітний період до її повної собівартості.

(базовая ставка банка) – річна процентна ставка банку, яку він визначає як розмір плати у відсотках за різноманітні види його кредитів.

(базисный год) – рік, який береться як основний, відправний, базовий при аналізі динаміки розвитку економічних показників.

Бакалавр – кваліфікація (ступінь), присвоюється випускнику вищого навчального закладу (реалізовує перший ступінь вищої професійної освіти), що успішно  пройшов підсумкову атестацію і  захистив  випускну кваліфікаційну роботу.

(баланс) – в економіці – система взаємопов'язаних показників, що характеризують наявність матеріальних, трудових, грошових ресурсів та їх використання. Баланс може бути плановим або звітним.

БАЛАНС (ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВИЙ СТАН) (англ. balance sheet (financial position report) [ˈbæləns ʃiːt (faɪˈnænʃəl pəˈzɪʃən rɪˈpɔːt)]) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал (джерело: Національне положення (стандарт) бухгалтерського
обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»» від 07.02.2013 № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868

БАЛАНС БАНКУ (англ. bank balance sheet [bæŋk ˈbal(ə)ns ʃiːt]) - запис всіх грошово-кредитних операцій, проведених банком протягом певного періоду часу. Б. б. складається з двох частин. У лівій частині (актив) відображаються всі активи, а у правій (пасив) – зобов’язання та власний капітал банку. Б. б. відображає стан залучених і власних коштів банку, їх джерела, розміщення в кредитні та інші операції. До складу активу входять: каса, кошти на резервному та кореспондентському рахунках у центральному банку, а також на кореспондентських рахунках в інших банках, дебітори банку, кредити, видані  банком, цінні папери, придбані банком акції, будівлі, обладнання та інші основні засоби. До складу пасиву включають: статутний капітал, додатковий капітал, кошти резервного фонду, кошти на поточних рахунках клієнтів банку, кошти на рахунках банків-кореспондентів, депозити юридичних і фізичних осіб, одержані в інших банках кредити, випущені зобов’язання (банківські векселі, депозитні та ощадні сертифікати, облігації) інша кредиторська заборгованість, інші фонди та резерви банку. Статті активу та пасиву у Б. б. наводяться в порядку зменшення їх ліквідності. Відображення інформації в Б. б. здійснюється на основі методу подвійного запису у вигляді бухгалтерського рівняння: А = П = З + К, де: А – активи, П – пасиви, З – зобов’язання, К – капітал. Такий запис називають класичним бухгалтерським рівнянням або функціональною обліковою моделлю

(баланс бухгалтерский) – одна з найважливіших форм бухгалтерської звітності, що відображає стан, обсяги, склад, розміщення, використання і джерела формування матеріальних, фінансових засобів підприємств, організацій, установ різних форм власності на певну дату – найчастіше на кінець і на початок облікового (звітного) періоду. Він складається з двох частин: активної (лівої) та пасивної (правої). Активи відображають склад і розміщення засобів підприємства (фірми), а пасиви – джерела їх утворення і розміщення.

(баланс доходов и расходов) – система показників, яка характеризує джерела та обсяги утворення і використання фінансових ресурсів окремого регіону, держави в цілому. Використовується для розрахунків попиту населення і можливостей його задоволення, визначення обсягів грошових платежів та грошового обігу загалом.

(баланс консолидированный) – інтегрований сукупний баланс групи підприємств – юридичних осіб – асоційованих членів корпорацій або зведений балансовий звіт про комерційно-фінансову діяльність головної компанії з дочірніми компаніями, філіями.

(баланс ликвидационный) – бухгалтерський звітний баланс, що відображає матеріально-фінансовий стан підприємства, організації чи іншої структури на дату припинення її діяльності. Складається ліквідаційною комісією і затверджується власником підприємства або іншим органом, що прийняв рішення про ліквідацію.

(баланс оборотных средств) – баланс співвідношень формування і надходження оборотних засобів, з одного боку, та їх витрат (видатків) – з другого, за певний період.

(баланс основных фондов) – система показників, яка характеризує рух основних фондів за планом або звітом. Є складовою частиною балансу народного господарства країн з централізованою плановою економікою.

(баланс платежей) – статистична система, в межах якої відображаються всі операції між економікою даної країни та економікою інших країн за певний період (місяць, квартал, рік). Складається у національній валюті країни згідно з рекомендаціями МВФ. Використовується для визначення валютних курсів, для врівноваження попиту й пропозиції іноземної валюти. Знаходиться у стані рівноваги, коли національна економіка добре пристосована до світової економіки.

(баланс спроса и предложения) – двостороння система згрупованих економічних показників, які характеризують обсяги, структуру й співвідношення між потребою в товарах і послугах, що відображається в платоспроможному попиті споживачів, і пропозицією, яка складається з суми усіх товарів, що знаходяться на ринку або можуть бути просунуті на ринок.

(баланс рабочего времени)– баланс, що фіксує ресурси робочого часу працівників компанії і його використання у виді таблиці розподілу робочого часу. Б.р.в. дозволяє виявити резерви використання робочого часу.

(баланс движения капитала) – розрахунковий документ показників притоку матеріальних і фінансових засобів у країну та їх вибуття з країни.

(баланс сальдовый) – баланс цифрових значень розрахункових залишків бухгалтерського обліку на певну дату.

(баланс торговый) – співвідношення вартості експорту та імпорту товарів країни за певний проміжок часу.

(балансовая стоимость) – вартість основних та оборотних коштів підприємства на певний час. Розраховується, як початкова вартість придбаного капіталу, за якою він обліковується у балансі за мінусом нагромадженої суми зносу.

(балансовый отчет) – звіт про основні показники ефективності функціонування суб’єктів підприємницької діяльності, формування їх активів (надходжень і нагромаджень матеріальних коштів), пасивів і чистої вартості власного капіталу за певний час.

(балансовый лист) – документ, у якому зафіксовані кошти, що знаходяться на балансі.

(балансовая прибыль) – прибуток підприємства від усіх різновидів його виробничої і невиробничої діяльності, відображений у бухгалтерському балансі. Включає прибуток від реалізації продукції і фінансових операцій. Це важливе джерело самофінансування підпри­ємства.

(балансовый счет) – реальні кошти, сконцентровані на банківському рахунку суб’єкта підприємницької діяльності або іншої юридичної особи.

(балансовый трансферт) – документально підтверджене власником цінних паперів право передачі його власності (цінних паперів) іншому власникові без зазначення особи, якій вона передається.

Бан (від англійського ban– забороняти) – жаргонний вислів. 1) спосіб покарання адміністрацією сайту за некоректну поведінку користувача або використання спамерських прийомів, який полягає у видаленні облікового запису з бази, відновлення якого не гарантовано і, як правило, вимагає особистого  листування  з  адміністрацією  і  в  будь-якому  випадку  займає тривалий час; 2) видалення учасника з групи за некоректну поведінку через занесення його до чорного списку. Учасник групи, якого занесено до чорного списку, не має можливості потрапити до групи. Після виведення з чорного списку, учасник у групі автоматично не відновлюється.

Бан-лист – список користувачів, які за некоректну поведінку та з інших причин, заблоковані. Користувачі занесені до Бан-листа не можуть відправляти повідомлення та переглядати інформацію.

БАНДИТИЗМ (англ. gangsterism [ˈgæŋstərɪzəm]) - організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі

Банер1  – це вид реклами на веб-сторінках, який виглядає як статична картинка або нескладний мультфільм. Зазвичай ця картинка є посиланням. За її допомогою   можна   перейти   на   рекламований   сайт   або   на   сторінку   з детальнішою   інформацією   про   рекламований   товар   (ця   дія   називається "Перехід по банеру"або "клік"). Ще бувають банери, які засновані на технології Flash.

Банер2 – графічне зображення, аналогічне рекламному модулю в пресі, яке містить анімовані (зрідка відео-) елементи, а також є гіперпосиланням на сайт рекламодавця або сторінку з додатковою інформацією.

Банерна реклама – популярний спосіб реклами в Інтернеті з використанням графічних зображень рекламного характеру – банерів. Збільшує відвідуваність сайтів, на які переадресовує користувачів, покращує імідж компаній, товарів і послуг.

(банк) – установа, що акумулює грошові кошти і нагромадження, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, облік векселів, емісію грошей та цінних паперів, операції з золотом, іноземною валютою тощо. За функціями і характером операцій банки розподіляються на емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні та інші. В Україні функціонує дворівнева банківська система. На першому рівні працює Національний банк України, на другому – комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.

Банк    даних –    сукупність    декількох    баз    даних    та    комплексу інформаційних, програмних і технічних засобів, що забезпечують накопичення, поновлення, коригування та багатоаспектне використання даних.

БАНК (англ. bank [bæŋk]) - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку залучати у вклади грошові кошти фізичних і юридичних осіб і розміщувати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також відкривати та вести банківські рахунки фізичних і юридичних осіб. У науковій літературі існує два основних підходи до визначення часу виникнення та сут-
ності банків. Відповідно до першого підходу, банки виникли в ХІV–XV ст. в італійських містах-республіках Венеції, Генуї з розвитком торгового капіталу, а пізніше сприяли розвитку мануфактурного виробництва. Перший банк, у сучасному його розумінні, виник в Італії в 1407 р. (Banka di San Giorgio). Вважають, що слово «банк» походить від італ. bаnсо – стіл, на якому середньовічні міняйли, які були представниками грошово-торгового капіталу, розкладали свої монети в мішках і посудинах. Міняйли приймали грошові вклади від купців і спеціалізувалися на обміні грошей різних міст і країн. З часом міняйли стали надавати гроші в кредит та отримували за це відсотки, що фактично й означало перетворення міняйл на банкірів. Вважають, що від слова «banko» походить також «банкрут»: коли міняйло зловживав чиєюсь довірою, розбивали стіл, за яким він сидів – «banko rotto». Відповідно до другої точки зору, банківська справа виникла набагато раніше період. У Єгипті банківські операції здійснювались у 2700 р. до н. е. Збірник законів Хаммурапі (1704–1662 рр. до н.е.) свідчить про те, що у Вавилоні та Ассирії в обігу були свого роду чеки «bekcenir», а форми зберігання коштів і позичкові операції регулювалися законами. У Стародавній Греції банкірів називали трапезидами (від грецьк. «τράπεζα» – стіл). Банки в Україні створюються відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку

(банк инвестиционный) – комерційний банк, який спеціалізується на придбанні та реалізації виробничих організацій (корпорацій). Його основні фінансові ресурси та прибутки формуються здебільшого за рахунок торгівлі власними акціями.

БАНК ІНКАСУВАЛЬНИЙ (англ. encashment bank provider [ɪnˈkæʃmənt bæŋk prəˈvaɪdə]) - будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції з інкасування векселя (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444). Зв’язок з іншими термінами: див. терм

(банк ипотечный) – банк, який спеціалізується на операціях з надання довгострокових кредитів під заставу нерухомості, в основному на будівництво житлових і виробничих споруд, під порівняно  високі відсоткові ставки.

БАНК БЕНЕФІЦІАРА (англ. beneficiary bank [ˌbenɪˈfɪʃərɪ bæŋk]) - банк, що обслуговує бенефіціара за гарантією (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 78. – Ст. 156); - банк, який обслуговує бенефіціара за акредитивом (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за  акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534

БАНК З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ (англ. bank with foreign capital [bæŋk wɪð ˈfɒrɪn ˈkæpɪtl]) - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10%. Поряд з поняттям Б. з. і. к. виділяють поняття «іноземний банк». Головними ознаками іноземного банку є розташування центру прийняття стратегічних рішень за кордоном і контроль іноземних власників. В умовах глобалізації роль Б. з. і. к. та іноземних банків підвищується. Основними позитивними наслідками діяльності Б. з. і. к. в Україні відзначають: сприяння запровадженню сучасних банківських технологій, фінансових інновацій, нових систем ризик-менеджменту та методів корпоративного управління; консолідацію банківської системи; сприяння розвитку фінансових ринків і вдосконаленню ринкової інфраструктури; підвищення конкуренції на ринку банківських послуг; залучення прямих іноземних інвестицій, сприяння стабілізації та диверсифікації джерел формування банківських ресурсів; підвищення ефективності функціонування банківської системи. До аргументів, що стримують діяльність Б. з. і. к. в Україні, відносять: можливість посилення фінансової нестабільності під час банківських криз шляхом «інфікування» вітчизня-
ної банківської системи; відмінності у системах банківського регулювання та нагляду, які можуть створювати проблеми у процесі нагляду за діяльністю Б. з. і. к.; створення Б. з. і. к. передумов для посилення конкурентних переваг іноземних компаній над національними. Діяльність Б. з. і. к. у період економічного зростання сприяла підвищенню капіталізації банківської системи України, нарощенню темпів кредитування, розширенню асортименту, підвищенню якості банківських послуг. Основні конкурентні переваги таких банків над вітчизняними банками полягають у високому рівні зовнішньої підтримки та можливості швидкого доступу до дешевих ресурсів материнських груп. Однак Б. з. і. к. більш схильні кредитувати зарубіжні компанії, фінансовий сектор, торгівлю, підприємства з низькою доданою вартістю та розвивати споживче кредитування

БАНК ЗА УЧАСТЮ ДЕРЖАВИ (англ. bank with the participation of the state [bæŋk wɪð ðə pɑːˌtɪsɪˈpeɪʃən əv ðə steɪt]) - банк, частка державної власності у статутному капіталі якого становить менше 100 відсотків (джерело: Про фінансову реструктуризацію: Закон України від 14.06.2016 № 1414-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 32. – Ст. 555).

