СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СУД ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ - (Cour de justice des Communautes europeen-nes), СЄС — суд. інстанція для розгляду спорів та ін. правових питань у Європейському Співтоваристві (ЄС). Утв. 1952 на підставі договору про Європейське об'єднання вугілля і сталі від 18.IV 1951 з метою «забезпечення дотримання права щодо тлумачення та застосування положень договорів» між країнами-членами. Після утворення у 1957 Європейського товариства по атомній енергії та Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) була розширена компетенція Суду, а пізніше приведена у відповідність до т. з. Договору про злиття 1965, Єдиного європейського акта 1986, Маастрихтського договору 1992. Тепер компетенція СЄС грунтується на положеннях Амстердамської редакції 1997 Договору про заснування Європейського співтовариства (ДЗЄС). СЄС був утворений як єдина установа. В процесі орг. змін 1989 його перетворено на дворівневу структуру: Суд першої інстанції і суд вищого рівня, за яким збережено попередню власну назву суд. органу — Суд європейських співтовариств. Суд першої інстанції уповноважений розглядати: спори між інституціями ЄС та їхнім персоналом; справи з питань конкуренції, недотримання антидемпінгового зак-ва, злиття підприємств, держ. субсидій, права на товарні знаки; дії осіб відповідно до ст. 230(2) ДЗЄС (визнання недійсними рішень) і ст. 232(2) ДЗЄС (неправомірні дії), а також справи про права на інтелект, власність, які ініціюються фіз. особами. Суд другого рівня є касац. інстанцією щодо рішень Суду першої інстанції. Він також розглядає певну категорію справ по першій інстанції. Це стосується: 1) звернення нац. суд. органів щодо тлумачення права Європ. Союзу і чинності актів Ради міністрів та Європ. комісії; 2) подання урядів держав-учасниць чи інституцій ЄС з тих питань, що не належать до компетенції Суду першої інстанції. У кожній з 434 двох інстанцій — по 15 судців, які призначаються урядами держав — учасниць ЄС: від кожної по одному, за взаєм. згодою, строком на 6 років, з правом переобрання. До СЄС призначаються ще 9 генеральних адвокатів на той же строк і тими самим органами. Часткове оновлення складу судців і ген. адвокатів у СЄС відбувається кожні 3 роки. Обидві інстанції очолюються президентами, яких обирають судці через кожні 3 роки. СЄС щорічно призначає першого ген. адвоката і на 6 років судового секретаря. Кожна з інстанцій утворює палати для розгляду справ і має свою канцелярію. Провадження у СЄС поділяється на письмове і усне. Для кожної справи призначається доповідач. Після письм. провадження і можливого суд. слідства провадиться усне публічне засідання. Постанови СЄС приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну до уваги не береться голос судді, який має найнижчий протокольний ранг. Провадження може вестися тільки однією з офіц. мов Співтовариств, але перевага надається франц. мові. Мова провадження обирається позивачем. Рішення і висновки СЄС публікуються у «Збірнику судової практики» всіма офіц. мовами Співтовариств. Місцеперебування СЄС — м. Люксембург (Люксембург).

СУДНОПЛАВСТВО - плавання суден вод. шляхами. Розрізняють: міжнар. морське С; С. на внутрішніх вод. шляхах; С. на міжнародних ріках. Міжнар. морське С. — плавання суден мор. шляхами із заходженням і стоянкою у портах іноз. держав. Здійснюється у відкритому морі, територіальному морі та внутрішніх морських водах. У відкритому морі основоположне значення для здійснення С. має принцип свободи С. у відкритому морі. В тер. морі діє право мир. проходу через протоки, що використовуються для міжнар. С, право транзит, проходу, а в архіпелажних водах — право архіпелаж. проходу. Міжнар. морське С. регламентується нормами міжнародного морського права, двостор. угодами про торгівельне С. і внутрішньодерж. нормами, що визначають прав, стан торг, суден у мор. просторах, умови надання національності суднам, порядок реєстрації суден, порядок здійснення юрисдикції держ. прапора судна, заходи для забезпечення безпеки та охорони морського середовища, відповідальність судновласників, порядок і умови доступу іноз. суден у мор. порти. Осн. міжнар.-правовими док-тами, що визначають умови і порядок міжнар. морського С, є Конвенція про відкрите море 1958, Конвенція про територіальне море та прилеглу зону 1958, Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965, Конвенція ООН по морському праву 1982 та ін. міжнар. угоди. С. на міжнар. ріках регулюється Барселонською конвенцією і Статутом про режим судноплавних водних шляхів міжнародного значення 1921. Умови і правила С. на міжнар. ріках визначаються також багатостор. угодами і внутрішньодерж. актами прибережних держав. Діє, крім того, Європейська угода про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення 1996. Міжнародне С. на Дунаї регламентоване Конвенцією про режим 435 судноплавства на Дунаї 1948. Згідно зі ст. 1 цієї Конвенції навігація на Дунаї повинна бути вільною івідкритою для гр-н, торг, суден і товарів усіх держав на основі рівності портових та навігац. зборів і умов торг. С. С. на внутр. вод. шляхах регламентується актами нац. зак-ва. В України Перелік внутр. вод. шляхів, що належать до категорії судноплавних, затв. КМ України 12.VI 1996.

