ЗАКОН ЗВИЧАЙНОГО МІСЦЯ ПЕРЕБУВАННЯ - одна з гол. колізійних прив'язок сучасного міжнар. приват. права та один з варіантів особистого закону фіз. особи (lex personalis). Країна звичайного місця перебування визначається як д-ва, де особа живе певний час, навіть якщо з самого початку час цей був обмежений. 3. з. м. п. застосовується у зак-ві з міжнар. приват. права багатьох країн та у міжнар. конвенціях для визначення більшості питань цив. статусу особи, у стосунках між подружжям, при розлученні, у спадковому праві і навіть, певною мірою, у деліктних відносинах. 3. з. м. п. витісняє із цих сфер такі поширені коліз. прив'язки, як закон громадянства (lex patria) та закон місця проживання (lex domicilii).