СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІІТО – інститут ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті.

ІВСДРОПІНГ (англ. eavesdropping [iːvzdrɒpɪŋ]) - технологія копіювання даних магнітної смуги платіжної картки шляхом встановлення в банкомат стороннього пристрою для прослуховування, який перехоплює дані з картрідера

Ігнор – відмова від прийняття особистих повідомлень. Заборона спілкування з відвідувачами форуму. Зазвичай застосовується до грубих або настирливих користувачів і співрозмовників, до тих, з ким користувачі більше не бажають вступати в контакт.

ІГРОВІ АВТОМАТИ (англ. slot machines [ slɒt məˈʃiːn]) - ігрові автомати, які приймають монети або ваучери і виплачують виграші або в монетах, або через чеки

Ігрове навчання (едьютейнмент) – навчання з використанням ігор (не тільки  комп’ютерних, будь-яких  –  рольових, ділових,  рухливих,  настільних. Активне навчання багато в чому будується на ігровому.

ІГРОВИЙ АВТОМАТ З СИСТЕМОЮ TITO (англ. ticket-in-ticket-out [ˈtɪkɪt-ɪn-ˈtɪkɪt-aʊt]) - безготівковий ігровий автомат, який використовує ваучери замість фішок або монет. (джерело: The FATF Vulnerabilities of Casinos and Gaming Sector (March 2009) Електронний ресурс – Режим доступу: http:// www.fatf-gafi.org/publications /methodsandtrends/documents/ vulnerabilitiesofcasinosandgamingsector.html); - система ваучерів для ігрових автоматів у казино, яка розроблена для заміни монет та фішок. Зазвичай джек-поти на ігрових автоматах виплачувались або монетами, або фішками, які падали в спеціальний лоток, який охоронець збирав в корзину. ТІТО замінила всі ці монети і фішки, представляючи собою смужку паперу або квиток з унікальним штрих-кодом. Квиток може бути використаний для гри на іншому ігровому автоматі, також він сканується касиром для отримання чеку або готівки чи обготівковується за допомогою спеціального автомату

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ДАНІ (англ. identification data [aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən ˈdeɪtə]) - надійні документи, дані або інформація з незалежних джерел (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - надійні, отримані з незалежних джерел документи, дані та інформація (джерело: The FATF RBA guidance for trust and companies service providers (TCSPs) (June 17, 2008). Glossary of terminology [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/rba-tcsps.html); - це: для фізичної особи - відомості, зазначені у пунктах 1 частин дев’ятої і десятої, у частинах одинадцятій і дванадцятій статті 9 цього Закону; для фізичної особи - підприємця - відомості, зазначені у пункті 2 частини дев’ятої, у частині дванадцятій статті 9 цього Закону; для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини дев’ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону; дані, перелік яких визначений суб’єктами державного фінансового моніторингу, - у випадках, визначених частиною шістнадцятою статті 9 цього Закону (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ДАНІ ДЛЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕРЕЗИДЕНТА (англ. identification data for non-resident individual [aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən ˈdeɪtə fə ˈnɒnˈrezɪdənt ˌɪndɪˈvɪdjʊəl]) - прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, дата народження, номер (та за наявності - серія) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дата видачі та орган, що його видав, громадянство (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ДАНІ ДЛЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ РЕЗИДЕНТА (англ. identification data for resident individual [aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən ˈdeɪtə fə ˈrezɪdənt ˌɪndɪˈvɪdjʊəl]) - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, номер (та за наявності - серія) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дата видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника по
датків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ДАНІ ДЛЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ РЕЗИДЕНТА (англ. identification data for a resident individual entrepreneur [aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən ˈdeɪtə fər ə ˈrezɪdənt ˌɪndɪˈvɪdjʊəl ˌɒntrəprəˈnɜː]) - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка (за наявності) (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення:Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ДАНІ ДЛЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ НЕРЕЗИДЕНТА (англ. identification data for a non-resident legal entity [aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən ˈdeɪtə fər ə ˈnɒnˈrezɪdənt ˈliːgəl ˈentɪtɪ]) - повне найменування, місцезнаходження; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунка; відомості про органи управління; ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ДАНІ ДЛЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ РЕЗИДЕНТА (англ. identification data for a resident legal entity [aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən ˈdeɪtə fər ə ˈrezɪdənt ˈliːgəl ˈentɪtɪ]) - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган; ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, дані; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (англ. identification [aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən]) - отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

Ідентифікація користувача – упізнання користувачів (за логіном і паролем) для визначення його повноважень – права на доступ до даних і вибір режиму їх використання.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ КОРУПЦІЙНИХ РИЗИКІВ (англ. corruption risks identification [kəˈrʌpʃən rɪsks aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən]) - визначення чинників корупційного ризику у діяльності/бездіяльності посадових осіб органу влади, що можуть сприяти скоєнню ними корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією (джерело: Методологія оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади: затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції «Про затвердження Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади» від 02.12.2016 № 126, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2016 р. за № 1718/29848

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПОВІДОМЛЕННЯ (англ. message identification [ˈmesɪʤ aɪˌdentɪfɪˈkeɪʃən]) - встановлення на відповідність інформації, наведеної в повідомленні, ознакам корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення (джерело: Порядок обробки повідомлень про корупцію та повідомлень про порушення вимог Закону України «Про політичні партії в Україні», що надходять до Національного агентства з питань запобігання корупції: затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції «Про затвердження Порядку обробки повідомлень про корупцію та повідомлень про порушення вимог Закону України «Про політичні партії в Україні», що надходять до Національного агентства з питань запобігання корупції» від 27.10.2017 № 1024, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 р. за № 60/31512

ІДЕНТИЧНІ ТОВАРИ (РОБОТИ, ПОСЛУГИ) (англ. identical goods (work, services) [aɪˈdentɪkəl gʊdz (wɜːk ˈsɜːvɪsɪz)]) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку;
країна виробництва (походження); виробник

Ідеологія Інтернет – умовний термін, що позначає систему специфічних ідей, закладених в основу мережевого інформаційного простору і дають цілісну картину трактування його стану. Включає в себе: високий рівень невпорядкованості; здатність до саморозвитку і самоорганізації; дискретність; децентралізацію.

ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології.

Іміджборд (англ.   imageboard)   –   різновид   веб-форуму   з   можливістю додавання до повідомлень графічних файлів.

Імітаційна програма – програма, яка дає змогу моделювати не тільки нерухомий світ, але й середовище, в якому рухаються об’єкти вивчення.

ІММІГРАНТ (англ. immigrant [ˈɪmɪgrənt]) - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне  проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання (джерело: Про імміграцію: Закон України від 07.06.2001 № 2491-III

ІМПЕРІУМ - (лат. imperium — наказ, повноваження, влада; держава) — право віддавати наказ, який включає право застосування д-вою сили для виконання законів. Є однією з осн. ознак виконавчої влади. 1) У римському праві — юрид. норма (imperium legis), що означає статут. Виступає і в таких значеннях, як: право віддавати накази (jus imperandi); влада глави сім'ї (imperium domesticum et patris familias); верх, влада рим. народу, його суверенітет (imperium populi Romani); офіц. влада вищих магістратів — консулів, преторів і диктаторів за часів республіки та імператора за часів імперії; територія д-ви. Управлінський І. охоплював різні сфери судочинства, законод. ініціативу через звернення до нар. зборів (jus agendi cum populo) та військ, наказ. Хоч І. був безпосередньо пов'язаний з юрисдикц. діяльністю магістратів, іноді він протистояв їй у сфері правосудця. Так, джерела юрид. характеру стосовно компетенції юрисдикц. актів магістратів з питань 184 поновлення поперед, правового становища (restitutio in integrum), звільнення від військ, служби (missio) та визначення опікунів не узгоджувалися з І. Можливо, це було викликано змінами в текстах або хибним тлумаченням частини Дигест Юстиніана з боку їх збирачів, для яких старі відмінності втратили своє практ. значення. 2) У міжнародному праві — правове верховенство та вищий політ, контроль д-ви над своєю територією, тобто здійснення тер. юрисдикції на основі держ. суверенітету, який за феодалізму існував у формі домініуму (права власності). Згідно з І. д-ва у межах своєї нац. території має право здійснювати виключну юрид. владу, що поширюється на: суходіл у межах держ. кордонів; нац. і тер. води; повітр. простір над суходолом та водами д-ви. Крім того, сучас. міжнар. право визнає за д-вами право на певні суверенні права щодо таких мор. просторів, як прилегла зона, виключна (морська) економічна зона, мор. дно у межах континентального шельфу.

