БЕЗПЕКА МІЖНАРОДНА - стан міжнар. відносин, який виключає порушення миру та реальну загрозу розвитку людства. Б. м. дає народам можливість суверенно, без тиску ззовні визначати шляхи та форми свого сусп.-політ. розвитку. Вона передбачає діяльність держав і міжнар. інститутів щодо підтримання такого стану, універсальну систему механізмів, заходів і гарантій, які виключають застосування сили в міжнар. відносинах. У сучас. світ, політиці Б. м. розглядається як важлива функція світ, співтовариства, що реалізується на основі процесів роззброєння, поглиблення взаєморозуміння і взаємодові-ри між державами, мирного врегулювання конфліктів. За Статутом ООН осн. відповідальність за підтримання миру та Б. м. покладена на Раду Безпеки ООН, якій належить і виключне право застосування санкцій проти агресора. На рівень і стан сучас. Б. м. впливають насамперед характер заг. небезпеки і загроз, захищеність зовн. кордонів та стан внутр. безпеки держав. Як політ, явище Б. м. обслуговує інтереси і потреби більшості країн світ, спільноти, оскільки прагнення до безпеки є визначальним мотивом людської діяльності. Б. м. розрізняють: за масштабами — національну та регіональну (в межах того чи ін. регіону світу) і загальну, у глобальному вимірі; за сферами — безпека у військ., політ., екон., екол., гуманітарній та ін. сферах; за суб'єктами — безпека сусп-ва, д-ви, людини. Поряд з традиц. джерелами небезпеки (прагнення певних країн до гегемонії, переваги у стратег, та ядер, озброєннях, до експансіонізму) на рівень Б. м. на сучас. етапі світового сусп.-політ, розвитку впливають нові світові загрози. Це тенденція до зростання кількості локальних конфліктів і акцій міжнар. тероризму, 25 поява могутніх незаконних збройних формувань, розкрадання ядер, матеріалів та поширення ядер, технологій, наявність стратег, озброєнь у потенц. агресорів. Сучасна система Б. м. грунтується на принципах: заг. характеру й однакового рівня безпеки для всіх країн незалежно від їхньої ролі на світ, арені; міжнар. співробітництва у розв'язанні проблем безпеки та колективності дій щодо усунення чи припинення агресії; недостатності лише військ.-силових засобів підтримання миру; високого ступеня довіри і відкритості у міжнар. стосунках; системного підходу до підтримання безпеки. Важливими елементами системи Б. м. є наукові теорії, концепції, доктрини, програми досягнення високого рівня міжнар. безпеки; сукупність міждерж., держ., громад, організацій та інститутів підтримання миру; сили, засоби та матеріальні ресурси запобігання зростанню небезпеки на міжнар. рівні. Об'єктивна необхідність переходу до нової міжнар. політики зумовлює зміни в структурі Б. м. Групування країн на замкнені військ.-політ. блоки та коаліції, визначення сфер впливу, балансування на грані війни і миру, рівновага озброєнь на дедалі вищому рівні вважаються нині залишками старої системи безпеки. Необхідність відмови від них диктується фундаментальними геополіт. зрушеннями, глобальними проблемами, що в кін. 20 ст. відображають заг. стурбованість, тривогу всього людства. Розв'язанню завдань, які стоять перед сучас. світ, співтовариством, найбільше відповідає концепція колективної безпеки. Вона є стратег, принципом, спрямованим на досягнення мети за допомогою угод, а не примусу. Нова глобальна система безпеки формується шляхом переговорів та угод про заг. цілі, норми інститутів, принципи і механізми врегулювання гострих конфліктів. Вона базується на: довірі, заснованій на відкритості, транспарентності (від франц. transparent — прозорий) і передбачуваності дій партнерів; співробітництві і гарантіях; зайнятості. Названі елементи відображаються у діяльності структур спільної безпеки: ООН; Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ); у програмі НАТО «Партнерство заради миру»; у програмному асоцію-ванні партнерства з країнами Центр, та Сх. Європи в рамках Східноєвроп. Союзу (СЄС), Європ. Союзу (ЄС) і прийнятої ним програми заг. зовн. політики та політики в галузі безпеки тощо. Система спільної Б. м. перебуває у процесі становлення, однак цей процес не автоматичний, він потребує від світ, спільноти чималих зусиль та затрат. Запорукою ефективності міжнар. безпеки є досягнення згоди між народами щодо усунення прагнення окр. країн до світ, панування, розв'язання проблеми співвідношення сили і права на користь права, поступова ліквідація організацій, заснованих на силових, примус, принципах дії тощо.