РАСИЗМ - (франц. racisme, від race — рід, порода) — ідеологія, політика та сусп. практика поділу людей і люд. спільнот за їх походженням, кольором шкіри, ін. біол. ознаками на «вищі» та «нижчі» раси, упереджене, вороже ставлення до останніх, обмеження та позбавлення їх прав тощо. Концептуальні засади Р. виклав франц. соціолог і літератор граф А. де Гобіно в 4-томному «Есе про нерівність людських рас» (1853—55). Його послідовник P. X. Чемберлен (Англія) у своїй праці «Основи 19 століття» (1899) розвинув викладену Гобіно «теорію про «вищість арійської раси»», яка стала ідеол. основою нім. нацизму. Названі ідеологи, а також Дж. Фіск (США), А. Розенберг (Німеччина) та ін. розглядали раси як гол. суб'єкти історії, а саму історію — як б-бу рас за панування і володіння світом. Вони твердили, що раси не можуть бути рівними, а притаманні їм генет. особливості, «благородство крові» тощо зумовлюють поділ на «вищі», привілейовані раси (їм належить монополія на держ. владу, політ, лідерство та панування, на користування всіма благами цивілізації) та «нижчі» раси, які не здатні до засвоєння політ, цінностей і надбань культури, до участі в сусп. прогресі й тому позбавляються підтримки д-ви та захисту з боку законів і права та приречені на залежність, відсталість і винищення. У різноманітних виявах Р. мав місце в деяких країнах у 20 ст. Гітлерів. режим під приводом «боротьби за чистоту раси» в Німеччині та на окупованих нею під час Другої світ, війни 1939—45 територіях (у т. ч. в Україні) здійснював політику геноциду, знищивши мільйони слов'ян, євреїв, циган, ін. народів. У США 391 тривалий час зберігалися численні форми расової дискримінації та сегрегації («джимкроуїзм» — навчання нефів в окр. закладах, проживання у відокремлених районах чи будинках, проїзд у спец, вагонах тр-ту та ін.). Сегрегація у шкільництві та дискримінація у житл. сфері були офіційно заборонені лише в серед. 20 ст. (рішення Верх, суду 1954). У Пд.-Афр. Республіці режим апартеїду (роздільного проживання і розвитку білих та кольорових) обмежував права кольорових на працю, вибір місця проживання, позбавляв їх багатьох громадян, прав. Цей стан було ліквідовано на поч. 90-х рр. 20 ст. Світ, співдружність в особі ООН, ЮНЕСКО, ін. міжнар. організацій послідовно виступає з осудом Р. і рас. дискримінації в усіх їх виявах. У Статуті ООН, Загальній декларації прав людини 1948, міжнар. пактах про права людини 1966 закріплені положення про рівність прав усіх народів, великих і малих, і необхідність поважати права і свободи кожної людини незалежно від раси, статі, мови і релігії. У Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948, Декларації ООН про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1963, Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965, багатьох ін. міжнар. доктах теорії расових відмінностей та расової зверхності охарактеризовані як науково хибні, морально ганебні, соціально несправедливі та небезпечні; передбачені конкр. заходи запобігання расовій дискримінації; міститься заклик до всіх держав не заохочувати і не підтримувати Р. і расову дискримінацію, всіма засобами протидіяти їм, запровадити покарання за поширення расист, ідей, допомогу чи підбурювання до цього, суворо карати за нихяк за злочини проти людства, навіть у тих випадках, коли це не передбачено нац. зак-вом. У Декларації ЮНЕСКО «Про расу і расові передсуди» 1978 наголошується, що всі люди належать до одного роду, мають спільне походження і становлять невід'єм. частину людства. Ті чи ін. особливості різних рас або їх окр. представників жодним чином не свідчать про інтелект., соціальні або якісь ін. переваги чи, навпаки, вади окр. рас або етн. груп, не можуть вважатися підставами для будь-яких пільг чи обмежень за цими ознаками. Спростовані антинаук. вигадки про невідворотність міжрас. конфліктів, «неповноцінність» окр. рас та ін. Наук, розробки, в т. ч. новітні дослідження геному людини, підтверджують відсутність принципових відмінностей між расами.