БЕРЕГОВЕ ПРАВО - середньовіч. звичай, в основі якого лежить право володільців узбережжя на привласнення «дарів моря». За цим звичаєм при аварії судна все, що викидалося на берег (саме судно, його залишки, вантаж, екіпаж та пасажири), ставало власністю володільця узбережжя (сеньйора, суверена тощо). Останній задля збагачення нерідко йшов на злочинну змову з лоцманами, влаштовуючи фальшиві сигнали і маяки, що призводило до штучних аварій і завдавало шкоди міжнар. торгівлі та мореплаванню. Тому з часом було визнано, що Б. п. може застосовуватися тільки в разі мор. аварій, які сталися внаслідок природ, причин (ураганів, штормів, туманів, зіткнень суден зі скелями тощо). В ряді країн було прийнято жорсткі закони щодо осіб, винних у штучно створюваних аваріях, пограбуванні потерпілих суден. За французьким законодавством, зокрема, передбачалося відлучення таких осіб від церкви, спалювання їх живцем із житлом, занурювання у воду із забиванням камінням тощо. У деяких країнах і тепер діють карні санкції за пограбування суден, що зазнали аварії (США, Великобританія тощо). Поступове обмеження Б. п. здійснювалося шляхом зменшення частки привласнення врятованого при аварії майна, виданням купцям охоронних грамот тощо. Тільки в 19— 20 ст. завдяки міжнар. домовленості Б. п. було скасоване. Але й тепер ще іноді визначають винагороди рятівникам суден, що зазнали аварії, фактично за середньовіч. принципом привласнення частини врятованого майна.