СДН ДЕРЖАВНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАКЛЮЧНИЙ АКТ НАРАДИ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ 1975 - (Гельсінський акт) — міжнар.-правовий док-т. Підписаний 1.VIII 1975 у м. Гельсінкі (Фінляндія) главами держав і урядів 33 європ. держав, а також США і Канади. Він засвідчив багатостор. процес роззброєння, розрядки міжнар. напруженості і розвитку міжнар. співробітництва в Європі. У Заключному акті закріплено домовленості з широкого кола як загальних, так і конкр. питань міжнар. співробітництва. Сктадається з преамбули і 5 розділів: «Питання, що стосуються безпеки у Європі»; «Співробітництво в галузі економіки, науки, техніки і навколишнього середовища»; «Питання, що стосуються безпеки і співробітництва у Середземномор'ї»; «Співробітництво в гуманітарній та інших галузях»; «Наступні кроки після Наради». Серцевиною Акта є Декларація принципів взаємовідносин між д-вами. Учасники Наради погодилися керуватися у своїх взаємовідносинах такими осн. принципами: суверенна рівність і поважання прав; незастосування сили чи погрози силою; непорушність кордонів; тер. цілісність держав; мирне врегулювання спорів; поважання прав людини та осн. свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань; рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею; співробітництво між д-вами; сумлінне виконання зобов'язань за міжнар. правом. Важливе значення для зміцнення миру та безпеки в Європі мають і зафіксовані в Заключному акті домовленості ц про заходи зміцнення довір'я між д-вами. Йдеться, зокрема, про згоду держав — учасниць Наради: повідомляти ін. д-ви про здійснювані ними військ, навчання; запрошувати ін. держави-учасниці надсилати своїх спостерігачів для присутності на цих військ, навчаннях; повідомляти ін. держави-учасниці про великі передислокації своїх військ; сприяти обмінові за запрошеннями між військ, персоналом, включаючи візити військ, делегацій. Д-ви визнали за необхідне спрямувати свої зусилля на зменшення військ, протистояння і сприяння роззброєнню, щоб доповнити політ, розрядку і зміцнити безпеку в Європі. Процес роззброєння і зміцнення безпеки не повинен обмежуватись Європою, а має поширюватися і на ін. райони світу, зокрема на Середземномор'я з його політ, та ін. особливостями. В Акті передбачено також заходи щодо розвитку взаємовигідного співробітництва в галузях економіки і торгівлі, науки і техніки, охорони навкол. середовища. Дано, зокрема, рекомендації організаціям, підприємствам і фірмам країн-учасниць на випадок комерц. спорів вдаватися до послуг арбітражу «на основі загальноприйнятого регламенту» і з урахуванням діючих міжурядових та ін. угод у цій сфері. Йдеться також про необхідність розширення співробітництва і в таких гуманітар. галузях, як контакти між людьми, туризм, спорт, культура тощо. Окремо виділено питання про інформ. співробітництво. Д-ви погодилися 147 сприяти співробітництву у сфері інформації на основі короткострокових і довгострокових угод, створити умови для вільного і широкого розповсюдження усіх форм інформації та обміну інформацією з ін. країнами тощо. В ост. розділі зафіксовано волю держав-учасниць продовжити багатостор. процес, започаткований Нарадою, шляхом: а) обміну інформацією про виконання положень Акта і завдань, визначених Нарадою; б) організації з цією метою зустрічей між представниками країн — учасниць Наради. Гельсінський акт не є міжнар.-правовим актом. Передбачену цим док-том довгострокову програму процесу розрядки і співробітництва в Європі позитивно сприйняло європ. співтовариство. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі 1975 (НБСЄ) набула характеру постійно діючої орг. структури, що забезпечує виконання Заключного акта. У 1995 її було перейменовано на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Гельсінський акт продовжує справляти позит. вплив на характер відносин між д-вами на європ. континенті.

ЗАКЛЮЧНИЙ ПРОТОКОЛ - спец. документ, що ухвалюється у міжнар. практиці при підписанні договорів для фіксації у ньому зауважень чи уточнень стосовно окр. статей. Підписується учасниками договору і додається до останнього як його складова частина. Може стосуватися як двосторонніх, так і багатостор. договорів. Необхідність у 3. п. здебільшого зумовлена двома причинами: а) договірні сторони не вважають за потрібне перевантажувати осн. текст договору деталями; б) коли потреба у застереженнях виникла вже після того, як осн. текст договору був повністю узгоджений.

Закон – нормативний акт, прийнятий вищим органом державної влади в установленому Конституцією порядку і має вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів (указам, постановам).

ЗАКОН (англ. law [lɔː]) - будь-яке законодавство, опубліковане або затверджене через парламентський процес або інший еквівалентний засіб відповідно до конституційної системи країни, що накладає обов’язкові до виконання вимоги із санкціями за невідповідність. Санкції за невідповідність мають бути ефективними, пропорційними та переконливими (див. Рекомендацію 35). Поняття також охоплює судові рішення, які встановлюють відповідні вимоги та є обов’язковими до виконання в усіх частинах країни