(банк коммерческий) –банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів. Становлячи переважну більшість у загальнонаціональній банківській системі, вони є базовою основою кредитної системи держави.

БАНК МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ (БМР) (англ. bank for international settlements, BIS [bæŋk fɔː ɪntəˈnaʃ(ə)n(ə)l ˈsetlmənts]) - спеціалізована міжнародна фінансова установа, яка об’єднує на акціонерній основі центральні банки 41 країни Європи, Азії та Африки. США представлені у БМР не ФРС, а City Bank Corp. Однак ФРС тісно співпрацює з БМР, а один із членів Ради керуючих ФРС постійно присутній на щомісячних нарадах у Базелі (Базельський клуб) та на загальних зборах засновників. Штаб-квартира БМР розташована у Базелі. БМР створено в 1930 р. на основі Гаагської угоди центральних банків 5 країн – Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії та Франції і Конвенції цих країн зі Швейцарією у зв’язку з планом Юнга щодо виплати Німеччиною репарацій країнам-переможцям у Першій світовій війні. Офіційно США не брали участі у створенні БМР, а тому на акції БМР підписались приватні американські банки на  чолі з банкірським домом J.P. Morgan. Метою БМР є сприяння розвитку співробітництва між центральними банками, створення нових можливостей для міжнародних фінансових операцій та діяльність як довіреної особи або агента при здійсненні міжнародних платіжних операцій, переданих йому сторонами-учасницями на підставі договорів відповідно до Статуту БМР. Функції БМР полягають у сприянні співробітництву між центральними банками, спрощенню міжнародних фінансових розрахунків, сприянні центральним банкам в управлінні їх валютними резервами, виконанні функцій агента та довіреної особи щодо здійснення міжнародних фінансових угод та проведенні досліджень і аналізу розвитку грошовокредитних відносин. При БМР з 1974 р. функціонує Базельський комітет з питань банківського нагляду (BCBS), з 1971 р. – Комітет з глобальної фінансової системи (CGFS), з 1980 р. – Комітет з платіжних систем і розрахунків (CPSS), з 1962 р. – Комітет з дослідження ринків (MC), з 1999 р. – Інститут фінансової стабільності (FSI), з 1997 р. – Комітет Ірвінга Фішера зі статистики центрального банку (IFC) та інші структури. Україна не є учасником БМР, але Національний банк України тісно співпрацює з БМР 

(банк оффшорный) –банк, який розміщений в офшорній зоні, і який не підпорядковується національній банківській системі. Всі операції ведуться без будь-яких обмежень у національних валютах з урахуванням котирувань відповідно до кон’юнктури міжнародного валютного ринку.

БАНК-АГЕНТ (англ. bank-agent [bæŋk-ˈeɪʤənt]) - банк, через який Фонд здійснює виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до цього Закону (джерело: Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI

(банк-гарант) – банк, що поручився за свого клієнта. Видає гарантії за дорученням та за рахунок клієнтів, а також банків-кореспондентів, відповідає перед кредитором за виконання боржником його платіжних зобов'язань за контрактом.

БАНК-ГАРАНТ (англ. bank-guarantor [bæŋk -ˌgærənˈtɔː]) - банк, який надає гарантію на користь бенефіціара (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321

(банк-дилер) – комерційний     банк, що здійснює операції з реалізації державних цінних паперів на фондових ринках.

БАНК-ЕМІТЕНТ (англ. bank emitter [bæŋk ɪˈmɪtə]) - банк, який за дорученням наказодавця акредитива або від власного імені відкриває акредитив на користь бенефіціара (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за  акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2831); - банк, що видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку) (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976

БАНК-КОНТРГАРАНТ (англ. counterparty bank [ˈkaʊntəˌpɑːti bæŋk]) - банк, який надає контргарантію на користь банку-гаранта або на користь іншого банку-контргаранта (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321

Банк-кореспондент – банки в різних містах чи країнах, між якими існує домовленість про взаємовигідне обслуговування клієнтів.

БАНК-КОРЕСПОНДЕНТ (англ. correspondent bank [ˌkɒrɪsˈpɒndənt bæŋk]) - банк, що на підставі договору та в порядку, встановленому Національним банком України,
відкриває в іншому банку кореспондентський рахунок (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137).

БАНК-ОБОЛОНКА (англ. shell bank [ʃel bæŋk]) - банк, який не має фізичної присутності у країні, де він зареєстрований та отримав ліцензію, а також не пов’язаний з регульованою фінансовою групою, яка підлягає ефективному консолідованому нагляду (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/ documents/fatf-recommendations.html); - банк, який зареєстрований в країні, де він немає фізичної присутності, та не пов’язаний з якою-небудь фінансовою групою, що регулюється (джерело: The FATF Guidance on the risk-based approach to combating money laundering and terrorist financing (June 2007). Glossary of terminology [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/
fatfrecommendations/documents/fatfguidanceontherisk-basedapproachtocombatingmoneylaunderin gandterroristfinancing-highlevelprinciplesandprocedures.html; The FATF guidance Correspondent banking services (October 2016). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatfgafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/correspondent-banking-services.html); - банк, інша фінансова установа - нерезидент, що не має постійного місцезнаходження та не провадить діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягає відповідному нагляду в державі (на території) за місцем свого розташування (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30)

БАНК-ПРЕД’ЯВНИК (англ. bearer bank [ˈbeərə bæŋk]) - інкасувальний банк, який здійснює пред’явлення векселів і супровідних документів платнику (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

БАНК-РЕМІТЕНТ (англ. remittee bank [ˌremɪˈtiː bæŋk]) - банк, якому комітент доручив операцію з інкасування векселя (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444).

БАНКІВСЬКІ АСОЦІАЦІЇ (англ. banking associations [ˈbaŋkɪŋ əˌsəʊʃiˈeɪʃənz]) - добровільне об’єднання банків, створене як неприбуткова організація з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, координації роботи у сфері спільних інтересів, співпраці з органами влади у правовій сфері, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності. Б. а. створюються як за територіальною ознакою, так і за спеціалізацією банків. Вони не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Б. а. є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків – членів асоціації. Основними принципами створення та діяльності таких асоціацій, за дослідженнями Еліонор Остром, повинні бути: 1) встановлення чітких рамок і принципів належності до асоціації; 2) визначення правил доступу до ресурсів; 3) розробка правил взаємодії безпосередньо самими членами асоціації; 4) за виконанням правил повинен бути встановлений чіткий контроль; 5) за порушення правил встановлюється градуйована шкала санкцій; 6) асоціація забезпечує можливість швидкого вирішення конфлікту; 7) асоціація повинна бути визнана державними органами; 8) крупні асоціації повинні формуватися переважно на базі малих об’єднань

(банкноты, банковские билеты) – різновид кредитних грошей. Випускаються центральними банками для кредитування економіки держави відповідно до приросту офіційних золото-валютних резервів. Забезпечення Б.б. державними позичками (зобов'язаннями) викликає перевищення банкнотного обігу над потребами держави та народного господарства у наявних грошах, а також знецінення Б.б., що наближає сучасні Б.б. до паперових грошей.

БАНКІВСЬКІ МЕТАЛИ (англ. banking metals [ˈbæŋkɪŋ ˈmetlz]) - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238; Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними: Закон України від 18.11.1997 № 637/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 9. – Ст. 34; Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44-45; № 46-47; № 48 /. – Ст. 552); - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. З металів платинової групи береться лише паладій (джерело: Положення про здійснення операцій з банківськими металами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 06.08.2003 № 325, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2003 р. за № 749/8070 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст. 1953); - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках та порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, що вироблені з дорогоцінних металів з пробами для вітчизняних монет не нижче ніж для золота - 995, для срібла - 999, для платини і паладію - 999,5 і в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж для золота - 900, для срібла - 925,
для платини та паладію - 999 (джерело: Інструкція про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» від 27.05.2008 № 148, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008 р. за № 520/15211 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 43. – Ст. 1430); - золото, срібло, платина, метали платинової групи (осмій, іридій, паладій, рутеній, родій), доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. До металів платинової групи належать осмій, іридій, паладій, рутеній, родій, однак враховується лише паладій. Найвищими пробами Б. м. у зливках і порошках є проби не нижче ніж: для золота – 995,0; для срібла – 999,0; для платини і паладію – 999,5. Монети, вироблені з дорогоцінних металів, – це вітчизняні монети з пробами не нижче ніж: для золота – 995, для срібла – 999, для платини і паладію – 999,5, які не є законним засобом платежу на території України, та іноземні монети з пробами не нижче ніж: для золота – 900, для срібла – 925, для платини і паладію – 999. Відповідно до світової практики вага Б. м. визначається у тройських унціях. В Україні вага унції встановлена на рівні 31,1034807 грама. Національний банк України регулярно встановлює офіційні (облікові) ставки Б. м. у розрахунку за 10 унцій

(банковские монополии) – найбільші банки та їх об'єднання в країнах з розвинутою економікою. Характеризуються високим ступенем концентрації і централізації банківського капіталу.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ (англ. banking operations [ˈbaŋkɪŋ ˌɒpəˈreɪʃənz]) - сукупність пов’язаних між собою регулярних дій, які виконує банк відповідного до свого статусу, спрямованих на забезпечення виконання функцій банку як фінансового посередника. Б. о. класифікують за: функціональним призначенням – (кредитні, розрахункові, депозитні, валютні, касові, операції з цінними паперами, нерухомістю та інші); ступенем значущості в структурі банківської діяльності – основні (кредитні, розрахункові, депозитні, касові) та супутні (операції, що забезпечують розвиток банку як грошового інституту). За функціональним призначенням розрізняють: а) пасивні Б. о., на основі яких банки формують фінансові ресурси (залучають вклади, емітують власні цінні папери, одержують кредити від інших банків); б) активні Б. о., за допомогою яких банки використовують наявні у них фінансові ресурси (надають кредити, купують цінні папери). Такі операції ще поділяють на кредитні, інвестиційні, засновницькі та міжбанківські; в) комісійні (посередницькі) Б. о. – комісійно-розрахункові та торговельно-комісійні операції, надання гарантійних послуг, управління пакетами акцій, виконання доручень тощо. Б. о. пов’язані з економічною діяльністю суб’єктів господарювання та фізичних осіб, мають переважно комерційний характер, чітко визначений стандарт, відповідне законодавче забезпечення. Б. о. визначають напрям банківської діяльності, є джерелом прибутку банку, а їх собівартість безпосередньо випливає на банківський прибуток. Пасивні Б. о. відіграють первинну і вирішальну роль порівняно з активними операціями, оскільки необхідною умовою здійснення активних операцій є достатність ресурсів

(банковские оффшорные зоны) – світові фінансові центри, котрі володіють географічною та юридичною екстериторіальністю і використовуються їх учасниками для проведення банківських операцій з нерезидентами на умовах, відмінних від наявних на внутрішньому національному ринку капіталів.

БАНКІВСЬКІ ПАСИВИ (англ. bank liabilities and equity [bæŋk ˌlaɪ.əˈbɪl.ɪ.ti ænd ˈɛkwɪti]) - ресурси банку, які складаються з власних, залучених і запозичених коштів для проведення активних операцій та одержання прибутку. Б. п. відображаються на пасивних бухгалтерських рахунках балансу банку. Власний капітал формується за рахунок акціонерного капіталу, відрахувань від прибутку та за рахунок нерозподіленого прибутку. Залучення ресурсів відбувається шляхом приймання коштів юридичних і фізичних осіб на вклади всіх видів. Запозичення банками коштів здійснюється шляхом одержання позик на міжбанківському ринку, а також шляхом випуску облігацій та інших зобов’язань. З розвитком банківської справи у пасивах зростає частка залучених коштів і знижується питома вага власного капіталу. До вищого класу Б. п. належать строкові вклади та депозити, які дозволяють банкам чіткіше прогнозувати свої ресурси та впевнено розміщувати кошти в активи. Центральні банки регулюють Б. п. шляхом встановлення нормативів обов’язкового резервування від залучених депозитів або шляхом встановлення адміністративних обмежень чи стимулів

БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ (англ. bank accounts [bæŋk əˈkaʊnts]) - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ

(банковские ресурсы) – сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Діляться на власні та залучені.

БАНКІВСЬКІ РЕСУРСИ (англ. bank resources [bæŋk rɪˈzɔːsɪz]) - сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку та використовуються ним для виконання своїх функцій та операцій. Б. р. – це фінансові ресурси банку, що складаються із власних, залучених і запозичених коштів. Власні кошти – це акціонерний і резервний капітал, а також нерозподілений прибуток. До залучених і запозичених коштів належать вклади (депозити), кошти від продажу облігацій та інших цінних паперів, залишки на рахунках клієнтів тощо. Б. р. банки використовують для проведення кредитних та інших активних операцій. Структура Б. р. залежить від характеру спеціалізації банку, особливостей його діяльності, стану ринку кредитних ресурсів, рівня розвитку фінансового сектору та інших чинників. До Б. р. належать кредити, одержані від Національного банку в порядку рефінансування, а також міжбанківські кредити та депозити. Останнім часом поширюється практика формування Б. р. на основі цільових надходжень за рахунок міжнародних кредитних ліній, обслуговування кредитних ліній інших банків, а також надходжень із державних фондів. У практиці діяльності крупних зарубіжних банків розширена практика позабалансового фінансування на основі сек’юритизації активів, продажу позик, випуску кредитних гарантій тощо

(банковская гарантия) – поручительство (запорука) банку-гаранта за свого клієнта. Означає, що банк бере на себе зобов’язання здійснити платіж за свій рахунок у разі неможливості сплати клієнтом у строк  платежів за договором. Видається банком клієнту під його відповідні майнові забезпечення.

