СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

АРБІТРАЖ МІЖНАРОДНИЙ - спосіб мирного вирішення міжнар. спорів через обрання за заг. згодою сторонами у спорі третьої сторони {арбітра), яка, керуючись правом, розглядає справу і виносить рішення, що є обов'язковим. Сторонами А. м. є головні суб'єкти міжнар. права: держави та міжнар. організації. Арбітражна процедура може бути передбачена для застосування як спосіб вирішення спорів факультативно або обов'язково. Факультат. арбітраж передбачений міжнар. дво- або багатосторонніми договорами і застосовується за згодою усіх сторін. Обов'язковий арбітраж визначається як єдино можливий спосіб вирішення спорів і застосовується на вимогу однієї із сторін. Для того, щоб практично організувати арбітраж, розгляд спору, сторони укладають між собою спец, угоду — компроміс. Це різновид міжнар. договору, де зазначається: на основі якої угоди або 20 домовленості справа передається арбітрам; предмет спору, а також узгоджені і неузгоджені питання; порядок формування арбітражного суду, прізвища арбітрів (сторони можуть включити й ін. умови, в т. ч. норми права і принципи, якими має керуватися арбітр, правила процедури); яким способом приймається рішення; скільки часу має тривати розгляд справи; мова діловодства і рішення; яким чином розподіляються між сторонами витрати на процес тощо. Як правило, арбітраж, компроміс укладається письмово у формі міжнар. договору, на який поширюються норми права міжнар. договорів. Осн. принципи А. м. як загальновизнані норми, що визначають порядок організації, компетенцію, а також процедуру арбітражу, містяться у міжнар. документах заг. характеру. Це, насамперед, Гаазькі конвенції про мирне вирішення міжнар. спорів 1899 і 1907. Комісія міжнар. права ООН розробила, а Ген. Асамблея ООН запропонувала д-вам за взірець «Модель правил арбітражного процесу» (1958). Діють і міжнар. регіон, угоди про арбітраж: Міжамериканський договір про мирне врегулювання, т. з. Пакт Боготи 1948, Європейська конвенція для мирного вирішення спорів 1957, Стокгольмська конвенція про примирення та арбітраж у рамках ОБСЄ 1992.

(арбитражные соглашения) – 1. Укладені на біржових торгах торгівельні двосторонні угоди, спрямовані на досягнення прибутків за рахунок різниці в цінах на біржах, завдяки різниці в цінах у різні строки поставки товарів. 2. Обмінні операції з різними акціями з метою отримання прибутку за рахунок різниці в цінах.

(арбитражная комиссия) – створена біржовим комітетом правнича комісія, що розв’язує майнові спори між юридичними особами  (сторонами), які уклали на біржі чи ярмарках угоди.

АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ (англ. arbitrage manager [ˈɑːbɪtrɪʤ ˈmænɪʤə]) - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (джерело: Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII

(арбитражный суд) – державний, офіційний, третейський суд, створений для розв’язання майнових спорів між юридичними особами різних форм власності.

(аргумент) – 1. Підстава, доказ, які обґрунтовують, підтверджують що-небудь. 2. У підприємницькій діяльності: елемент рекламного звернення, що сприяє формуванню позитивного ставлення до окремих товарів чи послуг.

АРЕШТ (англ. seize [siːz], detention [dɪˈtɛnʃən]) - заборона переказу, перетворення, розпорядження чи переміщення майна, на основі рішення, ініційованого компетентним органом влади чи судом відповідно до механізму замороження. Проте, на відміну від дій з замороження, арешт відбувається за допомогою механізму, що дозволяє компетентним органам чи суду взяти на себе контроль за відповідним майном. Арештоване майно залишається власністю фізичної чи юридичної особи, що має частку у такому майні на момент арешту, в той час як компетентний орган чи суд мають право на володіння, адміністрування чи управління арештованим майном (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html); - арешт грошових коштів в очікуванні подальших дій (джерело: The FATF Laundering the proceeds of VAT Carousel Fraud Report (February 23, 2007), footnote 19. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/laundering theproceedsofvatcarouselfraudreport.html); - тримання засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців (джерело: Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III

АРЕШТ АБО ВИЇМКА (англ. freezing or seizure [ˈfriː.zɪŋ ɔː(r) ˈsiː.ʒər]) - тимчасова заборона передачі, перетворення, відчуження або пересування майна, або тимчасовий вступ у володіння таким майном, або тимчасове здійснення контролю над ним за постановою суду або іншого компетентного органу

(арест имущества) – накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

АРЕШТ МАЙНА (англ. arrest of property [əˈrest əv ˈprɒpətɪ]) - тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (джерело: Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI