ІМПЕРІУМ - (лат. imperium — наказ, повноваження, влада; держава) — право віддавати наказ, який включає право застосування д-вою сили для виконання законів. Є однією з осн. ознак виконавчої влади. 1) У римському праві — юрид. норма (imperium legis), що означає статут. Виступає і в таких значеннях, як: право віддавати накази (jus imperandi); влада глави сім'ї (imperium domesticum et patris familias); верх, влада рим. народу, його суверенітет (imperium populi Romani); офіц. влада вищих магістратів — консулів, преторів і диктаторів за часів республіки та імператора за часів імперії; територія д-ви. Управлінський І. охоплював різні сфери судочинства, законод. ініціативу через звернення до нар. зборів (jus agendi cum populo) та військ, наказ. Хоч І. був безпосередньо пов'язаний з юрисдикц. діяльністю магістратів, іноді він протистояв їй у сфері правосудця. Так, джерела юрид. характеру стосовно компетенції юрисдикц. актів магістратів з питань 184 поновлення поперед, правового становища (restitutio in integrum), звільнення від військ, служби (missio) та визначення опікунів не узгоджувалися з І. Можливо, це було викликано змінами в текстах або хибним тлумаченням частини Дигест Юстиніана з боку їх збирачів, для яких старі відмінності втратили своє практ. значення. 2) У міжнародному праві — правове верховенство та вищий політ, контроль д-ви над своєю територією, тобто здійснення тер. юрисдикції на основі держ. суверенітету, який за феодалізму існував у формі домініуму (права власності). Згідно з І. д-ва у межах своєї нац. території має право здійснювати виключну юрид. владу, що поширюється на: суходіл у межах держ. кордонів; нац. і тер. води; повітр. простір над суходолом та водами д-ви. Крім того, сучас. міжнар. право визнає за д-вами право на певні суверенні права щодо таких мор. просторів, як прилегла зона, виключна (морська) економічна зона, мор. дно у межах континентального шельфу.