СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

МІЖНАРОДНИЙ ПОЛІТ - будь -який політ, за якого перетинаються кордони іноз. держав. М. п. поділяють на регулярні й нерегулярні. Відповідно до Повітряного кодексу України регулярні М. п. повітр. суден, під час яких вони перетинають держ. кордон України та іншої д-ви, здійснюються на підставі міждерж. домовленостей і міжнар. угод. Нерегулярні М. п. можуть виконуватися за спільними дозволами, порядок видачі яких визначається органом держ. регулювання діяльності авіації й погоджується з мит. органами України. М. п. у повітр. просторі України виконуються на підставі нормат. актів і правил, що встановлюються органом держ. регулювання діяльності авіації України і включаються до збірників аеронавігац. інформації (ст. 57 ПК України). М. п. здійснюються по міжнар. повітр. трасах і в аеропорти, відкриті для таких польотів. Під час М. п. мають виконуватися правила польотів, що діють у місці здійснення рейсів. Повинні додержуватись також правила паспортного, митного, валютного, санітарного та ін. видів контролю, передбачені конкр. д-вою для в'їзду пасажирів і членів екіпажу повітр. судна, ввезення і вивезення вантажів і пошти.

МІЖНАРОДНИЙ ПРАВОПОРЯДОК - сукупність відносин, яка має свою структуру і базується на нормах права. Ядром і основою цих правовідносин є заг. правовідносини, що їх породжують осн. принципи міжнар. права та ін. імперативні норми серед суб'єктів співтовариства держав з приводу захисту спільних інтересів і збереження цінностей, які сповідуються всіма. Правопорядок існує у сучас. співтоваристві держав, яке є складним 259 соціальним організмом, що постійно розвивається. Це співтовариство має свою структуру, зумовлену наявністю різною мірою пов'язаних між собою держав, груп держав та їх організацій, котрі об'єднуються на різних засадах і взаємодіють з ін. д-вами та групами держав і їх організаціями. Всі ці елементи структури групуються навколо орг. ядра — заг. універсальної міждерж. організації (ООН) і спеціаліз. організацій її системи. Життя цієї структури — в численних відносинах, що виникають між її елементами. Відносини ці системні, вони більшою чи меншою мірою упорядковані, організовані. Чим більшим є ступінь упорядкованості відносин, тим більш органічним і життєздатним є міжнар. співтовариство. Міжнар. право історично стало тим інструментом, який забезпечує формування системності та упорядкованості співтовариства. Як структурний елемент, юно опосередковує порядок відносин, що розвивається (політ., екон., соціальний тощо) у середині співтовариства, перетворюючи його на правопорядок. Міжнар. право містить модель порядку. Реалізуючись на практиці, впливаючи на реальні відносини, воно встановлює порядок. Ступінь відповідності реального правопорядку наявній моделі характеризує стан міжнар. законності. Оцінка правопорядку, що створюється, відбувається у самій міжнар.-правовій практиці: оцінка правопорядку окр. д-вами, їх союзами та об'єднаннями; оцінки, що даються у РБ та ГА ООН, ін. універсальних і регіон, організаціях. Міжнар. суд неодноразово звертав увагу на соціальну цінність міжнар. права і підкреслював, що сучасне міжнар. співтовариство держав як ніколи потребує того, щоб постійно і ретельно дотримуватися норм, які мають за мету забезпечення впорядкованих відносин між державами — членами Співтовариства.

МІЖНАРОДНИЙ РАЙОН МОРСЬКОГО ДНА - відповідно до Конвенції ООН поморському праву 1982 дно морів і океанів та його надра за межами нац. юрисдикції, тобто за межами 200-мильних екон. зон і конт. шельфу прибереж, держав, якщо він виходить за межі цих зон. Діяльність М. р. м. д. включає всі види розвідки і розробки ресурсів Району. На будь-яку ін. діяльність правовий режим Району не поширюється. До ресурсів М. р. м. д. належать усі тверді, рідкі або газопод. мінеральні ресурси, включаючи поліметал, конкреції як такі, що знаходяться на мор. дні або в його надрах. Якщо такі ресурси видобуті в Районі, вони розглядаються як корисні копалини. М. р. м. д. та його ресурси є заг. надбанням людства. Жодна д-ва не може претендувати на суверенітет або суверенні права чи здійснювати ці права щодо будь-якої частини Району або його ресурсів; жодна д-ва, фіз. або юрид. особа не можуть привласнювати будь-яку їх частину. Права на ресурси М. р. м. д. належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган з морського дна. Ці ресурси не підлягають відчуженню. Корисні копалини, які видобуваються у Районі, можуть відчужуватися, але тільки згідно з Конвенцією 1982 і з нормами, правилами та процедурами зазначеного 260 органу. Район відкритий для використання винятково в мир. цілях усіма двами, як прибережними, так і тими, які не мають виходу до моря. Заг. поведінка держав щодо Району визначається положеннями Конвенції 1982, принципами Статуту ООН та ін. нормами міжнар. права. Діяльність у М. р. м. д. здійснюється задля добробуту всього людства, незалежно від геогр. положення держав як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря, з особливим урахуванням інтересів і потреб країн, що розвиваються, і народів, які не досягти повної незалежності. Мор. наук, дослідження у Районі здійснюються виключно у мирних цілях і задля добробуту людства згідно з ч. XIII «Морські наукові дослідження» Конвенції. Такі дослідження можуть проводити сам орган і держави — учасниці Конвенції. Для захисту мор. середовища від забруднення внаслідок діяльності в М. р. м. д. Міжнародний орган з мор. дна може приймати відповідні норми, правила і процедури.

