СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

А-КРЕДИТ (АЛЬТЕРНАТИВНИЙ КРЕДИТ) (англ. alternative loan [ɔːlˈtəːnətɪv]; a-loan [æləʊn]) - іпотечний кредит, забезпечений первинною іпотекою, який у цілому відповідає вимогам до «першокласних» іпотечних кредитів, хоча відношення розміру кредиту до вартості предмета застави (LTV), кредитна документація, статус власника, тип нерухомого майна або якийсь інший фактор не повністю відповідають вимогам стандартного андеррайтингу. Основна причина одержання іпотечним кредитом статусу «альтернативний» – неповна документація 

АІПС (автоматизовані інформаційно-пошукові системи) – сукупність програмно-апаратних засобів, призначених для автоматизації діяльності, пов’язаної зі зберіганням, передаванням і обробленням інформації.

Абітурієнт – громадянин, який має середню (повну), середню професійну або вищу професійну освіту і надходить для подальшого навчання в освітню установу вищої професійної освіти

АБОЛІЦІЯ (англ. аbolition [əˈbɒl.ɪʃ]) - (1) Скасування закону або рішення. (2) Ліквідація посади або відмова від неї. (3) Закриття кримінальної справи до винесення вироку. (4) Відстоювання честі – офіційне спростування наклепу

(абонементная плата) – внески, сплачувані за обслуговування чи користування чим-небудь.

Абонент – пристрій, юридична особа, фізична особа, що має право на взаємодію з інформаційним об’єктом, що надає послуги: системою, мережею, комплексом.

(абонент) – особа чи організація, що користується або має право користуватись абонементом.

АБОНЕНТ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОЇ ПОШТИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ (англ. subscriber of the National bank e-mail system [səbˈskraɪbə əv ðə ˈnæʃənl bæŋk iː-meɪlˈsɪstɪm]) - банківська та інша установа, організація України, підключена до системи електронної пошти Національного банку (джерело: Положення про систему електронної пошти Національного банку України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про систему електронної пошти Національного банку України» від 17.04.2018  № 42 // Офіційний вісник України. – 2018. – № 41. – Ст. 1466).

АБОНЕНТ-ІДЕНТИФІКАТОР (англ. subscriber ID [səbˈskraɪbə ˈɪd]) - банк України, який є абонентом системи BankID та безпосередньо виконує функції автентифікації та авторизації для користувачів, які є його клієнтами

АБОНЕНТ-НАДАВАЧ ПОСЛУГ (англ. subscriber-services provider [səbˈskraɪbə ˈsɜːvɪsɪz prəˈvaɪdə]) - портал, суб’єкт надання адміністративних послуг або інший державний орган, який здійснює дистанційну ідентифікацію користувачів з використанням системи BankID

АБОНЕНТИ СИСТЕМИ BANKID (англ. subscribers of BankID system [səbˈskraɪbəz əv bæŋkˈɪd ˈsɪstɪm]) - банки України, портал, суб’єкти надання адміністративних послуг та інші державні органи, підключені до системи BankID

(абонентская задолженность) – несвоєчасна сплата сум зобов’язань абонента за надані йому послуги. У такому разі він може бути позбавлений права надалі одержувати ці послуги, а суми несплати можуть бути стягнені з нього в примусовому порядку.

АБОНЕНТСЬКИЙ ВУЗОЛ СИСТЕМИ BANKID (англ. subscriber unit of BankID system [səbˈskraɪbə ˈjuːnɪt əv bæŋkˈɪd ˈsɪstɪm]) - комплекс програмно-технічних засобів, призначений для забезпечення обміну інформацією між абонентами через систему BankID (джерело: Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України» від 30.08.2016 № 378

АБРОГАЦІЯ (англ. abrogation [abrəˈɡeɪʃ(ə)n]) - скасування застарілих законів, рішень державної влад

АБСЕНТЕЇЗМ (англ. absenteeism [abs(ə)nˈtiːɪz(ə)m]) - зумисне ухилення від участі у виборах, зборах акціонерів з метою перешкоди прийняттю окремих рішень, вияву протест

АБСОЛЮТНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - у міжнародному праві — вид матеріальної відповідальності д-ви, що, на відміну від доктрини винності, може виникати навіть за відсутності вини (умислу або недбалості) суб'єкта міжнар. права. А. в. виникла в результаті н.-т. прогресу, об'єктивно пов'язаного з необхідністю відшкодування шкоди, заподіяної у процесі експлуатації джерел підвищеної небезпеки (авіація, атомна енергетика, космос тощо). Іноді ще називається об'єктив, відповідальністю. Особливістю А. в. є те, що вона існує лише як договірне зобов'язання д-ви. Тільки остання несе відповідальність за спе-циф. види своєї діяльності, пов'язані з ризиком заподіяння шкоди в умовах н.-т. прогресу. Важливою ознакою А. в. є те, що вона діє у межах правомірної діяльності д-ви. А. в. настає, коли потерпіла сторона доводить безпосеред. причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Існує також договірне обмеження А. в., що підлягає відшкодуванню. У такому разі в договорі встановлюється максимальна сума компенсації, яка підлягає сплаті потерпілій стороні. Максим, межа сплачується не автоматично: якщо сума доведеної шкоди нижча за цей максимум, то потерпіла сторона може претендувати на отримання лише її. Претензія щодо компенсації за таку шкоду може бути пред'явлена д-вою (її фіз. чи юрид. особами), якій вона заподіяна, д-ві, чиї дії призвели до таких наслідків. Коли ж діяльність, що спричинила шкоду, стосується співробітництва держав, то за її наслідки вони несуть відповідальність солідарну. А. в. передбачена також у Конвенції про шкоду, заподіяну іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні (1952) — внаслідок їх падіння; Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (1972), та в інших актах.

(абсолютное преимущество) – досягнення підприємством, фірмою, окремою фізичною особою вищих показників результативності – економічної ефективності діяльності.

АБСОЛЮТНА ПЕРЕВАГА (англ. absolute benefit [ˈabsəluːt ˈbɛnɪfɪt]) - досягнення підприємством, фірмою, окремою фізичною особою вищих показників результативності – економічної ефективності діяльності. Ця категорія привнесена Адамом Смітом (1723-1790), який доводив, що окремі країни в економічній діяльності повинні спеціалізуватись на тих виробництвах, де вони набувають абсолютної переваги

(абсолютная рента) – частина додаткової вартості, одержувана землевласником внаслідок монополії приватної власності на землю; надлишок вартості над суспільною ціною виробництва с.-г. продуктів.

(абсолюция) – постанова суду, за якою підсудний звільняється від покарання.

(авизо) – письмове повідомлення клієнта, здебільшого про зміни в розрахункових операціях. До А. вноситься номер, дата та характер виконаної операції, сума і номер рахунка, платник, одержувач та ін. В залежності від способу пересилки А. діляться на поштові і телеграфні.

АВІЗО (англ. advise [ədˈvʌɪs]) - офіційне письмове повідомлення банку про виконання ним розрахункової операції, відправлення векселя, переказ грошей тощо, яке надсилається іншому банку чи клієнту. Для цього використовують спеціальні бланки або копії грошово-розрахункових документів (платіжні доручення, рахунки, платіжні вимоги, меморіальні ордери тощо). А. застосовують у комерційній та бухгалтерській практиці. В А. вказують: номер, дату запису, характер операції, суму, найменування платника та одержувача тощо. А. використовують у взаєморозрахунках між банками як письмові підтвердження про виплату клієнтам шляхом списання з їх рахунків певних сум або про зарахування певних сум. Банки також використовують А. для повідомлення клієнтів про рух коштів на їх рахунках, відкриття акредитивів, виставлені перевідні векселі або чеки, відвантаження постачальниками товарів, переказ грошей, про залишки коштів на рахунках тощо. Залежно від характеру операції А. поділяють на дебетові та кредитові. Залежно від форми відправлення А. поділяють на поштові та електронні. До поштових А. додають документи, використані як підстава для здійснення розрахунків. При здійсненні міжнародних банківських розрахункових операцій використовують дебет-авізо – доручення зовнішньоторговельній організації за встановленою формою при розрахунках підприємств однієї країни з банками інших країн за товари та послуги в порядку інкасо з наступним акцептом. В Україні А. використовують у взаємних розрахунках між банками за допомогою міжфілійних оборотів 

АВІЗУВАННЯ (англ. advising [ədˈvaɪzɪŋ]) - офіційне повідомлення про відкриття, зміну, анулювання акредитива, або здійснення трансферу акредитива, надіслане банком в електронній або паперовій формі (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за  акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38

АВІЗУЮЧИЙ БАНК (англ. advising bank [ədˈvaɪzɪŋ bæŋk]) - банк, який авізує гарантію та надає письмове повідомлення щодо наданої гарантії бенефіціару або банку-гаранту, або іншому банку (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 78. – Ст. 156); - банк, який на прохання банку-емітента або іншого банку здійснює авізування бенефі-
ціару або доручає іншому авізуючому банку здійснити авізування бенефіціару або іншому авізуючому банку (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2831).

АВІСТА (англ. promissory note [ˈprɔmɪsərɪ nəʊt]) - банківський термін, що має два близьких значення: 1. Вексель на пред’явника, виданий без зазначення строку платежу (сплати). Він може бути оплачений відразу після пред’явлення. 2. Напис на векселі чи на будь-якому іншому цінному папері, що засвідчує можливість одержання грошей у будь-який час після пред’явлення зазначеного документа або після завершення визначеного у векселі строку. Напис А. може бути на чеках та на поштових переказах (джерело: Економічна енциклопедія [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/38/39/1/0/); - (1) Вексель або документ грошових розрахунків на пред’явника. (2) Напис на векселі чи іншому документі, який свідчить, що оплата цього документа аболіція авіста повинна здійснюватись за його пред’явленням

АВАЛІСТ (англ. abolist [ˌɡær.ənˈtɔːr ]) - юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя

(аваль) – поручництво за векселем, яке робить особа, що бере на себе відповідальність за виконання вексельних зобов'язань якоюсь особою-акцептантом, векселедавцем, індосандом. Оформляється у вигляді гарантійного запису, зробленого авалістом на векселі чи додатковому листі (алонжі) Аваль – вексельна порука, згідно якої аваліст (особа, яка здійснює аваль, у тому числі банк) бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.

АВАЛЬ (англ. aval [əˈvæl]) - одностороння угода, відповідно до якої третя по відношенню до боржника особа (аваліст) бере на себе зобов’язання нести спільну з боржником відповідальність за векселем або чеком на тих же умовах і в тому ж обсязі, що і боржник. Предмет такої угоди – просте, нічим не обумовлене зобов’язання здійснити платіж за векселем або чеком у разі ексцесу (дисгонорації) обігу векселя. Фактом, що дає право векселедержателю пред’явити вимогу до аваліста, є протест векселя або посвідчення факту несплати чека, що дозволяє говорити про регресний характер відповідальності, що накладається А. У силу А. третя особа або одна із осіб, що підписали вексель, повинна забезпечити платіж за векселем. А. є формою поручительства, зробленого третьою особою у вигляді особливого гарантійного запису або акта, відповідно до якого третя особа, що не є ні платником, ні векселедержателем, ні індосантом, бере на себе відповідальність за виконання зобов’язань якою-небудь із зобов’язаних за векселем осіб (акцептантом, векселедавцем, індосантом) повністю або частково сплатити вексель у встановлений термін. А. оформляється гарантованим написом аваліста на лицьовому боці векселя, або на додатковому листі (алонжі) з підписом поручителя і словами «аваль» або «вважати за аваль». А. може бути також здійснений за допомогою видачі окремого документа. Відмінність між цими формами А. полягає в тому, що у разі напису на самому векселі поручитель (аваліст) несе таку ж відповідальність, як і той, кого він гарантує, перед всіма пред’явниками векселя. Поручитель, що оформив А. у вигляді окремого документа, несе відповідальність лише перед тим, кому цей документ видано. Зазвичай, у А. вказується, за чий рахунок він наданий. Якщо такої позначки немає, то вважають, що А. наданий за векселедавця. Для А. достатньо лише одного підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці векселя. Аваліст несе таку ж саму відповідальність, як і той, за кого він дав А., тобто за тих же умов і в тому ж обсязі. Це означає, що аваліст основного боржника відповідає навіть за відсутності протесту в тому ж обсязі та в ті ж терміни, що і особа, за яку він дав А. Його зобов’язання дійсне навіть тоді, коли зобов’язання, яке він гарантував, виявиться недійсним на будь-якій підставі, крім дефекту форми. Аваліст, що сплатив вексель, має право вимагати відшкодування платежу з тієї особи, за яку він видав
., а також з осіб, відповідальних перед останнім. А. накладає відповідальність у розмірі вексельної суми і обумовлених у векселі відсотків за нею. Тому А. слід розглядати не як просте поручительство, що має акцесорний характер, а як форму банківської гарантії. Розрізняють такі види А.: повний, частковий, умовний і безумовний (банківський). А. дозволяє підвищити надійність виданого векселя. Прийнято вважати, що чим більше на комерційному векселі підписів, що гарантують його оплату, тим вища його цінність як ліквідного активу. Векселі з А. першокласних банків використовують у міжнародних розрахунках (джерело: Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (Женева, 7 червня 1930 р.) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_009); - вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на себе відповідальність перед векселедержателем за виконання векселедавцем оплати податкового векселя, яке оформляється шляхом Проставляння гарантійного напису банку на кожному примірнику податкового векселя (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /. – Ст. 112); - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов’язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами «вважати за аваль» або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444); - вексельне доручення, за яким аваліст, тобто особа, що його здійснила, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання зобов’язань будь-якою із відповідальних за векселем осіб: акцептантом, векселедавцем, індосантом. Оформляється А. або гарантійним написом аваліста на векселі чи додатковому аркуші (алонж), або видачею окремого документа. Обсяг і характер відповідальності аваліста відповідає обсягу і характеру відповідальності особи, на яку подано А. Аваліст, який оплатив вексель, має право вимагати відшкодування платежу з тієї особи, за яку він надав А., а також з осіб, відповідальних перед останнім. А. збільшує надійність векселя і таким чином сприяє вексельному обігу

(авальный кредит) – застосовується комерційними банками в якості гарантійної послуги. Його призначення - покрити зобов'язання, клієнта, якщо він не зможе виконати їх самостійно. Існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень: доручення по кредиту, гарантія платежу, гарантія постачання, гарантія надання позики, податкові, митні, судові доручення.