СУЕЦЬКИЙ КАНАЛ - (Canal de Suez) - міжнар. водний шлях, що з'єднує Середземне м. з Індійським ок. через Червоне м. і Баб-ель-Мандебську протоку. Проходить територією Єгипту та перебуває під його суверенітетом (довжина каналу — 161 км). Побудований у 1866—69 за ініціативою франц. уряду. Виконавцем буд-ва була Загальна компанія мор. Суецького каналу (Compagnie Universelle du Canal maritime de Suez). Офіц. відкритий для судноплавства І7.ХІ 1869. Згодом (29.Х 1888) була прийнята Константинопольська конвенція щодо забезпечення вільного судноплавства у Суецькому каналі, яку підписали Австро-Угорщина, Великобританія, Голландія, Іспанія, Італія, Німеччина, Росія, Туреччина (одночасно представляла також Єгипет) і Франція. Потім до Конвенції приєдналися Греція, Данія, Китай, Норвегія, Португалія, Швеція та Японія. В її основу покладено принцип заг. свободи судноплавства. Конвенцією встановлено міжнар.-правовий режим С. к., який має «завжди бути вільним і відкритим як під час війни, так і під час миру для будь-якого торговельного або військового судна незалежно від його прапора» (ст. 1). Сторони взяли на себе зобов'язання ні в чому не порушувати вільне користування каналом та не поширювати на нього право блокади морської. Значна увага в Конвенції 1888 приділяється військ, аспектам прав, режиму С. к. Він залишається відкритим під час війни для вільного проходу кораблів воюючих сторін. Військ, дії забороняються безпосередньо у водах каналу, в його вхідних портах та на відстані до З миль від цих портів, навіть якщо Єгипет виступає однією з воюючих сторін. Військ, кораблі воюючих сторін мають право поповнювати провіант і запаси в каналі та його вхідних портах у такій кількості, яка дасть змогу дійти до свого найближчого порту. Прохід таких кораблів має здійснюватися упродовж обмеженого строку та без зупинок, якщо вони не викликані потребами служб каналу. Строк перебування військ, кораблів воюючих сторін у Порт-Саїді та на Суец, рейді не повинен перевищувати 24 год., за винятком випадків вимушеної зупинки. Між відходом військ, кораблів воюючих сторін з одного порту завжди має додержуватися інтервал у 24 год. Під час війни в каналі та його вхідних портах воюючим сторонам забороняється висаджувати та приймати на військ, кораблі війська і зброю. Для гарантії свободи судноплавства та нейтралізації каналу д-вам забороняється будувати військ, бази в зоні каналу, споруджувати укріплення та тримати там військ, кораблі. До 1956 каналом управляла Заг. компанія С. к., акціями якої володіли Великобританія, США і Франція. Декретом від 436 26.УІ 1956 Єгипет, уряд націоналізував С. к. і компанію, анулював усі концесійні акти. Рада Безпеки ООН 13.Х 1956 підтвердила суверенітет Єгипту над каналом та його право експлуатувати канал «на основі проходу суден усіх прапорів». 1957 було утв. Адміністрацію С. к. як єдиний нац. держ. орган з відповід. владними повноваженнями. В заяві від 24.IV 1957 уряд Єгипту визнав дію Конвенції 1888 та гарантував свободу і безперервне судноплавство для суден усіх прапорів без будь-якої дискримінації. Докладна регламентація проходу суден через канал встановлена урядом Єгипту у спец. Правилах плавання у С. к. Див. також Канали міжнародні морські.