ІМПЕРАТИВНА НОРМА - (від лат. imperativus — владний, наказовий; norma — правило, взірець) — 1) У міжнародному праві-норма заг. міжнар. права, що визнається і приймається міжнар. співтовариством держав як така, відхилення від якої неприпустиме і яку можна змінити тільки наступною нормою аналогічного характеру. Передбачена ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969, а також ст. 53 Віденської конвенції про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986. І. н. у міжнар. праві має універсальний характер — вона охоплює усі д-ви світу. Це загальноприйнята норма, причому визнається не тільки її зміст, а й те, що вона має імперативний характер. Неприпустимість відхилення від норм jus cogens зумовлена тим, що відносини, які нею регулюються, життєво важливі для всього міжнар. співтовариства. Обов'язки, які накладаються такими нормами, є обов'язками erga omnes (по відношенню до всіх). І. н. має вищу порівняно з ін. нормами міжнар. права юрид. силу. Договори, які їй не відповідають, вважаються недійсними. Норми міжнар. права не можуть суперечити І. н. 2) У нац. зак-ві — норма права, що містить чітко визначене правило поведінки, категоричні приписи. Формами вираження імперативності правових норм є категоричність припису, визначеність кількісних (строки, розміри, періодичність, частки, відсотки тощо) та якісних (перелік видів майна, опис передбачених дій і порядок їх виконання тощо) умов застосування і способу реалізації правової норми, заборона інших, ніж передбачено, дій.

Імперативний (лат. imperativus – наказовий, владний) характер взаємин у педагогічній системі – характер взаємин між вихователем і вихованцями за моделлю суб’єкт-об’єктної взаємодії, що передбачає точне і беззаперечне виконання  дитиною  всіх  вимог  дорослого,  сліпе  підкорення  формальним нормам і правилам поведінки.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ - (від лат. implere - наповнювати, досягати, виконувати, здійснювати) в міжнародному праві — орг.-правова діяльність держав з метою реалізації своїх міжнар.-правових зобов'язань. Механізм І. міжнар.- правових норм включає в себе сукупність правових та інституц. засобів, що використовуються суб'єктами міжнар. права на міжнар. та нац. рівнях. Міжнар. система І. складається із створених на підставі між-держ. угод універсальних, регіон, і локал. міжнар. організацій, спеціаліз. установ та їх допоміж. органів. За їх допомогою стає можливим об'єднання зусиль держав та міжнар. організацій у реалізації діючих норм міжнар. права. Нац. систему І. становлять органи держ. влади та ін. органи д-ви, уповноважені забезпечувати виконання країною міжнар.-правових зобов'язань. Оскільки норми міжнар. права породжують правовідносини між суб'єктами міжнар. права і не породжують їх між суб'єктами внутр. права, необхідні дод. внутрідерж. засоби для перетворення цілей, закладених у нормах міжнар. права, в реальні дії органів держ. влади, юрид. осіб та гр-н, що перебувають під юрисдикцією д-ви. В Україні система органів І. визначена в Конституції та в Законі «Про міжнародні договори України» 1993.

ІМПОРТ (англ. import [ˈɪmpɔːt]) - купівля або отримання на інших законних підставах від іноземних суб’єктів господарської та іншої діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів в Україну, включаючи їх купівлю для власного споживання філіями та представництвами установ і організацій України, що знаходяться за її межами, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном (джерело: Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 № 549-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 23. – Ст. 148); - (1) Ввезення у країну товарів іноземного виробництва. (2) Завезення з(за кордону на комерційній основі товарів, призначених для споживання, капіталів, а також операцій (послуг) матеріального характеру, що здійснюються іноземними виробничими організаціями 

ІМПОРТ (ІМПОРТ ТОВАРІВ) (англ. import (import of goods) [ˈɪmpɔːt (ˈɪmpɔːt əv gʊdz)]) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (джерело: Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377; Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» від 24.03.1999 № 136, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631

ІМПОРТ (ВИПУСК ДЛЯ ВІЛЬНОГО ОБІГУ) (англ. import (release for free circulation) [ˈɪmpɔːt (rɪˈliːs fə friː ˌsɜːkjʊˈleɪʃən)]) - митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI

Імпринтер – механічний пристрій, за допомогою якого держатель платіжної картки має змогу платити за товари, послуги або отримати готівку в касах уповноважених банків. В результаті проведеної операції, держатель картки обов'язкового отримує сліп (торгівельну або банківську квитанцію).

ІМУНІТЕТ ДЕРЖАВИ – (від лат. immunitas (immunitatis) — звільнення від повинності, недоторканність] — принцип міжнародного права, який полягає у звільненні іноз. держави від юрисдикції ін. д-ви; випливає із засад держ. суверенітету. Непідпорядкування правопорядку ін. д-ви склалося у давні часи і грунтується на принципі «рівний не має влади над рівним» (лат. par in parem non habet imperium). Виходячи з цього, д-ва як носій публіч. влади не підпорядковується законодавству, юрисдикції та управлінню будь-якої ін. дви, а підкоряється виключно міжнар. праву. В основі суд. практики багатьох 185 країн, як правило, лежить саме таке розуміння І. д. Зокрема, так сформулював свою позицію Верх, суд США при розгляді справи Oetjen v. Central Leather Сотр. (1918): «Будь-яка суверенна держава зобов'язана поважати незалежність будь-якої іншої суверенної держави, і суди однієї держави не повинні виносити рішень щодо дій уряду іншої країни, здійснених на її власній території. Відшкодування збитків, спричинених цими діями, має бути досягнуто шляхами, якими користуються суверенні держави у своїх взаємних зносинах». І. д. сктався як принцип, що має абс. характер. Імунітетом повинні користуватися іноз. д-ви, їх органи, а також майно, що належить цим д-вам. Іноз. д-ва не може бути притягнена до суду ін. д-ви як відповідач, крім випадків безпосередньо даної нею згоди на це. Майно іноз. д-ви не може бути піддане заходам примус, характеру (накладенню арешту та ін.), воно не може бути предметом забезпечення позову і звернення стягнення на майно у порядку примус, виконання судового або арбітраж, рішення. Так само не повинні здійснюватися примус, заходи, в т. ч. арешт у порядку забезпечення позову або в порядку примус, виконання винесеного суд. рішення, щодо держ. мор. суден. Проте в кін. 19 — на поч. 20 ст. серед країн конт. Європи, а згодом й інших, включаючи США, почала поширюватися практика, згідно з якою іноз. д-ва як носій приват. прав може, поряд із ін. приват. особами, підлягати юрисдикції місц. суду. Брюссельська конвенція з питання імунітету держ. суден 1926 зрівняла держ. торг, судна з приват, суднами «стосовно претензій щодо відправлення суден і перевезення вантажів». Ще раніше Держ. корабельний акт США 1925 визнав підпорядкування амер. держ. торг, суден іноз. юрисдикції. У рішенні Федерального конст. суду ФРН 1963 сказано, що надання імунітету залежить від того, «чи діє іноземна держава в порядку здійснення своєї суверенної влади або як приватна особа, тобто в межах приватного права». Навіть ті дви, які не надавали суд. імунітету іноз. приват, особам, все ж забезпечували їм імунітет виконання на основі принципу незалежності держав (практика Іспанії, Франції та ін.). У результаті виникла тенденція відходу від абс. І. д. до більш прагматичної обмежувальної практики: із місц. судочинства вилучалися лише ті дії, що їх д-ва здійснювала як носій суверен, влади (jure imperium), і залишалися ті, що стосувалися її діяльності як несуверен. носія влади (jus gestionis). Судочинство щодо ост. дій д-ви здійснювалося згідно з правом місця суду, що вирішує справу (lex fori). Тільки колишні соц. країни послідовно продовжували дотримуватися доктрини абс. імунітету, що зумовлювалося існуванням держ. власності як основи їх економіки та держ. монополії на зовн. торгівлю. Сучасна міжнар. практика виходить із припущення можливості проведення різниці між двома типами дигльності дви — публічної і приватної. Проте за відсутністю заг. норм міжнар. права, які б містили концепцію обмеженого юрисдикційного І. д., ця практика розрізнена, а деколи й суперечлива. Існує думка, що наявність розбіжностей у ній призводить до руйнування норм, пов'язаних з І. д. Але з такою оцінкою важко погодитися, оскільки право І. д. автоматично виробляє власні засоби щодо регулювання прав і обов'язків держав, пристосовуючись до певних 186 обставин. Так, ряд європ. конт. і південно-амер. країн є сторонами згаданої Брюсс. конвенції, за якою держава — власниця торг, судна або д-ва, яка фрахтує судно з комерц. цілями, ставиться у становище, еквівалентне становищу приват, торг, судна. Подібним чином, за Женевською конвенцією про територіальне море і прилеглу зону 1958, прибережна д-ва може здійснювати таку саму юрисдикцію стосовно іноз. держ. суден, що діють з комерц. цілями, як і щодо торг, суден, що здійснюють мирний прохід через її тер. море. Однак залишається не розв'язаним питання заг. кодифікації права І. д. на основі концепції обмеженого суверенітету, хоча Комісія міжнародного права ООН (КМП) зробила в цьому плані немало. 1991 вона остаточно завершила на основі обмежувального підходу розробку проекту статей про юрисдикційні І. д. та їх власність. ГА ООН у своїй резолюції від 9.ХІІ 1991 рекомендувала скликати міжнар. конференцію повноваж. представників для вивчення цього проекту і укладення відповідної конвенції. У проекті такої конвенції (22 статті) підтверджуються юрисдикційні І. д. та їх власність і враховується сучас. практика екон. співробітництва держав, що базується на взаємодії міжнар. публічного та нац. права. Зокрема, визначається зміст таких термінів, як «суд», «держава» та «комерційна угода». Підтверджується чинність традиц. привілеїв та імунітетів, які має два згідно з міжнар. правом, а саме щодо її дип. представництв, консульських установ, спец, місці, представництв при міжнар. організаціях та делегацій в органах міжнар. організацій і на міжнар. конференціях, а також осіб, що належать до них. Підтверджуються і привілеї та імунітети, що надаються главам держав гагіопе регеопае. Визначено засоби забезпечення І. д., які зобов'язують її суди за їх власною ініціативою виносити рішення про дотримання імунітету ін. д-ви відповідно до положень проекту конвенції. Запропоновано критерії, які характеризують зміст формули «чітко висловлена згода держави на здійснення юрисдикції у суді іншої держави». Розглядаються наслідки участі д-ви у судочинстві при її згоді на це, а також за ін. обставин. Встановлено винятки із заг. норми про І. д. у сфері її торг, або комерц. діїїль-ності, труд, договорів та ін. Отже, даний проект КМП встановлює у цілому належний баланс між різними позиціями держав, хоча все ще зберігаються розбіжності, які необхідно усунути з метою досягнення загальноприйнятої основи для прийняття конвенції. Важливим кроком на цьому шляху стало прийняття Радою Європи Європейської конвенції про І. д. 1972 і Дод. протоколу до неї 1972. Конвенція підтвердила заг. принцип І. д., але обмежила його детальними винятками. Імунітет не визнається, якщо: д-ва відмовилася від нього; сама подала позов; спір виник згідно з труд, контрактом у зв'язку з нерухомістю, вимогами про відшкодування шкоди, а також у зв'язку із здійсненням комерц. діяльності в країні місця суду, який розглядає справу. В Конвенції підтверджено, крім того, імунітет офіц. представників д-ви. З урахуванням принципу обмеженого І. д. ухвалюються і спец, закони про імунітет: в Австрії (1974), США (1976), Великобританії (1978), Сінгапурі (1979), Канаді (1981), Пакистані (1981) та ін.