АВАЛЬНИЙ КРЕДИТ (англ. aval loan [ɑːˈvɑːl ləʊn]) - банківський кредит, що надається клієнтові для забезпечення його гарантійних зобов’язань у формі поручительства за кредитом, платежами, поставками тощо. Призначення А. к. – покриття зобов’язання клієнта, якщо він фінансово неспроможний виконати його самостійно. Фактично при виконанні одержувачем А. к. своїх боргових зобов’язань ліквідні кошти авального кредитора (банку) не використовуються. А. к. може бути короткостроковим, середньостроковим і довгостроковим. У міжнародній практиці інколи використовуються безстрокові А. к. Формою А. к. може бути: кредитне поручительство, поручительство з відстрочки фрахту, поручительство на випадок судового розгляду справи, гарантія суми,
запропонованої на аукціоні, гарантія завдатку, гарантія поставок або гарантія виконання договірних зобов’язань. У міжнародній практиці А. к. можуть використовуватися для гарантії коносаментів. За надання А. к. банки беруть плату у вигляді так званих комісійних – процента від суми поручительства чи гарантії, розмір якого залежить від строку дії договору - за А. к., платоспроможності позичальника, рівня ризику, суми гарантії тощо

АВАЛЮВАННЯ (англ. avalizing [ əˈvælaɪzɪŋ]) - оформлення юридичною або фізичною особою авалю за векселем, тобто прийняття зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб у разі неоплати векселя платником у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк

(аванс) – грошова сума або натуральна продукція, що видається наперед у рахунок майбутніх платежів, за виконані роботи та надані послуги. Розмір А. становить приблизно 10...15 відсотків від суми угоди або контракту. У разі їх розірвання чи невиконання взятих зобов'язань, А. підлягає поверненню.

АВАНС (англ. advance [ədˈvɑːns]) - попередньо виплачена грошова сума в рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності, на виконання робіт, надання послуг. А. виплачується підприємствами (організаціями) працівникам у рахунок заробітної плати, на господарські витрати, витрати на відрядження, для придбання малоцінного майна. Між підприємствами та організаціями виплата А. допускається під час укладання господарських чи підрядних контрактів, договорів з метою надання договірним сторонам більшої взаємодовіри. Тим самим гарантується попереднє перерахування грошей виконавцеві для покриття його початкових видатків, пов›язаних з виконанням програм (робіт), передбачених умовами договору. Розмір А., строки виплати та порядок погашення визначаються угодами (контрактами) між сторонами. На практиці у вигляді А. сплачується частина майбутньої суми оплати, що становить 10-15% її загального обсягу. У зовнішній торгівлі під авансовим платежем розуміється будь-який платіж, проведений покупцем-замовником до моменту відвантаження товару чи надання послуг. Повний А. виплачується досить рідко і є найневигіднішою для імпортера формою розрахунків (для експортера – навпаки). А. обов’язковий при поставках на умовах кредиту і становить, як правило, 10-25% вартості контракту. Повернення А. при невиконанні зобов’язань експортером забезпечується банківською гарантією. Як і завдаток, А. є матеріальним підтвердженням реальності умов укладення договору, але, на відміну від завдатку, він не є способом забезпечення виконання зобов’язань. При виконанні договірного зобов’язання А. зараховується у рахунок остаточного платежу за договірними зобов’язаннями. При розторгненні договору А. повертається повністю або частково залежно від умов договору

(авансовая закупка) – форма комерційно-торговельних операцій, договірних зобов’язань. Сторона, зацікавлена у продажу своїх товарів у вигляді авансових поставок, надає визначеному покупцю партію товару на підставі відповідних договорів. Товари можуть подаватись на засадах передоплати, неповної оплати або авансом з оплатою після продажу товару стороною-покупцем.

(авансированные средства) – кошти, заздалегідь виділені для започаткування, реалізації певних підприємницьких програм, досягнення певних цілей.

(авансованный капитал) – грошовий капітал, призначений для придбання засобів виробництва організації (фірми), підприємницької справи, здійснення бізнес-проектів, які в майбутньому мають принести прибуток.

(авансовий вексель) – вексель, який застосовувався в нашій країні протягом 1922-1929 років при взаємному кредитуванні господарських організацій шляхом авансування майбутніх поставок товарів або надання послуг.

(авансовый отчет) – звіт підзвітної особи на бланку типової форми про витрачання грошей, виданих їй наперед юридичною особою для виконання певного службового доручення.

(авансовый платеж) – попереднє надання (перерахування) грошей за товари, послуги до моменту їх одержання або виконання.

(авансирование) – економічний процес, в якому витрачені грошові кошти, проходячи різні фази кругообігу вартості, повертаються до свого вихідного пункту з прирощенням у вигляді додаткової вартості продукту. Існують різні напрямки авансування: в поточне виробництво, основні виробничі фонди, наукові розробки. Авансування може здійснюватись за рахунок власних коштів підприємств, кредитів, асигнувань з бюджету.

(аварийный запас) – запас, який створюється на підприємстві (окрім страхового запасу) як технічно необхідний резерв матеріалів, палива чи устаткування для ліквідації можливої аварії, а також запобігання ймовірного зупинення виробництва через перебої у постачанні, пов’язані з аваріями за межами підприємства.

АВАРІЯ МОРСЬКА - пошкодження або вихід з ладу судна чи ін. тех. засобів, що призвело до тілесних ушкоджень або загибелі людей, загибелі чи пошкодження самого судна, пошкодження порт, споруд і вантажів, завдало шкоди ін. майну та навколишньому природ, середовищу. А. м. може трапитися при зіткненні суден між собою чи з порт, спорудами, коли судно сіло на мілину або в разі пожежі на ньому тощо. У міжнародному морському праві і міжнар. практиці розрізняють загальну та окрему А. м. У вітчизн. законодавстві ці види А. м. регулюються ст. 277 Кодексу торговельного мореплавства України. Збитки від заг. А. м. — це шкода, завдана внаслідок зроблених (навмисне і в розумних межах) надзв. витрат або пожертвування майном з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться на судні, від загальної для них небезпеки. Ці збитки розподіляються між судном, фрахтом і вантажем пропорційно до їхньої вартості (перелік міститься у ст. 279 КТМ України). Розподіл збитків (диспаша) здійснюється диспашерами відповідно до заяви заінтересованих осіб. Останні можуть оскаржити диспашу в суд. порядку протягом 6 місяців з дня її одержання з 6 неодмін. сповіщенням про це диспашера, надіславши йому копію позовної заяви (ст. 288, 291). Міжнар. звичаї про заг. А. м. зафіксовані у ЙоркАнтверпенських правилах, схвалених Міжнар. мор. комітетом. Ці правила застосовуються у міжнар. торг, мореплавстві, вони покладені в основу нац.- правових норм щодо заг. А. м., у т. ч. у КТМ України. Даний Кодекс (ст. 293) передбачає застосування міжнар. звичаїв торг, мореплавства і для внутр. відносин у разі неповноти закону. Збитки, що не підпадають під ознаки заг. А. м., визнаються окремою (незагальною) аварією. Такі збитки не підлягають розподілу між судном, вантажем і фрахтом. Втрати несе той, хто їх зазнав, або той, на кого падає відповідальність за їх спричинення (ст. 294 КТМ).

Аватарка – малюнок користувача чи головна картинка групи. Персонаж. Втілення користувача у віртуальному світі. Відображає риси характеру користувача або групи, формує перше враження про користувача, групу.

(автаркия) – економічна політика держави, спрямована на господарське відособлення даної країни, створення закритої економіки, що самозабезпечується.

АВТЕНТИФІКАЦІЯ (англ. authentication [ ɔːˌθɛntɪˈkeɪʃ(ə)n]) - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну дистанційну ідентифікацію фізичної або юридичної особи чи походження та цілісність даних в електронній формі (джерело: Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про Єдину національну систему електронної дистанційної ідентифікації фізичних і юридичних осіб BankID Національного банку України» від 30.08.2016 № 378 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 78. – Ст. 2545); - електронна процедура, яка дає можливість підтвердити електронну ідентифікацію фізичної особи та/або походження і цілісність електронних даних

(аутентичный) – дійсний, рівнозначний, той, що ґрунтується на першоджерелі.

(аутентичный текст) – офіційний текст міжнародного акту, договору, підписаного уповноваженими представниками і скріпленого печатками відповідних держав.

АВТЕНТИЧНИЙ ТЕКСТ МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ - текст, зафіксований уповноваженими сторонами після завершення переговорів як остаточно узгоджений, істинний і такий, що не підлягає змінам. Сучасне міжнар. право передбачає особливу стадію укладання міжнар. договорів — установлення А. т. м. д. (ст. 10 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969). Встановлення автентичності здійснюється шляхом підписання, підписання ад референдум або парафування представниками держав тексту міжнар. договору чи заключного акта конференції, який міститься у цьому договорі. Сторони мають право передбачити й ін. процедуру встановлення автентичності. Учасники договору можуть укладати договір з одним автент. текстом, з автент. текстами мовами сторін (здебільшого, двосторонні угоди), автент. тексти мовами, які вони вважають за доцільні. Сучасні універсальні міжнар. договори, що укладаються у межах і під егідою ООН, мають, як правило, автент. тексти шістьма мовами (англ., араб., ісп., кит., рос, французькою). Були випадки, коли автент. текст договору приймався однією мовою, а надалі був автентифікований кількома мовами (Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1994). Якщо автентичність тексту договору встановлено двома та більше мовами, це означає, що його текст кожною мовою має однакову юрид. силу. Презумується, що терміни міжнар. договору мають однакове значення у кожному автент. тексті. Сторони можуть домовитися, що в разі розбіжностей між різномовними текстами при тлумаченні переважну силу матиме текст, укладений однією з мов. У заключних статтях договору сторони здебільшого зазначають, які тексти є автентичними, які мають переважну силу в разі розбіжностей, а які мають ін. правовий статус (напр., офіц. переклад). Законом «Про міжнародні договори України» (1993) встановлено: якщо міжнар. договір країни має автент. текст держ. мовою України, то публікується цей текст. У разі, коли договір не має автент. тексту держ. мовою України, публікується один з автент. текстів іноз. мовою, а також офіц. переклад держ. мовою, здійснений МЗС України. У внутр. правопорядку офіц. переклад є обов'язковим для використання.

Автозаповнювання – гнучкий і зручний інструмент автоматичного введення числових і текстових даних, що змінюються в межах заданого інтервалу.

АВТОМАТ ДЛЯ РОЗМІНУ (англ. bill changer [bɪl ˈʧeɪnʤə]) - автомат, що приймає монети та банкноти одного номіналу та обмінює їх на банкноти чи монети іншого номіналу 

Автоматизація управління (Computer Aided Controlling) – комплекс технічних,   організаційних,   економічних   дій   і   заходів,   реалізація   яких забезпечує зниження або виключення особистої участі людини у здійсненні процесу управління. За змістом – це впровадження нової технології оброблення інформації з застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки, створенням автоматизованої системи управління.

Автоматизм – здатність людини виконувати інтелектуальні або м’язові дії без постійного контролю свідомості (керовані підсвідомістю).

Автоматизована інформаційна технологія – цілісна технологічна система, що забезпечує цілеспрямоване створення, передавання, збереження і відображення інформаційного продукту з найменшими витратами і відповідно до  закономірностей  того  соціального  середовища,  де  ця  технологія впроваджена.

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА АНАЛІЗУ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ (АСАУР) (англ. automated analysis and risk management system (AARMS) [ˈɔːtəmətɪd əˈnæləsɪs ənd rɪsk ˈmænɪʤmənt ˈsɪstɪm]) - сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів 

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА БАНКУ (англ. automated bank system [ˈɔːtəmətɪd bæŋk ˈsɪstɪm]) - комплекс програмно-технічних засобів, спрямований на автоматизацію банківської діяльності

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ОБРОБЛЕННЯ БАНКНОТ (англ. automated banknotes processing system [ˈɔːtəmætɪd ˈbæŋknəʊts ˈprəʊsesɪŋ ˈsɪstəm]) - обладнання для роботи з готівкою, яке в автоматичному режимі забезпечує перерахування банкнот, ідентифікацію ознак їх справжності, відокремлення банкнот на придатні, непридатні для обігу та сумнівні

Автоматизоване робоче місце – програмно-технічний комплекс автоматизованої системи, призначений для автоматизації певного виду діяльності (АРМ технолога, АРМ бухгалтера, АРМ конструктора та ін.).

АВТОМАТИЧНІ ІНДИКАТОРИ РИЗИКІВ (англ. automatic risk indicators [ˌɔːtəˈmætɪk rɪsk ˈɪndɪkeɪtəz]) - критерії із заданими наперед параметрами, використання яких дає можливість автоматично здійснювати вибір процедур закупівель, що містять ознаки порушень законодавства у сфері публічних закупівель

АВТОМАТИЧНИЙ ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ (AOI) (англ. automatic exchange of information [ɔːtəˈmatɪk ɪksˈtʃeɪndʒ ɒv ɪnfəˈmeɪʃ(ə)n]) - обмін між податковими органами двох або більше держав фінансовою інформацією, пов’язаною з усіма видами багатства (включаючи нерухоме майно, наприклад, будинки або земельні ділянки) і оподатковувану діяльність (наприклад, дивіденди, відсотки, роялті, зарплати, пенсії, повернення ПДВ і т. д.) на автоматичній, періодичній основі. У цій системі інформація регулярно збирається в країні, де відбувається оподаткування або зберігаються
активи, і надаються країні, де сплачуються податки, без відправки офіційного запиту. Ця система може бути оформлена або в двосторонніх, або багатосторонніх угодах між державами-учасниками

АВТОР ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТА (англ. author of the electronic document [ˈɔːθə(r) əv ðə ɪˌlekˈtrɒnɪk ˈdɒkjumənt]) - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ

АВТОРИЗАЦІЯ (англ. authorization [ˌɔː.θər.aɪˈzeɪ.ʃən]) - процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням електронного платіжного засобу (джерело: Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 99. – Ст. 2918; ); - процедура отримання дозволу на проведення операції із застосуванням платіжної картки 

(авторитет руководителя) – загальновизнане значення, вплив, яким користується керівника і може впливати на навколишніх.

це прикладне програмне забезпечення (додатки), яке має заздалегідь підготовлені елементи для

розроблення інтерактивних мультимедійних програм.

складова частина програмно- методичного забезпечення навчального процесу навчально-виховного закладу (школи, дитячого садка тощо). Для них характерні оригінальні концепції та зміст. Запровадженню авторських навчальних програм передує експертиза, апробація, сертифікація тощо.

розроблені педагогами-практиками технології, в яких у різних варіантах поєднано адекватні змісту і цілям різнорівневого і різнопрофільного навчання структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, комп’ютерні, діалогові, тренінгові технології.

експериментальний навчально-виховний заклад, діяльність якого базується на розробленій автором чи авторським колективом педагогічній концепції. Термін запроваджено наприкінці 80-х років XX ст., однак у світовій педагогіці авторськими за суттю були навчальні заклади Й.-Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, школи М. Монтессорі, Р. Штейнера, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін.

у системі інших виступає як форма реалізації соціальних перетворень та суспільних відносин, він покликаний забезпечити сприятливі умови для реалізації і самореалізації об’єктів навчально-виховного процесу; інтелектуального, морального, емоційного та фізичного розвитку учнів; формування їх світогляду, гуманних та демократичних відносин на основі загальнолюдських цінностей.

навчальний курс з певної навчальної дисципліни, її частини або окремої проблеми, підготовлений кваліфікованим, визнаним в певній галузі знань фахівцем.

взаємне приєднання користувачів. За великого обсягу фоловінгу відсортувати важливі новини від основної маси можна за допомогою програми Twitter Lists.

(авуары) – 1. У широкому розумінні – різні активи, гроші, чеки, векселі, перекази та акредитиви, за рахунок яких проводять платежі за зобов'язаннями; 2. У вузькому розумінні – ліквідна частина активів, до якої належать кошти банку (рахунки, депозити), цінні папери, що легко реалізуються. Найчастіше термін А. вживають стосовно коштів банку в іноземній валюті, які знаходяться на його рахунках у закордонних банках.

