АКРЕЦІЯ - (лат. ассгегіо — приріст, збільшення) — природне збільшення території д-ви шляхом тривалого процесу нагромадження (під впливом течії води) піску у дельті ріки чи внаслідок появи острова вулканіч. походження у межах територіальних вод. Стосовно відкритого моря, то такі острови (вони мають підніматися над рівнем води, тобто не покриватися нею під час припливу) включаються до території д-ви, яка першою нотифікувала про це ін. д-ви, за умови, що останні не висловили істотних заперечень. Надалі щодо таких нових територій діє доктрина т. з. історичних правопідстав. При цьому за Конвенцією ООН по морському праву 1982 острови, які є непридатними для підтримання життя людини чи для самост. госп. діяльності (скелі), не мають своїх ви-ключних (морських) економічних зон і континентального шельфу (ст. 121). Якщо ж явище А. спостерігається у межах тер. вод, воно може впливати на переміщення уперед мор. кордону прибереж, д-ви. Можливе також природне збільшення території однієї д-ви за рахунок іншої внаслідок, напр., зміни русла ріки чи нагромадження грунту новою течією. Проте це потребує врегулювання між суміж. д-вами. З погляду міжнар. права і практики (в т. ч. України) держ. кордон проходить, як правило, на судноплавних річках по середині гол. фарватеру, або тальвегу, а на несудноплавних — по їх середині. У разі зміни тальвегу відбувається відповідна зміна лінії кордону, тоді як при відхиленні в той чи той бік русла несудноплавної річки кордон залишається на середині старого русла, навіть коли воно висохло. Для того щоб кордон ішов по новому руслу, треба заздалегідь передбачити це угодою або укласти таку угоду за фактом природ. змін.