БАГАТОСТОРОННІЙ МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР - договір, в якому беруть участь принаймні три учасники — суб'єкти міжнар. права. Б. м. д. бувають з обмеженим числом учасників або ж мають універсальний характер. Обмежені Б. м. д. — такі, в яких участь нових д-в залежить від 24 згоди всіх учасників. Ці договори можуть бути регіональними і нерегіональними. Приклад нерегіонального обмеженого Б. м. д. — Північноатлантичний договір 1949, за яким ств. Організацію Північноатлантичного договору (НАТО), що об'єднує д-ви Європи та Пн. Америки. Регіональним обмеженим Б. м. д. є Маастрихтський договір 1992, який є водночас Статутом Європейського Союзу — міжнар. організації, що налічує 15 членів — європ. держав (1996). Важливу роль у зміцненні міжнар. співробітництва, розв'язанні глоб. проблем безпеки, екології, захисту прав людини, використанні просторів та ресурсів Світового ок. і космосу та ін. відіграють Б. м. д. універсального характеру, що кваліфікуються також як загальні. Такими є договори, що стосуються кодифікації та прогрес, розвитку міжнар. права, або ті, об'єкт та цілі яких становлять інтерес для міжнародного співтовариства в цілому. Такі договори відкриті для участі всіх членів міжнар. співтовариства держав. Прикладом загальних Б. м. д., які мають особливе значення для людства, є Міжнародні пакти про права людини. Низка універсальних Б. м. д. кодифікац. характеру містить загальновизнані норми міжнар. права, в т. ч. його імперативні норми. Це Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969, Конвенція ООН по морському праву 1982 та ін.