АВУАРИ (англ. holdings [ˈhəʊl.dɪŋ]) - у широкому розумінні – активи, тобто грошові кошти, чеки, векселі, перекази, акредитиви, за допомогою яких здійснюються платежі та погашаються зобов’язання. У вузькому сенсі – ліквідна частина активів, що включає грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, валюту і швидко реалізовані цінні папери. Термін А. найчастіше використовують для характеристики коштів банків у іноземній валюті, що знаходяться на їх рахунках в іноземних банках і використовуються для виконання фінансових операцій за дорученням даного банку. Сукупність таких коштів, що належать певній країні, називають її іноземними А. Іноземні А. підпорядковані юрисдикції країни, в якій вони розміщені. За рахунок таких А. можна здійснювати платежі за кордоном і погашати зобов’язання. Розрізняють: А. вільні – використовувані без обмежень, з обмеженим режимом використання і А. блоковані – що знаходяться під контролем держави або банку

(агент) – у комерційній діяльності фізична чи юридична особа, яка представляє покупця або продавця на довгостроковій основі, виконує обмежену кількість функцій і не є власником товарів.

АГЕНТ (англ. аgent, dealer, commissioner [dʒent, ˈdiː.lər, kəˈmɪʃ.ən.ər]) - будь-яка фізична або юридична особа, що надає послуги з переказу грошових цінностей (ППГЦ) від імені провайдера ППГЦ, або за договором з провайдером чи під його керівництвом (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatfrecommendations.html); - особа, яка діє на підставі договірних відносин зі страховою компанією та виконує свої функції з належної перевірки клієнтів (джерело: FATF Report: Risk-Based Approach – Guidance for the Insurance Sector [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/ media/fatf/documents/reports/RBA%20Guidance%20for%20Life%20Insurance%20Sector.pdf ); - особа, яка надає послуги, пов’язані з передплаченими картками, від імені іншої установи, що постачає передплачені картки відповідно до контракту (джерело: FATF Guidance for a Risk-Based Approach to Prepaid Cards, Mobile Payments and Internet-Based Payment Services [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/media/fatf/documents/ recommendations/Guidance-RBA-NPPS.pdf); - (1) Юридична або фізична особа, яка здійснює певні дії за дорученням іншої особи (принципала) за її рахунок і від її імені, а також готує угоди без права їх підпису. Як правило, розмір винагороди А. за виконання доручення визначається спеціальною угодою з особою, інтереси якої він представляє. (2) Юридична чи фізична особа, що є посередником за рахунок і в інтересах іншої особи (принципала), а також здійснює дії в підготовці угод, але без права підпису. Свої дії А. робить звичайно за винагороду, розмір якої визначається за агентською угодою між А. і особою, що дала доручення

АГЕНТ ДИПЛОМАТИЧНИЙ - узагальнене найменування глави та членів дип. персоналу посольства (місії) тієї чи тієї держави, які мають однаковий міжнар.-правовий статус, привілеї та імунітети і розрізняються лише за церемоніалом та етикетом. Усі А. д. мають певний дип. ранг. У складі найбільших дип. представництв України (якщо це посольство) А. д. можуть бути (за старшинством): посол (офіційне найменування — Надзвичайний і Повноважний Посол), рад-ник-посланник, торговельний представник, радник, військовий (військово-морський, військово-повітряний) аташе, перший секретар, заступник торговельного представника, помічник військового аташе, другий секретар, третій секретар, аташе. їхні прізвища заносяться до дип. списку, який публікується протокольним відділом (управлінням) МЗС країни перебування. А. д. мають від нього спец. дип. картки, що посвідчують їх право користуватися дип. привілеями та імунітетами. Статус А. д. здавна регулювався звичаєвим міжнар. правом, а в наш час — Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961. Неодмінною ознакою А. д. є наявність у них дип. паспорта. Всі вони входять до складу дипломатичного корпусу в країні перебування.

АГЕНТ З МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ (англ. customs clearance agent [ˈkʌstəmz ˈklɪərəns ˈeɪʤənt]) - фізична особа - резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення 

АГЕНТ З РОЗРАХУНКІВ (англ. paying agent [ˈpeɪɪŋ ˈeɪdʒ(ə)nt]) - банк, член платіжної системи, який на підставі належним чином оформленого права (ліцензії платіжної системи, укладеного договору тощо) може надавати послуги банкам-учасникам цієї системи щодо проведення переказу коштів за їх фінансовими зобов’язаннями, результати розрахунків за якими включені платіжною системою до клірингової позиції агента з розрахунків. Відносини А. р. з банками-учасниками розрахунків регулюються договорами, укладеними відповідно до чинного законодавства. Функції А. р. визначаються внутрішнім положенням банку, що регулює проведення міжбанківського переказу з урахуванням вимог законодавства і, зокрема, має визначати: а) технологію, регламент проведення розрахунків і порядок обміну інформацією з учасниками розрахунків; б) порядок урегулювання неплатоспроможності та інших випадків невиконання учасниками розрахунків своїх зобов’язань; в) методику розрахунку розміру страхового фонду, спосіб його формування, порядок та умови використання. А. р. проводить міжбанківський переказ через кореспондентські рахунки банків-учасників розрахунків. З метою забезпечення здійснення розрахунків А. р. має право формувати страховий фонд за рахунок коштів банків – учасників розрахунків у порядку, що визначений його внутрішнім положенням та укладеними договорами

(агент торговый) – особа, яка діє від імені фірми і виконує одну чи кілька таких функцій: виявлення потенційних клієнтів, налагодження комунікацій, реклама, збут, організація обслуговування, збирання інформації і розподіл ресурсів.

(агент-делькредере) – біржовий агент, який за спеціальну винагороду здійснює певні комерційні операції, що забезпечують реалізацію товару та оплату за послуги.

АГЕНТИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ (англ. FX market agents [ɛf ɛks ˈmɑːkɪt ˈeɪdʒənts]) - суб’єкти валютного ринку; сукупність юридичних і фізичних осіб, які провадять діяльність на валютному ринку. Головними А. в. р. є: 1. Валютні біржі. 2. Комерційні банки. 3. Центральні банки. 4. Підприємства, фінансові установи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції. 5. Підприємства, міжнародні корпорації, фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів. 6. Валютні брокерські фірми. 7. Фізичні особи

(агенты-резиденты) – іноземні агенти, які перебувають у країні принципала, тобто фірми, що здійснює імпортні операції за його рахунок. Окрім агентських, вони надають широке коло послуг щодо зберігання товарів іноземних постачальників і забезпечення їх реалізації. Для цього здійснюють ряд маркетингових функцій.

(агентство) – 1. Організація, що виконує певні доручення юридичних і фізичних осіб. 2. Назва основної, як правило, великої, відомої організації чи установи, що представляє інтереси, веде справи, виконує доручення цієї структури у певному регіоні держави чи за її кордонами.

(агентские операции) – торговельно-посередницькі дії з наданням певних послуг, пов’язаних із купівлею-продажем товарів, цінних паперів, нерухомості, які здійснюються за дорученням однієї сторони (принципала) іншою стороною (агентом) від імені й коштом принципала.

АГЕНТСЬКІ ОПЕРАЦІЇ (англ. agency operations [ˈeɪdʒənsi ˌɒp.ərˈeɪ.ʃən]) - здійснення фактичних і юридичних дій, пов’язаних з продажем чи придбанням товару на обумовленій території за дорученням однієї особи (принципала) незалежно від другої особи (агента) за рахунок і від імені принципала

АГЕНТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. agency activity [ˈeɪʤənsɪ ækˈtɪvəti]) - діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих випла

АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР (англ. agency agreement [ˈeɪʤənsɪ əˈɡriːmənt]) - договір, за яким одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок

(агрегатный индекс цен) – узагальнюючий показник динаміки і співвідношення рівня цін. Найчастіше використовується в аналізі та прогнозуванні динаміки цін товарів. Залежно від завдань аналізу обчислюють агрегатний індекс цін усіх видів товарів народного споживання (загальний агрегатний індекс) або окремих груп товарів (груповий агрегатний індекс).

(агрегация рынка) – об’єднання всіх або окремих сегментів товарного чи регіонального ринку з метою розширення сфери впливу на ринки, а також для кращого аналізу його кон’юнктури чи прогнозування розвитку.

АГРЕГУВАННЯ ДАНИХ ЩОДО РИЗИКІВ (англ. aggregation of risk data [ˌægrɪˈgeɪʃən əv rɪsk ˈdeɪtə]) - виявлення, збір та оброблення даних про ризики, ураховуючи вимоги щодо складання звітності про ризики, що дає змогу оцінити діяльність банку з урахуванням ризик-апетиту. Агрегування даних щодо ризиків уключає також класифікацію, сегментацію, об’єднання чи розбивку даних про ризики

показників (агрегирование экономических показателей) – об’єднання, укрупнення економічних показників (інформації) за певними ознаками. Застосовується у плануванні, статистичній звітності \, економічних моделях тощо.

АГРЕМАН - (франц. agrement — згода) — згода д-ви прийняти певну особу як главу дип. представництва ін. д-ви. Надання А. передбачено Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 та міжнар. звичаєвим правом. Міжнар. право не містить позитивні норми стосовно персонального характеру або кваліфікації особи, яку д-ва призначає своїм представником за кордоном. Д-ви, однак, не вільні у виборі своїх дип. агентів, оскільки це їхнє право може зустрітися з небажанням іноз. уряду дати свою згоду на підставі «важливої причини». Водночас міжнар. право не розрізняє, що є і що не є «важливою причиною» для відмови в А.: тобто, з цього приводу не існує сформульованої звичаєвої норми. У дип. практиці багато залежить від конкр. особи і характеру конкр. обставин, пов'язаних, як правило, з політ., реліг. та соціальними мотивами. Запит на А. здійснюється через відомство закорд. справ. Після отримання А. дана особа стає персоною грата; в разі відмови вона вважається персоною нон грата. Відмова в наданні А. не потребує мотивування.

АГРЕСІЯ - (лат. aggressio — напад) — застосування збройної сили однією двою (групою держав) проти суверенітету, тер. цілісності, політ, незалежності ін. д-ви або народу (нації). А. — це звернення до сили всупереч міжнар. зобов'язанням. Поняття «агресія» з'явилося у міжнар. праві в період між двома світ, війнами в процесі розробки принципу заборони агрес. війни. Сама ідея утвердження цього принципу знайшла свій вияв у низці документів Ліги Націй, зокрема в проекті Договору про взаємну допомогу 1923 (не набув 8 чинності) і Декларації про агресивні війни 1927, де агрес. війна кваліфікувалася як «міжнародний злочин». Статут Ліги Націй зобов'язував її членів не вдаватися до війни, доки не використані всі мирні засоби розв'язання спору (ст. 12). Першою багатосторонньою угодою, що містила заборону агресивної війни, став Паризький пакт (Пакт Бріана — Келлога) 1928. У ньому проголошувалася відмова від війни як засобу врегулювання міжнародних спорів та визнавалося необхідним розв'язувати будь-які спори мирними засобами (ст. 1—2). Це і стало у міжнар. праві забороною агрес. війни, що замінила існуюче доти право на війну (jus ad bellum), за яким д-ва сама вирішувала, як їй здійснювати своє право на самооборону (самозахист) і застосування репресалій .у разі спору з ін. д-вою. При підписанні Паризького пакту Франція та Англія зробили застереження щодо розуміння ними права на самооборону. Перша обстоювала думку, що для захисту своєї території у разі нападу або посягання на неї кожна д-ва є єдиним тлумачем обставин звернення до війни. Англія ж заявила, що право на самооборону поширюється і на ті регіони світу, які становлять життєвий інтерес для миру та безпеки д-ви, і такими регіонами є території Брит, імперії. Паризький пакт, однак, не містив ні визначення А., ні спец, процедур мирного розв'язання конфліктів. На той час у рамках Ліги Націй не було узгодженого поняття «агресія», яке охоплювало б не лише прямі та відкриті воєнні дії, а й різні опосередковані засоби А. Цю проблему певною мірою намагався розв'язати СРСР, запропонувавши Лізі Націй визначення А. (1933), проте воно не було прийняте. Після 2-ї світ, війни на принципі Паризького пакту про заборону агрес. війни грунтувалися статути Нюрнб. і Токійського міжнар. трибуналів та їхні вироки щодо воєнних злочинців. А. було визначено як злочин проти миру, що тягне за собою політ, відповідальність д-ви за розв'язання агрес. війни і крим. відповідальність винних у цьому осіб. Поняття «агресія» розвинуто і конкретизовано у Статуті ООН: «Всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від погрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, не сумісним з цілями Об'єднаних Націй» (п. 4 ст. 2). У Декларації ГА ООН про принципи міжнар. права, які стосуються дружніх відносин і співробітництва держав (1970), агрес. війна кваліфікується як злочин проти миру, що тягне за собою відповідальність міжнародно-правову. Розвиваючи принцип заборони війни, ГА ООН у резолюції від 14.ХІІ 1974 шляхом консенсусу прийняла таке визначення А.: «Агресією є застосування державою збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або якимось іншим засобом, не сумісним із Статутом ООН». При цьому основною ознакою для визначення агресора є факт першості (або ініціативи) у здійсненні акту А. До актів А. віднесені: вторгнення або напад збройних сил певної д-ви на територію ін. д-ви; будь-яка окупація; будь-яка анексія із застосуванням сили; бомбардування збройними силами певної д-ви території ін. д-ви або застосування будь-якої зброї проти території ін. д-ви; блокада портів або берегів д-ви збройними силами ін. д-ви; напад збройних 9 сил д-ви на сухопутні, мор. або повітр. сили ін. д-ви; застосування збройних сил однієї д-ви, які розміщуються на території ін. д-ви (за угодою з останньою), що означає порушення умов їх перебування; надання д-вою своєї території у розпорядження ін. д-ві для вчинення А. проти третьої д-ви. Актами А. вважається також засилання д-вою або від її імені збройних банд, регулярних сил або найманців, які застосовують збройну силу проти ін. д-ви. У визначенні А. особливо наголошується, що жодні міркування не можуть слугувати її виправданням. Принциповим для розуміння А. є визнання в Статуті ООН, що «цей Статут жодною мірою не зачіпає невід'ємного права на індивідуальну або колективну самооборону, якщо станеться збройний напад на члена Організації Об'єднаних Націй» (ст. 51).

(агрессивные ценные бумаги) – перспективні цінні папери зі зростаючим курсом відповідно до кон’юнктури ринку. Закуповуються у зв’язку зі зростанням попиту й намірами одержання значних сум прибутків. Проте купівля таких паперів пов’язана з певним ризиком.

АД РЕФЕРЕНДУМ - (лат. ad referendum - для доповіді, дальшого розгляду) — умовне підписання міжнар. договору або згода з текстом договору до підтвердження його від імені компетентного органу д-ви або відповідної міжнар. організації. Згідно зі ст. 10 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 А. р. є однією з форм встановлення автентичності самого тексту договору або заключного акта конференції, що містить цей текст.

