СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

РАСИЗМ - (франц. racisme, від race — рід, порода) — ідеологія, політика та сусп. практика поділу людей і люд. спільнот за їх походженням, кольором шкіри, ін. біол. ознаками на «вищі» та «нижчі» раси, упереджене, вороже ставлення до останніх, обмеження та позбавлення їх прав тощо. Концептуальні засади Р. виклав франц. соціолог і літератор граф А. де Гобіно в 4-томному «Есе про нерівність людських рас» (1853—55). Його послідовник P. X. Чемберлен (Англія) у своїй праці «Основи 19 століття» (1899) розвинув викладену Гобіно «теорію про «вищість арійської раси»», яка стала ідеол. основою нім. нацизму. Названі ідеологи, а також Дж. Фіск (США), А. Розенберг (Німеччина) та ін. розглядали раси як гол. суб'єкти історії, а саму історію — як б-бу рас за панування і володіння світом. Вони твердили, що раси не можуть бути рівними, а притаманні їм генет. особливості, «благородство крові» тощо зумовлюють поділ на «вищі», привілейовані раси (їм належить монополія на держ. владу, політ, лідерство та панування, на користування всіма благами цивілізації) та «нижчі» раси, які не здатні до засвоєння політ, цінностей і надбань культури, до участі в сусп. прогресі й тому позбавляються підтримки д-ви та захисту з боку законів і права та приречені на залежність, відсталість і винищення. У різноманітних виявах Р. мав місце в деяких країнах у 20 ст. Гітлерів. режим під приводом «боротьби за чистоту раси» в Німеччині та на окупованих нею під час Другої світ, війни 1939—45 територіях (у т. ч. в Україні) здійснював політику геноциду, знищивши мільйони слов'ян, євреїв, циган, ін. народів. У США 391 тривалий час зберігалися численні форми расової дискримінації та сегрегації («джимкроуїзм» — навчання нефів в окр. закладах, проживання у відокремлених районах чи будинках, проїзд у спец, вагонах тр-ту та ін.). Сегрегація у шкільництві та дискримінація у житл. сфері були офіційно заборонені лише в серед. 20 ст. (рішення Верх, суду 1954). У Пд.-Афр. Республіці режим апартеїду (роздільного проживання і розвитку білих та кольорових) обмежував права кольорових на працю, вибір місця проживання, позбавляв їх багатьох громадян, прав. Цей стан було ліквідовано на поч. 90-х рр. 20 ст. Світ, співдружність в особі ООН, ЮНЕСКО, ін. міжнар. організацій послідовно виступає з осудом Р. і рас. дискримінації в усіх їх виявах. У Статуті ООН, Загальній декларації прав людини 1948, міжнар. пактах про права людини 1966 закріплені положення про рівність прав усіх народів, великих і малих, і необхідність поважати права і свободи кожної людини незалежно від раси, статі, мови і релігії. У Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948, Декларації ООН про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1963, Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965, багатьох ін. міжнар. доктах теорії расових відмінностей та расової зверхності охарактеризовані як науково хибні, морально ганебні, соціально несправедливі та небезпечні; передбачені конкр. заходи запобігання расовій дискримінації; міститься заклик до всіх держав не заохочувати і не підтримувати Р. і расову дискримінацію, всіма засобами протидіяти їм, запровадити покарання за поширення расист, ідей, допомогу чи підбурювання до цього, суворо карати за нихяк за злочини проти людства, навіть у тих випадках, коли це не передбачено нац. зак-вом. У Декларації ЮНЕСКО «Про расу і расові передсуди» 1978 наголошується, що всі люди належать до одного роду, мають спільне походження і становлять невід'єм. частину людства. Ті чи ін. особливості різних рас або їх окр. представників жодним чином не свідчать про інтелект., соціальні або якісь ін. переваги чи, навпаки, вади окр. рас або етн. груп, не можуть вважатися підставами для будь-яких пільг чи обмежень за цими ознаками. Спростовані антинаук. вигадки про невідворотність міжрас. конфліктів, «неповноцінність» окр. рас та ін. Наук, розробки, в т. ч. новітні дослідження геному людини, підтверджують відсутність принципових відмінностей між расами.

Растрове графічне зображення – зображення, які формуються в процесі перетворення графічних даних з аналогової форми на цифрову.

Расфолловінг – програма-додаток до Твіттеру, що дозволяє видаляти фолловерсів, які не цікаві користувачеві.

РАТИФІКАЦІЙНА ГРАМОТА - док-т у міжнар. праві, що підтверджує ратифікацію міжнар. договору уповноваженим органом д-ви. Р. г. підписується главою д-ви чи главою уряду (в Україні — Головою BP) і скріплюється підписом міністра закорд. справ. Р. г., як правило, складається з трьох частин: офіц. повідомлення, що ратифікація договору міжнародного відбулася; повного тексту договору з усіма додатками; офіц. заяви про визнання країною положень договору.

