БАГАТОМОВНІ МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ - міжнар. угоди, що складаються з різномовних автент. текстів. Двосторонні договори укладаються, як правило, мовами сторін, але, для поліпшення умов тлумачення, можуть містити третій текст мовою, яку обирають сторони. Саме цей текст має вищу силу в разі виникнення спорів щодо тлумачення договору. Обмежено багатосторонні угоди можуть мати рівно автент. тексти (рівнозначні за юрид. силою) мовами сторін або мовами, які сторони обирають за спільною згодою. Напр., у Маастрихтському договорі 1992 про створення Європейського Союзу, який є обмежено багатосторонньою угодою (на 1997 його підписали 15 країн), зазначається: «Цей договір укладено в одному оригінальному примірнику нідерландською, англійською, французькою, німецькою, грецькою, ірландською, італійською, португальською та іспанською мовами, причому текст кожною з цих мов є рівно автентичним». Багатосторонні договори універсального характеру, які укладаються у межах і під егідою ООН, містять рівно автентичні тексти 6 мовами: англ., араб., ісп., кит., рос, французькою. Укладення міжнар. угод багатьма мовами є виявом тенденції до універсальності міжнар. правопорядку. Багатомовність договору створює більше зручностей для сторін, які отримують тексти рідними мовами, а також у випадку багатостор. угоди, укладеної визнаними дип. мовами, де вміщено текст мовою, яку сторони вважають найбільш прийнятною для себе. Визнання різномовних текстів рівно автентичними означає, що вони мають рівну юрид. силу і на цій підставі застосовуються для тлумачення і здійснення положень договору. Юрид. рівнозначність різномовних текстів, яка презюмується, не означає мовно-се-мант. ідентичності, адже для різних мов характерні різні засоби передачі юрид. і політ, реалій у різних правових системах. Міжнародна практика виробила ряд прийомів для різномовних автент. текстів міжнар. угод, що застосовуються з метою запобігання розбіжностям між текстами (їх паралельна розробка, мікро- та макроаналіз, визначення понять тощо). Для договорів, що мають єдиний за змістом текст, який дублюється різними мовами, використовують особливі принципи тлумачення цих текстів (рівної достовірності; рівної сили; встановлення єдиного змісту всіх текстів). Якщо сторона не має тексту договору своєю мовою, вона робить і публікує його офіц. переклад для внутр. застосування. У разі констатації розбіжностей між офіц. перекладом і різномовним автент. текстом міжнар. угоди вищу силу має останній, саме він підлягає застосуванню.