АД ХОК - (лат. ad hoc — для цього, стосовно цього, для певного випадку, конкр. цілі, спеціально) — принцип юрид. практики в міжнар. праві, згідно з яким для виконання спец, завдань утворюються спец, місії, спец, організації, к-ти або роб. групи тимчас. характеру та яким регулюється їхня діяльність. Найбільшого поширення практика А. х. набула в системі ООН. Правова методологія А. х. широко використовується і в міжнар. арбітраж, практиці, 10 коли для вирішення конкр. справи сторони утворюють арбітраж, або суд. орган, який після винесення рішення припиняє своє існування. Нюрнберзький і Токійський міжнар. військ, трибунали, створені 1945 для суду над нім. і япон. воєнними злочинцями та їх покарання, теж діяли як органи А. х. У певних сферах своєї юрисдикції арбітражні органи А. х. мають тенденцію до поступового перетворення їх на постійно діючі, якими стали, напр., Палата міжнародного правосуддя Ліги Націй та її спадкоємець Міжнародний суд ООН. За Статутом останнього у певних випадках сторони, які беруть участь у розв'язанні спорів, що виникли між ними, мають право обирати до складу Міжнар. суду суддів А. х. з числа гр-н своєї країни або ін. осіб на свій вибір (ст. 31).

соціальне пристосування, процес або результат процесу, який передбачає гармонійне з точки зору індивідуальних прагнень людини задоволення її потреб, створення умов для її здорового, щасливого життя в суспільстві.

(адаптация товара) – передбачає внесення відповідних змін до споживчих цінностей товару внаслідок впливу специфічних факторів, умов, традицій, культури народу певної країни, окремого регіону, місцевості, а також шляхом застосування активних, ефективніших методів організації торгівлі.

(адаптированный маркетинговый комплекс) – маркетингова стратегія, що використовується в міжнародному маркетингу. Її суть полягає у пристосуванні елементів маркетингового комплексу до особливостей цільового зарубіжного ринку, її реалізація пов’язана з додатковими витратами, однак дозволяє охопити більшу частину ринку та отримати більший прибуток.

АДВОКАТ (англ. advocate [ˈæd.və.keɪt]) - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (джерело: Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 27. – Ст. 282).

(адвокат-каналы) – представники розподільчих товаропровідних каналів, торгові представники підприємств, організацій, фірм, компаній, які мають зв’язки і вихід на представників цільової аудиторії споживачів, покупців.

АДВОКАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. advocacy [ˈædvəkəsɪ]) - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту

АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ (англ. advocate’s secret [ˈædvəkɪts ˈsiːkrɪt]) - будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності

АДВОКАТСЬКЕ БЮРО (англ. advocate bureau [ˈæd.və.keɪt ˈbjʊə.rəʊ]) - юридична особа, створена одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив

АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ (англ. advocate union [ˈæd.və.keɪt ˈjuːniən]) - юридична особа, створена шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту

АДВОКАТСЬКИЙ ЗАПИТ (англ. advocate’s request [ˈædvəkɪts rɪˈkwest]) - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту

АДВОКАТУРА УКРАЇНИ (англ. advocacy of Ukraine [ˈædvəkəsi əv juːˈkreɪn]) - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом

властивість моделі, згідно з якою потреби її повноти, точності та правильності забезпечено не загалом, а лише в межах, необхідних для досягнення мети. Модель, за допомогою якої досягається мета, називається адекватною меті.

(адекватное качество) – обґрунтоване судження, експертне ствердження (припущення), що базується на порівнянні фактичних і бажаних характеристик, якісних оцінок, параметрів виробів.

(аджестер) – службова особа, яка складає документ-диспашу, засвідчуючи цим суму витрат у разі аварії транспортного судна і встановлює пропорції витрат, які нестимуть власники судна, особа, що його застрахувала та власник вантажу.

АДМІНІСТРАТИВНІ ДАНІ (англ. administrative data [ədˈmɪn.ɪ.strə.tɪv ˈdeɪtə]) - дані, отримані на підставі спостережень, проведених державними органами (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, віднесених до їх компетенції

(административные методы управления) – методи управління, які ґрунтуються на організаційних засадах впливу. За характером впливу адміністративні методи управління поділяються на дисциплінарні, розпоряджувальні та організаційно-стабілізаційні. Адміністративні методи управління взаємодіють з економічними, соціально-психологічними методами і методами правового регулювання.

система, що забезпечує управління сайтом, порталом, інформаційним комплексом, або їх частиною. Здійснює також контроль доступу і захист об’єкту від несанкціонованого вторгнення.

АДМІНІСТРАТИВНА СПРАВА (англ. administrative case [ədˈmɪn.ɪ.strə.tɪv keɪs]) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ (ПРОСТУПОК) (англ. administrative offense (misdemeanor) [ədˈmɪn.ɪ.strə.tɪv əˈfens (ˌmɪs.dɪˈmiː.nər)]) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ (англ. administrative penalty [ədˈmɪn.ɪ.strə.tɪv ˈpen.əl.ti]) - міра відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (джерело: Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122; Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку: затверджена рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку» від 26.03.2013 № 432, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 2013 р. за № 819/23351 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 42. – Ст. 1513); - міра відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами

АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО (англ. administrative justice [ədˈmɪn.ɪ.strə.tɪv ˈdʒʌstɪs]) - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом (джерело: Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД (англ. administrative court [ədˈmɪn.ɪ.strə.tɪv kɔːt]) - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ

(административно-управленческие расходы) – витрати на утримання апарату управління та його обслуговування. Складаються з витрат на утримання органів державної влади і державного управління й апарату управління виробництвом безпосередньо на промислових та с.-г. підприємствах, будовах тощо. Включають заробітну плату працівників адміністративно-управлінського персоналу, охорони, нештатних працівників, інші витрати (відрахування у пенсійний фонд, фонд соціального страхування, утримання легкового автотранспорту, вартість службових відряджень, канцелярські, друкарські, поштові, телефонно-телеграфні витрати та на утримання й поточний ремонт будівель тощо).

АДМІНІСТРАТОР (ВІРТУАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ) (англ. administrator [ədˈmɪn.ɪ.streɪ.tər]) - фізична або юридична особа, що займається комерційною діяльністю по емісії (введенню в обіг) централізованої віртуальної валюти, визначенням та запровадженням правил її використання, веденням централізованого реєстру платежів і яка має право викуповувати (виводити з обігу) централізовану віртуальну валют

Адміністратор бази даних – особа, яка володіє інформацією про дані певної організації та наділена особливими повноваженнями в управлінні ними.

АДМІНІСТРАТОР ВУЗЛА СИСТЕМИ BANKID (англ. administrator of the BankID system unit [ədˈmɪnɪstreɪtə əv ðə bæŋkˈɪd ˈsɪstɪm ˈjuːnɪt]) - особа, яка відповідає за забезпечення функціонування вузла системи BankID згідно з функціями, визначеними в розділі V цього Положення. Залежно від функціонального рівня структури системи BankID, визначеного в розділі V цього Положення, розрізняють головного адміністратора центрального вузла системи BankID та адміністраторів абонентських вузлів системи BankID

засновник групи, який несе відповідальність перед адміністрацією сайту за його зміст. Може змінювати опис групи і головну картинку -аватарку, може видаляти групу. Видалення аккаунта адміна тягне за собою видалення і всіх груп, які ним створені. Може призначати і звільняти модераторів групи. Має всі права і функції модераторів.

АДМІНІСТРАТОР НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ (англ. administrator of non-governmental pension fund [ədˈmɪnɪstreɪtə əv nɒn-ˌgʌvənˈmɛntl ˈpɛnʃən fʌnd]) - юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах цього Закону (джерело: Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47. – Ст. 372).

Адміністратори – люди, які мають найвищий рівень доступу на всьому форумі.  Вони  можуть  змінювати  будь-які  налаштування  форуму,  змінювати рівні користувачів, забороняти певним учасникам відвідувати форум, створювати групи користувачів, призначати модераторів та інше. Також вони мають повні модераторські права в усіх форумах.

Адміністрація сайту – особи, які уповноважені власником сайту на здійснення управління сайтом та інші дії, пов’язані з його використанням. Адміністрація сайту діє від імені власника сайту, крім окремо обумовлених ситуацій.

Адміністрація сайту – особи, які уповноважені власником сайту на здійснення управління сайтом та інші дії, пов’язані з його використанням. Адміністрація сайту діє від імені власника сайту, крім окремо обумовлених ситуацій.

Адміністрування    бази    даних –    виконання    функцій    визначення, організації, керування і захисту даних у конкретній базі.

Адреса (URL) – скорочення від англ. Universal Resource Locator (універсальний покажчик ресурсу) – адреса сторінки в Інтернеті. Вона складається з доменного імені, шляху до сторінки на сайті та імені файлу сторінки.  Доменне ім’я сайту – це адреса його першої сторінки, і коли говорять "адресу сайту"зазвичай мають на увазі його доменне ім’я.

АД’ЮДИКАЦІЯ - (лат. adjudicatio - присудження) — у міжнар. праві суто юридична за своєю природою підстава тер. змін. Передбачає взаємну згоду держав — сторін спору, згідно з якою вони звертаються до міжнар. судових чи арбітраж, органів, чиї рішення обов'язкові для сторін. Прикладами А. є, зокрема, рішення Міжнародного суду ООН. Так, у спорі між Францією та Великобританією цей суд вирішив, що деякі маленькі острови у протоці ЛаМанш знаходяться під брит. суверенітетом (1953). В ін. спорі Міжнар. суд ООН підтримав домагання Бельгії на анклав, розташований побл. її кордону з Нідерландами (1959).

(ажио) – 1. Надбавка до ціни золота, що за умови золотого обігу стихійно складається на ринку в результаті знецінення паперово-грошових одиниць щодо золота. Обчислюється у процентах. 2. Перевищення ринкової ціни золота над офіційною. 3. Перевищення ринкових курсів грошових знаків, векселів, цінних паперів щодо їхньої номінальної вартості.

АЖІО (англ. аgio [ˈædʒiˌəʊ]) - (1) Різниця між курсами валют. (2) Комісія, що здійснює обмін паперових грошей на монету чи слабкої валюти на сильну

(ажио-конто) – рахунок в обліку грошових операцій, на якому відображаються прибутки й видатки.

(ажиотаж) – неспокій, збудження, що призводить до різних змін кон’юнктури, цін, спекуляції на біржах, ринках.

(ажюстировать) – правильно складати (порівнювати, звіряти) бухгалтерські рахунки.

(ажур) – стан ведення обліку, за якого бухгалтерські записи на рахунках виконуються негайно після здійснення відповідних господарських операцій, що дає можливість у будь-який час знати про господарський і фінансовий стан підприємства.

АЗАРТНА ГРА (англ. gamble [ˈɡæmbl]) - будь-яка гра, обов’язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості. До азартних ігор не відносяться: організація та проведення лотерей; організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або майновий виграш; гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу); гра на гральних автоматах типу «кран-машина» (двокоординатні автомати), де як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо); розіграші на безоплатній основі з рекламуванням (популяризацією) окремого товару, послуги, торгової марки, знаків для товарів і послуг, найменування або напрямів діяльності суб’єктів господарювання, комерційної програми з видачею виграшів у грошовій або майновій формі; розіграші у вигляді конкурсів (ігор, вікторин), умови яких передбачають безоплатне набуття особою статусу її учасника та отримання учасником, який виявив кращі особисті знання та вміння, виграшів у грошовій або майновій формі за особисту перемогу; розіграші на безоплатній основі для розважальних, благодійних або пізнавальних цілей (джерело: Про заборону грального бізнесу в Україні: Закон України від 15.05.2009 № 1334VI

АЗОВСЬКЕ МОРЕ - (грец. -Меотійське озеро; давньорус. — Сурозьке море) — море басейну Атлантичного ок. у межах України і Рос. Федерації. Через Керченську прот. з'єднане з Чорним морем. Пл. — 40 тис. км2. А. м. має важливе рибопром., ре-креац. і трансп. значення. А. м. за Конвенцією ООН по морському праву 1982 належить до категорії «замкнутих або напівзамкнутих морів». Це, по-перше, означає, що на нього поширюється дія усіх універсальних принципів і норм міжнар. мор. права. По-друге, прибережні д-ви таких морів зобов'язані співробітничати у вирішенні заг. проблем відповідного мор. регіону. З урахуванням зазначеного, правовий режим А. м. визначається як міжнар. правом, так і нац. законодавством України та Рос. Федерації. На це море поширюється дія Міжнародної конвенції щодо запобігання забрудненню моря нафтою 1954, Женевської конвенції по морському праву 1958, Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969, Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню моря скиданням відходів та інших матеріалів 1972, Конвенції ООН по морському перевезенню вантажів 1978, Конвенції ООН по морському праву 1982 тощо. З актів нац. законодавства України у цій галузі виділяються насамперед Кодекс торговельного мореплавства України, Водний кодекс України, Закон України «Про охорону 11 навколишнього природного середовища» (1991) та ін. Кодексом торг, мореплавства України, зокрема, регулюється діяльність, пов'язана з використанням суден, у т. ч. на А. м., для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, для риб. та ін. мор. промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних і рят. операцій, прокладання кабелю, а також для ін. госп., наук, і культур, цілей (ст. 1). Водним кодексом України забороняється скидати у внутр. мор. води та тер. моря з суден і плав, засобів, платформ та ін. мор. споруд і повітр. суден хімічні, радіоактивні та ін. шкідливі речовини, а також радіоактивні або ін. відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря (ст. 102).

Ай-Пі-телефонія  –  технологія,  що  дозволяє  використовувати  Інтернет або  будь-яку іншу IP  -мережу як  засіб організації  і  ведення міжнародних і міжміських телефонних розмов і передачі факсів у режимі реального часу. Для цього необхідно перевести звук у цифрову форму і передати його аналогічно до того, як пересилаються цифрові дані. Технологія активно розвивається в усьому світі.

Академічна відпустка – узгоджена з адміністрацією перерва в навчанні, що надається студентам освітніх установ вищої і середньої професійної освіти за медичними показниками або в інших виняткових випадках (стихійні лиха, сімейні обставини та ін.) на термін не більше 1 року і не більше 2-х разів за весь період навчання.

Академічна година – одиниця виміру навчального часу, що дорівнює 45 астрономічним хвилинам.

Академічна довідка – документ про освіту, що засвідчує ступінь засвоєння основної освітньої програми вищої професійної освіти на момент переривання навчання.

Академічна заборгованість – незадовільний результат атестації учня з будь-якої  навчальної  дисципліни  за  період  навчання  протягом  навчального року.

Академічна комісія – комісія, яка приймає кваліфіковане рішення про можливість перездачі дисципліни.

(аквизитор) – агент транспортних або страхових організацій, який залучає нових клієнтів до страхування чи перевезення вантажів.

(аквизиция) – діяльність зі скуповування акціонерами (групою акціонерів) акцій окремих підприємств з метою повного заволодіння ними.

Аккаунт – реєстраційний запис, що містить відомості, які користувач повідомляє про себе у соціальній мережі. Містить відомості, які необхідні для підключення до системи – ім’я користувача (логін) і пароль, ім’я та прізвище користувача. Може містити додаткові анкетні дані користувача: фотографію, по батькові, псевдонім, стать, соціальний статус та інше.

