СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ПІВНІЧНА РАДА - міжнар. регіон, організація консультат. характеру. Утв. Данією, Ісландією, Норвегією та Швецією у березні 1952. На нараді міністрів закорд. справ цих держав 15—16.III 1952 в м. Копенгагені (Данія) розроблено Статут П. р., який був схвалений парламентами країн — членів ради. Згодом до П. р. приєдналася Фінляндія (13.XII 1955). 23.ІІІ 1962 була підписана Гельсінська угода про співробітництво між державами-членами П. р., а 13.ІІ 1971 — Угода про внесення змін до Гельсінської угоди. Згідно із Статутом осн. метою П. р. є сприяння співробітництву між парламентами та урядами держав-членів з шир. кола питань (зак-во, культура, освіта, охорона довкілля, економіка, туризм тощо). Ост. роками до сфери співробітництва включено і питання зовн. політики та міжнар. безпеки, які раніше не розглядалися з причини членства Данії, Ісландії та Норвегії у НАТО. Гол. органи П. р. — Пленарна асамблея, Секретаріат та пост, комітети. Пленарна асамблея 332 (збирається на щорічні сесії) складається з 87 представників, що призначаються нац. парламентами держав-членів зі свого складу. З 1970 авт. регіони (Фарерські острови, Гренландія, Аландські о-ви) направляють до П. р. своїх депутатів. Представники Фарерських о-вів та Гренландії входять до складу дат. делегації, Аландських о-вів — фін. делегації. Майже 80 представників урядів держав-членів, у т. ч. представників місц. урядів авт. регіонів, беруть участь у щоріч. сесіях без права вирішального голосу. Пленарна асамблея приймає рекомендації і формулює постанови, що звернені до нац. урядів держав-членів, або до Північної ради міністрів, затверджує процедурні норми, визначає кількість комітетів і їх повноваження. Кожен член П. р. є одночасно членом одного з пост, комітетів (з економіки, соціальних питань, правових питань, культури, навкол. середовища, бюджету). 1971 утворено Північну раду міністрів як центр координації співробітництва пн. країн, а також співробітництва між урядами цих країн та П. р. Північна рада міністрів не є органом П. р. Це самост. організація, хоч і пов'язана з П. р. і певною мірою підконтрольна їй. До складу Пн. ради міністрів входять по одному міністру від кожної державичлена, а також від кожного авт. регіону. Голова ради (представник однієї з держав-членів) змінюється кожен рік. Засідання відбуваються у різному складі, залежно від питання, що обговорюється. Кожна д-ва призначає нац. міністра з питань пн. співробітництва. Рішення Ради міністрів приймаються одноголосно. Під егідою Пн. ради міністрів утв. бл. 40 інститутів, банків, ктів і груп експертів, яким доручено розвивати співробітництво в різних сферах сусп. життя (економіка, фінанси, торгівля, транспорт і зв'язок, культура і освіта, наука, соціальна сфера, охорона здоров'я, охорона довкілля). Найважливішими серед них є Північний інвестиційний банк та Північний проектний фонд (місцеперебування — м. Гельсінкі, Фінляндія). Сукупність цих організацій та інституцій становить систему співробітництва пн. держав. Роб. мови — датська, норвезька, шведська. Місцеперебування Секретаріату П. р. — м. Стокгольм (Швеція). Місцеперебування Секретаріату Пн. ради міністрів — м. Копенгаген.

ПІДБУРЮВАЧ
(англ. instigator [ˈɪnstɪgeɪtə])
- особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого
співучасника до вчинення злочину

Підвищення  кваліфікації  онлайн  –  підвищення  професійної кваліфікації через Інтернет.

Підвищення кваліфікації – отримання фахівцем додаткової освіти з метою поновлення теоретичних і практичних знань у зв’язку з підвищенням вимог   до   рівня   кваліфікації   і   необхідністю   освоєння   сучасних   методів вирішення професійних завдань.

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
(англ. professional development [prəˈfɛʃənl dɪˈvɛləpmənt])
- набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах
професійної діяльності або галузі знань

Підвищення кваліфікації викладачів – цілеспрямоване і безперервне підвищення професійних знань і педагогічної майстерності співробітників, що беруть участь в реалізації навчального процесу.

ПІДВИЩЕННЯ ОБІЗНАНОСТІ ЩОДО БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
(англ. anti-corruption awareness-raising [ˈænti-kəˈrʌpʃən əˈweənəs-ˈreɪzɪŋ])
- належні заходи держави, у межах своїх можливостей та з урахуванням основоположних
принципів свого внутрішнього права, спрямовані на сприяння активній участі окремих
осіб і груп за межами державного сектора, таких як громадянське суспільство, неурядові
організації та організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й боротьбі
з нею та для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного
характеру корупції, а також загроз, що створюються нею

ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН - бойовий корабель, конструкція і система керування якого призначені переважно для підвод. плавання. П. ч. входять до складу військ.-мор. сил і в міжнар.-прав. відношенні прирівнюються до надвод. кораблів. З появою П. ч. свобода судноплавства у відкритому морі і протоках міжнародних морських стала включати свободу підводного плавання. Транзит, прохід через міжнар. протоки П. ч. можуть здійснювати як у підводному, так і в надвод. плаванні. Конвенцією про режим проток 1936 встановлено особливий порядок проходження П. ч. через Чорноморські протоки. Зокрема, при проходженні через ці протоки П. ч. прибереж, держав повинні повідомляти про це Туреччину, а сам прохід здійснювати вдень, у надвод. положенні (ст. 12). У територіальному морі П. ч. користуються 333 правом мирного проходу з додержанням вимог ст. 20 Конвенції ООН по морському праву 1982 про проходження у надвод. положенні з піднятим прапором. Заходження і перебування у межах тер. моря, внутрішніх морських вод, на рейдах і в портах України іноземних П. ч. допускається тільки на поверхні й під своїм прапором (Закон «Про державний кордон України» 1991, Правила плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів 1996). Іноземні П. ч. вважаються порушниками державного кордону України, якщо при заходженні в тер. море або внутр. води України вони порушують встановлені правила і якщо перетинають кордон у підвод. положенні чи перебувають у цьому положенні під час плавання у водах України. Правове становище і регламентація бойового використання П. ч. не відрізняються від установлених для надвод. військових кораблів. На П. ч. поширюються заг. принципи і норми, закріплені в конвенціях про закони та звичаї війни, а також спец. Правила про дії підводних човнів стосовно торгових суден у воєнний час, які є Додатком до Лонд. протоколу 1936. Ними передбачено, що П. ч. у своїх діях стосовно торг, суден повинні керуватися правилами міжнар. права, як і надводні військ, кораблі. Правила забороняють топити неозброєні торг, судна без попередження і забезпечення безпеки людей та суднових док-тів.