ІМХО – запозичений з англійської мови вираз: in my humble opiniоn – на мою скромну думку. Українською: «я думаю», «я вважаю», «мені здається».

ІМ’Я ОСОБИ (англ. person’s name [ˈpɜːsnz neɪm]) - прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи (джерело: Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI

ІНІЦІАТОР (англ. initiator [ɪˈnɪʃɪeɪtə]) - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III

ІНІЦІАТОР ДЕПОЗИТАРНОЇ ОПЕРАЦІЇ (англ. depository operation initiator [dɪˈpɒzɪtərɪ ˌɒpəˈreɪʃən ɪˈnɪʃɪeɪtə]) - особа, за розпорядженням чи іншою вимогою якої в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію, депозитарної установи виконуються депозитарні операції. Ініціатором депозитарної операції можуть бути депонент, клієнт, керуючий рахунком у цінних паперах, Центральний депозитарій, депозитарна установа, державні органи у межах їх повноважень, а також інші суб’єкти у випадках, визначених законом (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р.за № 1084/23616

ІНВЕСТИЦІЇ (англ. investments [ɪnˈvestmənts]) - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /. – Ст. 112); - (1) Довгострокові вкладення капіталу в будь-яке підприємство з метою одержання прибутку. Інвестиції поділяються на державні та приватні, прямі та портфельні; на послуги, житлове будівництво; реальні (прямі), інтелектуальні, фінансові та інвестиції для заміни зношених основних фондів. (2) Довгострокове вкладення капіталу (коштів) у різні галузі економіки переважно за межами країни, а також майнові й інтелектуальні цінності, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого утворюється прибуток чи досягається соціальний ефект 

ІНВЕСТИЦІЙНІ (ВЗАЄМНІ) ФОНДИ (англ. investment (mutual) funds [ɪnˈvestmənt ˈ(mjuːtjʊəl) fʌndz]) - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, що здійснюють спільне інвестування та створенівідповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року № 55 «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних
паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616

ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ (англ. operations with securities [ˌɒpəˈreɪʃənz wɪð sɪˈkjʊə.rɪ.ti ]) - операції, здійснювані банками з метою диверсифікації активних операцій, отримання додаткового доходу та підтримання ліквідності балансу. Метою інвестування коштів у цінні папери банківськими установами є: отримання додаткового прибутку; підтримання необхідного рівня ліквідності балансу; мінімізація банківських ризиків шляхом диверсифікації банківських операцій; розширення клієнтської бази. Залежно від мети інвестиційної діяльності банку інвестиції можуть бути стратегічними або портфельними. Під стратегічними інвестиціями розуміють вкладання коштів у пакет цінних паперів конкретного емітента з метою забезпечення необхідного рівня корпоративного контролю над компанією. Портфельні інвестиції – це вкладання коштів з метою отримання відповідного доходу в цінні папери різних емітентів, що управляються як єдине ціле. Основною перевагою портфельного інвестування є можливість формування диверсифікованого портфеля цінних паперів з найвищим рівнем очікуваної дохідності та задовільним рівнем ризику

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ (англ. investment activity [ɪnˈvestmənt ækˈtɪvɪtɪ]) - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (грошей) (джерело: Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»» від 07.02.2013 № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 19. – Ст. 665); - сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. І. д. здійснюється на основі: 1) інвестування громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; 2) державного інвестування органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; 3) іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами та державами; 4) спільного інвестування громадянами та юридичними особами України, іноземних держав

ІНВЕСТИЦІЙНА ДЕКЛАРАЦІЯ (англ. investment declaration [ɪnˈvestmənt ˌdekləˈreɪʃən]) - документ, що визначає основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування та є невід’ємною складовою частиною регламенту інституту спільного інвестування, додатком до договору про управління активами корпоративного фонду (джерело: Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 29. – Ст. 337); - складова частина статуту інвестиційного фонду, в якій визначаються основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності фонду, порядок випуску, продажу та викупу інвестиційних сертифікатів, а також інші питання інвестиційної діяльності фонду (джерело: Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: затверджено Указом Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19.02.1994 № 55/94 

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ІНСТИТУЦІЙНОГО ІНВЕСТОРА (англ. investment policy of the institutional investor [ɪnˈvestmənt ˈpɒlɪsɪ əv ðiː ˌɪnstɪˈtjuːʃən(ə)l ɪnˈvestə]) - система заходів, планування, програм, спрямованих на формування та здійснення управління інвестиційним портфелем інституційних інвесторів відповідно до основних напрямів інвестиційної діяльності інституційних інвесторів, визначених інвестиційною декларацією (джерело: Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів» від 06.08.2013 № 1414, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2013 р. за № 1486/24018

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗОЛОТО (англ. investment gold [ɪnˈvɛstmənt gəʊld]) - особливий клас золота з конкретним показником чистоти 

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ВКЛАД (англ. investment deposit [ɪnˈvestmənt dɪˈpɒzɪt]) - кошти, які іноземний інвестор - юридична особа з метою отримання процентів розміщує на вкладному (депозитному) рахунку в уповноваженому банку на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу на строк не менше ніж один календарний рік без права дострокового розірвання цього договору та зменшення суми вкладу протягом зазначеного строку за умови, що це обумовлено в договорі (джерело: Положення про порядок іноземного інвестування в Україну: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну» від 10.08.2005 № 280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 947/11227 

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЕРУЮЧИЙ (англ. investment manager [ɪnˈvestmənt ˈmænɪʤə]) - торговець цінними паперами, з яким укладено угоду про управління інвестиційним фондом (джерело: Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: затверджено Указом Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19.02.1994 № 55/94

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛЬ ІНСТИТУЦІЙНОГО ІНВЕСТОРА (англ. investment portfolio of the institutional investor [ɪnˈvestmənt pɔːtˈfəʊljəʊ əv ðiː ˌɪnstɪˈtjuːʃən(ə)l ɪnˈvestə]) - сукупність цінних паперів, які визначені Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», що перебувають у власності інституційного інвестора, корпоративних прав, нерухомості та інших активів з урахуванням обмежень, установлених законодавством (джерело: Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів» від 06.08.2013 № 1414, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2013 р. за № 1486/24018

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РАХУНОК (англ. investment account [ɪnˈvestmənt əˈkaʊnt]) - поточний рахунок в іноземній валюті 1 групи Класифікатора та/або в гривнях, відкритий іноземним інвестором в уповноваженому банку відповідно до вимог глави 16 Інструкції, для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні (джерело: Положення про порядок іноземного інвестування в Україну: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну» від 10.08.2005 № 280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 947/11227