АКЛАМАЦІЯ - (лат. асclamatio - вигук) — метод прийняття або відхилення рішень без голосування, що застосовується у міжнар. організаціях і на міжнар. конференціях. Заг. думка учасників виражається оплесками, репліками тощо. А. використовується здебільшого при схваленні рішень з процедур питань. Бувають, однак, випадки, коли шляхом А. ухвалюються документи, прийнятні для усіх учасників. У даному разі фактично йдеться про прийняття відповідних рішень Консенсусом.

Акмеологія (гр. akme – вища ступінь будь-чого, вершина, квітуча сила + logos – слово, мова, вчення) – наука про досягнення вершин людської якості в особистості, оволодіння досконалістю у вибраному, в т. ч. у професійній діяльності, як вчення про вершини професійної майстерності; є наукою на перетині  психології  медицини  та  педагогіки,  галузь  психологічної  науки, вивчає закономірності і механізми важливіших виявів самореалізації дорослих людей, психологію дозрівання видатної особистості.

(акорд) – домовленість сторін про умови виконання певних двосторонніх зобов’язань.

(аккордная оплата труда) – форма відрядної оплати праці, за якої загальну суму заробітної плати робітникові або найчастіше колективові робітників встановлюють за весь обсяг виконаної роботи (акорд) на підставі реальної обгрунтованості норм виробітку, витрат необхідного часу роботи і відрядних розцінок на окремі види робіт або операцій. Нараховану суму виплачують за умови якісного виконання всього комплексу запрограмованих робіт.

Акредитація – державна акредитація освітньої діяльності проводиться за основними освітніми програмами, що реалізуються відповідно до державних освітніх стандартів.

(аккредитив) - платіжний документ, за яким кредитна установа дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред'явнику А. визначену суму грошей. Розрізняють грошові і товарні А. Товарний А. використовується під час розрахунків між продавцем і покупцем у внутрішньому та зовнішньому торговельних оборотах. Він може бути поштовим або телеграфним. відкличним або невідкличним.Грошовий А. – це доручення про виплату грошей одержувачу протягом передбаченого строку за виконання умов, визначених А.

АКРЕДИТИВ (англ. letter of credit [ˈlɛtər əv ˈkrɛdɪt]) - зобов’язання, зазвичай з боку банку, на прохання клієнта, заплатити вказаному бенефіціару певну суму грошей після пред’явлення визначених документів, які встановлені в умовах та положеннях акредитиву (джерело: The FATF study «Trade-based money laundering» (June 23, 2006). Glossary. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ methodsandtrends/documents/trade-basedmoneylaundering.html); - грошове зобов’язання банку-емітента виконати зобов’язання проти належного представлення (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за  акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2831); - (1) Розрахунковий або грошовий документ, виписаний (емітований) кредитною установою (емітентом) про те, що останній бере на себе зобов’язання з оплати витрат відповідно до прийнятих умов. Особа, на користь якої виписаний А., називається бенефіціаром або одержувачем. Особа, від імені якої банк виписує і здійснює оплату, називається аплікантом або заявником. (2) Грошовий документ, що засвідчує право юридичної особи, на ім’я якої він виданий, одержати в банку зазначену в ньому суму. Використовується в комерційній практиці як форма безготівкових розрахунків між підприємствами-постачальниками і споживачами, а також у міжнародних розрахунках за комерційними операціями. А. відкривається на певний строк для розрахунків з одним постачальником

(аккредитив авизированный) – акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без зобов’язання з боку авізую чого банку.

(аккредитив денежный) – видається банком своєму клієнтові на право одержання повної зазначеної в ньому суми або окремими частками в інших банках протягом зазначеного часу.

(аккредитив компенсационный) – форма розрахунків за експортно-імпортні операції, за якою у розрахунках за допомогою акредитиву компенсаційного використовують два акредитиви. Перший (головний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові, який є посередником. Другий – за дорученням бенефіціара-посередника його банк виставляє бенефіціарові, який є постачальником товарів.

(аккредитив неделимый) – акредитив, яким передбачена оплата суми поставок товарів (здебільшого експортних) лише після завершення поставки у певному обсязі, передбаченому угодою.

(аккредитив непокрытый) – акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантує банк-емітент шляхом надання банківського кредиту.

(аккредитив переводной) – акредитив, який може бути переданий для будь-яких розрахунків іншій особі.

(аккредитив покрытый) – акредитив, за яким банк переводить власні кошти платника, що містяться на його рахунку, або наданий йому кредит у розпорядження бунку-постачальника.

(акредитивная форма расчетов) – одна із форм іногородніх безготівкових розрахунків за товари і послуги Застосовується, якщо вона передбачена договором між постачальником і покупцем, що затримує платежі при розрахунках платіжними вимогами.

АКРЕДИТУВАННЯ - (від лат. accredere - довіряти) — у міжнар. праві процес призначення і вступ на посадо глави дипломатичного представництва. Його найважливіші етапи — запит агремана (згоди країни перебування) і вручення вірчих грамот. Дип. представники приступають до офіц. виконання своїх обов'язків і вважаються акредитованими при главі іноз. д-ви або її міністрі закорд. справ з моменту вручення вірчих грамот (для послів та посланників) чи листів від своїх міністрів закорд. справ (для повірених у цих справах). Проте ще до призначення акредитуюча д-ва має, як це передбачено Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 (ст. 4), «переконатися у тому, що держава перебування дала агреман на ту особу, яку вона має намір акредитувати як главу представництва в цій державі». Агреман необхідний лише для глави дип. представництва, решту його членів акредитуюча д-ва призначає на свій розсуд, але за умови необхідної нотифікації країни перебування про прибуття цих осіб у присвоєному їм званні. Щодо призначення військ., військ.-мор. та війск.-повітряних аташе у багатьох країнах існує порядок, який, власне, означає вимогу одержання агремана, оскільки д-ви перебування часто просять, щоб прізвища цих аташе їм повідомлялися завчасно. В Україні постановою Верх. Ради «Про порядок призначення глав представництв України в іноземних державах та при міжнародних організаціях» від 15.VIІ 1994 встановлено такий порядок 12 призначення глав її представництв в іноз. д-вах та при міжнар. організаціях: глави представництв призначаються Указом Президента України за поданням міністра закорд. справ, погодженим з К-том ВР України у закорд. справах і зв'язках із СНД; керівники торг.-екон. місій при дип. представництвах в іноз. д-вах призначаються наказом міністра зовнішньоекон. зв'язків і торгівлі, погодженим з К-том ВР України у закорд. справах і зв'язках із СНД та з міністром закорд. справ; МЗС інформує Комітет ВР у закорд. справах і зв'язках із СНД про кандидатури на посади глав консул, представництв України та глав військ, аташатів при дип. представництвах України в іноз. д-вах. У розширеному розумінні термін «А.» вживається у практиці реєстрації та прикріплення журналістів, які висвітлюють роботу міжнар. або внутрідерж. форумів, установ тощо.

АКРЕЦІЯ - (лат. ассгегіо — приріст, збільшення) — природне збільшення території д-ви шляхом тривалого процесу нагромадження (під впливом течії води) піску у дельті ріки чи внаслідок появи острова вулканіч. походження у межах територіальних вод. Стосовно відкритого моря, то такі острови (вони мають підніматися над рівнем води, тобто не покриватися нею під час припливу) включаються до території д-ви, яка першою нотифікувала про це ін. д-ви, за умови, що останні не висловили істотних заперечень. Надалі щодо таких нових територій діє доктрина т. з. історичних правопідстав. При цьому за Конвенцією ООН по морському праву 1982 острови, які є непридатними для підтримання життя людини чи для самост. госп. діяльності (скелі), не мають своїх ви-ключних (морських) економічних зон і континентального шельфу (ст. 121). Якщо ж явище А. спостерігається у межах тер. вод, воно може впливати на переміщення уперед мор. кордону прибереж, д-ви. Можливе також природне збільшення території однієї д-ви за рахунок іншої внаслідок, напр., зміни русла ріки чи нагромадження грунту новою течією. Проте це потребує врегулювання між суміж. д-вами. З погляду міжнар. права і практики (в т. ч. України) держ. кордон проходить, як правило, на судноплавних річках по середині гол. фарватеру, або тальвегу, а на несудноплавних — по їх середині. У разі зміни тальвегу відбувається відповідна зміна лінії кордону, тоді як при відхиленні в той чи той бік русла несудноплавної річки кордон залишається на середині старого русла, навіть коли воно висохло. Для того щоб кордон ішов по новому руслу, треба заздалегідь передбачити це угодою або укласти таку угоду за фактом природ. змін.

Акселератор – спеціалізований графічний співпроцесор, орієнтований на виконання графічних операцій.

(акт инконпорирования) – дозвіл, засвідчення державного органу на створення корпорації.

(акт коммерческий) – офіційний дво- чи багатосторонній документ, який складається у разі виникнення суперечностей між договірними сторонами при транспортуванні товарів або при виявленні в пункті призначення нестачі, пошкоджень чи псування вантажу.

АКТ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ БЕЗВИЇЗНОГО НАГЛЯДУ З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ (англ. act on the results of off-site supervision on financial monitoring issues [ækt ɒn ðə rɪˈzʌlts ɒv ɒf-saɪt ˌsjuːpəˈvɪʒən ɒn faɪˈnænʃəl ˈmɒnɪtərɪŋ ˈɪʃuːz]) - офіційний документ, в якому зафіксовані виявлені працівниками Національного банку порушення банком/установою вимог законодавства з питань фінансового моніторингу вимог, обмежень щодо діяльності банків та факти, що можуть свідчити про здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (щодо використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів або фінансування тероризму), що складається працівниками Національного банку за результатами безвиїзного нагляду (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197

АКТ ЯДЕРНОГО ТЕРОРИЗМУ (англ. act of nuclear terrorism [ækt ɒv ˈnjuːklɪə ˈtɛrərɪzəm]) - будь-які навмисні дії особи або групи осіб щодо ядерної установки, ядерного матеріалу, інших джерел іонізуючого випромінювання при їх використанні, зберіганні або транспортуванні та радіоактивних відходів при поводженні з ними, які прямо чи опосередковано можуть створити загрозу для здоров’я та безпеки персоналу, населення та довкілля внаслідок негативного впливу іонізуючого випромінювання або викиду радіоактивних речовин (джерело: Облік та контроль ядерного матеріалу, фізичний захист ядерного матеріалу і ядерних установок

АКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ (англ. acts of civil status [ækt əv ˈsɪvl ˈsteɪtəs]) - події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків (народження, походження, громадянство, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо)

(актив) – частина бухгалтерського балансу (частіше ліва сторона); характеризує склад розміщення та використання коштів.

АКТИВИ (англ. assets [ˈæsets]) - кошти, майно, майнові і немайнові права (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 50-51. – Ст. 2057); - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні (джерело: Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів : Закон України від 10.11.2015 № 772-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 1. – Ст. 2); - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (джерело: Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365); - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (джерело: Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фі-
нансової звітності»» від 07.02.2013 № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 19. – Ст. 665); - у фінансовому праві активи розглядаються як сукупність майна, інтелектуальної власності, грошових ресурсів, що належить підприємству, установі, організації, у які вкладено засоби власників та інших осіб. У банківській діяльності активи – це ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Крім того, активи – це будь-який об’єкт, право контролю якого закріплене за банком, який відповідає хоча б одній з таких вимог: 1) дає дохід банківській установі; або 2) може бути обмінений на інший об’єкт, який, у свою чергу, буде давати дохід банківській установі. При веденні бухгалтерського обліку та складанні звітності до активів відносять: нараховану дебіторську заборгованість за процентним доходом, відстрочену кредиторську заборгованість за витратами і премію за придбаними цінними паперами, але не відносять витрати, збитки та внутрішньобанківські розрахунки. Загальна сума активів – це сума всіх категорій активів, які зазначені вище, мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами. Активи бувають таких видів: грошові та активи банку, депозитарні та дохідні, ліквідні та матеріальні, «мертві» та надлишкові, неліквідні та нематеріальні, оборотні та необоротні, паперові, пенсійні та інші

АКТИВИ ІНСТИТУТУ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ (англ. assets of the joint investment institute [ˈæsets əv ðə ʤɔɪnt ɪnˈvestmənt ˈɪnstɪtjuːt]) - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

АКТИВИ БАНКІВСЬКІ (англ. banking assets [ˈbaŋkɪŋ ˈæsets]) - ресурси банку та засоби, що класифікуються за напрямками розміщення та використання з метою одержання прибутку. Інколи А. б. визначаються як ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічної вигоди у майбутньому. А. б. відображаються у активі балансу банку та включають: кошти в касі банку, кошти на кореспондентських рахунках, кошти в резервних фондах банку, надані кредити юридичним i фізичним особам, надані міжбанківські кредити, державні облігації, цiннi папери, вкладення у факторингові та лiзинговi операції, дебітори, кошти, вкладені у спільну господарську діяльність та ін. А. б. поділяють на активи, які приносять i не приносять прибуток. До А. б., які не приносять прибутку, належать матеріальні та нематерiальнi активи: кошти в касі, на кореспондентському рахунку, на резервних рахунках, а також основні засоби, матеріали, нематерiальнi активи та вiдверненi кошти прибутку. А. б., що приносять прибуток, поділяють на облiково-позичковi активи та банківські інвестиції. За характером забезпечення розрізняють позички забезпечені та незабезпечені (бланкові). До перших належать облік векселів i позички під заставу товарних запасів, рухомого майна, землі, нерухомості, цінних паперів, гарантії та поручительства тощо. Облік векселів i надання позичок без забезпечення пов’язані з підвищеними ризиками для банку. Банкiвськi iнвестицiї – вкладення коштів банків у нерухоме та рухоме майно, інтелектуальні цiнностi, цінні папери з метою одержання прибутку. Банкiвськi iнвестицiї можуть бути капiтальнi – придбання будинків, споруд, об’єктів нерухомості, основних фондів, нематеріальних активів і фінансові – придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Розрізняють також інвестиції прямі, які передбачають вне-
сення коштів або майна в статутний фонд юридичної особи в обмін на корпоративні права; портфельні інвестиції – придбання цінних паперів та інших фінансових активів

АКТИВИ КЛІЄНТА (англ. client assets [ˈklaɪənt ˈæsets]) - грошові кошти та/або цінні папери, які обліковуються торговцем на рахунку внутрішнього обліку клієнта і повинні бути зараховані на цей рахунок, за мінусом коштів та/або цінних паперів, що повинні бути сплачені та/або списані з цього рахунку (джерело: Порядок та умови провадження торговцем цінними паперами брокерської діяльності за договорами на брокерське обслуговування з подальшим врегулюванням зобов’язань клієнта: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку та умов провадження торговцем цінними паперами брокерської діяльності за договорами на брокерське обслуговування з подальшим врегулюванням зобов’язань клієнта» від 06.11.2012 № 1584, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 р. за № 2000/22312

АКТИВИ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ З ФІНАНСУВАННЯМ ТЕРОРИЗМУ ТА СТОСУЮТЬСЯ ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ, ЗУПИНЕНИХ ВІДПОВІДНО ДО РІШЕННЯ, ПРИЙНЯТОГО НА ПІДСТАВІ РЕЗОЛЮЦІЙ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН (англ. assets connected to terrorist financing and related to financial transactions terminated under the decision adopted by United Nations Security Resolutions [ˈæsets kəˈnektɪd tə ˈterərɪst faɪˈnænsɪŋ ənd rɪˈleɪtɪd tə faɪˈnænʃəl trænˈzækʃənz ˈtɜːmɪneɪtɪd ˈʌndə ðə dɪˈsɪʒən əˈdɒptɪd baɪ ˈjʊˈnaɪtɪd ˈneɪʃənz sɪˈkjʊərɪtɪ ˌrezəˈluːʃənz]) - кошти, майно, майнові і немайнові права, що повністю або частково, прямо чи опосередковано належать або перебувають під контролем осіб, що пов›язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, та активи, які отримані або походять від таких коштів, майна, майнових і немайнових прав, а також інші активи зазначених осіб (джерело: Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20.03.2003 № 638-IV

АКТИВНІ АНАЛІТИЧНІ РАХУНКИ ДЕПОЗИТАРНОГО ОБЛІКУ (англ. active analytical accounts of depositary records [ˈæktɪv ˌænəˈlɪtɪkəl əˈkaʊnts əv dɪˈpɒzɪtərɪ ˈrekɔːdz]) - рахунки депозитарного обліку, які відкриваються Центральним депозитарієм, депозитарною установою згідно з їх внутрішніми документами та відповідно до внутрішніх документів чи стандартів Центрального депозитарію з метою забезпечення депозитарного обліку депозитарних активів, зокрема для відображення їх місцезнаходження (зберігання) та стану випуску цінних паперів

Активні знання (тверді знання) – найчастіше вживані професіоналами знання і вміння, обов’язкові для оволодіння даною навчальною дисципліною; в області психології знання і вміння, записані в оперативній пам’яті.

АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ (англ. active transactions [ˈaktɪv trænˈzækʃənz]) - операції, спрямовані на розміщення та використання наявних у банку власних та залучених ресурсів з метою одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій та підтриманні необхідного рівня ліквідності. А. о. поділяють на кредитні, облiково-кредитні та інвестиційні. Між ними існує тісний взаємозв’язок. Кредитні операції надзвичайно різноманітні. Їх поділяють на групи за такими категоріями: тип позичальника; засіб забезпечення; строк кредитування; об’єкти кредитування; вид рахунку; вид валюти кредитування; порядок видачі коштів; метод погашення; порядок нарахування i погашення процентів; ступінь ризику та ін. У кредитуванні, крім традиційних кредитів, широкого розвитку набули кредитні лінії, відновлювальні (роловернi) кредити та кредити з плаваючими процентними ставками. Операції, пов’язані з придбанням (обліком) векселів або використанням векселів як застави, відносять до облiково-кредитних А. о. До інвестиційних А. о. належать операції з придбання банками цінних паперів. Розрізняють А. о., які проводяться банком на комісійних засадах i за власний рахунок. Обліковуються А. о. за активом балансу або на активних рахунках позабалансового обліку

(активные операции банка) – операції, за допомогою яких банки розміщують ресурси, що є в їхньому розпорядженні. Поділяються на кредитні операції та банківські інвестиції. Кредитні операції – це видача та погашення різноманітних позичок, які класифікуються за рядом ознак. За характером забезпечення розрізняються позички забезпечені і бланкові (без забезпечення). За строками погашення – позички до запитання, короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) і довгострокові (більше 5 років). Банківські інвестиції це вкладання коштів в цінні папери.

(активные счета) – бухгалтерські рахунки для обліку стану та руху господарських засобів і контролю за їх збереженням.

Активність особистості – здатність людини до свідомої трудової і соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння нею багатств матеріальної і духовної культури. Активність особистості проявляється у творчості, вольових актах, спілкуванні.

(активное непринятие) – рішення споживача не приймати (відхилити) новий товар.

Активне   навчання   –   вид   навчальної   діяльності,   який   допускає практичне застосування навичок, отриманих у процесі навчально-пізнавальної діяльності  у формі ігор і тренінгів, вирішення прикладних завдань реального світу, проведення власних досліджень і створення колективних проектів. Зараз активне навчання здійснюється набагато простіше і ефективніше завдяки поширенню навчальних веб-технологій, сервісів, презентацій і створення відео, блогів і соціальних мереж.

АКТИВНИЙ РИНОК (англ. active market [ˈaktɪv ˈmɑːkɪt]) - (1) Для певних фінансових активів і фінансових зобов’язань – ринок, на якому ціни котирування легко та регулярно доступні (за допомогою біржі, дилера, брокера, міжбанківського ринку, служб інформації про ціни тощо) та відображають фактичні й регулярно здійснювані ринкові операції між незалежними сторонами. (2) Для інших активів – ринок, на якому існують такі умови: а) об’єкти, що їх купують і продають у межах ринку, є однорідними; б) як правило, в будь-який час можна зайти зацікавлених продавців і покупців; в) інформація про ціни загальнодоступна

(активный субъект рынка) – суб’єкт ринку (фізична чи юридична особа), що веде пошук потенційних покупців товарів разом із забезпеченням сервісного обслуговування споживачів. Усі послуги надаються за певну плату.

(активно-пассивные счета) - бухгалтерські рахунки для обліку розрахункових відносин за активними і пасивними операціями, результатом яких можуть бути як дебетові, так і кредитові залишки. Це, зокрема: розрахунки з різними дебіторами й кредиторами; з покупцями й замовниками; внутрівідомчі та внутрігосподарські розрахунки тощо.

АКТУ ДЕРЖАВИ ДОКТРИНА - доктрина заперечення за внутр. судами юрисдикції визначати чинність або законність актів іноз. д-ви та права оспорювати заяви власних урядів з питань діяльності кер. органів ін. держав. 13 Найб. розвитку А. д. д. дістала у США. Класичною там вважається заява про А. д. д. у суд. рішенні у справі Underhill & Hernauder, де підкреслюється, що «кожна суверенна держава зобов'язана поважати незалежність будь-якої іншої держави, а суди однієї країни не можуть виносити рішення стосовно актів уряду іншої, чинних у межах своєї території. Задоволення скарг, викликаних такими актами, необхідно здійснювати доступними засобами, які використовують між собою держави». А. д. д. застосовувалася судами різних держав у випадках експропріації власності їхніх гр-н, що мали місце в іноз. країнах. Відоме рішення у справі Sabbatino, що розглядалася Верх, судом США за позовом амер. гр-нина, який заперечував правомірність націоналізації його власності на Кубі. Питання, пов'язані з А. д. д., найчастіше виникали у зв'язку з актами невизнаного уряду. Сутність доктрини виявляється у таких характеристиках: вона не застосовується до актів д-ви, що порушують міжнар. право; не застосовується доти, доки викон. влада не встановить у конкр. випадку таке порушення; не може бути підставою для участі іноз. уряду в амер. судах як позивача. Однак розгляд под. актів у внутр. судах можливий на підставі ввічливості міжнародної, що асоціюється з друж. відносинами між д-вами. Особливістю А. д. д. у США є також її «конституційний» підтекст, що випливає із суттєвих відносин між гілками управління у системі поділу влади. Компетенція і функції суд. та викон. влади не повинні завдавати шкоди стосункам з ін. членами міжнар. спільноти. Доктрині міжнар. права властива точка зору, що А. д. д. не підкоряється ні суверен, владі, ні будь-якому принципу цього права. Якщо угоду укладено в одній юрисдикції, а форум (суд) перебуває в іншій, то форум діє шляхом припинення чинності або застосування власного закону, який означає позбавлення першої юрисдикції її тер. суверенітету. Він просто відмовляється ухвалити рішення або застосувати свій закон щодо сторін або власності. Відмова однієї країни забезпечити крим. закони іншої є типовим прикладом того, коли суд не зважає на причину дії, що виникає в ін. юрисдикції. Практика держав свідчить, що міжнар. право не вимагає застосування А. д. д. Більшість країн тлумачить рішення з цього питання як недостатні для того, щоб твердо дотримуватися даної норми. Міжнар. арбітражні або суд. рішення не містять положень, які давали б підстави для припущень, що міжнар. право приписує визнання суверен, актів іноз. урядів. Якщо міжнар. право не приписує використання А. д. д., то немає і заборони щодо застосування цієї норми, навіть коли стверджується, що акт д-ви порушує міжнар. право.

Актуалізація   (реалізація)   –   реалізація   і   практичне   застосування одержаних знань для вирішення конкретних завдань.

Актуалізація робочого підручника – процес внесення в текст робочого підручника змін, які потребують його принципового перероблення.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО (англ. joint-stock company [ʤɔɪnt-stɒk ˈkʌmpəni]) - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (джерело: Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356; Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 № № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50, /№ 50-51/. – Ст. 384); - господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом

(акционерный регистратор) – список власників акцій, який регіструє компанія або за її дорученням спеціальна організація.

(акционирование) – форма приватизації майна державної та приватної форм власності, за якої здійснюється перетворення частини державної чи приватної власності в акціонерну, коли співвласниками даного підприємства можуть бути його окремі працівники, трудовий колектив і держава. Водночас відбувається передача господарських функцій від державних організацій чи установ акціонерним товариствам.

АКЦІЯ (англ. share [ʃɛː]; stock [stɒk]; equity [ˈɛkwɪti]) - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Стор. 1126. – Ст. 268); - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові пра-
ва, передбачені Цивільним кодексом України, Законом «Про акціонерні товариства» та законодавством про інститути спільного інвестування. Емітентом А. є тільки акціонерне товариство. А. існують виключно в бездокументарній формі. А. має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість А. не може бути меншою, ніж одна копійка. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні А. У разі існування А. у документарній формі власникові А. видається сертифікат А. У сертифікаті зазначаються вид цінного паперу, найменування акціонерного товариства, серія та номер сертифіката, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і клас А., номінальна вартість, кількість А., що належить власникові сертифіката, ім’я (найменування) власника, підпис керівника емітента, засвідчений печаткою емітента. Акціонерне товариство розміщує А. двох типів – прості та привілейовані. Прості А. надають їх власникам однакові права та право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації тощо. Прості А. не підлягають конвертації у привілейовані А. або інші цінні папери акціонерного товариства. Привілейовані А. надають їх власникам переважні, стосовно власників простих А., права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством. Акціонерне товариство має право розміщувати привілейовані А. різних класів (з різним обсягом прав). Залежно від умов розміщення привілейовані А. певних класів можуть бути конвертовані у прості А. або у привілейовані А. інших класів. Частка привілейованих А. у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%. Реєстрацію випуску А. здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг А. дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення А. та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску А. А. є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників А. (акцій) визначається Цивільним кодексом України та Законом «Про акціонерні товариства». Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання А. додаткової емісії. Переважним правом акціонера визнається: 1) право акціонера – власника простих А. придбавати у процесі приватного розміщення товариством прості А. пропорційно частці належних йому простих А. у загальній кількості емітованих простих А.; 2) право акціонера – власника привілейованих А. придбавати у процесі приватного розміщення товариством привілейовані А. цього або нового класу, якщо А. такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих А. певного класу в загальній кількості привілейованих А. цього класу

АКЦІЯ КОРПОРАТИВНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ (англ. corporate investment fund share [ˈkɔːpərɪt ɪnˈvestmənt fʌnd ʃeə]) - цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного інвестиційного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного інвестиційного фонду), частини майна корпоративного інвестиційного фонду у разі його ліквідації, право на
управління корпоративним інвестиційним фондом, а також немайнові права, передбачені законодавством про інститути спільного інвестування (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268); - цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного фонду), частини майна корпоративного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним фондом, а також немайнові права, передбачені цим Законом (джерело: Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI

АКЦІЯ НА ПРЕД’ЯВНИКА (англ. bearer shares [ˈbeərə ʃeə]) - відноситься до оборотних інструментів, які надають право власності у юридичній особі тій особі, яка володіє сертифікатом акції на пред’явника (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - вільнопоширювальні фінансові інструменти, що надають право власності на частку в активах корпорації особі, яка володіє сертифікатом акції на пред’явник

(акцепт) – згода на оплату або гарантування оплати грошових і товарних документів у внутрішньому та зовнішньому товарообороті. За своєю формою А. буває негативний (мовчазний) і позитивний (письмовий). Негативний А. застосовується в розрахунках майже всіх підприємств та організацій і означає, що якщо госпорган в зазначений для акцепту строк не подав до банку письмового забезпечення оплати платіжної вимоги, вона вважається акцептованою. Лише для вимог сільрад і кооперативів встановлено інший порядок акцепту: вимоги вважаються акцептованими, коли від платника надійшла письмова згода на оплату. Розрізняють А. вексельний, чековий та документів. Вексельний А. – згода на оплату векселя, що оформляється надписом акцептанта на векселі. Чековий А. означає акцепт банком-платником.

АКЦЕПТ (англ. acceptance [əkˈsɛpt(ə)ns]) - згода платника сплатити грошові або товарні документи або згода однієї із сторін з умовами іншої сторони. Найчастіше А. застосовується при розрахунках за товари, послуги і виконані роботи, відповідно до яких платіж здійснюється з відома платника за розрахунковими документами, виписаними постачальником. Розрізняють наступні види А.: 1) згода платника на оплату розрахункових документів або гарантія оплати товарів і послуг; 2) прийняття платником (трасатом) за перевідним векселем (траттою) зобов’язання сплатити вексель при настанні зазначеного в ньому терміну. Такий А. оформляється у вигляді відповідного напису акцептанта – аваля, на лицьовому боці векселя; 3) згода банку гарантувати оплату суми, вказаної у перевідному векселі; 4) згода однієї сторони на укладення договору відповідно до пропозиції (оферти) іншої сторони; 5) у міжнародному праві – одностороння заява про зв’язаність умовами договору. У практиці банківської діяльності виділяють вексельний А. (згода платника – трасата на оплату перевідного векселя) і банківський А. (згода банку на оплату розрахункових документів або поручительство банку в тому, що документ буде оплачено). При банківському А. часто потрібне попереднє депонування коштів на суму А. Залежно від повноти суми, що акцептується, розрізняють А. повний і частковий. За законодавством більшості країн А. повинен бути повним і беззастережним

АКЦЕПТ ВЕКСЕЛЯ (англ. acceptance of a bill of exchange [əkˈseptəns əv ə bɪl əv ɪksˈtʃeɪndʒ]) - напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

АКЦЕПТАНТ ВЕКСЕЛЯ (англ. acceptor of bill [əkˈseptər əv bɪl]) - юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи на себе зобов’язання здійснити платіж за переказним векселем під час настання строку платежу (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

АКЦЕПТНЕ ФІНАНСУВАННЯ (англ. acceptance credit [əkˈsɛpt(ə)ns ˈkrɛdɪt]) - форма кредиту, за якої фінансування комерційних операцій, передбачених договором, здійснюється через банки або спеціалізовані фінансові установи шляхом надання постачальнику (продавцеві), експортеру чи покупцеві (виконавцю робіт) або імпортеру раніше обумовленої суми кредиту для авансового фінансування закупівель або продажу товарів. При А. ф. позичальник надає банку чи фінансовій установі в заставу, як гарантію, товарну накладну або інший відповідний товарний документ, що підтверджує факт відправки вантажу, для купівлі якого видано кредит. А. ф. широко використовується в міжнародній торгівлі на основі акцептного кредиту, шляхом акцепту виставленої йому кредитором тратти 

(акцептный кредит) – один з видів кредиту, який надається комерційними банками своїм клієнтам. Кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, облік якого може бути здійсненим в банку, що його акцептував. В цьому випадку банк стає не тільки гарантом, а й безпосереднім кредитором клієнта, За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію в розмірі 0,25 відсотків в місяць.