БАНКІВСЬКА ГРУПА (англ. banking group [ˈbæŋkɪŋ gruːp]) - група юридичних осіб: які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох
українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною. Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, належить до складу цієї банківської групи. Компанія вважається такою, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, якщо частка доходу від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня. Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ

БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. banking activity [ˈbæŋkɪŋ ækˈtɪvɪtɪ]) - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - особливий вид комерційної діяльності, який можуть здійснювати виключно банківські установи відповідно до банківського законодавства після реєстрації банку та одержання ліценції Національного банку. Б. д. визначають через банківські послуги, які банк надає своїм клієнтам. Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування). До виключно банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) грошових коштів і банківських металів від необмеженого кола фізичних і юри-
дичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у т. ч. в банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), в т. ч. на поточні рахунки, коштів і банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, в т. ч. шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік таких фінансових послуг встановлюється Національним банком. Крім надання фінансових послуг, банк може здійснювати діяльність щодо: 1) інвестицій; 2) випуску власних цінних паперів; 3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей; 4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; 6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); 7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Банк здійснює Б. д. у національній або в іноземній валюті (за наявності відповідної ліцензії). Процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги банк встановлює самостійно

(банковская документация) – сукупність документів, що використовуються банком і прислуговується письмовими свідоцтвами виконаних операцій і обгрунтуванням відображення операцій в бухгалтерському обліку.

БАНКІВСЬКА ЛІЦЕНЗІЯ (англ. banking license [ˈbæŋkɪŋ ˈlaɪsəns]) - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - документ, який видає Національний банк України у встановленому порядку відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» і «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» та на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Метою надання Б. л. є нормативне врегулювання банківської діяльності, підвищення надійності та стабільності банківської системи України та забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів банків. Банки мають право здійснювати банківську діяльність лише після отримання Б. л. Для отримання Б. л. банк подає до територіального управління Національного банку за місцем його знаходження або до Департаменту реєстрації та ліцензування банків такі документи: а) клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку; б) інформацію про керівників банку; в) відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, необхідними для здійснення банківських операцій; г) документ на право власності або договір оренди на приміщення, в якому розміщуватиметься банк, на строк не менше п’яти років; ґ) відомості про відповідність технічного стану та організації охорони приміщень вимогам Національного банку України

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА (англ. banking system [ˈbaŋkɪŋ ˈsɪstəm]) - сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв’язку, які діють у тій чи іншій країні в певний історичний період; складова кредитної системи. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а базується на заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку. Б. с. є динамічною системою «закритого» типу, в якій банки можуть успішно функціонувати завдяки взаємодії між собою та з суб’єктами банківської інфраструктури (платіжні системи, клірингові механізми, стандарти обліку та звітності тощо). Б. с. України, як і більшість Б. с. світу, створена та функціонує за дворівневим принципом. На першому рівні знаходиться Національний банк України, який виконує емісійну функцію та здійснює регулювання, нагляд і контроль за діяльністю банків, які належать до другого рівня та виконують всі види банківських операцій з обслуговування підприємств, установ, організацій і населення. До другого рівня Б. с. відносять уповноважені банки, які поділяють на універсальні та спеціалізовані (ощадні, іпотечні, інвестиційні). Донедавна в Україні вся Б. с. була державною. До 1987 р. Б. с. включала три банкимонополісти: Держбанк, Будбанк СРСР, Зовнішторгбанк СРСР і систему Держтрудощадкас. Починаючи з 1991 р., відбувається роздержавлення Б. с. Однак реорганізація Б. с. розпочалася ще в 1987 р., тому що децентралізація управління економікою в умовах переходу до ринку потребувала зміни ролі та місця банківської системи в механізмі управління економікою, посилення впливу на розвиток національної економіки, перетворення кредиту в реальний економічний важіль. На першому етапі реорганізації була створена нова структура державних банків: Промислово-будівельний банк СРСР, Агропромисловий банк СРСР, Банк житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР, Зовнішекономбанк СРСР. Функції з кредитування і розрахунків, які раніше виконував Державний банк, були передані спеціалізованим банкам, а емісійна діяльність була відокремлена від кредитування. На Державний банк СРСР покладалися функції координатора діяльності спеціалізованих банків і проведення єдиної для всіх банків державної кредитної політики, а галузеві банки спеціалізувалися на обслуговуванні народногосподарського комплексу. Завдяки спеціалізації банків певною мірою відбулося: посилення їх зв’язку з клієнтами; посилення впливу грошово- кредитних відносин на виробництво; покращення структури кредитних вкладень. Однак цього вдалося досягти лише завдяки використанню адміністративних методів управління кредитом і грошовим обігом, які на той період практично вже вичерпали себе. Ефективна система економічного регулювання грошового обігу в процесі реорганізації банків не була створена, що збільшило товарно-грошову незбалансованість економіки. Реорганізація була проведена «зверху» адміністративними методами. «Закріплення» клієнтури за спеціальними банками залежно від галузевої приналежності зумовило нерівномірний розподіл пасивів між створеними банками. Не змінилися принципово кредитні відносини: зберігався адміністративний метод розподілу кредитних ресурсів, не була ліквідована монопольна структура Б. с., а були лише перерозподілені сфери впливу банків за відомчою ознакою, що робило неможливою конкуренцію між ними. Внаслідок цього виникла об’єктивна необхідність у другому етапі банківської реформи, який був спрямований на комплексну реконструкцію системи економічних відносин у сфері кредиту. Цей етап розпочався після створення перших комерційних банків. Потрібне було створення нового механізму грошово-кредитних відносин, які б давали змогу економіч-
ними методами впливати на макроекономічні процеси суспільного відтворення. 3 метою створення системи грошово-кредитного регулювання, адекватної ринковим умовам, що складаються, було змінено статус Державного банку. В 1991 р., зі здобуттям Україною незалежності, був створений Національний банк України на основі концепцій, прийнятих у країнах з розвинутою ринковою економікою. У цей період відбуваються глибинні зміни в характері кредитних відносин, виробляються нові методи кредитування. Починаючи з 2 жовтня 1991 р., відбувається перереєстрація банків в Українській книзі реєстрації банків, а також вносяться зміни до складу засновників банківських установ, а державні банки «Промінвестбанк», «Україна» та «Укрсоцбанк» акціонуються. З 1992 р. розпочинається процес створення банків «нової хвилі» із залученням приватного капіталу, а в 1996 р. в Україні починають реєструватися представництва іноземних банків та банки з іноземним капіталом

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ (англ. banking system of Ukraine [ˈbæŋkɪŋ ˈsɪstɪm ɒv juːˈkreɪn]) Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30).

(банковская тайна) – відомості, що не підлягають розголошенню. До них належать відомості про стан рахунків клієнтів та виконуваних операцій. Б.т. є різновидом комерційної таємниці, яка полягає в тому, що фірми і банки приховують одне від одного відомості про операції з метою одержання вищих прибутків.

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ (англ. bank secrecy [bæŋk ˈsiːkrɪsɪ]) - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду
іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Відомості, що становлять Б. т., визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність». До Б. т. відносять відомості та інформацію: 1) про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку; 2) про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, та здійснені ним угоди; 3) про фінансово-економічний стан клієнтів; 4) про системи охорони банку та клієнтів; 5) про організаційно-правову структуру юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) щодо звітності банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) про коди банків для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить Б. т. Банки зобов’язані забезпечити збереження Б. т. шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить Б. т.; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять Б. т.; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження Б. т. та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження Б. т. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить Б. т., розкривається банками у випадках, передбачених законодавством України. Довідки з рахунків (вкладів) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним у заповідальному розпорядженні, нотаріальним конторам, нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини. Банк має право надавати інформацію, що становить Б. т., іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів і банківських гарантій. Банк має право розкривати інформацію, що містить Б. т., особі, на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить Б. т., не поширюються на службовців Національного банку або уповноважених ними осіб, які здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю. Відповідно до міжнародних договорів України Національний банк має право надавати органу банківського нагляду іншої країни інформацію, що містить Б. т., якщо вона використовується з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання Б. т., несуть відповідальність згідно із законами України

Банківська таємниця – інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

БАНКІВСЬКА ТРАТТА (англ. bank draft [bæŋk drɑːft]) - перевідний вексель, виставлений банком або від його імені, при якому векселедавцем і платником є один і той же банк. Б. т. підлягає негайній оплаті та є інструментом розрахунків, який за ступенем ліквідності близький до готівки. Разом з тим Б. т. не є чеком, оскільки векселедавець і платник – одна й та ж особа. У Європі термін Б. т., як правило, вживають до тратти, виставленої банком на себе. Тратта придбається платником і направляється одержувачу, який надає її своєму  банку для платежу. Цей банк надає Б. т. банку платника для відшкодування. У США термін Б. т. відноситься до тратти або чека, виставленого банком на себе або на грошові кошти, розміщені в іншому банку. У випадку використання чека касира банк є одночасно і трасантом і трасатом. У випадку використання банківського касового чека один банк виступає трасантом, а інший – трасатом. Б. т. може бути виписана банком для своїх цілей або може бути придбана клієнтом і направлена платнику для виконання зобов’язань. У вітчизняній практиці часто Б. т. на прохання клієнта виписує місцеве відділення банку на свій головний офіс. У такому випадку клієнт має надійний платіжний документ, за яким він може одержати кошти в іншому місті (джерело: Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (Женева, 7 червня 1930 р.)

БАНКІВСЬКА ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ (англ. bank holding company [bæŋk ˈhəʊldɪŋ ˈkʌmpənɪ]) - фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30).

БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ (англ. banking regulation [ˈbæŋkɪŋ ˌregjʊˈleɪʃən]) - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238).

БАНКІВСЬКИЙ АВТОМАТ САМООБСЛУГОВУВАННЯ (БАНКІВСЬКИЙ АВТОМАТ) (англ. self-service automatic teller machine (ATM) [self ˈsɜːvɪs ˌɔːtəˈmætɪk ˈtelə məˈʃiːn (eɪ-tiː-ɛm)]) - програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю електронного платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього
комплексу (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137).

(банковский баланс) – бухгалтерський баланс, який відображає стан залучених та власних коштів, їх джерела, розміщення в кредитних та інших операціях. За даними балансу здійснюється контроль за формуванням та використанням банківських ресурсів, станом кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій.

(депозит) (банковский вклад(депозит) – вклади, що надходять у банк від вкладника на умовах повернення і платності. Відносини банка і вкладника регулюються відповідними договорами. Юридичні особи не мають права перераховувати кошти, що перебувають на банківському вкладі іншій особі.

БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД (англ. deposit [dɪˈpɒzɪt]) - угода, відповідно до якої одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Слово «депозит» походить від лат. depositum – переданий на зберігання. У банківської практиці Б. в. розглядають як гроші або інші кошти в готівковій чи безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, передані власником (фізичною або юридичною особою) або третьою особою до банку для зберігання або з метою одержання доходу (процентів) на встановлених договором умовах, з обов’язковим поверненням вкладнику. Договір Б. в. укладається в письмовій формі. Договір Б. в., в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка. Письмова форма договору Б. в. вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором Б. в. з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Б. в. поділяють на: вклади на вимогу (видача вкладу на першу вимогу) та строкові вклади (повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. Залучення депозиту також може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів

БАНКІВСЬКИЙ ДЕНЬ (англ. banking day [ˈbaŋkɪŋ deɪ]) - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції. У системі електронних платежів Національного банку України Б. д. позначається календарною датою як проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов’язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку України, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату

БАНКІВСЬКИЙ ДЕНЬ У СИСТЕМІ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ (англ. bank day in the electronic payment system of the National Bank [bæŋk deɪ ɪn ðiː ɪlekˈtrɒnɪk ˈpeɪmənt ˈsɪstɪm əv ðə ˈnæʃənl bæŋk]) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов’язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів
через систему електронних платежів Національного банку (СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку на ту саму дату (джерело: Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006 № 320, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 р. за № 1035/12909 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 36. – Ст. 2507).

(банковский капитал) – сукупність грошових капіталів, залучених банком, які використовуються ним у вигляді банківських ресурсів для кредитно-розрахункових та інших операцій. Власний (акціонерний і резервний) капітал банку складає меншу частину Б.к. На відміну від торговельно-промислового капіталу власний капітал банку, вкладений у банківське діло, і становить банківський прибуток. Зрощування Б.к. з промисловим утворює фінансовий капітал.

(банковский кредит) – основна форма кредиту, при якій грошові кошти надаються банками у тимчасове користування (готівкою та безготівкою) юридичним та фізичним особам і державі.

БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ (англ. bank loan [bæŋk ləʊn]) - (1) Позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. (2) Форма фінансового кредиту, який банк надає своєму позичальнику на певний строк на умовах повернення та платності. (3) Будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. З точки зору банку Б. к. – це кредитна операція, яка здійснюється відповідно до кредитної угоди про надання кредиту та супроводжується записами на банківських рахунках з відповідним відображенням їх у балансах кредитора та позичальника. Б. к. є інструментом стимулювання розвитку економіки. Основними функціями Б. к. є перерозподільча, створення кредитних засобів обігу, відтворювальна та стимулююча

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД (англ. banking supervision [ˈbæŋkɪŋ ˌsjuːpəˈvɪʒən]) - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238); - система заходів щодо контролю та активних впорядкованих дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими кредитно-фінансовими установами у процесі їх діяльності законодавства України та встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників. Ефективний Б. н. ґрунтується на адекватній законодавчій та методологічній базі. Діяльність служби Б. н. дає позитивні результати лише тоді, коли вона підкріплена чіткими правилами регулювання банківської діяльності. Головною метою Б. н. є забезпечення стабільності банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілі-
йованих і споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних і фізичних осіб у частині дотримання вимог законодавства щодо банківської діяльності. Національний банк України здійснює Б. н. на індивідуальній та консолідованій основі та застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності. Сучасна система Б. н. в Україні скоординована за вертикаллю. Вона представлена підрозділами центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку України. Основними формами контролю, за допомогою яких Національний банк України здійснює наглядові та регулюючі функції, є вступний, попередній та поточний контроль. Вступний контроль застосовується на етапі реєстрації та ліцензування банківської діяльності. Його використання передбачає отримання банками та кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій. Вступний контроль починається з визначення вимог, необхідних для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій, а також порядку, умов і термінів проведення цієї процедури. Вимоги вступного контролю стосуються: умов щодо обсягу статутного капіталу, джерел внесків до статутних фондів банків і складу їх учасників; кваліфікаційних і професійних якостей працівників вищої та середньої ланок управління банками; питань щодо іноземних акціонерів (учасників); відповідних технічних питань; умов, за яких Національний банк України відмовляє у наданні ліцензії на проведення банківських операцій; умов щодо виконання окремих банківських операцій. Попередній контроль передбачає встановлення вимог до здійснення банківської діяльності з мінімальним ризиком, контроль за виконанням банками економічних нормативів, заборону або обмеження здійснення окремих банківських операцій, застосування санкцій за порушення діючого законодавства тощо. Попередній контроль запроваджується з метою захисту інтересів вкладників і кредиторів, а також забезпечення фінансової надійності банків. У рамках цього контролю Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи, норми обов’язкових резервів і норми відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій. Поточний контроль здійснюється на основі використання методів та інструментів перевірки діяльності банків і шляхом розробки заходів щодо поліпшення їх фінансового становища. Нормативною базою поточного контролю є нормативні та інструктивні документи Національного банку України щодо планування та проведення інспекційних перевірок, здійснення конкретних розрахунків економічних нормативів, визначення рівня ризику окремих операцій і банківської діяльності в цілому, а також застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства. Органами банківського регулювання та нагляду в світі, є: Арабський Комітет з питань банківського нагляду, Асоціація наглядових органів, що здійснюють нагляд за діяльністю банків Північної та Південної Америки (ASBA), Карибська Група органів банківського нагляду, Комітет Європейських органів банківського нагляду (CEBS), Робоча група з питань банківського нагляду Асоціації банків країн Східної Азії та Океанії (EMEAP), Група органів банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи, Група органів банківського нагляду франкомовних країн, Комітет Ради з питань взаємодії органів банківського нагляду країн Персидської затоки, Ісламський комітет з питань фінансових послуг, Група органів нагляду за діяльністю офшорних банків, Регіональна наглядова група Центральної Азії та Закавказзя, Підкомітет з питань банківського нагляду Співдружності розвитку Південної Африки (SADC), Форум органів банківського нагляду Організації центральних банків
Південно-Східної Азії, Австралії та Нової Зеландії (SEANZA), Комітет органів банківського нагляду в Західній та Центральній Африці та Асоціація органів нагляду за діяльністю фінансових установ країн Тихоокеанського регіону

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД НА КОНСОЛІДОВАНІЙ ОСНОВІ (англ. banking supervision on a consolidated basis [ˈbæŋkɪŋ ˌsjuːpəˈvɪʒən ɒn ə kənˈsɒlɪdeɪtɪd ˈbeɪsɪs]) - нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ

БАНКІВСЬКИЙ ПЕРЕКАЗ (англ. bank transfer [bæŋk trænsˈfɜː(r)]; bank remittance [bæŋk rɪˈmɪt(ə)ns]) - просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) з визначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. Б. п. здійснюється у безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використання банківських чеківабо інших платіжних документів). Але комерційні або товаросупроводжувальні документи (рахунки-фактури, транспортні та інші документи спрямовуються при цій формі розрахунків від експортера імпортеру напряму, минаючи банки). Банк виконує тільки платіжні доручення іноземних банків чи оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки з грошовими (контрактними) зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями вітчизняних імпортерів. При використанні Б. п. у розрахунках за експортовані товари та надані послуги банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів щодо виплати коштів на користь переказоотримувачів як клієнтів свого банку, так і клієнтів своїх банків-кореспондентів за умови зазначення в платіжному дорученні одного з таких способів відшкодування виплачених сум: а) зарахування суми переказу на рахунок НОСТРО в банку переказодавця; б) зарахування суми переказу на рахунок НОСТРО в третьому банку; в) надання права дебетувати сумою переказу рахунок ЛОРО банку переказодавця в банку. При використанні Б. п. у розрахунках за імпортовані товари та отримані послуги банк виконує доручення клієнтів, які мають в банку поточний валютний рахунок: 1) на переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованих товарів, товарних документів чи документів про надання послуг; 2) як авансові платежі, передбачені умовами контрактів; 3) в оплату простих та переказних векселів за придбані в кредит товари; 4) в погашення заборгованості, що утворилася в результаті перерахунків, та на інші цілі в межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта. Використання Б. п. як форми розрахунків за контрактом, має бути обумовлене при укладанні зовнішньоторговельної угоди в розділі «Умови платежу». Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. При здійсненні Б. п. банки несуть мінімальну відповідальність, а тому стягують мінімальну комісію. Комісія, як правило, стягується банком експортера з переказодавця відповідно до та-
рифів комісійної винагороди банку при роботі з клієнтами. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим і виражається у процентах від суми переказу

БАНКІВСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ (англ. banking payment instrument [ˈbæŋkɪŋ ˈpeɪmənt ˈɪnstrʊmənt]) - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30

БАНКІВСЬКИЙ ПОРТФЕЛЬ (англ. bank portfolio [bæŋk pɔːtˈfəʊlɪəʊ]) - частина загального портфеля банку, яка складається з об’єктів, щодо яких банк має чіткі наміри утримувати їх у своїй власності з метою отримання економічного доходу у вигляді приросту вартості. Поточна ринкова вартість Б. п. не має суттєвого впливу на рішення банку щодо утримання об’єктів, а тому зміна ринкових умов не призводить до зміни економічної вартості Б. п. з точки зору керівництва банку. Поняття «портфель» також застосовують до групи об’єктів, які є однорідними за певними характеристиками, а саме: типом контрагента, видом інструменту тощо. Найчастіше використовуються такі терміни «кредитний портфель», «портфель цінних паперів», «інвестиційний портфель»

БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК (англ. bank account [bæŋk əˈkaʊnt]) - відкритий банком клієнтові банку рахунок, на який відповідно до договору банк зобов’язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять клієнтові (власнику рахунка), виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Б. р. є бухгалтерським документом банку, в якому обліковується рух коштів клієнта банку. За своїм економічним змістом Б. р. є обліковою одиницею, яка використовується банками з метою обліку прав грошових вимог клієнта до банку, що виникають з договору банківського рахунка, а також для обліку виконання банківських операцій, які здійснюються відповідно до виду Б. р.

Банківський чек – паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця платнику про сплату чекодержателю зазначеної в ньому суми коштів протягом установленого строку.

(банкиры) – менеджери та власники грошового капіталу, які спеціалізуються на здійсненні банківських операцій.

БАНКИ (англ. banks [bæŋks]) - фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144)

БАНКНОТА (англ. banknote [ˈbaŋknəʊt]) - грошовий знак, виготовлений з паперу, щільної тканини (зазвичай, шовку), металу або пластику, в більшості випадків прямокутної форми. Б. національних валют випускаються центральними банками та обов’язкові для прийому на території всієї країни нарівні з монетами. Найдавнішими Б. вважають китайські Б., випущені у VIII ст. за часів династії Тан. Б. української гривні випускають номіналом: 1 грн. – із зображенням портрета князя Володимира; 2 грн. – із зображенням портрета князя Ярослава Мудрого; 5 грн. – із зображенням портрета гетьмана Богдана Хмельницького; 10 грн. – із зображенням портрета гетьмана Івана Мазепи; 20 – із зображенням портрета Івана Франка; 50 – із зображенням портрета Михайла Грушевського; 100 грн. – із зображенням портрета Тараса Шевченка; 200 грн. – із зображенням портрета Лесі Українки; і 500 грн. – із зображенням портрета Григорія Сковороди

БАНКНОТНО-МОНЕТНИЙ ДВІР (англ. mint [mɪnt]) - окремий структурний підрозділ, установа Національного банку України. Складається із комплексів виробництва банкнот і карбування монет. Розташований у Києві. Створений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів» (18 вересня 1991 р.) та Президії Верховної Ради України «Про національну валюту в Україні» (14 листопада 1991 р.). Із введенням в експлуатацію першої лінії 22 березня 1994 р. на Банкнотній фабриці розпочато випуск банкнот національної грошової одиниці – гривні. Потужності Банкнотної фабрики складають 1,5 мільярда банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Крім банкнот, фабрика виготовляє бланки державних цінних паперів, документи суворого обліку, знаки поштової оплати, цінні папери на замовлення іноземних держав, а також інші види захищеної вiд підробки друкованої продукції. Для захисту банкнот гривні та іншої продукції від підроблення застосовуються сучасні методи та технології. У квітні 1997 р. в м. Малин Житомирської області було введено Фабрику банкнотного паперу. У листопаді 1997 р. введено в дію першу чергу виробництва Монетного двору. Biдтоді всі українські монети карбуються на власній виробничій базі. Річна потужність Монетного двору складає 1 млрд. розмінних і обігових монет, 1 млн. ювілейних і пам’ятних монет та 200 тис. орденів та медалей. Першими в 1997–1998 рр. на Монетному дворі викарбовано золоті монети «Київський псалтир», «Т.Г. Шевченко», «Києво-Печерська лавра», «Оранта». Із введенням у дію Банкнотної фабрики, Монетного двору та Фабрики банкнотного паперу в Україні створено замкнений цикл виготовлення банкнот i монет національної грошової одиниці

БАНКОМАТ (англ. automated teller machine (ATM) [kæʃ] məˈʃiːn]) - автоматизований термінал банківського обслуговування для видачі та депонуваня готівкових коштів при операціях з платіжними картками (джерело: Основи платіжного картознавства: посібник-довідник для прокурорів та суддів / Під заг. редакцією Карпова О.О. – К.: Українська міжбанківська Асоціація членів платіжних систем «ЕМА», 2018. – 86 с.);
- електронний термінальний пристрій, з’єднаний банківським комп’ютером і призначений для одержання клієнтом готівки зі свого рахунка та одержання довідок за ним. Доступ до користування банкоматом забезпечується виданою банком спеціальною кредитною карткою

(банкротство) – неспроможність боржника (підприємства, фірми, банку тощо) виконати свої боргові зобов'язання. Від дня офіційного оголошення Б. боржник втрачає право самостійно управляти та розпоряджатися своїм майном. Це право переходить до ліквідаторів – осіб, призначених розпоряджатися майном боржника та примусово ліквідувати організацію. Усі вексельні зобов'язання боржника підлягають терміновому погашенню. Всі претензії кредиторів з моменту Б. пред'являються лише до ліквідаторів і задовольняються на конкурсній основі.

БАНКРУТСТВО (англ. bankruptcy [ˈbæŋkrəptsɪ]) - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (джерело: Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII 

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

БАРОМЕТР СВІТОВОЇ КОРУПЦІЇ (англ. Global Corruption Barometer [ˈɡləʊbl kəˈrʌp.ʃən bəˈrɒm.ɪ.tər]) - дослідження, яке проводиться Міжнародним дослідницьким центром Gallup International Association і традиційно присвячується вимірюванню впливу корупції на життя громадян в усьому світі, включаючи й Україну. Барометр дозволяє визначати суспільну думку щодо участі громадян у корупційних діях та їхню оцінку діяльності органів влади в подоланні корупційних зловживань. Дослідження здійснюється з 2003 року за принципом індивідуальних інтерв’ю

(бартер) – прямий натуральний товарообмін на безготівковій основі, коли визначена кількість одного чи кількох товарів обмінюється на еквівалентну за ціною кількості іншого чи інших товарів. Торгова операція, що здійснюється за схемою “товар за товар”.

БАРТЕР (англ. barter [ˈbɑːtə]) - традиційний тип зустрічної торгівлі, що полягає в обміні між експортером та імпортером товарів і послуг на інші товари і послуги еквівалентної якості без використання грошей 

БАРТЕРНА (ТОВАРООБМІННА) ОПЕРАЦІЯ (англ. barter (commodity exchange) operation [ˈbɑːtə (kəˈmɒdɪtɪ ɪksˈʧeɪnʤ) ˌɒpəˈreɪʃən]) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договор

(бартерная операция) – товарообмінна двостороння дія, у якій сторони обмінюються еквівалентно товарами (послугами) без грошових розрахунків – без участі грошей.