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СЕРТИФІКАТ (англ. investment certificate [ɪnˈvestmənt səˈtɪfɪkɪt]) - цінний папір, емітентом якого є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду та який засвідчує право власності учасника пайового фонду на частку в пайовому фонді та право на отримання дивідендів (для закритого пайового фонду) (джерело: Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 29. – Ст. 337); - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду. Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
Строк, протягом якого здійснюється укладення договорів з першими власниками щодо відчуження інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів, не обмежується. Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються. Розміщення похідних (деривативів), базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268); - цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів (джерело: Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: затверджено Указом Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19.02.1994 № 55/94 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55/94); - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. Емітентом І. с. може бути інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду. Кількість проголошених І. с. пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії. Строк розміщення І. с. відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується. І. с. можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються. Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право на отримання І. с., не допускається

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД (англ. investment fund [ɪnˈvestmənt fʌnd]) - юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування (джерело: Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: затверджено Указом Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19.02.1994 № 55/94

ІНВЕСТОРИ В ЦІННІ ПАПЕРИ (англ. investors in securities [ɪnˈvestəz ɪn sɪˈkjʊərɪtɪz]) - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів

ІНДЕКС БАНКНОТ І МОНЕТ (англ. banknotes and coins index [ˈbæŋknəʊts ənd kɔɪnz ˈɪndeks]) - умовне цифрове позначення банкнот і монет, за яким вони обліковуються залежно від виду, призначення та зразків грошових знаків (джерело: Положення про передавання запасів готівки на зберігання до уповноважених банків: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про передавання запасів готівки на зберігання до уповноважених банків» від 07.12.2016 № 408

ІНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА - (англ. Dow Jones average) — серед, показник руху курсів акцій найбільших компаній США, що котуються на Нью-Йорк, фондовій біржі. Індекс розроблений 1884 Ч. Г. Доу, який разом з Е. Д. Джонсом заснував компанію «Доу — Джонс енд компані» (Dow Jones & Company), а 1889 — газ. «Уолл-стрит Джорнел» (Нью-Йорк). Індекс публікується щоденно з 1897.1. Д. — Д. є арифм. показником щоден. результатів ко-тування акцій певних амер. компаній на Нью-Йорк. фонд, біржі і відображає зміну ринк. вартості фонд, цінностей. Практично І. Д. — Д. складається з трьох різних індексів: від 1897 публікуються серед, показник руху курсів акцій ЗО найбільших пром. корпорацій (Dow Jones industrial average — DJIА) та індекс акцій 20 провідних трансп. корпорацій — авіакомпаній, залізнич. корпорацій та автошлях, компаній (Dow Jones transportation average — DJTA), а від 1929 — індекс курсів акцій 15 комунал. компаній, що займаються газо- та електропостачанням (Dow Jones utility average — DJUA). Найважливішим з них є пром. індекс. У ньому враховані акції найб. компаній усіх галузей пром-сті, склад цих компаній не є постійним. Курс їхніх акцій підсумовується, сума ділиться на спеціально вирахуваний дільник, який упродовж ост. років часто змінювався (напр., у 1981 він становив 1,314). Крім цього, використовується складений індекс, розроблений на основі пром., трансп. та комунал. індексів (Dow Jones Протягом ост. років «Доу — Джонс енд компані» публікує ще два індекси руху курсів облігацій — «Облігаційний індекс Доу — Джонса — 40» (Dow Jones 40 bond average) та індекс прибутковості муніципальних облігацій (Dow Jones municipal bond yield average). І. Д. — Д. є показником госп. кон'юнктури в США і відображає реакцію амер. ділових кіл на різні екон. та політ, події. Попри наявність у США та ін. країнах різних індексів руху курсів цінних паперів, І. Д. — Д. залишається найвідомішим і дає змогу оцінювати рух фондових ресурсів на багатьох біржах світу.

ІНДЕКС СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ (англ. Corruption Perceptions Index, CPI [kəˈrʌp.ʃən pəˈsep.ʃən ˈɪndeks]) - щорічний рейтинг країн світу, що укладається організацією Transparency International з 1995 року. Країни у рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, який базується на оцінках підприємців та аналітиків. У рейтингу за 2015 рік відображено сприйняття корупції у 167 країнах за шкалою від 100 (немає корупції) до 0 (сильна корупція)

Індексація   сайту   –   процес   занесення   вмісту   сайту   в   базу   даних пошукової системи для подальшого її застосування в пошуковій видачі.

ІНДЕКСНИЙ КОШИК (англ. index basket [ˈɪndeks ˈbɑːskɪt]) - сукупність цінних паперів у відповідних співвідношеннях, на підставі якої розраховується індекс фондової біржі відповідно до зареєстрованих Комісією правил фондової біржі

Індивідуалізація (франц. individualisation, від лат. individuum – неподільне) навчання – організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, яка дає змогу створити оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного.

Індивідуальна освітня траєкторія – послідовність (блок) освітніх програм, навчальних дисциплін, а також засобів навчання і часу їх застосування в навчальному процесі, вибудувана в певній логіці відповідно індивідуальними психофізіологічними  особливостями  учня,  яка  веде  до  гарантованого одержання ним знань і вмінь, які визначаються державним освітнім стандартом.

Індивідуальне навчальне планування – визначення освітньої траекторії студентом з можливістю вибору навчальних дисциплін і складання власних графіків їх освоєння.

Індивідуальний  комп’ютерний  тренінг  –  індивідуальні  заняття студентів з навчальною комп’ютерною програмою.

Індивідуальний  освітній  маршрут  –  орієнтація  на  пошук індивідуальних моделей соціалізації, що сприяють використанню внутрішніх сутнісних сил і можливостей конкретної людини; надання дитині та її сім’ї права обирати навчальні програми й заклади з урахуванням інтересів і проблем, індивідуальності дитини.

Індивідуальний  підхід  –  основа гуманістичної  педагогіки.  Підхід,  що враховує особливості особистості, рівня розвитку, соціальних умов учня. Вкрай важливі принципи індивідуального навчання в корекційній педагогіці.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ АКТ (англ. individual act [ˌɪndɪˈvɪdjʊəl ækt]) - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (джерело: Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV

Індивідуальний графік навчання – план навчання студента, що розробляється на кожен семестр на основі індивідуального навчального плану.

Індивідуальний навчальний план – навчальний план, складений для конкретного учня на весь період навчання.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЕНСІЙНИЙ РАХУНОК (англ. individual retirement account [ˌɪndɪˈvɪdjʊəl rɪˈtaɪəmənt əˈkaʊnt]) - персоніфікований рахунок учасника пенсійного фонду, який ведеться в системі персоніфікованого обліку у визначеному цим Законом порядку з метою обліку накопичених на користь учасника пенсійних коштів (джерело: Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 № 1057-IV

Індивідуальний розвиток – процес формування індивіда.

ІНДИКАТИВНА СТАВКА (англ. indicative rate [ɪnˈdɪkətɪv reɪt]) - рекомендований Національним банком розмір процентних ставок банків щодо проведення ними операцій із залучення та розміщення коштів

ІНДИКАТОР КОРУПЦІОГЕННОСТІ (англ. corruptogenic indicator [kəˈrʌptʊʤenɪk ˈɪndɪkeɪtə]) - це ознака нормативно-правового припису, що може свідчити про наявність в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта корупціогенних факторів

ІНДИКАТОР(И) РИЗИКОВОЇ ФІНАНСОВОЇ ОПЕРАЦІЇ (англ. risky financial transaction indicator(s) [ˈrɪskɪ faɪˈnænʃəl trænˈzækʃən ˈɪndɪkeɪtəz]) - установлена Національним банком України ознака чи сукупність ознак фінансових операцій, учасників фінансових операцій та їх намірів/дій, що дають змогу виявляти ризикові фінансові операції (джерело: Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників» від 15.08.2016 № 369

ІНДИКАТОРИ «ЧЕРВОНІ ПРАПОРЦІ» (ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ) (англ. red flag indicators [rɛd flæg ˈɪndɪkeɪtəz]) - деякі ознаки, які окремо чи у сукупності можуть вказувати на потенційне неправомірне використання якогось сектора у цілях ВК/ФТ. Використання таких ознак може допомогти фінансовим установам та іншим здійснювати заходи з належної перевірки клієнтів щодо вже існуючих чи нових клієнтів. Вони можуть також допомогти у здійсненні обов’язкового аналізу ризиків певного сектору. Отже, ці показники надають можливість виявити підозрілу діяльність, про яку потрібно повідомляти компетентним державним органам відповідно до чинного законодавства з ПВК/ФТ

ІНДИКАТОРИ РИЗИКУ (англ. risk indicators [rɪsk ˈɪndɪkeɪtəz]) - критерії із заданими наперед параметрами, використання яких дає можливість здійснювати вибір об’єкта контролю, що становить ризик (джерело: Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» від 31.07.2015 № 684, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за № 1021/27466 

ІНДИКАТОРИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ (англ. financial soundness indicators (FSIs) [fʌɪˈnanʃ(ə)l ˈsaʊndnəs ˈɪndɪkeɪtəz]) - показники поточного фінансового стану та стійкості фінансових установ країни та їх контрагентів із сектору корпорацій та сектору домашніх господарств. І. ф. с. дозволяють визначити сукупний вплив різних факторів на рівень стійкості фінансової системи. Система І. ф. с. включає агреговані дані для окремих установ і показники, що дають уявлення про ринки, на яких здійснюють свою діяльність фінансові установи. І. ф. с. розраховуються і поширюються з метою використання у макропруденційному аналізі. Такий аналіз містить оцінку та контроль за сильними сторонами та вразливими місцями фінансових систем з метою підвищення фінансової стійкості, зокрема, зниження ймовірності кризи фінансової системи. Побудова системи І. ф. с. ґрунтується на врахуванні наступних критеріїв: 1) охоплення найважливіших ринків і установ; 2) аналітична значущість; 3) виявлена корисність; 4) значущість для більшості країн, установ чи кризових ситуацій; 5) доступність; 6) симетричність відображення інформації на рівні сектору; 7) використання агрегованої інформації; 8) використання консолідованого підходу з метою уникнення подвійного обліку капіталу та діяльності 

ІНДОСАМЕНТ ВЕКСЕЛЯ БЕЗОБОРОТНИЙ (англ. endorsement bill without recourse [ɪnˈdɔːsmənt bɪl wɪˈðaʊt rɪˈkɔːs]) - форма індосаменту, за якої індосант перед своїм підписом робить напис: «без обороту на мене» або інше рівнозначне застереження. Це дає індосанту змогу уникнути пред’явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов’язаною за ним особою (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ІНДОСАМЕНТ ВЕКСЕЛЯ БЛАНКОВИЙ (англ. blank bill endorsement [blæŋk bɪl ɪnˈdɔːsmənt]) - форма передавання векселя, за якої юридична або фізична особа, яка передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя. Бланковий індосамент стає передатним індосаментом, виконаним на ім’я визначеної особи завдяки такому запису над індосаментом: «заплатити за наказом такої-то особи» або здійсненню іншого рівнозначного напису

ІНДОСАМЕНТ ВЕКСЕЛЯ, ВИКОНАНИЙ НА ІМ’Я ВИЗНАЧЕНОЇ ОСОБИ (ІМЕННИЙ ІНДОСАМЕНТ) (англ. bill endorsement executed on behalf of a certain person (special endorsement) [bɪl ɪnˈdɔːsmənt ˈeksɪkjuːtɪd ɒn bɪˈhɑːf əv ə ˈsɜːtn ˈpɜːsn (ˈspeʃəl ɪnˈdɔːsmənt)]) - форма індосаменту, за якої індосант, який передає вексель, зазначає перед своїм підписом юридичну або фізичну особу, якій належатимуть усі права за векселем та застереження «не наказу» (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ІНДОСАМЕНТ, ПЕРЕДАТНИЙ НАПИС, ЖИРО (англ. endorsement, direct endorsement, giro [ɪnˈdɔːsmənt, dɪˈrekt ɪnˈdɔːsmənt, ˈdʒaɪ.rəʊ]) - особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444); - передавальний напис на зворотному боці векселя (чека, коносамента), що засвідчує передачу права на цей цінний папір від однієї особи (індосанта) до іншої (індосата). Інколи може проставлятися на додатковому аркуші – алонжі. В іменному (повному) І. зазначається особа, якій передається право власності. У бланковому (ордерному) І. не міститься інформація про нового власника. Різновидом бланкового І. є І. на пред’явника. Заставний І. може використовуватися в кредитних операціях під заставу векселів. Передоручувальний І. може включати застереження про звичайне доручення провести операції з цінним папером. Індосант у такому випадку може індосувати цінний папір на користь іншої особи лише в порядку передоручення, тобто з аналогічним застереженням. Безоборотний І. здійснюється із застереженням «без обороту на мене», що знімає відповідальність з векселедавця за несплаченим і опротестованим у платежі векселем. Крім передавальної, І. виконує легітимітаційну та гарантійну функції. Гарантійна функція полягає в тому, що після передачі векселя індосант стає перед індосатом боржником, який несе відповідальність за акцепт і платіж за даним векселем. Зі збільшенням кількості І. зростає й коло осіб, пов’язаних солідарною відповідальністю за векселем, що підвищує надійність його використання. Легітимітаційна функція є засвідченням законності права і випливає з того, що законність прав вексельного
кредитора базується на безперервному ряді І. навіть у випадку, коли останній І. є бланковим. Сам І., як технічний запис, повинен бути чітким, простим і нічим не обумовленим. Всілякі обмежувальні умови (записи) вважаються недійсними. Підпис на І. повинен бути виконаний власноруч індосантом, тоді як інші частини можуть бути написані або надруковані іншим способом

Індустрія Інтернету – галузь матеріального та інтелектуального виробництва, яка забезпечує функціонування мережного інформаційного простору. Умовно поділяється на шість секторів: апаратура, програмне забезпечення, доступ, інформаційне наповнення (контент), послуги, консультації.

Інженер знань – особа, яка проектує  або  створює експертну систему, спеціаліст з інформатики, яка має досвід використання методів штучного інтелекту.

Інкасо – розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта і на підставі розрахункових документів одержує належні йому грошові суми з наступним зарахуванням цих сум на рахунки клієнта.

ІНКАСО ДОКУМЕНТАРНЕ (англ. documentary encashment [ˌdɒkjʊˈmentərɪ ɪnˈkæʃmənt]) - інкасування векселів із супровідними документами (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ІНКАСО ЧИСТЕ (англ. clean encashment [kliːn ɪnˈkæʃmənt]) - інкасування векселів без супровідних документів (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

ІНКАСОВЕ ДОРУЧЕННЯ (РОЗПОРЯДЖЕННЯ) (англ. collection order [kəˈlekʃən ˈɔːdə]) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючий орган) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 

ІНКАСУВАННЯ (ІНКАСО) (англ. encashment [ɪnˈkæʃmənt]) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 

ІНКАСУВАННЯ (ІНКАСО) ВЕКСЕЛЯ (англ. bill encashment [bɪl ɪnˈkæʃmənt]) - здійснення банком за дорученням векселедержателя операції з векселем з метою одержання платежу (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495

Інклюзивна освіта – система навчання дітей, яка ставить перед собою благородну мету розвитку доступності освіти для всіх учнів, у тому числі і для дітей з особливими потребами. Принципи інклюзивної освіти цінні для корекційної педагогіки, створення дистанційних методів навчання, реалізації адаптивного і персоналізованого підходів. Інклюзивна освіта – це теорія реструктуризації шкіл і освітньої системи, їх переосмислення. Це наші мрії про неуніфіковану школу, яка приймає все різноманіття учнів, враховуючи можливості кожного, що дозволяє вчитися так, як зручно, а не так, як прийнято.

ІНКОТЕРМС - (англ. Incoterms — словоско-рочення від International Commercial Terms — Міжнародні комерційні терміни) — міжнар. правила тлумачення комерц. термінів. Опубл. Міжнародною торговою палатою (МТП) з метою запобігти розбіжностям у трактуванні умов договорів міжнар. купівлі-продажу. Вперше видані 1936. Доповнення вносилися 1953, 1967, 1976, 1980. Нині діють у ред. 1990. Міжнар. правила по тлумаченню комерц. термінів згруповано у 4 базові групи, кожна з яких відрізняється своєю суттю. Перша група: продавець передає товар у розпорядження покупця у приміщенні, яке йому належить (умови групи EXW — франко-завод). Друга група: продавець передає товар під відповідальність перевізника, визначеного покупцем (умови групи FCA - франко-пере-візник, FAS - фас, FOB - фоб). Третя група: продавець передає товар перевізникові, з яким він уклав договір перевезення, але без ризику загибелі чи пошкодження товару або виникнення дод. витрат, викликаних подіями, що відбулися після 188 завантаження та відправлення товару (умови групи CFP - каф, CIF — сіф, СРТ - «перевезення сплачене до ...», СІР - «перевезення і страхування сплачені до ...»). Четверта група: продавець зобов'язаний нести всі ризики, необхідні для доставки товару до країни призначення (DAF — «поставка до кордону...», DES — «поставка з судна...», DEQ — «поставка з пристані...», DDU — «поставка з судна без сплати мита ...», DDP — «поставка з оплатою мита ...»). Всі умови договору купівлі-продажу із зазначенням зобов'язань згруповано під десятьма заголовками, де кожний заголовок з боку продавця дзеркально відбиває аналогічну позицію покупця стосовно того самого предмета. Торг, партнери, які бажають користуватися правилами, мають зазначати у тексті, що при укладенні договору вони користувались І, у ред. 1990. Сторони, які бажають мати можливість звернутися по допомогу до арбітражу МТП для врегулювання взаєм. спорів, повинні зробити у контракті спец, чітке застереження про взаємну згоду на арбітраж МТП. Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4.Х 1994 встановлено, що при укладанні суб'єктами підприєм. діяльності країни всіх форм власності договорів, у т. ч. зовнішньоекон. договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються названі правила. Див. також Базисні умови поставки.

Інновативність (лат. innovatio – оновлення, зміна) – емоційно-оцінне ставлення   до   нововведень,   відмінність   у   сприйнятливості   суб’єктів   до інновацій, нових ідей, досвіду.

Інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні  технології,  продукція  або  послуги,  а  також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційні ідеї – засновані на новому знанні про процеси людського розвитку ідеї, які пропонують невикористовувані раніше теоретичні підходи до розв’язання педагогічних проблем, конкретні практичні технології отримання високих результатів.

Інноваційні освітні процеси – зумовлені суспільною потребою комплексних процесів  створення, впровадження, поширення новацій і зміни освітнього середовища, в якому здійснюється їх життєвий цикл.

Інноваційні уміння –  володіння способами і  прийомами інноваційної діяльності, що дають змогу виокремити проблему, проникнути в її суть і на цій основі конструювати і продуктивно розв’язувати інноваційні професійно- педагогічні завдання.

Інноваційна компетентність (лат. competens (competentis) – належний, відповідний) педагога – система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей  педагога,  що  забезпечує  ефективність  використання  нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

Інноваційна культура педагога – система освоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану. Інноваційна культура педагога виконує раціонально-праксіологічну, організаційно-впорядковуючу, описово-пояснювальну, прогностико- управлінську, евристико-пізнавальну і комунікативно-трансляційну функції.

Інноваційна освіта – система ідей, головною метою яких є збереження і розвиток творчого потенціалу людини. Започаткована Міжнародною академією наук вищої школи.

Інноваційна педагогічна діяльність – заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Інноваційна педагогічна технологія – цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально- виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Інноваційна поведінка педагога – сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається внутрішнє «Я» (світовідчуття, світогляд, особистісні особливості), спрямовані на зміну складових сучасної системи освіти.

Інноваційна школа – навчально-виховний заклад, діяльність якого побудована на оригінальних (авторських) ідеях і технологіях. Являє собою нову освітню практику (взагалі або для конкретних умов).

Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі  навчальна діяльність, яка  грунтується  на оригінальних методиках   розвитку   різноманітних   форм   мислення,   творчих   здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Інноваційне середовище – педагогічно доцільно організований простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості; інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу навчального закладу.

Інноваційний   режим   –   порядок   здійснення   навчання   в   умовах конкретної  інновації;  систематичне  координування  і  регулювання інноваційного процесу.

Інноваційний потенціал (лат. potentia – сила) педагога – сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, що виражає готовність  удосконалювати  педагогічну  діяльність,  а  також  наявність внутрішніх засобів і методів, які забезпечують цю готовність

Інноваційний потенціал навчально-виховного закладу – здатність навчально-виховного закладу створювати, сприймати, реалізовувати нововведення та своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного.

Інноваційний прогностичний характер управління навчальним закладом – впровадження в управлінський цикл змін, спрямованих на визначення перспектив розвитку освітньої системи та її радикальне оновлення: діагностика стану проблеми і виявлення проблемних полів, побудова концепції перетворення і проектування, програмування діяльності, моделювання й корекція моделі, її адаптація і тиражування результатів.

Інновація – нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

ІНОЗЕМЕЦЬ (англ. foreigner [ˈfɒrɪnə]) - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ (англ. foreign investments [ˈfɒrɪn ɪnˈvestmənts]) - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності в Україні, в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (джерело: Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377); - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТОРИ (англ. foreign investors [ˈfɒrɪn ɪnˈvestəz]) - суб’єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, визначені законом (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144); - суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до за 
конодавства України (джерело: Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80); - особи, які провадять інвестиційну діяльність на території України (юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України) (джерело: Положення про порядок іноземного інвестування в Україну: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну» від 10.08.2005 № 280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 947/11227

ІНОЗЕМНІ БОЙОВИКИ (англ. foreign fighters [ˈfɒrɪn ˈfaɪtəz]) - особи, які не одержують оплату і не є громадянами конфліктуючих держав, та які приєднались до повстання в ході громадянських конфліктів. У сучасному контексті, цим особам часто приписуються радикальні погляди в їх країнах, і вони використовують підпільні мережі для полегшення свого пересування до зони громадянського конфлікту

ІНОЗЕМНІ ПАРТНЕРИ (англ. foreign counterparts [ˈfɒrɪn ˈkaʊntəpɑːts ]) - іноземні компетентні органи влади, що, в рамках здійснення співпраці, здійснюють аналогічні повноваження та функції, навіть коли такий іноземний компетентний орган має відмінну природу чи статус (напр., в залежності від країни, нагляд у сфері ПВК/ФТ за певним фінансовим сектором може здійснюватись органом, який також має пруденційні наглядові повноваження або підрозділом з нагляду ПФР)

ІНОЗЕМНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА (англ. foreign representative offices [ˈfɒrɪn ˌreprɪˈzentətɪv ˈɒfɪsɪz]) - іноземні дипломатичні, консульські, торговельні, інші офіційні представництва та установи міжнародних організацій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, представництва іноземних банків, іноземних компаній, фірм, які представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні (джерело: Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 № 492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493

ІНОЗЕМНІ ПУБЛІЧНІ ДІЯЧІ (англ. foreign politically exposed persons [ˈfɒrɪn pəˈlɪtɪkəlɪ eksˈpəʊzeɪd ˈpɜːsnz]) - фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в іноземних державах, а саме: глава держави, керівник уряду, міністри та їх заступники; депутати парламенту; голови та члени правлінь центральних банків; члени верховного суду, конституційного суду або інших судових органів, рішення яких не підлягають оскарженню, крім оскарження за виняткових обставин; надзвичайні та повноважні посли, повірені у справах та керівники центральних органів військового управління;
керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних підприємств, що мають стратегічне значення; керівники керівних органів політичних партій, представлених у парламенті (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII

ІНОЗЕМНІ СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (англ. foreign business entities [ˈfɒrɪn ˈbɪznɪs ˈentɪtɪz]) - суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України (джерело: Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII

ІНОЗЕМНА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА (англ. foreign investment firm [ˈfɒrɪn ɪnˈvestmənt fɜːm]) - іноземна фінансова установа, зареєстрована в державі, що є членом Європейського Союзу, та/або Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), або Комітету експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL) (крім держав, які здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та/або дії яких створюють умови для виникнення збройного конфлікту, застосування збройної сили проти України), яка відповідно до законодавства такої держави провадить діяльність з надання інвестиційних послуг на підставі відповідної(их) ліцензії(ій) (дозволу(ів)), виданої(их) (виданого(их)) уповноваженим органом цієї держави (джерело: Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: затверджено рішенням Державної  комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» від 12.12.2006 № 1449 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.11.2011 № 1638), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за № 52/13319

ІНОЗЕМНА ІНВЕСТИЦІЯ (англ. foreign investment [ˈfɒrɪn ɪnˈvestmənt]) - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV

ІНОЗЕМНА БАНКІВСЬКА ГРУПА (англ. foreign banking group [ˈfɒrɪn ˈbæŋkɪŋ gruːp]) - банківська група, яка є частиною міжнародної банківської групи (джерело: Положення про порядок ідентифікації та визнання банківських груп: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок ідентифікації та визнання банківських груп» від 09.04.2012 № 134, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 708/21021

ІНОЗЕМНА ВАЛЮТА (англ. foreign currency [ˈfɒrɪn ˈkʌrənsɪ]) - а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах (джерело: Про валюту і валютні операції: Закон України від 21.06.1918 № 2473VІІІ // Офіційний вісник України. – 2018. – № 54); - валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, - платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, - кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами (джерело: Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377); - іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет,
що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI

ІНОЗЕМНЕ ПІДПРИЄМСТВО (англ. foreign enterprise [ˈfɒrɪn ˈentəpraɪz]) - унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV

ІНОЗЕМНИЙ (англ. foreign [ˈfɒrɪn]) - пов’язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України

ІНОЗЕМНИЙ ЕМІТЕНТ (англ. foreign issuer [ˈfɒrɪn ˈɪʃuːə]) - юридична особа, яка створена відповідно до законодавства іншої держави та здійснює емісію цінних паперів на території України, або юридична особа, цінні папери якої зареєстровані відповідно до законодавства іншої держави та допуск до обігу на території України яких надано Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-ІV

ІНСАЙДЕР (англ. insider [ɪnˈsʌɪdə]) - особа, яка завдяки своєму службовому становищу або спорідненим зв’язкам має доступ до конфіденційної інформації про діяльність банку, що недоступна широкій громадськості, та може використати її у власних цілях з метою збагачення, одержання неконкурентних переваг, привілеїв тощо. Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов’язаними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та І., наданням великих кредитів, встановлено такі критерії віднесення позичальників (контрагентів) банку до І. До інсайдерів – фізичних осіб належать: власники істотної участі; управлінський персонал банку: а) перші керівники: голова та члени спостережної ради банку, голова правління (ради) директорів, члени правління (ради) директорів, заступники голови правління (ради) директорів (президент, віце- президенти), головний бухгалтер і його заступники; б) інший управлінський персонал: керівники та головні бухгалтери філій; керівники структурних підрозділів банку та члени кредитного комітету (кредитної комісії), які беруть участь у визначенні кредитної, інвестиційної та облікової політики, політики управління активами та пасивами, ключових напрямів діяльності банку; в) працівники внутрішнього аудиту та члени ревізійної комісії; контролери: особи, які здійснюють зовнішній аудит банку та керівники державних органів, які відповідно до своїх посадових обов’язків здійснюють контроль за діяльністю банків; керівники та контролери афілійованих і споріднених осіб; асоційовані особи: рідні брати, сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти керівників, контролерів банку та керівників установ – акціонерів банку, які є власниками істотної участі в банку. До інсайдерів – юридичних осіб належать: а) власники істотної участі; б) афілійовані особи: установа, що має істотну участь у банку або в якій банк є власником істотної участі; в) споріднені особи: установа, в якій власником істотної участі є особа, яка одночасно є власником істотної участі в банку або керівники якої одночасно є керівниками банку; г) асоційована особа – юридична особа, в якій керівником є батьки, брати, сестри, дружина, чоловік або діти тих керівників і контролерів банку, а також установ – акціонерів банку, які є власниками істотної участі в банку

