СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАКОН ДОМІЦИЛІЮ - (від лат. domicilium -місце проживання, помешкання) — тип колізійної прив'язки, що передбачає застосування зак-ва д-ви, на тер. якої фіз. особа проживає або перебуває. Діє в Аргентині, Бразилії, Великобританії, Індії, Канаді, США. В Україні застосовується поряд із законом громадянства. Зокрема, іноз. гр-ни і особи без громадянства користуються в Україні цив. правоздатністю нарівні з гр-нами України. Цив. правоздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має пост, місце проживання. Цив. правоздатність іноз. гр-н та осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Україні, і зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за укр. заквом. У сучас. міжнар. праві 3. д. втратив свій абс. характер. В усіх країнах крім названої форми особистого закону застосовується і закон громадянства, т. з. змішана форма особистого закону.

ЗАКОН ЗВИЧАЙНОГО МІСЦЯ ПЕРЕБУВАННЯ - одна з гол. колізійних прив'язок сучасного міжнар. приват. права та один з варіантів особистого закону фіз. особи (lex personalis). Країна звичайного місця перебування визначається як д-ва, де особа живе певний час, навіть якщо з самого початку час цей був обмежений. 3. з. м. п. застосовується у зак-ві з міжнар. приват. права багатьох країн та у міжнар. конвенціях для визначення більшості питань цив. статусу особи, у стосунках між подружжям, при розлученні, у спадковому праві і навіть, певною мірою, у деліктних відносинах. 3. з. м. п. витісняє із цих сфер такі поширені коліз. прив'язки, як закон громадянства (lex patria) та закон місця проживання (lex domicilii).

ЗАКОН КРАЇНИ ПРОДАВЦЯ - колізійна прив'язка, відповідно до якої застосовується право д-ви продавця. Цей тип коліз. прив'язки покладений в основу Гаазької конвенції про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу 1986. Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991) права та обов'язки сторін зовнішньоекон. угоди визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті дальшого погодження. У разі відсутності погодження між сторонами щодо права, яке має застосовуватися до зовнішньоекон. договорів (контрактів), звертаються до права країни, де заснована, має місце проживання або осн. місце діяльності сторона, яка є продавцем у договорі.

ЗАКОН МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ РЕЧІ - принцип застосування права тієї д-ви, на території якої знаходиться річ, що є об'єктом цив. спору щодо її власності. Відповідно до 3. м. р. вирішується питання про те, чи може дана річ бути предметом права власності або ін. речового права; з'ясовується обсяг речових прав і порядок їх виникнення, переходу та припинення. Закон стосується визначення правового становища і нерухомого, і рухомого майна. Він закріплений як заг. засада в зак-ві та суд. практиці багатьох країн (Великобританія, Греція, Італія, США, Франція, ФРН, Японія та Ін).

ЗАКОН МІСЦЯ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ - принцип застосування щодо цив. зобов'язань права тієї д-ви, в якій зобов'язання підлягає виконанню. Цей принцип склався на основі насамперед нім. практики застосування права при зобов'язальних відносинах між сторонами. Використовується він і в деяких видах зобов'язань в англо-амер. праві.

ЗАКОН МІСЦЯ ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ - колізійна прив'язка, відповідно до якої застосовується зак-во д-ви, на території якої було заподіяно шкоду. Регламентує т. з. деліктні зобов'язання. Зак-во України також має відповідну колізійну норму. Згідно ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право» 1.Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються право держави, у якій мала місце дія або ін. обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. 2. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави. 3. Право іноземної держави не застосовується в україні, якщо дія чи інша обставина. Що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною. 4. Сторони зобов’язання, що виникло вваслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення сожуть обрати право держави суду.

ЗАКОН МІСЦЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЮРИДИЧНОГО АКТУ - колізійна прив'язка, згідно з якою застосовується право д-ви, на тер. якої вчинено цив.- правовий акт. Під останнім розуміють різноманітні цив.-правові дії. Зокрема, відповідно до закону місця укладення договору застосовується право країни, де укладено договір; закон місця виконання договору вимагає застосування права д-ви, де договірне зобов'язання підлягає виконанню (найчастіше закон місця виконання договору трактують як закон місця фактич. здачі товару або місця здійснення платежу); за законом місця укладення шлюбу застосовується право країни, на території якої укладено шлюб; згідно із законом місця вчинення правопорушення застосовується зак-во д-ви, на тер. якої було заподіяно шкоду. 3. м. з. ю. а. використовують для вирішення колізій законів стосовно форми цив.-правового акта. Зокрема, форма угоди визначається за законом місця її укладення.