(бартерный договор) – товарообмінна операція з передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін). В сучасних умовах Б.у. здійснюється не тільки в зовнішньоторговому обороті, але і в межах держави, що підриває стійкість грошової одиниці.

БЕЗАКЦЕПТНІ ПЛАТЕЖІ (англ. nonacceptance settlements [əkˈsɛpt(ə)ns ˈsetlmənts]) - (1) Оплата розрахункових документів з банківського рахунка платника незалежно від його згоди (акцепту) або у разі, коли така згода платника не потрібна. (2) Один із видів безперечного стягнення коштів у випадках, передбачених законодавством і вказаних в інструкціях центрального банку. В такому разі на документі робиться спеціальна позначка: «Без акцепту»

БЕЗВІДКЛИЧНИЙ АКРЕДИТИВ (англ. irrevocable letter of credit [ɪˈrevəkəbl ˈletə əv ˈkredɪt]) - акредитив, який не може бути змінений або анульований без згоди банку-емітента, підтверджуючого банку (якщо він є) та бенефіціара (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за  акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534

(безвалютный обмен) – міжнародний обмін товарами, послугами та іншими результатами наукової, економічної і культурної діяльності на безвалютній основі, аби уникнути ризику матеріальних збитків внаслідок знецінення валюти, якою здійснюються платежі.

БЕЗВИЇЗНА ПЕРЕВІРКА (англ. off-site inspection [ɒf-saɪt ɪnˈspekʃən]) - перевірка, яка проводиться в приміщенні Держфінпослуг на підставі отриманих від установи документів та пояснень без виходу за місцезнаходженням установи (джерело: Порядок проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Порядку проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 05.08.2003 № 26 (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 07.04.2011 № 185), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2003 р. за № 716/8037 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 34. – Ст. 1842); - перевірка, яка проводиться в приміщенні Мінфіну на підставі отриманих від суб’єкта та/ або його відокремленого підрозділу документів та пояснень без виходу за місцезнаходженням (джерело: Порядок проведення перевірок Міністерством фінансів України суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством фінансів України суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 06.05.2015 № 489, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2015 р. за № 596/27041 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 45. – Ст. 1443); - планова або позапланова перевірка СПФМ, не пов’язана з виходом працівників Держфінмоніторингу за місцезнаходженням СПФМ (джерело: Порядок проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 14.04.2015 № 436, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2015 р. за № 492/26937 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 38. – Ст. 1156); - планова або позапланова перевірка суб’єкта працівниками Мін’юсту (управління юстиції), не пов’язана з виїздом працівників Мін’юсту (управління юстиції) за місцезнаходженням суб’єкта (джерело: Порядок проведення перевірок Міністерством юстиції України та його територіальними органами суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України та його територіальними органами суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 13.05.2015 № 673/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 травня 2015 р. за № 528/26973 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 41. – Ст. 1285); - планова або позапланова перевірка суб’єкта працівниками Мінекономрозвитку, не пов’я-
зана з виходом працівників Мінекономрозвитку за місцезнаходженням суб’єкта (джерело: Порядок проведення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 12.08.2011 № 36, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2011 р. за № 1036/19774 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 71. – Ст. 2702); - планова або позапланова перевірка Суб’єкта та/або його відокремленого підрозділу, не пов’язана з виходом працівників Мінінфраструктури за місцезнаходженням Суб’єкта та/ або його відокремленого підрозділу (джерело: Порядок проведення Міністерством інфраструктури України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку проведення Міністерством інфраструктури України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу» від 28.09.2017 № 328, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2017 р. за № 1484/31352 // Офіційний вісник України. – 2018. – № 2. – Ст. 95).

БЕЗВИЇЗНИЙ НАГЛЯД З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ (англ. off-site supervision on financial monitoring issues [ɒf-saɪtˌsjuːpəˈvɪʒən ɒn faɪˈnænʃəl ˈmɒnɪtəɪŋ ˈɪʃuːz]) - аналіз діяльності банку/установи, який проводиться працівниками Національного банку в приміщеннях Національного банку в порядку, установленому в розділі IV цього Положення (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 55. – Ст. 2218).

(безналичные расчеты) – спосіб грошових розрахунків без використання готівки, перерахування (переказ) грошових сум з рахунків платників на рахунки кредиторів або зарахування взаємних вимог. Застосовуються як у межах держави, так і в сфері міжнародних економічних відносин. Здійснюються за допомогою векселів, чеків, кредитних карток та інших платіжних документів. За проведення Б.р. банки беруть з клієнтів винагороду або домовляються про безплатне здійснення перерахування коштів, що зберігаються на банківських рахунках.

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ (англ. cashless settlements [ˈkæʃləs ˈsɛtlmənts]) - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 908); - платежі, які здійснюються банками шляхом перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Б. р. використовуються між підприємствами, організаціями, установами, а також можуть застосовуватися для розрахунків між фізичними та юридичними особами. Згідно з Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні», Б. р. можуть здійснюватися на підставі таких розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді: платіжні доручення, платіжні вимоги доручення, розрахункові чеки, акредитиви та платіжні вимоги (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. – ISBN 978-966-346-923-2. – К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. – С. 503).

Безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

(безналичный денежный оборот) – грошовий обіг, за якого рух грошей здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням обопільних вимог. Рух грошей у безготівковій формі відбувається у сферах грошового обігу.

БЕЗДОГАННА ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ (англ. impeccable business reputation [ɪmˈpekəbl ˈbɪznɪs ˌrepjuːˈteɪʃən]) - сукупність підтвердженої інформації про фізичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також про відсутність судимості, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

БЕЗДОКУМЕНТАРНИЙ ЦІННИЙ ПАПІР (англ. uncertificated securities [ˌʌnsəˈtɪfɪkeɪtɪd sɪˈkjʊərɪtiz]) - обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

БЕЗКОНТАКТНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ НОСІЙ (англ. contactless electronic media [ˈkɒntæktləs ɪlɛkˈtrɒnɪk ˈmiːdiə]) - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов’язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом (джерело: Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI

БЕЗЛІЦЕНЗІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. unlicensed activity [ˌʌnˈlaɪsənst ækˈtɪvɪti]) - провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії на його провадження, у тому числі провадження ліцензіатом частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, іншої, ніж та, на яку йому надано ліцензію (джерело: Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 02.03.2015 № 222-VIII

БЕЗМИТНА ТОРГІВЛЯ (англ. free trade [friː treɪd]) - митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44-45; № 46-47; № 48. – Ст. 552).

(беспошлинный ввоз товаров) – 1. Необмежене ввезення у державу товарів без митних зборів на підставі міжнародних угод з метою розширення міжнародних економічних зв’язків і наповнення ринку товарами. 2. Відповідно до міжнародного права – безмитне завезення товарів, що здійснюється посольствами, дипломатичними представництвами та дипломатами.

(безнадежные долги) – дебіторська заборгованість, одержати яку визнано неможливим. Окремі підприємства (фірми) у разі неплатоспроможності стають фінансовими банкрутами. Добровільне банкрутство виникає тоді, коли в суд про це заявляє сам боржник, примусове – при зверненні до суду кредиторів.

БЕЗНАДІЙНА ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ (англ. uncollectable receivables [ˌʌnkəˈlɛktəbl rɪˈsiːvəblz]) - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув (джерело: Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» від 02.04.2014 № 372, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 р. за № 426/25203

БЕЗПІДСТАВНЕ ЗБАГАЧЕННЯ (англ. unjustified enrichment [ʌnˈdʒʌs.tɪ.faɪd ɪnˈrɪʧmənt]) - недоговірне зобов’язання, в силу якого особа, що набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими нормативно-правовими актами або правочином, зобов’язана повернути безпідставно набуте майно цій особі

БЕЗПЕКА МІЖНАРОДНА - стан міжнар. відносин, який виключає порушення миру та реальну загрозу розвитку людства. Б. м. дає народам можливість суверенно, без тиску ззовні визначати шляхи та форми свого сусп.-політ. розвитку. Вона передбачає діяльність держав і міжнар. інститутів щодо підтримання такого стану, універсальну систему механізмів, заходів і гарантій, які виключають застосування сили в міжнар. відносинах. У сучас. світ, політиці Б. м. розглядається як важлива функція світ, співтовариства, що реалізується на основі процесів роззброєння, поглиблення взаєморозуміння і взаємодові-ри між державами, мирного врегулювання конфліктів. За Статутом ООН осн. відповідальність за підтримання миру та Б. м. покладена на Раду Безпеки ООН, якій належить і виключне право застосування санкцій проти агресора. На рівень і стан сучас. Б. м. впливають насамперед характер заг. небезпеки і загроз, захищеність зовн. кордонів та стан внутр. безпеки держав. Як політ, явище Б. м. обслуговує інтереси і потреби більшості країн світ, спільноти, оскільки прагнення до безпеки є визначальним мотивом людської діяльності. Б. м. розрізняють: за масштабами — національну та регіональну (в межах того чи ін. регіону світу) і загальну, у глобальному вимірі; за сферами — безпека у військ., політ., екон., екол., гуманітарній та ін. сферах; за суб'єктами — безпека сусп-ва, д-ви, людини. Поряд з традиц. джерелами небезпеки (прагнення певних країн до гегемонії, переваги у стратег, та ядер, озброєннях, до експансіонізму) на рівень Б. м. на сучас. етапі світового сусп.-політ, розвитку впливають нові світові загрози. Це тенденція до зростання кількості локальних конфліктів і акцій міжнар. тероризму, 25 поява могутніх незаконних збройних формувань, розкрадання ядер, матеріалів та поширення ядер, технологій, наявність стратег, озброєнь у потенц. агресорів. Сучасна система Б. м. грунтується на принципах: заг. характеру й однакового рівня безпеки для всіх країн незалежно від їхньої ролі на світ, арені; міжнар. співробітництва у розв'язанні проблем безпеки та колективності дій щодо усунення чи припинення агресії; недостатності лише військ.-силових засобів підтримання миру; високого ступеня довіри і відкритості у міжнар. стосунках; системного підходу до підтримання безпеки. Важливими елементами системи Б. м. є наукові теорії, концепції, доктрини, програми досягнення високого рівня міжнар. безпеки; сукупність міждерж., держ., громад, організацій та інститутів підтримання миру; сили, засоби та матеріальні ресурси запобігання зростанню небезпеки на міжнар. рівні. Об'єктивна необхідність переходу до нової міжнар. політики зумовлює зміни в структурі Б. м. Групування країн на замкнені військ.-політ. блоки та коаліції, визначення сфер впливу, балансування на грані війни і миру, рівновага озброєнь на дедалі вищому рівні вважаються нині залишками старої системи безпеки. Необхідність відмови від них диктується фундаментальними геополіт. зрушеннями, глобальними проблемами, що в кін. 20 ст. відображають заг. стурбованість, тривогу всього людства. Розв'язанню завдань, які стоять перед сучас. світ, співтовариством, найбільше відповідає концепція колективної безпеки. Вона є стратег, принципом, спрямованим на досягнення мети за допомогою угод, а не примусу. Нова глобальна система безпеки формується шляхом переговорів та угод про заг. цілі, норми інститутів, принципи і механізми врегулювання гострих конфліктів. Вона базується на: довірі, заснованій на відкритості, транспарентності (від франц. transparent — прозорий) і передбачуваності дій партнерів; співробітництві і гарантіях; зайнятості. Названі елементи відображаються у діяльності структур спільної безпеки: ООН; Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ); у програмі НАТО «Партнерство заради миру»; у програмному асоцію-ванні партнерства з країнами Центр, та Сх. Європи в рамках Східноєвроп. Союзу (СЄС), Європ. Союзу (ЄС) і прийнятої ним програми заг. зовн. політики та політики в галузі безпеки тощо. Система спільної Б. м. перебуває у процесі становлення, однак цей процес не автоматичний, він потребує від світ, спільноти чималих зусиль та затрат. Запорукою ефективності міжнар. безпеки є досягнення згоди між народами щодо усунення прагнення окр. країн до світ, панування, розв'язання проблеми співвідношення сили і права на користь права, поступова ліквідація організацій, заснованих на силових, примус, принципах дії тощо.

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ БІЗНЕСУ (англ. business continuity [ˈbɪznəs ˌkɒntɪˈnjuːɪti]) - форми узгодженої взаємодії в платіжній системі, направлені на забезпечення того, щоб вона задовольняла встановленому рівню обслуговування, навіть якщо відмовлять один або більше її компонентів, або якщо вона піддасться дії аномальних зовнішніх подій. Б. б. включає як превентивні заходи, так і угоди на випадок непередбачених обставин

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ РЯДУ ІНДОСАМЕНТІВ (англ. the continuity of endorsements number [ðə ˌkɒntɪˈnjuːɪtɪ əv ɪnˈdɔːsmənts ˈnʌmbə]) - послідовний ряд індосаментів, через який кожний індосат отримує вексель за індосаментом на власне ім’я, бланковим індосаментом або індосаментом на пред’явника (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

Безперервна    освіта –    комплексна    система    освіти,    яка    об’єднує довузівську підготовку (школи, коледжі), вищу і післядипломну освіту, включаючи курсове навчання.

