БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ (англ. bank secrecy [bæŋk ˈsiːkrɪsɪ]) - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду
іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30); - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Відомості, що становлять Б. т., визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність». До Б. т. відносять відомості та інформацію: 1) про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку; 2) про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, та здійснені ним угоди; 3) про фінансово-економічний стан клієнтів; 4) про системи охорони банку та клієнтів; 5) про організаційно-правову структуру юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) щодо звітності банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) про коди банків для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить Б. т. Банки зобов’язані забезпечити збереження Б. т. шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить Б. т.; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять Б. т.; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження Б. т. та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження Б. т. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить Б. т., розкривається банками у випадках, передбачених законодавством України. Довідки з рахунків (вкладів) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним у заповідальному розпорядженні, нотаріальним конторам, нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини. Банк має право надавати інформацію, що становить Б. т., іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів і банківських гарантій. Банк має право розкривати інформацію, що містить Б. т., особі, на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить Б. т., не поширюються на службовців Національного банку або уповноважених ними осіб, які здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю. Відповідно до міжнародних договорів України Національний банк має право надавати органу банківського нагляду іншої країни інформацію, що містить Б. т., якщо вона використовується з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання Б. т., несуть відповідальність згідно із законами України