ІНСАЙДЕРСЬКА ІНФОРМАЦІЯ (англ. insider information [ˈɪnˈsaɪdə ˌɪnfəˈmeɪʃən]) - неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери та похідні (деривативи), що перебувають в обігу на фондовій біржі, або правочини щодо них, у разі якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість цінних паперів та похідних (деривативів), та яка підлягає оприлюдненню відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана виключно на основі оприлюдненої інформації або інформації з інших публічних джерел, не заборонених законодавством, не є інсайдерською інформацією. Інформація не вважається інсайдерською з моменту її оприлюднення відповідно до закону

ІНСПЕКЦІЙНА ПЕРЕВІРКА БАНКУ (англ. inspection of the bank [ɪnˈspekʃən əv ðə bæŋk]) - форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами безпосередньо у банку

Інсталяція   –   це   процес   встановлення   програмного   забезпечення на комп’ютер   користувача.   Виконується   особливою   програмою   (пакетним менеджером), що присутній в операційній системі (наприклад, RPMі APT у Linux,   Windows   Installer   у   Microsoft   Windows),   або   ж   певним   засобом установки, який входить до складу самого програмного забезпечення. В операційній системі GNU дуже поширене використання системи GNU toolchainі  її  аналогів  для компіляції  програмного  забезпечення  безпосередньо  перед встановленням.

Інститут «хрещених» – своєрідний патронаж, піклування старших учнів про кожного новенького малюка, який ознайомлюється з життям шкільної громади. Був запроваджений П. Петерсеном у його педагогічній системі.

ІНСТИТУТ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ (англ. joint investment institute [ʤɔɪnt ɪnˈvestmənt ˈɪnstɪtjuːt]) - корпоративний або пайовий фонд (джерело: Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI

ІНСТИТУТИ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ, ІСІ (англ. mutual munds [ˈmjuːtʃʊəl fʌndz]) - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /. – Ст. 112); - інвестиційні фонди, які провадять діяльність зі спільного інвестування на основі об’єднання (залучення) грошових коштів інвесторів та вкладення їх у цінні папери, корпоративні права та нерухомість з метою отримання прибутку. Головною метою створення та діяльності ІСІ є регулювання відносин, що виникають у сфері спільного інвестування та забезпечення гарантій прав власності на цінні папери і захист прав учасників фондового ринку

Інструкція – нормативний документ, що регламентує склад операцій будь-якого виду робіт і послідовність їх виконання.

ІНСТРУМЕНТ ВК/ФТ (англ. ML/TF instrument [ˈɪnstrʊmənt]) - цінний об’єкт (або об’єкт, що представляє цінність), який у будь-який спосіб використвоується для здійснення діяльності з ВК/ФТ. Прикладами інструментів ВК/ФТ можуть бути готівкові кошти, чеки, дорожні чеки, дорогоцінні метали та каміння, цінні папери, нерухомість тощо

Інструментарій керування для веб – згідно з його призначенням, можна розділити на шість категорій програмних засобів, що виконують такі завдання: а) створення веб-вузла; б) контроль якості його роботи; в) аналіз трафіку; г) контроль   продуктивності;   д)   керування   пропускною   спроможністю;   е) керування документообігом і контроль версій. Крім того, існує цілий клас продуктів, призначених для виконання функцій повноцінної платформи для розробки й керування динамічним контентом, тобто динамічними, колективно поповнюваними даними і вузлами веб.

Інструменти для веб-майстрів – найнеобхідніша статистика для власників сайтів.

Інструментування права на вільний вибір – психологічний вплив педагога на дітей, суть якого полягає в тому, щоб, зберігаючи право на поведінковий вибір за ними, допомогти їм зрозуміти ситуацію, що склалася, і можливі наслідки вибору. І. п. на в. в. сприяє розвитку суб’єктності дитини, її вмінню усвідомлювати свою поведінку; формуванню вміння постійно орієнтуватися на «іншого» і відповідати за свої дії.

Інтеграція (лат. integratio – відновлення, поповнення, від integer – цілий) – процес і результат взаємодії елементів (із заданими властивостями), що супроводжується відновленням, встановленням, ускладненням і зміцненням істотних зв’язків між ними на основі достатньої підстави, в результаті чого формується інтегрований об’єкт (система) з якісно новими властивостями, у структурі якого зберігаються індивідуальні властивості вихідних елементів.

Інтеграція права і інформатики –  об’єктивний  закономірний  процес інтенсивного зближення інтересів права і інформатики, викликаний нагальною необхідністю взаємного використання новітніх досягнень цих наук.

Інтеграція права і інформатики –  об’єктивний  закономірний  процес інтенсивного зближення інтересів права і інформатики, викликаний нагальною необхідністю взаємного використання новітніх досягнень цих наук.

Інтегровані інновації – інновації, що передбачають об’єднання інтенсивних шляхів розвитку педагогічної системи за умови ретельного дослідження невикористаних резервів педагогічної системи, які виявляються на межі різнопланових, різнорівневих і різнохарактерних педагогічних підсистем та їх компонентів.

Інтегрований  банк  даних  нормативних  документів  –  інтегрований банк даних МЕГА-НАУ, який об’єднує базу судових рішень НАУ-Судові рішення та базу правової і аналітичної інформації НАУ-Експерт, містить великий обсяг інформації та систему зв’язків, яка інтегрує судові рішення й нормативні акти в єдиний аналітичний комплекс.

Інтелектуальна мережа – комунікаційна мережа, яка здійснює не тільки передачу даних, а й види різноманітного складного інформаційного сервісу.

Інтелектуальний інтерфейс – організація активної, безпосередньої взаємодії   ресурсів   інформаційного   комплексу   та   його   користувача   за допомогою програм обробки текстових запитів.

Інтелектуальний пошук – одержання інформації за смисловим змістом.

Інтенсивні (франц. intensif, від лат. intensio – напруження, посилення) інновації – інновації, які передбачають розвиток педагогічної системи за рахунок внутрішніх резервів.

Інтерактивні навчальні матеріали – матеріали, які викладачі використовують для навчання, а студенти використовують для вивчення курсу (наприклад, друковані тексти, оцифровані тексти, програмне забезпечення, голос, зображення).

Інтерактивні освітні ресурси – будь-який цифровий матеріал, який використовується для підтримки навчання студентів, який може бути представлений в декількох видах.

Інтерактивність1    –  це  умовне  поняття,  що  розкриває  двосторонній характер взаємодії між елементами системи.

Інтерактивна  інформаційна  система  –  приватний  варіант екстраактивної системи, в якій відбувається не тільки передача, але й обмін інформацією в режимі діалогу. Наприклад: електронна пошта і чати, телефонія, інтерактивне телебачення тощо.

Інтерактивна  програма  навчання  –  організоване  розміщення навчальних курсів, що надаються, перш за все, через Інтернет.

Інтерактивна гра – це гра, що надає гравцеві негайний відгук. Будь-яка рухлива гра інтерактивна. Гра з комп’ютером в шахи – теж.

Інтерактивне телебачення – телебачення зі зворотним зв’язком.

Інтерактивний – діалоговий, такий з яким користувач може взаємодіяти.

Інтерактивний   режим –   режим   безпосередньої   взаємодії   людини- користувача з персональним комп’ютером.

