БАНКІВСЬКА ЛІЦЕНЗІЯ (англ. banking license [ˈbæŋkɪŋ ˈlaɪsəns]) - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - документ, який видає Національний банк України у встановленому порядку відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» і «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» та на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Метою надання Б. л. є нормативне врегулювання банківської діяльності, підвищення надійності та стабільності банківської системи України та забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів банків. Банки мають право здійснювати банківську діяльність лише після отримання Б. л. Для отримання Б. л. банк подає до територіального управління Національного банку за місцем його знаходження або до Департаменту реєстрації та ліцензування банків такі документи: а) клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку; б) інформацію про керівників банку; в) відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, необхідними для здійснення банківських операцій; г) документ на право власності або договір оренди на приміщення, в якому розміщуватиметься банк, на строк не менше п’яти років; ґ) відомості про відповідність технічного стану та організації охорони приміщень вимогам Національного банку України