Безперервне  навчання  –  комплекс  державних,  приватних  та громадських освітніх установ, що забезпечують організаційну та змістовну єдність і спадкоємний взаємозв’язок всіх ланок освіти, задовольняє прагнення людини до самоосвіти та розвитку протягом усього життя.

Безпечність  бази  даних –  спроектована  властивість  бази  даних,  яка забезпечує їх захист від навмисного або ненавмисного доступу, модифікації чи руйнування.

Безпечна електронна угода – стандарт, призначений для виконання захищених транзакцій з кредитними картами через Інтернет. Використовуючи цифрові підписи, він дає можливість продавцям перевірити, що покупці – ті, за кого  вони  себе  видають.  Захищає  покупців,  забезпечуючи  механізм  для передачі номера кредитної картки безпосередньо запитуючій стороні для перевірки та складання рахунків без показу номера картки продавцеві.

БЕЗПОВОРОТНА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА (англ. irrecoverable financial assistance [ˌɪrɪˈkʌvərəbl faɪˈnænʃəl əˈsɪstəns]) - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних) (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI

БЕЗПОСЕРЕДНІЙ КЕРІВНИК (англ. direct supervisor [dɪˈrekt ˈsjuːpəvaɪzə]) - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець (джерело: Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII

(беспроцентный кредит) – кредити, які надаються без утримання процента. Найчастіше такі кредити надаються за рахунок спеціальних цільових грошових фондів, створеними економічно розвиненими країнами для надання допомоги країнам, що розвиваються.

(безработица)– соціально – економічне явище в суспільстві, за якого частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку вона здатна виконувати, що обумовлено перевищенням пропозиції праці над попитом на неї. Види безробіття: застійне – породжується тривалою відсутністю роботи; приховане – виражається в режимі неповного робочого дня (тижня); технологічне (структурне) – пов’язане зі змінами в технології виробництва з причин: ліквідація застарілих технологій; поява нових професій, обумовлених технічним прогресом; зміна споживчих смаків; фрикційне – пов’язане з пошуком нового місця роботи з різних причин: зміна місця проживання; тимчасова втрата сезонної роботи; звільнення; пошук більш вигідної роботи; циклічне (сезонне) – виникає в періоди економічного спаду та обумовлене зниженням сукупного попиту на робочу силу.

(бессрочное долговое обязательство) – безстроковий вклад у банку, який дає право його власникові в будь-який час одержати необхідну чи повну суму.

БЕЗУМОВНА ОПЕРАЦІЯ З УПРАВЛІННЯ РАХУНКОМ У ЦІННИХ ПАПЕРАХ (англ. unconditional securities account management operation [ˈʌnkənˈdɪʃənl sɪˈkjʊərɪtɪz əˈkaʊnt ˈmænɪʤmənt ˌɒpəˈreɪʃən]) - списання, зарахування або переказ цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку у цінних паперах клієнта Центрального депозитарію, власника цінних паперів, нотаріуса, на депозит якого зараховано цінні папери, без його розпорядження під час проведення емітентом операцій з цінними паперами (у випадках, передбачених законодавством), а також у зв’язку зі зміною дієздатності (обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною), внаслідок передачі цінних паперів у спадщину та в інших випадках, які передбачені законодавством України (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616

БЕЗУМОВНА ОПЕРАЦІЯ ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ У СИСТЕМІ ДЕПОЗИТАРНОГО ОБЛІКУ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ ОКРЕМОГО ВИПУСКУ ОКРЕМОГО ЕМІТЕНТА (англ. unconditional operation on operations limitation in the depository accounting system with securities of a separate issue of a separate emitter [ˈʌnkənˈdɪʃənl ˌɒpəˈreɪʃən ɒn ˌɒpəˈreɪʃənz ˌlɪmɪˈteɪʃən ɪn ðə dɪˈpɒzɪtərɪ əˈkaʊntɪŋ ˈsɪstɪm wɪð sɪˈkjʊərɪtɪz əv ə ˈseprɪt ˈɪʃuː əv ə ˈseprɪt ɪˈmɪtə]) - встановлення обмеження на здійснення облікових операцій з усіма цінними паперами окремого випуску, наявними у системі депозитарного обліку Центрального депозитарію та його клієнтів, яке здійснюється на визначений строк або до настання певної події відповідно до Правил та/або інших внутрішніх документів Центрального депозитарію та внутрішніх документів депозитарних установ із забезпеченням збереження стану рахунків у цінних паперах депонентів, клієнтів на підставі рішення суду, рішення Комісії, розпорядження/ постанови уповноваженої особи Комісії та на інших підставах, установлених законом (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616

БЕЗХАЗЯЙНА РІЧ (англ. derelict [ˈderɪlɪkt]) - річ, яка не має власника або власник якої невідомий (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356).

БЕЗ’ЯДЕРНА ЗОНА - вільна від ядер, зброї територія, де на основі міжнар. договору між заінтересованими д-вами забороняється її випробування, в-во і розміщення в будь-якій формі. Договір про нерозповсюд-ження ядерної зброї 26 1968 (ст. VII), схвалений ГА ООН 12.УІ 1968, передбачає право держав укладати регіон, угоди з метою забезпечення повної відсутності ядер, зброї на їхній території, тобто утворення Б. з. Такі зони можуть утворювати не лише групи держав, а й окр. д-ви. Статус Б. з. має Латинська Америка на основі Договору про заборону ядерної зброї у Латинській Америці (1967). Б. з. є Антарктика, чий правовий режим регулюється Вашингтонським договором 1959, що заборонив будь-які ядерні вибухи, скидання ядер, запасів і матеріалів у цьому регіоні. До Б. з. належать дно і надра Світового ок. : за Договором 1971 д-ви зобов'язалися не встановлювати і не розміщувати тут ядерну та ін. види зброї масового знищення. Договором 1967 щодо космосу Б. з. проголошені небесні тіла.

БЕЗ’ЯДЕРНИЙ СТАТУС - міжнар.-прав. стан д-ви, відповідно до якого вона не бере участі у військ, блоках і дотримується трьох неядер, принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядер, зброї. Б. с. д-ви як суб'єкта міжнар. права визначає і певні зобов'язання, що беруть перед такою д-вою ядерні країни: поважати її незалежність, суверенітет та існуючі кордони, відмовлятися від використання будь-якої зброї проти такої д-ви, крім за умов самооборони; утримуватися від екон. тиску на таку д-ву і домагатися рішучих дій з боку Ради Безпеки ООН у разі, коли така д-ва стане жертвою акту агресії з боку ін. країн. Таким прикладом у міжнар. прав, нормах є Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 (ДНЯЗ), підписаний Україною в 1994 у Будапешті (Угорщина). Згідно з Меморандумом Рос. Федерація, Великобританія та США підтвердили Україні свої зобов'язання згідно з принципами За-ключ. акта НБСЄ 1975: поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України; утримуватися від загрози силою або її використання проти тер. цілісності чи політ, незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким ін. чином згідно зі Статутом ООН; утримуватися від екон. тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги; домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні як державі — учасниці ДНЯЗ, що не володіє ядер, зброєю, у разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядер, зброї; не застосовувати ядер, зброю проти будь-якої держави — учасниці ДНЯЗ, що не володіє ядер, зброєю, крім випадку нападу на них самих, на їхні території чи їхні підопічні території, на їхні збройні сили або на їхніх союзників з боку такої д-ви спільно або в союзі з д-вою, яка володіє ядер. зброєю.

БЕК-ОФІС (англ. back-office [ˈbæk ˈɒfɪs]) - операційно-обліковий підрозділ банку, який забезпечує роботу підрозділів, що беруть участь в управлінні активами та пасивами, та здійснює діяльність щодо оформлення, об
ліку та реєстрації угод з цінними паперами, а також розрахунків з клієнтами. Завданням Б.-о. є формування кредитних справ і безпосереднє оформлення видачі кредиту, оцінка якості кредитного портфеля, відкриття рахунків, здійснення бухгалтерських операцій, документарне оформлення та супровід угод, укладених трейдерами компаній-контрагентів у фронт-офісі тощо. Б.-о. існують у банках, інвестиційних компаніях та інших організаціях, які укладають угоди на ринку цінних паперів. Залежно від організаційної структури банку його Б.-о. може складатися із одного департаменту або може включати кілька підрозділів, пов’язаних з оформленням документації, управлінням ризиками, обліком та розрахунками. Деякі банки об’єднали частину функцій, що виконують Б.-о., зокрема тих, що відносяться до управління ризиками, в так звану функцію мідл-офісу – підрозділу, який забезпечує підготовку та прийняття рішень (джерело Финансово-кредитный энциклопедический словарь / Под общ. ред. А.Г. Грязновой. – М.: Финансы и статистика, 2002. – С. 10).

Бекраунд – фон сторінки в Твіттері.

Бенефіціар – 1) особа (фізична, юридична), яка є одержувачем доходу чи платежу; 2) особа (фізична, юридична), на користь якої здійснюють довірчі функції та якій належить дохід від трастової діяльності (якщо трастові відносини здійснюють на користь самого довірителя, то поняття «бенефіціар» та «довіритель» збігаються); 3) одержувач доходу за страховим полісом; 4) одержувач коштів за платіжним дорученням; 5) особа, на користь якої виставлено акредитив чи надається гарантія; 6) юридична або фізична особа, на користь якої здійснюють довірчі функції та яка є одержувачем доходу чи платежу за векселем.

БЕНЕФІЦІАР (англ. beneficiary [ˌbenɪˈfɪʃərɪ]) - значення терміну бенефіціар залежить від контексту: у законодавстві про довірчу власність (трасти), бенефіціар це особа або особи, які мають право на отримання вигоди від будь-якої трастової угоди. Бенефіціар може бути фізичною або юридичною особою. Усі трасти (окрім благодійних або дозволених законом неблагодійних трастів) повинні мати таких бенефіціарів, яких можна перевірити. Хоча трасти й повинні завжди мати певного кінцевого бенефіціара, якого можна перевірити, трасти можуть не мати існуючих бенефіціарів, а тільки об’єкти повноважень, допоки певана особа, по завершенню визначеного періоду, відомого як аккумуляційний період, не отримає право бенефіціара на капітал чи дохід. Цей період зазвичай співпадає із періодом бестрокової довіри, яка зазвичай називається у трастовій угоді як трастовий період; у контексті страхування життя або іншої інвестиції, пов’язаної із страхуванням, бенефіціаром є фізична або юридична особа, або правове утворення, або категорія осіб, які отримають дохід від страхового полісу у разі настання страхового випадку, який охоплюється полісом; у випадку проведення грошового переказу, фізична або юридична особа чи правове утворення, які визначені відправником як отримувач запитуваного переказу (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - відноситься до тих фізичних осіб або груп фізичних осіб, які отримують благодійну, гуманітарну та інші види допомоги через послуги НПО (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - особа, що визначена як отримувач чогось у результаті створення трасту. Незважаючи на обов’язок трастів завжди вказувати остаточно визначеного бенефіціара, трасти можуть вказувати не його, а лише осіб, яких бенефіціар має право визначити спадкоємцями та які одержуватимуть дохід чи капітал після закінчення певного періоду, що відомий як період нагромадження. Тривалість цього періоду, зазвичай, збігається з періодом існування трасту, що визначено у трастовому договорі (джерело: The FATF study «The misuse of corporate vehicles, including trust and company service providers» (October 13, 2006), Anex I. Glossary. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/ documents/themisuseofcorporatevehiclesincludingtrustandcompanyserviceproviders.html);
- особа, що за контрактом отримує вигоду (дивіденди) (джерело: FATF Report: Risk-Based Approach – Guidance for the Insurance Sector [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/media/fatf/documents/reports/RBA%20Guidance%20for%20Life%20 Insurance%20Sector.pdf ); - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 25. – Ст. 252); - юридична або фізична особа, на користь якої здійснюють довірчі функції та яка є одержувачем доходу чи платежу за векселем (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444); - особа, на користь якої надається гарантія/контргарантія (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 78. – Ст. 156); - особа, на користь якої відкривається акредитив (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2831); - одержувач платежу або доходу. До Б. відносять: 1) одержувачів коштів згідно платіжного доручення; 2) осіб, на ім’я яких виставлено акредитив; 3) одержувачів доходу за страховим полісом; 4) осіб, яким переходить у спадок майно, що перебуває у довірчому управлінні, і яким належать доходи від зазначеного майна

БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (англ. beneficial owner [ˌbɛnɪˈfɪʃəl ˈəʊnə]) - відноситься до фізичної особи (осіб), які у підсумку здійснюють володіння чи контроль за клієнтом та/або до фізичної особи від імені якої проводиться операція. Цей термін також включає тих осіб, які здійснюють кінцевий контроль над юридичною особою чи утворенням (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatfrecommendations.html);
- фізична особа (фізичні особи), яка (і) у кінцевому підсумку володіє (ють) правами власності чи контролює (ють) клієнта та/або особа (и), в інтересах якої (их) проводиться операція. У цей термін також включаються ті особи, які у кінцевому підсумку реально контролюють юридичну особу чи правове утворення (джерело: The FATF Guidance on the risk-based approach to combating money laundering and terrorist financing (June 2007). Glossary of terminology [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatfguidanceontherisk-basedapproachtocombatingmoneylaund eringandterroristfinancing-highlevelprinciplesandprocedures.html); - будь-яка фізична особа (особи), яка є кінцевим власником або контролером клієнта та/або фізичної особи (осіб), від імені яких здійснюється операція або діяльність; сюди належать принаймні: а) у випадку юридичних осіб: І) фізична особа (особи), яка є кінцевим власником або контролером юридичної особи через пряме або опосередковане володіння достатнім відсотком акцій, прав голосу або часток у капіталі такої компанії, у тому числі через володіння акціями на пред’явника або здійснення контролю іншим способом, за винятком компаній, зареєстрованих на регульованому ринку, на яких розповсюджуються вимоги щодо розкриття інформації відповідно до законодавства ЄС або еквівалентні міжнародні стандарти, що гарантують належний рівень прозорості інформації про власників. Якщо фізична особа володіє 25 % акцій плюс одна акція або часткою в розмірі понад 25 % капіталу клієнта, це вказує на пряме володіння. Якщо юридична особа, яка перебуває під контролем фізичної особи (осіб), або кілька юридичних осіб, які перебувають під контролем тієї самої фізичної особи (осіб), володіють 25 % акцій плюс одна акція або часткою в розмірі понад 25 % капіталу клієнта, це вказує на опосередковане володіння. Це положення застосовується без обмеження права держав-членів приймати рішення щодо зниження відсотку, який вказує на наявність володіння або контролю. Наявність контролю, який здійснюється іншим способом, визначається, серед іншого, відповідно до критеріїв, зазначених у пунктах від (1) до (5) статті 22 Директиви 2013/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради. ІІ) якщо, після використання всіх можливих засобів і за відсутності підстав для підозри, жодна особа в рамках підпункту І) не визначена, або якщо наявні які-небудь сумніви щодо того, чи визначена особа (особи) є бенефіціарним власником (власниками), то бенефіціарним власником може бути фізична особа (особи), яка обіймає посаду вищого керівника. Підзвітні суб’єкти ведуть облік заходів, вжитих з метою визначення бенефіціарного власника в рамках підпункту І) та цього підпункту; б) у випадку трастів: І) засновник; ІІ) довірчий власник (власники); ІІІ) протектор, якщо є; IV) бенефіціари або, якщо особи, що одержують вигоду від правової форми чи суб’єкта, ще не були визначені, клас осіб, у чиїх основних інтересах правова форма або суб’єкт був створений чи здійснює діяльність; V) будь-яка інша фізична особа, що здійснює кінцевий контроль над трастом шляхом прямого чи непрямого володіння або іншим чином; в) у випадку з юридичними особами, такими як фонди та правові форми подібні до трастів, фізична особа (особи), що обіймають посади, еквівалентні чи подібні до тих, що зазначені в пункті «б») (джерело: Директива (ЄС) 2015/849 Європейського Парламенту та Ради від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму ([Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32015L0849&from=EN); - фізична особа, яка в кінцевому підсумку володіє, контролює або отримує вигоди від компанії чи трастового фонду та доходів, що вони отримують. Цей термін використовується для відмінності з власниками правових або номінальних компаній та довірених осіб, кожен з яких може бути зареєстрований як законний власник активу, який фактично не має права користуватися його перевагами. Комплексні і непрозорі корпоративні структури, створені в різних юрисдикціях, дозволяють приховати фактичного власника, особливо коли замість них використовуються довірені особи і коли частина структури включена в юрисдикцію секретності

Беон,  beon.ru  –  російська  молодіжна  інформаційно-розважальна соціальна мережа з простим і зрозумілим інтерфейсом. Особисті блоги користувачів, з їхніми інтересами, ідеями та захопленнями. Читання записів користувачів з можливістю внесення своїх коментарів. Спільноти, музика, фотографії, тести, опитування, ігри і рейтинги. Користувачі ведуть щоденники, знайомляться і спілкуються один з одним, мріють, знаходять нових друзів, залишають коментарі, беруть участь в чатах і форумах.

БЕРЕГОВЕ ПРАВО - середньовіч. звичай, в основі якого лежить право володільців узбережжя на привласнення «дарів моря». За цим звичаєм при аварії судна все, що викидалося на берег (саме судно, його залишки, вантаж, екіпаж та пасажири), ставало власністю володільця узбережжя (сеньйора, суверена тощо). Останній задля збагачення нерідко йшов на злочинну змову з лоцманами, влаштовуючи фальшиві сигнали і маяки, що призводило до штучних аварій і завдавало шкоди міжнар. торгівлі та мореплаванню. Тому з часом було визнано, що Б. п. може застосовуватися тільки в разі мор. аварій, які сталися внаслідок природ, причин (ураганів, штормів, туманів, зіткнень суден зі скелями тощо). В ряді країн було прийнято жорсткі закони щодо осіб, винних у штучно створюваних аваріях, пограбуванні потерпілих суден. За французьким законодавством, зокрема, передбачалося відлучення таких осіб від церкви, спалювання їх живцем із житлом, занурювання у воду із забиванням камінням тощо. У деяких країнах і тепер діють карні санкції за пограбування суден, що зазнали аварії (США, Великобританія тощо). Поступове обмеження Б. п. здійснювалося шляхом зменшення частки привласнення врятованого при аварії майна, виданням купцям охоронних грамот тощо. Тільки в 19— 20 ст. завдяки міжнар. домовленості Б. п. було скасоване. Але й тепер ще іноді визначають винагороди рятівникам суден, що зазнали аварії, фактично за середньовіч. принципом привласнення частини врятованого майна.

БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. charitable activity [ˈʧærɪtəbl ækˈtɪvɪtɪ]) - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI 

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ (англ. charitable organization [ˈʧærɪtəbl ˌɔːgənaɪˈzeɪʃən]) - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI //

БЛАГОДІЙНА ПОЖЕРТВА (англ. charity donation [ˈʧærɪti dəʊˈneɪʃən]) - безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону

БЛАГОДІЙНА ПРОГРАМА (англ. charity program [ˈʧærɪtɪ ˈprəʊgræm]) - комплекс благодійних заходів у сферах, визначених цим Законом (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI

БЛАГОДІЙНИК (англ. benefactor [ˈbenɪfæktə]) - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI

(бланковый кредит) – кредит, що надається без забезпечення товарно-матеріальними цінностями або цінними паперами. Ним користуються здебільшого клієнти, які мають давні ділові зв’язки із банком та високу платоспроможність.

БЛАНКОВИЙ КРЕДИТ (англ blank / unsecured credit [blaŋk / ʌnsɪˈkjʊəd ˈkrɛdɪt]) - кредит без забезпечення (без застави майна чи інших видів забезпечення), виданий тільки під зобов’язання позичальника повернути кредит. Банки надають Б. к. надійним позичальникам – юридичним і фізичним особам, які мають довготривалі ділові стосунки з банком, стабільні джерела погашення кредиту та якісну кредитну історію. Банки можуть надавати Б. к. лише в межах наявних власних коштів. Зазвичай, при наданні Б. к. встановлюється підвищена процентна ставка

БЛИЗЬКІ ОСОБИ (англ. close persons [kləʊs ˈpɜːsnz]) - особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта

БЛИЗЬКІ РОДИЧІ ТА ЧЛЕНИ СІМ’Ї (англ. close relatives and family members [kləʊs ˈrelətɪvz ənd ˈfæmɪlɪ ˈmembəz]) - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (джерело: Кримінальний процесуальний Кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI 

БЛИЗЬКІ ТА ПОВ’ЯЗАНІ ОСОБИ (англ. close associates [kləʊs ə’səʊsɪɪts]) - фізичні особи, які тісно пов’язані з публічними особами (ПО) соціально або професійно 

Блог на блог-платформі – блог, який ведеться на потужностях блог-  служб (LiveJournal, Friendbuzz, LiveInternet та ін.).

Блог1   (Веб log, blog)  – це Веб-сайт журнального типу, який дозволяє обмеженому колу користувачів (найчастіше це одна особа) розміщувати там свої дописи і надає читачам можливість коментувати кожен допис.

Блог2 – веб-сайт, на який регулярно додаються записи, що містять текст, зображення або мультимедіа. Для блогів характерна можливість публікації відгуків, що робить їх середовищем мережевого спілкування.

Блог3         –   проста   система   публікації   контенту,   зроблена   з   метою спрощення процедури створення веб-документів для людей, які не володіють навичками написання веб-кодів. Ключовий спосіб публікації новин в Інтернеті, проведення дискусій он-лайн завдяки простоті використання і швидкості виведення даних. Блог надає користувачеві зручні інструменти побудови спільнот. Блог – це веб-сайт, до основного вмісту якого регулярно додаються записи, зображення або мультимедіа. Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значущості, відсортовані у зворотному хронологічному порядку, тобто останній запис знаходиться зверху. Відмінність блогу від традиційного щоденника обумовлюється його публічністю і передбачає сторонніх читачів, які можуть вступити в публічну полеміку з автором у відгуках до блог-запису або своїх блогах. Це особистий сайт користувача, що доступний суспільному перегляду і складається з регулярно оновлюваних записів. Для підтримки інтересу аудиторії до блогу, автору щоденника необхідно регулярно поповнювати його новими записами.

Блогер – людина, яка веде блог. Блогери ведуть тематичні, корпоративні чи особисті блоги.

Блогер, blogger.com– американський сервіс блогів, з можливістю створення блогу недосвідченим користувачем Інтернет без програмування, встановлення  та  налаштування  програмного  забезпечення.  Створений  блог може знаходитися як на сервері блогера (з власним доменним ім’ям користувача), так і на хостингу автора блогу. Власник сервісу Bloggerкомпанія Google.

Блоги на inf.ua– популярний сервіс блогів України з простим для користувача інтерфейсом. Блоги реєструються в каталозі, використовується механізм RSSдля повідомлення читачів про появу нових нотатків, автоматична поява в загальній блог-стрічці, rss-потоці блогінгу, можливість участі блогів у загальному рейтингу України.

Блогосфера – зростаюча колекція блогів в Інтернеті. Вираз складається із взаємозв’язку блогів у мережі, їх переплетіння через коментарі, посилання і контент, що разом створює відчуття сфери. Блогосфера – це сукупність усіх блогів, співтовариство авторів щоденників та їх постійних читачів.

Блогосфера (Blogosphere, Blogspace) – це глобальна сукупність блогів, яка характеризується величезною кількістю зв’язків між своїми елементами і може розглядатися як соціальна мережа (social network).

Блок параметрів BIOS– інформація, розміщена в завантажувальному секторі, яка містить фізичні характеристики конкретного диска, які MS-DOSі Windowsвикористовують під час пошуку певної ділянки на цьому диску.

(блокада) – політична, економічна чи військова ізоляція; оточення певної держави або її частини, групи держав, примусове блокування її зовнішніх зв’язків певною групою (блоком) інших держав з метою виконати вимоги держав-організаторів блокади.

(блокада экономическая) – система насильницьких економічних заходів, спрямованих на господарську ізоляцію блокової країни з метою підриву її економіки шляхом порушення її торговельних зв’язків із зовнішнім світом, застосування ембарго, заходи для знецінення її валюти тощо. Часто поєднується з політичною і нерідко – з військовою.

БЛОКАДА МОРСЬКА - (англ. blokade - блокада) — перекриття військовомор. силами воюючих держав доступу з моря до берегів, які знаходяться під владою чи контролем противника або невоюючої д-ви, яка допомагає йому. Д-ва, яка оголошує блокаду, згідно з вимогами мор. права зобов'язана завчасно сповістити про це всі країни. У ноті повідомлення повинні бути вказані: час поч. блокади і точні геогр. кордони мор. району, де вона здійснюється. Правові питання, пов'язані із застосуванням Б. м., постали у зв'язку з прийняттям Паризької декларації про морську війну 1856 та Лондонської декларації про право морської війни 1909. За сучас. міжнар. правом встановлення блокади є правомірним тільки у двох випадках, прямо передбачених Статутом ООН: здійснення права на самооборону (ст. 51) та рішення Ради Безпеки ООН.

Блоки навчальних  дисциплін –  це довільне об’єднання дисциплін  за графіком навчального процесу у локальних центрах дистанційного навчання з метою поетапного надання освітніх послуг та проведення обов’язкових аудиторних занять.

(блокированная валюта) – іноземна валюта на рахунках у банках, використання якої заборонене або обмежене відповідними урядовими органами країни, де ця валюта вміщена. До Б.в. не належать кошти на банківських рахунках, що мають обмежений режим використання (рахунки клірингові, цільового призначення).

БЛОКОВАНИЙ РАХУНОК (англ. blocked account [blɒkt əˈkaʊnt ]) - (1) Банківський рахунок, розпорядження яким обмежене за рішенням суду або рішеннями уряду (зазвичай, це рахунки для переказу коштів за кордон). (2) У біржовій справі – рахунок, блокування якого здійснюється, коли клієнт продає раніше куплені, але не оплачені цінні папери, а потім або не може здійснити платіж, або знімає з рахунку частину надходжень від продажу цінних паперів до платежу на покупку. При блокуванні рахунка протягом 90 днів клієнт не може здійснити ніяких платежів, поки повністю не сплатить за попередню операцію

БЛОКУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ В СИСТЕМІ (англ. blocking information in the system [ˈblɒkɪŋ ˌɪnfəˈmeɪʃən ɪn ðə ˈsɪstɪm]) - дії,  внаслідок  яких унеможливлюється доступ до інформації в системі (джерело: Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 05.07.1994 № 80/94-ВР

БЛОКУВАННЯ АКТИВІВ (англ. asset blocking [ˈæset ˈblɒkɪŋ]) - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном (джерело: Про санкції: Закон України від 14.08.2014 № 1644-VII

(блокирование счетов) – скасування органами державної влади права власників банківських рахунків розпоряджатися цими рахунками. Здійснюється з метою застосування економічних санкцій до іншої країни, валютних та кредитних обмежень, а також за рішенням судових органів. Розрізняють повне та часткове Б.р.

