СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

АНУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ (англ. license cancellation [ˈlaɪsəns ˌkænsəˈleɪʃən]) - позбавлення ліцензіата Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку права на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) (джерело: Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності
з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами): затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами)» від 23.07.2013 № 1281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2013 р. за № 1576/24108

АНУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ - відмова д-ви від договору у випадках, чітко визначених міжнар. правом. А. м. д., як і денонсація, — однобічний акт і не залежить від згоди на припинення дії договору ін. його учасників. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 передбачає такі підстави для А. м. д.: 1) Суттєве порушення двосторон. договору одним з його учасників; істотне порушення багатосторон. договору одним з його учасників, що дає право ін. учасникам за одностайною згодою припинити дію договору взагалі або між ними та порушником. Суттєвим вважається порушення, яке полягає у такій відмові від договору, що або не дозволяється міжнар. правом, або заважає здійсненню об'єкта й цілей договору. Не допускається припинення положень, які забезпечують захист особи і містяться у договорах гуманіт. характеру. 2) Неможливість виконання договору внаслідок безповоротного зникнення або 18 знищення об'єкта домовленостей. При цьому той учасник договору, з чиєї вини виникла така неможливість (через порушення ним договірних зобов'язань), не може посилатися на цю обставину. 3) Докорінна зміна обставин, які були на час укладення договору. За міжнар. правом, така зміна — непередбачувана сторонами під час укладення угоди або є істотною зміною обставин, що може призвести до виконання зобов'язань, які суттєво відрізняються від договірних. На докорінну зміну обставин не можна посилатися при А. м. д., якщо договір установлює кордони або якщо ця зміна є результатом порушення зобов'язань за угодою чи за міжнар. правом того, хто посилається на цю зміну. Закон «Про міжнародні договори України» (1993) передбачає, що її міжнар. договори можуть бути визнані недійсними у разі суттєвого їх порушення ін. учасниками, а також у випадках, передбачених нормами міжнар. права. Закон називає тільки один спосіб скасування договору — денонсацію. Але, зважаючи на пряму відсилку до норм міжнар. права, які передбачають підстави для анулювання договорів, Україна може у відповідних випадках припиняти дію міжнар. договорів шляхом анулювання, навіть тоді, коли в них не передбачена денонсація.

АНШЛЮС - (нім. Anschluß — приєднання) -форма анексії, політика загарбання ін. д-ви. Здійснювалася, зокрема, нім. імперіалізмом стосовно Австрії, особливо після встановлення у Німеччині 1933 фашист, диктатури. Фактично А. відбувся 11 — 12. III 1938, коли гітлерівці за підтримки австр. нацистів окупували цю державу. Наступного дня (13. III 1938) було опубл. т. з. закон «Про возз'єднання Австрії з Німецькою імперією». Незалежність Австрії була відновлена 1945 внаслідок розгрому нацист. Німеччини. 1955 Держ. договором про відновлення незалежної і дем. Австрії А. заборонено.

(аппарат управления) – окремі органи, структурні підрозділи організацій, установ, підприємств різних форм власності, що виконують функції управління у масштабах держави, регіонів, галузей, організацій, фірм.

АПАРТЕЇД - (мовою африкаанс apartheid — роздільне проживання) — політика і практика расової сегрегації і дискримінації щодо окр. народів та етн. груп. Виявляється у відповідних правових та орг. формах. Офіційний А. тривалий час мав місце в Південно-Афр. Республіці (ПАР), починаючи з серед. 20 ст. Система А. тут склалася на межі 40—50-х pp., коли в країні владарювала нац. партія. Населення ПАР було поділене на 4 групи: білих, чорних («банту»), кольорових та азіатів. При цьому повні громадян, права належали тільки білим. 1973 у межах ООН було прийнято Міжнародну конвенцію про припинення злочину апартеїду і покарання за нього. Цей документ став міжнар.-правовою основою боротьби з А. Згідно з Конвенцією А. кваліфікується як злочин проти людства. Осн. виявами політики А. є: позбавлення члена або членів певної расової групи чи груп права на життя і свободу; вбивство членів расової групи чи груп; заподіяння членам расової групи чи груп серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу та 19 посягання на їхню свободу чи гідність, застосування до них тортур чи жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, форм поводження та покарання; безпідставний арешт і незаконне утримання у тюрмах членів расової групи чи груп; навмисне створення для расової групи чи груп таких життєвих умов, які розраховані на її чи їх повне або часткове фіз. знищення; будь-які заходи законод. характеру, спрямовані на обмеження осн. прав людини і свобод корінного населення за расовою ознакою, тощо. Контроль за здійсненням Конвенції покладено на Спеціальний комітет ООН проти А. Україна ратифікувала Конвенцію 15. X 1975.

(апелляция) – офіційне звернення до вищої інстанції з метою оскарження будь-якої постанови (рішення суду) чи з прохання переглянути справу.

(апорт) – майно, яке надходить акціонерному товариству у вигляді оплати за акції. Може бути представлений у вигляді товарів, будівель, які оцінюються і прирівнюються до визначеної суми грошового капіталу, внеску.

АПОСТІЛЬ  - (франц. apostille —  помітка  на  полях,  примітка,
рекомендаційна  приписка,  постскриптум) —  спец, штамп,  який,  відповідно
до Гаазької конвенції 1961, ставиться на офіц. документах, що надходять від
держав —  учасниць  Конвенції.  А.  звільняє  ці  документи  від  необхідності
дип.  чи  коне,  легалізації.  Він  засвідчує  справжність  підпису  особи  під
документом і справжність печатки або штампа, якими скріплено відповідний
документ (ст. 5 Конвенції). Офіц.  документами,  за Конвенцією,  є,  зокрема:
документи,  які  надходять  з  нотаріату,  адм.  і  суд.  органів;  свідоцтва  про
реєстрацію  актів  громадян,  стану;  документи, що  надходять  від  органу  або
посад,  особи,  які  підлягають  юрисдикції  д-ви  і  підпис  на  яких  може  бути
засвідчений  шляхом  А.  без  поперед,  засвідчення  підпису  нотаріусом.
Конвенція  не  поширюється  на  документи,  які  видаються  дип.  або  коне,
агентам,  а  також на  адм. документи, що  безпосередньо  стосуються  комерц.
або митної операції (ст. 1). Кожна держава — учасниця Конвенції призначає
органи,  яким  надаються  повноваження  на  проставлення  А.  Вона  сповіщає
про  це МЗС Нідерландів  у  момент  передачі  на  зберігання  своєї  ратифікац.
грамоти (ст. 6). А. повинен відповідати зразку, що додається до Конвенції,  і
може бути складений офіц. мовою органу, який видає його.

(арбитр) – 1. Службова особа, яка розв’язує майнові спори (претензії) між суб’єктами підприємницької діяльності, установами, організаціями. 2. Суддя – член арбітражного суду. 3. Посередник, визначений (обраний) договірними сторонами для розв’язання майнових спорів (претензій). 4. Суддя на спортивних змаганнях.

(арбитраж) – спосіб вирішення спірних питань, що виникають між юридичними особами в процесі їх господарської діяльності через арбітрів. Останні вибираються самими юридичними особами, або призначаються згідно з законом.