(акцептованное платежное поручение) –доручення, що має акцепт банку, тобто гарантію його оплати. Акцептований екземпляр доручення передається платнику та повертається ним після одержання товару чи послуг від отримувача коштів.

(акцептованный вексель) – вексель, що має акцепт боржника (трасата) на його оплату. Акцепт оформляється написом на векселі (“акцептовано”, “прийнято”, “зобов'язуюсь сплатити”) та підписом трасата. Акцепт може бути як безумовним, так і обмеженим частиною вексельної суми (частковий акцепт).

(акцептированный чек) – чек, що має акцепт банку, гарантує нарахування коштів на рахунок одержувача вказаної в ньому суми. Банк приймає чек для акцепту за наявності коштів на рахунку чекодавця, оплачується тільки повністю і не обмінюється на готівку.

(акцизная марка) – спеціальний знак, що ним маркують товари, на які встановлюють акцизний збір і наявність якого підтверджує сплату акцизного збору, легальність увезення та право реалізації цих виробів не території держави.

(акцизный сбор) – непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включаються до їх цін. Сплачують виробники та імпортери підакцизних товарів. Ставки акцизного збору встановлено у відсотках до вартості товарів у відпускних цінах, а для імпортних товарів – до повної вартості з урахуванням митних зборів і мита.

(алиентация) – 1. Відчуження майна. 2. Дія, пов’язана зі зміною власника акцій, майна, капіталу, тобто передача власності однією особою іншій.

Алгоритм1   –  послідовність  дій  або  кроків  (степів),  сукупність  яких становить вміння.

Алгоритм2  – чітко задана послідовність кроків, які мають бути виконані для розв’язання завдання.

Алгоритм3  – формальна процедура, що гарантує здобуття оптимального або коректного розв’язання задачі.

Алгоритмізація процесу навчання – один із напрямів педагогічних досліджень, який акцентує на використанні студентами і викладачами структурованих алгоритмів (лат. algorithmus – сукупність дій для розв’язання задачі) розв’язання завдань.

Алгоритмічне навчання – навчання, побудоване на освоєнні алгоритмів професійних умінь.

(алеба) – відмова від акцепту.

(аллонж) – додатковий лист, який прикріпляється до векселя і на якому робиться передатний гарантійний запис, якщо на зворотній стороні векселя він не вміщується. Перший передатний запис на А. виконується впоперек (починається на векселі, а закінчується на А.) На А. також може бути зроблений аваль.

АЛМАЗНА БІРЖА (англ. diamond bourse [ˈdaɪəmənd bʊəs]) - біржа, що є терміном алмазової промисловості, та означає центр обміну алмазами, що розташовується у великих містах та є безпечним торгівельним середовищем для алмазних дилерів. Біржа є саморегулівною організацією, що визначає стандарти поставки та надає арбітражне забезпечення. Існує 28 алмазних бірж, що є членами Всесвітньої федерації алмазних бірж (ВФАБ). У певному сенсі біржі розробили деякі «універсальні закони торгівлі алмазами». Дісциплінарні дії на одній біржі, що може включати тимчасове припинення членства чи навіть виключення, буде підтверджене на будь-якій алмазовій біржі у світі. Таким чином, члени алмазових бірж надають перевагу торгівлі між собою, оскільки їм комфортніше створювати усні угоди. ВФАБ коментує, що сила цієї правової системи також означає, що біржі можуть змушувати своїх членів, для прикладу, дотримуватись Процесу Кімберлі, утримуватись від змішування природніх і синтетичних алмазів, зобов’язувати виписувати гарантії в накладних тощо. Обговорювальні розпорядження інколи включають мільйони доларів, що є негайним та при цьому не потрібні судові дії. ВФАБ віджмітило, що фактично у кожній країнї, яка торгує алмазами, арбітражні рішення пов’язаних із ВФАБ бірж, що практично автоматично затверджуються судами

АЛМАЗНА МАГІСТРАЛЬ (англ. diamond pipeline [ˈdaɪəmənd ˈpaɪplaɪn]) - цілісний алмазний торговельний ланцюжок з видобутку до рівня роздрібного продажу, де алмази отримує кінцевий споживач

АЛМАЗНИЙ ДІЛЕР (ТОРГІВЕЦЬ АЛМАЗАМИ) (англ. diamond dealer [ˈdaɪəmənd ˈdiːlə]) - особа, що займається оптовими поставками оброблених чи необроблених алмазів

АЛОНЖ (англ. allonge [əˈlɒnʒ]) - аркуш паперу, що додається до векселя для додаткових індосаментів (передатних записів), якщо на зворотному боці векселя вони не вміщуються. Перший передатний запис на алонжі робиться впоперек з’єднання векселя і додаткового аркуша, тобто таким чином, щоб він починався на векселі й закінчувався на алонжі. На алонжі можна також оформляти аваль

(альпари) – відповідність біржового курсу валюти, цінних паперів, переказних векселів їхній номінальній вартості (паритету).

АЛЬТЕРНАТ - (франц. alternat — чергування, від лат. alternus — поперемінний) — правило, згідно з яким у примірнику міжнар. договору, що має підписуватися конкр. договірною стороною, підписи уповноважених і сам текст договору, викладений мовою цієї сторони, розміщуються на першому місці. Для підписів першим, більш почесним, вважається місце під 14 текстом договору з лівого боку або ж, якщо підписи ставляться один під одним, місце зверху. Застосування А. підкреслює рівність договірних сторін. Цього правила суворо дотримуються при підписанні двосторонніх договорів, яке відбувається мовами обох договірних сторін. Багатосторонні договори підписуються у порядку (переважно алфавітному), який сторони обирають за згодою.

(альтернатива) – наявність вибору між двома чи кількома різними можливостями (варіантами), які можуть заперечувати чи виключати одна одну.

АЛЬТЕРНАТИВНІ СИСТЕМИ ГРОШОВИХ ПЕРКАЗІВ (англ. alternative remittance systems (ARS) [ɔːlˈtɜːnətɪv rɪˈmɪt.əns ˈsɪstɪmz]) - будь-які системи переказів грошових коштів, що діють поза офіційними банківськими каналами. Сюди відносяться неконтрольовані мережі (наприклад, підпільні банки) та контрольовані системи (системи грошових послуг)

(альтернативная стоимость) – теоретичний показник, який показує, на скільки одиниць треба зменшити виробництво одного товару, щоб за рахунок вилучених факторів виробити одиницю іншого альтернативного товару.

АЛЬТЕРНАТИВНА КОЛІЗІЙНА НОРМА - норма, яка передбачає декілька правил вибору права країни для певних приватно-правових відносин з іноз. елементом. Такі норми містяться у вітчизн. законодавстві та міжнар. договорах з міжнар. приватного права. Напр., у ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» А. к. н. сформульована таким чином: «Спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано у заповіті право держав, громадянином якої він був». Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання задовольняє вимоги закону місця складання акта або вимоги укр. законодавства. Отже, відносини, що виникають у зв'язку з формою заповіту та акта його відміни, будуть дійсними, якщо вони відповідають вимогам законодавства країни пост, місця проживання або законодавства країни місця складання акта або укр. законодавства. Правозастосовні органи, а також сторони можуть використовувати будь-яке із зазначених законодавств. Проте закон встановлює жорстку послідовність їх можливого застосування. Гол. прив'язкою є закон пост, місця проживання заповідача в момент складання акта. І тільки тоді, коли форма правочину не відповідатиме вимогам цього закону, що вело б до недійсності акта, треба застосовувати відповідні закони ін. країн. А. к. н. дістала свою назву через альтернативність саме прив'язки колізійної норми. Враховування вимог законодавства кількох країн може здійснюватися, крім альтернат, коліз. прив'язок, за допомогою також кумуляц. прив'язок та розщеплення прив'язок. Від А. к. н. за способом регулювання слід відрізняти імперативні та диспозитивні колізійні норми.

(альтернативная оценка) – заключна стадія прийняття рішень: процес оцінки альтернативних товарів (послуг) і прийняття рішень споживача про надання переваги певному різновиду товарів (послузі), певній марці, фірмі.

(альтернативная цена) – робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

АЛЬТКОІН (англ. аltcoin [ˈɔːltkɔɪn]) - будь-яка інша, заснована на математичних принципах децентралізована конвертована віртуальна валюта, відмінна від біткоіна, який став першою валютою такого виду. У даний час прикладами альткоінов є: Ripple (Ріппл), PeerCoin (Піркоін), Lite-coin (Лайткоін), zerocoin (зерокоін), anoncoin (анонкоін) і dogecoin (догкоін)

АЛЬЯНС - (франц. alliance — союз, об'єднання) — союз між д-вами для досягнення спільних цілей у певний час; об'єднання окр. осіб, політ, партій, громад, орг-цій на основі договірних зобов'язань. Розрізняють А. особистісні, сімейні, групові, партійні, воєнні, політичні, економічні, міжнародно-кооперативні та ін. Найчастіше поняття А. вживається стосовно міждерж. союзів. А. у відносинах між д-вами, як правило, спрямовані на взаємну підтримку сторін у разі агресії ін. держав чи на утвердження взаємних інтересів. Міждержавні А. бувають двосторонніми і багатосторонніми, таємними і відкритими, простими й 15 високоорганізованими, коротко- і довготривалими, а також безпосередньо спрямованими на перемогу у війні чи на відвернення її. За сучас. умов міждержавні А. створюються переважно з метою досягнення необхідного балансу сил і забезпечення національної безпеки тих чи тих держав.

(альянс маркетинговый) – форма стратегічного партнерства з метою створення міцного багатостороннього союзу, в якому кожна сторона сприяє зміцненню сильних сторін учасників альянсу. Можу здійснюватись у таких формах: альянс на базі товарів чи послуг; спільні заходи щодо просування товарів на ринки; матеріально-технічний союз; ціновий альянс.

АЛЮВІАЛЬНА КОПАЛЬНЯ (англ. alluvial mine [əˈluːviəl maɪn]) - копальня, у якій алмази витягують з родовищ, таких як русло ріки, океанське дно, на відміну від кімберлітичного видобутку з гірських порід. Вони вважаються вторинними родовищами, тобто ці алмази були вимиті з первинних кімберлітичних родовищ. Алювіальні копальні можуть поширюватись на великі географічні райони

(амальгамация) – злиття двох або декількох банків, які раніше були самостійними, в процесі конкурентної боротьби. Розрізняють два види А.: 1. Поглинання одним великим банком іншого, який при цьому втрачає самостійність 2. Утворення нового банку шляхом злиття банків, які втрачають при цьому самостійність і передають активи новому банку. Новоутворений банк одержує і нову назву, яка часто поєднує назву банків, що злились.

(амортизационный период) – економічно доцільний термін експлуатації основних фондів, який визначається залежно від їх видів і груп з урахуванням морального зношення, умов експлуатації та інших факторів.

(амортизационный фонд) – цільовий фонд накопичення фінансових коштів, який утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для відтворення основних фондів (устаткування, машин, будівель тощо), котрі в процесі виробництва піддаються фізичному та моральному зносу, через що втрачають частину споживчої вартості.

(амортизация) – об'єктивний процес поступового перенесення вартості засобів праці (по мірі їх зносу) на вироблені з їх допомогою продукцію або послуги. Шляхом проведення амортизаційних відрахувань, що включаються в витрати на виробництво і послуги, формується амор­тизаційний фонд, який використовується для відтворення основних фондів. Нарахування амортизаційних сум має постійний і безперервний характер, а їх використання на відтворення основних фондів відбувається після закінчення нормативних строків використання фондів. Амортизаційний фонд формується під впливом багатьох факторів: рівня норм амортизації, вартісної оцінки основних фондів, їх складу, структури, галузевої структури народного господарства.

Анімація – це процес переміщення об’єктів на екрані.

(анализ) – взаємопов’язані і взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У економіці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності.

АНАЛІЗ [ОЦІНКИ РИЗИКІВ] (англ. evaluation [ɪˌvæljʊˈeɪʃən]) - відноситься до останнього етапу оцінки ризиків. Він включає результати, що були отримані внаслідок процесу оцінювання для визначення пріоритетних дій для зниження ризику, враховуючи цілі, що були встановлені на початку процесу оцінювання. Ці пріоритети можуть сприяти розробці стратегії пом’якшення ризиків

(анализ бизнес-портфеля) – метод, за допомогою якого керівництво виявляє і оцінює різноманітні напрямки діяльності, що визначають профіль компанії (фірми).

(анализ безубыточности) – здійснюється з метою визначення кількості одиниць товару, необхідної для продажу, чи обсягу реалізації послуг, аби окупити всі витрати.

(анализ хозяйственной деятельности) – комплексне вивчення результатів практичної роботи підприємств (фірм) за певний період, оцінка ефективності діяльності з метою виявлення резервів та визначення шляхів діяльності й надання необхідної інформації та оперативного керівництва різними ланками діяльності, одержання передбачених бізнес-планом показників. Найважливішими для аналізу господарської діяльності є статті активу балансу – основний капітал і оборотні активи (готівка, матеріально-виробничі запаси, дебіторська заборгованість – короткострокова і довгострокова).

(анализ деятельности предприятия) – проводиться власними економічно-фінансовими структурними підрозділами організацій, підприємств, фірм або з зазначенням консалтингових організацій, аудиторських фірм з метою оцінки фінансового стану, результатів господарської діяльності за певний період (звітний рік, півріччя, квартал). Здійснюється шляхом вивчення даних оперативної статистики за поточний рік чи порівняння з минулим роком з використанням господарсько-фінансових показників для порівняльного аналізу та оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства: виробничої, комерційної, торговельної, фінансової тощо. Аналізу підлягають: бухгалтерський баланс, фінансові документи, звіти окремих підрозділів, дані про надходження та використання основних фондів і оборотних коштів, про формування та витрати безготівкових і готівкових сум, відрахування у бюджет, сплату податків, зборів. Виявляються причини негативних показників діяльності або недоліків конкретних структур, комерційно-господарських підрозділів. Оцінюються також можливі наслідки діяльності підприємства в існуючому режимі. На підставі результатів аналізу можуть складатися одно або багатоваріантні прогнози розвитку підприємства (фірми), зміцнення його позицій на ринку.

Аналіз даних – дослідження даних у реальній або проектованій системі.

(анализ микроэкономический) – аналіз результатів фінансово-економічної діяльності організацій, фірм, компаній, що належать до основних галузей промисловості, АПК як складових частин усього народногосподарського комплексу – макроекономіки.

(анализ макроэкономический) – аналіз узагальнених економічних показників основних галузей народного господарства, соціальної інфраструктури, що становлять основу економічного розвитку країни, фундамент її матеріально-технічної бази. На основі макроекономічного аналізу будується поточна й перспективна економічна політика держави.

Аналіз рішень – зведення складних проблем до більш простих з керованими компонентами задач. Забезпечує методологію структуризації ситуацій, пов’язаних з прийняттям рішень.

АНАЛІЗ РИЗИКУ (англ. risk analysis [rɪsk əˈnæləsɪs]) - систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI

(анализ рынка) – комплекс дій, спрямований на глибоке вивчення всієї багатогранності факторів, умов, ситуацій, які впливають на стан і розвиток ринку, на зміни його обсягів, структури, масштабів. У ході аналізу виявляють обсяги, структуру, широту і якість попиту, пропозиції за певний час та тенденції розвитку ринку, визначають  ступінь збалансованості попиту та пропозиції, встановлюють відхилення між цими найважливішими категоріями ринку.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ (англ. financial transactions analysis [faɪˈnænʃəl trænˈzækʃənz əˈnæləsɪs]) - комплекс ризик-орієнтованих заходів, які здійснюються на постійній основі та установлені внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, проведення яких дає змогу з’ясувати суть і мету фінансових операцій, зробити висновок про відповідність/невідповідність фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту його діяльності, регулярність здійснення фінансових операцій та спрямований на виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу (джерело: Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 26.06.2015 № 417 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 62. – Ст. 2035); - комплекс заходів, установлених внутрішніми документами небанківської фінансової установи з питань фінансового моніторингу щодо фінансових операцій, проведення яких дає змогу виявити ризикові фінансові операції, зробити висновок про відповідність/невідповідність таких фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту його діяльності, та спрямований на виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, виявлення їх регулярності, у тому числі дроблення сум, на які здійснюються фінансові операції з метою уникнення виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (джерело: Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів» від 15.09.2016 № 338

Аналітичний бібліографічний опис – опис складової частини видання (глави, статті, реферату, рецензії та т. ін.).

(аналитический учет) – детальне відображення в натуральних і грошових показниках господарських операцій, наявність основних фондів та обігових коштів і джерел їх формування на аналітичних (бухгалтерських) розрахунках. Аналітичний облік коштів здійснюється в грошовому виразі, а засобів виробництва – в натуральному і грошовому вираженнях для забезпечення контролю за виробничим процесом та станом розрахунків для збереження майна тощо.

АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ (англ. analogy of the law [əˈnæl.ə.dʒi əv ðə lɔː]) - поширення на відносини, які безпосередньо не врегульовані законом, правових норм, що регулюють подібні відносини

АНАЛОГИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ І ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН (англ. drugs and psychotropic substances analogs [drʌgz ənd saɪkəʊˈtrɒpɪk ˈsʌbstənsɪz ˈænəlɒgz]) - заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють (джерело: Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори: Закон України від 15.02.1995 № 60/95-ВР 

АНГАРІЯ - (лат. angaria, від грец.— поштова справа, кінна пошта; від давньо-перс. ангірд — кінний гонець) — право воюючої сторони на реквізицію на своїй території або на території, що опинилася під її контролем, засобів транспорту нейтр. держав у разі крайньої необхідості і за умови повної компенсації. Право А. виникло ще в старод. часи. Спочатку це означало реквізицію землі і мор. транспорту. Потім А. поширилася на будьяку нейтр. власність відповідно до юрисдикції воюючої сторони і з виплатою повної компенсації. Нейтр. судна у відкритому морі А. не підлягають. У США, однак, у суд. рішенні щодо справи Nereida (1818) було заявлено про «повне і недвозначне визнання Сполученими Штатами» того, що «товари ворога, знайдені на судні дружньої країни, є військовим призом, а товари дружньої країни, знайдені на судні ворога, підлягають відшкодуванню». Паризька декларація 1856 підтвердила право А. Воно, однак, не було застосоване, коли 1917 виникло питання про ведення підводної війни. Тепер, як правило, для воюючої сторони немає потреби звертатися до права А. Згідно з конвенц. нормами сучасного міжнар. права, що регламентують режим окупації, окупуюча д-ва має аналогічні А. права стосовно захоплення або реквізиції засобів транспорту, в т. ч. для забезпечення безпеки цив. населення на окуп. території. Однак деякі брит, судові авторитети висловлюють думку, що нейтр. власність на території, яка перебуває під контролем воюючої сторони, підлягає захопленню або реквізиції не інакше, як за правом А.

АНДЕРРАЙТЕР (англ. underwriter [ˌʌndəˈraɪtə]) - торговець цінними паперами (банк, фінансова або інша компанія), який виступає гарантом і бере на себе ризики в процесі андеррайтингу. В контексті ринків капіталу – це дилер, який бере на себе зобов’язання викупити випуск цінних паперів або його частину за заздалегідь визначеною ціною. Наявність такого зобов’язання дає емітенту гарантію того, що цінні папери будуть розміщені за встановленою ціною. За прийняття ризику щодо розміщення цінних паперів серед інвесторів А. одержує від емітента оплату у вигляді комісійних. Вимоги до операцій, що здійснює А., встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку)

АНДЕРРАЙТИНГ (англ. underwriting [ˈʌndəraɪtɪŋ]) - укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/ або здійснення дій чи надання послуг, пов’язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292). Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо розміщення цінних паперів цього емітента. Андеррайтер відповідно до договору з емітентом може здійснювати: купівлю цінних паперів у емітента з подальшим їх перепродажем інвесторам; гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем; продаж якомога більшої кількості цінних паперів, без зобов’язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані. З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268); - послуги, які надає андеррайтер щодо відкритого (публічного) розміщення (підписка, продаж) емісії цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента. У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може рати на себе зобов’язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов’язань. А. здійснюється на основі типового договору, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем. З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність (джерело: Банківська енциклопе-
дія / колектив авторів. – ISBN 978-966-346-923-2. – К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. – С. 503); - купівля цінних паперів нових випусків з метою їх продажу. Здійснюється, як правило, групою інвестиційних дилерів – андерайтерів (передплатників)

Андрогогіка (педагогіка дорослих) – галузь наукового знання в системі педагогічних наук, яка займається теорією і практикою освіти дорослих протягом усього життя.

АНЕКСІЯ - (лат. аnnехіо — приєднання) -протиправне насильницьке приєднання (захоплення) однією д-вою території ін. д-ви. В минулому мала значне поширення у міжнар. практиці як вияв експансіоніст, політики з боку агрес. держав. Прикладами є А. США території Мексики (1845, 1848, 1853), Великобританією — князівства Ауда (1856) та о-ва Кіпр (1914), Німеччиною — Ельзасу і Лотарингії (1871) та Австрії (1938), Італією-Ефіопії (1936) та Албанії (1939), Японією-Кореї (1910), Іраком — Кувейту (90-ті рр.) тощо. А. є грубим порушенням сучас. міжнар. права і з правової точки зору будь-яке набуття території таким шляхом — недійсне. На неприпустимість зміни держ. кордонів насильн. шляхом, усупереч волі народу, вказується у Статуті ООН (ст. 1—2). Про це йдеться також у Декларації ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності і суверенітету (1965), Декларації про принципи міжнар. права, 16 що стосуються дружніх відносин і співробітництва між д-вами відповідно до Статуту ООН (1970), Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва у Європі 1975 та ін. А. — один з видів агресії, а тому тягне за собою міжнар.- правову відповідальність. Таку відповідальність було застосовано, зокрема, до нацист, злочинців за вироком Нюрнберзького воєнного трибуналу від 1.Х 1946 (див. Нюрнберзький процес).

АНКЕТА (англ. questionnaire [ˌkwes.tʃəˈneər]) - внутрішній документ в електронному вигляді банку і має містити всю інформацію, отриману банком за результатами ідентифікації, вивчення клієнта уточнених даних щодо ідентифікації та вивчення клієнта, поглибленої перевірки клієнта, а також висновки банку щодо оцінки репутації клієнта та оцінки ризику клієнта із зазначенням дат здійснення таких оцінок (джерело: Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 26.06.2015 № 417 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 62. – Ст. 2035); - внутрішній документ у паперовому або електронному вигляді, формується під час установлення ділових відносин, оформлених у письмовій формі, та/або виникнення підозри та/або здійснення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, проведення разової фінансової операції на значну суму, і має містити всю інформацію, отриману небанківською фінансовою установою за результатами ідентифікації (спрощеної ідентифікації), вивчення клієнта, у тому числі результати оцінки фінансового стану клієнта, уточнених даних щодо ідентифікації та вивчення клієнта, поглибленої перевірки клієнта, а також висновки щодо оцінки/переоцінки ризику клієнта із зазначенням дат здійснення таких оцінок/переоцінок, у випадках, передбачених цим Положенням (джерело: Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення небанківськими фінансовими установами фінансового моніторингу в частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів» від 15.09.2016 № 338 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 80. – Ст. 2671); - інструмент дослідження, що складається з переліку питань і забезпечує відносно швидкий збір інформації про ринок (опитування споживачів тощо), про виконувану роботу (опитування на робочих місцях з метою збору інформації для складання посадової інструкції та ін.). До початку складання будь-якої анкети варто чітко сформулювати мету дослідження

АНКЕТНИЙ СКОРИНГ (англ. application scoring [aplɪˈkeɪʃ(ə)n ˈskɔːrɪŋ]) - прогнозування ризику дефолту позичальника на підставі його анкети-заяви на одержання кредиту в банку. А. с. є різновидом кредитного скорингу та використовується переважно в споживчому кредитуванні з метою перевірки кредитоспроможності позичальника, визначення ймовірності його дефолту та мінімізації ризику банку.
Процедура А. с. полягає у класифікації позичальників на основі поданих ними даних на кредитоспроможних і тих, хто може наражати банк на високі ризики. Моделі, побудовані для А. с., називають скоринговими картами. Зазвичай, у більшості банківських скорингових карт значення роз рахункового показника на рівні «1» характеризує позичальника, який має високу ймовірність дефолту, а «0» – кредитоспроможного позичальника. Це дозволяє для кожного позичальника розрахувати ймовірність дефолту та попередньо визначитись із доцільністю надання йому кредиту

АНКЛАВ - (франц. enclave, від лат. inclavo — замикаю) — у міжнар. праві держ. утворення, частина тер. д-ви, оточена територією іншої або інших держав. До А., зокрема, належать: Республіка Сан-Маріно (оточена тер. Італії), Королівство Лесото (оточене тер. Південно-Африканської Республіки), Ватикан (розташований посеред Італії, у межах її столиці — Рима). А., на тер. якого є мор. берег, називають напіванклавом (напр., Калінінградська область Рос. Федерації, Бруней). Питання відносин А. з двою (д-вами), територією якої (яких) він оточений, розв'язується на основі угод між ними. Режим кордонів А., трансп. сполучення, визначення повітр. території та ін. питання в А. вирішуються відповідно до норм міжнар. права.

(аннуитеты) – різновид державної довгострокової позички, за якою кредитор отримує щорічний прибуток (ренту), що встановлюється з урахуванням сплати боргу разом із відсотками. А. поділяються на строкові і довічні. За строковим А. право кредитора обмежується визначеною кількістю років та може передаватися іншим особам. За довічним А. закінчення сплати ренти пов'язане зі смертю власника.

АНОНІМАЙЗЕР (англ. anonymiser [əˈnɒnɪˌmaɪzə(r)]) - інструменти і сервіси, такі як «темні мережі» (darknets) і «міксери» (mixers), призначені для приховування джерела біткоін-операцій і сприяння забезпечення анонімності. Прикладами є: мережа Tor (анонімна мережа), Dark Wallet (сервіс анонімної мережі), Bitcoin Laundry («міксер»)

АНОНІМНІ ДАНІ (англ. anonymous data [əˈnɒn.ɪ.məs ˈdeɪtə]) - ті, які не мають жодних ідентифікаторів; псевдоніми – ті, у яких ідентифікатори зашифровано

(анонимное акционерное общество) – акціонерне товариство з акціями на пред’явника.

АНОНІМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ (англ. anonymous message [əˈnɒnɪməs ˈmesɪʤ]) - повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», здійснене працівником відповідного органу без зазначення авторства відповідно до частини п’ятої статті 53 Закону (джерело: Порядок обробки повідомлень про корупцію та повідомлень про порушення вимог Закону України «Про політичні партії в Україні», що надходять до Національного агентства з питань запобігання корупції: затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції «Про затвердження Порядку обробки повідомлень про корупцію та повідомлень про порушення вимог Закону України «Про політичні партії в Україні», що надходять до Національного агентства з питань запобігання корупції» від 27.10.2017 № 1024, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 р. за № 60/31512

(анонимный счет) – банківський рахунок, який дає право виконувати будь-які операції на рахунку, розпорядитися коштами його без встановлення банком особистості вимагача. Найбільшого поширення набув номерний рахунок, коли його уповноважена особа ідентифікується за допомогою номера, що вказаний у документі, виданому банком клієнту, про факт укладення договору номерного рахунку.

АНТАРКТИКА - (від грец.— той, що лежить напроти півночі) — пд. полярна область довкола Пд. географічного полюса. Включає континент Антарктиду і Пд. частини Тихого, Індійського та Атлантичного океанів з островами. Підвищений інтерес до А. з'явився на поч. 20 ст. У цей час деякі д-ви заявили свої тер. претензії на А. Проблема зрушила з місця після 2-ї світ, війни. Було проведено широку програму наук, досліджень у межах Міжнар. геофіз. року (1957—58), у якій взяли участь учені з 12 держав. Міжнар. наук, співробітництву сприяло проведення у Вашингтоні за ініціативою США міжнар. конференції (жовтень - грудень .1959) з метою укладення договору про А. її результатом стало підписання 1 .XII 1959 безстрокового Договору про Антарктику, що набув чинності 23.VI 1961. Згідно з ним А. має використовуватися виключно у мирних цілях. Заборонено здійснювати будьякі ядерні вибухи і скидати радіоакт. відходи, проводити в регіоні військ, дії у будь-якій формі. Договір закріпив принцип свободи наукових досліджень, а проблема тер. претензій «заморожувалася» на невизначений час. Для контролю за дотриманням положень договору передбачено систему інспекцій. Кожна держава-учас-ниця може призначити наглядачів, які мають вільний доступ будь-коли і в будь-який район на будь-яку станцію та установку, включаючи мор. і повітр. судна. У договорі передбачено спец, механізм його реалізації — консультат. наради держав-учасниць. У них можуть брати участь і ті д-ви, що приєдналися до договору пізніше та проводять активну н.-д. роботу в А. В межах названих нарад було розроблено Конвенцію про збереження антарктичних тюленів 1972 та Конвенцію про 17 збереження морських живих ресурсів Антарктики 1981. У 1988 прийнято Конвенцію з урегулювання освоєння мінеральних ресурсів А., яка, проте, чинності ще не набула. З огляду на необхідність особливої уваги до охорони навколишнього природ, середовища цього регіону 1991 в Мадриді було підписано Протокол про заборону геологорозвідувальних робіт у А. терміном на 55 років. Мета документа -забезпечити екол. безпеку А., перетворити її на природний заповідник. Україна приєдналася до Договору про А. в 1992, бере участь в міжнар. заходах, що стосуються А., має (з 1996) в Антарктиді наук, станцію «Вернадський».

Антиінноваційні (грец. anti – проти і англ. innovate – запроваджувати нововведення) бар’єри – зовнішні або внутрішні перешкоди, які заважають здійсненню інноваційної діяльності.

(антидемпинговая практика) – порушення монополіями норм конкурентної боротьби шляхом завоювання домінуючого положення на ринку, яке дозволяє обмежити доступ на нього іншим виробникам, диктувати ціни та інші умови комерційної діяльності.