ІНТЕРВЕНЦІЯ - (пізньолат. interventio - втручання) — насильницький замах однієї або кількох держав на суверенні права ін. д-ви, що притаманні їй як суб'єктові міжнародного права; ототожнюється також із втручанням у внутрішню компетенцію держав. Сучасне міжнар. право забороняє усі види і вияви І., розглядаючи її як агресію. Жодна д-ва або група держав не мають права прямо чи непрямо втручатися з будь-яких міркувань у внутр. або зовн. справи ін. д-ви. Принцип невтручання забороняє не тільки застосування збройної сили, а й будь-яку ін. форму втручання чи загрозу проти юрид. персональності д-ви або проти її політ., екон. та культурних засад. Міжнародний суд ООН у справі «Соrfu Channel Case» (1949) рішуче висловився проти будь-якого визнання права на І., хоч і не в контексті громадянської війни. «Суд, — зазначається в рішенні, — може розглядати визнання права на інтервенцію тільки як такий вияв політики сили, який у минулому призводив до найсерйозніших зловживань, і такий, що не може мати місця у міжнародному праві, незважаючи на будь-які хиби у міжнародній організації... Між незалежними державами повага до територіального суверенітету є невід'ємною засадою міжнародних відносин». Під час громадян, війни або збройного конфлікту неміжнародного характеру допускається надання гуманіт. допомоги з боку ООН усім учасникам конфлікту. Крім того, окр. д-ви мають право надавати допомогу, включаючи воєнну, законному урядові ін. д-ви, який веде на своїй тер. збройну боротьбу проти повстанців (збройної опозиції). Водночас повстанці не мають права на воєнну підтримку з боку іноз. д-ви; зокрема, про це свідчить рішення 189 Міжнар. суду ООН у справі «Nicaragua versus USA» (1984), в якому говориться: «Важко уявити, що залишилося б у міжнародному праві від принципу невтручання, якби втручання, дозволене на прохання уряду, було б також дозволене на запит опозиції». Ця заборона, проте, не стосується надання повсталій стороні з боку окр. держав гуманіт. допомоги цив. населенню, яке потерпає від воєн, дій, і уряд такої д-ви не повинен перешкоджати цьому. Міжнар. право забороняє втручання у внутр. справи держав, включаючи І., і з боку міжнар. організацій, що діють на підставі як універсальних, так і регіон, угод. Згідно з п. 7 ст. 2 Статуту ООН останній «ні в якій мірі не дає Організації Об'єднаних Націй права на втручання у справи, що, по суті, входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави, і не вимагає від членів Організації Об'єднаних Націй подавати такі справи на вирішення у порядку цього Статуту». А згідно з п. 1 ст. 52 Статуту існування регіон, угод або органів для розв'язання питань, що стосуються підтримання міжнар. миру і безпеки, зумовлюється їх сумісністю із цілями та принципами ООН, до яких належить і заборона І. Проте згідно з п. 7 ст. 2 Статуту ООН принцип невтручання у внутр. справи держав не зачіпає застосування примус, заходів ООН на підставі глави VII Статуту, яка передбачає відповідні дії Ради Безпеки ООН у відношенні загрози мирові, порушень миру та актів агресії, включаючи залучення до цих дій відповідних регіон, міжнар. організацій. Визнання протиправності І. не розв'язало всіх питань, пов'язаних із точним розумінням цього поняття у сучас. міжнар. праві. За умов протистояння двох наддержав — США та СРСР — у період «холодної війни», що тривала упродовж майже всієї 2-ї половини 20 ст., принцип заборони І. неодноразово порушувався, насамперед з боку цих держав. Такий стан міжнар. відносин не міг не живити традиц. скептичне ставлення у світі як до ефективності заборони І. у міжнар. праві, так і до можливості вироблення її загальновизнаного поняття, і це давало чимало приводів для виправдовування виявів І. у взаємовідносинах держав. Зокрема, все ще існує погляд, згідно з яким визнання чи невизнання І. як втручання у справи суверен, д-ви залежить від цілей І. та обставин, за яких вона мала місце. Тому не можна у заг. поняттях дійти висновку, визнається чи заперечується І. у міжнар. праві. Вона може відрізнятися як стосовно своїх методів і ступеня інтенсивності, так і стосовно своєї цілі — гуманіт., політ., правозабезпечувальної, захисної тощо. Згідно з таким поглядом на І. зазначені характеристики можуть за певних обставин слугувати законною підставою для застосування сили, зокрема: при порушенні прав меншин і прав людини взагалі та захисті власних гр-н на тер. ін. д-ви (ототожнюється з поняттям т. з. гуманітарної інтервенції); при протистоянні тоталітар. режимові або подібним йому політ, режимам; при здійсненні права на самооборону тощо (Ж. Верзійль). Завершення «холодної війни» не тільки не зняло численних різночитань принципу заборони І., а й додало до цієї проблеми нові аспекти внаслідок дій окр. держав, передусім США. Ця д-ва в деяких ситуаціях, пов'язаних із необхідністю відновлення порушеного миру, намагалася діяти без належного правового узгодження з Радою Безпеки, як 190 передбачено Статутом ООН (війна у регіоні Перської затоки, на тер. кол. Югославії тощо). Стосовно кризової ситуації в Косово країни НАТО на чолі із США, нехтуючи основоположними принципами Статуту ООН, також намагалися виправдати бомбардування сучас. Югославії необхідністю захисту там прав албанської меншини, що були порушені югосл. урядом. Найгострішим питанням, навколо якого не вщухає дискусія, є визначення І. з погляду міжнар. права. З одного боку, існує опір концепції, згідно з якою в ім'я незалежності д-ва може вимагати абс. юрисдикції на своїй власній території. Напр., поважання прав іноземців, що становить один із значних інтересів міжнар. права, передбачає відповідні обмеження внутр. суверенітету д-ви. Це стосується і будь-якого внутр. акту д-ви, який набуває міжнар. значення, якщо до сфери його дії включено права іноз. держав. Але, з ін. боку, незалежність передбачає свободу дії д-ви у її поведінці щодо міжнар. справ, звичайно, в межах контексту права. При цьому, природно, дискреційні дії держав ніколи не можуть набути абс. характеру: вони, як правило, виявляють схильність до того, щоб і в найгостріших ситуаціях залишатися у межах визначених зразків дип. поведінки, і намагаються виправдати свої дії посиланнями на норми міжнар. права. Дискусії з цього приводу в ООН та доктрини міжнар. права виявили два погляди на зміст І. Один з них визнає І. тим, що вона завжди означала у традиційному міжнар. праві, а саме: «В цілому І. є технічним терміном додаткового значення. У розумінні дії він означає диктаторське втручання, рівноцінне запереченню незалежності держави, і припускає безапеляційну вимогу позитивної поведінки або утримання вщ неї — вимогу, яка, якщо не виконується, містить загрозу примусу у певній формі або звернення до нього» (Г. Лаутерпахт). Ін. погляд передбачає, що І. не повинна тлумачитися у вузькотех. розумінні, а має більше означати втручання у будь-якій формі. Такий підхід випливає з дискусії, що точилася на Конференції у Сан-Франциско 1945 щодо проекту п. 7 ст. 2 Статуту ООН. Ця дискусія виявила очевидний намір зробити принцип заборони І. таким, який повинен застосовуватися до всіх органів ООН. Результатом дискусії стало визнання того факту, що вузьке тлумачення даного принципу цілком позбавило б п. 7 ст. 2 Статуту ООН його значення як всеосяжної заборони на втручання Організації у внутр. компетенцію держав. Виходячи з цього, відмова від примус, дії виключила б з обмеження лише таку дію ООН, яка може бути охарактеризована як І. згідно з її традиц. визначенням (Л. Преус). Органи ООН, однак, ніколи не віддавали переваги жодному з цих поглядів. Двоїстість результатів, що випливала з погляду про дозвільний характер дій ООН, могла призводити лише до обмежувального визначення І. або обмежувального тлумачення фрази у п. 7 ст. 2 Статуту ООН «по суті входять у внутрішню компетенцію». Тільки в одному пункті практика ООН переконлива, а саме в тому, що факт включення питання до порядку денного з метою його обговорення ще не становить І. В принципі те саме можна сказати й про дискусію: тільки після її проведення компет. орган ООН може ухвалювати рішення. Але в реальному житті надзвичайно складно або й неможливо не допустити дискусії із 191 визначенням дії д-ви як І. на цій поперед, стадії обговорення. Крім того, виникає запитання, чи можуть такі заходи, як створення комісії розслідування або надання рекомендацій сторонам, вжиті поза зазначеною дискусією, розглядатися як І. без урахування ступеня міжнар. інтересу. Вважається, однак, що відмінність може бути встановлено між рекомендацією заг. характеру, яка адресується усім членам ООН, та рекомендацією, наданою окр. д-ві (Л. Гудрич, Є. Хамб-ро, П. Шимонс). У сучас. практиці ООН дедалі частіше вдається до ліберального тлумачення питань надання органам ООН певних повноважень, які стосуються внутр. компетенції держав або зачіпають її. Вона ілюструє посягання цих органів на традиц. концепції внутр. компетенції як виконання їх статутних обов'язків шляхом обмеження дії п. 7 ст. 2 Статуту ООН. Цей процес значно посилився після завершення «холодної війни» та змін геопо-літ. характеру, що відбулися у міжнар. системі після розпаду СРСР. Отже, попри всі незгоди щодо визначення точного змісту заборони І., ця заборона є імперативним принципом міжнар. права, який зобов'язує усіх учасників міжнар. відносин за всіх обставин поважати суверенні права д-ви. Водночас процес розширення повноважень органів ООН, що є наслідком її широкомасштабної законотв. діяльності і створення в її межах нових механізмів та процедур, дедалі більше стосується і традиц. сфери внутр. компетенції держав. У результаті органи ООН переймають на себе контроль за здійсненням д-вами своїх прав згідно з п. 7 ст. 2 Статуту ООН, звужуючи таким чином поняття І.