БОЙКОТ - (англ. boycott) у міжнародних відносинах - відмова д-ви (групи держав) встановлювати або підтримувати міжнар. відносини з ін. д-вою (групою держав). Формами такого Б. є введення ембарго на експорт та імпорт товарів, встановлення дискримінац. мита і тарифів тощо. Б. може використовуватися і у формі репресалій. Статут ООН передбачає можливість 28 здійснення Б. як одного з тих примус, заходів для підтримання миру, що не пов'язані з використанням збройних сил.

(бонификация) – 1. Доплата до ціни товару, фактична якість якого вища передбаченої угодою, стандартом. 2. Повернення податків, стягнених за товари, що вивозяться за кордон, з метою підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку. 3. Державна субсидія, що дозволяє зменшити розмір процента за кредит і надається певній категорії осіб, які отримують позички. 4.Одноразовий грошовий внесок, який робить власник облігації державної позики під час її конверсії.

(бонд) – 1. Облігація з фіксованим прибутком, за якою її емітент зобов’язується сплатити у певний строк зазначену суму або сплачувати за певний строк фіксований процент від зазначеної суми. 2. Митна застава, у якій зазначено розмір податку на транспортований вантаж з оцінкою його вартості для визначення митного збору.

(бонд-брокер) – брокер, який у торговельному залі фондової біржі проводить операції з цінними паперами – облігаціями.

(бонус) – 1. Додаткова винагорода, доплата (премія), яку отримує торговий посередник у вигляді відсотка до загальної суми комерційної операції, проведеної за його участю. 2. Додаткова знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві до умов угоди про купівлю-продаж, або для зацікавлення постійних покупців у подальшій співпраці.

(бонусные скидки) – пільгові знижки, що надаються постійним покупцям, які стабільно купують в обумовлених обсягах у певний період товари.

(долг) – грошова сума, взята на конкретно визначений термін за певними зобов’язаннями щодо сплати за боргові послуги і з гарантіями на обов’язкове повернення.

БОРГИ МІЖНАРОДНІ - фін. зобов'язання однієї д-ви стосовно іншої міжнар. організації або будь-якого ін. суб'єкта міжнар. права. Найчастіше це буває при неплатоспроможності позичальників. Платоспроможність залежить насамперед від наявності ресурсів, якими наділена кра-їнаборжник, а також експортної бази. Оплата Б. м. здійснюється, як правило, в іноз. валюті. Коли країні доводиться витрачати на оплату боргу 5 і більше відсотків валового нац. продукту (ВНП), тоді борг, тягар вважається важким. Якщо країна-боржник офіційно заявляє про свою нездатність розплачуватися за Б. м. у встановлені строки і вдається до послуг інституцій, що займаються 29 урегулюванням боргу на багатосторонній основі, це означає настання кризи платоспроможності. Необхід. умовою будь-якої процедури врегулювання Б. м. на багатосторонній основі є прийняття стабілізац. програми відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду. Питання про Б. м. виникає також при пра-вонаступництві держав. Перехід держ. боргів супроводжується припиненням зобов'язань держави-попередниці і виникненням зобов'язань держави-наступниці стосовно держ. боргів. Випадки переходу держ. боргів мали місце при об'єднанні В'єтнаму, Німеччини, поділі Чехо-Словаччини, розпаді СРСР. Як правило, датою переходу держ. боргів держави-попередниці є момент правонаступництва держав. Сам факт правднаступницгва як такий не зачіпає прав і обов'язків кредиторів.

БОРГОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ (англ. debt securities [det sɪˈkjʊərɪtɪz]) - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповіднодо зобов’язання. До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов’язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі; е) облігації міжнародних фінансових організацій; є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268; Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV

(долговое требование)– вимога кредитора, постачальника товарів (продавця), представлена дебіторові (покупцеві), щодо погашення його зобов’язань.

(долговое обязательство) – документ, який видається позичальником (кредитором) боржнику (дебітору) при одержанні кредиту. Засвідчує факт одержання фізичною чи юридичною особою у борг грошей чи інших цінностей і зобов’язання дебітора своєчасно повернути їх у повному обсязі.

БОРГОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ (англ. debt obligation [det ˌɒblɪˈgeɪʃən]) - зобов’язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI

БОРЖНИК (англ. debtor [ˈdetə]) - юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов’язаннями, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом (джерело: Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440); - юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов’язаною з боржником особою, та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств (джерело: Про фінансову реструктуризацію: Закон України від 14.06.2016 № 1414-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 32. – Ст. 555); - сторона у зобов’язанні (юридична або фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору (джерело: Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» від 30.06.2016 № 351

БОРОТЬБА З ТЕРОРИЗМОМ (англ. fight against terrorism [faɪt əˈgenst ˈterərɪzm]) - діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності (джерело: Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 № 638-ІV 

БОРОТЬБА З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ (англ. fight against human trafficking [faɪt əˈgɛnst ˈhjuːmən ˈtræfɪkɪŋ]) - система заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних/юридичних осіб - торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності (джерело: Про протидію торгівлі людьми: Закон України від 20.09.2011 № 3739-VI

Бот – мульт, створений спеціальною програмою для виконання певної дії в соціальній мережі, як правило, розсилки спаму. На запитання і повідомлення інших користувачів бот не відповідає. Звернення до бота може спровокувати візит до користувача великої кількості його «братів».

БОТ (АБО ІНТЕРНЕТ-БОТ) (англ. bot (or internet bot) [bɒt]) - спеціальна програма, яка автоматично або згідно заданого розкладу виконує будь-які дії через інтерфейси, призначені для людей (джерело: Основи платіжного картознавства: посібник-довідник для прокурорів та суддів

БОТ-МЕРЕЖА (АБО БОТНЕТ) (англ. botnet [bɒtnɛt]) - комп’ютерна мережа, що складається з деякої кількості хостів, із запущеними ботами - автономним програмним забезпеченням

Брандмауер – бар’єр, який забороняє доступ до мережі, що захищається для всіх протоколів, крім дозволених.

Браузер  –  програма  для  навігації  та  перегляду  сайтів,  що  дозволяє переглядати сторінки, розміщені в Інтернеті та завантажувати необхідні файли. Популярні браузери: Internet Explorer, Mozilla Firefox, Google Chrome, Opera. Дозволяє переглядати документи в певних форматах (html, xmlта ін.)

Браузер (browser) – програма для комп’ютера або іншого електронного пристрою (смартфона, мобільного телефона), під’єднаного до Інтернету, яка дає можливість шукати та переглядати інформацію на веб-сторінці.

(бригада производственная) – первинна ланка трудового колективу, що об'єднує працівників для спільної праці, виконання завдань на основі спільної зацікавленості й відповідальності за результати роботи.

(брокер) – посередник при укладанні різних угод між покупцями та продавцями товарів, цінних паперів, валют і інших цінностей на товарних і фондових біржах, валютних, страхових та фрахтових ринках. Біржові операції Б. здійснює за дорученням та за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво певну плату (брокерську комісію).

БРОКЕР (англ. broker [ˈbrəʊkə]) - особа, що виступає посередником між продавцем і покупцем, зазвичай, за винагороду. Рівень залучення брокера може варіюватись від звичайного посередництва між продавцем і покупцем до посередництва, коли брокер здійснює продаж, отримує кошти від покупця та перенаправляє їх продавцю (джерело: The FATF and EGMONT report «Money laundering and terrorist financing through trade in diamonds» (October 2013), Anex I. Glossary of terms [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/ ml-tf-through-trade-in-diamonds.html); - експортер наприкінці ланцюжка угод. Брокер є ключовим учасником шахрайської карусельної схеми ухилення від сплати ПДВ, який купує у «буферних» компаніях та постачає компаніям у країнах ЄС для отримання відшкодування ПДВ. У деяких випадках брокери можуть одночасно брати участь у декількох карусельних схемах одночасно

(брокеридж) – винагорода (премія), яку отримує брокер за проведені комерційні операції на фондових чи товарних ринках.

(брокераж) – проведення комерційних біржових операцій з цінними паперами за дорученням продавця або покупця цінних паперів.

БРОКЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. broker activity [ˈbrəʊkə ækˈtɪvɪtɪ]) - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292). Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов’язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом. Торговець цінними паперами, який провадить брокерську діяльність, може надавати своїм клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів. На кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами або знаходяться у них згідно з договорами на здійснення брокерської діяльності, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями торговця цінними паперами, не пов’язаними із здійсненням ним функцій брокера (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Стор. 1126. – Ст. 268); - професійна діяльність суб’єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консультуванні, наданні допомоги у розробленні умов договору страхування, пошуку страховиків, які відповідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладенні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні розрахунків за договорами страхування, підготовці документів для врегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку (джерело: Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками: затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» від 18.12.1996 № 1523 

(бронзовый вексель) – фіктивний вексель, боргове зобов'язання, що не має під собою реального забезпечення. Виписують їх неспроможні платники один на одного з метою дисконту цих векселів у банках.

БРУДНІ ФІШКИ (англ. mud chips [mʌd ʧɪps]) - рекламні або джанкет-тур фішки казино, які не можуть бути обміняні на готівку

БУНКЕРУВАННЯ (англ. bunkering [ˈbʌŋkərɪŋ]) - викрадення нафти, що видобувається, через добре організовані транснаціональні злочинні схеми, що включають мережу злочинців, корумпованих політиків та військових чиновників. Викрадення відбувається шляхом застосування ножівки та леза для розрізання трубопроводу. Коли компанії бачать падіння тиску у своїх лініях, вони послаблюють подачу на час достатній для того, щоб крадії встановили відвідні крани на лінії. Коли тиск підвищується, зловмисники просто відкачують частину нафти для власного використання

БУСТАМАНТЕ КОДЕКС - кодифікований збірник доктрин і матеріалів практики міжнар. приват, права, укладений для країн Лат. Америки. Названий іменем свого гол. укладача — куб. правознавця і дипломата А. Бустаманте. Кодекс прийнятий 28.11 1928 в Гавані на організованій Панамериканським союзом 6-й Міжнар. конференції амер. держав. Набув чинності 25.XI 1928. Ратифікований 15 д-вами Лат. Америки: Бразилією, Венесуелою, Чилі, Перу, Болівією, Гаїті, Гватемалою, Гондурасом, Домініканською Республікою, Кубою, Коста-Рикою, Нікарагуа, Панамою, Сальвадором, Еквадором. Б. к. складається із вступу і 4 книг (437 статей). У першій книзі — «Міжнародне цивільне право» — регулюються питання міжнар. приват, права, що стосуються фіз. осіб (у т. ч. сімейного права) і майна (сюди, крім питань власності та ін. речових прав, віднесено питання спадкування, зобов'язального права та ін. підстав набуття майнових прав). У другій книзі — «Міжнародне торговельне право» — регулюються колізійні питання торг, права. Зокрема, регулюються питання про торгівлю і торгівців, торг, комісію, позики, перевезення сухопутним транспортом, договори страхування, векселі та ін. цінні папери, мор. і повітр. торг, перевезення, строки позовної давності. В третій книзі -«Міжнародне кримінальне право» — містяться положення про застосування крим. законів, якщо правопорушення скоєно на тер. іноз. д-ви, що ратифікувала Б. к., регулюються ін. питання, пов'язані з крим. відповідальністю. У четвертій книзі — «Міжнародний процес» — визначаються загальні принципи судочинства, правила заг. підвідомчості цив. і торг, справ, заг. правила підвідомчості крим. справ, питання видачі правопорушників, процес, положення, суд. вимоги і доручення, відводи міжнар. характеру, докази, касац. скарги, банкрутство, мирова угода, виконання рішень, винесених іноз. судами. При підписанні Б. к. на Гаван. конференції ряд країн обумовили своє ставлення до окр. його положень. Зокрема, Бразилія зазначила, що не буде застосовувати закон доміцилію (місця перебування) подружжя до шлюбу і розлучення, а Нікарагуа - положення про шлюб, які суперечать канон, праву. 30 Домініканська Республіка обумовила: а) поза-тер. дію законів про цив. правоздатність домініканців; б) недопущення подвійного громадянства; в) розширене розуміння доміцилію усіх іноз. юрид. і фіз. осіб, які мають у Санто-Домінго підприємства і представництва. Сальвадор заявив про: а) необхідність підтвердження спільного майна подружжя у Сальвадорі особливим договором між ними; б) заперечення принципу спадкування і конкурсу стосовно нерухомості, яка знаходиться у Сальвадорі. Уругвай і Чилі виступили лише за «загальне схвалення» кодексу. Парагвай і Аргентина висловили намір дотримуватися Монтевідеоських конвенцій з міжнародного приватного права 1889, що не виключає можливості застосування Б. к. з питань, не врегульованих конвенціями.

(бутлегер) – торговець забороненими виробами, контрабандними товарами.

Буфер – сегмент пам’ яті для тимчасового збереження даних.