РАТИФІКАЦІЯ - (франц. ratification - затвердження, від пізньолат. ratificatio, лат. ratus — такий, що має законну силу, і ...ficatio, від facere — робити) — затвердження вищим органом держ. влади (монархом, президентом, парламентом; в Україні — Верх. Радою) договору міжнародного та згода на його обов'язковість для країни. Є однією зі стадій укладення міжнар. договору, переважно заключною. Прав, природа Р. і порядок її здійснення визначаються Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 та нац. зак-вом (в Україні — Законом «Про міжнародні договори України» 1993). Р. не є обов'язковою для укладення будь-якого договору, в заг. вигляді перелік випадків обов'язкової Р. наведено у ст. 14 Віден. конвенції 1969: якщо Р. передбачена договором або ін. домовленістю його учасників; якщо представник д-ви підписав договір за умови його Р. або намір д-ви про підписання за такої умови випливає з повноважень чи висловлювань у ході переговорів. Закон «Про міжнародні договори України» (п. 2 ст. 7) містить перелік договорів, які підлягають P.: а) політичні, загальноекономічні, із загальнофін. питань, з питань позики та кредиту, територіальні, мирні; б) про права і свободи людини та гр-нина; в) про громадянство; г) про участь у міждерж. союзах та об'єднаннях, системах колект. безпеки; д) про військ, допомогу, направлення контингенту ЗС України до ін. країн або допуск іноз. ЗС на тер. України; е) про істор. та культурні надбання народу України; є) такі, виконання яких передбачає зміну чинних або прийняття нових законів України; ж) ін. договори, Р. яких передбачена законом або самим договором. Процес Р. складається з трьох послідовних стадій: попереднє схвалення, сама Р. та обмін ратифікаційними грамотами. Процедури перших двох стадій здійснюються в різних країнах неоднаково, відповідно до норм конст. (а не міжнародного) права. В Україні пропозиції щодо Р. розглядаються Президентом або Кабінетом Міністрів, і в разі їх схвалення договір подається до Верх. Ради, попередньо розглядається К-том у закорд. справах ВР (у разі потреби — також ін. заінтересованими ктами). Разом з висновками к-тів і проектом Закону про Р. договір подається на розгляд ВР. Закон «Про міжнародні договори України» в ряді випадків передбачає особливий порядок Р. Якщо виявляються розбіжності між договором та Конституцією України, договір надсилається до Конст. Суду для отримання висновку щодо його відповідності Конституції, а коли положення договору суперечать Конституції, його Р. відкладається до внесення відповід. змін до Конституції. У разі, якщо договір потребує внесення змін до чинних законів України, то законопроекти про ці зміни подаються на розгляд одночасно з проектом закону про Р. договору. Закони про Р. приймаються простою більшістю голосів депутатів ВР, крім договорів з тер. питань, проблем громадянства та про участь у міждерж. союзах, об'єднаннях, системах колект. безпеки, для Р. яких потрібно 2/3 голосів наявної кількості депутатів. Р. договору фіксується у ратифікац. грамоті. Двостор. договори набувають чинності (якщо в них не передбачене інше) 393 після обміну ратифікац. грамотами, що здійснюється у погоджений сторонами час, як правило, в столиці тієї країни, де договір не підписувався. При укладанні багатостор. договорів сторони визначають країну-депозитарій, якій усіма учасниками передаються ратифікац. грамоти, і договір набуває чинності від моменту отримання депозитарієм грамот від усіх (або визначеної договором кількості) учасників. В окр. випадках призначається кілька депозитаріїв, але значного поширення ця практика не набула. Про обмін ратифікац. грамотами або їх передачу депозитарію складаються відповідні протоколи. Під час Р. до договору не можуть бути внесені жодні зміни або доповнення. Але кожен учасник багатостор. договору має право (якщо в самому тексті відсутні положення про неприпустимість цього) зробити застереження (ст. 19 Віден. конвенції). Останні фіксуються у ратифікац. грамоті та протоколі про її передачу депозитарію. Відповідно до Віден. конвенції (ст. 20), коли країна — учасниця договору протягом 12 міс. вщ часу отримання нею повідомлення про застереження не висловила своїх заперечень, вважається, що вона погодилася із застереженням. Застереження діє у відносинах мгж країною, яка його зробила, і тими учасниками договору, котрі з ним погодилися. Віден. конвенція передбачає також право учасників договору в будь-який час зняти раніше внесене застереження.

Рахунок – запис, що містить відомості, які користувач повідомляє про себе. Синоніми та сленгові терміни: профіль, профайл, сторінка, найчастіше – аккаунт і еккаунт, від англійського account – обліковий запис, особистий рахунок.