МІЖНАРОДНИЙ СПІР - формально визнана розбіжність між суб'єктами міжнар. права з питання факту або права. М. с. може бути двостороннім чи багатостороннім, виникати у різних сферах діяльності держав щодо тлумачення того чи ін. договору, відповідальності держав тощо. Сучасне міжнар. право ставить поза законом будь-які спроби немирного розв'язання М. с. і вимагає вирішення спірних питань між д-вами винятково мирними засобами. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів дістав заг. визнання і закріплений у Статуті ООН та багатьох ін. міжнар.-правових актах. Згідно з Статутом ООН усі члени Організації Об'єднаних Націй повинні вирішувати свої міжнар. спори мирними засобами, так щоб не ставити під загрозу міжнар. мир, справедливість та безпеку народів (п. З ст. 2). Статут ООН виходить з того, що в сучасних міжнар. відносинах немає такого спірного питання, яке б не могло бути вирішено мирним шляхом на основі взаємної домовленості заінтересованих держав. За норм. відносин між д-вами більшість питань, які виникають у повсякденній практиці міжнар. життя, вирішуються мирними засобами, в першу чергу в дип. порядку, шляхом безпосередніх дип. переговорів або з тією чи ін. участю третіх держав (добрі послуги, посередництво), або з застосуванням таких методів мирного вирішення М. с. як обслідування, примирення, арбітраж, суд. розгляд, звернення до регіональних організацій або угод чи ін. мирних засобів за своїм вибором. Д-ви зобов'язані прагнути до негайного і остаточного врегулювання спорів, які виникають між ними, тільки мирним шляхом, і вони мають свободу вибору виключно мирних засобів такого врегулювання.

Міжнародний стандарт – стандарт, прийнятий міжнародною організацією.

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН - (International Court of Justice; Cour internationale de justice), MC ООН (ICI; CIJ) — один з осн. органів Організації 261 Об 'єднаних Націй. Утв. 1945 замість Постійної палати міжнародного правосуддя, шо діяла до війни при Лізі Націй. Функціонує на підставі статуту — складової частини Статуту ООН. МС ООН складається з 15 суддів, серед яких не може бути двох гр-н однієї країни. Судді обираються на 9 років, оновлення складу Суду відбувається на одну третину кожні три роки. Суд обирає зі свого складу президента і віце-президента. Склад МС ООН обирається Ген. асамблеєю і Радою Безпеки ООН, які проводять голосування незалежно одна від одної. Обраними вважаються кандидати, які дістали абс. більшість голосів і у ГА, і у РБ. Кандидатури для обрання висуваються нац. групами Постійної палати третейського суду, тобто від кожної держави — учасниці Гаазької конвенції про мирне розв'язання спорів 1907. Країни, що не є членами цієї палати, призначають спец, групи юристів, які потім висувають кандидатів у члени Суду. Судді МС ООН, за статутом, не можуть розглядатися як представники країн, гр-нами яких вони є. Це мають бути особи «високих моральних якостей, що відповідають вимогам, які ставляться в їх країнах для призначення на найвищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом у галузі міжнародного права» (ст. 2). У статуті закріплено вимогу забезпечувати в Суді представництво найголовніших форм цивілізації та осн. правових систем світу. МС ООН розглядає справи, сторонами яких є тільки д-ви. За взаємною згодою д-ви передають вирішення їх конфлікту до Суду. Водночас д-ви можуть визнати компетенцію Суду щодо вирішення спорів, які ще не виникли, вносячи у свої дво- або багатосторонні угоди положення про вирішення Судом можливих спорів. І, нарешті, відповідно до п. 2 ст. 36 статуту д-ви можуть зробити заяву про те, що вони заздалегідь визнають обов'язкову юрисдикцію МС ООН з усіх правових спорів і щодо будь-якої ін. д-ви, яка взяла на себе таке зобов'язання. Ці спори стосуються: тлумачення міжнар. договорів і будь-якого питання міжнар. права; наявності факту, який, коли його буде встановлено, являтиме собою порушення міжнар. зобов'язання; характеру і розмірів відшкодування, яке належить за порушення міжнар. зобов'язання. Рішення Суду остаточне і обов'язкове для сторін. Виконання його контролює Рада Безпеки. Крім судової, МС ООН виконує консультат. функцію — надання консультат. висновків з правових питань на запит ГА, РБ, ін. органів ООН та міжнар. організацій. Суд вирішує передані йому спори на основі міжнар. права і застосовує: міжнар. конвенції, які встановлюють правила, визнані сторонами у спорі; міжнар. звичай як доказ заг. практики, визнаної правовою нормою; заг. принципи права; суд. рішення, обов'язкові для сторін спору; доктрини найкваліфікованіших спеціалістів з публіч. права як допоміж. доказ для визначення правових норм. Суд може застосовувати принцип вирішення спорів екс екво ет боно (по справедливості і доброті), напр., якщо в праві є прогалина. Роб. мови Суду — англ. і французька. Місцеперебування — м. Гаага (Нідерланди).

МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ - один з видів крим. злочинів міжнародного характеру, об'єктом посягання якого є стабільність міжнар. відносин, життя та здоров'я людей, їхнє майно, права і законні інтереси. М. т. — найтяжчий злочин міжнар. характеру і використовується як знаряддя політ, боротьби найбільш реакційних кіл, партій, злочинних орг-цій та окр. осіб. Питання співробітництва держав у боротьбі з окр. проявами М. т. регламентує низка міжнар. договорів: Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації, 1971; Конвенція про боротьбу із захопленням заручників 1979; Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу 1980; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, 1988 та ін. Важливе значення у боротьбі з М. т. мають також регіональні правові акти: Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1976; Дублінська угода 1979 про застосування Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом та ін. Слід розрізняти міжнар., національний та держ. тероризм. Останній нерідко кваліфікується як акт агресії. М. т. як крим. злочин міжнар. характеру кваліфікується у таких випадках: а) злочинець і потерпілий є гр-нами однієї д-ви або різних держав, а злочин скоєно за їх межами; б) терорист, акт спрямовано проти осіб, які користуються міжнар. захистом; в) підготовка до злочину проводиться в одній д-ві, а злочин здійснюється в іншій; г) здійснивши теракт в одній д-ві, злочинець переховується в іншій, і постає питання про його видачу. За заг. крим.-правовою характеристикою, М. т. — це завжди умисна дія, що спрямована проти життя конкретного політ, (громадського) діяча або невизначеного кола осіб, яка полягає у застосуванні або загрозі застосування насильства, або дія, що спрямована на знищення (або спробу знищення) будь-яких об'єктів на території ін. д-ви: адм. будинків, житла, літаків, іноз. мор. суден тощо. Одна з осн. цілей терористів — залякування, створення атмосфери страху, невпевненості, підрив стабільності міжнар. відносин. До актів М. т. належать: вибухи приміщень посольств, місій, представництв або штаб-квартир міжнар. організацій; диверсійні акти на вулицях, в аеропортах, на вокзалах, у культур, центрах, приміщеннях і т. п., що пов'язані зі знищенням або пошкодженням майна і заподіянням шкоди здоров'ю людей або смерті; умисне використання вибухових пристроїв у будь-яких поштових відправленнях; будь-який диверсійний акт проти громад, споруд; убивство політ, (громадських) діячів іноз. держав; заколот з метою здійснення актів М. т. і співучасть у них у будь-якій формі тощо. Україна активно співробітничає з ін. д-вами в боротьбі з М. т. Окремі з названих мїжнар.-право-вих актів імплементовані у крим. зак-во України.

МІЖНАРОДНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС - регламентований нормами як міжнародного, так і нац. права порядок розгляду та вирішення приватноправ. спорів, укладених іноз. елементом. Гол. джерелами, на основі яких 263 здійснюється цив.-процес. діяльність по вирішенню приватноправ. спорів судами, є внутр. зак-во держав та міжнар. договори. В Україні проблеми вирішення приватноправ. спорів, ускладнених іноз. елементом, розв'язуються на основі норм Госп. кодексу, Законів «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» (2001) та «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1994). Серед міжнар. договорів осн. роль відіграють ті з них, які встановлюють принципи розмежування компетенції судів, а також умови і порядок визнання та виконання рішень іноз. судів. Особливе значення тут мають конвенції, прийняті в рамках Гааз. конференції з міжнар. приват. права, зокрема найбільш універсальна з них — Конвенція з питань цивільного процесу 1954. Питання М. ц. п. регламентуються також дво- або багатосторонніми договорами про прав, допомогу і прав, відносини в цив., сімейних та ін. справах.